Як «Динамо» не стало чемпіоном у Кіровограді
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Кіровоградську область.
Історія місцевого футболу багата на видатні матчі. Це і три тріумфи «Зірки» в фіналах Кубку УРСР, і резонансні виграші кіровоградців та олександрійців у вищому дивізіоні чемпіонату та в кубку незалежної України. Однак коли тамтешнім фахівцям та вболівальником із стажем ставиш запитання про найбільш пам’ятну гру, отримуєш єдину відповідь − перемога «Зірки» над київським «Динамо» у 1996 році.
Прем’єрний кубок
Першим гучним успіхом кіровоградської команди майстрів, котра тоді називалась «Торпедо», стала перемога в розіграші Кубку УРСР-1953. Обігравши на своєму шляху миколаївський «Авангард», одеський «Шахтар», рівненське «Динамо», ужгородський «Спартак», підопічні Миколи Заворотного мали посперечатися за трофей із полтавським «Локомотивом». Другого серпня у Києві вони упевнено здолали опонентів завдяки м’ячам Леоніда Артеменка, Андрія Галатенка та Віктора Третякова − 3:1. Окрім голеадорів звання володаря Кубка України отримали Литвинов, Писаревський, Заходякін, Рудинський, Суржиков, Крамар, Ткаченко, Касьонкін, Рєзніков, Шатний.
Другий тріумф
Наступні кубкові тріумфи кіровоградський колектив, що вже носив звичне для себе ім’я «Зірка», здобув у середині 1970-х років. У розіграші Кубку УРСР-1973 команда Бориса Петрова поклала на лопатки сєверодонецький «Хімік», запорізький «Металург», житомирський «Автомобіліст», харківський «Металіст». У вирішальному матчі в столиці «Зірка» вирвала мінімальну перемогу в івано-франківського «Спартака» завдяки голу Олександра Дейнеги. Окрім нього, до слова, честь команди в турнірі захищали Будчаний, Бондаренко, Порошин, А.Хропов, Шкаловий, Родін, Кащей, Котов, Іщенко, Притулін, Ступак, Шелест, Двуреченський, Войцеховський.
Кубковий хет-трик
Через два роки кіровоградці повторили свій успіх − уже під началом Олександра Расторгуєва. Вибивши з розіграшу ждановський (нині − маріупольський) «Локомотив», рівненський «Авангард», запорізький «Металург» та івано-франківський «Спартак», «Зірка» мала в фіналі зустрітися з чинним володарем трофея сімферопольською «Таврією». Протистояння складалося з двох матчів, і вдома кіровоградці тріумфували − 2:0, відзначилися Микола Журавльов та Олександр Снитко. У повторному поєдинку «Зірка» поступилася 1:2 (гол на рахунку Олександра Мороза), однак здобула загальну перемогу. До кола її творців також входили Касьонкін, А.Хропов, Вибиванцев, Кацман, Смиченко, В.Хропов, Порошин, Алексєєв, Карпюк, Іонов, Іщенко, Головко, Латиш, Музичук, Стеценко.
Подвиги в Олександрії
З новітніх часів кіровоградські вболівальники з особливою приємністю згадують вольову виїзну перемогу над донецьким «Шахтарем» (2:1) у чемпіонаті України-1998/99, а також вікторії у чвертьфіналах Кубку України-1998/99 проти сімферопольської «Таврії» (2:1, 1:0) та 1999/2000 − проти донецького «Шахтаря» (0:0, пен. − 6:5). Є чим пишатися і прихильникам «Олександрії». Тут і низка чудових матчів у вищому дивізіоні, й успіхи в кубкових розіграшах. Особливо пам’ятним став Кубок України-2008/09. Тоді олександрійська команда, що виступала в першій лізі, в 1/16 фіналу здолала львівські «Карпати» (1:0), а в наступному раунді − дніпропетровський «Дніпро» (1:1, пен. − 6:5). Далі лише пропущений на другій компенсованій хвилині гол не дозволив підопічним Юрія Коваля дотягти до овертайму чвертьфінального поєдинку проти чинного чемпіона − «Шахтаря» (1:2).
Відстрочка чемпіонства «Динамо»
Ну а матч номер один у історії кіровоградського футболу − це домашня перемога «Зірки» над київським «Динамо» в своєму дебютному сезоні у вищій лізі. Приїзду незмінних на той час чемпіонів країни під керівництвом Йожефа Сабо у місті чекали дуже довго, майже до кінця розіграшу. І ось 5 червня біло-сині завітали до Кіровограда, щоб зіграти пропущений поєдинок 26 туру. Перемога дозволила б динамівцям достроково стати чемпіонами, і гості майже не сумнівались, що після фінального свистка будуть приймати привітання. «Щоправда, наставник киян Йожеф Сабо, напевно, передчував якісь проблеми, бо дуже нервував і гарячкував перед грою», − згадує історик кіровоградського футболу Микола Ковальов.
