Гамбурзький одеський рахунок
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Одеську область.
Серед багатьох рекордів, які належать представникам одеського футболу, є одне досягнення, унікальне не тільки для України, а й для всього колишнього СРСР. Поруч із Москвою та Ленінградом, які завдяки зусиллям чиновників завжди мали особливе положення в ієрархії радянського шкіряного м’яча, Одеса стала єдиним містом, яке одночасно делегувало до вищої ліги більше однієї команди. У сезонах 1965 і 1966 років у змаганнях першої групи Класу «А», як тоді йменувався елітний дивізіон, виступали «Чорноморець» і СКА. То був пік одного з найцікавіших дербі в історії вітчизняного футболу.
Доленосний 1958-й
Біографія «Чорноморця» пишеться з 1936 року. Нинішню назву клуб отримав у 1958-му − саме тоді, коли «доріс» до майстрівського статусу армійський колектив, на правах переможця аматорської першості УРСР дебютувавши у другій групі Класу «Б». З першої ж спроби зухвалий новачок переміг у своїй зоні, здобувши право посперечатися за путівку до еліти з іншими п’ятьма тріумфаторами. За іронією долі, окрім одеського СКВО (так тоді йменувалася команда), у фінальній «пульці» зібралися ще п’ятеро представників збройних сил. Одесити фінішували лише четвертими, а наступного сезону їх «посіяли» до четвертої зони, де виступав і «Чорноморець».
Ніч у черзі за квитками
Згідно з тодішнім регламентом, гірша з команд міста мала залишити Клас «Б», що тільки додало інтриги новому протистоянню. Напередодні першого дербі, що відбулося 3 червня 1959 року, одеські вболівальники започаткували нову традицію − черги біля кас стадіону з’являлися з вечора, вночі ті, хто залишався «на варті», грілися біля вогнищ. Дебютна дуель принесла мінімальну перемогу більш іменитим − єдиний гол провів Костянтин Фурс, який залишився в історії як найрезультативніший гравець «Чорноморця» всіх часів. Людина важкої долі, він став зіркою, незважаючи на всього 164 сантиметри зросту. Блискавичні швидкість і реакція, настирливість, дриблінг і добре поставлений удар робили його справжньою грозою для чужих захисників.
Ігри на полі та в кабінетах
Матч другого кола приніс армійцям реванш із тим же рахунком 1:0. І саме на ці два очки вони випередили «Чорноморець» у турнірній таблиці. Та на превелику радість прихильників останнього, в радянському футболі відбулася чергова реорганізація, залишивши моряків серед команд майстрів. Рішення українського футбольного керівництва знову розвести земляків по різних зонах виправдало себе повністю, адже обидва колективи реально претендували на підвищення в ранзі. У 1961-му саме в стикових зустрічах «Чорноморця» і СКА вирішувалася доля путівки до Класу «А». Перемогли моряки − 0:0 і 2:1, які повинні були замінити в еліті найгірший український колектив − «Шахтар». Гірників урятувала перемога в Кубку СРСР − «Чорноморець» вольовим рішенням у вищий дивізіон не пустили.
Один без одного сумували недовго
Рік 1962-й − знову обидві одеські команди беруть участь у фінальній «пульці». СКА − п’ятий, моряки − другі, вони зупиняються за крок до мети, програвши додаткові («бонусні» за минулий сезон) матчі луганським «Трудовим резервам». Однак іще одна перебудова радянської футбольної піраміди дає «Чорноморцю» місце у другій підгрупі Класу «А». Там він недовго сумував без своїх друзів-суперників, які стали найкращою командою УРСР, перегравши у плей-офф вінницький «Локомотив» і підготувавши плацдарм для безпрецедентного досягнення: за підсумками першості команд другого радянського дивізіону обидва повпреди Одеси здобули заповітні путівки.
На вершині другого дивізіону
Змагання проводилися у два етапи. «Чорноморець» посів у своїй підгрупі другу позицію, СКА у своїй − першу. У турнірі за 1-14 місця, чотири перші клуби якого здобували право виступати в еліті, армійці в підсумковій таблиці поступилися тільки московському «Локомотиву», моряки ж розділили «бронзову» сходинку з «Пахтакором». В очних протистояннях успіх знову був за СКА − 0:0 і 2:1, на «дубль» Євгена Снитко відповів влучним «пострілом» Василь Москаленко − єдиний із учасників одеських дербі, хто забивав у складах обох команд. Москаленко − найрезультативніший гравець в історії СКА і, згідно опитування уболівальників, найкращий одеський футболіст ХХ століття.
Армійцям довелося відступити
З чотирьох поєдинків на найвищому всесоюзному рівні три виграв «Чорноморець». У сезоні-1965 підопічні Юрія Войнова двічі були сильнішими від земляків − 2:0 і 1:0. У першому з цих матчів іще одним м’ячем відзначився Москаленко, долю другого вирішив пізній гол Валерія Лобановського, найвправнішого «стрільця» моряків у тому сезоні. Наступного року команди обмінялися перемогами. СКА святкував успіх завдяки єдиному голу Пригорка, але «Чорноморець» упевнено реваншувався − 2:0 (Коршунов, Дерябін), додавши гіркоти в і без того безрадісний виступ армійців, котрі розпрощалися з елітою.
Середня відвідуваність − 47 тисяч
Останнє одеське дербі пройшло в... Гурзуфі, на стадіоні «Артек», у рамках зонального турніру розіграшу Кубку СРСР. «Чорноморець», що представляв тоді вищу лігу, без особливих ускладнень подолав першоліговий СКА − 2:0. Відтоді шляхи команд у офіційних змаганнях не перетиналися. Але пам’ять про «велике протистояння» живе серед уболівальників Перлини біля моря, у старих газетних публікаціях, пожовклих фотографіях, у цифрах статистики. Найяскравіша з ілюстрацій − рівень відвідуваності тих матчів. У середньому за ними спостерігали майже по 47 тисяч глядачів, а рекордну аудиторію − 55 тисяч − зібрала якраз та єдина гра у вищій лізі, в якій перемогли армійці.
По один бік «барикад»
До 1999 року, коли СК «Одеса» − цивільний спадкоємець СКА − припинив своє існування, ставши базою для створення команди «Чорноморець-2», уболівальницький загал міста ділився на два табори. Ворожнечі між ними не було, перемоги улюбленої команди ставали приводом хіба що для дружніх − в одеському стилі − жартів. А траплялися й дні, коли прихильники обох клубів не поділяли гравців на «своїх» і «чужих». Адже саме з армійців і моряків складалися збірні команди міста, в активі яких − чимало яскравих успіхів.
Як одесити збірну СРСР розгромили
Зокрема, навесні 1962 року одесити, склавши основу збірної України Класу «Б», у Києві розтрощили... збірну СРСР, яка під орудою Гаврила Качаліна готувалася до чемпіонату світу в Чилі. Результат − 4:0 на користь представників другого дивізіону в боротьбі з першою командою країни − шокував багатьох. Головним героєм того матчу став Василь Москаленко, котрий двічі змусив Володимира Маслаченка витягувати м’яч із сітки. А двома роками раніше Одеса стала лобним місцем для одного з найкращих на той час клубів італійської Серії А − міланського «Інтернаціонале». Втім, це тема для окремої розповіді...