Футбольная жизнь в зеркале СМИ

30.11.2007 15:09

Печатные СМИ − нейтральные оценки

Не ищите логику...

Марк Левицкий

Команда

30.11.07

Проиграв в Глазго «Шахтер» все же сохраняет шансы на выход из группы.

«Селтик» − «Шахтер» − 2:1

Голы (зрелищность гола):

4 мин. Брандао (Хюбшман) − 0:1 (6); 45 мин. Ярошик (Колдуэлл) − 1:1 (6,5); 90 мин. Донати (Макгиди) − 2:1 (6).

28 ноября. Глазго. Стадион «Селтик парк». + 7 С. 59 386 зрителей.

Арбитр: Б.Лайек, ассистенты: Э.Дансоль, К.Туазон (Франция). Делегат УЕФА: Г.Хаппель (Австрия). Судейский наблюдатель: Л.Ирвайн (С.Ирландия).

Предупреждены: Ярошик (43, грубая игра), Веннегоор оф Хесселинк (56, грубая игра), Колдуэлл (80, грубая игра) − Брандао (37, неспортивное поведение).

Игрок матча: Иржи ЯРОШИК (полузащитник «Селтика»)

Проделал огромный объем черновой работы, сковав атакующий фланг Срны--Илсиньо. Забитый перед перерывом гол вдохновил «Селтик».

Это было бы смешно, если б не было так грустно... Более чем средненькую по европейским меркам команду никто не может обыграть на ее поле. И ведь не скажешь, что экспансивные трибуны «Селтик Парк» вдохновляют подопечных Гордона Страчана на запредельную игру. На мой взгляд, даже в Донецке шотландцы, пропустив в дебюте два мяча, потом выглядели организованнее, чем у себя дома.

Болеть за «Селтик» видимо, приятно, ибо играет он до последнего и изо всех сил. В этом отношении клуб из Глазго напоминает «Шахтер» 60-х годов прошлого столетия, который показывал результаты выше своих объективных возможностей.

Сегодня уровень команды часто определяют за счет трансферной стоимости ее футболистов, инфраструктуры, менеджмента... По этим показателям горняки никак не должны были проиграть. Посмотрите на их скамейку запасных − сплошь игроки национальных сборных. А не попавшие даже в запас дорогущие Кастильо и Виллиан?!

И матч складывался для «Шахтера» − лучше не придумаешь. Слабенькая даже в лучшем сочетании защита хозяев дала сбой (как и в Донецке) уже на четвертой минуте. Хюбшман наудачу послал мяч верхом через полполя в направлении Брандао. Ситуация выглядела бесперспективной, около форварда находились двое стопперов. Но один из них, Кеннеди, неловко сбросил мяч прямо на ход бразильцу. От неожиданности нападающий даже не успел убрать руку, но арбитр справедливо не остановил игру, и Брандао пусть и коряво, но пробил опытного Боруца − 0:1.

Этот счет более чем устраивал «Шахтер» и в последующие 40 минут горняки заслуживали самых лестных эпитетов, ибо играли умно и уверенно, не давая шансов сопернику и находя свои. После получаса встречи серия угловых просто обязана была принести донетчанам второй гол, но удар Брандао в упор блокировал Колдуэлл, а через несколько секунд после подачи Жадсоном корнера тот же Брандао бил головой с линии вратарской, − однако Боруц, забывший на этот поединок о недавней травме, сумел среагировать.

Если бы горняки не уступили, то игроком матча стал бы безусловно, Брандао. Он был вездесущ, помогал на фланге Рацу и при этом нанес шесть ударов по воротам (правда, остался верен себе, схлопотав нелепую желтую карточку − третью с учетом поединка в Зальцбурге).

Согласно приведенной выше схеме, расстановка гостей предусматривала игру с двумя форвардами. На самом деле нападающий был лишь один, да и вообще «Шахтер» дал численную фору хозяевам, выпустив Лукарелли. Разговорчивый на поле и за его пределами итальянец весь матч молчал как рыба, ни разу даже не ткнув мяч в сторону ворот. Задним числом думаешь − а, может быть, лучше было бы ограничиться одним Брандао и бросить в бой Дуляя? Он бы мог помешать шотландцам вести игру во втором тайме.

По тому, как развивались события, «Селтик» никак не должен был выигрывать. При жутком дефиците защитников хозяева сначала теряют из-за травмы Нейлора, а потом и Кеннеди. Четыре из десяти полевых игроков вынуждены были сменить свои позиции, тренер Страчан молча наблюдал за поединком, не имея сил подбадривать подопечных.

Но те сами оказались не лыком шиты. И наказали соперника! Коли ты в принципе сильнее, коль игра складывается в твою пользу, а у противника проблема за проблемой, то изволь побеждать, а не держаться за счет.

Счет этот стал равным перед перерывом, когда на дебютную ошибку Кеннеди горняки ответили непостижимым промахом Чигринского, которому ассистировал Срна.

До этого момента, полежав на земле (в чем футболисты гостей себе не отказывали), ушел с поля Кучер. Вернувшись, он не успел на свое привычное место, а именно туда послал от своей штрафной мяч Колдуэлл. Срна, спешивший подстраховать Кучера, на полном ходу столкнулся с Чигринским, от головы которого мяч попал к Ярошику. Тот бил без помех, если не считать Пятова, и мяч влетел в девятку.

Гол был нелеп, неожиданен, он был забит вопреки тому, как развивались события на поле. Именно это вдохновило шотландцев и сбило кураж у горняков. «План был сыграть на ноль», − сказал после матча один из футболистов «Шахтера». Ситуация изменилась, и донетчане, к сожалению, заиграли по-другому. Заиграли на ничью. Гости не спешили вводить мяч в игру, пытались контролировать его, из-за чего избегали острых продолжений. Но при этом все, или почти все футболисты «Шахтера» находили силы для эффективного прессинга. Не играя сами, горняки делали все, чтобы не дать играть хозяевам. И у тех мало что получалось, Пятов не был перегружен работой. Появление Езерского подчеркнуло желание Луческу завершить дело миром.

И, честно говоря, по справедливости донетчане не должны были проиграть. Но, как говорил незабвенный Виктор Прокопенко, не ищите логику в футболе. А ищите свой шанс! И «Селтик» этот шанс нашел, хоть и не без помощи соперника. Сначала Макгиди обыграл на фланге Жадсона, который прибежал на помощь Рацу. Последовал пас низом не в гущу игроков вблизи вратарской, а на линию штрафной, где никто не помешал Донати ударить по воротам. И удар-то был не смертельный, но был рикошетик о ногу Хюбшмана, запоздавшего с блокировкой, и Пятов не дотянулся до мяча, влетевшего в угол, − 2:1 и конец игры. Обидно.

Теоретические шансы выйти из группы у «Шахтера» остаются. Но войти в элиту ему надо сильным и умелым, а последние три поединка в Лиге чемпионов (да и в своем чемпионате) заставляют в этом сомневаться. Но футбол тем и хорош, что никаким матчем, никаким успехом или неудачей жизнь не заканчивается. Впереди новые игры, новые испытания, новые волнения и надежды. Будем верить!

+++

«Мы были лучше!»

Команда

30.11.07

Мирча Луческу считает, что в Глазго «Шахтер» играл лучше. 

В самом начале послематчевой пресс-конференции главный тренер «Шахтера» Мирча Луческу сделал экспресс-анализ прошедшего поединка.

− Я сильно огорчен тем, что произошло, − сказал Луческу. − Не знаю, почему в «Селтике» так агрессивно восприняли мои слова перед матчем по поводу того, что в игре шотландской команды есть элемент удачи. Ведь это очень хорошо, всегда приятно, когда везет...

Что касается встречи, то 43 минуты мы действовали слаженно, и у хозяев не было возможности проводить опасные атаки. Затем защитники ошиблись, и после забитого гола «Селтик» почувствовал себя увереннее. В конце поединка наши футболисты очень устали и допустили уже фатальную ошибку. По такому же сценарию проходил матч «Селтика» и «Милана».

− О чем вы говорили с Гордоном Страчаном?

− Здесь нет секрета. Я поинтересовался, почему у него была такая реакция на мои слова об удаче «Селтика». Ведь удача − это здорово!

Мы действовали хорошо, я думаю, даже лучше, чем хозяева. А через шесть дней нас ожидает совсем другая игра с «Бенфикой», которую нужно побеждать. Также предстоит встреча «Селтика» с «Миланом», который, надеемся, будет биться в полную силу. В общем, не все еще потеряно.

− Что вам понравилось в игре «Селтика»?

− Я уже говорил, что это сильная команда, хорошо организованная, дисциплинированная, агрессивная. Даже слишком агрессивная...

Команда здорово разыгрывает стандартные положения, отлично действует на «втором этаже». А «Шахтер» был техничнее. К тому же не стоит забывать, что наша команда моложе.

− «Селтик» забивал только пользуясь ошибками вашей команды?

− Да, голы − это следствие промахов нашей обороны. Также я думаю, что третий гол, который мы забили в Донецке и который отменил судья, был абсолютно чистый.

Дословно

«Селтик» играл всем сердцем

− У каждой игры свой уникальный сценарий, поэтому каждая минута приносила нам что-то новое, − сказал сияющий от радости Гордон Страчан. − Мы по глупости пропустили первый гол, но потом все равно играли всем сердцем. Только имея большое сердце, такое, как у Массимо Донати, можно забить столь важный гол.

Сложно утверждать, что это наш лучший поединок, но все зависит от того, как оценивать. У нас хватило сил выстоять и добиться нужного результата, поэтому матч просто невероятный. Надо отдать должное и «Шахтеру» − он играл здорово.

Поединок много значил не только для меня, но и для футболистов. Ребята работали на победу не в последнюю очередь благодаря фанатам, которые самоотверженно нас поддерживали.

Я старался не зацикливаться на травмах и вынужденных заменах (хотя одного из ребят прямо со стадиона отвезли в госпиталь), потому что нужно было сражаться на пределе возможности. За поединком в Лиссабоне следить не успевали, но у нас есть хорошие шансы удачно завершить этот групповой турнир. Но нам придется сильно постараться, ибо судьба выхода в плей-офф будет решаться на последних минутах следующих матчей.

О чем я говорил с Мирчей Луческу после матча? Это секрет...

+++

Одни антирекорды...

Команда

30.11.07

Чтобы не переплюнуть «Спартак», «Динамо» не должно проиграть в Лиссабоне − 0:5.

Итак, в пассиве у «Динамо» уже 39 капитуляций в Лиге чемпионов. К сожалению, продолжаем бить свои же рекорды. На два проигрыша меньше у ПСВ «Эйндховен», «Галатасарая», «Русенборга» и «Порту».

Не хочется о грустном, но цифры вынуждают. Поражение в Лиссабоне может инициировать еще несколько антидостижений киевского клуба. Напомним, что шесть команд за всю историю турнира уступили в шести матчах групповой стадии (еще одна, «Байер», так же опозорилась во втором групповом раунде). Самая худшая разница забитых и пропущенных мячей у «Спартака» − «-17». Чтобы его не превзойти, нужно не проиграть «-5». Если за очки нашим зацепиться не удастся, но уступят они достойно, среди неудачников они будут вторыми (возможно, разделят это место с «Андерлехтом» − при поражении в один мяч).

В текущем розыгрыше «Динамо» осталось единственным участником, который не набрал пока ни одного очка. Кроме того, мы пропустили больше всего мячей (16) и у нас самая худшая разница − «-12».

+++

Платини пробивает нам пропуск в Лигу напрямую

Сергей Пилькевич

Команда

30.11.07

В швейцарском Люцерне, в первый день работы Исполнительного комитета УЕФА, может произойти историческое событие.

После пяти часов по местному времени (по киевскому − после шести) президент Союза европейских футбольных ассоциаций Мишель Платини даст пресс-конференцию, на которой объявит, какие реформы ждут еврокубки в период с 2009-го по 2012 год.

Начнем с самого начала. О своем намерении видоизменить формат континентальных клубных турниров Платини заявил, еще будучи кандидатом на пост главы Союза европейских футбольных ассоциаций. Его желание помочь бедным и развивающимся странам автоматическими пропусками в групповой раунд Лиги чемпионов в какой-то степени сказалось на итогах президентских выборов, ведь в этой ситуации количество мандатов превосходит по своей значимости политический и финансовый вес топ-государств.

Президент УЕФА с первых дней работы нарвался на отпор G-14

Придя к власти, француз сразу же вернулся к предложениям об изменениях формулы еврокубков начиная с 2009 года. В течение полугода его команда разрабатывала схему, проводила различного рода консультации, совещания и в конце августа, накануне матча за Суперкубок УЕФА, на заседании Стратегического совета, куда вошли вице-президенты УЕФА, по четыре делегата от Форума европейских клубов, профессиональных лиг стран Старого Света и Европейского отдела профсоюза футболистов, озвучила свой проект, а спустя несколько дней представила его на суд общественности.

Сперва с целью Платини было привести еврокубки приблизительно к такому формату, какой имел место 15 лет назад, до образования на карте континента двух десятков новых государств и, соответственно, федераций. В идеале француз мечтал, чтобы в Лиге чемпионов выступали исключительно победители национальных первенств, а также все участники без исключения проходили сито квалификационных этапов. Так, как это было до осени 1993 года включительно. В том сезоне (как и в двух предыдущих, когда проводился групповой раунд в двух квартетах) никому из восьми клубов место под солнцем сразу не досталось.

Впрочем, так кардинально все изменить − перевернуть с ног на голову − Платини и его сторонникам не удалось и вряд ли удастся. Слишком уж внушительным выглядит финансово-футбольный маховик, раскручивавшийся Леннартом Йоханссоном в течение многих лет. Остановить его нереально. Разве что притормозить и запустить с другой частотой. В принципе, это прекрасно понимает и сам преемник шведа, а потому действует поэтапно. Попытался было сократить представительство топ-стран в Лиге с четырех мест до трех, но когда нарвался на отпор G-14 (к этому вопросу вернемся чуть ниже), а также руководителей ассоциаций Испании, Англии и Италии, подкорректировал новацию. И теперь план французского революционера, который он сегодня будет лоббировать, выглядит следующим образом.

По схеме Платини Украина получит два места в Лиге и три − в Кубке УЕФА.

Формат группового раунда Лиги чемпионов останется таким же, как и сейчас, − 32 команды будут разделены на 8 групп. Однако автоматом путевки получат не 16 участников, как мы уже привыкли, а 22. В их число войдет обладатель трофея, по 3 делегата от стран, занимающих в таблице коэффициентов 1--3 места, по два клуба от федераций, пребывающих в реестре на 4--6 позициях, и шесть чемпионов стран из рейтинговой группы 7--12. В нынешнем сезоне VIP-трио имело всего по два чистых пропуска, так что, заботясь о перспективах европейской периферии, Платини сделал подарок и грандам. Еще три вакансии получили 10--12 страны (Украина как раз на этих рубежах в последние годы и фигурирует). Оставшиеся десять пропусков в Лигу предлагается разыграть в двух отдельных квалификациях. В первой шесть квот в три этапа распределят между собой чемпионы всех оставшихся 40 стран (места в рейтинге с 13-го по 53-е, за исключением Лихтенштейна), а в другом мини-отборе в двух раундах за четыре места поспорят 16 обладателей национальных кубков (кстати, о финалистах здесь речь не идет!). Нас нововведение коснется в первую очередь. Если мы останемся на той позиции, на которой находимся нынче (10-й), или даже спустимся на одну-две ступеньки (не больше!), наш сильнейший клуб избежит квалификации (конечно, с 10-м местом у нас и при старой формуле были на это шансы, но не стопроцентные).

Скорее всего, подвергнется реформам и Кубок УЕФА. Есть мысль через два года видоизменить групповой раунд − вместо восьми квинтетов сделать 12 квартетов. В этот контингент из 48 клубов войдут действующий обладатель Кубка УЕФА, 10 клубов, вылетевших из квалификации Лиги (6 чемпионов + 4 обладателя кубка − то есть неудачники решающей стадии), и 37 команд, преодолевших отборочное сито турнира (из скольких раундов оно будет состоять − пока неизвестно). От Украины, согласно ее рангу, выступят сразу три клуба − второй и третий призеры, а также четвертая команда чемпионата.

