104-а весна «Руху»
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Івано-Франківську область.
Івано-франківський міський центральний стадіон «Рух» − одна з найстарших спортивних арен України. Він служить прихильникам активного дозвілля вже понад сто років.
«Боїско» для рухливих забав
На початку ХХ століття у великих містах Європи стали облаштовувати майданчики для рухливих забав та атракцій або, як їх тоді називали, парки Йордана. Станиславів крокував у ногу з модою. Переймати досвід прикарпатці їздили до Кракова. В 1907 році міська Каса Ощадності (по-сучасному Ощадбанк) придбала 10-моргову ділянку землі за міським парком, а вже наступної весни її передали для ігор і забав молоді. Відтоді місце головних спортивних баталій залишається незмінним. Саме на «боїску» Каси Ощадності влітку 1909 року відбувся перший футбольний матч. Нині тут розміщується стадіон «Рух», який зустрів свою 104-у весну.
Бракує стадіонів
У власності Каси Ощадності стадіон перебував до початку другої світової війни. Наприкінці 1920-х років для спортсменів звели дерев’яну роздягальню. Раніше за неї слугував павільйон, перетягнутий із сусіднього парку. У великих містах, утім, дерев’яні трибуни невдовзі стали замінювати залізобетонними. Обговорювався проект сучасного стадіону і в Станиславові. Будова оцінювалася у майже півтора мільйона злотих. У 1939-му на місті майбутньої арени побували фахівці з Варшави. Та далеко не всі вважали заплановані капіталовкладення раціональними. Опоненти наполягали: на ці кошти краще було б збудувати кілька футбольних полів, оскільки трьох наявних арен усім не вистачало. Суперечки перервала війна.
Під червоно-білими прапорами
Дерев’яна трибуна стадіону (із зміною влади він отримав назву «Спартак») прослужила глядачам ще майже два десятки років. І лише з виходом місцевої однойменної команди у союзний Клас Б у Станіславі взялися за реконструкцію спорткомплексу. Вона тривала впродовж 1956-57 рр. Місткість арени довели до 12 000, та неодноразово, особливо в часи виступів червоно-білих у першій союзній лізі, трибуни приймали набагато більше глядачів. З вересня 1969 р. матчі могли проводитися при штучному освітленні. У 1981-му, після того як команда і стадіон були передані на баланс одного з підприємств військово-промислового комплексу, стадіон змінив назву на «Кристал» (за назвою заводського спортклубу).
Рекорд Софії Ротару
Наприкінці 1986 року розпочалася чергова масштабна реконструкція спортивного ядра, що не завершена й досі. Впродовж 1989-96 рр. змагання тут узагалі не проводилися. Повернення глядачів на центральний стадіон (за часів незалежності він отримав назву «Рух» і перейшов у муніципальну власність) відбулося у вересні 1996-го. На сьогодні здали в експлуатацію три з чотирьох трибун загальною місткістю 14 500 глядачів. Востаннє аншлаг на стадіоні був у вересні 2005 року під час кубкового матчу місцевого «Спартака» і київського «Динамо». Та, що цікаво, глядацький рекорд «Руху» встановили зовсім не футболісти, а... співачка Софія Ротару. У 1999 році її концерт зібрав понад 20 000-тисячну аудиторію.
Уся надія на інвестора
За розрахунками проектантів, після повної модернізації арена вміщуватиме 20 068 глядачів. Завершити реконструкцію власними силами місту не до снаги. Відтак останнім часом велися пошуки інвестора, переговори з яким вступили у завершальну стадію. Мова йде не тільки про добудову самої чаші стадіону, але й про зведення на прилеглій території цілого спортивного містечка. Воно включатиме тренувальні зали і поля, басейн, манеж для ігрових видів, готельний комплекс і, можливо, льодову арену. Доопрацювавши проект, архітектори передбачили накриття трибун дахом. Завершити реконструкцію планується у 2015 році.
Ще одна столітня арена
Через перебудову головної спортивної арени краю на початку 1990-х домівкою для ФК «Прикарпаття» став розташований неподалік стадіон «Електрон» (нині носить назву «Наука»). Саме тут іванофранківці зіграли свої прем’єрні матчі у вищій лізі чемпіонату України. Зважаючи на великий інтерес публіки, місткість спорткомплексу була збільшена втричі, до 7 500 глядачів. Варто зауважити, що історія цього спорткомплексу лише на кілька років коротша, ніж у «Руху». Він був зведений силами спортивного товариства «Сокіл» у 1912-14 рр. і відкритий буквально напередодні І світової війни. У 1927 році «Сокіл» збудував ще одну арену, яка нині носить назву «Гірка» (за назвою району, де розташована).
Друге народження «Енергетика»
Окрім стадіону «Рух», матчі чемпіонату країни приймає також бурштинський спорткомплекс «Енергетик». Арена розташована у мальовничому місці на березі водосховища. На початку 1970-х гідроспоруда, збудована для потреб місцевої ТЕС, поховала під своїми водами попереднє місце футбольних баталій місцевої команди. Відкриття нового спорткомплексу відбулося 4 липня 1976 року. У гості до «Енергетика» завітав івано-франківський «Спартак», на той час команда першої союзної ліги. Свіжопофарбовані трибуни на 5 000 місць не змогли вмістити всіх бажаючих спостерігати за цим дійством. Більш досвідчені футболісти з обласного центру перемогли − 3:5.