Згадуючи Лобановського
13 травня 2002 року зупинилося серце одного з найвеличніших тренерів радянського, українського та світового футболу – Валерія Васильовича Лобановського. Метр вітчизняного футболу пішов з життя у вічність 13 років тому - у день народження київського «Динамо», якому він присвятив майже усе своє життя.
Разом з «Динамо» Валерій Лобановський став восьмиразовим чемпіоном СРСР та п'ятиразовим чемпіоном України. Під його керівництвом кияни здобули Кубок володарів Кубків (1975, 1986) та Суперкубок УЄФА (1975). Очолюючи збірну СРСР, він дійшов з нею до фіналу чемпіонату Європи-1988. За часів незалежної України «Динамо» Лобановського наганяло жах на суперників на міжнародній арені. Апофеозом виступів тієї команди став півфінал Ліги Чемпіонів УЄФА сезону 1998/1999 років.
У 2000-2002-х роках Лобановський працював з національною збірною командою України. Він зумів вивести українців у плей-офф кваліфікаційного раунду чемпіонату світу 2002 року, але, на жаль, тренеру не судилося поїхати із «синьо-жовтими» на світову першість. На шляху української команди став майбутній срібний призер Мундіалю - збірна Німеччини.
Сьогодні у Києві відбувся мітинг пам'яті на згадку про видатного тренера. Біля пам'ятника Валерію Васильовичу, що розташований перед стадіоном «Динамо», зібралися мер столиці Віталій Кличко, президент ФФУ Андрій Павелко, віце-президенти ФФУ, а також учні та друзі Валерія Васильовича. Також були присутні донька Лобановського і звичайні вболівальники.
Про Валерія Васильовича також згадують його учні, послідовники та колеги за тренерським цехом, яким пощастило працювати поряд з легендарним спеціалістом.
Михайло Фоменко, головний тренер національної збірної команди України: «Працюючи з Валерієм Васильовичем, ми, звичайно ж, спостерігали за тим, як він веде тренувальний процес. Але те, про що він думає і як вибирає тактику на гру або робить підбір гравців, він ніколи не розповідав.
Взагалі кожен тренер створює своє власне бачення футболу. Не можна бути дублером навіть найвидатнішого тренера. Треба самому створювати своє тактичне мислення. Відомо, що сам Лобановський відштовхувався від тактичної схеми збірної Нідерландів 70-80-х років, названої «тотальний футбол». Але Лобановський, використовуючи принципи цього тотального футболу, вносив до нього свої корективи, і з цим він ні з ким не ділився. Це залишалося його творчим секретом. А взагалі, коли тренер працює з іншими фахівцями - і як головний тренер, і як асистент, він завжди збагачується ідеями та баченням своїх соратників. За свою кар'єру я працював більш ніж з десятьма тренерами і у кожного щось узяв. Але при цьому створюєш своє особисте бачення футболу, свої тактичні схеми. Навіть, коли дивишся ігри інших національних збірних і провідних клубів світу, ти бачиш як грають вони, аналізуєш і намагаєшся щоразу вдосконалюватись. Адже футбол весь час розвивається. Тому удосконалення тренера - це постійний процес.
Лобановський свого часу випередив усіх своїх колег, які працювали в СРСР. Він вибрав свій шлях у тренерстві і йшов ним. Він же особисто обирав своїх помічників, в тому числі скаутів, які їздили по Україні і далі, по Радянському Союзу, підбираючи футболістів. Адже у ті роки не було стільки інформації, як зараз. Лобановський довіряв досвіду цих людей, значить, щось брав і у них».
Олександр Заваров, тренер національної збірної команди України: «Для мене, як для більшості футболістів, це був і вчитель, і друг. Інтелігентна людина, котрої зараз не вистачає українському футболу. І футбольних знань, і життєвих не вистачає нинішнім тренерам, котрі зараз керують нашими командами. Багато його вихованців досі в футболі, і кожен з них залишається вдячним великому Метру. І я, як тренер, перейняв у нього деякий досвід. Не все, адже все перейняти було б просто неможливо. І повторити це також неможливо. Лобановський дуже добре знав свою справу. Мені пощастило бути знайомим з ним особисто».
Сергій Ковалець, головний тренер молодіжної збірної команди України: «Валерій Васильович був надзвичайно справедливим фахівцем, дуже тонким психологом, а також сильним тренером і тактиком. Його найважливішою якістю була справедливість у відношенні до кожного з гравців. У нього була команда-зірка, а не команда зірок. Тому завдяки такому відношенню і виростали футболісти-зірки, володарі трьох золотих м’ячів – Блохін, Бєланов та Шевченко. Він був тренером, у якого вчилась вся Європа: італійці Ліппі, Саккі, Капелло. І навіть сьогодні є чотири тренери, що працюють зараз у Бундеслізі, які були на зборах у Руйті та записували тренування Лобановського. Тому я вважаю, його повернення з Еміратів свого часу дало новий поштовх у розвитку футболу в Україні».
Валерій Лобановський - людина-епоха, досягнення якого в осяжному майбутньому навряд чи кому вдасться повторити. Пам’ять про людину, що випередила час та своєю кропіткою роботою зробила щасливими мільйони українських вболівальників, навік залишиться у наших серцях.
Міжнародний футбольний турнір пам’яті великого тренера відбудеться з 1 по 4 червня у Києві. У змаганнях візьмуть участь молодіжні збірні України, Молдови, Словенії та Греції.