Ростислав Приступа: «Футбол значно покращив мій моральний стан, посилив жагу до реабілітації й змусив не опускати рук!»

25.03.2024 13:06

Фото UNITED24

Триває вже 12-й за ліком Тиждень дій від CAFE.

Починаючи з 2013 року Центр доступу до футболу в Європі (CAFE) запрошує представників як аматорського, так і професіонального спорту приєднатися до щорічних заходів щодо доступності та інклюзивності, що дають можливість відзначити важливу роль осіб з інвалідністю, яку вони відіграють як у футболі, так і в суспільстві в цілому.

Тиждень дій від CAFE — це наймасштабніший захід, який дає змогу вболівальникам з інвалідністю та парафан-клубам, клубам, стадіонам, лігам, національним асоціаціям, НУО та всім зацікавленим у доступності та інклюзивності шанс об’єднатися, щоб сприяти поширенню ініціативи за рівні можливості #TotalAccess.

У межах цього заходу Українська асоціація футболу взяла на себе ініціативу знайомити громадськість із цікавими особистостями.

«Своє життя я присвятив військовій справі, а тепер навчаюся працювати в умовах цивільного життя», — зізнається в інтерв’ю прес-службі УАФ Ростислав Приступа. Гранатометник із морської піхоти зустрів повномасштабне російське вторгнення в Маріуполі, зазнав поранення (спинний мозок), пережив та повернувся з полону, а нині проходить реабілітацію й при цьому працює менеджером із роботи з уболівальниками з інвалідністю в Українській асоціації футболу. Він допомагає людям з обмеженими можливостями потрапити на футбольні матчі національної команди України і сприяє їхньому поверненню до нормального життя після жахіть війни та отриманих на фронті поранень.

Фото з архіву Ростислава Приступи

Ще до 2016 року Ростислав був одним із багатьох хлопців на Рівненщині, що шаленіють від футболу. Його команда «Горинь», в якій він був воротарем, змагалася в другій лізі району. А 19-річний юнак усе життя фанатів від іспанської «Барселони». Аж допоки в травні 2023 року каталонський клуб не здивував його та весь світ привітанням російських уболівальників зі своїм черговим чемпіонством. «Тепер у мене більше немає улюбленої команди, — знизує плечима Ростислав. — Звичайно, крім збірної України!»

Приступа навіть особисто знайомий із гравцями національної команди, а вони знають історію колишнього військовослужбовця 36-ї бригади, а згодом — 503-го маріупольського батальйону морської піхоти. Саме в Маріуполі його застала війна.

«23 лютого я прийшов із наряду додому. Увечері ми зустрілися із сусідом, поговорили про напружену ситуацію на кордоні з росією, а вже наступного дня розпочалася війна. Мені зателефонував командир і сказав, що треба терміново повертатися до частини. Ми отримали зброю й наказ захищати військову частину. Згодом нас перекинули на допомогу «Азову», а потім ми переїхали в мікрорайон Курчатова й у складі 36-ї бригади батальйону ДШВ відбивали ворожі штурми», — пригадує перші тижні повномасштабного вторгнення Ростислав.

Фото з архіву Ростислава Приступи

13 березня військовослужбовець зазнав поранення. У момент зміни позиції стався приліт снаряда, і Ростислав зрозумів, що не відчуває ніг. Його стан стабілізували в госпіталі, а потім ще близько місяця він пролежав із побратимами в підвалах та бункерах «Азовмашу» та «Азовсталі», допоки не опинився в лікарні в Донецьку.

«Півтора місяця я був у полоні. Мабуть, мені пощастило, що я уникнув катувань. Але був потужний моральний тиск із боку окупантів. Казали, що Україні лишилося недовго, що люди голодують, що незабаром країна припинить існування. Казали, що Україна кинула нас напризволяще», — пригадує Ростислав. 

29 червня відбувся обмін військовополоненими, у межах якого на підконтрольну Україні територію повернувся й наш захисник. На жаль, щасливий виток цієї історії має й гіркий присмак: молодший брат Приступи, що служив у 60-му батальйоні ТРО «Поліські вовки», загинув у боях з агресором.

Фото з архіву Ростислава Приступи

Ростислав прагне на власному прикладі продемонструвати тисячам українських захисників, що, попри важку долю на війні, нормальне життя після неї існує, і до нього слід прагнути щосили. Реабілітація — надскладний процес, сповнений ризиків психологічних зламів. Приступу також чекав довгий шлях: невтішний діагноз в обласній лікарні в Запоріжжі, операція з видалення уламка снаряда в лікарні Мечникова в Дніпрі, а згодом — тривалий процес реабілітації: Інститут Чеботарьова в Києві, Клевань, що на Рівненщині, Львівська область і знову столиця. Саме там, у реабілітаційному центрі RECOVERY, він зустрів легенду українського футболу, амбасадора платформи UNITED24, а нині — президента УАФ Андрія Шевченка.

Фото UNITED24

«Я розповів йому про себе, він запросив мене на матч Україна — Італія, UNITED24 організували цю поїздку. Це було незабутньо. До мене навідалася зірка футболу й кумир мого дитинства. Я був найщасливішою людиною у світі! Він підписав мені прапор, м’яч і запросив на футбол. Усі казали мені їхати в Німеччину на візку. Я відмовився, і це було авантюрне рішення. Але я витримав і встановив власний рекорд, пройшовши на милицях близько 9 км пішки протягом цієї подорожі», — розповідає герой.

Із Німеччини Ростислав повернувся не лише з незабутніми враженнями, а й із двома футболками та м’ячами з підписами гравців, які він розіграв на благодійному аукціоні. Завдяки отриманим коштам уже звільнений за станом здоров’я військовослужбовець передав у рідний 503-й батальйон автівку для потреб на фронті.

Фото UNITED24

«Раніше я ходив 2 км — це була максимальна дистанція, яку я міг подолати. Футбол значно покращив мій моральний стан, посилив жагу до реабілітації й змусив не опускати рук, — каже Ростислав, який відвідує тренування новоствореної збірної України з ампфутболу на футбольних майданчиках НТК ім. Віктора Баннікова, до яких може долучитися кожен бажаючий. — Він допоміг мені пережити сірі будні, коли людині з особливими потребами може здатися, що всі від неї відвернулися. Футбол дає можливість для реабілітації, футбол робить реальністю мрії, на здійснення яких ти навіть не міг сподіватися. Футбол дає енергію рухатися вперед!»