Резонанс
ПОЧЕМУ МЫ НЕ ДОВЕРЯЕМ НАШИМ СУДЬЯМ?
Андрей Шахов
Футбол
09-11.07.12
НЕТ, НУ ПОЧЕМУ МЫ ВСЕ-ТАКИ НЕ ДОВЕРЯЕМ НАШИМ ФУТБОЛЬНЫМ АРБИТРАМ? ПОЧЕМУ МЫ НЕ ВЕРИМ В ИХ ЧЕСТНОСТЬ, НЕПРЕДВЗЯТОСТЬ? ПОЧЕМУ, А?
Может, во всем виноват наш менталитет, что мы везде ищем какую-то подоплеку, ищем чей-то и какой-то интерес? А может, наши судьи приучили нас к такому отношению своей работой и своими достижениями?
Я не раскрою страшную тайну, признавшись, что не разбираюсь в судейских нюансах, не знаю, как их готовят и как они готовятся, не знаю, что нужно, дабы попасть в мировую судейскую элиту. Не разбираюсь и потому не могу предложить рецепты для изменения ситуации в лучшую сторону, кроме как взывать к честности, порядочности и так далее. Ибо, думаю, в физической подготовке наши судьи вряд ли заметно уступают иностранным, в знании правил − тоже. Тогда в чем же дело?
В отсутствии опыта? Но ведь венгр Кошшои, будь он неладен, обслуживал матчи еще более низкого по уровню чемпионата, что, однако, не помешало ему дослужиться до уровня финала Лиги чемпионов. И ему ведь не сразу доверили матчи ТОП-уровня. Он тоже начинал с квалификации Лиги Европы, затем дошел до последних раундов квалификации ЛЧ, до группового раунда ЛЧ, стадии плей-офф, полуфиналов...
Почему у нас нет такого поступательного движения? Почему у нас Можаровский в прошлом еврокубковом сезоне отсудил только матч «Карабаха» и «Банги»? Почему Швецов в прошлом еврокубковом сезоне отсудил только матчи второго квалификационного раунда ЛЧ между «Слованом» и «Тоболом» и третьего квалификационного раунда ЛЕ между «Яблонцем» и A3? Почему Дердо в прошлом еврокубковом сезоне отсудил только матч «Улиссеса» и «Ференцвароша»? Почему Арановский в прошлом еврокубковом сезоне отсудил только матч «Олимпии» и «Широки Брега»? Почему Шандор в прошлом еврокубковом сезоне отсудил только матч «Хазара» и тель-авивского «Маккаби»? Почему Бойко в прошлом еврокубковом сезоне отсудил только матчи второго и третьего квалификационного раундов Л Е «Актобе» − «Кечкемет» и «Левски» − «Спартак» Трнава? У меня нет ответа на эти вопросы. Наверное, таков их уровень ... Повторюсь, я не разбираюсь в этой кухне. Я просто беру цифры и сравниваю их.
И я вижу отнюдь не леса Ямайки и не их прекрасных женщин. Я вижу, что за годы независимости украинские арбитры не отработали в качестве главного ни одного матча чемпионатов мира и Европы! Я вижу, что украинские арбитры не отработали ни одного матча в плей-офф Лиги чемпионов! Я вижу, что украинские арбитры за двадцать лет существования Лиги чемпионов отработали только один матч на уровне группового раунда ЛЧ. Василию Мельничуку выпала такая честь, и он, как я понимаю, успешно завалил этот экзамен на матче «Атлетик» − «Русенборг». Наверное, ни одна развитая футбольная европейская держава не может похвастаться подобным достижением.
Почему? У меня опять же только один ответ: таков уровень наших судей.
Посудите: шесть украинских арбитров (по-моему, никого не забыл) обслуживали еврокубковые матчи в прошлом сезоне. В общей сложности на их долю выпало аж восемь матчей! Только Швецов и Бойко отработали на двух матчах еврокубков.
Так вы посмотрите, у нас ведь очень опытные арбитры! Шестеро судили еврокубки прошлого сезона. Еще двое − Даньковский и Абдула − работали на еврокубковых играх этого сезона (третий − Дердо − получил назначение на матч «Сеница» − МТК). Еще трое − Мосейчук и уже списанные по возрасту Шандор с Ищенко − работали на матчах еврокубков раньше.
Итого мы имеем 11 судей с еврокубковым опытом. Пять и более матчей в прошлом чемпионате Украины отсудили 20 арбитров. То есть больше половины из них имеют опыт работы в еврокубках! С другой стороны, что это за опыт... Сколькими матчами этот опыт ограничивается? А сколькими важными матчами?!
У шести судейских бригад нашей страны был шанс заявить о себе в Европе в прошлом. И ' сколько из них заявило? Две дошли до третьего квалификационного раунда Лиги Европы!
Так почему мы не доверяем нашим судьям?
1. ПОТОМУ ЧТО ИМ НЕ ДОВЕРЯЮТ В ЕВРОПЕ! Да появись у нас бригада, которой доверили бы обслуживание хотя бы пары матчей на уровне группового раунда Лиги чемпионов, и у нас в стране, уверен, к этой бригаде было бы совсем иное отношение. И среди болельщиков, и среди футболистов. Но пока этого нет и близко.
Идем дальше. Ничего лично1 го, просто сравнение цифр. В нашем чемпионате не было поставлено ни одного пенальти в ворота донецкого «Шахтера» и киевского «Динамо». Правда, вы не особо удивлены этому обстоятельству?
Прошерстил аналогичную статистику в пятнадцати сильнейших европейских чемпионатов. Так вот: ни одного пенальти не назначали в ворота АЕКа, «Эскишехирспора» и «Боруссии» из Менхенгладбаха! Все!!! Причем обратите внимание на имена команд и на их достижения. АЕК пролетел мимо еврокубков, «Эскишехирспор» попал туда только благодаря дисквалификации «Бешикташа», а Гладбах с четвертого места сенсационно пробился в квалификацию Лиги чемпионов. В ворота же всех грандов, всех лидеров национального футбола пенальти ставили. И только Украина в этом плане исключение.
Почему мы не доверяем нашим судьям?
2. ПОТОМУ ЧТО ДЛЯ НИХ ЕСТЬ РАЗНИЦА, КАКУЮ КОМАНДУ ОНИ СУДЯТ. Может, это необъективность, но в большей степени, уверен, боязнь заработать неприятности на свою голову, поставив пенальти не туда, куда надо. Правда, буду объективен: сюда не совсем вписывается другое: если «Шахтер» у нас в лидерах и по числу пробитых пенальти, то «Динамо» − в аутсайдерах. Только «Александрия», «Карпаты» и «Волынь» пробивали пенальти реже киевского «Динамо». Получается, что у нас только «Шахтер» особняком стоит, а динамовцы просто весьма аккуратны в своей штрафной? Или как?
