Breakfast with Champions: Зінченко та Маліновський — про Євро, Лігу націй, сувеніри, серіали та карантин

23.04.2020 19:10

Фото Павла Кубанова

Сьогодні в рамках проекту Breakfast with Champions від TM Parimatch та Української асоціації футболу відбулося онлайн-спілкування з гравцями національної збірної України — Олександром Зінченком та Русланом Маліновським.

У прямому ефірі футболісти відповіли на актуальні запитання журналістів та вболівальників щодо карантину, перенесення Євро, нинішнього сезону, розповіли про свої життєві вподобання та згадали пам'ятні моменти у спортивній кар'єрі. Автору найкращого запитання дісталася книга про головного тренера «Манчестер Сіті» Хосепа Гвардіолу Pep’s City, видана брендом ТМ Parimatch.

Перед початком розмови, модератором якої став прес-аташе національної збірної України Олександр Гливинський, представник TM Parimatch Вадим Місюра уже традиційно промовив вступне слово:

«Наш бренд продовжує підтримувати український спорт. Ми продовжуємо серію онлайн-зустрічей із нашими спортсменами. У нас у гостях було вже досить багато відомих українських спортсменів. Приємно привітати майстрів світового рівня — Руслана Маліновського та Олександра Зінченка, які зголосилися взяти участь у нашому проекті.

Ми пишаємося тим, що зробила національна збірна України, у тому числі й ці гравці, потрапивши на чемпіонат Європи. Можливо, у його назві дещо змінилися цифри, однак я впевнений, що турнір відбудеться. Велика гордість для нас — бути партнером збірної України. Ми повинні підтримувати хлопців, які зараз перебувають за кордоном. Тож сьогодні ми зібралися разом за сніданком і поспілкуємося.

Ми б хотіли бачити вас більше й частіше. Завдання TM Parimatch — робити такі зустрічі можливими. Будемо старатися разом долати цю кризову ситуацію, яку принесла нам пандемія. Хочу подякувати нашому партнеру, Українській асоціації футболу, за те, що ми разом робимо такий хороший проект».

Про карантин, розпорядок дня й харчування

— Що ви куштували сьогодні на сніданок?

Руслан Маліновський: — Основна страва — вівсяна каша з бананом, сиропом. Готуємо швидко, бо немає можливості сидіти півгодини-годину й снідати. У нас є маленький «моторчик», за яким треба постійно слідкувати. Ми з дружиною готуємо сніданок по черзі. Хто більше спав, той і займається приготуванням.

Олександр Зінченко: — У ці дні доводиться доїдати паски. На жаль, не виходить давати організму звичні навантаження, тому я намагаюся їсти двічі на день. Хоча зазвичай я снідаю дуже ситно. Загалом я дотримуюся правила «Сніданок з’їж сам, обідом поділися з другом, а вечерю віддай ворогу».

— Руслане, чи змінилося в Італії щось у плані карантину?

Руслан Маліновський: — Ситуація стала набагато кращою, оскільки навантаження на головну лікарню в Бергамо суттєво зменшилося. Постраждалих стало менше. Але просто так вийти на вулицю прогулятися з дитиною не можна. Ми з дружиною ходимо лише за покупками до магазину, до аптеки. Чекаємо на 4 травня, коли можуть зняти певні обмеження.

— Олександре, в Англії спершу не було жорсткого карантину. Як усе там змінилося?

Олександр Зінченко: — Спочатку англійці вирішили обійтися без карантину, хотіли пожертвувати людьми заради економіки. Потім вони зіштовхнулися з реальністю й побачили, що відбувається в цілому світі. На мій погляд, карантин в Англії ввели трішки запізно, тому нині там такі цифри.

Я застав карантин. Ніколи ще не бачив настільки спорожнілого Манчестера. Я мешкаю в центрі, де зазвичай багато людей. Нині ж багато хто з поліції ходить у цивільному, тож тебе можуть зупинити, дізнатися причину, чому ти гуляєш, на місці виписати штраф. У магазинах усі дотримуються правил — носять маски й рукавички.

— А як ти зараз вибудовуєш свій графік?

Олександр Зінченко: — У Манчестері в мене теж був ранній підйом, як і в Руслана. У мене живуть двоє «поросяток», які також прокидаються приблизно о шостій. Але зараз я приїхав до Вінниці, віддав домашніх улюбленців тещі. Тепер я прокидаюся в районі 10-ї години.

— Руслане, які зараз робочі орієнтири в «Аталанти»?

