Переселення душ
Обирати найвидатнішу, найяскравішу, найвідомішу, «най-най-най...» постать київського футболу для рубрики «Ім’я в історії» було справою невдячною. В столиці при визначенні символічних збірних усіх часів, топ-50 чи навіть топ-100 найкращих суперечки розгортаються не на жарт, то що вже казати про одного чи двох кандидатів.
Однак, чесно кажучи, ми в редколегії не дуже довго міркували − кого саме «делегувати» повпредами футбольного Києва. Обидва − живі символи не тільки свого міста, а й усієї України, від Сяну − до Дону. Обидва залишили яскравий слід у світовому футболі. Обоє − посли ЄВРО-2012, до якого готуються як зацікавлені учасники. Олег Блохін − на посаді головного тренера нашої збірної, Андрій Шевченко − як її капітан і найдосвідченіший гравець.
Зіркові паралелі
Знов-таки, не ставили на меті познайомити читача з біографіями цих зірок. По-перше, це означало б опускатися до банальщини, по-друге, лише переліком індивідуальних і командних нагород форвардів, один із яких досяг успіху ще й на тренерській ниві, вичерпали б навіть умовно відведений ліміт місця. Пропонуємо лише кілька паралелей у характерах і спортивній долі Олега Володимировича й Андрія Миколайовича, а також − у їхній значущості для Києва, для України та для Футболу.
Так каже Зодіак
Обидва народилися в рік Дракона. Шева, щоправда, під знаком Терезів, тож жах на «жертв» звик наводити переважно на футбольному полі. Зате його наставник по національній команді − типовий Скорпіон: принциповий, «колючий», незручний для багатьох. «Щодо відстоювання власних принципів, із роками я навряд чи змінюся, − наполягає Олег Блохін. − Хоча зовні, звичайно, вже значно більш розважливий, менш емоційний. Навіть на тренерській лаві, де напруга традиційно зашкалює...»
Пророки своєї вітчизни
Роль всенародних улюбленців пасувала їм як мало кому іншому. Однак обидва були «пророками у своїй вітчизні», звикши до критики, яка час від часу оберталася критиканством. Блохіну-гравцю дорікали за надмірну емоційність на полі й за те, що поза ним не завжди й не з усіма міг знайти спільну мову. Блохін-тренер для декого надто різкий з одного боку й надто закритий − з іншого. Андрія також у чому тільки не звинувачували − не хочеться навіть повторювати. Але й один, і другий недоброзичливцям відповідали досягненнями у справі, яку звикли робити якісно, професійно та самовіддано.
Два дракони в одній упряжці
Патріоти своєї батьківщини, вони стали «людьми світу». Один заслужив прізвисько Цар у Греції, інший − в Італії. Для обох вельми знаковою країною стала Німеччина. На свій перший чемпіонат світу Шева потрапив, як і Блохін, в 29 років. Команди обох форвардів увійшли на тих турнірах у вісімки найсильніших. Обидва вважалися головними надіями збірних, але за свою гру отримали не найкращу пресу. Втім, німецький мундіаль-2006 став найуспішнішим поки що для української збірної. І без голів − як частин тіла й забитих м’ячів − двох своїх «драконів» ця команда навряд чи сягнула б тієї вершини.
Від «Газовика» до «Барселони»
Шевченко дебютував у основному складі «Динамо» в день народження свого дитячого кумира Блохіна − 5 листопада 1994-го, в кубковому поєдинку киян з комарненським «Газовиком». А рівно через три роки відсалютував 45-річчю Олега Володимировича хет-триком у ворота «Барселони» на її полі, ще на три кроки наблизившись до досягнень рекордсмена радянського та українського футболу. Вони здавалися вічними, але Шева встановив нові бомбардирські орієнтири, заодно «забивши» й найголовніший свій м’яч − Золотий.
Пророцтво віщого Олега
Блохін знав, що так буде. І сказав про це 21-річному Андрію під час вручення призу «Гравець року» на акції «Людина футболу-97». «Я щиро хвилювався, − зізнався тоді Шева. − Для мене було подією стояти поруч із людиною, чиє ім’я незмінно ототожнюється з поняттям «український футбол». А з нашого спілкування найбільше запам’яталася фраза: «Досягти вершини значно простіше, ніж на ній утриматися». Йому це вдавалося не рік і не два. І напуття такого Гравця дорого коштує...» Кілька років по тому, вже в статусі найкращого футболіста Європи, Шевченко зізнався, що в той вечір Блохін відкритим текстом напророкував йому «Золотий м’яч».
Вірменський акцент
Забиваючи свої голи за київське «Динамо» та збірну − тоді ще Радянського Союзу, Олег Блохін, сам того не відаючи, переконував Вищі Сили в тому, кого саме треба обрати на роль його наступника. Андрієві Шевченку залишалося провести в материнській утробі ще четверо діб, коли 25 вересня 1976 два голи одинадцятого номера визначили долю переможного для київського «Динамо» матчу чемпіонату СРСР проти єреванського «Арарату» (3:2). Причому перший м’яч кращий на той момент гравець Європи провів на 52-й хвилині (рік його народження), а другий − на 76-й (рік народження Шеви). «Арарат» більше за інші радянські клуби постраждав від Блохіна, пропустивши після його ударів 21 м’яч. У Андрія не було можливості позмагатися з вірменським клубом у чемпіонаті Союзу, але «натяк» він зрозумів, на рівні збірних обравши головною жертвою саме команду держави зі столицею в Єревані (7 голів із 46 в синьо-жовтій формі).
Щити на воротах Царграда
Збірну Туреччини Олег Блохін може вважати своїм найзручнішим суперником. Цій команді він забив п’ять м’ячів (стільки ж − фінам), причому три з них − у гостях. Виїзний поєдинок проти турок 1 травня 1996 став знаменним і для Андрія Шевченка, адже саме тоді він відкрив свій гольовий реєстр у національній команді України. Згодом до дебютного м’яча додадуться ще два, забиті Шевою в Стамбулі в листопаді 2004-го. Мабуть, саме та перемога гостей із рахунком 3:0 і блискуча гра Андрія остаточно переконали Європу − хто того року був найбільше гідний «Золотого м’яча».
Народжені в коханні
Олег Блохін був другою дитиною в сім’ї. Його брат Микола народився тринадцятьма роками раніше. Немов вибачаючись за «патріархат», майбутній головний тренер збірної України став батьком трьох дочок − Ірини, яка з’явилася на світ у шлюбі з Іриною Дерюгіною, Ганнусі та Катрусі, подарованих чоловіку його нинішньою супутницею Анжелою. Андрій Шевченко виховувався не тільки під батьківським наглядом, а й під чуйною опікою старшої сестри Олени. Зате, схоже, у володарів «Золотого м’яча» XXI століття і їхніх дружин − мода на хлопчиків. Шева та Крістен мають двох спадкоємців − Джордана та Крістіана.