Наверное, не один я верил, что с приходом Коллины ситуация изменится. Он поменял: новые люди среди судей появились, кое-кого из ветеранов итальянец подвинул. Однако не могу сказать, что произошел какой-то качественный скачок или просто прогресс. Я не считаю, что количество судейских ошибок уменьшилось, не считаю, что наши судьи стали менее предвзятыми, не вижу, что им можно доверять.
Наверное, самому Коллине нужно было время, чтобы во всем разобраться.
Опять же сравниваю цифры: невероятно удивился, когда обнаружил, что Майк Дин отработал в 30-ти турах из 38-ми в английской премьер-лиге в прошлом сезоне, а Говард Уэбб − в 29-ти!
В Германии лидеры отработали более 50% матчей, в Испании − то же самое. У нас − ровно половину. Пятнадцать туров из 30-ти были при деле Швецов и Жабченко − один из немногих, пока еще не имеющих еврокубковой практики.
Может быть, и наши арбитры в начинающемся сезоне перевалят за отметку в 50% матчей. Подобное трудно прогнозировать еще и потому, что опять же не знаешь, чего от наших судей ждать.
Недруги (и просто критики) говорили (и говорят!), что у Коллины есть фавориты среди наших судей. Не мне судить. Но факт: Швецов больше всех матчей отсудил у нас в чемпионате и в еврокубках (из наших арбитров). Ему доверяли центральные матчи, такие, как «Динамо» − «Металлист», «Шахтер» − «Днепр», «Динамо» − «Шахтер». Наконец, он представлял Украину, пускай и в качестве резервного судьи на Евро-2012.
Однако я ума не приложу, как бригада из четырех человек прозевала, что Кузнецов забил рукой?! Как по мне, там все было гораздо более явным, чем в случае с Марадоной и его голом англичанам. Четыре человека, восемь глаз − как?!
Вакс. Еще один, кого записывали − обоснованно, необоснованно, другой вопрос − Коллине в любимчики. Хотя он не судил в евро-кубках и не работал чаще других. Зато он судил Суперкубок Украины, он судил «Металлист» − «Динамо», «Шахтер» − «Динамо», «Днепр» − «Динамо», «Карпаты» − «Шахтер», то есть тоже не рядовые матчи. И тоже подставился по полной. Удалив Гармаша. Ни за что! Его ошибка повлияла на исход матча и исход чемпионата в целом. Но речь даже не об этой ошибке. Вакс, видимо, осознав свой прокол и его последствия, в протоколе описал иную причину вынесенного им решения.
Мне, человеку, не понимающему эту судейскую кухню, кажется, что он просто солгал. Заранее прошу прощения, если трактовка неверна или недопонята. Но людям, которые в этой кухне «шарят» еще меньше, думается, ложь кажется еще более явной.
И в этой ситуации мне, повторюсь, человеку, не понимающему эту судейскую кухню, кажется, что Коллина себя подставил дважды. Впервые − когда не на тех сделал ставку, во второй раз − когда слишком мягко наказал и четыре пары глаз, проглядевших руку Кузнецова, и особенно Вакса. Единожды солгав...
Можно ли доверять человеку, уличенному в обмане? Особенно если он − судья? Какое отношение к Ваксу будет у болельщиков, у игроков, у тренеров и руководителей клубов? А через Вакса − ко всему судейскому корпусу... Судья, который должен быть образцом честности, после такого, по сути, прощен через полгода.
Не знаю, как у вас, а у меня после этой амнистии отношение к Коллине тоже изменилось.
Почему мы не доверяем нашим судьям?
+++
Резонанс-Г.Суркис-о бое В.Кличко-09.07.12 11-45
РЕБРОВ ЗАСТРЯЛ В ДОРОГЕ И СМОТРЕЛ БОЙ КЛИЧКО ПО ТВ
Станислав Шкапа
Сегодня
09.07.12
Григорий Суркис: «Надеюсь мы еще увидим бой кого-то из братьев Кличко в Украине»
Бой в Берне звездными гостями не порадовал. Помнится, на предыдущем поединке Владимира с Мормеком присутствовали Стинг, Бельмондо, Рено, до этого гостями ринг-сайда бывали Беккендауэр, Хитцфельд, Витт, Беккер… Но в этот раз Германия больших имен в Швейцарию не отрядила. А местные випы до известности и узнаваемости Федерера или Хингис не дотягивали.
Из Украины традиционно приехали поддержать Владимира Пинчук с женой, Шуфрич, меценат Онищенко. Был отдохнувший и загоревший Григорий Суркис, для которого заботы по Евро-2012 наконец остались позади. «Бой прошел за явным преимуществом Владимира, − делится впечатлениями президент ФФУ. − На мой взгляд, в этом весе сейчас нет сильнее боксеров чем братья Кличко. Как болельщик надеюсь, что мы еще увидим бой кого-то из них в Украине, инфраструктура для этого есть».
Ожидался приезд Сергея Реброва, но у него задержался то ли самолет, то ли поезд, пришлось динамовцу смотреть бой по ТВ в Цюрихе. Не было в этот раз и жены Виталия Наталии, которая обычно поединки братьев не пропускает.
Зато как Виталий традиционно секундирует Владимиру, так и у Томпсона в углу был свой очень похожий на него брат, Кейт. Помогал, подносил полотенце, водичку. После боя похлопал, когда объявляли победу Владимира. А в первом ряду грустила жена Томпсона с детьми. Накануне она уверяла журналиста «Сегодня», что Тони победит. Я подошел после нокаута, спросил, что она думает теперь. «Мне нечего сказать», − ответила миссис Томпсон. А рядом дочка украдкой смахивала слезинки под очками.
…До и после боя гостей с вип-пакетами потчевали в лаунж-клубе. На входе девушки с улыбкой предлагали отведать Ukrainian Vodka. А германоязычные ведущие умудрились вставить фразу «Здоровеньки були!» под звуки «Ой, мамо, люблю Гриця» в исполнении хорошо известной в Европе украинской группы Mad Heads.
+++
Резонанс − программа «Факти тижня з О. Соколовою» − итоги Евро-2012 − 09.07.12 13:20
Телеканал «ICTV»
Програма «Факти тижня з Оксаною Соколовою», 08.07.12, 18:45
1) Ведуча: Туристична сфера в Україні нині в очікуванні пожвавлення. Сподівається на футбольних фанів, які розвезуть по всьому світові добрі відгуки про українську гостинність. Покращення іміджу України − чи не головний здобуток Євро-2012. Втім футбольне свято відкрило нас не лише світу, а й самим собі. Виявляється, ми можемо пишатися своїм прапором, знаємо слова національного гімну і навіть вміємо натхненно співати його разом. Виявляться, тисячі наших молодих людей досконало володіють англійською і охоче працюють барменами, касирами, волонтерами, стюардами стадіонів. Виявляється, наша міліція може бути привітною, уважною і навіть усміхненою. Цікаво, де досі ховали цих статних хлопців на рисаках, які охороняли спокій навколо стадіонів під час футболу, і чи зуміємо ми бути таким ж привітними не лише до іноземних гостей, а й до власних співвітчизників? Увесь тиждень країна підбивала підсумки Євро-2012.