После двухкругового турнира (а не однокругового, как сейчас) из каждой группы в 1/16 финала выходят по две лучшие команды, к которым присоединятся те, кто финиширует третьими в квартетах Лиги чемпионов. А дальше − по проторенной дорожке.

Обладатели кубков в Суперлиге − как кость в горле грандов

Даже если сегодня вариант Платини и пройдет на исполкоме (как утверждают особо приближенные к тамошней кухне специалисты, на подобных мероприятиях, как правило, утверждаются принятые во время рабочих заседаний решения), недовольных политикой молодого президента (по мнению некоторых, зарвавшегося) будет много. Прежде всего это руководители ведущих европейских футбольных лиг и представители так называемой группы G-14 (European Football Clubs Grouping), куда входят одни из самых богатых и титулованных клубов континента.

«Мы понимаем политическое желание Платини открыть Лигу чемпионов для большего числа команд с невысоким рейтингом, однако это не будет способствовать улучшению качества соревнований, − говорит глава объединения, президент французского «Лиона» Жан-Мишель Оля. − Но если уж и придется принимать в Суперлигу малобюджетников, следует вернуться к прежнему формату с двумя групповыми раундами». А его земляк, президент французской федерации Жан-Пьер Эскалетт, предложил заморозить проект на два-три года, а если и вносить изменения, то поэтапно − сначала расширить представительство «маленьких» стран, а затем подключать обладателей национальных кубков. Последний нюанс бесит ведущие страны больше всего. Многие функционеры называют поведение Платини странным и нелогичным. Кое-кто высказал предположение, что француз просто желает выпендриться, вроде как внедрить что-то свое, неизвестное в период Йоханссона. Тем более на фоне его предвыборных обещаний...

Президент же аргументирует свою идею расчетом повысить интерес к игнорируемым многими командами внутренним кубковым соревнованиям. Однако гарантий, что по итогам розыгрыша в той или иной стране пропуск в отборочный раунд Лиги чемпионов добудут авторитетный клуб, нет. Вполне возможно, в самый популярный евротурнир пробьются более чем скромные кадры, что заметно снизит как спортивные, так и финансовые дивиденды от предприятия. Например, в нынешнем сезоне, если бы использовалась новая система, место «Тулузы» в квалификации Лиги занял бы «Сошо», от Германии «Нюрнберг» заменил бы «Вердер», а от Греции выступила бы «Лариса» (а не АЕК).

Дабы заручиться поддержкой как можно большего количества стран, руководство G-14 обратило взор на Восточную Европу − Украину, Россию, Польшу, Румынию, Чехию, Болгарию, Сербию. Представителям всех этих государств было предложено вступить в организацию, в то время как проигнорированы были такие клубы, как, к примеру, «Челси» и «Рома», отказ получили «Герта», «Шальке» и «Гамбург». Понятно, что Оля и компания желают перетянуть в свой окоп тех, о ком заботится и чьей поддержкой пользуется Платини. Мишель будет вынужден пойти на контакт с великими. Сейчас же он с ними на ножах и в мае даже призвал боссов G-14 прикрыть организацию. Что касается наших, то они, как и россияне, не спешат с решениями и занимают осторожную позицию. Ведь понятно − тот, кто станет на сторону G-14, автоматически превратится в оппозиционера УЕФА и ФИФА. Нам это совершенно ни к чему. Ни со спортивной точки зрения (обратите внимание, что G-14 так и не создала альтернативной Суперлиги, хотя разговоры велись годами), ни с финансовой (в дерибане все равно преимущественно будут участвовать гранды, мы же будем для массовки и создания плацдарма на восточноевропейском рынке), ни с политической (не забывайте, что УЕФА доверил нам Евро -2012).

Этапы эволюции Кубка чемпионов

1955 − 1991. Турнир проходил по сугубо олимпийской формуле − на вылет.

1991 − 1994. Введен групповой раунд (две группы по четыре клуба). Как и в предыдущие годы, на старт выходили все желающие принять участие в соревновании чемпионы своих стран.

1994 − 1997. В Лигу допускают чемпионов только первых по рейтингу 24 стран (8 − сразу в группу, 16 − через отбор). В основной сетке − 4 группы по 4 команды.

1997 − 1999. Снова участвуют все страны. От ведущих − по 2 клуба. 6 групп по 4 команды (8 чемпионов без отбора + 16).

1999 − 2009 (?). От трех ведущих стран − по четыре клуба (2 в основной сетке и 2 − в квалификации), еще от трех − по три и от девяти федераций − по два. В основной сетке − 8 групп по 4 команды (автоматом получают место обладатель титула, 9 чемпионов и 6 вице-чемпионов).

Из досье на G-14

G-14 − организация, основанная в 2000 году 14 ведущими клубами для представления общих интересов на переговорах с УЕФА и ФИФА и отстаивания юридических и финансовых прав. Новые члены могут быть приняты в структуру лишь по приглашению, что и произошло в августе 2002-го, когда к компании присоединились еще четверо («Арсенал», «Байер», «Лион», «Валенсия»), доведя число участников до 18. Однако организация сохранила прежнее название.

*Сейчас в объединение входят «МЮ», «Арсенал», «Ливерпуль», «Интер», «Милан», «Ювентус», «Лион», «Марсель», «ПСЖ», «Бавария», «Байер», «Боруссия» Д, «Порту», «Валенсия», «Барселона», «Реал», «Аякс» и ПСВ.

*Приглашения вступить в организацию получили «Динамо» К, ЦСКА М, «Селтик», «Андерлехт», «Спарта», «Фенербахче», «Олимпиакос», «Левски», «Базель», «Маккаби» Х, «Русенборг», «Црвена Звезда», ФК «Копенгаген», «Аустрия», «Висла», «Севилья», «Стяуа» и другие. В планах G-14 расширить состав до 30-50 клубов.

Нынче клубы G-14 представляют семь различных стран и в сумме выиграли более 250 национальных чемпионатов. Тремя командами представлены элитные дивизионы первенств Англии, Франции, Германии, Италии и Испании, еще два клуба − из Нидерландов, один − из Португалии. Команды из этих лиг традиционно считаются фаворитами в борьбе на европейской арене. Отметим, что члены G-14 выигрывали Кубок чемпионов 41 раз за 51 сезон.

В финале Лиги 2004 года впервые за историю турнира (с 1992-го) играла команда, не входящая в G-14, − «Монако». А вообще представителя G-14 не было лишь в трех финалах Суперлиги. В финалах Кубка УЕФА члены G-14 не играли 12 раз. В 2005 году впервые с 1989-го в финале встретились не входящие в организацию ЦСКА и «Спортинг».

Нынче главой G-14 является президент «Лиона» Жан-Мишель Оля, сменивший вице-президента лондонского «Арсенала» Дэвида Дэйна. Оля славится умением получать прибыль, как говорится, на ровном месте. Например, в этом году он, произведя настоящую революцию в футбольном бизнесе, разместил акции своего клуба на бирже и заработал на этом 80 миллионов долларов.

Одним из главных требований G-14 в последние годы (дошло даже до иска в суд против ФИФА) является выплата клубам денежной компенсации за участие игроков в матчах национальных сборных. Правда, в некоторых ситуациях доходило и до абсурда. Например, глава объединения Дэвид Дэйн требовал компенсации «Ньюкаслу» от английской федерации футбола за травму Майкла Оуэна, полученную на чемпионате мира. И в то же время представлял совет этой же федерации...

Порой между членами организации не хватает согласия. «Бавария» как-то подбивала всех бойкотировать клубный чемпионат мира, но на турнир позже ездили и «Ливерпуль», и «Барселона».

G-14 борется за корректировку долей доходов клубов и УЕФА в Лиге чемпионов (понятно, в лучшую для клубов сторону). Помимо этого, она ратует за возобновление второго группового раунда, а также призывает предоставлять членам организации статус сеяных при жеребьевке плей-офф.

+++

Celtic загородил выход

Сергей Мельник

Коммерсант Украина

30.11.07

«Шахтер» не воспользовался шансом досрочно выйти в play-off

В среду в матче группового этапа Лиги чемпионов «Шахтер» в Глазго уступил Celtic − 1:2, пропустив решающий гол на последних минутах игры. После третьего подряд поражения команда Мирчи Луческу опустилась в группе D на третье место. Теперь, чтобы выйти в 1/8 финала, «Шахтеру» в последнем туре необходимо обыграть Benfica и надеяться на поражение Celtic от Milan.

Проиграв Celtic 1:2, донецкий «Шахтер» упустил шанс досрочно завоевать место в 1/8 финала Лиги чемпионов. Для этого дончанам было необходимо обыграть шотландский клуб. Как оказалось, потеря одного игрока − Фернандинью, пропустившего встречу с Celtic из-за перебора желтых карточек,− стала для «Шахтера» фатальной. Отсутствие ориентированного на атаку бразильца заставило тренера дончан Мирчу Луческу использовать несвойственную команде оборонительную тактику. Он решил выпустить против Celtic сразу двух опорных полузащитников − Томаша Хюбшмана и Мариуша Левандовски.

Правда, в начале матча атакующие полузащитники «Шахтера» − Жадсон и Илсинью − справлялись и вдвоем. На четвертой минуте игры в организации атаки им помог защитник Celtic Джон Кеннеди. Прерывая передачу, адресованную Брандау, он попал мячом в форварда «Шахтера». Бразилец перехватил мяч и поразил левый угол ворот Артура Боруца, участие которого в игре сначала было под сомнением из-за травмы.

Если после забитого гола в обороне у «Шахтера» было все в порядке, то с организацией атакующих действий возникли проблемы. Было заметно, что дончанам, привыкшим подолгу контролировать мяч, не хватало игрока, который бы организовывал атаки. В результате нападающие − Брандау и Кристиано Лукарелли − остались без поддержки полузащиты. Возможно, поэтому все опасные моменты у ворот Боруца создавались исключительно при розыгрыше стандартных положений, но после двух опасных ударов головой Брандау счет не увеличился. А в компенсированное арбитром время в первом тайме он стал равным. Дмитрий Чигринский и Дарио Срна не разобрались, кому надо было выбивать мяч из собственной штрафной площадки, и нелепо столкнулись друг с другом, а оставшийся перед воротами Иржи Ярошик мощно пробил в неприкрытый Андреем Пятовым угол.

И все же добыть необходимую победу над «Шахтером» команде Гордона Страчана было очень тяжело, к тому же еще в первой половине игры получили повреждения и были заменены Ли Нэйлор и Кеннеди. Три очка хозяевам поля помогли добыть сами дончане. У «Шахтера» не оказалось на поле игрока, который смог бы подержать мяч, а Луческу, несмотря на отсутствие Фернандинью, не включил даже в заявку умеющих делать это Виллиана и Нэри Кастильо. Более того, в конце встречи тренер заменил Илсинью на защитника Владимира Езерского. Но даже при подобной насыщенности обороны на последних секундах встречи никто из дончан не прикрыл Массимо Донати, который точным ударом принес победу своей команде.

Теперь после двух выигрышей на старте группового турнира и трех последовавших за ними поражений «Шахтер» опустился на третье место в группе D, уступая идущему вторым Celtic три очка. Для того, чтобы опередить шотландский клуб и выйти в 1/8 Лиги чемпионов, дончанам необходимо победить в Донецке 4 декабря в матче последнего тура португальскую Benfica и надеяться на поражение Celtic в Италии от Milan. Благодаря домашней победе над Celtic (2:0) у «Шахтера» преимущество над шотландцами по личным встречам.

Если в Донецке победит португальский клуб − именно он выйдет с третьего места в Кубок UEFA, опередив «Шахтер». Это стало понятно после того, как команда Хосе Антонио Камачо сыграла вничью в Лиссабоне с Milan (1:1) и набрала четыре очка. Итальянский клуб благодаря этому результату первым вышел в play-off из группы D.

Также гарантировал себе продолжение борьбы в весенней стадии соревнований Chelsea. Лондонцы, разгромив в Тронхейме норвежский Rosenborg (4:0), обеспечили себе первое место в группе В. Андрей Шевченко появился на поле на 68-й минуте. Судьбу второй путевки 4 декабря решат в очном противостоянии в немецком Гельзенкирхене Schalke и Rosenborg. До предела обострилась интрига в группе С, в которой все четыре команды сохраняют шансы на выход из группового этапа. Случилось это потому, что Real неожиданно уступил в Германии Werder − 2:3, а греческий Olympiacos выиграл в Риме у Lazio − 2:1. Лидирующие в группе греческий и испанский клубы в матчах последнего тура будут принимать соперников на своих стадионах. Похожая ситуация сложилась в группе А. Аутсайдеры Liverpool и Besiktas обыграли дома лидеров − Porto (4:1) и Marseille (2:1) соответственно. Андрей Воронин вышел в стартовом составе английского клуба и был заменен на 61-й минуте при счете 1:1.

+++

Надо спешить

Александр Пасховер

Корреспондент

30.11.07

Из всех искусств для нас важнейшим является футбол. И дело не только в популярности самой игры, а в ее финансовой привлекательности. Именно по этой причине 18 апре­ля даже антисемиты бросились плясать танец Семь сорок, ис­пытывая искреннюю благодар­ность к Григорию Суркису, прези­денту Федерации футбола Украи­ны. В тот день Украина получила право провести в 2012 году фут­больный чемпионат Европы.

Страна была вправе ожидать активизацию бизнеса в обустрой­стве околофутбольной инфра­структуры: аэропорты, гостини­цы, дороги. Видимого оживления не случилось. Украина не похожа на то государство, которое гото­вится к потоку туристов.

Во всяком случае, как мини­мум одного мы, видимо, уже по­теряли. 21 ноября в Киев прибы­ли пять инспекторов УЕФА. Цель визита − оценить уровень под­готовки к Евро-2012. Сравнивая аэропорты Британии с нашими, ревизор из Ливерпуля безо вся­ких приемов дипломатии назвал их болотом.

В общую картину торжест­ва бизнеса и футбола вписались также дороги. За девять месяцев 2007-го в стране построено 82 км автострад и отремонтировано 140 км. На весь этот каторжный труд пошло 7 млрд грн. В среднем 31 млн грн. на километр.

На прошлой неделе правитель­ство подкинуло автодорожникам дополнительные 900 млн грн. То есть теперь им хватит еще на 30 км трассы. А всего в стране 170 тыс. км не совсем новых дорог.

Вывод: без либерализации оте­чественной экономики Евро-2012 пройдет за пределами Украины. Чтобы этого не случилось, нужно, во-первых, отдать дороги в кон­цессию. Ведь уже очевидно, что за одни лишь госсредства страна не построит нормальных трасс. Во-вторых − передать в аренду аэро­порты, как это успешно сделали в Турции. Тамошние частные компа­нии строят новые аэровокзалы, а также управляют существующими. Сдав в 20-летнюю аренду аэропорт Стамбула, Турция тут же получила в казну $ 3 млрд. Радикально? Разу­меется. Но иначе из нашего «болота не вытащить бегемота».

+++

Євро-2012: одне поле для всіх

Микола Петрушенко

Урядовий кур'єр

30.11.07

Підготовка до будь-якої загальнодержавної події має багатовекторний вимір. Євро-2012 не виняток. І коли заходить мова про чемпіонат, здебільшого переймаються не проблемами фут­болу, адже там все більш-менш налагоджено і відпрацьовано. Для України, яка прийматиме на своїй території учасників гри і гостей, найго­ловніше − створити для всіх відповідні умови. Тобто держава має шанс себе показати, заявити потенціал, про який далеко не всі знають.

Тож не випадково підготовку до чемпіонату спеціалісти пропонують розглядати як своєрід­ну програму економічного розвитку держави. Адже будівництво і реконструкція необхідних об'єктів вимагає комплексного підходу, узгод­ження дій багатьох міністерств і відомств. Без­перечно. Це сприятиме активізації роботи різ­них галузей. Потрібно ще одне: всі об'єкти по­винні служити не місяць-два, а тривалий час. Цими проблемами, як, власне, і футболом, є ко­му займатись. Над їх розв'язанням уже працю­ють відповідні державні установи і зацікавлені бізнесові структури.

