Резонанс
Лубкивский: К середине мая мы будем полностью готовы принимать гостей Евро-2012
Юлия Артамощенко
For-ua.com
26.01.12
Казалось, только вчера Украина и Польша получили право на проведение Евро в далеком 2012 году. А вот уже до стартового матча осталось менее полугода. О том, как Украина проведет Евро-2012 и что будет после, а также о многом другом в эксклюзивном интервью ForUm’у рассказал Директор турнира УЕФА Евро-2012 в Украине и руководитель оргкомитета «Евро-2012 Украина» Маркиян Лубкивский.
− Маркиян Романович, первый вопрос традиционный: какова сейчас готовность Украины к проведению Евро-2012?
− В последние два года наше государство продемонстрировало немалую напористость в подготовке к Евро-2012. На сегодняшний день готовность составляет 90%. Остальные 10% предполагают очень интенсивную работу, причем по разным направлениям.
Абсолютно уверенно могу вам сказать, что к моменту проведения первого матча Украина будет готова на все 100%. Украина − молодое государство, у которого большие амбиции, в частности − европейские. Евро-2012 − это шанс продемонстрировать себя, свои возможности на международной арене. Я искренне надеюсь, что чемпионат будет реальным толчком для нашей страны.
− Что именно еще предстоит сделать?
− Стадионы у нас уже практически готовы. Остались вопросы организации операционной составляющей функционирования арен во время матчей. УЕФА усилила операционные команды стадионов, предложив свои экспертные услуги и по безопасности, и по общему управлению, понимая то, как арены должны функционировать.
Опять же, нужно учитывать тот факт, что в Украине состоятся самые интересные матчи группового турнира − Германия, Англия, Франция, Голландия и Португалия будут играть у нас. Традиционно команды этих стран сопровождают большие группы болельщиков. А это значит, что нагрузка на аэропорты и украино-польскую границу будет интенсивной. И сегодня мы просчитываем все возможные сценарии, думаем, как обеспечить беспрепятственное движение людей через границу, чтобы все могли вовремя попасть на матч, а потом быстро вылететь/уехать на другой стадион в Украине иле в Польше, либо же вернуться к себе на родину.
Соответственно, важна и процедура пересечения границы. Мы совместно с МИД Украины и Пограничной службой работаем над этим вопросом. Думаю, что процедура будет простой и понятной.
Также важно, чтобы люди, не владеющие украинским языком, могли получить максимум информации на английском. Думаю, города справятся и донесут все сведения, необходимые иностранцу в Украине.
− А если оценивать готовность Киева, Донецка, Львова и Харькова, какой из принимающих городов лучше всех готов к достойной встрече гостей?
− Очевидного лидера нет. Подготовка каждого города имеет свою специфику. У каждого есть как сильные, так и слабые стороны.
Киев. Это столица, город, концентрирующий в себе самые большие ресурсы (финансовый, транспортный, гостиничный и т.д). Чрезвычайно важно, что уже завершено строительство НСК «Олимпийский».
Соответственно, Киев сегодня мог бы считаться самым подготовленным. Но есть еще немало вопросов, требующих решения уже в ближайшее время.
Большим преимуществом Киева является и наличие метрополитена, что поможет болельщикам попасть в центр города. Остается открытым вопрос, как они покинут стадион. Как будут доставлены в аэропорт, непосредственно к терминалам. Нужно все продумать и сделать так, чтобы и людям было удобно, и не было чрезмерной нагрузки на аэропорт «Борисполь».
Сейчас мы решаем вопрос транспортного сообщения между аэропортом «Борисполь» и ближайшей к нему станцией метро.
− Нагрузка будет серьезная…
− Да. Во время проведения матчей Евро-2012 Киев может принимать 150-170 рейсов в день. В Донецке мы тоже ожидаем около 150 рейсов. А это значит, что за один час в аэропортах будет осуществляться до двадцати «movements» (движений) − десять взлетов, десять посадок. Соответственно, нужно рассчитать количество общественного транспорта, чтобы болельщики могли беспрепятственно добираться до центра города.
Но вернемся в Киев. В столице, если говорить о гостиницах, нет проблем с размещением ни целевых групп УЕФА, ни болельщиков. Сегодня до иностранцев необходимо донести важную информацию, например о наличии номеров, на английском языке. Эта задача, как я уже говорил, стоит и перед Киевом, и перед остальными принимающими городами.
Если говорить о Львове, то там тоже нет проблем с размещением. Там нам нужно решить транспортные вопросы.
В первую очередь, открыт вопрос движения так называемых шаттл-басов по маршруту Львов-Трускавец, Трускавец-Львов. (В Трускавце планируется разместить как целевые группы УЕФА, так и болельщиков).
Также нужно решить проблему общественного транспорта во Львове, его там недостаточно для того, чтобы осуществлять все перевозки. Опять же, мы не можем отобрать его у горожан, чтобы использовать для перевозок болельщиков. Это было бы неправильно. Поэтому Львов должен обеспечить достаточное количество подвижного состава.
Во Львове завершается строительство аэропорта. Стадион провел первые контрольные матчи. Совершенствует свою работу операционная команда на «Арене Львов». Обустраивается территория вокруг него.
− Значит, вокруг львовского стадиона не будет все такое серо-угрюмое, как сейчас?
− Нет. Конечно, нет.
Во-первых, сейчас все кажется таким серым, поскольку зима. Во-вторых, уже весной мы начнем оформление не только стадионов и аэропортов, но и городов. Все будет очень ярко, красочно, интересно и привлекательно.
Теперь по Донецку. Там также завершается строительство аэропорта. Со стадионом все в порядке. Он один из лучших в Европе, причем как с архитектурной точки зрения, так и с управленческой. На «Донбасс Арене» работает самая опытная сегодня операционная стадионная команда в Украине.
Главная проблема для этого города − это каким образом разместить целевые группы УЕФА и болельщиков во время четвертьфинального и полуфинального матча.
Сегодня идет работа над тем, каким образом обеспечить людей если не проживанием в Донецке, то возможностью добраться туда, например из Киева, и вернуться в столицу после матча.