Автор сюжету: Вже тиждень ми живемо без великого футболу, зате з яскравими спогадами. Європейська футбольна казка закінчилася майже прогнозованим тріумфом непереможних іспанців. Чемпіони всього, що тільки можна, завоювали ще один трофей. Тепер у Києві. Королів футболу вдома привітав король Іспанії, і чемпіони всю ніч каталися заповненими вболівальниками вулицями Мадрида. В Україні та Польщі теж є привід для святкування. Наше Євро експерти назвали найяскравішими за останні 20 років. Першість побила всі європейські рекорди. 1 млн. 400 тис. глядачів дивилися матчі на стадіонах, майже 3 млн. − лише в українських фан-зонах.
М. Платіні, президент УЄФА: Євро-2012 стало одним з найкращих турнірів в історії. Я гордий за Україну та Польщу. Вони показали, що здатні організувати такий турнір. Дякую за ентузіазм і дотримання найвищих стандартів.
Автор сюжету: Оцінки Євро за дванадцятибальною шкалою ми попросили поставити журналістів провідних західних мас-медіа, які працювали в Україні. Головні претензії у них до захмарних і невиправдних цін у готелях.
Станіслас Тушо, журналіст агенції «France press»: А ще в Україні дуже складно орендувати машину. Це те, чим ви поступилися попереднім країнам-господарям Євро. Я ставлю вам десять з дванадцяти балів за організацію. Десять за туристичну привабливість, а от інфраструктуру, зручність та якість переїздів між містами оціню на шість балів.
Автор сюжету: Високі оцінки українсько-польському Євро, як бальзам на душу президентам країн-організаторів. Побоювань критиків щодо спроможності провести турнір було ой як багато.
В. Янукович, Президент України: Они увидели, что Украина − это современное, европейское государство. И здесь живет очень доброжелательный народ. Конечно, инфраструктура, которая была подготовлена − это инвестиция в будущее.
Б. Комаровські, Президент Польщі: І тому я сердечно вітаю вас із цим успіхом і кажу: «Україна − вперед». Для мене це означає, щоб Україна послідовно йшла в напрямку із європейською інтеграцією, щоб Україна йшла в напрямку інтеграції з Заходом. Того я бажаю від щирого, дружнього польського серця.
Автор сюжету: Дружнє серце польського президента може бути спокійним. Євросоюз надав величезну фінансову допомогу Польщі в організації турніру. Україні ж довелося розкошелитись з власного бюджету, щонайменше на 5 млрд. доларів. Це теж рекорд. Португалія на підготовку свого Євро вклала 2,5 млрд. євро. Відбила ж Україна лише п’яту частину − 1 млрд. доларів. З іншого боку ще жодна першість світу чи Європи не була прибутковою.
Е. Найман, фінансовий аналітик: Евро-2012 никогда не окупится. Этот убыток в 4 млрд. долларов лег на плечи налогоплательщиков, потому что все затраты были понесены в виде кредитов.
Автор сюжету: Але є переваги, які неможливо підрахувати у грошову еквіваленті. Наприклад, небувалий за останні п’ять років підйом національної свідомості. Футбол об’єднав політично розрізнену країну. Авто з жовто-блакитними прапорцями ще й досі їздять вулицями, як Львова, так і Києва чи Донецька. По-друге − це імідж держави.
Г. Суркіс, президент ФФУ: Я вважаю, якщо сьогодні ми не зробили б можливим проведення цього турніру в Україні, то це був би суїцид. Суїцид країни. А мені потрібно було б зробити власний суїцид.
Автор сюжету: Від побаченого в Україні точно не робитимуть суїцид гості з Європи. Міфи про расизм та бандитів розсипались, як карточний будинок.
А. Біденко, керівник асоціації зовнішньої реклами: У нас не літають ракети, у нас викрадають десь за межами туристичного маршруту. У нас іноземець може загубитися десь під Полтавою, його найдуть. Європейці побачили, що Україна це дуже толерантна країна і дуже неагресивна.
Автор сюжету: Іміджеві і фінансові здобутки підраховують українські міста Євро. Турнірну таблицю очолює Львів. Місто заробило майже півмільярда гривень та ще й отримало шалену безкоштовну рекламу в західних ЗМІ. Східна красуня Європи, як назвали Львів європейці, підтвердила, що може стати туристичним центром Європи не гіршим за Краків. Місцеві готелі, кав’ярні, ресторани не поступаються європейським. Єдиний мінус − жадібність власників готелів, яка злякала вболівальників і вони приїжджали, переважно, лише на день матчу. Цей голландець − вже легенда Харкова, який на два тижні перетворився на столицю помаранчевих. Гості дивували знанням українського гімну і неймовірною товариськістю. З готелями у Харкові відбулася та ж історія, що і у Львові, тому іноземці віддавали перевагу кемпінгам і гуртожиткам. У Києві була солідна готельна перевага, але двадцятитисячна шведська громада, яка полонила Київ і киян, переважно вибирала Труханів острів, хостели і тризіркові готелі. Шведи стали рекордсменами за кількістю випитого пива. Понад 150 тис. декалітрів. За пристрасть до алкоголю, українці визнали вікінгів своїми.
Продавець пива: П’яні, але культурні. Шведи, гуляють дай Боже. Гуляють, наче останній раз.
Автор сюжету: А от скористатися такою пивною та гастрономічною активністю вболівальників наші заклади харчування не поспішали. Навіть у день фіналу, коли до Києва приїхало понад сорок тисяч іспанців, італійців, поляків, німців, більшість ресторанів та кав’ярень працювали лише до дванадцятої ночі. Тому й заробили українські заклади харчування на Євро лише 80 млн. гривень. Хоча планували, щонайменше 130. Туристи від нас поїхали щасливими, але щось змінилося у свідомості українців, впевнений українській екскурсовод І. Лильо.
І. Лильо: Проблема є не в дорогах, проблема є в ментальності людей, в тому, що сидить в їхніх головах. І якщо після того, хтось хоч трошечки задумався і зрозумів, що не треба смітити або треба посміхатися, напевно − це найголовніше, чого досягло Євро.
2) Ведуча: Євро-2012 увійде в історію купую рекордів. УЄФА вже зафіксувала найбільшу кількість глядачів на стадіонах і перед екранами телевізорів під час трансляції. Іспанська збірна у Києві встановила рекорд за кількістю рекордів, «червона фурія» стала першою командою, яка зібрала стільки найвищих титулів. А під час фіналу запровадила нову традицію випустивши на поле цілий дитячий садок своїх нащадків. А сумнозвісний незарахований гол нашого М. Девіча, взагалі спричинив історичний поворот у футболі. Цього тижня Міжнародна рада футбольних асоціацій внесла зміну у світові футбольні правила, і запроваджує електронну систему визначення взяття воріт. Усі найяскравіші моменти Євро-2012 М. Терельов розділив по номінаціях.
