Резонанс
На защите будущего
Uefa.com
13.10.11
Президент УЕФА Мишель Платини рассказал спортивным министрам стран Европейского союза о проблемах, с которыми сталкивается УЕФА и европейский футбол.
Президент УЕФА Мишель Платини призвал власти европейских государств помочь в защите основных ценностей европейского футбола от ряда проблем, которые угрожают будущему благополучию спорта.
Перед жеребьевкой стыковых матчей ЕВРО-2012 в Кракове Платини в неформальной обстановке встретился со спортивными министрами ряда европейских государств. Президент УЕФА воспользовался возможностью продолжить диалог футбольного союза с европейскими политиками, еще раз напомнив о значении борьбы с организацией договорных матчей, рассказав о целях концепции финансового «фэйр-плей» и важнейшей роли, которую играют национальные сборные. Платини призвал европейских политиков принять меры, которые помогут УЕФА заложить фундамент будущего благополучия футбола на континенте.
Сперва Платини выразил обеспокоенность ситуацией с договорными матчами. «Сегодня европейский спорт поражен моральным недугом, недугом почти неосязаемым, но очень глубоким», − подчеркнул президент УЕФА и предупредил министров в необходимости действовать.
«Я бы назвал нынешнее положение неприемлемым, потому что не проходит ни одной недели без сигнала о каком-либо договорном матче. Подчеркну, что речь идет о так называемых «спортивных» тотализаторах. Эта нелегальная деятельность представляет ясную угрозу целостности футбольных турниров, но еще важнее для каждого из нас то, что она разрушает некоторые фундаментальные ценности современного общества», − продолжил Платини.
«Сталкиваясь с этими проблемами, УЕФА и спортивное движение не сидят в стороне, не остаются пассивны и не используют подход «поживем − увидим». «Напротив, пытаясь предотвратить манипуляции с результатами матчей в целях получения наживы на тотализаторе, мы не жалеем сил, выступаем с различными инициативами и проявляем смелость и решительность», − продолжил президент УЕФА. − Однако надо понимать, что в одиночку с этой напастью не совладать. Почему? Ответ очень прост и очень неприятен: потому что договорные матчи стали одним из любимых видов деятельности организованной преступности».
«Организация договорных матчей представляет собой наглое нарушение общественного порядка, а потому вмешательство властей здесь полностью оправдано, − добавил Платини. − Мы достигли точки, когда требуются стратегические шаги... Требуется стратегия, которая с одной стороны будет учитывать криминализацию спорта, а с другой − будет признавать права на собственность организаторов турнира».
«Я не столько ратую здесь за принятие законов, сколько просто призываю к признанию за европейским футболом права не подвергаться риску стать жертвой, если не рабом, онлайн-тотализаторов и организованной преступности».
««Финансовый «фэйр-плей» зиждется на простой, но предельно благородной философии − на понимании того, что клубы не должны тратить больше средств, чем имеется у них в наличии», − продолжил Платини. − Я уверен, что в свете экономического кризиса, затронувшего наш континент, эта философия получила новый импульс. Кто-то может задаться вопросом, зачем уделять внимание теме расходов клубов? Ответ прост. Ситуация сегодня печальна: в прошлом году суммарные потери профессиональных клубов составили более 1,2 миллиарда евро».
«Принципы справедливости вызывают открытое презрение и порой даже насмешки, − добавил он. − Когда клубы залезают в долги, чтобы приобрести звездных футболистов, когда они выигрывают в кредит титулы, когда футболисты перестают получать зарплату, мне кажется, что мы оказались в положении анархии и беспорядка, где уже нет места движению вперед. Я призываю вас официально выразить свою поддержку, чтобы финансовый «фэйр-плей» стал частью морального кодекса футбола дня сегодняшнего и дня завтрашнего».
Перейдя к теме института национальных сборных, Платини заявил: «Европейская спортивная модель основывается на открытых соревнованиях, в которых гармонично сосуществуют клубы и национальные сборные. Я сам был свидетелем того, какое влияние могут оказывать крупные турниры для сборных на европейское культурное наследие. Однако сегодня существует реальный риск того, что клубы не будут отпускать футболистов защищать цвета своих стран, их честь и моральные ценности. Эта ситуация беспокоит меня настолько, что я убежден в необходимости составления списка правил в защиту будущего национальных команд».