Руслан Маліновський: — Кожному футболісту закупили бігові доріжки, нам щотижня надсилають програму, яка стає все складнішою. Цього разу надали матеріал занять до 3 травня. Уже 4-го числа буде ухвалено якесь рішення. Загалом, є припущення, що чемпіонат Італії продовжуватиметься без уболівальників. Також говорять, що глядачі зможуть повернутися на стадіони лише в наступному році. Думаю, проблема не в призупиненні футболу, а саме в них. Коли ми грали з «Валенсією» в Лізі чемпіонів на виїзді за порожніх трибун, то біля стадіону зібралося близько 10-ти тисяч іспанських уболівальників. Я впевнений, що за правильного підходу команди можуть забезпечити безпеку на високому рівні. Але багато що залежить від уболівальників. Потрібно розуміти ситуацію, не збиратися компаніями.

Про головних тренерів та суперників

— Назвіть найбільш жорсткого та найбільш спокійного тренера у вашій кар’єрі.

Руслан Маліновський: — Найжорсткіший — головний тренер «Аталанти» Джан П’єро Гасперіні. Найспокійніший — Олег Кононов, з яким я працював у «Севастополі».

Олександр Зінченко: — Найспокійнішим був наставник ПСВ Філліп Коку. Найімпульсивніших на дорослому рівні виділити не можу. Іноді тренери показували характер і агресію, але в основному робили це по ситуації. 

— Руслане, як тобі працюється з Гасперіні?

Руслан Маліновський: — У плані тактики в нього специфічні ідеї — не всі грають у такий футбол. Це дуже цікаво й пізнавально для футболістів, які приходять в «Аталанту». Гадаю, усім зрозуміло, що фізична підготовка має бути на високому рівні, інакше важко сповідувати той стиль футболу, в якому грає наша команда. Головне — бути функціонально готовим. Тож за три тижні я пробіг на біговій доріжці уже 168 кілометрів. Іноді дистанція менша, іноді — більша. Бувають швидкісні тренування з високою інтенсивністю. Продовжуємо підготовку. Сподіюся, невдовзі почнемо тренуватися.

— Олександре, що Хосеп Гвардіола говорив вам про тренувальний процес на карантині?

Олександр Зінченко: — Тут нічого нового не вигадаєш. Усі тренери давали гравцям схожі установки — старатися не набирати вагу, тримати себе в хорошій фізичній та психологічній формі.

— Чи є в тебе у Вінниці футбольний майданчик, де можна займатися?

Олександр Зінченко: — Футбольного поля, на жаль, немає. Але територія така, що є можливість тримати себе у формі й виконувати все необхідне.

— Руслане, як змінилося твоє життя після переїзду до Італії?

Руслан Маліновський: — Італія мені дуже подобається. Про Бельгію також є спогади, але там завжди похмура погода. В Італії ж зазвичай сонячно. До того ж у мене тут народилася донька.

— Наскільки ти призвичаївся до італійського способу життя?

Руслан Маліновський: — У футбольному плані мені все зрозуміло, але в побуті спілкуватися важко. Тут дуже багато діалектів. Якщо на бергамському говорять — узагалі нічого не зрозуміло. Розмовляти італійською можу, але не ідеально. Дружина краще знає мову. Якщо мені потрібно кудись зателефонувати, то розмовляє вона.

— Із ким із партнерів по команді ти товаришуєш найбільше?

Руслан Маліновський: — Ремо Фройлер, Мартен де Рон, Тімоті Кастань, Берат Джимсіті, Маріо Пашалич. Більше спілкуюся з європейськими хлопцями, які розмовляють англійською.

— Олександре, опиши дербі Манчестера трьома словами.

Олександр Зінченко: — Manchester. Is. Blue.

— Манчестерське дербі вже стало для тебе знаковою грою?

Олександр Зінченко: — Дербі — це завжди цікаво. Коли ти виходиш із підтрибунного приміщення, стадіон, емоції… Перебувати на «Олд Траффорд» та «Етіхаді» — це зовсім інше, ніж дивитися матч по телевізору. У таких іграх завжди хочеться витиснути із себе максимум. Окрема розмова — поведінка вболівальників під час дербі.

— Руслане, а хто принциповий суперник для «Аталанти»?

Руслан Маліновський: — «Брешія», звичайно. Вона бореться за виживання в цьому сезоні, ми обіграли її на виїзді. Щодо знакових поєдинків, то напередодні новорічних свят ми перемогли «Мілан» із рахунком 5:0, я відіграв увесь матч. Було приємно здобути таку перемогу напередодні канікул. Подвійне задоволення.