То же касается и Харькова. Ни Донецк, ни Харьков не являются туристическими центрами. И было бы неправильно настроить там гостиниц под Евро-2012, которые бы потом простаивали.
Стадион в Харькове сооружен. Решаются вопросы, связанные с управлением им, распределением полномочий между разными институтами (область, город, частный инвестор). Что касается аэропорта, то терминалы построены и функционируют. Есть вопросы еще к полосе и перронам. Харькову также важно завершить строительство дорог вокруг стадиона.
Но все это решаемо. К середине мая мы будем уже полностью готовы принимать и гостей, и команды, и целевые группы УЕФА . Опять же, нам будут помогать волонтеры. Уже сформирована команда добровольцев из 5,5 тысяч человек, которые будут работать по 20 направлениям в Украине и Польше. В Украине вопреки скептицизму вокруг перспектив спортивного волонтариата конкурс превысил всевозможные ожидания и установил небывалый рекорд − 24 тысячи желающих на менее чем 3 тысячи мест. Мы отобрали самых достойных.
Также мы вводим институт стюардинга на стадионах. Стюарды − это люди, которые помогут ориентироваться на стадионе и будут предупреждать кризисные ситуации. На «Донбасс Арене» стюарды уже себя очень хорошо зарекомендовали − они обеспечивают и комфорт, и безопасность. Но если произойдет что-то серьезное − будут работать другие компетентные органы.
Этот чемпионат уже богат на рекорды. Это действительно так. Кроме волонтерской программы, это и финальная жеребьевка, которую мы проводили в декабре 2011 года. Мы горды тем, что, по оценке УЕФА, она стала самой масштабной и организованной за всю историю УЕФА и чемпионатов Евро.
Заявка на билеты у нас также рекордная − двенадцать миллионов на пятьсот тысяч билетов. Это на 17% больше, чем на Евро-2008. Думаю, что хороших рекордов у нас еще будет много.
− Создается «Система 112». Милиционеры учат английский. Уже решено, что школьники и студенты раньше закончат учебу. Трудно переоценить важность сотрудничества разных ведомств и министерств во время подготовки столь масштабного события. Насколько хорошо координируются сегодня все действия? Возможно, Вы проводите некие ревизии?
− Взаимодействие с правительством, министерствами, ведомствами действительно важно. И тут грех жаловаться. У нас очень хороший контакт с вице-премьером Борисом Колесниковым. И весь перечень проблемных вопросов доводится и до его ведома. У нас нет проблем с точки зрения взаимодействия.
Конечно, есть много вопросов цивилизационного плана. Это и языковая подготовка милиционеров, и качество наших медуслуг, и обеспечение нужд людей с ограниченными возможностями, и многое другое. Но могу вас заверить − ничто не остается вне нашего поля зрения.
Например, если у милиционера при общении с иностранным гостем чемпионата возникнут сложности с английским, помогут волонтеры. Уже решается вопрос оказания медпомощи в случае такой необходимости. И так далее, и так далее.
− Насколько безопасно будет в Украине во время проведения Евро-2012?
− Евро-2012 − это большой футбольный праздник. Когда появляется информация о террористических угрозах, необходимости не пустить на нашу территорию агрессивно настроенных фанатов той или иной команды − это несколько, мягко говоря, неприятно. Конечно, мы должны все предусмотреть, быть готовыми к любому развитию событий.
Но нам нужно сделать все, чтобы этот футбольный фестиваль был проведен как можно лучше. Мы рассчитываем на то, что все, кто приедет к нам, вернутся домой с самыми лучшими впечатлениями.
− Согласитесь, в современном мире растет угроза терроризма. И поверьте, для многих жителей Украины гораздо важнее не футбол, а безопасность.
− Безопасно и комфортно будет всем: и приезжим, и местным.
Мы серьезно работаем над тем, чтобы обеспечить самый высокий уровень безопасности, притом − ненавязчивой.
Поймите, Евро-2012 − это как айсберг. Сверху то, что предлагается болельщикам. Внизу − невидимая часть подготовки, предусматривающая все риски.
Но поймите также, нельзя подавать сигналы: «Мы будем жестко противодействовать всем рискам!». Мы дружеская страна, готовая обеспечить безопасность всем.
− Многим захочется оставить себе кусочек Евро-2012. Как сегодня обстоят дела с сувенирной продукцией, защитой рынка от подделок?
− К сожалению, есть и контрафактная продукция. Ее много. Люди еще не понимают, насколько серьезна ответственность за нарушение прав на интеллектуальную собственность.
Но уже началось производство законной продукции. Наши партнеры активно работают.
Национальный Банк Украины стал первым лицензиатом. Выпущены прекрасные монеты.
Так что я уверен, каждый сможет взять с собой частичку Евро-2012 и Украины.
− Позвольте Вас подробнее расспросить о монетах «Евро-2012». Вы для себя их приобретете?
− Безусловно. Тем более, я монеты коллекционирую.
− Возможно, Вашу коллекцию пополнит и золотая полукилограммовая монета «Финальный турнир Чемпионата Европы по футболу 2012 г.»?
− Ой, на нее у меня денег не хватит.
− Скажите, а что после Евро-2012? Ведь в каждом празднике главное − не перегулять. Не наступит ли болезненное похмелье, после того как по прошествии времени мы посчитаем и окажется, что для нашей страны это было слишком дорогое удовольствие?
− Давайте посчитаем уже сейчас. Начнем с аэропортов. Вспомните, какие, извините, «курятники» были совсем недавно во Львове, в Харькове, в Донецке. Возможно, для 1960-70-х годов, для Советского Союза они были нормальные. И вот только теперь, впервые за двадцать лет независимости, Украина получила новые терминалы, взлетно-посадочные полосы, уровень сервиса. Четыре новых аэропорта − это привлекает туристов, соответственно пойдут деньги в государство. Так что, на мой взгляд, вопрос о том, насколько оправдана была инвестиция государства в аэропорты, риторический.
