Анатолій Бузнік: «На Універсіаді в Італії нам забракло якісної ротації гравців»

18.07.2019 14:01

Фото vfas.org.ua

Студентська збірна України з футболу повернулася зі Всесвітньої універсіади в Італії лише у вівторок ввечері, і перше інтерв’ю з аналізом виступу своїх підопічних головний тренер Анатолій Бузнік дав офіційному сайту УАФ.

— Я ставив перед своїми підопічними максимальні завдання, — сказав керманич. — На жаль, не все вийшло так, як хотілося, хоча, як на мене, збірна України заслуговувала на те, аби грати в головному фінальному квартеті, де розігрувалися місця з першого по четверте.

— Тоді уточніть, що стало на заваді?

— Передусім італійці як організатори турніру в останній момент внесли корективи, і ми змушені були проводити з ними стартову гру не 3 липня, як планувалося, а 5-го. Оскільки авіаквитки придбали заздалегідь, то після прибуття до Неаполя 30 червня складно було тримати підопічних у потрібному тонусі зайві два дні. До того ж тренуватися доводилося на штучному газоні, а за сильної спеки це створювало додаткові труднощі. Нічого не залишалося, як навіть відмовитися від одного заняття, бо хлопцям почали дошкуляти мозолі.

Утім, це лише дрібниці — головне, що на тривалій турнірній дистанції далася взнаки відсутність якісної ротації гравців. Коли через травми вибули Максим Грисьо, Богдан Кушніренко, Анатолій Нурієв, то гідної заміни їм не знайшлося. На жаль, не обійшлося й без прикрих індивідуальних помилок виконавців, що призвело до пропущених м’ячів у матчах з Італією, Бразилією та Південною Кореєю. Виникли проблеми і з реалізацією, особливо в поєдинках, де ми відкривали рахунок. У тому ж протистоянні з бразильцями, якби ми використали кілька гольових моментів, можна було б достроково зняти з порядку денного питання про переможця.

— На думку експертів, саме чвертьфінальний поєдинок із латиноамериканцями був ключовим для наших студентів…

— Мої підопічні добре налаштувалися на це протистояння, виправдав себе й перехід на схему 3—4—3. Ми диктували умови практично всі 90 хвилин, але, повторюся, прикрі індивідуальні помилки гравців та деякі суперечливі рішення арбітрів дозволили супернику таки схилити шальки терезів на свою користь.

— До речі, а чому звітна Універсіада проходила в липні, а не в серпні, як попередні?

— Це була вимога організаторів змагань, і перенесення термінів також не пішло нам на користь. Річ у тім, що цього разу наша збірна відсотків на 90 була укомплектована гравцями команд майстрів, для більшості з яких минулий сезон завершився на початку червня. А вже за місяць на них чекало важке випробування на Універсіаді в Неаполі. Звичайно, часу на якісне відновлення й продуктивну підготовку до італійського іспиту явно не вистачало. І я не приховую, що в останніх матчах давалися взнаки проблеми з фізичними кондиціями хлопців.

— Коли вже зайшла мова про виконавців, кого з них ви б виділили, а хто не виправдав сподівань?

— На жаль, із роллю лідерів не впоралися Євген Чумак та Олексій Радченко, хоча в них був досвід виступив навіть за елітні вітчизняні команди. Як то кажуть, не виручили й воротарі Вадим Солдатенко, Артем Поспєлов. А от хто порадував — так це Арсентій Дорошенко, Андрій Понєдєльнік, Дмитро Юхимович, Тарас Завійський, Андрій Соколов. Особливо відзначу останнього, після травми Кушніренка він передислокувався з правого на лівий фланг оборони — і не підвів.

Одним із кращих у складі студентської збірної України на Всесвітній універсіаді в Італії був півзахисник чернівецької «Буковини» Андрій Понєдєльнік. Фото vfas.org.ua

— Чи викликав футбольний турнір Універсіади інтерес у вболівальників, та хто серед учасників справив на вас найкраще враження?

— Загалом як для студентських змагань відвідуваність була непоганою, особливо на матчах за участю господарів. Хоча про такий аншлаг, який був на півфінальному поєдинку Універсіади 2001 року між збірними Китаю та України, коли всі 50 тис. місць на трибунах були зайняті, можна було тільки мріяти.

А найкраще враження справила збірна Японії, яка заслужено підкорила найвищу сходинку п’єдесталу пошани, вразивши всіх зіграністю, коли кожен виконавець чітко знав свій маневр. Зрештою, це й не дивно, адже, як розповіли мені тренери чемпіонів, останні два роки їхні підопічні задля кращої підготовки виступали окремою командою в другому за рейтингом дивізіоні японського футболу. Звичайно, ми про таке навіть не замислювалися, хоча слід сказати, що керівництво ВФАС доклало зусиль, аби мої підопічні були забезпечені всім необхідним, і на форумі в Італії збірна України не була чужою.

— Два роки тому на Універсіаді в Тайбеї збірна України під вашим керівництвом посіла сьоме місце. В Італії вона зробила один крок уперед. Чи залишитеся ви й надалі біля керма команди?

— Ще не знаю, про це краще запитати в керівництва ВФАС. Зараз головне — як слід відпочити, адже підготовчий процес і власне баталії в Неаполі були дуже виснажливі, досить сказати, що я втратив за цей час більше 10 кг. Користуючись нагодою, хочу подякувати підопічним за співпрацю, побажати їм якомога швидше відновитися, набратися сил, адже вже невдовзі їм виступати за свої клуби на всеукраїнській арені. А накопичений на Універсіаді міжнародний досвід, переконаний, обов’язково стане їм у пригоді.