Але особливість Євро-2012 втому, що ця по­дія небайдужа практично всім. її чекають, під­готовку обговорюють. Однак цього мало. До проведення чемпіонату посильний внесок може і повинен зробити кожен з нас. Ні, не про суботники і збір коштів ідеться. Підготовка пе­редбачає, крім усього, створення доброзичливої атмосфери в державі, вироблення відповідної культури поведінки. Стадіоном чи дорогою сьо­годні зарубіжного гостя здивувати важко. А ми ж хочемо, щоб він одержав задоволення не ли­ше від футболу, а й від знайомства з нашою державою.

Уявімо себе на його місці. На що він зверне увагу дорогою до столиці? На купи сміття, до яких ми уже звикли на околиці міст і сіл, узбіч­чях трас, При виході з метро у Києві гість поду­має, що потрапив на занедбаний базар серед­ньовіччя. А перші враження найсильніші. Вони запам'ятовуються в деталях. їх потім пригаду­ють як характерну ознаку території, де побував. Звернуть гості увагу й на те, що в столиці немає різниці між вулицею, тротуаром і газоном. Ма­шини скрізь. Таке варварське ставлення до те­риторії, де проживаєш, їм не зрозуміти. І зовсім не хотілося б, щоб іноземець, вийшовши з мет­ро, пройшов у натовпі пішоходів до спального району. Як дикунство він сприйме дим цигарок, які видихнуть на нього сотні перехожих. Якщо ж хоч трохи знає нашу мову, то дивуватиметься лексиці тих, хто спілкується, − в словниках по­дібних слів він не «зустрічав. Офіційно його пе­реконувати, що українська мова − калиново-чудова, а на вулиці від дітей і дорослих чує та­ке, що вуха в'януть.

Якщо на будівництво об'єктів для проведен­ня футбольного чемпіонату потрібні величезні кошти, то для того, аби зарубіжний турист пот­рапив в атмосферу доброзичливості, зустрівся з культурними і вихованими людьми, додаткових асигнувань не потрібно. Просто кожен повинен подивитись на себе очима гостя, який приїде на Євро-2012. Якщо і далі проводити паралелі, то стадіон чи готель можна добудувати в останню мить. Для піднесення культури потрібен час. Перевиховати мільйони людей за місяць-два неможливо. І робота має починатися з усвідомлення того, що це треба не гостям, а нам. Тому Євро-2012 стає для всіх нас єдиним полем, на якому маємо відпрацювати гідну людини куль­туру поведінки. Планку ж вимог і самоконтро­лю опущено вже так низько, що без сторонньої допомоги багато хто підняти її самотужки не зможе. А тому активізувати роботу повинні від­повідні державні і громадські структури. Поча­ти хоча б з того, до чого звикли європейці, які приїдуть до нас в гості. Штрафувати за сміття, топтання газонів, куріння в громадських місцях і т. д. і т. п. Відповідні закони це передбачають. Але, на відміну від Європи, їх у нас ніхто не ви­конує.

Зрештою, зважмо ще на одне. Туристи відві­дують об'єкти у двох випадках. Перший − там є чим захоплюватись, є що наслідувати. Другий − подібного запустіння уже ніде не зустрінеш, то чого б не подивитись, щоб відчути осо­бисту зверхність. Думаю, всі ми єдині в тому, що не хоче­мо, аби про нас казали, що в Україні прекрасна природа, але живуть там дивні люди.

+++

Правоохоронці об'єднують зусилля

Урядовий кур'єр

30.11.07

Міжнародна конференція «Партнерство для Євро-2012» відбулася в прикордонному м. Перемишль (Польща). Форум організований для вдосконалення співпраці польської поліції та міліції України в спра­ві зміцнення безпеки на прикордонних територіях двох країн у зв'язку з проведенням Україною та Польщею в 2012 році Чемпіонату Європи з футболу.

Кошти на реалізацію цього проекту Управління воє­водської поліції в Жешові отримало з цільового фонду Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

У конференції «Партнерство для Євро-2012» взяли участь представники української міліції, а також пра­цівники Головного управління поліції Польщі та по­ліцейські з Підкарпатського воєводства. Учасники конференції обговорили злободенні для правоохо­ронців двох країн проблеми в семінарах на теми «Вдосконаленим оперативної співпраці з міліцією України в сфері запевнення безпеки в прикордонних регіонах у зв'язку з проведенням Євро-2012» та «Під­тримка працівників Центру в справах контактів із громадськістю Головного управління МВС України в Львівській області в справі створення позитивного іміджу міліції в суспільстві, використанні електрон­них засобів в роботі українських правоохоронних ор­ганів, а також стандартизації в обслуговуванні відві­дувачів».

+++

«Селтик» бьет не в бровь, а в ГЛАЗго!

Руслан Меженский

Комсомольская правда в Украине

30.11.07

Донецкий «Шахтер» проиграл чемпиону Шотландии − 1:2.

Всего несколько секунд отделили футболистов «Шахтера» от ничейного результата в Глазго, который открывал перед украинской командой хорошие перспективы выхода в следующий этап Лиги чемпионов. Удар Донати на второй добавленной минуте принес победу шотландцам − 2:1. Теперь, чтобы рассчитывать на выход в 1/8 финала, дончанам мало просто обыграть в заключительном туре на своем поле «Бенфику». Еще необходимо, чтобы «Селтик» в это же время проиграл в Милане. А ведь продержись подопечные Луческу всего несколько секунд, все зависело бы только от «Шахтера»!

Болельщики − не причина проигрыша!

Мнением об игре «Шахтера» мы попросили поделиться Олега Саленко. Особой пикантности его комментарию должен был добавить тот факт, что выступал Олег в свое время за «Глазго Рейнджерс» − наиглавнейших врагов «Селтика» и за «Динамо» − заклятых друзей «Шахтера». Любопытно, за кого он болел в этом матче?

− Я всегда болею за украинские команды! − развеял наши подозрения Саленко. − Пусть хоть кто-то останется в Лиге чемпионов, а то ведь совсем неинтересно будет следить за турниром. Да и какой-либо особой нелюбовью по отношению к «Селтику» я за время выступлений в Шотландии проникнуться тоже не успел. Это болельщики двух ведущих местных клубов друг друга не любят (и их можно понять: разные культуры, разные религии), а мы, игроки, всегда нормально общались между собой. Между нами противостояние клубов выражалось, пожалуй, только в том, что руководство «Рейнджерс» настоятельно не рекомендовало своим игрокам одевать на публике зеленый цвет. Так как нашими болельщиками это не одобрялось.

− Вам доводилось играть на «Селтик парк». Там действительно настолько гнетущая для гостей атмосфера, что оттуда, как правило, несолоно хлебавши уезжают даже гранды?

− Не сказал бы. Да, фанаты «Селтика» − ребята шумные, но сам стадион ведь не очень большой. Вот когда выходишь на заполненный 120-тысячный барселонский «Ноу Камп», там да − ощущаешь давление трибун. Не считаю, что давление трибун на «Селтик парк» можно назвать одной из причин поражения «Шахтера».

Шансы еще остаются

− Тогда в чем причина?

− В принципе игра была равной. И ничья стала бы справедливым результатом. Но чем всегда отличался британский, и шотландский в частности, футбол, так это борьбой до конца, до самого финального свистка. Они просто больше ХОТЕЛИ победить.

− «Шахтер» ничья устраивала…

− Да, и в этом, наверное, ошибка Луческу − он хотел удержать ничейный счет. Команда играла от обороны, в то время как во втором тайме вполне можно было, сыграв в более конструктивный футбол, дожать соперника. Да и того же Лукарелли стоило поменять намного раньше, толку от него на поле все равно было мало. Зачем его вообще купили за такие огромные деньги − не понимаю.

− Теперь шансы «Шахтера» на выход в 1/8 финала плакали?

− Почему же? Нет, шансы всегда остаются. Надо играть, бороться.

− Но «Милану» в последнем туре, когда итальянцы сыграют с «Селтиком», уже ничего не нужно будет…

− …Хорватии в недавнем матче против Англии тоже ничего не нужно было! А они выиграли и вывели Россию на Евро-2008. «Шахтеру» рано сдаваться. Тем более что если они в Донецке с горя проиграют еще и «Бенфике», то вообще без еврокубков останутся. Надо хотя бы 3-е место занять, чтобы продолжить выступления в кубке УЕФА.

− Это можно будет считать удачным итогом?

− Пожалуй, все же нет. Из такой группы (если у дончан есть серьезное желание заслужить уважение в Европе) выходить надо было. Соперники попались не самые сильные − «Селтик» и «Бенфика» уж никак не сильнее тех же «Ромы» и «Спортинга», попавшихся киевлянам. Но Кубок УЕФА все-таки лучше, чем вообще ничего.

+++

Професіонали чи щасливчики?

Андрій Фоменко  

Україна молода

30.11.07 

«Шахтар» програв у Суперлізі третій матч поспіль і поставив під загрозу свій вихід до «плей-оф»

Головний тренер «Селтіка» Гордон Стракан образився на висловлювання Мірчі Луческу, який назвав шотландську команду «щасливчиками». Румунський фахівець мав на увазі, що в Глазго «кельти» вирвали перемогу в «Мілана» незадовго до фінального свистка, а «Бенфіці» вирішальний м’яч забили на останній хвилині першого тайму. Позавчора ввечері чемпіон Шотландії повторив обидва ці трюки в поєдинку з «Шахтарем», а тренери порозумілися й розійшлися з посмішками на обличчі. Хоча наставникові українського клубу мало б бути не до сміху, бо, розпочавши турнір із двох перемог, «помаранчево­чорні» програли третій матч поспіль. Тепер для виходу з групи їм потрібно наступного вівторка обіграти в Донецьку «Бенфіку» й сподіватися, що «Мілан» виявить принциповість і битиметься в зустрічі із «Селтіком» за три очки.

Перед матчем Луческу підкреслював перевагу його команди над опонентом у техніці. Але за відсутності дискваліфікованого Фернандіньйо інші «технарі» не змогли втілити цю «фору» в перевагу в рахунку. Єдиний м’яч гостей Брандао забив після грубої помилки захисника, який просто виклав шкіряний снаряд йому на ногу. І добре, що арбітр не помітив, як м’яч при цьому влучив бразильцеві в руку.

Не реалізувавши ще кілька нагод на перших хвилинах поєдинку, «Шахтар» став грати від захисту. Навіть за такого, улюбленого італійцями «катеначчо», Лукареллі просто загубився на полі. Нехай господарі іноді діяли жорстко, але, певно, кожному нашому вболівальнику хочеться, щоб і його команда так само билася за перемогу до фінального свистка. І навіть якщо програє, не було б причин закинути їй байдужість щодо результату. Тоді і на трибунах збиратиметься не 10 тисяч глядачів, а 50. І, можливо, вони так само дружно й запально співатимуть, як фани «Селтіка».

Наприкінці першого тайму чех Ярошик скористався неузгодженістю Срни й Чигринського (Дмитрові, до речі, повернули капітанську пов’язку) і пробив П’ятова пострілом зльоту. А коли здавалося, що віце-чемпіони України вже повезуть із Шотландії бажану нічию, італієць Донаті, покинутий Гюбшманом, відгукнувся на простріл з флангу і приніс «Селтіку» перемогу.

Таким чином, як і три роки тому, суперники обмінялися перемогами в рідних стінах. Що цікаво: «кельти» другий сезон поспіль виграли всі домашні матчі Ліги чемпіонів, тобто мають перемоги в шістьох «групових» поєдинках поспіль. І тепер вони дуже близькі до «плейоф», а «Шахтар» має сподіватися не лише на себе, а й на «Мілан».

ПІСЛЯМОВА

Мірча Луческу, головний тренер «Шахтаря»:

− 43 хвилини ми діяли злагоджено, але помилилися захисники, ми пропустили, після чого шотландці відчули себе впевненіше. «Селтік» − добре організована, дисциплінована й дуже агресивна команда. Наприкінці гри мої хлопці втомилися й припустилися фатальної помилки. Проте я думаю, що у «Шахтарі» більш технічні виконавці, які грали краще за суперників.

Гордон Стракан, головний тренер «Селтіка»:

− Ми пропустили безглуздий перший м’яч, тому майже весь матч «грали серцем». Мої футболісти багато працювали, та у них вистачило сил, щоб вистояти й добитися потрібного результату. Хоча я віддав би належне й «Шахтарю», який грав чудово.

Томаш Гюбшман, захисник «Шахтаря»:

− Луческу просив нас щільно грати в центрі поля й поблизу свого штрафного майданчика, а також швидко віддавати пас нападаючим. Ми знали, що «Селтік» буде активно пресингувати, й були до цього готові. Єдине, в чому суперник нас перевершив, так це забив більше м’ячів.

Їржи Ярошик, півзахисник «Селтіка»:

− Українська команда забила швидкий м’яч і відійшла у захист. Мені здалося, «Шахтар» діяв у невластивій йому манері, краще він виглядає, коли атакує. Знаючи технічні й швидкісні якості суперників, «Селтік» віддавав перевагу колективним діям і пресингу й підтвердив, що добре грає на власному полі.

+++

Надежды юношей питают

Вечерние вести

29.11.07

В Санкт-Петербурге с 5 по 13 января пройдет XX международный юноше­ский турнир по футболу памяти первого вице-прези­дента ФИФА В. А. Гранаткина. По уже установившейся традиции участие в нем примут восемь сборных (1990 года рождения), разбитых на две группы. Юные украинцы вместе со сверст­никами из Турции, Польши и Бельгии попали во вто­рую из них. Хозяевам тур­нира − россиянам в группе «А» будут противостоять футболисты Беларуси, Сло­вакии и Финляндии.

Поначалу состоятся матчи непосредственно в группах, затем − пройдут стыковые игры. В заключительный же день турнира будут прове­дены четыре встречи − за 7,5,3 и 1-е места.

+++

Договорился ли Блохин с Суркисом?

Блик

30.11.07

Вчера главный тренер нашей сборной должен был встретиться с президентом Федерации футбола Украины. Поводом для разговора должна была стать возможность подписания нового контракта с Олегом Владимировичем. Напомним, что тренер нашей сборной высказал пожелание, чтобы новое соглашение с ним было подписано как минимум на четыре года. В свою очередь, Григорий Суркис выдвинул ряд условий Блохину. Если стороны пришли к компромиссу, то на днях должно быть объявлено о подписании контракта с тренером.

Тем временем, по сообщениям «Советского спорта», у Блохина есть конкретное предложение от ФК «Москва». «Ничего ответить на этот счет не могу, − сказал Блохин. − Со мной из ФК «Москва» на контакт никто не выходил. Все переговоры ведет мой агент», − цитирует слова Блохина издание. Сам Олег Владимирович высказал желание продолжить работу с нашей сборной.

+++

Наши «англичане» громят оппонентов

Николай Федоренко

Блик

30.11.07

«Челси» откровенно удивил. Команда Андрея Шевченко в гостях просто поиздевалась над норвежским «Русенборгом», наколотив четыре «сухих» мяча. Дублем отметился Дрогба, а вот украинец, заменивший ивуарийца на 68-й минуте, забить не сумел.

Таким образом «аристократы» за тур до финиша группового турнира обеспечили себе место в плей-офф. Что ж, шансы Шевы на завоевание второго лигочемпионовского титула в карьере остались. Вот только сам Андрей пока не может считать себя полноправным кузнецом этих успехов. Несмотря на уход Моуриньо, нападающий так и не получил место в основном составе «синих».

Во втором матче группы в Испании «Валенсия» и «Шальке» разошлись миром − 0:0. Лучшие шансы на вторую путевку у немцев, которым в последнем туре принимать «Русенборг» дома.

А вот Андрей Воронин вышел в старте и помог «Ливерпулю» расправиться с «Порту». Матч сложился для «красных», игравших на родном «Энфилде» непросто. Торрес открыл счет, но уже в середине первого тайма гости сумели его сравнять. «Ливерпуль», которого не устраивал никакой результат, кроме победы, поднажал и победил более чем уверенно − 4:1. Воронин, как всегда, был одним из самых активных и полезных на поле, но отличиться Андрею так и не удалось.

В Турции при поддержке родных трибун «Бешикташ» на последних минутах вырвал победу у «Марселя» благодаря голу бразильца Бобо − 2:1. Ситуация в группе теперь настолько запутана, что на выход в плей-офф претендуют все четыре команды, хотя немного лучше шансы все же у «Порту» и «Ливерпуля».