Президент завершил свое обращение к министрам на позитивной ноте: «Несмотря на кажущееся болезненное состояние спорта, ваше присутствие здесь напоминает мне о том, что спорт прежде всего − это уникальный образовательный инструмент, который учит совместному сосуществованию в обществе, уважению других людей, бескорыстности, открытости для других культур и стремлению к интеграции. Спорт олицетворяет все эти ценности, которые помогают сформировать активное образцовое гражданское общество в Европе. Особенно в среде молодежи».
«Для меня и для более чем полумиллиарда других жителей Европы спорт олицетворяет надежду на будущее, − добавил глава УЕФА. − Именно потому так важно, чтобы мы смогли объединить наши усилия по защите этих ценностей. И не в последнюю очередь − уважения, которое, без сомнения, сделает Европу более открытой, более мирной и более сплоченной, чем когда-либо».
«Будущее европейского спорта, как я, надеюсь, продемонстрировал, будет построено на конкретных инициативах, лежащих в основе ключевых принципов УЕФА: совершенства, открытости, демократии и единства, − заявил в заключение Платини. − Эти ценности также лежат в основе самого европейского проекта, задуманного Робером Шуманом. Все это только усиливает мою привязанность к упомянутым ценностям, а также подвигает на их внедрение в повседневную жизнь на всем континенте. Надеюсь, что общие ценности дадут основания верить нам и помогут предпринимать совместные действия. В особенности это касается придания всему спортивному движению четкой правовой основы, в которой отчаянно нуждается спорт, не в последнюю очередь в целях борьбы с договорными матчами».
+++
ЕС поддержит УЕФА
Uefa.com
13.10.11
На неофициальной встрече с министрами спорта ЕС в Кракове президент УЕФА Мишель Платини заручился дополнительной поддержкой ЕС в борьбе с договорными матчами.
На сегодняшней неофициальной встрече с министрами спорта Европейского Союза в Кракове президент УЕФА Мишель Платини заручился дополнительной поддержкой ЕС в борьбе с договорными матчами.
Двухдневная встреча станет одним из ключевых элементов программы председательствующей в ЕС Польши, которая ставит своей целью включение в решения Совета Европы пункта о борьбе с договорными матчами. Это будет существенным шагом вперед, ведь данные решения, которые примут в конце года, непосредственным образом скажутся на будущей спортивной политике ЕС и рабочей программе главного исполнительного органа ЕС, Европейской Комиссии.
«Хотел бы поблагодарить польских политиков за то, что они привлеки всеобщее внимание к данной проблеме, которая является главной угрозой для всего европейского спорта, − заявил Платини. − Но я полон надежд, ведь в Европе развернулась настоящая борьба с данным явлением. В прошлом месяце я общался в Страсбуре с Советом Европы, и тогда посредством голосования была принята важная рекомендация по договорным матчам. Теперь ЕС должен показать, что он может сделать. Вместе мы можем обезопасить будущее европейского спорта в целом и футбола в частности».
По окончании жеребьевки стыковых матчей ЕВРО-2012 президент УЕФА Мишель Платини встретился с министрами спорта ЕС, которые также присутствовали на мероприятии в краковском отеле Sheraton. В своей речи глава европейского футбольного союза подчеркнул важность закрепления за организацией договорных матчей статуса особого уголовного преступления, что уже сделано в некоторых странах ЕС, а именно в Италии, Испании, Великобритании, Болгарии, Польше и Португалии.
Платини призвал признать права организаторов соревнований в контексте ставок на матчи их турниров. «Я не столько ратую здесь за принятие законов, сколько просто призываю к признанию за европейским футболом права не подвергаться риску стать жертвой, если не рабом, онлайн-тотализаторов и организованной преступности», − подчеркнул глава УЕФА.
Франция первой из европейских стран признала эти права на юридической основе. В конечном счете все это должно привести к развитию сотрудничества организаторов спортивных соревнований и букмекерских компаний, что сделает игру на тотализаторе более прозрачной, облегчит механизмы контроля и мониторинга, а также поможет в борьбы с отмыванием денег через букмекерскую индустрию.
Кроме того, благодаря этому сотрудничеству букмекерские компании могли бы на основе контрактных обязательств сообщать о подозрительных ставках. Также более тесным могло бы быть сотрудничество между спортивными руководящими органами и букмекерами в вопросе о том, какие именно ставки можно считать легальными.
