Слава першого млинця
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», завершуємо презентувати Запорізьку область.
Остання футбольна першість могутньої держави. Перший тур. Славнозвісний московський «Спартак» − проти дебютанта вищої ліги, запорізького «Металурга»...
«Металург» (Запоріжжя) − «Спартак» (Москва) 2:1 (0:1). Запоріжжя. 11 березня 1991 року. Центральний стадіон «Металург». 28000 глядачів.
Голи: 0:1 Мостовий (26), Наконєчний (70), Волгін (90)
«Металург»: Сивуха, Башкиров, Ярмолич, Дудник, Сорокалет, Наконечний, Вернидуб (О. Заєць, 59), Сторчак, Волгин, Гуйганов (Скрипник, 67), Пучков. Тренер − Надєїн.
«Спартак»: Черчесов, Базулєв, Кульков, Попов, Анд.Іванов, Карпин, Г. Перепаденко, Шалімов, Шмаров, Мостовий, Радченко (Черенков, 78). Тренер − Бєсков.
Ставка − на оборону
За свідченням відомих футбольних функціонерів і журналістів того часу, ще до матчу в стані господарів панувала одна-єдина думка − як би не осоромитися у грі з такою командою, як московський «Спартак». Про перемогу не думали, ерманич запоріжців Ігор Надєїн подбав передусім про насичений півзахист, виставивши єдиного нападника − Василя Сторчака. І гості це досить швидко зрозуміли, спокійно переграючи опонентів і методично збільшуючи тиск на ворота Юрія Сивухи. У середині тайму це дало ефект − Валерій Карпін виконав передачу до штрафного майданчика з правого флангу, і Олександр Мостовий, незважаючи на оточення з кількох захисників, зміг поцілити в ближній кут − 0:1.
Таємна зброя Надєїна
До перерви «Металург» майже не думав про атаку, а ось у другому таймі Надєїн вирішив ризикнути. Минула майже година від початку гри, коли на поле вийшов іще один нападник − Олександр Заєць, вихованець токмацького футболу, що не закінчував спеціалізованих футбольних шкіл, але зарекомендував себе як вправний форвард у обласній першості та другій лізі. Москвичі не надали цьому значення, вирішивши, мабуть, довести гру до перемоги «малою кров’ю». За що вже через десять хвилин були покарані. У штовханині біля воріт пощастило нанести разючий удар Ігореві Наконечному, і рахунок зрівнявся. Переповнені трибуни старенького «Металурга» шаленіли від радості! Але «Спартак» втрачати очок у провінції не збирався. Юрію Сивусі довелося попрацювати в поті чола, самовіддано діяли захисники, москвичі неодноразово перевіряли на міцність каркас воріт господарів...
Переможний постріл Волгіна
Про контратаки годі було й думати. Але, захопившись масованим наступом, «Спартак» припустився стратегічної помилки на останніх хвилинах зустрічі. Запоріжці вибили м’яч подалі від своїх воріт, і так вдало, що він опинився у Юрія Дудника. Той, транзитом через Сторчака, вивів на удар Олександра Зайця, котрий «вистрілив» низом з-за меж штрафного майданчика. Голкіпер «червоно-білих» Станіслав Черчесов спромігся дістати м’яч у нижньому куті, але першим на добивання встиг найкращий бомбардир «Металурга» попереднього сезону Сергій Волгін. Іще виступаючи за алматинський «Кайрат» Волгін зажив слави спеца по «Спартаку», восени 1985 року оформивши хет-трик у зустрічі з москвичами, що завершилася з хокейним рахунком 4:4. А у 1986-му він навіть пробував свої сили у «народній» команді. Цей же його гол за «Металург» став не лише переможним, а й одним із найбільш пам’ятних у всій історії запорізького футболу.
Пам’ять на віки
Весною 2011-го виповниться 20 років від того яскравого дня. Давно вже немає серед нас творця того «Металурга», славетного футбольного керманича, ветерана Великої Вітчизняної війни Геннадія Жиздика − Батька − як називали цю людину всі, хто з нею працював. Саме завдяки йому пересічні запорізькі вболівальники на власні очі побачити змагання найкращих клубів Радянського Союзу. На жаль, не дожили до теперішніх днів і деякі футболісти. Зокрема, кілька років тому трагічно загинув Олександр Заєць, а важка хвороба забрала Олександра Сорокалета.