Резонанс
ВНЕ ИГРЫ
Игорь Левенштейн
Weekly.ua
11.02.11
Интриги футбольных олигархов едва не лишили Украину Евро-2012
Зимние каникулы завершаются. На следующей неделе «Шахтер» сыграет с итальянской «Ромой», «Динамо» встретится с турецким «Бешикташем», а «Металлист» − с немецким «Байером». А пока наши игроки будут бегать по полю, их боссы продолжат драку за руководство спортом номер один.
Федерация
Круче всего дела в Федерации футбола Украины (ФФУ). Там свергают президента Григория Суркиса. Глядя на это, футбольные начальники из ФИФА и УЕФА на прошлой неделе открытым текстом пригрозили исключить Украину из своих организаций. А это автоматически лишит ее права на проведение евротурнира.
Дело тут даже не в персоне Суркиса. Хотя человека, который, собственно, и добыл для Украины Евро-2012, можно было бы потерпеть до осени 2012 года, когда у действующего исполкома федерации закончится срок полномочий. Для руководства ФИФА и УЕФА самый тяжкий грех − это вмешательство властей во внутрифутбольные дела. И как только у мирового и европейского футбольного руководства возникли подозрения, что антисуркисовское большинство в ФФУ возникло не без помощи власти, оно встало горой за своего коллегу.
Перед реальной угрозой опозориться на всю Европу оппоненты Суркиса задумались. А президент Янукович после рабочей встречи с президентом ФФУ заявил, что с разборками в федерации можно повременить до следующего года.
Сборная
Одна из главных претензий к Григорию Суркису − непрозрачность финансирования национальной сборной и пустующее с августа 2010 года место ее главного тренера.
Сборной Украины в статусе временно исполняющего обязанности руководит Юрий Калитвинцев − бывший помощник предыдущего главного тренера. И все это время ведутся разговоры о приглашении в сборную «крупного специалиста». Желательно − иностранного, с длинным списком ярких побед. Ведь сборной играть на Евро-2012, позориться дома нежелательно.
В зимнее межсезонье в СМИ живо обсуждались переговоры Григория Суркиса с итальянцем Марчелло Липпи, который выиграл со сборной Италии чемпионат мира 2006 года. Однако, по данным прессы, Липпи запросил за свои услуги 7 млн. евро в год, что не устроило украинскую сторону.
В футбольных кулуарах наиболее вероятной кандидатурой на пост наставника сборной Украины считают Олега Блохина, который в 2006 году в первый раз вывел команду на чемпионат мира и дошел там до четвертьфинала.
А пока что сборная под руководством Юрия Калитвинцева уже начала подготовку к Евро-2012 в рамках товарищеских встреч. Украина как хозяйка турнира освобождена от отборочных игр, поэтому собирать и обстреливать команду придется исключительно в товарищеских матчах. На 2011 год график этих встреч наполовину сверстан. Если все будет нормально, мы увидим нашу сборную на украинских стадионах в играх против Италии, Франции, Швеции, Германии и других сильных команд.
Клубы
Если за сборную отвечает ФФУ, то клубы, играющие в Премьер-лиге, зависят от своих владельцев − украинских олигархов. Они-то и есть главные игроки на футбольном рынке.
В текущем чемпионате страны интрига сместилась с вопроса о золотых медалях на борьбу за второе место. Если в прежние годы «Шахтер» и «Динамо» разыгрывали чемпионский титул исключительно между собой, то в этом сезоне донецкий клуб настолько оторвался от киевского, что вопрос о чемпионе фактически отпал. Зато очень интересным будет выглядеть спор «Динамо» с харьковским «Металлистом» за второе место, дающее путевку в Лигу чемпионов.
Сильнее других за исход этой борьбы переживает владелец «Металлиста» Александр Ярославский. Если «Шахтер» и «Динамо» воздержались нынешней зимой от громких приобретений, то Ярославский решительно пошел на укрепление состава своей команды дорогостоящими легионерами, потратив на них 11 млн. евро. Больше его (21,3 млн. евро) израсходовал на легионеров только «Днепр» Игоря Коломойского.
Помимо уже традиционных для наших команд бразильцев и аргентинцев в Украину прибыли игроки из Ганы, Хорватии и Колумбии. Оправдают ли они вложенные в них деньги? Удастся ли Ярославскому и Коломойскому превратить «большую двойку» украинского футбола («Динамо» и «Шахтер») в «большую четверку»? Это мы увидим своими глазами уже через неделю.