Теперь о стадионах. Важно, чтобы они продолжили жить и после Евро, причем 365 дней в году. При условии правильного управления − так и будет. Уже сегодня заключены договора о том, что «Динамо-Киев» будет выступать на «Олимпийском», львовские «Карпаты» − на «Львов Арене». На этих стадионах будет выступать сборная Украины по футболу. Там будут проводиться концерты, функционировать система корпоративного гостеприимства, рестораны, тренировочные центры и прочие объекты, которые приносят прибыль спортивным аренам. Надеюсь, что эти стадионы будут функционировать и зарабатывать, а не существовать на дотации.
Немаловажно и то, что на Евро-2012 в Украину приедет огромное количество болельщиков. Люди будут жить в гостиницах, питаться, покупать сувениры − а это деньги. Например, в Австрии и Швейцарии болельщики оставили более миллиарда евро, что стало хорошим вливанием в малый бизнес.
Во время подготовки в Украине реформируется система пересечения границы, упрощаются процедуры. Наводится порядок в функционировании многих служб, например такси.
Да. Это первые шаги, которые не всегда успешны. И это потому, что есть сопротивление − к примеру, люди привыкли ездить в старых разбитых маршрутках. Сейчас есть шанс пересесть в хорошие, комфортабельные автобусы.
Жизнь после Евро-2012 есть. Это однозначно. Сложно точно подсчитать и четко сказать, окупится ли эта инвестиция. Вот как измерить цену имиджа государства?.. Но я думаю, что этот проект прибыльный. И пусть это не ощущается сегодня-завтра, но для государства, его будущего, европейских аспираций − это большой плюс.
− Мы не осрамимся ни перед своими, ни перед чужими?
−Я уверен, что Украина покорит всех своим гостеприимством и непосредственностью.
Очень часто мы сами себя съедаем поиском негатива. Вспомните, сколько раз у нас «отнимали» право на проведение чемпионата, сколько было критиков, пессимистов и скептиков. Но, несмотря ни на что, проект у Украины, и он будет воплощен в жизнь на высочайшем уровне.
− Обязательно будут сравнивать Евро-Польшу и Евро-Украину. Как думаете, наш футбольный праздник будет лучше, чем у партнеров?
− У поляков есть свои плюсы, у нас − свои. Поверьте, не все так плохо, как нам часто хотят рассказать. И если сравнивать нас с поляками, то я не хочу сказать, что мы будем лучше. Но наш путь действительно труднее. Нам приходится решать много вопросов, о которых Польша даже не думает. Но и вкус успеха от столь сложной задачи будет ярче и слаще.
− Скажите, а где Вы видите себя после Евро?
− Я об этом не думал. Честно. Пока я себя не вижу нигде, кроме как здесь. И никаких планов, договоренностей у меня нет. Как будет − так будет.
Для меня главное − провести Евро-2012, финальный матч в Киеве, а потом уехать с семьей на недельку-другую отдохнуть.
+++
Резонанс − П.Коллина − Украинский футбол − 26.01.12 12-25
П'ЄРЛУЇДЖІ КОЛІННА: «В АРБІТРИ МЕНЕ ПОКЛИКАЛА РОМАНТИКА»
Сергій Перєбийніс
Український футбол
26.01.12
Славнозвісний рефері − про фартовий свисток, прізвисько Фантомас та тонкощі професії.
«Buonasera...Good evening... Добрый вечер» − водночас трьома мовами вітається сеньйор Колліна в безлюдному коридорі Будинку футболу в Києві. За вікном далеко не італійська заметіль, але в негоду, та ще й в неділю, куратор українських рефері − на роботі.
− Будь ласка, зачекайте ще кілька хвилин, мені терміново потрібно допрацювати кілька документів, − усміхаючись, вибачається італієць і поспіхом всідається за робочий стіл.
Там − купа графіків і таблиць. Сьогодні пан Колліна тестував українських арбітрів. Зморщивши лоба, щось вираховує, прискіпливо вдивляється в графічні зображення і часто підкликає перекладача − українця Романа, якого називає Роменом, роблячи наголос на «о» (щоправда, спостерігаючи за його впертістю і завзятістю, чомусь навіть не сумніваєшся, що колишній топ-арбітр дуже скоро зможе спілкуватися без перекладача. − СП.)− Над столом жовто-блакитна футболка з написом «Колліна» на спині. Поличка на стіні встелена атрибутикою українських команд. Зблизька Колліна видається и не таким уже суворим, як це часто здається, коли спостерігаєш за ним з екрана телевізора. Харизматичну зовнішність пом'якшує якась наївна тепла усмішка. Аж не віриться, що на полі він лише одним поглядом міг приструнити визнаних футбольних «піжонів»...
ЛІБЕРО ЦЕРКОВНОЇ КОМАНДИ
− Сеньйоре Колліно, а чи знаєте ви, з яким українським словом співзвучне ваше прізвище?
− Так, якось мені пояснили − вашою мовою це означає «коліно». А от ви не знаєте, що означає «колліна» італійською? Це − пагорб, невеличка гора.
− З погляду на те, яких висот ви досягли, то не така ця гора вже й маленька! Скажіть відверто − звідки у вас з'явилася пристрасть до футбольного суддівства? Я далекий від думки, що ви про це ремесло мріяли з дитинства...
− Маєте рацію. Навіть не думав про таку професію. Все сталося випадково. Мені було лише сімнадцять, я саме навчався у ліцеї. Якось мій приятель прибіг до мене з новиною: мовляв, десь в місті набирають слухачів на курси арбітрів. Думаю, кожен погодиться зі мною: коли тобі сімнадцять років − довго ніколи не розмірковуєш. І багато речей у цьому віці сприймаєш як романтичну пригоду. Ось така сталася й зі мною. Я записався на ці курси, як зараз модно говорити серед молоді, − «по приколу». Однак з кожним заняттям мені ставало дедалі цікавіше, і я навіть не помітив, як ця «кухня» затягнула мене з головою. В ній «варюсь» і донині..
.
− І що для вас стало в ній професійною «колліною», тобто вершиною?