А главные сенсации дня подарила группа С. «Реал» от поражения в Бремене не спасли даже мячи Робиньо и Ван Нистельроя. «Королевский клуб» проиграл «Вердеру» 2:3.

В очередной раз облажался «Лацио». Римляне, открыв счет в домашнем матче с «Олимпиакосом», умудрились проиграть грекам − 1:2, и теперь имеют минимальные шансы на выход из группы, ведь в последнем туре «бьянко-челести» предстоит визит в Мадрид.

В Тронхейме Андрей не забил, а только наблюдал, как мяч влетает в ворота соперников

Соперники уже очень опасаются Андрея Воронина, поэтому играют против него предельно строго

+++

Агент «Штази» против Украины

Алексей Павлюченко

Блик

30.11.07

Во второй раз соперником сборной Украины стали белорусы. Мы с ними играли в одной группе в отборе к ЧМ-2002, и вот теперь они оказались у нас на пути в ЮАР. Ныне белорусов возглавляет известный у нас немецкий специалист Бернд Штанге, в начале 90-х уличенный в сотрудничестве с немецкими спецслужбами из «Штази», которому корреспондент «БЛИКа» дозвонился в Минск.

− Sehr schlecht! (Очень плохо!), − предвосхитил мой вопрос о жеребьевке наставник белорусов. − Из второй и третьей корзины нам достались в соперники самые сильные сборные − Англии и Украины! Но я не согласен с Блохиным, заявившим в прессе, что вся борьба развернется между Хорватией, Англией и Украиной. Мы готовы преподнести сюрпризы.

БЛИК: − Каков потенциал нынешней украинской сборной?

− Безусловно, он выше белорусского. У нас одна суперзвезда − Александр Глеб из лондонского «Арсенала». В Украине же есть не только Андрей Шевченко, но и большие клубы − киевское «Динамо», «Шахтер», «Днепр».

БЛИК: − 12 лет назад вы тренировали «Днепр»…

− Как давно это было! Профессиональный футбол там тогда только зарождался. Мы играли на стареньком стадионе «Метеор», тренировались в ужасных условиях, возникали даже проблемы с питанием: покупкой мяса и фруктов. Месяц назад я вновь побывал в Днепропетровске и был просто восхищен изменениями в структуре клуба. У «Днепра» теперь есть все! А когда войдет в строй новый стадион − это будет просто суперарена!

БЛИК: − Удалось встретить кого-то из старых друзей?

− Почти 20 лет мы не виделись с Олегом Протасовым − это блестящий в прошлом игрок, его до сих пор помнят в Германии. Вадим Тищенко, Владимир Горилый, Андрей Полунин, Николай Медин − я был счастлив их увидеть вновь. Жребий оказал мне большую услугу (смеется). Теперь я буду просматривать матчи украинских клубов. Для меня приезд в Киев или Днепропетровск − масса положительных эмоций.

БЛИК: − Белорусские легионеры в Украине находятся в поле зрения?

− Прежде всего, речь идет о Корниленко из «Днепра» и Корытько из «Черноморца». Все остальные − только кандидаты в сборную: Челядинский, Кашевский, Тигорев. Очень мне нравится молодой мальчик из Львова − Ковель.

БЛИК: − Вы основную часть времени проводите в Германии?

− Nein, − Штанге вновь переходит на родной язык. − 28 июня я прилетел в Минск и уезжал домой всего несколько раз. У меня нет никаких проблем с Федерацией, мне снимают квартиру, вместе с моим немецким помощником мы регулярно появляемся в офисе.

БЛИК: − Как решаете в Белоруссии языковую проблему? В Днепропетровске вы гораздо лучше говорили на русском.

− Являясь выходцем из ГДР, я, конечно же, изучал русский, но без разговорной практики многое успел забыть. В Минске с журналистами я общаюсь с помощью переводчика. С футболистами же стараюсь разговаривать на русском. Думаю, через полгода я решу все языковые сложности. В Киеве мы с вами пообщаемся без проблем.

Все матчи Украины и Белоруссии

28.10.1992   Белоруссия − Украина − 1:1   ТМ

25.05.1994   Украина − Белоруссия − 3:1   ТМ

24.03.2001   Украина − Белоруссия − 0:0   ОТ ЧМ

01.09.2001   Белоруссия − Украина − 0:2   ОТ ЧМ

19.05.2002   Белоруссия − Украина − 2:0   ТМ

Примечание: ТМ − товарищеский матч; ОТ ЧМ − отборочный турнир чемпионата мира.

Досье «БЛИКа»

Бернд Штанге, главный тренер сборной Белоруссии

Дата рождения: 14 марта 1948 года.

Место рождения: г. Гнашвиц (ГДР).

Играл за клубы Восточной Германии − «Хеми» из Гнашвица, «Форвертс» из Баутцена, а также «Лейпциг». Тренировал «Карл Цейсс» из Йены, молодежную сборную ГДР, немецкую «Герту», украинские «Днепр», «ЦСКА-Борисфен», кипрский «Аполлон», сборные Омана и Ирака.

+++

Поддержит ли исполком президента УЕФА?

Александр Бобров

Спорт-экспресс в Украине

30.11.07

Сегодня в Люцерне состоится заседание исполкома Европейского футбольного союза, на котором будут рассмотрены революционные предложения президента Мишеля Платини. Обнародованы они были в конце августа и касались серьезных изменений формата Лиги чемпионов и Кубка УЕФА. Если эти инициативы найдут поддержку большинства, новые положения вступят в силу с сезона-2009/10 и будут действовать как минимум три года.

В чьих руках судьба столь важного решения? По официальной информации УЕФА в исполнительный комитет входят: сам Платини, вице-президенты Сенеш Эрзик (Турция), Джеффри Томпсон (Англия), Анхель Мария Вильяр Льона (Испания), Герхард Майер-Форфельдер (Германия) и Мариос Лефкаритис (Кипр), члены комитета Григорий Суркис (Украина), Франко Карраро (Италия), Вячеслав Колосков (Россия), Жилберту Мадаил (Португалия), Джозеф Мифсуд (Мальта), Пер Равн Омдаль (Норвегия), Мирча Санду (Румыния), Матье Спренгерс (Голландия), кооптированные члены Джанджорджо Шписс (Швейцария) и Фридрих Штиклер (Австрия).

Почему оно действительно важное? В последние годы Союз создал не только систему соревнований для европейских клубов, но и солидный инструмент и условия получения доходов, которые достаются не только УЕФА и какой-то части команд, но и идут на различные футбольные программы и на финансирование детского футбола. Иными словами, одна Лига чемпионов в ее нынешнем виде, с огромными прибылями и сложившимся имиджем, позволяет закрывать многие бюджетные дыры за счет сохраняющегося на высоком уровне интереса спонсоров и поклонников футбола.

Не склонен менять что-либо Стратегический совет УЕФА − новый орган, в который входят вице-президенты Союза, представители клубов, лиг и футболистов. В ноябре он не поддержал идею Платини о создании особого турнира для 16 обладателей кубков, лучший квартет из которых мог бы попасть в групповой турнир Лиги чемпионов.

Действительно, новшество, на котором настаивал Платини, выглядит спорным. Высказываясь за то, чтобы Лига была соревнованием чемпионов, он одновременно попытался подтянуть к ней обладателей кубков, чтобы, по его словам, поднять престижность такого рода турниров в европейских странах. Во-вторых, наверное, все-таки проще провести меньше десятка матчей в Кубке и завоевать трофей, чем биться за второе место в 30 играх чемпионата. Так что до справедливости и разумности тут далеко.

Спорным кажется и стремление расширить географию Лиги, добавив страны второго и третьего эшелонов. Это больше походит на популизм и вряд ли принесет пользу как с экономической, так и спортивной точки зрения.

Платини предложил забыть о Кубке Интертото, странном соревновании, по сути являющемся отростком Кубка УЕФА, одним из его отборочных турниров. Но как быть с той же географией и представительством стран? При новом формате, если его полностью утвердят, в еврокубках в сезоне-2009/10 сыграют 213 клубов (включая победителей конкурса Fair Play). В этом году в Лиге чемпионов, Кубке УЕФА и Кубке Интертото с разных этапов стартовали 248 клубов. То есть благодаря Платини ежегодно международный опыт будут получать на 35 команд меньше, чем сейчас.

+++

Как играть нельзя

Николай Несенюк

Спорт-экспресс в Украине

30.11.07

Неудачи украинских грандов в очередных матчах Лиги чемпионов заставили корреспондента «СЭ» задуматься об одной из важных причин, приводящей наши клубы к необязательным поражениям.

Что общего между очередными поражениями украинских представителей в Лиге чемпионов? Вроде бы матчи проходили по совершенно разным сценариям, а в итоге имеем то, что имеем. «Динамо» проиграло «Роме», выглядевшей лучше во всех компонентах игры. «Шахтер» же выглядел не хуже «Селтика»,  превосходя соперника по многим игровым показателям. Но одинаковый результат, достигнутый при разной игре, вынуждает искать общие причины поражений.

Не буду останавливаться на многократно и всесторонне разобранных специалистами особенностях построения игры каждой из команд. Поговорим о поведении на поле, характерном для украинских игроков и, как мне кажется, принципиально отличающееся от поведения футболистов зарубежных клубов. Домашние встречи «Динамо» и «Селтика» начались одинаково обескураживающее для хозяев. Нелепая ошибка в обороне − и соперник ведет в счете уже на четвертой минуте игры. Но как по-разному повели себя команды после пропущенного мяча! «Селтик» спокойно продолжал играть в свою примитивную, но идеально отработанную игру, упорно «нагружая» мяч со своей половины поля на линию штрафной и стремясь делать острые передачи после фланговых проходов. Уверен, что «Селтик» играл бы точно так же, забей «Шахтер», что было вполне реально, второй и даже третий мяч. И в результате обязательно имел бы шансы на улучшение результата. У «Динамо» же игра развалилась сразу после пропущенного мяча.

И если в Манчестере этот развал начался ближе к середине первого тайма, поскольку до пропущенного мяча динамовцы старались играть в обороне максимально дисциплинированно, то в Киеве это случилось почти в начале игры. Уже с четвертой минуты матча «Динамо» − «Рома» уровень чемпионата Украины, если верить Олегу Лужному, стал вдруг неуклонно снижаться, становясь все ниже с каждым новым пропущенным нашей командой мячом. Именно уровень чемпионата, а не отсутствие налаженной игры его команды, стали, по версии исполняющего обязанности Лужного, причиной унизительного разгрома от «Ромы». В Шотландии, надо думать, с уровнем чемпионата после пропущенного «Селтиком» от «Шахтера» мяча ничего не случилось. Он остался таким же. Не слишком высоким, но принципиально отличающимся от нашего.

Отличие почувствовали игроки «Шахтера», взявшиеся было привычно «умирать» на поле после едва ли не каждого игрового столкновения. Стадион в эти моменты реагировал на поведение гостей так убедительно, что и мертвого бы поднял. Потому что если игрок «Селтика» падал и не вставал, его уносили на носилках. И не иначе. В Шотландии  никому не дадут симулировать. Не дадут не арбитры, а зрители, заполняющие стадионы и диктующие играющим для них, а не для себя, как у нас, футболистам, как себя вести. В том, что каждый игрок «Селтика» в каждом игровом моменте будет играть до конца, можно быть уверенным всегда. Эта настроенность на борьбу, а не переменчивая фортуна, помогала игрокам в полосатой форме в последний момент не дать гостям забить верный гол. И наоборот, отсутствие привычки играть до конца всегда и везде, привело к пропущенному «Шахтером» мячу на последних минутах. Причем мяч этот на последних секундах мог случиться при любом счете.

У команд, играющих в нашем чемпионате, практически полностью отсутствует умение сохранять предельную концентрацию до последних минут игры. Вспомните, как проходят последние минуты в подавляющем большинстве игр нашего внутреннего календаря. Почти всегда в такие минуты мы видим нервный «навал» со стороны атакующих и не менее нервный «отбой» обороняющихся. Игроки не столько атакуют и защищаются, сколько вступают в стычки между собой и в споры с арбитром, валяются на поле, изображая смертельные муки. Подобное поведение невозможно в той же Шотландии, где команды играют до последней секунды при любом счете и турнирном положении. Примеры, когда бы наша команда минимально проигрывая, играла бы до последних секунд в свой футбол, и это же самое делала бы наша команда, минимально проигрывающая, можно сосчитать на пальцах одной руки.

И происходит это не потому, что у нас плохие футболисты. Тот же «Селтик» по составу явно уступает и «Шахтеру», и «Милану». Но свой гол на последних секундах обеим командам «Селтик» забил. Еще раз показав, как нужно играть в настоящий футбол, на который публика идет в любую погоду и с удовольствием. Наши же команды показали, в какой футбол играть не нужно. Отсюда, на мой взгляд, и прогнозируемая пустота трибун в играх последнего тура первой части нашего чемпионата...

+++

Печатные СМИ − негативные оценки

Не потрапити б знову у «наша мета − все та»

Олександр Даценко

Спортивна газета

30.11-03.12.07

Життя − матерія смугаста й невблаганна, й те, що ще вчора могло випромінювати радість і гордість, сьогодні може обернутися протилежним аж до каяття. Певно, десь саме у такому стані опинилися люди, якими ми ще нещодавно пишалися, яким аплодували − президент ФФУ Григорій Суркіс і його ставленик на чолі національної збірної України Олег Блохін. Аби екстраполювати «сьогоднішнє на вчорашнє» та, коли треба, й навпаки, мені на думку прийшла ідея спершу, пробачте, процитувати самого себе зі статті, якою, не скриватиму, я особисто пишаюся − «Жертовність авторів успіху збірної—дороговказ усім!», надрукованої, зокрема, у № 2 «СГ» за 2007 рік. А вже далі додати роздуми «з висоти» сьогоднішнього дня − можливо, це також стане декому дороговказом. Отже, розпочну з доби об'єднання устремлінь Суркіса і Блохіна...

Наша мета − все та...

В історії незалежного українського футболу не було масштабних міжнародних перемог. Скільки людей не бралися за справи, скільки поколінь, під скількома гаслами, а підсумок був завжди один і той самий: ну, не приймало нас до себе міжнародне футбольне товариство! Що клубне, що на рівні збірних команд. Тож наша мета потрапити бодай у щось вагоме, куди прикута увага всього світу, крім півфінального гуркоту «Динамо» (Київ) у Лізі чемпіонів 1998/99 років не мала розвитку. Збірна ж країни − та взагалі не змогла випертися далі відбіркових циклів до ЧЄ-1996, ЧС-1998, ЧЄ-2000, ЧС-2002, ЧЄ-2004. Максимум − раунд плей-офф восени 1997 (проти Хорватії), 1999 (проти Словенії) та 2001 (проти Німеччини) років, на яких усе й закінчувалося. Тож над проголошеною амбітним президентом ФФУ Григорієм Суркісом «Нашою метою» хто тільки не глузував...

Коли ж відбірковий цикл до ЧЄ-2004 завершився для збірної України під проводом Леоніда Буряка ще навіть на підході до плей-офф-раунду, в країні запанував просто скептично-песимістичний дух, на кшталт: «атакуй − не атакуй, а все одно...».

У важкому, як у клубах диму в пив-барі, вирі дискусій посеред літа 2003 року стосовно пошуку кандидатури нового наставника для головної команди країни багато хто, включно й до президента ФФУ, вже схилявся до запрошення варяга за «першопетровським» міркуванням: як свої такі тупі − то нехай повчаться в інших! Відверто кажучи, «свої» вже й не наважувалися братися перти того воза. Та й іноземці здебільшого ніяковіли: що − мене, куди − до вас?!

І тут на футбольну авансцену країни вийшов вельми призабутий у ній, окрім мовчазного просиджування на лаві нардепа, Олег Блохін: «Здоровенькі були, Олеже Володимировичу, пробачте за цікавість: а що ви тут робите біля офісів ФФУ?» − приблизно таким рефреном озвучувалася реакція на появу Блохіна біля вражених українських «футбольних наметів». З'ясу­валося − прийшов із бажанням їх ла­тати від нажитих дірок і виліковувати всіх нас від епохального скигління!

