Лучано Лучі: «Проведення чемпіонату України — правильне рішення, адже футбол — це невід’ємна частина суспільного життя країни»

21.08.2022 11:04

Фото Павла Кубанова

Із початку широкомасштабної російської воєнної агресії Комітет арбітрів УАФ допомагав офіційним особам матчу та сприяв підтримці їхньої професійної кваліфікації у футбольних асоціаціях європейських країн. Зараз майже всі рефері повернулися додому та готуються до старту чемпіонату України серед команд Прем’єр-ліги в сезоні-2022/2023.

Голова Комітету арбітрів УАФ Лучано Лучі ділиться спогадами про те, як для нього розпочалася повномасштабна війна, і розповідає, яку підтримку комітет надавав та продовжує надавати представникам суддівського корпусу, з якими викликами він стикається в підготовці до нового сезону й чому майбутній чемпіонат стане іміджевою перемогою України на міжнародній арені.

— Лучано, де і як вас застала війна? Чи пам'ятаєте ви події 24 лютого, коли почалося широкомасштабне російське воєнне вторгнення в Україну?

— У суботу ми разом з арбітрами та асистентами арбітра повернулися із зимових зборів, що проходили в Антальї. Наступний тиждень обіцяв бути насиченим, адже в понеділок потрібно було зробити призначення арбітрів на 19-й тур чемпіонату УПЛ, а вже у вівторок — провести презентацію третього фургону VAR для преси.

24 лютого мене розбудив сильний вибух близько п'ятої ранку. Коли я вийшов на балкон, то почув ще один, побачив дим десь у районі Борисполя і зрозумів, що почалося щось дуже погане. Так, ходили чутки про те, що росія планує спалах воєнної агресії в Україні. Я знав, що вісім років на Донбасі триває війна, але навіть уявити не міг, що вони вдадуться до широкомасштабного нападу.

Разом із головою комітету з етики та чесної гри Франческо Баранкою ми вирішили евакуюватися в напрямку Львова. Але доїхали лише до проспекту Перемоги, де наш автомобіль зупинився в безкінечному корку. Я відкрив Google Maps, побачив червону лінію на 200 км у бік Львова та зрозумів, що дістатися туди буде неможливо.

Ми вирішили звернутися до Посольства Італії, куди почали з’їжджатися родини італійців, які на ту мить перебували в Україні. Посол Італії організував для нас та всіх цих людей притулок у своїй столичній резиденції, де ми пробули три дні.

Евакуюватися нам вдалося завдяки зусиллям ОБСЄ, УАФ та Асоціації футболу Чернівецької області, які організували трансфер із Києва та переїзд до Молдови. Хоча й досі пам’ятаю, як о 5-й ранку ми стояли у великій черзі, щоб перейти міст через Дністер.

Фото прес-служби УАФ

— Які настрої панували в Італії у зв'язку з подіями, що відбувалися в Україні?

— Усі італійці були проти цієї агресії. До України поїхало чимало італійських журналістів, які з ранку до вечора в щоденному режимі висвітлювали події війни. Розповідали історії людей, як реагувала на тодішні події українська влада, що відбувалося в зонах бойових дій... 

Ішов лютий, березень, квітень… В усіх ЗМІ був безперервний інформаційний марафон щодо війни в Україні. Пам’ятаю дуже жорстку реакцію людей на фото вбитих українців із Бучі та Ірпеня. Скажу, що 99,9% італійців думали лише про те, як підтримати Україну та допомогти людям, які цього особливо потребували.

— До України ви повернулися вже в березні та відновили роботу комітету арбітрів в Ужгороді, де відкрився Координаційний центр УАФ. Чим ви займалися на той час?

— Я проводив зустрічі щодо відновлення роботи комітету на базі Закарпатської асоціації футболу — на стадіоні «Авангард» в Ужгороді. Щодня нам доводилося діставати інформацію про місцезнаходження арбітрів, про їхні потреби та плани. 

Ми писали листи з проханням про допомогу до європейських асоціацій. Завдяки цьому тоді багато арбітрів роз'їхалося по всій Європі, вирушивши до Англії, Німеччини, Австрії, Польщі, Італії та інших країн. 

В Італії було проведено збір коштів: італійські арбітри надали матеріальну допомогу для 38-ми представників українського арбітражу, які найбільше її потребували на той момент. Американські арбітри теж відправили 30 тис. доларів, які ми розподіляли протягом двох місяців, і там також було широке охоплення арбітрів та асистентів арбітра.

У Болоньї через місцевого архієпископа ми змогли знайти безкоштовне житло, яке стало тимчасовим притулком для наших арбітрів — Світлани Грушко, Софії Причини та Крістіни Козорог. 

Але багато хто з арбітрів, які виїхали з України навесні, уже повернувся й у вівторок пройшов тести з фізпідготовки напередодні старту нового сезону. 

