Аматорська кузня чемпіонів
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», завершуємо презентувати Дніпропетровську область.
Дніпропетровська область уже тривалий час входить до провідних футбольних регіонів країни. Відповідно, й чемпіонат області проходить на досить високому рівні. На думку багатьох фахівців вітчизняного аматорського футболу, вже не один рік першість Дніпропетровщини є однією з найсильніших в Україні.
З аматорів − у професіонали
Обласні змагання серед любителів слугували трампліном у подальшій кар’єрі для багатьох відомих футболістів. Ви можете собі зараз, приміром, уявити, аби київське «Динамо» чи «Шахтар» поповнили гравці з аматорського колективу, і при цьому вони одразу влилися в «основу»? А от напередодні чемпіонського для «Дніпра» сезону-1983 в команду прийшли Володимир Багмут із дніпродзержинського «Металурга», Олександр Червоний та Анатолій Назаренко з павлоградського «Шахтаря».
Відчутний вклад
І прийшли не для того, аби протирати лаву запасних, а зробити свій вклад у завоювання історичного для Дніпропетровська «золота». Зокрема, Червоний провів у тому сезоні за команду дев’ять матчів, Назаренко − п’ять, Багмут − шість, у тому числі й вирішальний, проти московського «Спартака». Прокладеним цією трійцею шляхом згодом промандрував і Микола Кудрицький, який став чемпіоном у складі «Дніпра» 1988 р. та гравцем збірної СРСР.
Тренерська школа
Відмінною школою чемпіонат Дніпропетровщини є і для тренерів. Про Володимира Ємця та Євгена Кучеревського, котрі тренували нікопольський «Колос» ще на зорі його існування, згадується в попередніх матеріалах циклу. За часів незалежності з аматорськими командами області працювали Микола Федоренко, Євген Яровенко, Володимир Кобзарєв, Сергій Пучков. В подальшому Федоренко тренував «Дніпро» і працював у клубній системі «Шахтаря», Яровенко зарекомендував себе в Казахстані на клубному рівні та роботою з молодіжною збірною, Кобзарєв тривалий час працює в дитячій академії московського ЦСКА (Алан Дзагоєв, що входить до когорти найперспективніших футболістів Європи, його вихованець). Щодо Сергія Пучкова, то в травні 2010 року під його керівництвом «Таврія» здобула Кубок України.
Бізнесова підтримка
Після розпаду СРСР футбол Дніпропетровщини переживав кризу. І ще років 10 назад в першості області брали участь не більше десяти команд. Однак нині обласна федерація проводить повноцінні змагання, в яких регулярно змагаються 15-16 команд. Водночас розігрується першість і сільської ліги. Щоправда, якщо у союзні часи всі команди утримувались виключно за рахунок держпідприємств, то нині фінансування відбувається в основному за рахунок приватних фірм і компаній.
Гостра конкуренція
За словами виконавчого директора обласної федерації Віталія Романова, останнім часом рівень обласних змагань помітно підвищився, на найвищі місця претендують одразу чотири-п’ять команд, немає і відвертих аутсайдерів. Відтак в умовах гострої конкуренції молоді гравці мають можливість швидше прогресувати, скорочуючи дистанцію, яка існує між юнацьким та професійним футболом.
Слабка інфраструктура
Однією з головних проблем Дніпропетровщини є не дуже сильна інфраструктура: лише 5-6 команд тренуються та грають у належних умовах, решта ж відчувають дефіцит полів. Особливо складна ситуація в Дніпропетровську та Кривому Розі. В регіоні, звісно, жалкують з приводу того, що Дніпропетровськ не потрапив до числа приймаючих міст Євро-2012. Адже підготовка до континентального чемпіонату дала б чималий поштовх розвитку в регіоні гри загалом та інфраструктурі зокрема. Втім, впадати у відчай тут не збираються, керуючись у своїй роботі принципом − дорогу здолає той, що йде.
Чемпіони Дніпропетровщини (з 2002 р.)
3 рази
«Колос» Нікопольський район: 2004, 2005, 2006
2 раз
ПК «Дніпровський» Нікопольський район: 2002, 2003
«Авіо» Дніпропетровськ: 2007, 2008
1 раз
«Факел» Петриківка: 2009