− Найвищим досягненням вважаю роботу на фінальному матчі ЧС-2002 між Бразилією та Німеччиною. Пам'ятним видався і фінал Ліги чемпіонів-1999 між «Баварією» та «Манчестером». (Манчестер тоді вирвав перемогу на останніх секундах − 2:1, а Колліна після матчу ходив по полю і приводив до тями ридаючих гравців «Баварії». − С.П.) Думаю, що і для журналіста робота на таких турнірах − це вже рівень.
− А як у вас складалося з практичним футболом? М'яча любите поганяти?
− Авжеж! Я ж італієць. В юності виступав за різні любительські команди в Болоньї і навіть за церковну команду. Найчастіше грав на позиції ліберо. Конституція мого тіла дозволяла ефективно відбирати м'ячі, вступати в єдиноборства. А вже коли став арбітром, частенько грав у благодійних матчах разом з зірками естради, відомими спортсменами.
− Якось по телевізору бачив, як ви вправно граєте в баскетбол!
− О, це окрема тема! Я справді фанат цього захоплюючого виду спорту.
А судді − хто? Розумні спортсмени без емоцій...
− Чи можна сказати, що на баскетбольному майданчику ви відновлюєте нерви після гамірних стадіонів, лайливих футболістів і критики вболівальників?
− Ви знаєте, на лайку тренерів чи емоції футболістів я ніколи не реагував. Якщо не навчитися не звертати на це увагу − то арбітром не стати. Стійкість до стресових ситуацій − це чи не найголовніша риса, якою має володіти арбітр. А кожна гра − це стрес! Дивіться, є чимало футболістів, які творять дива на тренуваннях або в контрольних іграх, а виходять на відповідальну гру − і все! Вони просто губляться! Це вже проблема психології. Для арбітра це дуже важливий момент. Вразливій людині дорогу в рефері зачинено.
− А яким ще потрібно бути, аби не загубитися в цій професії?
− Америку не відкрию − арбітр має досконально знати правила. Всі деталі, всі нюанси. А таких є сила-силенна. Сучасний футбольний суддя ще й зобов'язаний бути спортсменом. Ви ж подивіться, які швидкості в сучасному футболі (за інформацією європейських ЗМІ, перед ЧС-2002 Колліна був єдиним арбітром, який не склав тестів з фізпідготовки, але йому навіть довірили судити фінальний поєдинок!!! − С.П.). Глядач цього не бачить, але арбітри витрачають багато часу на вдосконалення своєї фізики. Коли футболіст починає помилятися? Коли він стомлений. Те ж саме коїться із арбітром. Рефері-професіонали сьогодні навіть вивчають тактику футболу, всі її тонкощі. Перш ніж вийти зі свистком на поле, суддя має зібрати всю можливу інформацію про матч, який йому доведеться обслуговувати: ажіотаж довкола поєдинку, хто з футболістів у якій формі та настрої, турнірну ситуацію і безліч інших дрібниць. Все це потім допомагає в роботі під час гри.
− А що має статися з арбітром під час матчу, щоб потім можна було сказати − потрапив у халепу!?
− Найстрашніше − коли арбітр вагається. Якщо гравці хоч на мить відчули твою нерішучість, − пиши пропало. На прийняття рішення інколи є всього 1-2 секунди. Але вони видаються вічністю!
− Ви приймали на полі такі рішення, за які потім було соромно?
− Звісно, помилявся − без цього нікуди. Але думаю, що це несправедливо, коли на арбітра за допущену помилку потім виливають купу бруду. Рефері може весь матч приймати вірні рішення, а потім одна помилка, і все − він ворог. До футболістів чомусь ставлення позитивніше. Я не розумію тих, хто каже: мовляв, суддя − це людина, яка псує весь спектакль. Я часто пригадую, як мої співвітчизники, легендарні Роберто Баджо та Франко Бареззі, на Мундіалі-1994 в США не забили післяматчеві пенальті і програли фінал. То хіба це значить, що вони погані чи, можливо, невдахи?
− Чи можна сказати, що невдахами є українські рефері? Адже жодного українського арбітра не запросили працювати головним на Євро-2012...
− Ні, так не можна казати. Та й взагалі, чи є в України якісь підстави ображатися? На Євро не буде арбітрів з багатьох футбольних країн. Для роботи на чемпіонаті ми обрали дванадцять арбітрів з категорії «еліти», тобто кращих з кращих. Конкуренція величезна. Хоч українця Швецова та його польського колегу на Євро ми включили як четвертих арбітрів. Повірте, в сучасному футболі й четвертий арбітр грає значну роль. До речі, зараз ми проводимо спеціальні заняття, аби сформувати «надійні» бригади рефері на матчі Євро, виробити в них відчуття ліктя. Це дуже важливо під час роботи на подібних турнірах. Там кожен матч − наче останній!
БАГАТСТВО... В 50 ЦЕНТІВ
− У вас є якісь фартові суто суддівські амулети?
− Так. Адже ми, люди Середземномор'я, зазвичай надаємо великого значення подібним речам. Для жеребу перед матчем я завжди використовував монетку в 50 американських центів. Я з нею ніколи не розлучався. Мабуть, це саме вона допомогла мені в доволі успішній кар'єрі (усміхається).
− Свисток теж якийсь особливий?
− Ні, свисток у мене звичайнісінький. З ним також не розлучався майже ніколи. Я його зберігаю вдома. На поличці, поряд з цінними речами. Там, до речі, лежить і м'яч з фінального матчу ЧС-2002, який я мав щастя обслуговувати.
− Сеньйоре Колліно, у вас, як ні в кого серед арбітрів, є багато прізвиськ. У Росії вас називали «Кащеюшка», в Європі кличуть «Фантомасом» та «Інопланетянином». Не ображаєтесь?
− Ні. Якщо людям так подобається − то нехай. Думаю, вони не зі зла ці імена вигадують. До речі, мало хто знає, що в Італії мене ще називали «Коджо», це був герой одного з американських фільмів про італійських бандитів. Один з персонажів картини був лисий, і мене довгий час асоціювали з ним. Я і не думав ображатися чи якось реагувати. У футболі, зрештою, на прізвиська не прийнято ображатися. А взагалі, це дуже круто, коли ти схожий лише на себе...
