Перші ластівки фіналів
(Матеріал офіційної програмки фінального матчу DATAGROUP − Кубку України-2007/08)
Усе колись буває вперше. Відтоді, як 31 травня 1992 року одеський «Чорноморець» і харківський «Металіст» розіграли прем’єрний фінал стартового розіграшу Кубку незалежної України, скарбничка цікавих фактів, пов’язаних із тим, що відбувалося вперше у вирішальних матчах за почесний трофей, постійно поповнюється.
1992
Отже, перший же фінальний гол, забитий півзахисником «Чорноморця» Іллєю Цимбаларем на 107-й хвилині протистояння з «Металістом», розпочав лік м’ячам, проведеним у додатковий час вирішальних поєдинків. У зустрічі 1992 року донецький рефері Євген Канана виніс і перше попередження, покаравши харків’янина Олега Касторного.
1993
Гравець «Карпат» Ігор ПЛОТКО реалізував перший 11-метровий кубкових фіналів.
Дмитро ТОПЧІЄВ став першим і єдиним володарем трофею, котрий протягом турніру зіграв також у складі фіналіста Кубку.
Динамівці Сергій КОВАЛЕЦЬ, Олег ЛУЖНИЙ і Сергій ШМАТОВАЛЕНКО вигравали ще Кубок СРСР.
Володар Кубка − київське «ДИНАМО» − вибороло згодом і титул чемпіона країни, оформивши перший національний «дубль».
1994
Перший фінал, в якому не забито голів у ігровий час. Перша серія післяматчевих пенальті.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ», його наставник Віктор ПРОКОПЕНКО, гравці Юрій БУКЕЛЬ, Дмитро ПАРФЬОНОВ і Віктор ЯБЛОНСЬКИЙ стають першими дворазовими володарями Кубка України.
За вирішальним матчем спостерігала рекордно мала кількість глядачів − усього п’ять тисяч.
1995
Вперше володарем трофею стала команда, яка програвала по ходу вирішального матчу.
Бернд ШТАНГЕ − перший іноземний тренер, що його команда брала участь у фіналі Кубка.
Ігор ПЕТРОВ відкрив лік голам гравців, які розпочинали зустріч на лаві запасних.
Перша заміна воротаря у вирішальних матчах: у складі «Дніпра» Святослав СИРОТА вийшов «під» серію пенальті замість Миколи МЕДІНА.
Дмитро ТОПЧІЄВ − перший футболіст, що зіграв у вирішальних кубкових поєдинках за два різні клуби (перший свій фінал захисник провів у складі «Динамо»).
1996
Вперше володар трофею не пропустив протягом турніру жодного гола (у п’яти поєдинках).
Вінницька «НИВА» − перший клуб-фіналіст, який за підсумками національної першості фінішує поза межами ТОП-десятки.
1997
Вперше у складі одного з фіналістів виступала пара братів − грузинські легіонери «Дніпра» Варлам і Георгій Кіласонія.
1998
Вперше фінальну пару склали клуби з одного міста.
Київське «ДИНАМО» − перший триразовий володар Кубка України.
Андрій ШЕВЧЕНКО − автор першого фінального «дуплету». Час між його двома голами − рекордно короткий, 32 хвилини.
Армієць Олексій ОЛІЙНИК став першим, хто схибив з 11-метрової позначки в ігровий час вирішального матчу.
1999
Андрій ШЕВЧЕНКО першим із учасників кубкових розіграшів забив у двох фіналах (та ще й поспіль).
Валентин БЕЛЬКЕВИЧ відкрив лік легіонерським голам вирішальних поєдинків.
Олег ЛУЖНИЙ − перший, хто тричі виводив команду на поле з капітанською пов’язкою, й досі єдиний із капітанів, для якого всі ці фінали стали переможними.
2000
Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ першим із наставників здобув із своїм клубом три кубкові перемоги.
Вперше одна команда − київське «ДИНАМО» − виборює трофей тричі поспіль.
Олександр ХАЦКЕВИЧ − перший легіонер, що забив переможний гол у вирішальному матчі Кубку.
Іван ГЕЦЬКО − перший і єдиний футболіст, який зіграв у кубкових фіналах за три різні клуби («Чорноморець», «Карпати» й «Кривбас»).
2001
Українські клуби виборювали Кубок України нового зразка.
Перша вольова перемога у вирішальному поєдинку.
Михайло ФОМЕНКО став першим тренером, котрий дійшов до фіналу з двома різними клубами, й першим із колег, хто відчув у фіналі як смак перемоги, так і гіркоту поразки.
Другий гол Сергія АТЕЛЬКІНА − найбільш пізній м’яч, забитий у вирішальних зустрічах Кубка, і перший переможний гол гравця, що вийшов на заміну.
2002
Найрезультативніший із фінальних поєдинків (забито п’ять м’ячів) зібрав поки що найбільшу аудиторію − 75 тисяч глядачів.
Невіо СКАЛА − перший тренер-легіонер, що став володарем Кубка України.
Сергій АТЕЛЬКІН проводить свій третій результативний фінал. Це − рекорд турніру, а чотири голи у вирішальних зустрічах − повторення досягнення Андрія Шевченка.
Вперше іноземні футболісти забили у фіналі більше одного м’яча. У воротах суперників «розписалися» кияни − узбек Максим ШАЦЬКИХ і білорус Валентин БЕЛЬКЕВИЧ.
Для рефері Василя МЕЛЬНИЧУКА фінал став третім. Цей показник поки залишається рекордним.
2003
Вперше фінальну пару склали ті ж колективи, що виборювали трофей за рік перед тим.
Динамівський бразилець ДІОГО РІНКОН − перший легіонер не з країни СНД, що провів переможний гол у фіналі Кубка України. До того ж цей м’яч приніс першу вольову перемогу в основний час вирішального матчу.
Вперше у складі володаря призу в фіналі виходило на поле більше іноземців, аніж українців.
2004
Мірча ЛУЧЕСКУ став переможцем розіграшу Кубку України, провівши на чолі команди єдиний матч − фінал. На момент тріумфу він керував «Шахтарем» менше двох тижнів.
Донеччанин Анатолій ТИМОЩУК став автором найбільш пізнього гола з тих, що забиті в основний ігровий час.
2005
Норвежець Тер’є ХАУГЕ став першим іноземним рефері, що йому довірили обслуговування фіналу. Узагалі це був дебют арбітра-легіонера в нашому футболі.
Вперше переможний гол забитий з пенальті.
Із прізвищем Йожефа САБО пов’язана рекордна перерва між двома кубковими тріумфами − дев’ять років.
2006
Анатолій ДЕМ’ЯНЕНКО − перший тренер команди-переможниці, який брав участь у розіграшах Кубка України ще в якості гравця.
Переможець турніру вдруге в історії не пропустив протягом змагального шляху жодного м’яча − цього разу в семи іграх!
2007
Київське «ДИНАМО» піднімає планку національного кубкового рекорду до дев’яти перемог. Вдруге кияни виборюють трофей три рази поспіль.
Олександр ШОВКОВСЬКИЙ та Валентин БЕЛЬКЕВИЧ проводять свій шостий переможний фінал, приєднуючись до рекордсмена − Сергія РЕБРОВА.
Другий тайм поєдинку «Динамо» й «Шахтаря» з трьома забитими м’ячами став найрезультативнішим в історії фіналів.
2008
Вперше за історію проведення розіграшів Кубку України фінальний матч турніру пройде за межами столиці. Право прийняти вирішальний двобій-2008 довірено Харкову.