Автор сюжету: А як шикарно все починалося. Із оптимістичного заспіву А. Шевченка, який підхопив жовто-блакитний мільйоноголосий хор. Матч Україна − Швеція − перший в номінації «Емоції Євро». Щоправда наступного дня з’ясувалося, шведи програли не команді Блохіна, а збірній Білорусі і не в Києві, на московських Лужніках. Іспанські журналісти, що видали на гора ляп чемпіонату, лише стали частиною загальної тенденції, адже зарапортувалися не лише вони.
Кадри сюжету телеканалу ВВС про расизм в Україні.
Автор сюжету: Перед чемпіонатом іноземців і цинковими трунами лякали, і наметовими містечками для екстремалів із мінімальними зручностями. Але чи не єдиним екстримом стала злива і блискавка на «Донбас Арені» під час матчу Україна − Франція. Матч вперше історії євро-чемпіонатів довелося перенести. Але попри прогнози скептиків, вже за годину на донецькому стадіоні не було жодної калюжі, і гру відновили. Іноземці, які ще кілька днів тому плутали Україну з Білоруссю, розсипалися в компліментах. Злам стереотипів і наша рідна ненька в номінації «Прогрес Євро». Німці, що ніколи не були друзями Євро в Україні, запрошують простих тернопільських парубків з гурту «Los Colorados», аби ті переспівували легендарну «I Like To Move It», розпочинали трансляцію футбольних матчів на головному німецькому каналі. Та номінацію «Музика Євро» тернопільчани мають розділити з російським проектом «Реп-інфо». Їхній десант у київську фан-зону додав до іміджу країни ще й дефіцитний комплімент від північного сусіда. Але прогрес України не співпав з подіями на полі і оптимістичний заспів Шевченка став його лебединою піснею. Долю матчу та збірної України на Євро вирішили потойбічні угорські сили. Усі бачили м’яч по той бік лінії, окрім головного арбітра. В. Кашшаї у номінації «Суддю − на мило». Почин невідомих інтернет-діячів підхопив і київський репер Аркеш. Від його агресивних випадів нашому лауреату гикається напевно й досі. Дісталося від інтернет-спільноти і італійському форвардові та бодібілдеру за сумісництвом, М. Балотеллі. Його святкування переможного м’яча у півфіналі проти німців, миттєво розібрали на карикатури. Та якщо Балотеллі став «Містером Євро» в Інтернеті, то першість серед реальних містерів за португальцем Роналду. Одружитися з красунчиком Кріштіано під час короткострокової мандрівки на півфінал мріяло чи не пів Донецька. Іншого красеня − іспанця Ж. Піке вже майже окільцювали. Він із Шакірою перші у номінації «Конспіратори Євро». Подейкували, що зіркова пасія футболіста не пропустила жодного матчу збірної Іспанії. Та результат полювання папарацці лише одне жалюгідне фото з донецьких трибун. Партнери Піке по команді своє особисте життя у переддень фіналу не приховували, прилетіли до Києва із дружинами та дітьми. Із ними й розділили очікуваний тріумф. На газоні «Олімпійського» дитяча збірна Іспанії плуталася під ногами у дорослої. Ніби підкреслюючи іспанське домінування в самому футболі − це всерйоз і надовго. Зміна для Хаві з Торресом вже підростає. Фіаско якого не чекали − це про збірну Росії. Розпач та цькування на сторінках федеральної преси, вбивча іронія від зіркових вболівальників зі стажем.
М. Міхалков, російський кінорежисер: Я болел за сборную и рад, что она вылетела. Это урок. К сожалению, мы наступаем на грабли по несколько раз, и ничему не учимся.
Автор сюжету: Розбір польоту та вильоту влаштували не виходячи з готелю, одразу після фатального матчу з греками. Під гарячого язика російського високопосадовця потрапив капітан збірної А. Аршавін. Його відповідь на закиди миттєво стала крилатою. Потрапили в історію і російські вболівальники, скандально. Розпочали з побиття стюардів у Вроцлаві. Далі спровокували масштабні бойові дії у Варшаві. В результаті десятки поранених та заарештованих. Номінація «Горе-вболівальники Євро». Найпалкішим вболівальником варто визнати шестирічного киянина Тимура. Лауреатом у номінації «Найкраще освідчення в коханні» став іспанський фанат. Гравець збірної Іспанії Іньєста став найкращим гравцем за версією УЄФА. А божественною і найоригінальнішою фан-зоною − церква у Вишгороді, де отець Тарас збирав прихожан вболівати за Україну. Найкращим дванадцятим гравцем стали фанати збірної Голландії. Помаранчева окупація Харкова тривала тиждень. Щоденні фанатські марші, чергувалися тут із сольними виступами. Найтяжче довелося телевізійникам, розкомплектовані фанати просто не давали їм продиху. Голландська божевільня у номінації «Найкращий флешмоб Євро». Жовтий та блакитний стали кольорами Євро. А у рейтингу фанатських кричалок на першому місці назва нашої країни. З нідерландським, португальським, англійським, іспанським та іншими акцентами.
+++
Резонанс − програма «Українська мрія» − Перший Національний − 09.07.12, 14:45
Телеканал «Перший національний»
Програма «Українська мрія», 08.07.12, 15:00
Авторка сюжету: 18 квітня 2007 року стало доленосним днем в історії України. У британському місті Кардіфф представники УЄФА оголосили країни, які отримали право прийняти найпрестижніший футбольний турнір континенту − Євро-2012. Україна та Польща стали першими державами Східної Європи, яким надали таку можливість. Конкуренція була серйозною. За право на проведення Євро змагалися ще Італія та Хорватія з Угорщиною. 5 років тому далека перспектива прийняти футбольну першість наповнювала гордістю серця українців. Радісна ейфорія переможців була недовгою. За 5 років до Євро потрібно було практично з нуля розбудувати інфраструктуру. Втім, ситуація всередині країни цьому не сприяла. Владні свари, суперечки, плюс криза. На фоні такого безладу підготовка до Євро була, навіть, не на другому плані. Вже 3 роки стало зрозуміло, що шанс на розвиток країни, подарований європейцями, просто вислизає з рук. Комісії УЄФА заявляють про катастрофічні відставання від графіків. Делегати УЄФА постійно інспектували міста, які мали приймати Євро. Тодішні звіти українських чиновників часто не збігалися із побаченим європейцями. Особлива критика припала на стадіони, зокрема, на головну арену чемпіонату − НСК «Олімпійський». Його реконструкція тривалий час висіла у повітрі. Після чергової перевірки Мішель Платіні робить невтішний висновок: якщо будівництво головних об’єктів Євро не просуватиметься, УЄФА оголосить новий конкурс на проведення чемпіонату.
Мішель Платіні, президент УЄФА (цитата від 2008 року): Не буде там чемпіонату, якщо Україна не збудує стадіон у Києві, а Польща у Варшаві. Україна і Польща повинні або разом провести Євро-2012, або вони обидві втрачають чемпіонат. Польща і Україна добре знають, що однозначною умовою є своєчасне будівництво стадіонів в їхніх столицях. Якщо вони не будуть готові, Євро-2012 не пройде ні в Києві, ні у Варшаві.