Про збірну України та її перспективи

— Назвіть три найпам’ятніші матчі за збірну України.

Руслан Маліновський: — Назву навіть чотири. Коли я забив гол у ворота Італії в Генуї, коли забив Чехії в Лізі націй. Також це поєдинки із Сербією у Львові та з Португалією в Києві.

Фото Павла Кубанова

Олександр Зінченко: — Перше, що спадає на думку, — нещодавній домашній поєдинок із Португалією. Другий матч — проти збірної Румунії, коли я забив дебютний гол. Третій — проти збірної Німеччини на рівні U-17 в еліт-раунді, коли нас тренував Олександр Головко. За суперників тоді грали Юліан Брандт, Джонатан Та, Тімо Вернер. Німців влаштовувала як перемога, так і нічия, нам же потрібно було вигравати. Ігри еліт-раунду проходили саме в Німеччині. Опоненти «возили» нас протягом усього матчу, у першому таймі ми опинилися в меншості. Але в підсумку ми перемогли завдяки голу Андрія Борячука, який вийшов на заміну. І ми пробилися до фінальної стадії чемпіонату Європи, а німці — ні. Це були неймовірні емоції. Після того поєдинку не міг спати тиждень.

— Перенесення Євро-2020 на рік усіх засмутило. Які думки виникають із цього приводу у вас?

Руслан Маліновський: — У футболі ніколи не знаєш, що відбудеться завтра. Це щодо можливих травм. Чемпіонат Європи не скасували, а перенесли, тож добре, що ми його не розпочали. Сподіваюся, до наступного року все закінчиться, ми проведемо турнір. Те, що збірна України не стане слабшою, це сто відсотків. Сподіваюся, восени будуть матчі на цьому рівні.

Олександр Зінченко: — Найголовніше нині — це здоров’я людей. Щодо гри збірної, то прикро, адже команда була на ходу. З іншого боку, у нас були травмовані Роман Яремчук, Тарас Степаненко. За цей час вони наберуть форму, вони вже це роблять.

Проте я вважаю, що чим частіше гравці зустрічаються у збірній, тим краще. Хотілося б побільше зборів до чемпіонату Європи. Тому що в багатьох інших збірних виконавці високого рівня, індивідуально сильні, можуть набрати форму за місяць. На них перенесення Євро сильно не вплине. Збірна ж України будує свою гру через колектив, виглядає як один кулак, де ніхто не випадає. Тому для нас такий важливий час, проведений разом.

— Після відновлення матчів на вас чекає інтенсивний сезон — поєдинок за поєдинком…

Олександр Зінченко: — Так, часу на розкачку взагалі не буде. Чим швидше футболіст набере оптимальні кондиції, тим краще.

— Як ви дивитеся на перспективи збірної України в Лізі націй?

Руслан Маліновський: — Не слід зараз зазирати так далеко. Лігу націй можуть узагалі перенести на два роки, враховуючи, як багато ігор у нас попереду. Відбір на чемпіонат світу, національні чемпіонати, єврокубки… Якщо коротко, то суперники в нас дуже хороші, високого рівня, топ-збірні. Було б цікаво з ними зіграти, але до цього ще далеко.

— Ви своєю грою заслужили потрапити до групи з Іспанією, Німеччиною та Швейцарією.

Олександр Зінченко: — Після жеребкування я розмовляв із партнерами по «Манчестер Сіті» — представниками цих команд. Ми зійшлися на думці, що нині багато топ-збірних переживають проблеми. У них зараз не ті покоління. Зараз із ними можна грати, особливо якщо збірна України перебуватиме на ходу. Нинішні Іспанія та Німеччина — уже не ті, якими були ще нещодавно. У свою чергу Швейцарія також відрізняється від себе зразка 2006 року, коли ми з нею грали. Зараз майже весь її склад виступає в топ-чемпіонатах. Кожен виконавець — гравець світового рівня.

Гадаю, для українських уболівальників Ліга націй буде цікавою, так само це хороша перевірка й для нас. Багато хто говорить, що збірна України стала «топом». Тож це чи не найкраща можливість підтвердити такі слова на ділі.

Фото Павла Кубанова

— Чи варто догравати нинішній сезон?

Руслан Маліновський: — Якщо його не дограти, то в наступному сезоні взагалі може не бути футболу. Клуби несуть фінансові втрати, їм потрібно платити зарплати. Футбол — це не лише команди та гравці. У цій структурі працюють мільйони людей. За великих втрат деякі клуби можуть просто зникнути. Потрібно дотримуватися всіх заходів безпеки, надати можливість телебаченню та журналістам висвітлювати матчі, але дограти сезон.

