Рекордні показники «Електровимірювача»
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Житомирську область.
Житомирська область офіційно була утворена 22 вересня 1937 року, однак свій чемпіонат і кубок почала розігрувати лише з 1945-го. Щоправда, задовго до цього місцеві команди активно з’ясовували стосунки в товариських зустрічах.
Перші гранди
Поєдинки між командами міст та сіл сучасної Житомирщини стали регулярними на початку 1920-х років. Найстарішими грандами місцевого масштабу можна назвати житомирські «Сокіл» та «Уніон», котрі й провели перший зареєстрований поєдинок в місті. Згодом їм на зміну прийшов «Радпрацівник», який довгенько залишався головною футбольною силою в регіоні. Саме він, між іншим, завоював перемогу в прем’єрному розіграші чемпіонату Житомира у 1924 році, в котрому взяли участь 17 команд.
Динамівська гегемонія
У кінці 1920-х років у місті з’явився новий лідер − «Динамо», котре не мало рівних у регіоні майже тридцять років. Батьком команди став один із найвидніших спортивних діячів Житомирщини всіх часів − Дмитро Демб, який у свій час виступав за московські «Динамо» та «Крила Рад». Динамівці не лише диктували моду в своїй «вотчині», але й успішно виступали на республіканській арені, в першостях товариства. Після заснування в 1945-му чемпіонату області команда здобувала головний приз десять років поспіль, додавши за цей період ще й вісім кубків. У ті часи в Житомир регулярно на міжсезонні товариські матчі заїжджало київське «Динамо» Олега Ошенкова. Місцеві майстри, хоч і програвали знаменитим одноклубникам, завжди давали справжній бій.
Репетиція «Авангарду»
Утім, у середині 1950-х «Динамо» занепало, а рішення міського керівництва створити команду майстрів, куди мали перебратись найталановитіші гравці краю, тільки пришвидшило зникнення самобутнього колективу. Зате це відкрило дорогу кільком іншим перспективним командам, як то «Баранівський фарфоровий завод», «Колгоспник» (Житомир), «Буревісник» (Новоград-Волинський). У 1958-му, перед стартом у змаганнях серед команд майстрів, регіональні трофеї легко зібрав житомирський «Авангард». Нарешті розкрився талант гравців бердичівського «Прогресу», котрий став головним конкурентом обласному центру.
Коростишів привозить кубок
Окремо варто згадати про «Шахтар» із Коростишева, заснований у 1947-48 роках при місцевому «Шахтоуправлінні». Гірники швидко стали однією з провідних команд області, однак піку свого досягли в кінці 1950-х, двічі ставши чемпіонами та володарями кубка. Крім того, у 1959-му вони завоювали перший для Житомирщини Кубок УРСР, що в ті часи розігрувався без участі команд майстрів. Вирішальний поєдинок проти «Авангарду» із Жовтих Вод проходив на полі суперника, однак це не завадило підопічним Івана Камишева відкрити рахунок зусиллями Кржичевського. У середині другого тайму господарі відігрались, але уже через чотири хвилини «Шахтар» забив переможний гол − зі штрафного відзначився Карпов.
27 трофеїв «Електровимірювача»
Тим часом, із середини 1960-х років розпочалася ера житомирського «Електровимірювача», котрий упродовж 22-х сезонів 15 разів перемагав у чемпіонаті та 12 разів вигравав кубок області. Таким чином, команда, створена при однойменному заводі, що спеціалізується на розробці та виробництві різних моделей комбінованих електровимірювальних приладів, стала найбільш титулованою в історії обласних змагань. На жаль, із розвитком економічної кризи в Радянському Союзі завод все менше міг приділяти увагу спорту. Зрештою й футбольна команда занепала, а потім і зовсім зникла.
Золоті часи «Прогресу»
Як уже зазначалось, найзапеклішу конкуренцію житомирським колективам у чемпіонаті області створював бердичівський «Прогрес». Місцева футбольна школа знана у всій Україні хоча б тим, що виховала легендарного гравця та тренера київського «Динамо» Анатолія Пузача. Також у «Прогресі» розпочинав інший знаменитий динамівець Сергій Заєць. Зоряним часом клубу можна вважати 1980-ті, коли він шість разів завойовував звання чемпіона та тричі виборював кубок області. А у 1989-му тріумфував у Кубку УРСР, перемігши в фіналі «Авангард» із Лозової за сумою двох матчів − 4:2!
«Профі» у Бердичеві
Однак особлива сторінка в історії «Прогресу» припадає на 1968-1969 роки, коли він грав у класі «Б» чемпіонату Радянського Союзу. У першому сезоні серед «профі» бердичівські футболісти посіли 19-ту сходинку в своїй зоні. Наступний рік виявився кращим − 14-та позиція. Однак подальший поступ перекреслило рішення радянського спортивного керівництва реорганізувати систему чемпіонату, внаслідок чого близько сотні команд майстрів − серед них і «Прогрес» − перевели в розряд КФК… Якщо говорити про інші бердичівські колективи, то були досягнення й у «Шкіряника», «Мотора», «Зірки», котра двічі (у 1986 та 1988) грала у фіналі Кубку УРСР. Нині реноме міста в першості області підтримує однойменний клуб.