Авторка сюжету: Політичні ризики і складна економічна ситуація. Україну критикують, як державу, неспроможну організувати для Європи футбольне свято. Кілька років простоїв в будівництві лише загострюють ситуацію. У світовій пресі дедалі більше з’являються повідомлення, що України треба позбавити права на чемпіонат. Натомість, віддати його іншій країні, зокрема, Німеччині, чия інфраструктура вже була готова до великого футболу. Постійна критика європейців, скандали навколо будівництва і жодної впевненості, що Україна гідно прийме змагання − такою була атмосфера навколо європершості протягом майже 3-х років.
Володимир Литвин, голова Верховної Ради (відео 2010 року): Прошу зустрічати новообраного президента України Віктора Федоровича Януковича.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2010 року): Урочисто присягаю на вірність Україні.
Авторка сюжету: На початку 2010 року Україна обрала нового президента. Разом із посадою Віктор Янукович отримав весь вантаж невиконаних обіцянок перед УЄФА. До Євро залишалося 2 роки. За цей час потрібно було фактично з нічого відбудувати вітчизняну інфраструктуру. Щоправда, тоді вже мало хто вірив, що Україна встигне підготуватися. Скептики радили взагалі відмовитись від проведення чемпіонату. Влада обрала інший шлях. Від проведення Євро Україна не відмовилася. Президент тоді твердо заявив, що все буде зроблено і футбольне свято відбудеться.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2010 року): Було б непогано, якщо б ми прийшли до влади, а вже не було б чого робити з Євро-2012. Нажаль, ситуація невтішна. Не хочу нічого малювати такими поганими фарбами. Безумовно, ми подолаємо ті недоліки, які були і є в цьому питанні. Безумовно, ми не дозволимо, щоб в Україні вболівальники втратили таку чудову можливість подивитись Євро-2012.
Авторка сюжету: «Творимо історію разом». Офіційне гасло чемпіонату тоді набуло особливого значення для українців. В надзвичайно короткий термін країна почала змінювати своє обличчя. На початок 2010 року до чемпіонату були готові лише 2 стадіони. У Донецьку і Харкові їх побудували приватні інвестори. Там мала вкладати гроші держава, у Києві та Львові, ситуація була складною. Через постійні проблеми із тендерами, розподілом грошей і домовленостями з будівельниками. Завершення будівництва було під великим питанням. Протягом останніх 3-х років кожну подію, приурочену до Євро, чи то відкриття стадіону, терміналу аеропорту або ділянки нової дороги, в Україні називали «черговою перемогою». Сама підготовка буда схожа на битву з невидимим ворогом − часом. Його було катастрофічно мало. Влада діяла рішуче. Щоб пришвидшити розбудову готелів, у 2010 році їх власників звільнили від сплати податку на прибуток на 10 років. Щоб встигнути із спорудженням аеропортів і стадіонів − скоротили тендерні процедури з 45 до 5 днів… Ось такий вигляд мала головна спортивна арена України, НСК «Олімпійський», у 2007 році. У 2010 році не було, навіть, проекту його модернізації. Саме за головний стадіон Євро держава взялась найперше, бо його спорудження мало вирішальне значення для проведення футбольної першості. Встигли. Старою на НСК «Олімпійський» залишилась тільки основа. Все решта − за останнім словом техніки. Сучасні системи захисту та охорони, найбільший екран в Європі, трибуни, з яких матчі можна дивитися і в спеку, і в дощ. Спортивний комплекс став одним з найбільших у світі. Сьогодні − це чи не найкращий європейський стадіон.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2011 року): Успішна реконструкція «Олімпійського» стала показовим проектом для іміджу України. Готовність однієї з найважливіших арен чемпіонату з футболу Євро-2012 довела світовій громадськості, що з Україною можна мати справу.
Авторка сюжету: Так само, як НСК «Олімпійський», за 2 роки виросла «Арена Львів». Цей стадіон − найкращий в Україні за освітлюваністю поля, за місткістю − на 4-й позиції. Переглядати матчі тут можуть майже 35 тисяч любителів футболу. На «Арену Львів» Україна розраховує і в майбутньому. Якщо наша заявка на проведення зимових Олімпійських Ігор у 2022 році виграє, стадіон розглядають, як основну арену Ігор… До початку європершості з’явилось більше 2-х тисяч нових магістралей. Тисячі кілометрів доріг реконструювали. Це при тому, що європейці прогнозували: щоб їх відремонтувати, Україні потрібно буде 30 років. Через обмаль часу, звісно, вдалося не все, але основні магістралі, від східного і західного кордонів аж до столиці, повністю оновили. Один за одним почали з’являтися нові готелі − більше 3-х сотень різного класу. Візитівки України − спочатку новий повітряний вокзал у Харкові, а потім у Борисполі − дали перший сигнал УЄФА, що країна виходить на обіцяний рівень. Безумовною перемогою стало відкриття нових аеропортів. У львівському з’явився новий потужний термінал. Тоді і численні скептики, і футбольні функціонери зрозуміли остаточно − Євро-2012 в Україні відбудеться. Держава витримала екзамен з підготовки до чемпіонату.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року): Ми гостинно зустрінемо і маємо велику надію, що це футбольне свято відбудеться в Україні на належному рівні і українська команда покаже добрий футбол.
Авторка сюжету: Кожен новозбудований об’єкт до Євро змінював обличчя країни. До відкриття всі рейси у Львові приймав старенький аеровокзал. Присмак радянської атмосфери і пропускна спроможність − лише 300 пасажирів на годину. Всемеро більше обслуговує новий сучасний термінал. Давня мрія львів’ян стала реальністю менш ніж за 3 роки. У рік великого футболу в Україні, великі перетворення торкнулися не лише міста Лева. Свої обличчя змінювали усі міста, що стали центрами Євро-2012.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року): В цьому році запрацюють 4 найсучасніших аеропорти в Україні: у Львові, Києві, Харкові і Донецьку. Побудована мережа сучасних автомагістралей. Закінчується підготовка до Євро-2012. Іде напружена робота. Кожен новий об’єкт, як черговий доказ здатності держави швидко оновити інфраструктуру і виконати обіцянки, які Україна давала УЄФА. Після кількох років різких заяв змінив думку щодо України сам Мішель Платіні.
Мішель Платіні, президент УЄФА (відео 2012 року): Якщо я мав якийсь маленький сумнів декілька років назад, то остання зустріч 2 роки тому з паном президентом зняла будь-який сумнів. Робота, яка була виконана тут − чудова. І стадіони, як в Україні, так і в Польщі, є чудовими. Так само, як і рівень спортивних залів. Всі великі спортивні події завжди рухали країни вперед.
Авторка сюжету: Такий суцільний позитив від головного футбольного ревізора пролунав у Львові. Туди він спеціально приїжджав на відкриття оновленого аеровокзалу. Теперішні заяви очільника УЄФА суттєво від висловлювань дворічної давнини.