Ранее в этом году Исполнительный комитет УЕФА одобрил создание и финансирование специальной сети проверенных агентов по всей Европе. Эти люди, согласно задумке, должны стать связующим звеном между футбольными властями и правоохранительными органами в вопросах договорных матчей. Полученными информацией и опытом эти агенты будут обмениваться с УЕФА. В их задачу будет входить отслеживание дисциплинарных разбирательств, а также организация в рамках превентивной стратегии образовательных курсов для игроков, судей и тренеров.
+++
Резонанс-О.Орехов-П.Коллина-арбитраж-Укр.футбол-14.10.11 12-45
ОЛЕГ ОРЄХОВ: «КОЛЛІНА − ПРОФЕСІОНАЛ, АЛЕ ПРАВДИ ЙОМУ НІХТО НЕ КАЖЕ»
Володимир Баняс
Український футбол
14.10.11
Він більше схожий не на спортивного арбітра, а на рок-зірку; високий, підтягнутий, завше усміхи привітний, із триденною неголеністю... Він радо йде на контакт, нічим не нагадуючи тих переляканих «муму» з нашого футбольного цеху, котрі два слова зв'язати не можуть... і він зовсім не нагадує «людину, яка пережила тяжку психологічну травму», тому не ховається від світу.
ЗАВЕРШУЮЧИ ТЕМУ ЗБІРНОЇ
− Олеже Борисовичу, прокоментуйте роботу ваших колег у останніх на часі матчах національної команди з болгарами й естонцями.
− Другу гру не прокоментую, бо не дивився − мені таке нецікаво. Що ж до першої, то її обслуговував мій хороший приятель − чех Павел Краловець, із яким я працював на юнацькій першості Європи 2007 року. Він − справжній професіонал, що й підтвердив п'ятничною роботою на стадіоні «Динамо»... А те, що хтось висловлював претензії до нього, то таке − жаліються лише слабкі люди. Це свого роду негласне «правило» футболу, котре виникло одразу з появою гри: якщо програв, отже, винні «зовнішні чинники», зокрема, «чоловік у чорному».
− Утім, є наставники − на зразок Мірчі Луческу − які звинувачують арбітрів у поразках із чисто психологічних міркувань: аби захистити своїх гравців.
− Безумовно. Це його право. Напевно, така позиція − виправдана, хоча внаслідок неї страждають довколишні, переважно судді. Проте в нас професія така, що треба бути психологічно готовим незмінно опинятись у становищі крайнього...
Взагалі, якою є «формула» успішного арбітра? Отака: відмінна фізична готовність плюс бездоганне знання правил плюс чудова психологічна підготовка. Останній аспект − ключовий.
СПРАВИ НАШІ СУДДІВСЬКІ...
− Італієць П'єрлуїджі Колліна ось уже рік курирує український комітет арбітрів. Які наслідки цього?
− Наслідки є, повірте. Просто більшість із них мають, скажемо так, прихований характер − інколи в дрібницях. Приклад: до приходу італійця ми − судді прем'єр-ліги! − за власні гроші купували форму, прапорці. Як ви вважаєте, це нормально?.. Сьогодні, на щастя, подібних речей уже немає.
А те, що багатьом здається, ніби нічого не змінилося... Розумієте, біда в тім, що Колліна − людина ізольована: він тут нікому не довіряє і йому не довіряють. Звідси й усі біди... Існує знамените висловлювання − якщо не помиляюсь, належить воно письменникові Борису Акуніну: «Якщо хочеш мати результат, мусиш обзавестися друзями. Якщо хочеш мати великий результат − мусиш обзавестися багатьма друзями». Так ось, у П'єрлуїджі немає «друзів» у нас, іншими словами − він не знайшов людей, які давали б йому об'єктивну інформацію про навколишній стан справ.
− Тю, може, це добре? Те, що він не зачеплений нашим футбольним лайном? Що він не хоче знатися на цьому?
− Можливо, не хоче, можливо, не може. Але знатися треба, запевняю вас. Бути обізнаним у нюансах − необхідна умова виживання... Хоча мушу сказати, що питатимуть із Колліни по повній − у жодного керівника Комітету арбітрів не було таких повноважень, як у нього.
− Упродовж теми: циркулюють чутки, що П'єрлуїджі − то є «весільний генерал», а насправді всім керує «темний князь» − наш «незабутній» (сумнозвісний) Сергій Татулян...