Перший погляд на Блохіна: дурень або месія?

Суспільного скепсису до постаті кумира минулого здійнялося доволі. Особливо, коли роздивилися, як нардеп-комуніст Блохін рвучко почав опановувати соціал-демократичні ідеали, тільки в магічного змісту дужках (о). І ми відреагували: о-о, все ясно!..

Все остаточно ясно стало наприкін­ці літа 2003 року, коли на спільній прес-конференції з'явилися Григорій Суркіс і Олег Блохін. Григорій Ми­хайлович дещо зніяковіло промовив: «Нам обопільно важко було зважити­ся на цей крок, але послухайте, що вам зараз скаже Олег Володимиро­вич...». Олег Володимирович і ска­зав: «У разі, коли мені довірять поса­ду головного тренера національної збірної та виконають умови щодо ор­ганізації роботи мого тренерського штабу, зобов'язуюся вивести збірну України в число учасників ЧС-2006 із першого місця у відбірковій групі!».

І ох, і ах − одним словом шок! І (ну як без нього) глибокий скепсис у ду­шах.

Та максималізм зобов'язань Олега Блохіна, вищий, до речі, за попередні зобов'язання навіть національного Метра Валерія Лобановського, після якого всіх у країні стали звично «від­міряти дециметриками», і який пуб­лічно ніколи не гарантував обов'язко­вого досягнення поставленого йому завдання, а лише клявся докласти до того всіх зусиль, так от на тому «метро­вому» тлі безапеляційний максима­лізм «дециметрового» Блохіна таки за­пав у душі, справив емоційно піднесуюче враження, зрештою, надихнув на ризик. Утім, гадаю, кожен дозволив собі таке міркуваннячко: ну, добре, до­віримося йому, а як «згорить» Блохін − то це ж його, дурня та вискочки, бі­да, ну а ми вже наступного разу обов'язково пристанемо на думку за­прошення чудодійної магії варягів...

Висловлюся руба: вважаю, що саме оце ментальне «свято-українське», віками вбите в голови «інорідними» вершителями долі України міркуван­ня «відсидітися в окопах, аби мене особисто не зачепило», екстраполюю­чи більш відверто − панічний острах і фахове невміння братися за наперед ризиковані справи людей із керівних органів вітчизняного футболу (а що, від цього потерпає лише український футбол, хіба не вся країна?), тоді, влітку 2003-го, допомогло «напівваряжному» за свою чималеньку грець­ку «одісею» Олегу Блохіну продерти­ся на посаду, котру сміливо можна бу­ло асоціювати з «ешафотом для стра­чуваних за особисту дурість»! Будемо відверті: більшість членів виконкому ФФУ просто звалили на Блохіна свою власну відповідальність, що роками хитро приживалася з фаховим нев­мінням і безпорадністю від безініціа­тивності за принципом «моя хата з краю» (висловлююся так після бага­тьох відвідань засідань керівних ор­ганів ФФУ і ПФЛ, під час яких мож­на було роздерти власного рота від ку­няння, споглядаючи «відбування но­меру» більшістю присутніх!). Лише прискіпливо придивлялися до постаті та поведінки свого «патера-патрона» Григорія Суркіса. А той, переборюю­чи власні сумніви та найбільшим чи­ном бажаючи вирватися з полону то­тальних невдач, увійшовши в раж у рішучості осягнутим внутрішнім рі­шенням «була − не була!» та розумін­ням, що все одно, в разі чергової не­вдачі, отримуватиме «по голові» з усіх боків саме він, пішов ва-банк: «Пропоную підтримати кандидатуру Блохіна. За результат, не бійтеся, від­повідатимемо він і я!».

І, крім вічно критичної до киян − що Суркіса, що Блохіна, що будь-кого іншого столичного «донецької гальорки», майже всі інші члени ви­конкому ФФУ пристали саме на це рі­шення.

Умови Блохіна виконано!

Отак Олег Блохін очолив національ­ну збірну України. Свій фаховий штаб створив оперативно, бук­вально одразу «в пакеті» (навчився таки у Верховній Раді України) про­вівши туди своїх товаришів по сла­ветно успішним виступам у гравецькі роки (а як же: і ці ж імена мали асоці­юватися лише з перемогами!) − Андрія Баля (своїм першим заступни­ком), Олега Кузнецова, Юрія Роменського, а трохи згодом і Семена Альтмана. Ще пізніше в ранг відряджуваного передивлятися команди су­перників, такого собі «збірщика забугорної інформації» прийшов і Воло­димир Веремеєв − ось вам і оператив­но спечений штаб Блохіна.

Втім, це ще було не все: не дарма ж Блохін попереджав, що виставить Суркісу й додаткові умови щодо орга­нізаційних засад своєї роботи. Може, хтось міркував про гроші, справа ж, до честі Блохіна, була глибшою − підпорядкованою справі...

Пригадуєте, як у часи пришестя Ва­лерія Лобановського до справ титуль­ної команди країни наприкінці 90-х років була створена така собі «нацрада» з питань функціонування всіх збірних країни по віковій вертикалі, яку волів очолити сам Метр? При Ле­онідові Буряку, після Лобановського, вона помітно вгамувала свою активність − певно, Леонід Йосипович не міг осягнути масштабу зазіхань і ком­петенції Метра. Так волів зуміти Олег Блохін, і вже скоро та управлінська вертикаль була фактично відтворена! Олександр Іщенко був призначений куратором від юнацьких до молодіжної збірної, зацикливши їхнє функці­онування на собі, відтак Олегу Блохіну стало зручно втручатися в процеси «нижчестоячих»: варто було «перего­ворити» з Іщенком − і всі питання вибудовувалися в потрібній черговос­ті, головний стрижень чого − най­перші інтереси саме національної збірної України! Самі ж бачили, що потрібні Блохіну гравці вікової групи молодіжної збірної країни ніколи, без його згоди, не потрапляли до «молодіжки», а делегувалися в його руки. Такою, зокрема, була доля Гусєва і Русола: могли б і донині виступати за «молодіжну», але ж, «перестрибнув­ши» її, потрапили одразу в руки Бло­хіна й ніколи з них не виринали. Як тепер зрозуміло всім − на щастя їм та всій країні: це ж ключові гравці «на­ціоналки», за якими тепер табунами гоняються «акули імперіалізму»!

Нарешті, під плани Блохіна почав верстатися весь змагальний календар країни. Якщо розібратися ретельніше, то практично все, що ним замовлялося, «проходило» рішеннями навіть ПФЛ, де його, Блохіна, як ви пригадуєте, від початку не надто шанували. Певно, не шанували б і тепер, бо Равіль Сафіуллін завжди був сліпим поборником інтере­сів футбольних клубів країни. Та в цей процес завжди рішуче втручався Гри­горій Суркіс, і різними засобами наполягання завжди все «викручував» на потрібний Блохіну бік.

Дуалізм влади до переможного кінця або «безкоштовна путівка... в Сибір»

Відтак, хоч що мені кажіть, а в країні українського футболу запанував дуалізм фактичної влади: Григорій Суркіс − без коментарів, Олег Блохін − фактичний «патер» усіх збірних України, під чиї інтереси підлаштовувалися всі та все! Вони обидва дуже ризикували, поставивши «на кону» всі свої авторитет, необмежену владу, та дивіться далі − фахове майбутнє в Україні: «або пан − або пропав»! Уявіть лише собі, що сталося б і з Суркісом, і з Блохіним зараз, якби во­ни не вийшли з групи у Німеччині ще й після того, як їхня СДПУ (о) зійшла з політичної арени України, а на прем'єрський трон ось-ось мала по­вернутися Юлія Тимошенко! Блохіну би «гаплик» настав одномоментно, а його «патрон» проконвульсував би «на удавці-мотузці» хіба що до кінця року, коли б обірвався останній для нього в країні (без перебільшення − саме в цілій країні!) шанс − виграти тендер на право проведення ЧЄ-2012.

Ось так, не більше − не менше: бути чи не бути! Потім би все головне шви­десенько так зробили люди, чомусь видається, «у чорному» від «леді Ю», а інше, «по дрібницях» − від удавано­го друга пана Суркіса Рината Леонідо­вича. Ви не помилилися в припущен­нях − Ахметова ж, Ахметова...

Так що «дурень − або месія», вине­сені мною у підзаголовок вище, стосу­валося, як ви бачите, не лише Олега Блохіна, а й Григорія Суркіса, нас­тільки патово-ризикованим був їхній симбіоз. Вислів «хто не ризикує − той не п'є шампанське» у даному ви­падку надто замілкий − беріть біль­ше: скільки зможете «винести» знан­нями життя та уявою!

...Їй-Богу, пишаюся цією, без об­раз, «двоголової гідрою» − Суркісом і Блохіним за їхній чоловічий крок, за їхній ризик на межі, коли ніхто довкола на це не зважувався! Одно­часно це ж, Григорію Михайловичу, і докір на вашу адресу: ким огорнули себе довкола, який «провели» склад керівних органів ФФУ − те й маєте. Зрештою, такий і стан вітчизняного футболу маємо. Зорати чи переорати треба дуже багато, фахового ж потенціалу в керівних інституцій Федерації футболу України явно бракує.

...А різні дурні довкола тільки й гу­пають: ми у вісімці найкращих у сві­ті, могли, але дивом не проскочили до п'єдесталу!..

Та роздивіться ж нарешті, де той «п'єдестал», а де насправді ми!

«Понюхал старик Ромуальдич свою портянку и аж заколдобился!»

Блохін наобіцяв та й поринув у рутинну, роботу. І як довго ми не бачили у ній жодних перспектив!

Дуже доречною Олегу Володимиро­вичу стала можливість роздивитися у ділі «підручний матеріал» у това­риському матчі проти збірних (моло­діжної та першої) Македонії у Києві «на виході з літа» 2003 року. Стало очевидним, що «молодіжка» не має наявних ресурсів підставити плече «націоналці», остання ж була у геть розібраному стані!

Цікаво й показово, що Шевченко тоді відіграв увесь матч, користі та самовіддачі від нього − «пшик», і більше він не грав у «товарняках» стільки ігрового часу жодного разу: то не міг, то не хотів, то віднаходив іще якісь оказії − тільки б не відволі­катися від своєї кар'єри в Італії! Біль­шість інших футболістів збірної, як і хотіли, то ніяк не могли: кваліфіка­ції явно не вистачало.

Блохін зробив перше попередження: хто не волітиме викладатися під час зборів у збірних країни − не потрапля­тиме туди! Раз попередив, другий, аж ось і останнє, за різкістю інтонацій, зовсім не «китайське» − 31 березня 2004 року у Скоп'є, ті й же, «алаверди» («товарняк» у відповідь), Македонії: «Сьогодні я підводжу риску під пере­глядом гравців, кандидатів до збірної країни. Можливості всіх мені вже зро­зумілі, тепер шліфуватиму командну гру з тими, на кого докладатимуся у по­дальшому відбірковому циклі...»

Чесно кажучи, мені, як живому свідку того «скоп'євського страхіття», було страшнувато: обрисів ідео­логії гри − жодної, гравці переполо­хані тренером і навіть жалюгідними суперниками (а хто у футбольному світі македонці?), а Шевченко вико­нав нахабний демарш, коли з по­шкодженою в рядовому двобої щеле­пою самовільно полишив поле, де­монстративно скинувши майку з гер­бом країни! Стосовно останнього, то Блохін збентежив: «Та я йому дозво­лив...», − перед очима ж було проти­лежне...

Як жити-грати далі, коли й найтитулованіший гравець збірної демон­струє таке ставлення до неї? Та Олег Володимирович виявив себе і психо­логом, і стратегом: тему Шевченка із суспільного обговорення диплома­тично висмикнув, натомість давши зрозуміти самому «лідерові»: як не хочеш − то не грай, тільки тим са­мим ти закриваєш собі останній у житті шанс потрапити на світовий чемпіонат». І дійшло, не одразу − по­волі, дійшло навіть до Шевченка! Та це вже з'ясується значно пізніше...

А до того ще будуть страшенні поне­віряння у тотально безвиграшній се­рії Блохіна: за київською безбарвною нічиєю зі словаками − поразки у Па­рижі та Ньюкаслі. Втім, саме в тих західноєвропейських вояжах уже по­чало трохи випромінюватися новітнє тактичне обличчя нової ж команди Блохіна: робитимемо спочатку те, до чого маємо хист − ламатимемо гру суперників, а інше − на талан...» («СГ», №2 за 2007 рік).

Розставляючи реалістичні акценти...

Наведена стаття ще має чималенького «хвоста», присвяченого стражденному шляху збірної України до Німеччини, а потім і на її полях під час Мундіалю-2006. Та наразі це все вже не так актуально, тож оту части­ну розмірковувань висмикну рішуче, зауваживши, що Блохіну насправді вдалося вивести національну збірну на чемпіонат світу з першого місця у відбірковій групі, а потім...

Так, збірна Блохіна на ЧС-2006 пробилася аж до чвертьфіналу. Проте зовсім не бажаю ставити їй за це висо­ченні знаки оклику, бо пригадайте на чиїх «кістках» і як змістовно це їй вдалося? А змістовно були дуже при­мітивної якості перемоги над недолу­гими в опануванні футбольного мис­тецтва збірними Саудівської Аравії (4:0) і Тунісу (1:0), по ходу тих «пере­можних» подій рясно освистані вболі­вальниками з усього світу: як же недолуго грали й наші! Перевалочним містком у чвертьфінал стала зустріч із також вельми обмеженого потенці­алу збірною Швейцарії, яку Україна так і не здолала в ігровий час, основ­ний і додатковий (0:0), а переверши­ла лише у серії післяматчевих пе­нальті (3:0). Натомість у зустрічах із передовими командами світу нас су­проводжували жахливі провали: від Іспанії − 0:4, від Італії − 0:3!

Так давайте ж розставимо все по шкалі реальних світоглядних ціннос­тей: збірній Україні Олега Блохіна просто сильно поталанило мати у сво­їх вирішальних, аж до чвертьфіналу, матчах на ЧС-2006 надзвичайно слаб­ких суперників − Саудівську Ара­вію, Туніс і Швейцарію, на горбах яких вона й злетіла до сонма вісімки найкращих у світі! Будь-яким іншим разом, за будь-яких інших обставин, вона би туди ніколи не дісталася! Так, подякувати Блохіну та його підопіч­ним є за що, проте не варто доходити до абсурду, вираховуючи, як це робив багато хто, «втрачені шанси» продер­тися на ЧС-2006 ще далі! Бо все те, що пережила збірна Блохіна під час на­ступного, після ЧС-2006, відбіркового циклу до Євро-2008, підтверджує абсолютно реалістичне міркування, що «по Сеньці й капелюх».

...Не лише я, тепер уже і Григорій Суркіс, і Олег Блохін визнають, що останній цикл у житті збірної країни був провальним! Бо − а це вже мої мір­кування: перший не вгледів за послаб­леннями у роботі другого, а другий над­то передовірився підвалинам поперед­нього «тріумфу», коли на тріумф він не надто й скидався − чудернацький збіг обставин! В усякому разі час уже все розставив по адекватних місцях.

І тепер дуже некомфортно за пропущене-скоєне і Суркісу, і Блохіну. Що­до останнього, то двох думок бути не може: йому час піти зі збірної на від­починок, аби докопатися до істини. А як щодо першого, який і за посадою залишається першим у вітчизняному футболі?..

Чи у тих кущах рояль?

Григорій Суркіс − знаний митець гри на струнах людських душ: усе він знає, всьому дасть оцінку, від­криє очі, вкаже шлях. Усе так аргу­ментовано, начебто. Тільки щось за­надто багато проблем став підкидати йому буденний плин життя. І все менш упевненим у собі та аргументо­ваним назовні став вигляд президента ФФУ. Хіба штучне інспірування про­ведення позачергового Конгресу фе­дерації футболу, менш ніж за рік піс­ля попереднього, з пролонгацією пов­новажень президента та вірного йому виконкому не підсилюють підозри щодо цього? Є й багато іншого, про що йтиметься далі...

