Енергетичний вакуум
Дякуючи зусиллям військових і молоді, футбол на початку 1920-х років став найпопулярнішим видом спорту в Проскурові. У спортивних гуртках профспілкових організацій, при підприємствах і закладах міста масово створювалися футбольні колективи.
«ДИНАМО» − ПОЗА КОНКУРЕНЦІЄЮ
Із 1925 року почали проводитися перші міські та регіональні змагання. У вересні 1925 року відбулася перша окружна спартакіада, у програмі якої фіігурувала першість міста з футболу. На цих змаганнях чемпіоном стала команда Польського клубу, друге місце посіли футболісти цукрозаводу. Окрім згаданих команд, існували також футбольні колективи у залізничників станції Проскурів («Желдор»), у центральному робітничому клубі (ЦРК), у торгових службовців («Радторгслужбовці» та «Ленінці»), працівників окружного відділу Державного політичного управління та НКВС («Динамо»). Саме останній колектив протягом тривалого часу й був найсильнішим у місті.
А СУДДІ − ХТО?
Проте на окружному рівні далеко не завжди проскурівці брали гору над суперниками. Досить міцним горішком вважалася команда Волочиська, сильний колектив «Желдорбат» існував у Гречанах при залізничному батальйоні, час від часу на провідні ролі виходили футболісти з Кам’янця-Подільського... Після війни футбольне господарство було вкрай занедбане. Не вистачало м’ячів, екіпірування, інвентарю. Коли ж вирішили провести обласні змагання, з’ясувалося, що в окрузі немає жодного футбольного судді. На засіданні облспорткомітету й міської влади питання поставили руба. Було наведено порядок на стадіоні, організували курси з підготовки арбітрів, і вже у 1947 році пройшов розіграш кубку області, принісши перемогу проскурівському «Динамо».
РОЗКВІТ АМАТОРІВ
1960-80-і роки були розквітом аматорського футболу на Хмельниччині. Тоді ситуація вважалася ненормальною, якщо завод чи підприємство не утримує належного рівня команду. Конкуренція була надзвичайно жорсткою не лише на обласному, а й на міському рівні. Тож не дивно, що жодному колективу не вдавалося надовго затриматися на троні. Продуктивно працювали тоді в області й дитячі школи. Як результат − хмельничани в 1967 році стали переможцями української та третіми призерами всесоюзної юнацької першості товариства «Динамо».
«БІДНІ» ЕНЕРГЕТИКИ
Про ті часи нині тут згадують із ностальгією. У вищій лізі першості області беруть участь 10 команд. Причому не представлені в змаганнях такі міста, як Кам’янець-Подільський, Старокостянтинів, Нетішин. Пояснення про брак коштів сприймаються хіба що з гіркою посмішкою, адже в тому ж Нетішині працює атомна електростанція. За великим рахунком, аматорський футбол нині існує завдяки ентузіастам, котрі, попри непросту економічну ситуацію, все ж знаходять можливість підтримати спорт номер один. Шкіряний м’яч добре почувається у Волочиську, Славуті, Полонному, Шепетівці, Старій Синяві, Красилові та Ізяславі.
ЧЕМПІОНИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ (1991-2010)
4 рази
«Адвіс» Хмельницький: 1993, 1993 (о), 1997, 1998
«Збруч» Волочиськ: 1991, 2000, 2008, 2009
3 рази
«Іскра» Теофіполь: 2002, 2003, 2007
2 рази
«Текстильник» Дунаївці: 1994, 2004
«Імпульс» («Динамо-Орбіта») Кам’янець-Подільський: 1995, 2004
1 раз
«Енергетик» Нетішин: 1996
«Поділля-2» Хмельницький: 2001
«Будфарфор» Славута: 2006
«Поділля» Хмельницький: 2010