− Чув такі розмови, одначе я в них не вірю. Думаю, що таки італієць − найголовніший... Справді, Сергій Аршакович очолює відділ підготовки молодих кадрів, також на ньому лежить відповідальність за призначення делегатів, тобто він − із певного погляду − людина №2 у суддівському Комітеті. Проте ключовий момент тут − довіра з боку Григорія Суркіса: якщо він задоволений дуумвіратом Колліна − Татулян, отож усе на своїх місцях...
Повторюся: головне − аби на керівника покладалися, інакше будь ти хоч мегапрофесіонал, проте якщо у тебе відсутня підтримка-довіра, нічого не зробиш.
ЧОМУ МИ ТАКІ БЕЗКУЛЬТУРНІ?
− У нещодавньому (111 -му) номері нашої газети було опубліковано інтерв'ю з вами, де ви торкнулися надзвичайно актуальної теми − наявності-відсутності культури поведінки у футболі України. Там ви, зокрема, таврували наших уболівальників, які кричать на адресу арбітрів дуже непристойні фрази...
− Було таке.
− Пропоную розвинути тему, водночас зачепивши, інший аспект: безкультур'я футболістів, а також ваших колег. Якось у Мавританському дворику НСК «Олімпійський» я наткнувся на київського суддю Ігоря Іщенка, котрий, розмовляючи зі своїми помічниками, вживав такі «метафори», що їх навіть у Леся Подерв'янського не знайдеш.
− Мені здається, що в усьому винна наша система виховання: саме вона спричинила те, що 50% мешканців України матюкаються по чорному (в т.ч. на найвищому рівні − згадайте нашого другого Президента Леоніда Кучму), а інші 50% − намагаються протистояти цьому...
Це взагалі дуже складне питання. У нас же як: усі хочуть добре жити, але робити щось для цього здатен лише кожен третій − не більше... Ось, припустімо: всі навколо матюкаються, то й ти мусиш − бо інакше станеш білою вороною.
Я думаю, що тут лежать дуже глибинні мотиви. Пропоную свою версію... Для кожної влади − неважливо, чи йдеться про Україну, чи про Непал − головним фактором є утриматися при «годівничці», тобто завжди бути владою. А що для цього треба? Мати підконтрольний «електорат». А які люди підконтрольні − неосвічені, читай: безкультурні. Отут − корінь зла.
− Як із цим боротися? І чи треба − враховуючи безперспективність процесу боротьби?
− Очевидно, підіймати рівень освіти.
− Є інша панацея. Якось один греко-католицький священник сказав мені: якщо кожен усвідомить, що матюк − то ім'я демона (згідно з християнською теологією), то ця людина, принаймні, задумається.
− О, тут ми зайшли в такі «степи»!.. Хоча раціональне зерно в цьому є: я неодноразово переконувався, що в багатьох моментах єдиний порятунок − релігія. І віра.
ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ: ЧИ БУЛА ПОМСТА?
− Кілька слів про болючу тему − наперед прошу вибачення. Існує думка, що ваше відлучення од футболу − це акт помсти: за те, що ви «посміли» стати організатором отого знаменитого листа вітчизняних арбітрів...
− Переконаний: ніякої помсти не було. ' Моя дискваліфікація − збіг обставин.
Річ у тім, що я не був «зачинщиком», не я організовував те, що хтось обізвав «бунтом»... Ми ж (судді) усього-на-всього хотіли поговорити з керівництвом Федерації, пояснити, що нас оточує надто багато негативних факторів: і те, що в Україні арбітра можуть зняти з роботи будь-коли й без жодних пояснень; і те, що ми отримували смішні гроші; й те, що, як я вже сказав, нам доводилося купувати амуніцію за свій рахунок − ну й так далі, список можна продовжити.
− Проте у цій справі надто багато перверсій − як, припустімо, пояснити цей ланцюжок подій: ви підбурюєте колег по цеху на написання листа, відбувається Виконком ФФУ, де її керівник добряче «проходиться» по вас, за кілька місяців арбітр Орєхов уже судить лише першу лігу, а ще через півроку − дискваліфікація від УЄФА. Ну просто-таки випадковість на випадковості!
− Знову ж таки: так усе збіглося... Моє вигнання зі спорту почалося з одного матчу за участі донецького «Шахтаря, після якого виконавчий директор Національної футбольної федерації Олександр Бандурко звернувся в експертну комісію з вимогою перевірити мою роботу на наявність помилок − і все закрутилося...