Мішель Платіні, президент УЄФА (відео 2012 року): Те, що ви зробили тут, в Україні, − це чудово. Можна любити або не любити футбол, але вся інфраструктура прекрасна: і цей аеропорт, і ці дороги, і засоби конфігурації, і ваш український народ. Ось чому я думаю, що футбол, спорт, об’єднує. Я б хотів подякувати президенту України і місцевій владі за те, що вони дали можливість сотням тисяч фанів бачити футбол високого рівня.
Авторка сюжету: Останні півроку до Євро можна назвати часом «перерізання червоних стрічок». Чергова перемога − відкриття міжнародного аеропорту в Донецьку. Промислова столиця України вразила новим великим аеровокзалом і продемонструвала: держава здала ще один іспит на прийняття фінальної частини Євро.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року): Мы обязаны были показать мировому сообществу, что Украина − сильная страна, с динамично развивающейся экономикой, с высоким уровнем профессиональных кадров. И мы это делаем шаг за шагом. Построена инфраструктура для проведения чемпионата Евро-2012. Она, конечно, будет развиваться и дальше.
Авторка сюжету: На будівництво цього терміналу пішло 2 роки. Вдень і вночі, за будь-якої погоди, бригади будівельників зводили споруду, унікальну для України. За правилом УЄФА, під час матчів аеровокзал мав приймати більше 3-х тисяч пасажирів за годину. Це вдесятеро більше за потужності старого донецького аеропорту. У Донецьку президент заявив: Україна побудувала всю необхідну інфраструктуру до Євро-2012. За 2 роки спорудили стільки, скільки не будували за 20 років до того. При чому на все витратили вшестеро менше коштів, аніж партнер − Польща. Завдяки Євро Україна ніби ожила. Роботу ж з розбудови країни продовжать.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року): Мы, как патриоты нашей страны, должны гордиться тем, что мы способны, наше поколение способно решать такие крупномасштабные задачи.
Авторка сюжету: Останні 2 роки країна не лише підготовкою до Євро. Паралельно у державі впроваджували реформи в усіх сферах життя. Попри колосальні капіталовкладення в інфраструктуру, значні кошти виділяли на підвищення соціальних стандартів та спорудження доступного житла. Законодавчі ініціативи для покращення бізнес-клімату, кардинальні зміни в медицині, здешевлення ліків та спорудження нових медустанов європейського рівня. Показовим прикладом стала велика національна програма «Нове життя». Небачена досі в Україні, де смертність новонароджених була найбільшою серед європейських країн. Щоб подолати негативну тенденцію президент ініціював розбудову по країні мережу сучасних перинатальних центрів:Донецьк, Кіровоград, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг. Ці міста вже стали осередками материнства та дитинства.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року): Мы это делаем для себя, для будущих поколений. Мы это делаем для того, чтобы те стандарты жизни, которые есть сегодня в мире, в обществе, лучшие, были у нас в нашей стране, на нашей родной земле.
Кадри із пологового будинку.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року, в палаті жінки): Желаю Вам, чтобы все у Вас было хорошо. Мальчика как будете называть?
Пацієнтка: Будет девочка.
Лікар: Значить буде Вікторія.
Авторка сюжету: Вікторія − перемога. Переможницею вийшла і Україна у боротьбі з кризою, у двобої зі швидкоплинним часом, коли його було так мало, у зневірі багатьох. Ще одним випробуванням вже перед стартом Євро стала інформаційна атака проти України: расизм, злочинність, ворожість − такі ганебні якості присували нашій державі іноземні ЗМІ разом із закликами не їхати на футбольну першість. Ця ложка дьогтю свята не зіпсувала, негатив спростували вже перші враження закордонних вболівальників. «Гостинна, доброзичлива, зовсім не така як її малювали. Перед Європою відкрилась справжня Україна.
Вболівальник із Англії: Вдома нас лякали, що люді не дуже хороші, що їхати до України небезпечно. Але ми бачимо, що це не так. Люди просто ідеальні, дуже привітні, жодної агресії. Країна дужа красива і ваша їжа неймовірно смачна.
Вболівальник із Німеччини: Я відчуваю себе просто як вдома, на вулицях чудова атмосфера.
Вболівальник зі Швеції: Дівчата у вас, ну просто очі розбігаються.
Вболівальники Португалії: Дякуємо за гостинність, дуже гарна країна, дуже гарні люди.
Авторка сюжету: Історична п’ятниця − так охрестили 8 червня. У цей день Євро-2012 стартувало. На головній футбольній арені в Польщі футбольне свято відкривали 2 Президенти − України − В.Янукович та Польщі − Б. Комаровський. Спільна підготовка до футбольної першості неабияк зблизила 2 країни. З просто сусідів ми стали друзями. Разом, те, що здавалось неймовірним до самого кінця ми зуміли досягти.
Фрагмент виконання гімну України перед матчем Україна-Швеція.
Авторка сюжету: Шалена атмосфера на головній арені Євро-2012 НСК «Олімпійський». Перша гра нашої збірної − перша перемога, 2 легенди, 2 гола А.Шевченко та він − автор справжніх дитячих емоцій від перемоги − малий Тимур. Попри те, що українська футбольна команда не стала переможцем за результатом євро-матчів, про перемогу держави Україна заговорили ще на старті чемпіонату. Ці слова Мішеля Платіні стали історичними: це комплімент дворічним зусиллям.
Фрагмент відео на якому вболівальники з Нідерландів співають гімн України.
Авторка сюжету: А це народне визнання − фани з Нідерландів виконують гімн України. Зі сльозами на очах з Києва їдуть шведи, але з обіцянками повернутися. Львів закохав в себе тисячі іноземних гостей. За неповний місяць в Україні побували майже 8.5 мільйонів вболівальників, це в рази перевершило будь-які попередні прогнози. Євро-2012 відкрило світові туристичну Україну. Вони побачили, вподобали і обіцяють повернутися.
Вболівальник: Ми повернемося в Україну як тільки випаде нагода. Тут дуже багато доброзичливих людей, ми ще приїдемо сюди як туристи, це добре місце. Це одне із найкращих місць у Європі.
Вболівальник: Тут дуже добрі люди. Мені подобається, я думаю, що тут можна проводити Кубок світу.
Авторка сюжету: Євро відбулося на вищому рівні за всіма напрямками. Напередодні закриття чемпіонату, наголосив очільник УЄФА, Україна та Польща провели один із кращих турнірів в історії Євро, − каже Платіні.
Мішель Платіні, президент УЄФА (відео 2012 року): Що в плані проведення, що в плані самого футболу, Євро-2012 було найкращою спадщиною. І сьогодні мене переповнює відчуття гордості: я гордий, що Україна і Польща показали, що вони дійсно було спроможні прийняти такий турнір.
Авторка сюжету: Рукостискання Віктора Януковича та Браніслава Комаровського на знак вдячності країн одна одній в підготовці Євро. Країни одна одній з задоволенням констатують − футбольне свято вдалося.