+++
Резонанс-Микола Васильков − Укр. Футбол − 26.01.12 12-45
МИКОЛА ВАСИЛЬКОВ: «ФУТБОЛІСТИ − ТАМПЛІЄРИ, ІЛЮМІНАНТИ, МОРМОНИ, ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ БУТИ ЗІРКАМИ»
Анна Барахтянська
Український футбол
26.01.11
Кінцевий матеріал спецсерії від «УФ» про українські футбольні телепередачі ми присвятили проектам ICTV − «Третьому тайму» й «Іншому футболу». їхнє обличчя − це одіозний Микола Васильков, який побалакати любить, хоче, вміє. Навіть якщо не по темі. Але у нас вийшло по темі. Шкода лише, що співрозмовник надто поспішав...
«СИДІВ Я ЯКОСЬ З КІЛЕРОМ У ДУПІ В ЧОРТА...»
− Микола Васильков завжди відзначався оригінальністю на українському ТБ. То як виникла ідея досить-таки оригінальних програм «Інший футбол» і «Третій тайм»?
− Це не суто мої ідеї, є такий Кілер, таємнича фігура, агентом у програмі працює... Він і запропонував мені запустити на ICTV новий проект, хоча на той час з цього каналу я вже пішов, працюючи у новинній сітці СТБ. Сиділи ми в нього вдома − у дупі в чорта − на Борщагівці і саме там зародилася ідея створити «Інший футбол». Належить вона Кілеру, а далі, як креативна агенція на двох, ми почали розробляти цей проект. Створили щось схоже на «Русские сенсации», з таким самим «ап енд гоу» (формат, у якому кілька сюжетів починаються одночасно, а потім перериваються, і це тримає глядача в напрузі), але час показав, що нам трохи не вистачає контенту. Треба було, щоб усі історії були однаково сенсаційні або рівноцінні. Але «ІФ» − щотижнева програма, і «годувати» людей «консервами» у нас не вийшло, тож ми зупинилися на суміші рубрик, які, згодом, перетворилися на те, що в нас зараз є.
− А як щодо «Третього тайму»?
− Ця програма − життєва необхідність. Коли канал ICTV придбав ліцензійні субправа у Першого національного на паралельну трансляцію чемпіонату світу-2010, то перед показом матчів (і після) треба було втримувати глядачів біля екранів. Колективним розумом дійшли висновку, що для цього потрібна якась студія. Я би сказав, що концептуальна ідея програми належить продюсеру каналу Оксані Дихнич і тому ж Кілеру. Це вони придумали, що її формат має бути дискусійним, з елементами розважалівки, тобто пішли від абстрактного.
− «Третій тайм» − це, радше, шоу, чи, як кажуть, глибока аналітика?
− Та ні, не шоу. Це − дискусійна студія, ніякої аналітики. Аналітика тільки в тому, що береться аналітична тема, аналітичне тло. Якщо називатиму футбол аналітичним тлом, то у «Третьому таймі» він подається у вигляді ентертейменту (з розважальним характером. − А.Б.)− Я не хотів ставати ведучим, мені це не подобалося, однак загадав, що й журналістом також ніколи не хотів бути, тож, зрештою, погодився.
− А за яким принципом формувалося відоме тріо: Микола Васильков, Віктор Леоненко, Фоззі?
− Не знаю, чи це секрет, але спочатку продюсери хотіли бачити в студії Кузьму Скрябіна (до речі, він автор музла «Третій тайм», як там співається? Щось «та-та-та, про футбол усе ми знаєм...»), але у нього виявилося обмаль часу. Тоді з'явився Фоззі. А щодо Леоненка, то ми якось його записали і вирішили, що він − унікальний. Так і сформувалася наша команда.
− Можна вважати, що це ви відкрили Віктора Леоненка?
− (Сміється). Спочатку − Лобановський, а потім − я.
− ...На українському ТБ відкрили, Миколо! О-кей, вам подобається те, що робите?
− Так, дуже люблю телебачення, власне, всю телевізійну індустрію, Але до всього, що я роблю, ставлюся дуже скептично, бо те, чого хотілося би, до кінця не виходить.
«УСІ ФУТБОЛІСТИ АБО ТУПІ Й МИЛІ, АБО ХИТРІ Й МИЛІ»
− Припустімо, ми хочемо зробити найрейтинговішу передачу про футбол.
То в чому сила: у грошах, чи, може, у правді, в дискусії, в аналітиці, чи, може, в Миколі Василькові?
− Це ж не секрет. По-перше, потрібна напівоголена цицькаста чувіха в кадрі, яка би з розумними очима щось говорила, а по-друге, − тема на кшталт: якого кольору трухани у Бекхема, курить Мілевський чи ні. Це цікавить людей. Можливо, я не охоплюю повний аудиторний спектр від немовлят до ветеранів, яким усе байдуже, наша фокус-аудиторія − переважно дівчата кінця шкільного − початку студентського віку. Певний час саме ця аудиторія навіть за 70 відсотків перевалювала.
− Ваш проект − «Інший футбол» − притаманний вашому сприйняттю футболу, так би мовити, під іншим ракурсом. Але чи не здається вам, що інколи перегинаєте палицю з надокучливими запитаннями футболістам, які насправді й не повинні знати отих всіх дурниць, які ви розпитуєте в одній із рубрик?
− Не дотинаємо! Усі футболісти тупі, всі дятли. Як Ярмоленко, приміром. Що з ним про імпресіонізм говорити? Шовковський, радше, вигляд розумного робить, ніж таким є. Покоління Леоненка вихованішим було в усіх аспектах, і освіта була кращою. Зараз абсолютно всі неграмотні в усьому, кругозір настільки обмежений, що вони не знають елементарного! Коли ми з цим зіштовхнулися, то почали їх «качати».
− Отож наші − тупі дятли. А легіонери розумніші?
− Так, звичайно. Нінкович, наприклад. Та він потім також «перемкнувся», складніше йде на контакт. Хоча, коли у Вукоєвича спитав, яке в Ізраїлі море, той розгубився. Можливо, лише Шева − розвинута людина, він багато що чув, багато що знає, цікаво з людьми спілкується. Решта − або тупі й милі, як Хачериді, або хитрі й милі.
