Сто років у темпі лідера
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», завершуємо презентувати Київ.
Першість Києва − найстарший турнір, що проводиться на теренах сучасної України. Понад сто років тому, восени 1911-го, новостворена міська футбольна ліга організувала дебютні змагання для своїх членів. У вищому класі перемогли «Політехніки», заповнивши перший рядок у реєстрі найсильніших клубів нинішньої столиці нашої держави.
На зорі розвитку київського футболу переможці міських змагань отримували Кубок Павла Вешке. Уже другий його розіграш лишився незавершеним через настання холодів, і організатори вирішили вигравіювати на трофеї назви всіх трьох лідерів, фактично проголошених чемпіонами. Не без організаційних труднощів і подеколи оригінальних способів розв’язання проблем пройшла й решта турнірів до 1920 року. Втім, треба віддати належне київським «батькам» шкіряного м’яча тих буремних часів − першість міста не проводилася всього двічі.
Золота пора «Желдора»
З настанням радянської доби календар київського футболу впорядкувався, а в лідери вирвався заснований іще в 1919 році «Желдор». Команда, що представляла Південно-Західну залізницю, сповна скористалася тим, що практично до самої Другої світової війни найсильнішого в місті визначали двічі на рік, назбиравши багату колекцію титулів. Найавторитетніший колектив додинамівської епохи згодом, уже як «Локомотив», виступав і серед майстрів, навіть у вищій лізі радянського футболу (1938). Але з 1947-го втратив майстрівський статус. Проте на рівні аматорів залізничникам удалося втриматися до сьогодні. Вихованець дитячої школи «Локомотива» Олександр Яковенко, виступаючи в бельгійській елітній лізі, провів один матч за національну збірну України.
Заповіт Гретера й Кріванека
Повоєнний радянський період історії київського футболу позначений домінуванням у внутрішніх змаганнях команд великих промислових підприємств. Найстабільнішим був колектив заводу «Більшовик», підтримавши традиції футбольних піонерів міста із заводу Гретера й Кріванека, котрі на початку ХХ століття, власне, й заразили Київ грою в ножний м’яч. Якщо два перші титули заводчан − в обох першостях 1936 року − сприймалися як сенсація, то, починаючи з другої половини 1950-х, дивуватися вже доводилося тоді, коли чемпіонський титул або Кубок Києва діставалися комусь іншому.
Головний Коваль «Більшовика»
Тренерами «Більшовика» були такі відомі в минулому футболісти, як Володимир Гребер і Костянтин Щегоцький, однак на найвищий злет колектив надихнула співпраця з Лазарем Ковалем. Під його керівництвом шулявська команда незмінно ставала чемпіоном Києва з 1969 по 1973 роки. Або навіть по 1974-й, по якому не збереглося відомостей. До речі, незважаючи на титанічні зусилля столичних статистиків і футболофілів (чого вартий один лише труд Анатолія Коломійця, завдяки котрому побачила світ хроніка «Київський футбол на рубежах часів»), відновити повний список чемпіонів і володарів кубка поки не вдається. Є проріхи навіть у даних про турніри 1980-х і дев’яностих!
Кубкові успіхи киян
Останній документально підтверджений титул «Більшовика» датується 1986 роком. В активі заводчан також щонайменше 22 перемоги в міських кубкових розіграшах (цей абсолютний рекорд може збільшитися, коли будуть ліквідовані «білі плями» турнірної статистики). А також − три аматорські Кубки УРСР (1964, 1967 і 1978). Двох кубкових тріумфів республіканського рівня, причому поспіль (1954-55) досяг «Машинобудівник» − колектив заводу «Арсенал», один із лідерів міського футболу першої половини 1950-х, очолюваний знаним фахівцем Йосипом Ліфшицем. У 1983-му Кубок України здобув «Схід» − іще одна самобутня команда столиці, що представляла радіозавод. У її складі в різні роки виступали Сергій Кузнецов, Петро Слободян, Станіслав Євсеєнко, Микола Павлов.
Зіркові ветерани «Зірки»
Якщо назви «Більшовик» і «Схід», головним чином, асоціюються зі славним минулим, то «Темп», переживши «реінкарнацію» й ставши ФК «Зірка», є беззаперечним лідером аматорського футболу Києва. Команда авіазаводу, чий збудований у 1955 році стадіон традиційно був одним із найголовніших осередків спорту української столиці, залишила після себе багаті традиції, продовжувачем яких наразі є чинний чемпіон міста. Титул 2011-го став для підопічних Сергія Дем’янця п’ятим поспіль. Основному складу «Зірки» є в кого вчитися, адже ветеранська команда клубу − справжня збірна зірок: Ребров, Гусін, Максимов, Хацкевич із Белькевичем, Косовський, Коновалов, Дмитрулін, Нагорняк, Цихмейструк, Яшкін, Кардаш, Сирота. На матчі цієї «трупи» збирається понад тисячу глядачів!
Чемпіони Києва (1911-2011)
22 рази
«Локомотив» («Желдор»): 1922 (в), 1922 (о), 1923 (в), 1923 (о), 1924 (в), 1924 (о), 1925 (о), 1926 (в), 1926 (о), 1927 (о), 1934 (в), 1935 (в), 1935 (о), 1937 (о), 1938 (в), 1939 (в), 1939 (о), 1946, 1947, 1950, 1951, 1995.
16 разів
З-д «Більшовик» («Авангард»): 1936 (в), 1936 (о), 1957, 1959, 1964, 1965, 1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1977, 1978, 1979, 1980, 1986.
12 разів
«Зірка» (к-да Жовтневого р-ну, «Темп»): 1956, 1958, 1960, 1961, 1962, 1963, 1967, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011.
3 рази
«Політехніки»: 1911, 1912, 1916.
«Райкомвод»: 1927 (в), 1928 (о), 1929 (о).
«Динамо»: 1938, 1940 (в), 1955.
З-д «Арсенал» (к-да Печерского р-ну, «Зеніт»): 1953, 1954, 1975.
АТЕК (ОМІКС): 1999, 2002, 2005.
2 рази
«Спорт»: 1912, 1915.
«Любителі Спорту»: 1913, 1914.
1-й Спортклуб ім. Леніна: 1921 (в), 1921 (о).
ОБО (ОБЧА): 1937, 1949.
«Схід»: 1976, 1984.
«Динамо-3»: 1995, 1996.
«Альянс»: 2004, 2006.
1 раз
«Славія»: 1912.
«Маккабі»: 1918.
«Местран»: 1930 (о).
Артилерійське училище: 1945 (о).
«Верстатобудівник»: 1988.
«Металіст»: 1989.
«Дружба»: 1994.
«Дніпро»: 2000.
ФК «Київ»: 2001.
ФК «Арсенал»: 2002/03.
ДЮСШ-15: 2003.
Першості, результати яких відомі лише по загальному заліку: 1963 (переможець − «Темп»), 1972, 1992/93, 1997/98 («Динамо»), 1981-83 («Схід»). В 1917, 1919, 1920, 1925 (в), 1931, 1944 рр. першість або не проводилася, або не завершилася, або чемпіон не визначений. Про турніри 1932, 1933, 1948, 1952, 1966, 1968, 1974, 1985, 1987, 1990 і 1991 рр. відомостей немає.