Олександр Зінченко: — Гра за порожніх трибун — вихід із ситуації. Усе впирається у фінанси, уже мало хто дивиться на ситуацію зі спортивної точки зору. Візьмімо, наприклад, «Крістал Пелас», який підписує контракти до старту сезону й розраховує на певну суму. Якщо сезон не дограють, то він отримає лише 70% коштів, а виплачувати зарплати ж потрібно. Новий сезон може просто не розпочатися — клуби стануть банкрутами. Зі спортивної точки зору треба визначити, хто гратиме в єврокубках, хто вилетить і підвищиться в класі.

Руслан Маліновський: — За потрапляння до єврокубків команда отримує великі гроші від спонсорів, УЄФА, за трансляції. Повторюся, футбол — це велика структура, через порушення якої виникають проблеми не лише в команд, а й у людей.

— Ваші клуби переглядали зарплати футболістів на період карантину?

Руслан Маліновський: — У нас є бонуси за вихід із групи в Лізі чемпіонів. В «Аталанті» зарплати не такі й високі, тому поки що все стабільно. Можливо, за квітень виплати уріжуть. Думаю, що навряд чи хтось сперечатиметься, яке б рішення не ухвалили.

Олександр Зінченко: — Ми обговорювали це з керівництвом. Сподіваюся, усі прийдуть до спільного мудрого рішення.

— Чи ви долучалися до благодійних акцій, пов’язаних із боротьбою з коронавірусом?

Руслан Маліновський: — У минулому місяці в нас у кожного футболіста із зарплати знімали кошти на підтримку госпіталя в Бергамо. Там досить солідна сума.

Олександр Зінченко: — У «Сіті» намагаються зробити так само, думають над рішенням. Упевнений, що гравці АПЛ не залишаться осторонь. Від збірної України ми плануємо закупити п’ять апаратів штучної вентиляції легень.

Про футбольне становлення та мотивацію

— Кому із воротарів було забити найважче?

Олександр Зінченко: — Це питання більше для Руслана, адже я по воротах б’ю не так часто. Гадаю, для нього це Андрій Пятов. Він йому зовсім не може забити не тренуваннях.

— Руслане, якось ви з Максимом Малишевим сфотографувалися разом, перебуваючи у збірній України…

Руслан Маліновський: — Так, це була перша світлина. Шкода, що йому досі не вдається відновитися після низки травм, показувати той футбол, що й раніше, повернутися до основного складу у клубі, грати за збірну. На даний момент Максим відновлюється. Сподіваюся, щось зміниться, і медичним шляхом можна буде вирішити його проблему. Ми переписувалися декілька днів тому. Він досі відчуває дискомфорт у коліні. Сподіваюся, хтось йому допоможе із цією проблемою.

— Ви обоє — приклад того, як треба долати непрості періоди в кар’єрі. Що порадите молодим хлопцям, які прагнуть стати професіоналами?

Руслан Маліновський: — По-перше, потрібно йти до своєї мети. Коли ми були маленькими, грали у дворі, потім увечері дивилися матчі Ліги чемпіонів. Вони відбувалися пізно, але хотілося подивитися. Це була мрія, до якої ми всі йшли.

По-друге, у певному віці наступає період, коли треба чимось жертвувати, робити вибір. Дуже часто молоді хлопці роблять неправильний вибір, а в більш дорослому віці шкодують про це. Футбол — це не лише тренування та ігри. У житті, як і на полі, завжди потрібно приймати правильні рішення. Слід тренуватися, іти до своєї мрії, працювати над собою, навчатися, вести правильний спосіб життя, робити той вибір, який допоможе тобі стати футболістом.

Олександр Зінченко: — Повністю підтримую слова Руслана. Людині справді треба жертвувати чимось заради того, чого вона хоче добитися. Ти повинен по-справжньому цього прагнути. Це пов’язане не лише з футболом, а й із будь-якими іншими цілями. Ти повинен іти на тренування з метою сьогодні виглядати ще краще, ніж учора.

— Руслане, чи бачиш ти себе в англійському футболі?

Руслан Маліновський: — Не думаю, що клуби зараз сильно думають про трансфери. Ми з «Аталантою» проводили збір в Англії, грали товариські матчі. Звичайно, поля й атмосфера там розкішні. Мені подобається Прем’єр-ліга, але я навіть не замислювався із цього приводу.