Через певний час я став арбітром першого ешелону. Чому? На підставі «закону»: з'ясувалося, що в мене надто низький рейтинг, аби обслуговувати матчі прем'єр-ліги. Причому в рейтингу, де я опинився на останньому − 12-му − місці, вище мене були люди, які не обслуговували ігри по кілька місяців − за станом здоров'я!.. А на Виконкомі ФФУ про це навіть не згадали б, якби екс-президент запорізького «Металурга» Віктор Межейко не поцікавився таким «парадоксом».
− Кажуть, що вас «підставили» букмекери...
− Тут яка закономірність? Коли відбувається договірний матч, на нього різко зростають ставки у відповідних конторах. Але в моєму випадку офіційно не довели, що гра, яку я обслуговував, спричинила ажіотаж ставок!
− Виникає логічне запитання: ми звикли до того, що в нас усе непрозоро, закрито, незаконно. Проте «там», у Європі, має бути по-інакшому? Принаймні, в цьому впевнена більшість наших громадян.
− Звісно, це − ілюзія. Можу упевнено сказати, що УЄФА є унікально закритою, непрозорою організацією. Повірте: якщо в них «згори» ухвалюється певне рішення, «низам» воно не пояснюється − їх ставлять перед фактом. І все.
− Ну, особисто в мене ніяких ілюзій давно немає − я там жив...
− Отож... Візьмімо ще один «парадокс»: відповідно до правил Європейської асоціації, арбітр, на якого впала підозра в нечесних діях, продовжує працювати, а мене відлучили одразу, буквально з того дня, коли пролунали перші звинувачення...
Таке життя. Є Система, і ще не народилася людина, яка б її зламала... Так, її можна трохи видозмінювати − як на мене, згадуваний Колліна прагне зробити це. Однак навіть для мінімальної еволюції потрібні впливові соратники.
− До слова: порівняйте вітчизняний елітний дивізіон та першу лігу − рівень команд, поля, вболівальників, адміністративний тиск тощо.
− Там дуже нецікаво. От нецікаво − і крапка. Мені ж нині пропонують обслуговувати ігри на першість Києва, зустрічі ветеранів, але я незмінно відмовляюся: не можу пересилити себе, не той це рівень.
ПРО НАЙГОЛОВНІШЕ В ЖИТТІ
− Ми зустрілися з вами у центрі Києва, після того, як ви відвели свою доньку в школу. Сім'я − опора №1?
− Однозначно. У мене − чудова дружина, яка обіймає високу посаду в Національному університеті ім. Богомольця, та дві прекрасні донечки: старшій − 21 рік, вона навчається у Франції, в Сорбонні, а молодшій (якраз її я відвозив у «храм науки») виповнилося 15.
− У вас тепер багато вільного часу − на що його витрачаєте? Як ви щодо читання, слухання музики, відвідування театрів та кінотеатрів, написання мемуарів...
− Насправді вільного часу в мене обмаль: нині я − домогосподарка, допомагаю дружині в хатніх справах. Треба ж речі в хімчистку відвозити, на ринок сходити, дитину на навчання провести і т.д., і т.п. Окрім того, я регулярно відвідую тренажерний зал, аби тримати себе у формі.
НА ЗАВЕРШЕННЯ: БУДЬМО ВІДПОВІДАЛЬНИМИ!
− Футбольні історики й статистики вважають арбітрів людьми, скажімо так, не надто відповідальними: йдеться передовсім про укладання протоколів матчів, де «ваш брат» робить чимало помилок.
− Ну, всі помиляються − ми ж люди. Можливо, я не зовсім правильно зрозумів запитання − це про які помилки ви говорите? Фактичні, орфографічні, синтаксичні, граматичні, фонетичні, морфологічні чи, може, каліграфічні?
− Я маю на увазі «неточності в деталях»: головним чином − у авторстві забитих м'ячів. Приміром, для одесита Віталія Годуляна не грає жодної ролі така «дрібниця», як визначення того, був гол чи автогол...
− Припускаю, що таке траплялося колись, у дев'яностих, але нині ситуація змінилася − і в цьому плані теж. Тепер значно серйозніші вимоги до укладання протоколів, а ще ж є така людина, як Валентин Загоруйко, офіційний статистик ФФУ, котрий особисто перевіряє кожен документ і змушує моїх колег виправляти похибки.