КОММЕНТАРИЙ
Леонид Кравчук
экс-президент Украины
Мне кажется, что окружение президента и те люди, которые сегодня занимаются футболом, не понимают исторической роли, значения для государства, его имиджа и авторитета проведения в Украине чемпионата. Считаю, что этих людей надо вывести из власти и из спортивной власти.
Александр Заваров
заслуженный мастер спорта
Десять лет ФФУ руководит один человек, который ни перед кем не отчитывается, единолично решая ключевые футбольные вопросы. Еще пять лет назад такая централизация власти казалась логичной, но сегодня мы видим: наш футбол остановился в развитии. Развитие заметно только в профессиональных клубах Премьер-лиги, а массовый футбол − детский, юношеский и нестоличный − деградирует по всем показателям.
+++
«Ті, хто мають владу, хочуть мати її скрізь»
Osvita.telekritika.ua
11.02.11
ФРАГМЕНТ МАТЕРИАЛА
Обговорення футбольного скандалу, освітньої реформи і скасування україномовних квот викривають справжні мотиви та інтереси влади. Огляд маніпулятивних технологій у політичних ток-шоу та підсумкових аналітично-інформаційних програмах за 28 січня − 4 лютого 2011 року
Попри намагання влади впливати і скеровувати інформування громадян у потрібному їй руслі, тобто в напрямі формування сприятливої громадської думки щодо дій президента й уряду чи принаймні створення видимості «стабільності» та «керованості» ситуації в країні, раз у раз у медійному середовищі виникають конфлікти навколо суспільно важливих питань. Ці питання чітко викривають справжні мотиви та інтереси влади та їхній суперечливий і далекий від стандартів демократії та верховенства права характер. Спроби загасити інформаційний резонанс навколо цих тем стають яскравими і показовими ілюстраціями маніпулятивних прийомів.
Не будемо стверджувати, що футбольний сюжет, який із продовженням обговорювався у двох випусках «Шустер live» (28 січня та 4 лютого), був у деталях відомий більшій частині аудиторії цього політичного ток-шоу. Для багатьох глядачів, які байдужо ставляться до футбольних пристрастей, мабуть, стала несподіванкою новина про те, що Україна перебувала (і нині ще певною мірою перебуває) за крок від абсолютного соціально-політичного й іміджевого фіаско, масштаби якого важко переоцінити.
Перш ніж перейти до аналізу дискусії, яка виникала в студії, варто, на думку авторів, дати певний контекст теми для її глибшого розуміння. Не секрет, що закулісні інтриги національної футбольної бюрократії тривали десятиліттями і привертали увагу хіба аж надто запеклих уболівальників та ангажованих учасниками конфліктів представників спеціалізованої преси.
Тривалий час президенту національної футбольної федерації Григорію Суркісу вдавалося нейтралізовувати опонентів, зміцнювати свою владу та обростати корисними контактами й посадами в керівних структурах європейського та світового футболу. В нагоді йому ставала і власна політична кар’єра в рядах СДПУ(о), і наближеність до першого і другого українських президентів.
Уміння знаходити спільну мову з керівниками держави і вчасно дистанціюватися від участі в прямому політичному протистоянні дозволило Суркісу і після Помаранчевої революції досягти свого найбільшого успіху − отримати для України «Євро-2012». Персональні заслуги Григорія Суркіса в цьому епохальному звершенні не спростовує практично ніхто, навіть із числа його запеклих ворогів.
Ситуація кардинально змінилася в 2010 році. «Тріумфальна хода» регіоналів і стрімка побудова вертикалі влади на всіх рівнях не могла не породити спокуси переділу влади у такому державної ваги виді спорту, як футбол. Причому, як видається сторонньому спостерігачу, предметом інтриги з повалення Суркіса з футбольного трону були чи не в останню чергу матеріальні інтереси. З приходом на посаду міністра інфраструктури і головного урядового куратора «Євро-2012» Бориса Колесникова це питання взагалі втратило актуальність.
Сьогодні ситуація виглядає таким чином, що в основі конфлікту лежить елементарне намагання привласнити активи нематеріальні − статус батька європейської першості, авторитет футбольного функціонера міжнародного масштабу − одним словом, все те, що складно або й неможливо отримати лише за гроші. Такі собі пригнічені комплекси «міщан у дворянстві». До цього додалась особиста образа власника харківського «Металіста» Олександра Ярославського за викриття начебто договірного матчу його команди з «Карпатами». Отже, розклад сил у тусовці олігархів (а інакше нашу футбольну прем’єр-лігу і не назвеш) радикально змінився, відкриваючи (як здавалося) прямий шлях до усунення президента Федерації футболу.