Знаю, що пан Суркіс, у якого завж­ди віднайдеться відповідь на будь-яке запитання, вперто вказуватиме на своє бачення місцезнаходження «роя­лю» під умовною назвою «істина». Проте я наполягатиму, що істину-»ро­яль» можна пошукати і в інших «кущах», а не лише у тих, на які вказує президентів перст. І чи не час уже й Григорію Михайловичу примірити то­гу в тій або іншій мірі банкрута, коли у тій або іншій формі збанкрутіло, перетворившися на класичне «розбите корито», багато з того, що він особис­то розбудовував і випестував роками.

Узяти практично всі збірні України − суцільно провально ж прожиті ета­пи життя, з яких іще спробуй «виру­лити»! А хіба анонсовані перемовини тет-а-тет Суркіса з Блохіним − не оманливий ризик спробувати двічі ввійти в одну й ту саму річку: чи в тих самих кущах рояль?..

Узяти особисто Григорієм Михайло­вичем «новостворене» у середині 90-х років ФК «Динамо» − наразі ж усе­бічний банкрут, доведений до ручки його молодшим братом! «Старший» запевняє, що збирається дещо поради­ти «молодшому», хоча, на мій погляд, уже цим виявляє нерозуміння кореня проблеми, що полягає безпосередньо в особі Ігоря Михайловича: поганий він президент ФК, не рівня вимогам «Ди­намо»! То чи в тих кущах рояль?..

А взяти чемпіонати вищої та й інших ліг країни, що досі існують у форматі, заведеному саме Григорієм Суркісом від часів очолювання ПФЛ − їхня зусебічна недолугість й масштаб внутрішнього збанкрутіння просто жаха­ють! Тому-то й так наїклилися ідеєю невідкладного створення прем'єр-ліги власники всіх клубів нинішньої вищої ліги. Суркіс, звісно, ще спробує «очо­лити процес», аби втримати його під контролем (розвалюється ж по цеглин­ках уся його «імперія»), але вдавати­меться це йому лише до того часу, доки процес «імплементації» прем'єр-ліги України не згодиться очолити «важкотонажніший» за свого вічного друга-опонента Ринат Ахметов − питання, повірте, тільки в цьому!

Є й чимало інших сфер особистих негараздів у діяльності Григорія Ми­хайловича. «Погорілою» стала ідея-фікс отримати на баланс ФФУ вели­чезну земельну ділянку у пристоличних Гореничах задля розбудови тре­нувальної бази для футбольних збір­них країни − увага! − за рахунок державного бюджету, про що повідав у №94-95 «СГ» директор Департа­менту економіки та фінансів Мінсім'ямолодьспорту Руслан Мироненко. Тобто громадська організація ФФУ торпедувала ідею не лише прив­ласнення того, що доцільно тримати у власності профільного міністерства держави, а й її розбудови за держав­ний кошт! Певно пан Суркіс підзабув, що нині вже не 2003-й або 2004-й рік: не у тих кущах рояль...

Далі. Ось виграв Григорій Михай­лович тендер за Євро-2012 (не одно­осібно, звичайно, та його особиста роль у цьому не піддається прини­женню), проте так і не виграв (хоч і робив це опосередковано − через «промацування ґрунту» підручними каналами преси тощо...) домагання отримати посаду урядового віце-прем'єра з кураторства цим колом пи­тань. Що й не дивно, адже політич­ний імідж і рейтинг пана Суркіса не дозволяють йому стати не тільки віце-прем'єром, а й будь-яким «віце-міністром» − за все ж у житті треба платити. І в своєму сьогоднішньому «рейтинговому» стані президент ФФУ не здатен навіть вирішити проб­лему «прибудови до НСК «Олімпійсь­кий», хоча має на руках усе, включно до відповідного доручення Президен­та України. І не вирішить, які би во­йовничі «громадські комітети» для цього не інспірував, бо минули ж ча­си, коли «проти лому немає прийо­му», а в правовому полі − правий розпорядник фірми-забудовника біля НСК. «Олімпійський» Сергій Овчинников − пан Суркіс є безправним. Зрештою, у правовому полі й винай­дуть шляхи вирішення проблеми, та, звісно, без участі Григорія Михайло­вича, бо не в тих кущах він розшуку­вав рояль. Чи варто продовжувати?.. Виходить, іще завбачливо, хоч і не шляхетно по формі, вчинив пан Суркіс із пролонгацією повноважень прези­дента ФФУ до 2012 року, бо чому б на підставі осягнутого Євро-2012, напри­клад, і Президенту України не пролон­гувати свої повноваження до того ж таки 2012-го: також же посприяла цій справі людина?! Що й казати: завбач­ливий маневр виконав пан Суркіс. Та на цьому сучасні вітчизняні «регалії» в нього, члена «забугорного» виконко­му УЄФА, закінчуються − мало, практично ж ой як мало! Тож як Гри­горію Суркісу, людині, що не кажіть, віджилої вітчизняної епохи, стати «Людиною року-2007»? Як оцю нісе­нітницю дехто намагається лобіювати: не в тих кущах рояль!

Ніщо не вічне під луною

Усе це я до того, що: «А судді хто?» − хто ті, що невдовзі публічно су­дитимуть фіаскерів у збірних України, а потім вказувати футболь­ній громадськості на місцезнаход­ження «роялю у райських кущах» − куди та з ким нам рухатися далі? Іме­на та ціна їм нам тепер відомі...

У Григорія Суркіса насправді чимало заслуг, чому я й присвятив першу части­ну цього аналітичного матеріалу, проте... Час і процеси в ньому настільки ж невблаганні, як і переоцінка ціннос­тей на марші життя. Те, що вчора ви­давалося вірним орієнтиром, інколи потребує кореляції, навіть коли це стосується живих людей, яким влас­тиво помилятися. Ніхто ж не вічний під луною. Про це вже дізнався Воло­димир Ульянов. А Григорій Суркіс?..

+++

Равіль Сафіуллін: «Власникам клубів, які вкладають кошти у вітчизняний футбол, набридло бути безправними»

Олексій Комаровський

Український футбол

30.11.07

Завершується осіння частина сімнадцятого чемпіонату, котра запам'яталася неординарною, інтригуючою бороть­бою. Запам'яталися вболівальникам і успішна хода «Дніп­ра», і криза «Динамо». А ще півроку тому відбулася зустріч вітчизняних арбітрів з українським футбольним керівницт­вом. У новому сезоні став жорсткіший ліміт на легіонерів. Цього ж таки року, як відомо, Україна здобула право при­ймати на своїй території чемпіонат Європи-2012. Насамкі­нець футбольні клуби вищої ліги здивували громадськість новим організаційним об'єднанням з новою для українсь­ких вболівальників назвою − «прем'єр-ліга». Президент ПФЛ Равіль Сафіуллін відповів на запитання «Українського футболу» щодо всіх цих та інших актуальних футбольних проблем.

У ГРАНДІВ УЖЕ НЕ ОДИН КОНКУРЕНТ, А − ДВА

− Равіле Сафовичу, минає осін­ня частина сімнадцятого чемпіонату. Які, на ваш погляд, її особливо­сті?

−  Особливість нинішнього сезо­ну, в порівнянні, наприклад, з мину­лим, в тому, що він завершується в рік проведення чемпіонату Європи. Зважаючи на цю обставину, чемпіо­нат України ми повинні завершити до середини травня. На відміну від звичного терміну − середини черв­ня.

Якщо говорити безпосередньо про змагальну сторону, то в мину­лому сезоні між першим і третім мі­сцем розрив був вісімнадцять очок. Сьогодні в нас такого немає. Третя й четверта команди йдуть нога в ногу і дихають в спину команді, яка за­ймає друге місце. Між першим і третім місцем розрив також мініма­льний. Подивіться, які цікаві матчі ми спостерігаємо: «Нафтовик-Укрнафта» приїздив до Києва і обігрує «Динамо», а в Донецьку грає внічию з «Шахтарем». «Шахтар», лідер змагань, який на той час обіграв «Селтик» і «Бенфіку», поступається в Кривому Розі місцевому «Кривба­су»! У матчі «Зоря» − «Динамо» ки­яни забили лише на останній хвили­ні. «Кривбас» приймав «Дніпро» − який вийшов цікавий матч! Як і у верхній, так і в нижній частині тур­нірної таблиці загострилася бороть­ба. Зараз не можна стовідсотково визначити, яка команда залишить вищу лігу, так само, як і визначити, хто завоює за підсумками сезону мі­сце в Лізі чемпіонів. Це справді плюс чемпіонату. Значно підвищи­лася результативність гравців. Піс­ля 13-го туру на рахунку Гладкого вже 12 м'ячів, а це лише на гол мен­ше, ніж він забив у минулому сезоні за «Харків». А поруч з Гладким ни­зка не менш вправних бомбардирів.

Цього року рано випав сніг, і кіль­ка останніх турів пройшли за екст­ремальних умов. Промовистий при­клад − центральний матч другого кола «Динамо» − «Шахтар».

− Календар, як і регламент, − речі непорушні. Але ж ми знали, що колись буде холодно, випаде сніг і все-таки погода нас «застука­ла» зненацька. Чи можна було пе­ренести деякі матчі, зокрема дуель наших грандів, знаючи вже про те, що збірна не потрапить на чемпіонат Європи-2008? Хтось був покараний за те, що мат­чі  пройшли  за  таких умов? Адже увімкнули б підігрів на дві години ра­ніше у Харкові − і поле було б кращої якості. Бі­льше того, за потреби, навіть вболівальники власноруч сніг би на полі розчистили…

− Щодо матчу в Києві, напевно, неможливо було б це зробити. Я знаю, що поле було вкрите, уві­мкнений підігрів, але всі пам'ята­ють, який був величезний снігопад. Можна вести мову про перенос мат­чу, враховувати, що збірна не по­трапила на Євро-2008 − подібні пи­тання звучать не вперше. Проте, не­залежно від того, потрапила збірна чи не потрапила на чемпіонат Євро­пи, змагання в національних асоціа­ціях країн Європи повинні завер­шитися 15 травня.

− Чим це викликано?

−  Порахуйте, скільки в наших клубах легіонерів, чиї команди про­билися на Євро. Клуб зобов'язаний їх відпустити. Але тоді можна вза­галі без команди залишитися. Ось чому УЄФА ухвалило рішення, не­залежно ні від чого, завершити зма­гання 15 травня.

Чи можна було перенести київсь­кий матч? Рішення про це мав ухва­лити арбітр. Лише він вирішує − можна проводити матч чи ні. У да­ному випадку арбітр (а це був інозе­мний фахівець) прийняв рішення грати. І ніхто не може втрутитися − ні ПФЛ, ні ФФУ. Чому ж клуби між собою не домовилися? Не можуть, оскільки якщо підемо по шляху ли­ше домовленостей клубів, то ми вза­галі тоді чемпіонат ніколи не прове­демо.

− А що можна сказати про матч «Зоря» − «Ворскла»?

− Я вважаю, що в даному випад­ку проявилася халатність керівниц­тва полтавського клубу. Керівницт­во або проігнорувало прогноз пого­ди, або несерйозно до нього поста­вилося. «Ворскла» говорить, що бу­квально перед їхнім вильотом за­крився аеропорт. То вилітайте рані­ше, проведіть зайвий час в місцево­му готелі. Є певні правила і їх потрі­бно дотримуватися. Коли ворскляни вирішили їхати автобусом, до матчу залишалося лише півтори години, а з Полтави до Луганська відстань близько чотирьохсот кілометрів. За хороших погодних умов їхати май­же п'ять годин. А враховуючи него­ду й стан наших доріг − усі шість. Запізнення було б приблизно на чотири з половиною години. Та, навіть приїхавши, вони ж не могли відразу вийти на поле − треба перевдягти­ся, вийти на розминку. На це пішло б ще хвилин сорок. Всього б вийшло п'ять годин. А хто буде п'ять годин чекати? Можна зрозуміти, якщо до години − всі ж ми люди. І, повірте, «Зоря» чекала б. У багатьох ЗМІ го­ворилося про те, що категоричність «Зорі» не на користь справи. Впев­нений, луганці пішли б на зустріч «Ворсклі», якби не йшлося про та­кий великий проміжок часу.

− Впадає в очі успішний виступ «Дніпра».

− Варто, на мою думку, виокре­мити не лише «Дніпро», а й «Металіст». Ми давно чекали на появу принаймні ще одного клубу − пря­мого конкурента нашим грандам, і ось  сьогодні  можна  говорити, що з'явилося відразу два такі клуби. Подивіться, яку вони гру показува­ли! Навіть «Дніпро», який програв «Шахтарю» − 1:4, продемонстрував прекрасну гру. А як «Дніпро» зіграв з «Динамо» в Києві! Як «Металіст» зіграв з «Динамо»! Було надзвичай­но багато цікавих матчів. Якщо ра­ніше ми говорили про протистояння «Шахтар» − «Динамо», то сьогодні з'явилося ще кілька протистоянь: «Дніпро» − «Динамо», «Металіст» − «Динамо», «Шахтар» − «Дніп­ро». «Кривбас» красиву гру показує, «Чорноморець»... Багато цікавих матчів. Тому до конкурентів «Дина­мо» й «Шахтаря» я б відніс, як міні­мум, два колективи − «Дніпро» й «Металіст».

− Равіле Сафовичу, а що, на ваш погляд, відбувається з «Динамо»?

− Минулого сезону «Динамо» ви­грало все, що можна було виграти на внутрішній арені. Не може ко­манда постійно вигравати. Рано чи пізно відбувається спад. І це стосу­ється не лише команд нашої країни. І «Барселона», і «Реал» теж через таке проходили. На мою думку, на­став час «Динамо» робити радика­льні зміни. Напевно, на якомусь ета­пі щось було змарновано. Є тренер­ський штаб, є наукові групи;» є гос­подар клубу − вони повинні про­аналізувати ситуацію і знайти ви­хід. Те, що ця ситуація невтішна, − це справді так.

КАРТИНА З АРБІТРАЖЕМ НЕЗМІННА

− В осінній частині не було гуч­них суддівських скандалів. Можна говорити,  що   рівень  арбітражу зріс?

− У нас коли були гучні сканда­ли? Коли арбітр справді помилився, а оцінку від інспектора отримав хо­рошу. Сьогодні в цьому плані ситуація змінилася. Якщо говорити про оцінки арбітрам, то маємо на сього­дні сім «двійок». Кількість касет, які клуби направляють до Експертної комісії, анітрохи не зменшилася. Негативних оцінок теж менше не стало. Тому не можна сказати, що ситуація покращилася. В принципі, картина незмінна. Інша справа, що покарання, які отримують арбітри, стали жорсткішими в порівнянні з тими, що були раніше. Як і раніше, в клубів є претензії до арбітражу.

−  Якщо повернутися думками до одеської зустрічі з арбітрами і подивитися на неї зараз, вона мала якесь значення?

− Знаєте, ту зустріч Григорій Михайлович (Суркіс. − Авт.) провів традиційно. Арбітри, які хотіли ви­словити все наболіле, в підсумку так і не змогли цього зробити.

− Тобто, це був такий собі моно­лог?

− У нас, як правило, монологом завершується усе, де присутній Григорій Михайлович. Іншим гово­рити не дозволено. Арбітри спробу­вали розповісти про свої негаразди, але тут же їх зупинили. Рішення було прийняте наступне: одна «двійка» − дискваліфікація на пев­ний термін, в залежності від ступе­ня покарання, а дві «двійки» − пе­реведення з вищої ліги до другої.

СПОЧАТКУ ВИХОВАЄМО МОЛОДЬ, А ПОТІМ ГОВОРИТИМЕМО ПРО ЛІМІТ

− Питання легіонерів...Чи зали­шилося воно проблемою для українського футболу?

− Сьогодні робоча група, створена Федерацією   футболу   спільно   з ПФЛ, запланувала розгляд питання щодо збільшення ліміту з наступно­го сезону до шести легіонерів. Але подивимося на цю проблему з іншого боку. До чого це призвело, і що це да­ло? Ніби ми й ввели ліміт, потім зро­били його жорсткішим, а збірна на­ша  не потрапила на Євро-2008. Як­що кілька років тому ми починали без ліміту − збірна потрапила на ЧС-2006. Зараз же − ні. Якби сказа­ли: є потужна юнацька збірна, є мо­лодіжна, є з кого черпати резерв, а їм немає ходу, бо тут є Матузалем чи Діого Ринкон − це одна справа. Але ж ми знаємо, які успіхи мають ці ко­манди. І результати наших молодіж­них збірних ми бачимо. Далі, поди­віться, до чого призвів ліміт, який свого часу був створений. Ціни на українських гравців різко зросли! А в нас як грали в збірній представни­ки «Шахтаря», «Динамо» Й «Дніп­ра», так і продовжують грати. Чому з інших клубів не запрошують нікого?