− А є якась команда суцільних «дятлів», за вашими спостереженнями?
− (Усміхається). Я нікого не хочу образити... У Львові навпаки − трохи є натяк на освіченість. Мовляв, ми ближче до Європи, то у нас й очі з «євророзрізом».
− Складно не пригадати, що Роман Зозуля, здається, якось судився з «Іншим футболом». Казав, що ви видираєте слова з контексту, підставляєте протилежні відповіді на запитання тощо...
− Він не подав, не подав. ...Вони вдвох, Зюзя і Ярмола (Зозуля і Ярмоленко. —А.Б.), коли пішов з «Динамо» Газзаєв, плюс Хачер (Хачериді. − А.Б.), не грали і до них прийшов Палич (Юрій Сьомін. − А.Б.), бо до того на них не звертали увагу, вони щось говорили, що в Газзаєва був культ 13-14 гравців. У Палича була розмова з агентом «Іншого футболу» Енріке, який сказав тренеру, що глядачі цікавляться долею цих трьох. ...Вони почали «хлопати» крилами, мовляв, ми щось не те зробили, інтерпретуючи їхні слова. Але це ж не особисто наші питання, їх нам надсилали на емейл програми глядачі! Я навіть хотів вигадати підставного чувака з якогось Кагарлика, який публічно просить своїх кумирів − Ярмоленка і Зозулю − не подавати до суду (зокрема, на нього, бо він − автор питання), тому що в них з мамою хата коштує 5 тисяч доларів, а позов буде на всі 40, то як вони розплатяться? А наступного дня повідомлять, що він повісився... Ці футболісти обісралися всі би.
− Знаю, девіз вашої програми: зробити із наших футболістів—зірок...
− А вони не хочуть бути зірками. Вони ще із середньовічного суспільства − тамплієри, ілюмінати, мормони − не працюють на своє ім'я, не вміють заробляти гроші. І їх можна зрозуміти, бо, потрапляючи в основний склад, перетинають межу від бідності до статку. Коли ти отримуєш 20 тисяч доларів на місяць, то за них тримаєшся. Така психологія, не потрібні їм ще якісь заробітки. Ось що Зюзя зробив важливого в житті? У товарняку забив Швеції за націоналку, а так − у нього квартира в Києві і триповерховий дім у Дніпропетровську... Що йому ще потрібно? У нас несправедливо суспільство обернулося, бо ті ж Леоненко, Калитвинцев, Саленко − бідні люди, не кажучи про покоління, яке здобуло останній Єврокубок для «Динамо». А ці − нічого не роблячи, отримують по контракту, до футболу їм байдуже, бо коли не потрапляють у склад чи програють, то втрачають тільки преміалку.
«ЗНАЄМО ФУТБОЛІСТІВ І ТРЕНЕРІВ КРАЩЕ, НІЖ СПІВАКІВ»
− Ви так усе обмалювали в темних тонах... Миколо, а вам не набридає спілкуватися з усіма цими «дятлами»?
− Я з ними і не спілкуюся. Переймаюся темою Євро-2012. ...Я люблю футбол...
− За яку команду вболіваєте?
− З дитинства − за «Динамо», а тепер як журналіст − уже ні. Не тому, що це якась журналістська гідність, начебто ми з вами маємо бути об'єктивними, на це − срати. Коли ти − журналіст, то фахово дивишся на всі дії. Пройшло те дитяче вболівання, коли б'ють пенальті, а ти заплющуєш очі. На цьому етапі досі перебуває Фоззі (сміється).
− Повернімося до теми зірок: ліпите їх, я так розумію, не з найкращого матеріалу?
− Ні, матеріал хороший. Завдяки «Іншому футболу» люд дізнався хто такий Лугачов, наприклад. Або Кіря Петров, Ден Бойко. Ми багатьом також пропонували дати публічне інтерв'ю, приміром, у «Дрім-тауні» (великий розважальний центр у столиці. − А.Б.), щоб і люди з вулиці могли поставити своє запитання. Але вони − ні-ні-ні. Всі однаково закриті, окрім іноземців, хоча останніх теж згодом зомбують.
− «Троянського коня», часом, не боїтеся підсунути вболівальницькому загалу, певною мірою, розбещуючи (увагою) наших «чарівників м'яча»?
− Мені плювати. Футбол − це ентертейнмент. В Англії ходять подивится, як Балотеллі знову зробить із себе Ісуса Христа. Коли команда постійно виграє, це набридає, як свого часу «Ліон» у Франції. Тому потрібне шоу. Якщо українські футболісти вдаватимуть із себе ще більших зірок, я тільки радітиму.
− Україна далека від того шоу, що є в Європі?
− У нас зараз футбол − це найрозвинутіша галузь, ним усі цікавляться, починаючи з найменшого віку. Знаємо футболістів і тренерів краще, ніж співаків, уже не кажучи про хокеїстів, баскетболістів і всіх інших у великих трусах. Він − як локомотив: їде попереду і тягне за собою все.
− Тобто у нас все гаразд?
− Так! Футбол − це альтернатива наркоманії та підлітковій злочинності. Футбол − це питання позитивації зла. Варто прийти раз на стадіон, аби зняти стрес, бо там можна матюкатися, отримати в пику (чи надавати в пику), але вийти щасливим, тому що це − футбол.
− В «Іншого футболу» також хороше майбутнє?
− Та не знаю, зараз він розділився. Усе було гаразд певний час, коли ми стартували і два роки дуже класно трималися. Попри критику, бо всі старпери на мене накидалися, нахер, мовляв, це треба, серйозні програми закриваються, у вас немає аналітики... Однак він був найрейтинговішим за часткою (це відсоток від тих телевізорів, що працюють). Зараз настав час щось міняти, я би зробив передачу про Євро, з керівництвом ICTV це обговорювали, однак до справи ще не дійшло.
− Врешті, від вас можна чекати нового проекту?