Баранівка, Черняхів, Коростень
На початку 1990-х на Житомирщині не було рівних «Кераміку», котрий представляв знаменитий Баранівський фарфоровий завод, де виготовлялись численні футбольні кубки та інші призи. З 1994 по 1997-й команда пробувала свої сили й на професіональному рівні, змагаючись у нижчих лігах національного чемпіонату та в Кубку України. Один сезон серед професіоналів у активі іншого чотирикратного чемпіона Житомирщини − «КХП» із селища Черняхів. А от найбільш титулований колектив із Коростеня «Хіммаш» (чотири обласні «золота» й три кубки) вдовольнився виступами на аматорському щаблі, хоча без свого представника в турнірах ПФЛ місто не залишилось − ФК «Коростень» протримався в другій лізі з 2007 по 2009 рік.
Досягнення не на папері
Славна футбольна історія й у Малині, де першу футбольну команду створили ще в 1923-му − при паперовій фабриці. І «Папірник» одразу ж проявив себе як один із найперспективніших колективів Київської губернії, до складу котрої входило тодішнє село Малин. Між іншим, збірна Малина взяла участь у відкритті столичного Червоного стадіону, що нині відомий як НСК «Олімпійський». У рамках губернської олімпіади 12 серпня 1923 малинські футболісти поступились команді Шулявського спортклубу − 0:2. А от перші успіхи в житомирських турнірах до «Папірника» прийшли у 1968-му, коли був завойований кубок. Потім малинці тричі ставали чемпіонами області − у 1989, 1991 та 1995, зробивши «золотий» дубль в останньому випадку. З 1996 по 2000-х «Папірник» виступав у другій лізі ПФЛ.
Новоград-Волинський в авангарді
Ще один центр житомирського футболу Новоград-Волинський подарував знаменитого захисника київського «Динамо» та збірної СРСР Сергія Круликовського, котрий розпочинав кар’єру в «Поліссі» у 1961 році. Уже з другої половини 1950-х місцева школа утвердилася як одна з найпродуктивніших у області, а «Буревісник» у 1957-му вперше привіз у місто «золото» чемпіонату. У 1960-70-х роках тамтешній «Авангард», без сумніву, вважався однією з провідних команд краю, хоча перемогти в обласній першості йому так і не вдалось. Зате чотири кубки стали непоганою розрадою. Що не вдалось «Авангарду», в 2010-му зробив «Звягель-750», котрий у тому ж році став срібним призером чемпіонату України серед аматорів.
На фото: «Прогрес» (Бердичів) 1960 року. П’ятий ліворуч − Анатолій Пузач.
Чемпіони Житомирщини (1945 − 2010)
15 разів
«Електровимірювач» (Житомир): 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1974, 1975, 1978, 1980, 1981
10 разів
«Динамо» (Житомир): 1945, 1946, 1947, 1948, 1949, 1950, 1951, 1952, 1953, 1954
«Прогрес» (Бердичів): 1961, 1962, 1963, 1977, 1982, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988
4 рази
«Баранівський фарфоровий завод»/«Керамік» (Баранівка): 1955, 1990, 1992, 1993
«КХП» (смт Черняхів): 1997, 1998, 1999, 2002
«Хіммаш» (Коростень): 2003, 2004, 2005, 2009
3 рази
«Папірник» (Малин): 1989, 1991, 1995
2 рази
«Шахтар» (Коростишів): 1959, 1960
«Торпедо» (Житомир): 1976, 1983
«Рудь» (Житомир): 2000, 2001
1 раз
«Колгоспник» (Житомир): 1956
«Буревісник» (Новоград-Волинський): 1957
«Авангард» (Житомир): 1958
«Шкіряник» (Бердичів): 1979
«Крок» (Житомир): 1994
«Будівельник» (Житомир): 1996
«Бердичів»: 2006
«Легіон» (Житомир): 2007
«Металург» (Малин): 2008
«Звягель-750» (Новоград-Волинський): 2010
Кубок Житомирщини (1945 − 2010)
12 разів
«Електровимірювач» (Житомир): 1964, 1966, 1970, 1971, 1972, 1973, 1975, 1980, 1981, 1982, 1983, 1985
8 разів
«Динамо» (Житомир): 1945, 1946, 1947, 1948, 1950, 1952, 1953, 1954
7 разів
«Прогрес» (Бердичів): 1962, 1965, 1977, 1978, 1984, 1987, 1989
4 рази
«Авангард» (Новоград-Волинський): 1960, 1967, 1974, 1979
«КХП» (смт Черняхів): 1998, 1999, 2001, 2002
3 рази
«Локомотив»/ФК «Коростень» (Коростень): 1969, 2006, 2007
«Хіммаш» (Коростень): 2003, 2004, 2010
2 рази
«Шахтар» (Коростишів): 1959, 1961
«Папірник» (Малин): 1968, 1995
«Зірка» (Бердичів): 1986, 1988
«Хімік» (Житомир): 1990, 1991
«Крок» (Житомир): 1993, 1994
«Легіон» (Житомир): 2008, 2009
1 раз
м. Житомир: 1949
«Мотор» (Бердичів): 1951
«Спартак» (Житомир): 1955
с. Скоромохи: 1956
с. Білокоровичі: 1957
«Авангард» (Житомир): 1958
«Мотор» (Новоград-Волинський): 1963
«Торпедо» (Житомир): 1976
«Керамік» (Баранівка): 1992
«Звягель» (Новоград-Волинський): 1996
«Лідер» (Новоград-Волинський): 1997
«Бердичів»: 2000
МФК «Житомир»: 2005