Фото прес-служби УАФ

— Чи всі арбітри із суддівського корпусу УАФ повернулися до України та готуються до початку чемпіонату?

— З арбітрів УПЛ не вистачає лише Сергія Бойка, який разом із родиною перебуває на Мальті. Ми не знаємо, повернеться він чи ні. Решта вже повернулася. Також не повернулися деякі спостерігачі арбітражу, яким більше 60-ти років і які виїхали за кордон до своїх родичів.

— Яка ситуація з арбітрами, що до 24 лютого представляли регіони, на сьогоднішній день окуповані ворогом? І чи допомагаєте ви арбітрам, які зі зброєю в руках захищають Україну на фронті?

— У нас є групи у WhatsApp та Telegram — групи арбітрів та асистентів арбітра УПЛ, першої ліги, другої ліги та U-19. Ми дізнавалися про місцезнаходження, стан та потреби їх та їхніх сімей, потім обробляли інформацію та щотижня передавали її до Координаційного центру УАФ. 

Історій вистачає. Арбітр Дмитро Кубряк працював нейрохірургом і допомагав нашим військовим у Маріуполі, а зараз він перебуває в полоні окупантів у Маріуполі. Там же залишився один з арбітрів U-19, про долю якого ми не знали майже півтора місяця з початку війни. Ще є приклади Херсона. Усі знають про Ірину Петрову, яка перебувала в полоні в росіян. Володимир Володін та Ігор Пасхал зуміли виїхати з Херсона, коли це ще було можливо.

Член Комітету арбітрів УАФ Сергій Лисенчук був у територіальній обороні. Він був під Бучею ще в перші дні російської воєнної агресії. Уперше я його побачив лише під час тестів. Арбітр Олександр Солов'ян наразі служить у ЗСУ. Складати тести він приїхав у військовій формі. Також є чимало суддів із категорії U-19, які в перші місяці захищали країну зі зброєю в руках.

Ми намагаємося всіма можливими способами допомагати офіційним особам, які цього потребують.

Фото прес-служби УАФ

— Ви особисто вірили в те, що в умовах воєнного часу можливе проведення чемпіонату України з футболу?

— Я дуже добре знаю Андрія Павелка. Знаю, що він зробив би все можливе й неможливе для проведення першості. І я розумію менталітет Володимира Зеленського. Щоб нормалізувати суспільне життя для громадян України, це питання честі та гідності.

Вважаю, що це правильно, адже футбол — це невід’ємна частина суспільного життя країни. Ми маємо показати світу, що живі і що, незважаючи на війну, у країні грають у футбол. Це момент, яким Україна зможе пишатися.

— З якими головними викликами стикається Комітет арбітрів УАФ у підготовці до майбутнього чемпіонату?

— У нас є протокол безпеки. Ми готові реагувати на будь-які обставини. Арбітри чудово усвідомлюють ситуацію й дуже відповідально підходять до підготовки до нового сезону.

Досить непросто збирати та обробляти інформацію про офіційних осіб матчу. Це потребує багато часу. Щоб зробити призначення на матч, потрібно знати, де арбітр або асистент арбітра перебуває фізично. Інформація змінюється мало не щодня. Якщо людина з Херсона, а живе вона у Львові, треба враховувати безліч різних питань — логістичних, організаційних тощо.

Фото прес-служби УАФ

— Яка ситуація з VAR і як система буде представлена на матчах чемпіонату УПЛ?

— У кожному турі комісія УАФ з роботи VAR обиратиме один матч. Один матч у турі оплачуватиметься за рахунок УАФ. 

Згідно з новим регламентним положенням, клуби можуть звертатися до УПЛ або УАФ, щоб замовити систему відеоасистента арбітра. Як сам фургон, так і арбітрів VAR. 

Розроблено цілу процедуру, і якщо клуби бажатимуть, щоб на матчах було більше присутності VAR, вони зможуть замовляти систему на певні поєдинки заздалегідь.

— Андрій Павелко назвав прийдешній чемпіонат України унікальним — першим в історії, що проходитиме під час війни. Яке репутаційне значення він має для України?

— Це буде винятковий успіх. 23 серпня відбудеться матч «Шахтар» — «Металіст 1925». І я впевнений, що його дивитимуться в усьому світі. Люди й досі не вірять: в Україні йде війна, і при цьому на найвищому рівні стартують футбольні змагання. Цей чемпіонат принесе значний успіх іміджу України.

На цих матчах працюватимуть наші футбольні арбітри. Я сподіваюся, що вони припускатимуться якнайменшої кількості помилок. Але помилок припускаються всі люди. І я закликаю всіх учасників футбольного процесу — арбітрів, команди, гравців, тренерів, журналістів та вболівальників, — щоб вони мали більший рівень розуміння та терпіння. Зараз не той час, щоб вести запеклі дискусії через помилки арбітрів. Нині як ніколи українцям потрібно бути єдиним цілим.