− Ну так. У нас в Україні такі проекти вже почали ґрунтовно готуватися. На Першому національному Метревелі (віце-президент каналу. − А.Б.) запускає два проекти. Один − нічого цікавого, з назвою «Наш Євро», в якому буде відтворено в сюжетах новинну стрічку. Може, в селах, які покриває Перший національний, це й буде цікаво, однак ми заходимо з іншої інформаційної франшизи. Також ймовірна поява програми на «Інтері», на ICTV, а «плюси» («1+1», «2+2») довго над цим думають.
− Конкуренція буде серйозна...
− Це чудово, коли є конкуренція. В «Іншого футболу» ж не було конкурентів. А коли вона є, адекватніше себе сприймаєш з точки зору, що саме треба робити, а що − ні.
+++
Резонанс − А.Франков − редакционка − Футбол − 26.01.12 13-00
РЕДАКЦИОНКА. БЕРИ БОЛЬШЕ, КИДАЙ ДАЛЬШЕ
Артем Франков
Футбол − 26-29.01.12
Кампания под условным названием «Анти-Евро» разгорается. Разумеется, посвящена она вовсе не отговариванию сограждан от вступления в Евросоюз или НАТО (тем более, нас туда и не зовет никто), а... Я даже не знаю, как Сформулировать эти ценные измышления. Глобальное отрицалово чемпионата Европы по футболу в Украине? Призыв к немедленному официальному отказу от сотрудничества с УЕФА по данному вопросу? Требования немедленно разнести все, что построили к Евро, и вернуть составные части людям? Понятно, что главная задача одна − обложить действующую власть (благо есть за что, чего там скрывать). Но в этом автор, как правило, не признается и просто мечет лозунг покрикливее.
Подход очень простой. С потолка берется «потраченная на Евро чудовищная сумма» − например, 126 миллиардов гривен (почему не 150? Бери больше, как при подсчетах численности митингующих или тиражей печатных СМИ!) -и мудро подсчитывается, на что ее можно было бы употребить. Например, можно было бы всем раздать почти по три тысячи национальных денег (нет, не всем; Суркису и Колесникову не давать) и тем осчастливить нацию. Правда, выплата растянулась бы на пять лет, как и все приготовления к Евро, но ничего − наводку хватило бы. Или квартир понастроить и опять-таки раздать. Или армию перевооружить. Или, наоборот, армию окончательно разоружить, ибо не нужна никому. Или оснастить все больницы и дома культуры автономными источниками питания на случай возобновления веерных отключений электроэнергии или катаклизма там какого-то. И все в таком роде. Спорить − бесполезно. Напоминать о том, что одна власть заканчивает то, что начала другая, и претензии следует по справедливости поделить − тоже, это уже никого не волнует, равно как вопрос, откуда все же взялся Евро и почему его у нас не отобрали. Я все-таки, боясь снова оказаться не услышанным (и, разумеется, обвиненным в стрельбе из пушки по воробьям), напомню: государство не строит гостиницы и не все стадионы им профинансированы, а железные и автомобильные дороги, аэропорты вовсе не собираются закрыть немедленно после финала Украина − Россия. Хотя нет, на случай такого финала можно пообещать что угодно − и закрыть, и потушить, и в монастырь уйти, раздарив все нажитые нечестным путем богатства!..
Но самое главное − мужики, так я не понял, вы че предлагаете? Действительно срочно петицию строчить, от турнира отказываться, Или просто так, вопите истошно, мысли отпугиваете, свой страх разгоняете?!
Есть все основания считать, что количество откровенно дурных публикаций, направленных против чемпионата Европы (а когда начинают писать люди, ни аза не соображающие ни в футболе, ни в экономике, ни в логике, это страшно), в ближайшее время примется возрастать в геометрической прогрессии. Среди них совершенно затеряются разумные, взвешенные и конструктивные публикации, которые следовало бы не просто пробежать глазами по диагонали, но внимательно изучить и внять высказанным в них замечаниям. Стадо орущих ослов легко заглушает рев львов, которые, что ни говори, встречаются и среди принципиальных противников большого футбола в Украине.
Поймите, с Евро у нас очень не просто. Более чем непросто! И воруют обязательно, и глупости городят, это уж как водится, и работают хреново, клепая сооружения-однодневки и пресловутые «потемкинские деревни»*, и лишние средства, «которые могли бы быть использованы с куда большей пользой для страны и народа», в объекты вбухивают. Я сам о балдел, когда услышал, что на миллион долларов собираются автоматических переводчиков для милиции закупить − поскольку английский та все равно не выучит, хоть ее дубьем охаживай... Что, действительно правда?! Блин, это ведь и мои деньги тоже, отдайте! Только боротьсяс»марнотратствомтазлочинністю» нужно реально − вскрывать факты, разоблачать злоупотребления, бить дураков по голове злым громким словом, а не в идиотской истерике колотиться, намертво компрометируя самую идею критики.
Не можешь? Сиди дружи с Евро. Молча!
Что касается более конкретных событий, то три прошедших дня снова выпалили в нас мощным зарядом очень любопытных матчей, среди которых я бы выделил не очередное «Эль Класико», а полуфинал Кубка английской лиги «Кардифф» − «Кристал Пэлэс». Просто так. Впечатлило.
Что касается Моуриньо и вспыхнувшего вокруг него скандала, то ему, как минимум, не впервой, а наиболее рьяным я бы посоветовал все же дождаться мая. Понимаю, что для мадридистов свет клином на «Барселоне» сошелся и они готовы согласиться на вылет в Сегунду, лишь бы разок каталонцев чпокнуть. Ишь, как быстро позабыли иные поклонники и ненавистники «сливочного» клуба шесть подряд своих вылете из ЛЧ в одной восьмой финала! Мелочь, правда?..
+++
Резонанс-Джанни Инфантино-26.01.11 13 30
Инфантино: Эффект от Евро-2012 измеряется десятилетиями
Ukraine2012.gov.ua
26.01.12
Подготовка Украины и Польши к финальной части чемпионата Европы по футболу 2012 года находится на завершающей стадии. Основная часть работ в обеих странах успешно завершена и сегодня организаторы могут сосредоточиться на некоторых доработках и операционной части.