Помалу-помалу, але ситуація покращується в усіх галузях.
+++
П’ЄРЛУЇДЖІ КОЛЛІНА: «АРБІТР ПЕРЕДУСІМ МАЄ РОЗУМІТИ ГРУ»
Переклад та адаптація Гліба Корнієнка
Український футбол
14.10.11
П'єрлуїджі Колліна віднедавна людина для нас не чужа. Вже понад рік він працює куратором суддівського корпусу України. Наскільки успішно виконує свою «українську» частину роботи синьйор П'єрлуїджі —тема для іншого матеріалу, тим більше, що у нашій газеті завжди з'являються репортажі з регулярних зустрічей Колліни з журналістами. А ось у черговому випуску журналу «Champions» (офіційного видання Ліги чемпіонів) вийшло доволі-таки цікаве інтерв'ю Колліни, як-то кажуть, «про життя». У минулому Арбітр з великої букви згадав примітні епізоди своєї кар'єри та поділився думками стосовно нинішнього стану справ у футболі. Отже, для наших читачів − переклад цього інтерв'ю українською мовою:
− Ви очолюєте суддівський корпус УЄФА. У чому полягає ваша робота?
− 2010-го Мішель Платіні довірив мені підготовку арбітрів для всіх змагань під егідою УЄФА. Моя мета − покращення роботи суддів, зменшення кількості помилок, яких вони припускаються. Узагалі, фундаментальним моментом для арбітра в сучасному футболі є вміння «читати», розуміти гру, бачити, як вона розвивається. Телебачення та інтернет дають нам доступ до всієї інформації, потрібної для максимальної підготовки до матчу. За допомогою відео арбітри можуть аналізувати, вчитися на своїх помилках.
− Зізнайтеся, чи сумуєте за тими часами, коли виходили на поле в якості арбітра?
− Чесно кажучи, так. Навіть попри те, що вже минуло шість років відтоді, як я завершив кар'єру. А понад усе мені не вистачає тих емоцій, які відчував безпосередньо перед грою, − відчуття, коли тільки-но приїздиш на стадіон, готуєшся в роздягальні та рахуєш секунди у центрі поля перед стартовим свистком. Щоразу, коли я бачу арбітра, який має сповістити про початок гри, − мрію бути на його місці.
− Чи були арбітри, які свого часу надихнули вас, коли ви тільки починали свій шлях?
− Конкретно − ніхто. Я ніколи не хотів бути на когось схожим, проте уважно стежив за провідними суддями того часу і в кожного з них чогось навчився.
− Ви відсудили чимало визначних ігор. Тепер, за багато років, можете сказати, чи повністю задоволені своєю роботою саме на матчах вищого ґатунку?
− Я судив фінал Ліги чемпіонів 1999 року між «Манчестер Юнайтедом» і «Баварією», а також фінал чемпіонату світу-2002 між збірними Бразилії та Німеччини. Можу сказати, що обидва фінали для мене пройшли вдало. Подібний успіх вимагає титанічної роботи та певного везіння. Але Фортуна допомагає тим, хто готується та працює по максимуму.
− Яке ваше рішення було найскладнішим у кар'єрі?
− Відразу згадую фінал Олімпійських ігор-1996 між Аргентиною та Нігерією. За рівного рахунку на останній хвилині Еммануель Амуніке забив переможний м'яч із офсайду. Я, а також футболіст, який забив м'яч, аргентинці, вболівальники − всі бачили, що офсайд був. На жаль, лише мій асистент був упевнений, що гол чистий. Уся повнота відповідальності лежала на мені, і я вирішив зарахувати цей м'яч. Найскладніше було захищати це рішення, коли аргентинці відразу на полі почали протестувати і тиснути на мене.
− Який найкращий прояв фейр-плей ви бачили?
− Років десять тому Паоло ді Каніо грав за «Вест Хем» проти «Евертона». Він вийшов на ударну позицію й мав усі шанси забити важливий м'яч, але зупинився, побачивши, що воротар суперника підвернув ногу. Це було вражаюче...
− А який стадіон вам найбільше запам'ятався?
− Коли я вперше працював на шотландському стадіоні «Селтик Парк», мене вдарив уболівальник «кельтів». Я був просто шокований! Якщо абстрагуватися від того інциденту, то найбільше враження на мене справив «Уемблі». До реконструкції ця спортивна арена мала особливий шарм, попри дещо недбалий стан.