Віктор Янукович, Президент України (відео 2012 року): Перш за все я хотів би подякувати, як партнеру, пану президенту Браніславу Коморовському за те, що нам вдалося разом з ним, я впевнений в цьому, успішно провести свято футболу − Євро-2012.
Браніслав Комаровський, Президент Польщі: Хоча у фінал не вийшли ні Україна, ні Польща, однак можу з упевненістю сказати − чемпіонат Європи з футболу виграли Польща та Україна.
Авторка сюжету: Свято великого футболу закінчилося, переможці турніри − в ейфорії від перемоги, в Україні гордість, що провели чемпіонат такого рівня і підраховують плюси Євро. Найголовніші − відкрили себе світові, дотримались обіцянок і модернізували країну за 2 роки так, як цього не робили досі. Українська мрія здійснилась.
+++
Резонанс-Г.Суркис-И.Суркис-Ярославский-09.07.12 16 00
Телеканал «1+1»
Програма «Світське життя», 08.07.12, 22:40
Ведуча − Катерина Осадча
К. Осадча: Європейські вболівальники роз’їхалися, нові стадіони залишилися. На честь завершення Євро-2012 на київському стадіоні «Олімпійський» дають урочисту гала-вечерю. Подивимося, хто з впливових вболівальників прийде святкувати перемогу Іспанії.
Інтерв’ю зі співачкою Oceana
К. Осадча: Осіана, цілий місяць ми чули Ваш голос під час кожного матчу. Можете ще раз заспівати свою фірмову мелодію? За дивним збігом обставин ваша кар’єра розпочалася саме тут, у Києві ви знімали перший кліп і от тепер ви голос Євро. Київ для вас особливе місто?
Oceana, співачка: Так. Особливе і улюблене. Мої професійні досягнення відбуваються саме тут.
К. Осадча: Особисто Ви за яку команду вболівали?
Oceana: Чесно кажучи, я завжди тримали кулаки за збірні Польщі і України. Але я наполовину німкеня і тому дуже сумно, що Німеччина не пройшла до фіналу.
К. Осадча: Ви плакали?
Oceana: Повинна зізнатися я була дуже засмучена, але Італія грала дуже добре.
К. Осадча: Півроку тому, коли ми з Вами розмовляли, ви сказали, що не знаєте жодного українського футболіста. Ви вже з кимось із них познайомились?
Oceana: Тимощук. Він знімався у кліпі на пісню «Endless Summer».
К. Осадча: А у Вас є улюблений футболіст?
Oceana: Мій син. Він найяскравіший.
К. Осадча: Він грає у футбол?
Oceana: Так, він вже грає у футбол.
К. Осадча: На футбольному святі віп-гості. Найбагатший харків’янин зі статком майже в півтора мільярди доларів і власник ФК «Металіст» − О. Ярославський.
Інтерв’ю з власником ФК «Металіст» О. Ярославським
К. Осадча: Олександре, серед ваших гостей у Харкові був Ваш колега, мільярдер Р. Абрамович. Як проводили час за межами стадіону? Я впевнена, що ви йому показували Харків, свій маєток.
О. Ярославський: Так приятно слышать: «Ваш коллега миллиардер». Дома мы у меня не были, а по городу проехались, посмотрели. А вечером мы поехали в ночной клуб. Его там чуть на сувениры не разобрали.
К. Осадча: Тобто у Р. Амбрамовича брали автографи і фотографувалися і ніяка Ваша охорона не могла у цьому завадити?
О. Ярославський: Нет, нет. С нами еще был Валентин Борисович Юмашев, его жена Татьяна. Так что компания у нас была интересная.
К. Осадча: Ваш кум О. Дерипаска не прилетів ні на один матч до Харкова?
О. Ярославський: Он был на матче Голландия − Португалия.
К. Осадча: Ви один з українським мільярдерів, хто інвестує чи все інвестував у Євро найбільше власних коштів. Як ви гадаєте, все це взагалі виправдається? Все це повернеться?
О. Ярославський: Оно уже возвращается сегодня, в радости моих друзей, харьковчан. В радости тех гостей, у которых я вижу улыбки на их лицах. А в денежном выражении? Вы знаете, не все меряется деньгами. Радость какая-то в жизни тоже должна быть. Деньги − это, кончено, радость, но еще радость есть такого, душевного характера.
К. Осадча: Євро підійшло до закінчення. Зараз Ви вже з легким серцем можете поїхати відпочивати. Куди поїдете, де ваша сім’я відпочиває, зазвичай?
О. Ярославський: Думаю Евро теперь уже не закончится никогда. Знаете, это как хорошее послевкусие, после прекрасного обеда или ужина. О нем мы будем помнить, говорить и вспоминать всегда. А поедем, наверное, в Турцию.
К. Осадча: Я впевнена, що у Вас закордоном є власні будинки.
О. Ярославський: Скажу откровенно и большой секрет для Вас открою, что заграницей у меня нет дома. Знаете как? Увеличивая частную собственность, дома − это проблема, это целая головная боль. У меня есть дом в Киеве, Харькове. И на этом я решил остановиться.
К. Осадча: У Вас з дружиною велика різниця у віці, вона у Вас зовсім молода. Ви цю різницю відчуваєте? Тому що Ви, звичайно, намагаєтесь одягатись у рвані джинси і намагаєтесь гарно виглядати, і дійсно на свої роки Ви гарно виглядаєте, але цю різницю у віці з дружиною відчуваєте?
О. Ярославський: Я думаю, что я моложе ее.
К. Осадча: Ви відчуваєте себе на який вік?
О. Ярославський: Лет на 25.
К. Осадча: А дружині вже за 30.
О. Ярославський: А жене, как раз 25.
К. Осадча: Ми вже згадували про Ваш, такий молодіжний стиль, який Ви демонстрували на трибунах. Від чого залежало, Ви вбиралися у краватку і костюм чи у рвані джинси і сорочку?
О. Ярославський: Честно Вам скажу, что более свободно себя чувствую в джинсах и рубашке. Меня больше заставлял М. Платини одеваться в костюм. Он мне постоянно говорил: «Алекс, я тебе купил хорошие джинсы, потому что эти рваные у тебя».
Інтерв’ю з президентом ФФУ Г. Суркісом
К. Осадча: Григорію, я вже можу Вас майже привітати з закінченням Євро. Скоріш за все Ви вже не будете перебалотовуватися на посаду голови Федерації футболу і зараз час їхати відпочивати?
Г. Суркіс: З всією відповідальністю можу сказати і констатувати, що неможливо, а остаточно я вирішив не балотуватися далі. Я заборгував, перш за все, своїй родині не п’ять, а вісім років, я майже не приділяв уваги, у повній мірі, родині, яка чекає від мене, щоб я віддав борги.
К. Осадча: Яким чином почнете віддавати зовсім скоро?
Г. Суркіс: Я буду більше часу проводити разом з дружиною, своїми дітлахами, своїми онуками.