Тепер підемо від протилежного: в усьому світі завжди вітається конку­ренція. Конкуренція − рушій прогре­су. Що ж виходить у нашому випад­ку? Посередній гравець з українсь­ким паспортом обов'язково має по­трапити до стартового складу коман­ди, адже це право йому надає ліміт на легіонерів, а не кваліфікація футболі­ста. Тож хіба не є резонним варіант, щоб цей футболіст довів у боротьбі з іноземцем, що саме він більш гідний місця в основі, а не іноземець? Тому це питання, зокрема, порушувалося на останній зустрічі власників клубів вищої ліги. Торік ліміт став жорсткішим. Ну, й куди перейшов найкращий бом­бардир сезону, гравець ФК «Харків» Гладкий? В «Шахтар». Його ж не за­брав, наприклад, «Металіст» чи «Кар­пати». Спокуса для гравця у вигляді кращого матеріального забезпечення залишається ж... Тому я не хочу гово­рити про те, чи потрібен ліміт, чи ні. Правильніше, щоб це питання вирі­шували клуби, які вкладають кошти в футбол, які виступають у єврокубках. Візьміть такий приклад: матч молоді­жних збірних у Запоріжжі Україна − Чехія. Яка чудова молодь у чехів! Як вони кваліфіковано фали! У нас же грав Гладкий, який є гравцем націона­льної збірної, Чигринський, який теж виступає в головній команді країни. Чому так − у них є молодь, у нас − ні? Давайте виховувати. У нас же ви­ходить наступним чином: вводимо лі­міт, а кого під нього вводити на ті міс­ця, котрі звільнилися? Якби ж було талановите покоління... Подивіться, наша «молодіжка» на два очки попе­реду турків, але на три гри в турків менше. Якщо вони виграють три мат­чі, самі розумієте, де вони будуть. У чехів кількість матчів менша, але во­ни вище за нас...

ЗАРАНО НАМ ЩЕ КОНКУРУВАТИ З ГРАНДАМИ

−  Якщо продовжити тему збір­них, які ви бачите причини пораз­ки головної команди країни в цик­лі Євро-2008?

− Італія і Франція − чемпіон і віце-чемпіон  світу.  Треба  реально оцінювати свої шанси. Ми вдома ви­грали в збірної Грузії, на виїзді зі­грали унічию. Удома виграли в збір­ної Литви, на виїзді − програми. Але ж це не слабкі команди! У нас був величезний ажіотаж після чем­піонату світу − восьме місце і т.п. Але ж давайте чесно і відверто го­ворити − тоді був результат. А гра? Не можна ж сказати, що гра була. Я прихильник того,  що нехай буде гра, а результат прийде. А ось коли є результат без гри − це, на мій по­гляд,  гірше.  Мене більше триво­жить, що немає належної гри. І на цьому фоні немає самовіддачі й не­має боротьби.

У нас є кілька спортивних видань, котрі відверто поливали брудом на­шу збірну. «Провал!», «Ганьба!» і т.п. Але варто було нашій збірній зіграти внічию зі збірною Франції, як відра­зу ж пишуть, мовляв, якби наша збі­рна так грала весь цикл, то ми були б у фінальній частині. Так, була нічия, але ж треба дивитися правді в очі − французи в другому таймі не те що ходили пішки, вони взагалі стояли. Кого ми обдурюємо? Людей, які роз­бираються у футболі, не обдуриш. Потрібно говорити чесно й відверто. Блохін − молодець! Він вперше в іс­торії України вивів команду у вісім­ку кращих команд світу. Сьогодні в нього не вийшло − про це потрібно говорити чесно. Він сам не приховує це, і йому потрібно віддати належне. Він говорить чесно, чого не роблять інші. Нам ще зарано грати на рівних із Італією і Францією. Можна було змагатися з Шотландією, Литвою і Грузією, а ось грандам ми поступи­лися без шансів, за грою. Тому вий­ти до фінальної частини з групи, де італійці й французи − це із області фантастики.

ПОДИВІТЬСЯ НА КОМАНДУ І ЗНАЙДІТЬ РІЗНИЦЮ

− У цьому році сталася доленос­на подія для України − завоювання права провести чемпіонат Євро­пи у 2012 році. Напевно, правиль­ним є рішення надати можливість команді Григорія Суркіса в наступ­ні п'ять років повноцінно підготу­ватися до такого форуму?

− Справді, треба віддати належ­не Григорію Михайловичу Суркісу. Він зробив надзвичайно багато для того, щоб була здобута перемога в Кардиффі. Але не хотілося б, щоб, користуючись цим, переможці по­чали «вибивати» щось для себе. В даному випадку − це позачерговий Конгрес ФФУ, в ході якого переоб­рано виконком ФФУ на п'ять років. З аргументацією, вдумайтеся, «створити команду, яка буде пра­цювати над підготовкою до Євро-2012». А що, її, цієї команди, не бу­ло?! Тієї команди, яка перемогла у Кардиффі, хіба не було? Подивіться тепер на цю команду (маю на увазі виконком ФФУ) до виборів і після. І знайдіть, як заведено, різницю. Мо­жливо, на дві особи там і є різниця. Навіщо це було робити й навіщо об­дурювати громадськість?  Вибори мали бути не позачергові, а чергові − в 2008 році. Яка була в цьому не­обхідність? Що заважало провести їх на рік пізніше? Я особисто не ро­зумію. І ніхто цього не пояснив.

− Нині йдеться про застережен­ня міжнародних футбольних орга­нізацій щодо забудови перед НСК «Олімпійський». Чи справді існує такий лист з УЄФА, де сказано: як­що комплекс «Троїцький» не буде демонтований, ми Євро-2012 фак­тично не побачимо?

− Подібних питань ставиться ба­гато. Здається, оригіналу листа ніхто не бачив. Нещодавно я читав відгуки польської сторони.  Вони, з посиланням на представників УЄ­ФА, говорять, що задоволені ходом підготовки в Україні.

− Невже комусь вигідно поши­рювати подібну інформацію? Не­вже у такому грандіозному проекті, як Євро-2012, комусь вистачає на­хабства урвати ласий шматок з торгівельно-розважального компле­ксу «Троїцький», закликаючи маси знести його?

Цей торгівельно-розважальний комплекс почав будуватися ще в 2002 році. Але чомусь до 2006 року усі мовчали. Я нещодавно читав ін­терв'ю одного із заступників губер­натора Харківщини, він же один із віце-президентів ФФУ. Він гово­рить, що був відповідальним за спортивні споруди в Україні. Так ось, посадовець лише у 2007 році за­явив про те, що споруда біля НСК «Олімпійський» не відповідає вимо­гам міжнародних футбольних зако­нів. Але чомусь Будинок футболу збудований взагалі без відводу зе­мельної ділянки, з порушенням усіх вимог і навіть юридично ця споруда не оформлена. Проте віце-прези­дент ФФУ про це мовчить. На базу в Гореничах футбольні клуби виділи­ли близько 12 мільйонів гривень, а там лише одне суцільне поле в пря­мому розумінні цього слова. До того ж, знову-таки, земельного відводу під цю базу не було. І шановний бо­рець за правду із ФФУ про це − ні пари з вуст.

То де ж логіка, де послідовність? За це треба відповісти. Бо виходить, що комусь дозволено все, а комусь − нічого.

ЗА НОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ − ОДНОГОЛОСНО

− Прем'єр-ліга. Роками про неї нічого не говорили, аж раптом зі­брання власників клубів, на яко­му вирішено її створити, інакше, мовляв, футболу в Україні не бу­де. Чим пояснюються такі пере­творення?

− Ще кілька років тому я не був прихильником створення прем'єр-ліги. Я вважав, що те, чого хочуть президенти, можна досягти в рам­ках ПФЛ. У нас, як ви знаєте, є Ра­да вищої ліги, Рада першої, другої і Центральна рада. Але протистоян­ня в нашому футболі, ПФЛ − ФФУ, а також те, як проходять виконко­ми, коли голос представника клубів тоне в загальному «одобрямсі» пре­зидента ФФУ, переконали мене в тому, що вона потрібна.

Дехто з ФФУ намагається пере­конати громадськість, що Сафіуллін конфліктна людина. Він, мовляв, хоче побільше відтягти собі. Про це говорить і в своїх виступах заступ­ник губернатора Харківщини. Але ж в мене клубу немає. Мені додат­кових повноважень не потрібно. Це потрібно клубам, які мене обрали президентом ПФЛ. Зверніть увагу на тональність заяв керівництва ФФУ, особливо в засобах ЗМІ, які є в їхньому відомстві. Якщо раніше виступали за прем'єр-лігу, то сього­дні ніби її й вітають, але при цьому починають звертатися до Статуту ФІФА, УЄФА і ФФУ. «Ми будемо розглядати», − лунає з їхніх вуст. А я бачу в цьому лише побоювання. Побоювання керівництва ФФУ. Простіше було з одним Сафіулліним боротися, тепер з'явилися ще й ті, хто вкладає гроші в футбол. Ми знаємо, які бюджети в клубів і капі­таловкладення в нові стадіони. І ось ці клуби сьогодні безправні. їм лише говорять: за легіонера заплати, ле­гіонера не випускай, туди перера­хуй, сюди − недорахуй... Клуби за­хотіли дізнатися про допінг, факти, які випливли на поверхню відносно недавно. Але той, кому доручено відповідати за допінг-контроль, був призначений головою комісії по пе­ревірці на допінг. Де таке бачено? Що ж виходить − клуби взагалі без­правні? Я вважаю, що така ситуація повинна змінитися докорінно. І цьо­го хочуть клуби.

− Очікувати війни?

− Чому війни? Це окремі ЗМІ так подають. Я читав про те, що прем'єр-лігу порівнюють з мертвонародженою дитиною. Громадськості подається думка,  що коли ПФЛ щось говорить, висловлює свою точ­ку зору, то це вже війна. Зараз свою точку зору висловили клуби − вони хочуть створити прем'єр-лігу. Вони хочуть активно брати участь у то­му, в що вони вкладають свої кошти. А це вже сприймається як війна. Тому що там (в ФФУ. − Авт.) не зви­кли до того, щоб хтось щось говорив. Їм потрібно, щоб усі закрили рота. Це не означає, що суддівство буде підпорядковане прем'єр-лізі, прос­то потрібно виробити відповідні вза­ємовідносини. Моє бачення таке: арбітри готуються в Федерації, будь ласка, а прем'єр-лізі вони про­понують, наприклад, 25 арбітрів. А прем'єр-ліга з них вибирає, скажі­мо, 17. І укладає з ними контракт. Ви виконуєте свою роботу, ми вам платимо. Відпрацювали арбітри півроку, подивилася прем'єр-ліга і каже: Іванов, Петров, Сидоров нам не потрібні. Щоб у випадку, коли клуби звертаються із невдоволен­ням щодо арбітражу, відповідну ка­сету розглядали не чиновники з Фе­дерації, з суддівського комітету, ін­спекторського комітету (як самого себе оцінювати? Це ж смішно), а − незалежні експерти. Щоб склали клуби календар змагань, створили календар Кубка України і щоб ви­конком ФФУ, який не грає і не бере участі, не вносив змін і не розпові­дав клубам, коли їм грати.

− Равіле Сафовичу, прем'єр-ліга − це об'єднання власників клубів. Ви хочете сказати, що Григорій Суркіс боїться?

−  А це ви у Суркіса запитайте, чого він боїться. Подивіться, який зараз ажіотаж піднято в окремих засобах масової інформації з приво­ду того, хто буде керівником пре­м'єр-ліги. Як їх це хвилює! Здаєть­ся, вони навіть забули, що в 2012 ро­ці відбудеться чемпіонат Європи. Скільки вже на мене бруду вилито. Я на це не звертаю уваги. Я пам'я­таю, як в 2000 році були вибори пре­зидента ФФУ, скільки бруду було вилито на Валерія Павловича Пус­товойтенка. На людину, яка стільки зробила для українського футболу. Півроку по тому були вибори прези­дента ПФЛ і стільки бруду було ви­лито на мене! І зараз продовжуєть­ся те саме. Хіба це по-чоловічому, коли гуртом накидаються на одного, коли критика перетворюється на критиканство, на брехню? А коли буде створена прем'єр-ліга, їм буде протистояти не одна людина, а ціла група. І дуже серйозна група. Ось вони й замислилися.

−  Вас обрали до складу Нагля­дової ради, яка працює над Статутом прем'єр-ліги. Чи є вже у вас ба­чення, якою буде ця новоутворена організація, який буде її регла­мент? Чи орієнтуєтеся ви на досвід прем'єр-ліг зарубіжних країн?

− Я не хотів, щоб мене обирали до Наглядової ради. На засіданні президентів клубів представників ФФУ не було, оскільки клуби ви­явили бажання зустрітися у вузь­кому колі. Коли зайшла мова про вибори до Наглядової ради, я ска­зав: шановні, ви − власники клу­бів, я один серед вас не власник. Обирайте з-поміж себе. Ні, ми хо­чемо, щоб очолили саме ви. За це й проголосували. Подія сталася, те­пер їй потрібно надати статус де-юре. Готуються відповідні докуме­нти. Йти нетоптаною стежиною се­нсу немає. Та й можливостей − та­кож. Сьогодні прикладів море − це й Англія,  Франція,  Німеччина  й Італія. І близька до нас Росія. До­свід ліг цих країн вивчається. Зви­чайно, найкраще від усіх потрібно взяти, але все це треба пропустити через призму умов українського футболу. Це не свідчить про те, що, почавши справу зараз, через рік в статутні документи, в регламент не можна буде внести зміни. Напри­клад, у питанні того ж ліміту. Сьо­годні можна почати з цього питан­ня, а завтра − хто знає, можливо, підросте таке сильне молоде поко­ління, що доведеться взагалі все змінювати, щоб дати йому дорогу. На те вони й закони, щоб їх зміню­вати й пристосовувати до нашої дійсності. Сьогодні ми не зможемо мати криті стадіони, щоб захищати вболівальників від негоди. Але, можливо, через п'ять років буде чітко прийняте рішення − вам дається три роки, якщо хочете залишитися тут − зробіть. Донецьк будує, Дніп­ропетровськ − теж, Львів, Харків. Будь ласка, робіть і інші. Ми всі хо­чемо по телевізору футбол дивити­ся, будь ласка, освітлення у вас по­винне бути − 1200 люкс. У всіх! Гравець однієї команди не повинен бігати на полі іншої команди по льоду тощо.

−  Ви вже бачите, чим прем'єр-ліга відрізнятиметься від вищої лі­ги ПФЛ?

− Я бачу мету, яку поставили го­сподарі клубів. Ось коли мети буде досягнуто, тоді й можна буде диви­тися, чим прем'єр-ліга відрізняти­меться. На сьогодні власники клубів висловилися за 16 команд. Кален­дар − «осінь-весна», принаймні, по­ки що. А те, що вони самі хочуть ух­валювати рішення, − ось докорінна відмінність. На засіданні звучали, наприклад, такі слова:  «Вкладаєш кошти, а задоволення ніякого. Так хочеться  усе  кинути».  Це  слова окремих керівників  клубів.  Вони вкладають кошти в футбол, хочуть, щоб люди отримували задоволення і щоб вони самі отримували хоча б краплину радості. Вони хочуть, щоб футбол приносив прибуток. Це не означає, що прибутки підуть у вла­сну кишеню, вони підуть знову у футбол. Заробляти − це не означає вибудувати собі ще якусь віллу, а означає − кошти направити знову у футбол.

−  Як саме президенти клубів у прем'єр-лізі зможуть контролюва­ти процес змагань? Що зараз їм за­важає висловлювати й відстоюва­ти свої думки й позиції?