− Яку загальну пораду ви можете дати молодим арбітрам?
− Вони повинні розуміти, що саме вимагає від суддів сучасний футбол. Нині футбол настільки швидкий, що арбітру недостатньо ідеально знати правила і мати гідну фізичну форму. Треба розуміти зміст гри. Звичайно, арбітр повинен стежити за собою, бути таким же атлетом, як і футболісти. Саме тому ми контролюємо їхню вагу, реакцію, зір. Натомість вони мають бути в курсі тактичних побудов команд, аби мати змогу передбачати події та завжди перебувати в потрібній частині футбольного поля. Арбітр повинен знати про команди, матчі яких обслуговує, все − тактику, поведінку футболістів, манеру введення гри. Ще одна важлива риса для рефері − рішучість.
Взагалі я завжди кажу арбітрам, що на футбольному полі вони не можуть дозволити собі бути чимось здивованими − професіональний суддя мусить бути готовим до будь-чого.
− Нині тільки ледачий не дискутує з приводу можливого введення відеоповторів, на підставі яких арбітри могли би відразу ухвалювати правильні рішення. Які, на вашу думку, переваги і недоліки цієї практики, яка вже застосовується в багатьох інших видах спорту?
− Існує величезна кількість аргументів як «за», так і «проти» цього нововведення. Але ІФАБ (Міжнародна рада футбольних асоціацій) продовжує проводити експерименти на кшталт двох додаткових арбітрів замість використання техніки.
Практика УЄФА з двома асистентами арбітра біля воріт демонструє віру в людські можливості, а не в технологічні. З початку експерименту минуло два сезони, було зіграно майже сто матчів із цією системою, й ми отримали цікаві результати. Це нововведення справляє стримуючий ефект на футболістів. Скажімо, під час стандартних положень гравці змушені діяти акуратніше і коректніше у штрафній зоні, бо знають, що за ними спостерігає додатковий арбітр.
− Що б ви змінили у футбольних правилах, якби мали таку змогу?
− Передусім, це так зване правило «потрійного покарання», яке останнім часом перебуває в епіцентрі численних дискусій. Воно полягає в тому, що футболіст, який сфолив у штрафній зоні й позбавив суперника голевої можливості, отримує відразу три покарання − пенальті, червону картку та дискваліфікацію на наступний матч. Чи не занадто за один фол? Команда, яка атакує, в будь-якому разі отримує той самий голевий шанс у вигляді пенальті. Можливо, слід це правило відредагувати. Проте − це лише моя думка.
+++
ПІДПЕРЛИ КОРУПЦІЮ КОЛІНОМ
Володимир Мельник, доцент, кандидат фізико-математичних наук
Український футбол
14.10.11
В Україні корупція давно вже сягнула, кажуть, найвищих позначок, і в футболі також. Усі бачать, як у прем'єр-лізі на зеленому полі головною дійовою особою часто виступає суддя, ведучи до перемоги обрану ним команду. Про це вже багато сказано і написано, але долучимо ще один штрих. У сезоні-2009/2010 команда «Шахтар» пробивала у ворота суперників 11 одинадцятиметрових ударів, у той час як в її ворота за 30 матчів − нуль одинадцятиметрових! Явним улюбленцем суддів був також «Металіст», для якого співвідношення одинадцятиметрових склало 8—1=7. Для всіх інших 14 команд першості ця різниця коливалася в межах від − 6 до 2, розподіляючись по всьому цьому відрізку. Для «Динамо» вона склала 7—5=2. Статистика вважає, що судці заздалегідь знали ім'я чемпіона країни.
Футбольні спеціалісти, як могли, виправдовували суддівство. Наприклад, зауважувалося, що в усіх країнах найавторитетніші команди мають якісь бонуси від арбітрів, бо це відбувається підсвідомо і є цілком розумним: найавторитетніші команди грають одразу в кількох турнірах, і на них набагато більше навантаження, ніж на інші команди внутрішнього чемпіонату. Сказане, безумовно, вірно, але до різниці 11—0 хіба має відношення!?