Здійснивши такий екскурс в українську футбольну реальність, повернімося до тематики наших оглядів. Отже, кампанія проти Суркіса-старшого супроводжувалася хоч і не дуже масштабною, але піар-кампанією: розміщення білбордів із закликом до відставки президента ФФУ, численні «стихійні» графіті з аналогічними закликами у великих містах тощо.
Вся ця зовнішня метушня, на думку ваших авторів, була швидше прикриттям реальних організаційних кроків із легального оформлення зміни футбольної влади. Напрацьовані на політичному рівні методи видавалися організаторам безпрограшними. «Рядами і колонами» колишні соратники Григорія Суркіса переходили в табір його супротивників. Як стверджує, наприклад, Леонід Кравчук, під надихаючим впливом місцевого начальства, яке, в свою чергу, нібито відпрацьовувало вказівки з верховного урядового рівня.
Попри всю очевидність усіх цих навколофутбольних маневрів, мало хто зі спостерігачів та учасників сумнівався в кінцевому результаті. Але фінал цієї багатьом відомої історії виявився вельми повчальним: всього лише два листи від керівників світового та європейського футболу − з попередженням про можливе призупинення членства України у FIFA з подальшим позбавленням континентальної першості різко остудили гарячі голови «революціонерів». Схоже на те, що команда «відбій!» прозвучала з самого верху. І розгляд ситуації у програмі Савіка Шустера замість цілком можливого обґрунтування результатів «футбольного путчу» став лише констатацією його повної поразки.
Тому емоційний виступ екс-президента країни Леоніда Кравчука на захист «Євро-2012» і персонально Григорія Суркіса, як і його апеляції до президента нинішнього, практичного значення вже не мали. Запам’яталася одна фраза красномовного Леоніда Макаровича, якою він спересердя дав визначення тій системі влади, до творця якої звертався по допомогу: «Ті, хто мають владу, хочуть мати її скрізь».
Провал спецоперації був настільки очевидним навіть самим ініціаторам антисуркісовської кампанії, що для представлення своєї точки зору вони делегували на ефір геть другорядного персонажа − одного із заступників гендиректора ФК «Шахтар», екс-арбітра Анатолія Попова. Він, звісно, добросовісно намагався перенести відповідальність за ситуацію на Суркіса, який, мовляв, поставив на карту майбутнє України заради того, щоб утриматися в своєму керівному кріслі (хоча принагідно зауважмо, що опонентам футбольного президента так і не вдалося сформулювати перелік конкретних претензій до його професійної діяльності). Теж показовий момент − виявляється, чинити опір тискові з боку представників влади, що порушує будь-які статутні норми FIFA − це мало не зрада батьківщини!
Але загальний настрій більшості учасників не залишив речнику футбольної опозиції жодних шансів. Йому довелося відсидіти весь ефір у якості мішені мало не всіх учасників програми − від Леоніда Кравчука до Бориса Нємцова. До пресування опонента із задоволенням долучився навіть сам ведучий. Вочевидь це був той випадок, коли правду говорити легко і приємно.
Суттєвого удару по власному іміджу зазнав Олександр Ярославський, якого незлим тихим словом згадав Леонід Кравчук − як ініціатора всієї цієї історії. Імена інших представників влади, причетних до розгортання цього конфлікту, нагадав глядачам редактор тижневика «Футбол» Артем Франков: віце-прем’єр Борис Колесников, нардеп (від БЮТ) і за сумісництвом керівник футбольної прем’єр-ліги Віталій Данилов.
Урок із цієї історії, на наш погляд, полягає в тому, що в зіткненні з системою, де елементарно дотримуються встановлених правил, вигадливі маніпулятивні побудови представників влади у супроводі демагогічної балаканини цілком очікувано зазнають поразки.
«Савік Шустер: ...на этой неделе впервые ФИФА, вот посмотрим, сказало очень простым языком. Либо вы перестаете и даете нам гарантию доказательства того, что политики больше не вмешиваются в работу Федерации Футбола Украины, либо Украина потерпит санкции. То есть “Евро-2012” не будет. Там есть такая фраза:“никакого соприкосновения с членами ФИФА”. А это значит, играть ни с кем не будете, в Украине играть никто не будет. Украинские клубы в еврокубках участвовать не будут. Это был такой достаточно, я бы сказал, такой бюрократический текст ФИФА. А сегодня поступил весь детальный текст УЕФА. Сегодня исполнительный комитет встречался, сегодня были приняты решения, и Украинская федерация получила письмо. И там очень конкретные вещи. Значит, все то, что я сказал, будет, но одна мера уже принята. При жеребьевке чемпионата Европы среди молодежных команд Украина помещена в группу из шести с тем, что надо будет ее выводить, то она выводится безболезненно, группа остается пять. Это 2013 год. Таким образом, вот такая ситуация. Если до 4 февраля, я тут одну вещь хочу спросить, который у нас есть в студии, если до 4 февраля, сказано в письме, не будет подтверждения, что члены Федерации футбола Украины прекратили любую деятельность, направленную на организацию выборов до окончания сроков полномочия руководства ФФУ в 2012 году, то тогда вот наступят эти санкции. Автоматически, мгновенно, в этом сомневаться не стоит.
