«Славутич» поблизу Хортиці
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Запорізьку область.
Головний стадіон Запорізької області − «Славутич-Арена» − розташувався на місці Центрального стадіону «Металург», зведеного у 1938 році недалеко від найбільшої в Європі гідроелектростанції ДніпроГЕС і всього за якийсь кілометр від легендарного острова Хортиця.
Першими були будівельники
До 1938 року на місці стадіону був футбольний майданчик, закладений будівельним колективом, що споруджував ДніпроГЕС. Згодом його передали заводу «Запоріжсталь», відповідно змінивши назву на «Сталь» і додавши ім’я Антипова − державного, військового та партійного радянського діяча. У 1933 році майданчик обріс невеликими трибунами, отримавши статус стадіону. А через п’ять років на цьому місці збудували вже сучасну за тодішніми мірками арену вісім тисяч глядачів, із пристойним полем, біговими доріжками, роздягальнями та душовими. Відкриття стадіону відбулося 2 травня 1938 року.
Від «Сталі» − до «Металурга»
«Сталь» приймала не лише футбольні матчі, а й змагання з легкої атлетики. За радянських часів на стадіоні неодноразово проводилося вшанування запоріжців, які стали олімпійськими чемпіонами. У 1973 році на стадіоні, після зведення західної трибуни, місткість арени досягла 27 тисяч глядачів. У 1980 році керівництво «Запоріжсталі» розпорядилося провести ремонтні роботи. Назву стадіону змінили востаннє − на «Металург».
Останній матч Лобановського
Тут проводили свої матчі запорізькі команди першої та вищої союзної ліг, а з 1992 року відбувалися поєдинки чемпіонату та Кубку України. Наприкінці 2001 року ЦС «Металург» був закритий на реконструкцію, тож однойменній команді довелося перебратися на стадіон «Торпедо». Саме тут 7 травня 2002 року свій останній матч провів Валерій Лобановський, залишивши арену в машині «швидкої» після серцевого нападу. За кілька днів серце великого українця перестало битися в одній із клінік Запоріжжя. Вшановуючи пам’ять Метра, міськрада перейменувала вулицю Спортивну, де розташований стадіон «Металург», на вулицю Лобановського.
Багатостраждальна реконструкція
А сам «Металург» згодом став «Славутич-Ареною». Спочатку її планували побудувати в іншому місці, і вміщувати стадіон повинен був 50 000 глядачів. Однак усе ж зупинилися на реконструкції «Металурга», яка вийшла тривалою та важкою. Проводилися нескінченні тендери, закуповувалися металоконструкції в Італії, починалося будівництво, але потім знову все ламали і знову починали − вже з рідних, запорізьких залізяк. Городяни спостерігали за цим усім з іронією, пророкуючи об’єкту довгобуд...
Угода з пивоварами
У підсумку реконструкція фактично перетворилася на будівництво нового стадіону на місці старого «Металурга». Здійснена вона була за кошти запорізького пивоварного комбінату «Славутич», яка, крім того, зобов’язалася утримувати арену аж до 2021 року, в рівних частинах із містом. «Славутич-Арену», яка на той момент була однією з найбільш затишних і сучасних в Україні, презентували громадськості 29 липня 2006 року, напередодні матчу «Металург» − «Динамо» .