Зірки проти «Зірки»
«У киян уже підібрався той склад, яким вони за кілька років − під орудою Валерія Лобановського − громитимуть всіх у Європі. Андрій Шевченко, Сергій Ребров, Олег Лужний, Олександр Шовковський, Юрій Дмитрулін, Владислав Ващук, Олександр Головко, Віталій Косовський, Юрій Максимов, Віктор Леоненко та інші − таких зірок у нашому місті ще не бачили. Ажіотаж був неймовірний! Квитки розмели одразу, а переповнені трибуни нашого 16-тисячника не замовкали ані на мить впродовж матчу. Такої фантастичної атмосфери я не бачив ні до, ні після того вечора», − додає Ковальов.
Здорова зухвалість дебютантів
Зазвичай у ті часи більшість суперників киян весь матч грали ледь не на відбій, однак підопічні Олександра Іщенка запропонували гостям відкритий футбол. Перший небезпечний момент створили саме вони, коли Шовковський лише з другої спроби зафіксував м’яч після удару Леоніда Федорова. Динамівці відповіли зухвалим дебютантам низкою гострих моментів − відзначитись могли Леоненко, Ребров, Павло Шкапенко. А найбільша загроза воротам Іллі Близнюка йшла з лівого флангу київської атаки, де діяв Косовський. Саме він і відкрив рахунок на 60-й хвилині, відгукнувшись на передачу вихованця кіровоградського футболу Дмитра Михайленка.
Геройство Близнюка
У середині 1990-х опоненти «Динамо» в чемпіонаті України переважно грали, що називається, до пропущеного гола. Однак кіровоградці, котрих несамовито підтримували трибуни, не здалися. Уже через чотири хвилини чудова комбінація за участі Юрія Мартинова та Юрія Богданова завершилась ефектним ударом в падінні головою Сергія Борисенка − 1:1. Сабо одразу ж кинув у бій молодого Шевченка, котрий мав кілька прекрасних нагод. Не відставали від Андрія і його партнери, однак у воротах «Зірки» бездоганно діяв Близнюк. Його, до слова, разом із Косовським визнали найкращими гравцями матчу.
Подарунок на день народження
Однак уже після відповідного оголошення диктора по стадіону стався епізод, котрий міг би змінити склад лауреатів. На 88-й хвилині Юрій Мартинов − єдиний гравець «Зірки», який викликався у збірну України (у 19995-му), і єдиний футболіст національної команди, що представляв клуб першої ліги − вирвав сенсаційну перемогу для кіровоградців. Все почалось із аута Ігоря Мошича, потім Олександр Мизенко віддав на Юрія Беличенка, чий простріл і замкнув Мартинов. Між іншим, герой матчу саме в той день святкував свій 31-й день народження.
Свідки історії
«Радості на трибунах не було меж, − розповідає Микола Ковальов. − Ми вже тоді відчували, що стали свідками історичної перемоги для всього кіровоградського футболу». Динамівці, звісно, зовсім скоро оформили своє четверте поспіль чемпіонство, а «Зірка-НІБАС» в підсумку фінішувала шостою, що стало найкращим її результатом за всю історію. Причому, особливої ціни такому досягненню надає те, що зроблено це було під час дебютного сезону в еліті!
«Зірка-НІБАС» (Кіровоград) − «Динамо» (Київ) − 2:1 (0:0). Матч 26 туру чемпіонату України-1995/96. 5 червня 1996 року. Кіровоград. Стадіон «Зірка». 16 000 глядачів.
«Зірка-НІБАС»: Близнюк, Лавриненко, Руснак, Соболь, Мошевич, Боровський, Беличенко, Федоров (Мартинов, 46), Бурхан (Богданов, 61), Мизенко, Борисенко (А. Михайленко, 74). Тренер − Олександр Іщенко.
«Динамо»: Шовковський, Лужний (Дмитрулін, 82), Ващук, Головко, Шматоваленко, Д. Михайленко, Шкапенко (Похлєбаєв, 80), Максимов, Косовський, Леоненко, Ребров (Шевченко, 65). Тренер − Йожеф Сабо.
Голи: 0:1 Косовський (60), 1:1 Борисенко (64), 2:1 Мартинов (88).
Фото: Олександр Іщенко (ліворуч) як гравець двічі вигравав із «Зіркою» Кубок України, а як тренер привів її до найбільших успіхів у історії (з архіву Миколи Ковальова).