За кроки від тріумфів
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону» завершуємо презентувати Миколаївську область.
Перехід за пороги
Миколаївській команді майстрів, за іронією долі, постійно не вистачало дещиці, аби виступи у тому чи іншому турнірі завершити на мажорній ноті. Наведені нижче приклади наочно ілюструють цю тенденцію. У 1960 році «Суднобудівник» під керівництвом Олега Ошенкова став переможцем першої української зони. Миколаївці випередили таких сильних конкурентів, як «Локомотив» (Вінниця), «Арсенал» (Київ), «Чорноморець» (Одеса), і титул чемпіона України виборювали з переможцем другої зони − «Металургом» (Запоріжжя). За регламентом переможець отримував право грати в перехідних матчах за право перейти до класу «А». Уперше за весь час виступів у всесоюзних першостях команда Миколаєва впритул наблизилася до того, аби увійти числа найсильнішої ліги СРСР. Однак 28 жовтня в Києві «Суднобудівник» був розбитий запорізькою командою з непристойним рахунком − 2:6 . Через два дні відбувся повторний матч. У ньому миколаївців влаштовувала перемога з будь-яким рахунком, адже в такому випадку була б проведена третя, вирішальна гра. Однак поєдинок завершився внічию − 0:0.
Недосяжна вища ліга
Через вісім років, у 1968 році, «Суднобудівник», очолюваний Юрієм Войновим, знову став переможцем зонального турніру в другій підгрупі другої групи класу «А» чемпіонату СРСР, залишивши позаду, зокрема, «Металіст» (Харків) і «Дніпро» (Дніпропетровськ). Фінальний турнір, в якому розігрувалася путівка до вищої ліги, миколаївці розпочали з перемоги над львівськими «Карпатами» − 1:0 (наприкінці матчу у воротах суперника розписався Іраклій Петров). Але дві наступні зустрічі склалися невдало: з однаковим рахунком (1:3) миколаївці поступилися і «Уралмашу», і «Іртишу». У підсумку − останнє місце в перехідному турнірі, четверте з 84-х команд-учасниць першості у другій групі і 24-а позиція в союзному рейтингу (у першій групі класу «А» тоді виступали двадцять команд). Наступного року «Суднобудівник» зміг добратися аж до півфіналу Кубка СРСР, перемігши у чвертьфіналі знане московське «Торпедо». Однак зробити ще один крок до здобуття цього трофею миколаївцям не судилося − у Львові вони поступилися місцевим «Карпатам», які потім, у свою чергу, і стали власниками кришталевого трофею.
Негрізні у Грозному
Виступи у другій лізі подарували миколаївським уболівальникам чимало не один незабутній сезон. Приміром, у 1974 році під орудою Євгена Лемешка, вихованця миколаївського футболу, «Суднобудівник» тріумфально виступив у шостий (українській) зоні другої ліги: у 38-ми матчах команда здобула 19 перемог, 17 разів зіграла внічию і всього у двох матчах поступилася (причому вже під завісу турніру). Найближчий переслідувач − харківський «Металіст» − відстав одразу на десять очок! Змагання за вихід до першої ліги повинні були пройти в Миколаєві, але буквально в останній момент Всесоюзний спорткомітет переніс «пульку» до Грозного. Тим не менш, миколаївці вважалися фаворитами. Але знову історія повторилася: команда виступила надто невдало, посівши останнє, шосте місце. Пізніше Євген Лемешко в одному з інтерв'ю розповість: «Підвищитися в класі нам не дали. У першій же грі нас відверто «вбив» суддя... Керівництво заводу розбиратися в ситуації не побажало, і водночас нас звинуватили в тому, що ми нібито навмисне не захотіли виходити в першу лігу. Я змушений був написати заяву і ... перейти в херсонський «Кристал», який був найпринциповішим суперником «Суднобудівника». Прийшов я туди на відверті «руїни», а в підсумку ми посіли четверте місце в Україні».
Віковий бар’єр
Пройде десятиліття, і доля команди буде вирішена вже не на футбольному полі, а у високих кабінетах. У 1984 році Євген Кучеревський створив «диво-команду», і доля першого місця в українській зоні другої ліги залежала від очної дуелі з головним конкурентом − вінницькою «Нивою». «Суднобудівник» переміг з рахунком 1:0. Проте сталося непередбачуване: наприкінці зустрічі господарі випустили на заміну гравця, і перевищили ліміт вікових гравців, що на той момент існував в другій лізі. «Нива» подала протест. Враховуючи, що за грою перевага «Суднобудівника» над конкурентами була незаперечною, у Федерації футболу України схилялися до того, що матч потрібно переграти. Але футбольні чиновники з Москви прийняли інше рішення: «Суднобудівнику» зарахували технічну поразку. Відтак вінничани стали переможцями зонального турніру, і миколаївцям знову довелося жалкувати за нереалізованим шансом. Нарешті, в 1990-му «Суднобудівник», вже під керівництвом Івана Балана, в першій зоні другої ліги лише на очко відстав від запорізького «Торпедо». Але в даному випадку обидві команди підвищился в класі, перейшовши до буферної зони другої ліги…