Леонід Кравчук:...Я і тут десь чув такі розмови, що нічого не станеться, буде в нас “Євро”. Я ще раз звертаюсь до тих, хто робить спробу формувати думку з тих питань, з яких немає жодного поняття. Наголошую, ФІФА, УЄФА − це ті організації, які приймають рішення де, на яких умовах, проводити чемпіонат. Чемпіонати − це честь для держави. Туди з’їжджається еліта. Ви мабуть бачили, як за командою Німеччини подорожувала прем’єр Меркель, яке було свято у Франції, президент Франції відкривав чемпіонат. І так має бути у всіх країнах. Але рішення приймає ФІФА, УЄФА. Більше ніхто приймати не може. І воно може приймати рішення без будь-якого втручання зупинити, призупинити, або перенести проведення чемпіонату в іншу країну, якщо ця країна не розуміє, що потрібно робити.
Мені треба сказати і я хочу сказати, що футбол − це політика, велика політика. Я говорив з багатьма людьми, які кажуть там де беруть участь мільйони, там політика. ...
ФІФА попередило, УЄФА сьогодні також, що якщо ви не зупинитесь, хлопці і дівчата, то Україна втратить можливість. Це я прочитаю дослівно. Правда мовою, якою надруковано. “Исполнительный комитет УЕФА”, − це сьогодні, − “единогласно решил, что в случае приостановления членства ФФУ в составе ФИФА, проведение финальной части Чемпионата Европы 12 года в Украине станет не целесообразным”. Тобто це вже не просто якісь натяки, це абсолютно точний аналіз ситуації. Я задаю запитання тим, хто не може заспокоїтись. Якщо вони не розуміють, то треба вчитись. Якщо вони розуміють і діють, а вони продовжують діяти. Це дуже важливо. Продовжують, більше того, вони так би мовити точно сказати, підштовхують своїми словами, своїми діями, своїми рішеннями ФІФА до прийняття такого рішення просто підштовхують.
Савік Шустер: А зачем?
Леонід Кравчук:Ну я думаю, що по дурості. Я думаю, що через амбіції. Ви знаєте, люди, які випадково потрапляють кудись, вони випадково діють. Для них патріотизм, честь і гідність вимірюються зеленим кольором. Оце головне. Повторюю, зеленим кольором. І все, що робиться, робиться на замовлення своїх господарів. Ви мабуть читали, як брутально писала газета “Сегодня”, з образами. Ці парканні вислови, які списували з парканів, поміщали в газету. Я дивися передачу на телебаченні. Явно замовлені, явно замовлені. Є елемент помсти ще. Я повторюю, клуб “Металіст” і пан Ярославський не може зупинитись на тому, що постраждає, буде принижена Україна. Він цього не розуміє, для нього все вимірюється в іншому кольорі, в іншому світлі. І ті хлопчики, які бігають навколо нього, вони адекватно діють. Але хочу задати їм одне єдине запитання всі, хто туту сидить. Якщо раптом борони боже станеться, а ми на порозі, коли Україну позбавлять права приймати “Євро-2012”, хто буде відповідати за Україну і за чемпіонат. Ну принаймні не вони. Якщо будуть колись в історичному плані ставити запитання “а коли це відбулось?”. Відповідь одна − коли президентом України був Віктор Янукович.
...І наступне, поза контекстом боротьби навколо ФІФА, навколо ФФУ. Я хочу перевести цю проблему в чисті людські поняття. Я хочу сказати про Григорія Суркіс. Ви говорили. Я знаю, я був в Кардифі, я був до цього без настирної послідовної роботи Григорія Суркіса “Євро-2012” в Україні не було б. Я розумію, що боротьба є боротьба. Але влада не може бути мстивою. Влада має бути гуманною, доступною, вона не може гавкати і її представники. Вони повинні говорити, переконувати. Якщо це буде, як ми до цього прийдемо, то ми будемо поважати людей. На жаль, сьогодні цього немає. Ті, хто мають владу, хочуть мати її скрізь».(…)