К. Осадча: Де саме?
Г. Суркіс: Де саме? Це немає значення.
К. Осадча: Ви не пропустили жодного матчу, що проходили в Україні. Що Ви відчули у той момент, коли нашій збірній не зарахували гол?
Г. Суркіс: Я відчув, що в повній мірі це несправедливо. Пан Колліна сказав про те, що бригада арбітрів помилилася. Власне кажучи, головний рефері Кашшаї признав, що бригада помилилася, і вони співчувають, перш за все не стільки Україні, скільки собі. Вони свою репутацію підпортили.
К. Осадча: Одразу після матчу, після програшу у групі, більшість гравців збірної України поїхали закордон. Тобто, вболівальники почали казати про те, що в них вже були квитки і вони вже, в принципі, не мали надію, що пройдуть далі?
Г. Суркіс: Я впевнений, що у жодного гравця не було ніяких квитків, ніяких планів на майбутні дні чи тижні. Вони робили гарно свою роботу.
К. Осадча: Пане Григорій, Ви не будете заперечувати, що українські футболісти ведуть достатньо світський спосіб життя? Зокрема Артем Мілевський одразу після матчу полетів на Ібіцу. Його часто можна зустріти у київських нічних клубах. Як Ви ставитеся до такої поведінки своїх підопічних? І чи не занадто Ви їх пестите, тому що лише за перемогу над шведами збірна отримала півмільйона євро?
Г. Суркіс: По-перше отримали мільйон євро.
К. Осадча: Тим паче.
Г. Суркіс: Ми подвоїли преміальні, але я Вам можу сказати, що ми живемо в демократичній країні, неможливо на сьогоднішній день в ланцюгах когось тримати.
К. Осадча: Ви взагалі забобонний? Тому що збірна України жодного разу не перемагала на «Донбас Арені»?
Г. Суркіс: Якщо Ви будете наголошувати на те, що саме «Донбас Арена» заважає хлопцям перемогти своїх супротивників, то я скажу Вам тоді, що я незабобонний. Чому? Тому що ніхто не заважав нашим хлопцям, тому ж Мілевському забити гол з відстані півметра до воріт. Ніхто не заважав Девічу не попасти у воротаря, щоб потім рикошетом, цей м’яч був уже в воротах, але його не зарахували. Наша доля така, яка вона вже є.
Інтерв’ю з президентом ФК «Динамо» І. Суркісом
К. Осадча: Ви з тих людей, хто сидить весь час за кермом, весь час за кермом у Києві. Ви порушуєте правила дорожнього руху? Вас, взагалі, часто зупиняють даїшники і коли зупиняють чи впізнають?
Ігор Суркіс, президент ФК «Динамо» Київ: Вы знаете, меня узнают, но, почему-то, тоже всегда штрафуют.
К. Осадча: В багажнику возите кілька м’ячів з підписами гравців київського «Динамо», щоб подарувати даїшникам?
І. Суркіс: Я могу открыть свой багажник. У меня там кроме спортивной теплой куртки ничего не лежит. У нас не все гаишники любят «Динамо» Киев. Многие любят «Шахтер», «Днепр», другие команды. Поэтому, если ребята останавливают и просят для ребенка мяч, то мы пытаемся удовлетворить их в этом вопросе.
К. Осадча: Зараз, після того, як для української збірної закінчилося Євро-2012 раніше, ніж хотілося б, буквально на наступний день Артем Мілевський відправився на Ібіцу. Про це всі дізналися. Артем Мілевський − ваш підопічний, він гравець київського «Динамо». Взагалі, це вже народна байка, як поводиться Артем Мілевський. Ви не хотіли його якимось чином карати?
І. Суркіс: Его карать можно только тогда, когда он появляется в общественных местах, когда идет чемпионат, когда нужно отдыхать и готовиться к следующему матчу. А то, что он во время законного отпуска полетел на Ибицу, хоть на Луну, − это его личное право. Кстати, в таблоидах я часто вижу и Сашу Шовковского. Но это не значит, что ему кто-то запрещает ходить куда-то с женой. Я всегда говорю, что когда ты идешь куда-то, ты должен понимать, какую команду представляешь.
К. Осадча: Ви штрафували їх, коли вони з’являлися під час чемпіонату десь у публічних місцях із склянкою?
І. Суркіс: Вот Шовковского не штрафовал, не было случая, потому что, кроме всего прочего, этот человек − профессионал.Он понимает это. Сам себя готовить футболіст должен к следующему матчу, который предстоит ему сыграть через какое-то количество дней. Мы же не можем запереть их дома. Поймите, они молодые ребята и у них есть потребности физиологические. Знакомиться с кем-то, с кем-то встречаться, любить. Мы не можем им этого запретить.
К. Осадча: Артема Мілевського ви штрафували, я впевнена.
І. Суркіс: Артема Милевского я штрафовал.
К. Осадча: На багато і часто?
І. Суркіс: На много, часто и очень длительное время.
К. Осадча: Його це не вчить взагалі?
І. Суркіс: Для него, видно, тусовки важнее, чем деньги. Но он не понимает одну единственную вещь: футбол заканчивается, ему скоро 29 уже, и когда он не будет игроком, то никто не будет обращать внимания, Милевский это или не Милевский. Поскольку в футболе надо себе имя завоевать. Так как Шевченко, Шовковский, Блохин тоже. Я думал сначала по молодости. Сейчас повзрослел.
К. Осадча: Якщо я не помиляюся, 10 років тому у київському «Динамо» була досить жорстка дисципліна. Колись ми зустріли Владислава Ващука у київській «Арені» у 3 години ночі. Він зі мною до сих пір не розмовляє, тому що він тоді отримав таку догану, що він це пам’ятає до сих пір. Я так розумію, що зараз з молодими хлопцями так жорстоко не поводяться?
І. Суркіс: Вы думаете, команда в 1999 году, которая попала в полуфинал Лиги Чемпионов, не гуляла? Она гуляла похлеще этих. Но они добивались результата. Для меня, как президента клуба, который тратит свои деньги, и не маленькие деньги, каждый год на футбол, самое главное, чтобы был результат. А что они делают? Я не могу заглянуть к ним ни под одеяло, ни в тот ресторан, в котором они гуляют. Меня это абсолютно не интересует. Есть результат − делайте то, что вы считаете нужным. Нет результата − естественно включаются штрафные санкции.
К. Осадча: Думали коли-небудь показово вигнати когось?
І. Суркіс: В профессиональном спорте такое понятие, как «показательно выгнать» невозможно. У них профессиональные контракты, они пойдут в ФИФА и в САS и все равно те деньги, которые я должен по контракту, они получат. Показово продати − оце можливо. Вот что мы пытаемся сделать сегодня с Алиевым.
К. Осадча: Ви намагаєтесь продати Олександра Алієва в яку-небудь іншу команду саме через його поведінку?
І. Суркіс: Прежде всего из-за его характера. Поэтому, если по нему будут предложения, мы его обязательно продадим.