— Олександре, як гадаєш, зміг би Руслан заграти в Англії?

Олександр Зінченко: — Я взагалі чекаю його в «Сіті» на місце Давіда Сільви. У Руслана є всі якості, щоб виступати в різних лігах світу. Я багатьох іноземців бачив у своєму житті, але українці вирізняються характером. Нас куди не кинь — ми звідусюди виберемося. Я б подивився, як би іноземці розвивалися в тих умовах, в яких росли ми.

— Що вас мотивує, коли справи йдуть не так, як хотілося б?

Олександр Зінченко: — Я згадую ситуацію, коли пробув без футболу півроку. Це одразу мене мотивує й ставить на місце. Потрібно згадувати моменти, коли тобі було погано.

Руслан Маліновський: — Коли завершилося моє перебування в академії, то довелося грати в чемпіонаті району в Житомирській області. Ми з братом виступали на цьому рівні, адже десь потрібно було грати.

Також важкий момент був, коли я порвав хрестоподібну зв’язку на коліні. Дружина говорила мені, що нічого страшного, її сестра приїжджала й допомагала мені, коли я був один у Бельгії. Це був важкий період невизначеності з командою. Через травму я вибув на вісім місяців, було складно психологічно. Я знав, що треба важко працювати, щоб повернутися. Для мене мотивація — підтримка сім’ї. Моя дружина завжди піде зі мною, де б я не був. Вона завжди була поруч.

Про сувеніри та серіали

— Ваш найбільш пам’ятний подарунок від уболівальників.

Руслан Маліновський: — Дуже гарний плакат я залишив у мами в Житомирі. Він просто професійно намальований.

Олександр Зінченко: — Мені згадується момент, як я виїжджав із бази «Сіті». Там зібралися вболівальники, в яких було багато брелоків у мультяшному стилі, у тому числі зі мною, коли я тримаю в руках Кубок АПЛ. В однієї дівчини, яка давала мені ці брелоки, на руці було татуювання із моїм підписом.

— Яку б ви хотіли мати суперсилу?

Олександр Зінченко: — Я б хотів скористатися телепортом, повернути час назад.

Руслан Маліновський: — Можливість лікувати людей своїм дотиком. Зараз дуже багато людей хворіє, у тому числі й дітей...

— Які цікаві фільми ви дивилися на карантині?

Олександр Зінченко: — Порадив би серіал «Паперовий будинок».

Руслан Маліновський: — Подивіться у 20-й раз «Гладіатор», «Законослухняний громадянин» або «Титанік». Я з дружиною зараз вечорами переглядаю серіал «Династія».

— Перше, що ви зробите після завершення карантину.

Олександр Зінченко: — Хочу нарешті повернутися до тренувань. Це перше, що спадає на думку.

Руслан Маліновський: — Я б хотів відвезти сім’ю на море в цьому році. А в першу чергу після карантину хочеться повернутися до тренувального ритму, метушні, руху, гри. Кожен футболіст за цим сумує.

— Обидва ваші клуби продовжують боротьбу в Лізі чемпіонів. Вам було б цікаво зіграти один проти одного у плей-офф?

Руслан Маліновський: — Ми вже протистояли «Манчестер Сіті» на груповому етапі. Не думаю, що всі хочуть грати проти цієї команди. Звісно, у будь-якому разі буде цікаво. Але спершу треба хоча б дізнатися, чи матчі взагалі відбудуться.

— Що побажаєте вболівальникам?

Руслан Маліновський: — Дякую всім уболівальникам, які сьогодні спостерігали за нашою трансляцією. Це ті, для кого ми граємо в першу чергу, тож дуже важливо перебувати з ними на зв’язку. Сподіваюся, найближчим часом усе налагодиться. Але також потрібна самодисципліна, завдяки якій можна досягти багатьох речей. Бажаю всім витримки й здоров’я, сподіваюся, що ми скоро побачимося на футбольних полях.

Фото Павла Кубанова

Олександр Зінченко: — Завжди приємно спілкуватися з нашими вболівальниками, адже без вас ми ніхто. Це ви продемонстрували і протягом відбору на чемпіонат Європи, і раніше. Грати з такою підтримкою дуже приємно. Навіть у такі непрості моменти, як зараз, ви залишаєтеся з нами. Бажаю вам міцного здоров’я, терпіння. Звичайно ж, ми все здолаємо. У футболі попереду непростий період, і без вашої підтримки нам не впоратися. Разом ми сила!