Генеральный секретарь УЕФА Джанни Инфантино в интервью официальному изданию УЕФА к Евро-2012 «Official Preview Guide» рассказал об ожиданиях Союза от украино-польского чемпионата, актуальном состоянии подготовки двух стран и опыте организации подобных масштабных мероприятий.
− Как идет подготовка к Евро-2012?
− Приготовления продвигаются очень хорошо, хотя на старте проекта было нелегко. Семь из восьми стадионов уже открыты, а первый международный футбольный матч на Национальном стадионе в Варшаве состоится 29 февраля. Аэропорты, дороги, железнодорожные станции и гостиницы были улучшены, модернизированы, а некоторые даже построены «с нуля». Поэтому Польша и Украина готовы справиться с массовым наплывом туристов как следующим летом, так и много лет спустя.
− Каждый турнир выглядит масштабнее и лучше, чем предыдущий. Продолжится ли эта тенденция с Евро-2012?
− Чемпионат Европы по футболу − это третье крупнейшее спортивное событие в мире. Ее будут транслировать более чем в 200 странах мира, а аудитория каждого матча составит около 150 миллионов человек. Успех кампании по продаже билетов, во время которой на 550 тысяч билетов поступило более 12 миллионов заявок, это еще одно свидетельство того, что болельщики хотят быть частью Евро и насладиться футбольным праздником.
− Организовать турнир в двух странах сложнее, чем в одной? Какие операционные задачи стоят при проведении совместного чемпионата?
− Это действительно добавляет проблем. Прежде всего, что касается логистики, различных валют и законодательства, пересечения государственной границы и необходимости международного сотрудничества на уровне правительств. В тоже время это уникальная возможность сблизить две соседние нации и укрепить связь между ними.
− Помогает ли в этом предыдущий опыт успешного проведения турнира в двух странах?
− Да, это дает некоторое преимущество, но возникают новые вопросы, которых раньше не было. Скажем, в отличие от 2008 года, когда обе страны были членами Шенгенского соглашения, сегодня у нас есть одна страна, которая является членом Европейского Союза, и другая, которая не имеет такого статуса. Это заставляет нас больше работать над упрощением и ускорением процедур пересечения границ для болельщиков.
− Что Украина, Польша и их футбольные ассоциации получат от организации чемпионата? Насколько важно, что Евро оставит после себя, и что именно это будет?
− Эффект от проведения Евро в Украине и Польше будет долговременным и огромным. В обеих странах происходят значительные изменения в инфраструктуре, и модернизация, которая проходит сегодня, будет иметь длительное влияние на повседневную жизнь украинских и польских граждан. Проведение модернизации подобного масштаба обычно требует около 20 лет, но в Польше и Украине новые аэропорты, дороги, гостиницы, железнодорожные станции, автобусы улучшились за несколько лет. Кроме того, это сделает две страны не только туристически привлекательными, но и даст возможность продемонстрировать то, на что они способны. Это является источником большой гордости для двух наций.
С точки же зрения футбола, современные стадионы будут служить еще долго. И я говорю не только о восьми стадионах, принимающих матчи чемпионата, но и многие другие, которые будут использоваться как тренировочные базы для команд-участниц. Важно, что возрастет количество детей, которые будут играть в футбол. Это поможет повысить уровень игры в ближайшие годы, а также будет иметь социальный эффект.
− Фан-зоны являются относительно новым явлением. Каким образом они улучшают турнир?
− Фан-зоны − это фантастическое дополнение к официальным стадионам и часть общего футбольного праздника. Первую фан-зону мы создали на Евро-2004 в Лиссабоне и она могла приветствовать 15 тысяч фанов. Они также имели огромный успех на немецком ЧМ-2006, где в каждом городе была своя территория болельщиков, самая большая из которых была способна принять 100 тысяч поклонников футбола. Сегодня фан-зоны − это часть турнира, которая позволяет болельщикам без билетов на матчи приобщиться к празднику и наслаждаться просмотром игр на больших экранах в прекрасной атмосфере. Очевидно, в фан-зонах имеют место некоторые материально-технические неудобства, однако это ничто по сравнению с удовольствием, которое получат посетители.
− Будет ли усиливаться напряжение с приближением финальной части? Какие самые сложные препятствия еще необходимо преодолеть?
− Этим проектом у нас занимается очень опытная команда, которая уже успешно организовала три чемпионата Европы. У нас также отличные отношения с правительствами принимающих страны, областями и городами, а также с футбольными ассоциациями. Поэтому мы убеждены, что наиболее сложная часть работы уже выполнена. Очевидно, мы должны кое-что доработать, и только после того, как состоится финальный матч, а болельщики вернутся домой с прекрасными воспоминаниями, мы сможем расслабиться.
− Сколько болельщиков, по вашим ожиданиям, посетят Украину и Польшу?
− По нашим оценкам, в июне Польшу и Украину посетят 1,6 миллиона фанатов. Это поспособствует экономическому росту двух стран. Но важнее, что турнир позволит Украине и Польше заявить о себе на весь мир, поспособствует росту туристической привлекательности в долгосрочной перспективе. И это в дополнение к тем десяткам тысяч рабочих мест, созданных под Евро-2012.
− С операционной точки зрения, что означает успех турнира?
− Это означает, что фанаты покинут Украину и Польшу с положительными впечатлениями, а турнир запомнится своим историческим значением и качеством футбола. Кроме того, как правило, после завершения турнира уровень игры развивается в обеих принимающих странах, а новые местные футбольные структуры привлекают к занятиям спортом.
− На Евро-2016 во Франции количество участников возрастет до 24. Как это повлияет на турнир?
− Будет сложнее составить календарь игр, с учетом того, что 24 сборные сыграют на 11 стадионах. Это означает увеличение матчей для одной арены и уменьшения количества дней отдыха для футбольных полей. То есть нам потребуется все в большем количестве, но с сохранением качества. Турнир получится немного длиннее, но мы убеждены, что достигнем высоких стандартов. Важно и то, что это будет полезно для игры, поскольку больше ассоциаций получат шанс быть представленными на турнире самого высокого уровня для национальных сборных.