−  Обов'язково повинен бути до­говір між ФФУ й прем'єр-лігою, де чітко будуть виписані права і обо­в'язки обох сторін. Клуби сьогодні готують футболістів для збірної, адже ці гравці грають у клубах, які їх утримують, тренують,  створю­ють умови, годують, вдягають. Вони будують бази, як і для футболістів, так і в цілому для країни, будують стадіони. А ось у відповідь задово­лення не отримують. Все роблять − і залишаються з боку. Вони не хо­чуть, щоб було так.

−  Власники  клубів  матимуть можливість впливати на такі чинники, як арбітраж, інспектування?

−  Мені не коректно говорити на цю тему. З цього приводу господарі клубів разом із ФФУ мають прийти до спільного знаменника.

−  ФФУ так просто не віддасть частину своїх повноважень...

− Але чому вона так за них три­мається? Я читаю в одному з друкованих вітчизняних ЗМІ висловлю­вання Ігоря Суркіса: «Я вважаю, що після ПФЛ залишилася випалена земля». Нісенітниця якась. А чи не була вона випалена, коли на посаді президента ПФЛ був Григорій Суркіс, коли все робилося під «Дина­мо»? Цього хотілося Ігорю Михай­ловичу? Коли гравці грали без конт­рактів. Коли календар робився під одну команду. А коли відносно все вирівнялося − це вже «випалена зе­мля»? Коли президент ПФЛ Григо­рій Суркіс сидів на стадіоні «Дина­мо» (та він і зараз там сидить), це було добре. А ось коли Сафіуллін прийшов − стало погано. У мене не­має свого кабінету в «Шахтарі», а Суркіс-старший і досі сидить на «Динамо». І це в нас добре?

ДРУГА ЛІГА МАЄ ПРАВО НА ЖИТТЯ

− Після створення прем'єр-ліги, якою буде подальша доля ПФЛ? Під егідою ПФЛ залишиться пер­ша й друга ліги?

−  Звичайно. В Росії, наприклад, саме так.

−  Щодо цих ліг. У якому вони стані? Наприклад, друга ліга має право на існування?

− Скажу так: Федерація футбо­лу  України  вже  давно  виношує мрію її розвалити. В повному розу­мінні цього слова. І створити напівпрофесіональну лігу. Доки я й моя команда тут, у ФФУ не можуть змиритися з тим, що існує організа­ція, яка має свою позицію.

Друга ліга різко скоротилася в 2005 році. У нас було три друголігові групи «А», «Б» і «В». Сьогодні − лише дві. Відмовляються керівники місцевого масштабу знаходити ко­шти для команд, які б утримували­ся з міського або обласного бюдже­ту. Це негатив. Але поступово і в пе­ршу, і в другу ліги приходять меце­нати. Я вважаю, що обласний бю­джет і обласні виконкоми не повинні утримувати команду, але зацікавте бізнесменів. Йдучи самі, підготуйте підґрунтя для тих, хто прийде після вас. Щоб не страждали, навіть не команди, а люди. А у нас що вихо­дить? Далеко за прикладом ходити не треба. Сумська область: «Спар-так» (Суми) − де команда? Немає. При Володимирові Щербані який збудовано стадіон! Я був на його відкритті. Ще тоді Щербань мене запитував: «А як можна потрапити до вищої ліги?». Побудував стадіон без жодної копійки з місцевого бю­джету! Він звернувся до бізнесме­нів, зібрав гроші і не побудував собі за кордоном віллу, а побудував у Сумах ось такий «будиночок». Але згадайте, скільки недобрих слів бу­ло про нього сказано! Потім його пе­вний час не було у Сумах і почалися проблеми у команди. Клуб звертав­ся до мене за допомогою. Я звертав­ся в обласну раду, до губернатора, ходив в адміністрацію президента України, писав президенту. У цій ситуації я бачу ставлення не до фут­болу, а до людей. В даному випадку, до мешканців Сумської області.

ДАВАЙТЕ БУДЕМО ЗА ПОРУШЕННЯ ПРЕМІЮВАТИ

− Останнім часом у бік ПФЛ лу­нають закиди про те, що ця організація перетворилася на бюрокра­тичну машину для збирання штра­фів...

−  Те, що з'являється в деяких ЗМІ, нас не дивує. Нічого позитивного про діяльність ПФЛ від них по­чути або побачити неможливо. Але тих, хто подає таку однобічну інфо­рмацію, я ніколи тут не бачив. Ніко­ли! Я розумію, що преса для того й створена, щоб вислухати думку од­нієї сторони і вислухати думку ін­шої! Тут представників цих ЗМІ ніколи немає. Тому той бруд, який ви­ливається, для мене не дивина. Во­ни завдання таке отримують. А як­би вони прийшли сюди і подивили­ся, що тут насправді − у них би думка змінилася. Я ставлюся до та­ких ЗМІ так, як поставилися до них торік клуби, котрі відмовилися з ни­ми співпрацювати. І те, що інформа­ція подається однобічно, говорить про те, чий бік вони підтримують і чи хочуть чути правду взагалі. А ось правду в лапках вони несуть вболівальникам України. Але вони забувають, що народ України ро­зумний і вболівальники розумні, і во­ни чітко бачать, де правда, а де − ні. Всі говорять про стягування штрафів. А як бути, коли справді є порушення регламенту? Є хамська поведінка, скандування нецензур­них висловів на трибунах. Як цьому запобігати? Може, потрібно премію­вати? Ми діємо в суворій відповід­ності з регламентом. Кожна винесе­на санкція базується на тій чи іншій статті регламенту.

− В обов'язки ПФЛ входить ро­бота з вболівальниками?

− Я вважаю, що робота з уболіва­льниками − це компетенція усіх фу­тбольних органів − ПФЛ, ФФУ, клу­бів. Пам'ятаєте матч Росія-Японія? Що тоді відбувалося на вулицях Мо­скви! Подивіться на зіткнення фана­тів в Росії. Я не хотів би, щоб подібне відбувалося в Україні. І клуби пови­нні працювати над цим, і ПФЛ, і ФФУ. Напередодні минулого чемпіо­нату ми збирали представників усіх фан-рухів, запросили німецьких фа­хівців, враховуючи, що чемпіонат світу тоді мав відбутися в Німеччині. Вони − професіонали в організації фанівського руху. Ми бачимо, що в Італії постійно виникають якісь су­тички, а в Німеччині такого не спо­стерігається. Представників фанів­ського руху клубів ми направили на Чемпіонат світу. Ми працюємо в цьо­му напрямку. Однак, на жаль, на ко­жному бюро доводиться розбирати питання то піротехнічних засобів, то кидання сторонніх предметів на по­ле, тому так штрафів багато. А те, що подають окремі ЗМІ, − нехай це за­лишиться на їх совісті. Вони сліпо виконують команди згори.

ЯКЩО АРБІТРИ НЕДОБРОСОВІСНІ − ЦЕ НЕ ВИНА ПФЛ

−  В  одному  зі  своїх  виступів президент ФФУ Григорій Суркіс висловив невдоволення рішенням ПФЛ про перерахування на особо­ву картку арбітрам визначеної су­ми (500 доларів), що йде на один виїзд на матч (харчування, про­їзд, проживання  тощо). За його словами, арбітри намагаються зе­кономити і арбітр на матч приїж­джає втомлений, недоспавши, не­доївши і т.д.

− Якби ж Григорій Михайлович хоч трохи вникав у суть справи. А то він десь почує, а потім виносить на суд громадськості. Це рішення − пе­рерахування  грошей арбітрам на проїзд було ухвалене на прохання клубів. А також робочою групою, до складу якої увійшли відповідальні працівники ФФУ − Віхров, Дердо, Дяченко, а також представники ад­міністрації ПФЛ. Поясню, на якій підставі. До цього клуб повинен був сплачувати арбітру за відрядження. Але по нашому законодавству клуб не може це робити, бо арбітр не є співробітником клубу. Податкова ін­спекція накладала штрафи на клуби. Ось чому клуби й звернулися до нас. Робоча група, відповідно, ухвалила рішення затвердити певну суму, яка була узгоджена, до речі, з представ­никами ФФУ. Можливо, ця сума, у зв'язку з інфляцією надалі й змінить­ся, але зараз, принаймні, клуби не ма­ють проблем з податковими інспекці­ями. Клуби виділили арбітру 2500 гри­вень для того, щоб він міг в комфортних умовах проживати, якісно харчува­тися. А коли замість цього економить і ладен ночувати в якомусь гурто­житку й харчуватися в їдальні, то йдеться не про професіонала, але стежить за цим нехай президент ФФУ, якому арбітри підконтрольні.

+++

Мониторинг телеэфира

Футбольная жизнь в зеркале телеэфира

Четверг, 29.11.07 (запись)

1. Телеканал «1+1»

Программа «Про спорт»

1) Разговор главного президента Федерации футбола Украины и главного тренера национальной сборной − центральная тема спортивного дня. Хотя факт ранее проанонсированной самим Олегом Блохиным встречи пытались опровергнуть, однако программе удалось выяснить, что она все-таки состоялась. К сожалению, о содержании разговора, состоявшегося между Григорием Суркисом и Олегом Блохина, ничего не известно. Несколько дней назад Блохин подчеркнул, что его тренерская судьба в национальной сборной будет определена после разговора с президентом Федерации, т. к. позиция первого человека в украинском футболе по этому вопросу является архиважной. Ожидается, что в ближайшее время Григорий Суркис сделает официальное заявление по этому вопросу.

2) Обзор матчей кубка УЕФА.

3) Грозненский «Терек» возглавит Вячеслав Грозный. Ожидается, что контракт с украинским специалистом будет подписан в ближайшие дни. Грозный начинал свою тренерскую карьеру в киевском «Динамо», где был помощником Валерия Лобановского, позже перебравшись в московский «Спартак» к Олегу Романцеву. В качестве главного тренера Грозный возглавлял днепропетровский «Днепр», киевский «Арсенал», болгарский «Левски».

4) Болельщики начали сбор подписей в поддержку назначения Жозе Мауриньо на пост главного тренера национальной сборной Англии. Энтузиасты планируют собрать более 100 000 подписей и отправить их в Федерацию футбола Англии.

+++

2. Телеканал «5 канал»

Программа «Час спорту», 22:48

1) Обзор матчей кубка УЕФА.

+++

3. Телерадиокомпания «Эра»

Программа «Новини спорту»

1) Обзор матчей кубка УЕФА: «Локомотив» (Россия) − ФК «Копенгаген» (Дания) − 0:1; «Атлетико» (Испания) − «Абердин» (Шотландия) − 2:0; АЕК (Греция) − Фиорентина (Италия) − 1:1; «Панионис» (Греция) − «Галатасарай» (Турция) − 0:3; «Гамбург» (Германия) − «Ренн» (Франция) − 3:0; «Хельсинборг» (Швеция) − «Аустрия» (Австрия) − 3:0; «Зенит» (Россия) − «Нюрнберг» (Германия) − 2:2; «Спартак» (Россия) − «Спарта» (Чехия) − 0:0.

+++

4. Телеканал «НТН»

Программа «Спорт»

1) Обзор матча «Шахтер» (Донецк) − «Селтик» (Глазго). Послематчевый комментарий игрока «Шахтера» Дарио Срна, комментарий игрока «Селтика» Массимо Донати.

+++

5. Телеканал «ICTV»

Программа «Спорт»

1) Обзор матча «Шахтер» (Донецк) − «Селтик» (Глазго). Комментарии игроков «Шахтера» Мариуша Левандовского, Дмитрия Чигринского, послематчевый комментарий игрока «Селтика» Иржи Ярошика.

2) Обзор других матчей в рамках Лиги Чемпионов.

3) Английская полиция задержала главного тренера футбольного клуба «Портсмут» Гарри Реднаппа и исполнительного директора Питера Сторри, а также двух футболистов и футбольного агента. Все они подозреваются в нечестных трансферных сделках. Полиция подозревает, что пятеро подозреваемых составили заговор с целью подготовки ложных финансовых отчетов ради присвоения денежных средств. Задержание произошло в рамках расследования обстоятельств трансферов футболистов в 2003 году. Реднапп входит в широкий круг претендентов на пост главного тренера английской сборной.

+++

6. Телеканал «Мегаспорт»

Программа «Мегафон»

1) Обзор матчей группового этапа третьего тура Кубок УЕФА: «Зенит» (Санкт-Петербург, Россия) − «Нюрнберг» (Германия) − 2:2 Голы: Погребняк (76), Ионов (78) − Харистеас (26), Бенко (83); «Локомотив» (Москва, Россия) − «Копенгаген» (Дания) − 0:1 Гол: Нордстранд (62, пен).

+++

7. Телеканал «Новый»

Программа «Спорт», 19:16

1) Информационный сюжет о матче 5 тура Лиги Чемпионов между шотландским «Селтиком» и донецким «Шахтером». Победу в матче вырвали шотландцы, забив победный гол на последних секундах − 2:1.

+++

8. Телеканал «СТБ»

Программа «Вікна спорт»

1) Главный тренер лондонского «Арсенала» А. Венгер был дисквалифицирован на один матч в Лиге Чемпионов. Тренер был наказан за постоянные апелляции к судье во время матча против «Севильи», в конце игры судья матча показал Венгеру красную карточку.

2) Комментарии игроков ФК «Шахтера» В. Езерского, Д. Срны, Д. Чигринского после поражение от «Селтика» со счетом 2:1. Теперь в последнем туре группового раунда Лиги Чемпионов горнякам необходимо дома выигрывать у португальской «Бенфики» и надеяться на то, что «Милан» победит «Селтик».

3) Информация о новой эмблеме ФК «Шахтер», который разрабатывали итальянские дизайнеры.

4) Обзор матчей группового раунда Кубка УЕФА − питерский «Зенит» сыграл вничью с «Нюрнбергом» 2:2, московский «Локомотив» уступил на своем поле датскому «Копенгагену», со счетом 1:0.

+++

9. Телерадиокомпания «Украина»

Программа «Спортивні події»

1) Обзор матча 5 тура группового раунда Лиги Чемпионов между шотландским «Селтиком» и донецким ФК «Шахтер». Горняки проиграли со счетом 2:1 − это третий проигрыш «Шахтера» в нынешней Лиге Чемпионов. Комментарий главного тренера ФК «Шахтер» М. Луческу.

2) Обзор остальных матчей 5 тура Лиги Чемпионов.

+++

10. Телеканал «Тонис»

Программа «24 години Спорт», 20:59

1) Сюжет об открытой тренировке, которою провел ФК «Шахтер» на «Селтик Парк» перед матчем с «Селтиком» в рамках 5 тура Лиги Чемпионов. Сам матч завершился поражением ФК «Шахтер» со счетом 2:1. В составе горняков отличился Брандао, а в составе «кельтов» И. Ярошик и Донати.

2) В. Грозный в скором времени может возглавить грозненский «Терек», который в следующем году будет выступать в российской премьер-лиге.

3) Португалец Ж. Моуриньо озвучил сумму, за которую он согласен возглавить национальную сборную Англии − это 4 млн. фунтов стерлингов в год.

+++

11. Телеканал «УТ-1»

Программа «Світ спорту»

1) Обзор матча в рамках 5 тура Лиги Чемпионов между шотландским «Селтиком» и донецким «Шахтером». Победу в матче вырвали шотландцы, забивши победный гол на последних секундах − 2:1. Единственный гол в составе горняков забил Брандао.

2) Информация о результатах в других матчах Лиги Чемпионов, которые состоялись в среду, а также обзор матчей группового раунда Кубка УЕФА − питерский «Зенит» сыграл вничью с «Нюрнбергом» 2:2, московский «Локомотив» уступил на своем поле датскому «Копенгагену», со счетом 1:0.

+++

12. Телерадиокомпания «Киев»

Программа «Спорт»

1) Информация о результатах матчей группового раунда Кубка УЕФА − питерский «Зенит» сыграл вничью с «Нюрнбергом» 2:2, московский «Локомотив» уступил на своем поле датскому «Копенгагену», со счетом 1:0, а московский «Спартак» разошелся миром 0:0 с чешской «Спартой».

+++

13. Телеканал «ТЕТ»

Программа «Спортивні новини»

1) Тренер национальной сборной Шотландии А. Маклиш покинул пост главного тренера, и подписал новый контракт с английской командой «Бирмингем Сити», которая пока занимает 16 место в английской премьер-лиге.

+++