Як це прийнято в Україні, з корупцією у футболі нещадно борються. Президент ФФУ Григорій Суркіс у липні 2010 року запросив відомого італійського арбітра П'єрлуїджі Колліну рятувати наше футбольне правосудця. З того часу пройшло більше року, і можна підбити певні підсумки. Складається враження, що запрошений куратор навчив нас підсуджувати не так демонстративно, але так само ефективно, як це було раніше. В сезоні-2010/2011 різниця по одинадцятиметрових для 14 команд прем'єр-ліги коливалася в межах від —4 до 2, для «Шахтаря» і «Динамо» вона дорівнювала відповідно 5—1=4, 7—2-5. При таких числах складніше наполягати на упередженому суддівстві, але тренери команд і зараз після матчу час від часу вибухають, як бомби. А їх протести і зараз ФФУ придушує звичними методами. До того ж, «суддівство» спостерігають телеглядачі, і можна навести пару свіжих прикладів з сезону-2011/2012.
Цьогоріч 7 серпня в матчі «Шахтар» − «Кривбас», які на той момент були лідерами прем'єр-ліги, донецький захисник рукою зупинив м'яч, що летів у незахищені ворота. Рахунок у матчі на той момент був 0:0. 24 вересня в матчі «Динамо» − «Шахтар», які тоді лідирували у прем'єр-лізі, захисник донеччан зніс киянина, котрий володів м'ячем і загрожував ударом по воротах. Ні про яку гру в м'яч мови не могло бути, бо м'яч був попереду динамівця, а захисник «Шахтаря» його не діставав і до нього не біг. Гра закінчилася з рахунком 0-0. В обох випадках судді порушень правил гри не зафіксували і одинадцятиметрові не призначали. В іншому епізоді матчу «Динамо» − «Шахтар» воротар киян у стрибку відбив м'яч, але нападник донеччан зачепився за руки воротаря і впав. Суддя миттю показав на одинадцятиметрову позначку, хоча ніякого порушення правил гри не було − воротар грав у м'яч. Але нападник «Шахтаря» миттю встав, і суддя тоді скасував пенальті. І т.д.
Особливо обурливі вчинки «цеху» Колліни сталися в чемпіонаті-2010/2011. У матчі «Металіст» − «Дніпро» 13.03.11 воротар «Металіста» не встигав до верхового м'яча, тож стрибнув ногами вперед і поцілив у обличчя гравця «Дніпра». Якщо захисник прямою ногою атакує ноги суперника, то за це отримує жовту або червону картку, якщо ж він так вдарить по голові, то може проломити череп. Але суддя матчу Є.Арановський порушень правил гри не угледів. Куратор суддівського корпусу П.Колліна, який любить повторювати, що безпека футболіста на полі для нього понад усе, оцінив пригоду як порушення, що тягне на ... вільний удар! Якщо ми хоч трохи цінуємо життя людини, то мали б тієї ж миті гнати в шию і суддю, і куратора!
У матчі «Дніпро» − «Металіст» 14.08.10 в кінці гри за рахунку 0:1 зіткнулися воротар «Металіста» і нападник «Дніпра». Воротар, який вже схопив м'яч, при зіткненні його втратив, і нападник спрямував м'яч у ворота. Порушення правил гри було явне, але суддя С.Даньковський гол зарахував. Обурені гравці «Металіста» почали протестувати, сварка на полі тривала хвилин сім, потім суддя скасував взяття воріт. Оскільки матч відбувався на стадіоні «Дніпра», і склалося враження, що гол анулювали через скандал, влаштований гравцями «Металіста», то глядачі закидали поле всім, що потрапляло під руку, і розбили голову боковому судді. Чому суддя Даньковський, зовсім не новачок у прем'єр-лізі (третій сезон), не звернувся до своїх асистентів і не розв'язав проблему за сім секунд? Чому куратор Колліна не помітив, що суддя сім хвилин провокував десятки тисяч глядачів на трибунах, і похвалив суддю (за скасування неправильного рішення)? УЄФА вважає безпеку на стадіонах проблемою №1, то ми мали б тієї ж миті гнати в шию і суддю, і куратора!
Робота судді в прем'єр-лізі оплачується дуже високо, а людей, здатних там працювати, є достатньо, тож роль фактичного хазяїна суддівського корпусу відіграє той, хто формує цей корпус. Коли критика суддівства почала бити через край, тоді запросили італійського легіонера і начебто передали йому всю владу над арбітрами. Те, що Колліну ніхто не контролює, саме по собі вже є абсурдом і створює найсприятливіші умови для корупції. Колліна заборонив і суддям спілкування зі ЗМІ, тобто, і кожен з них отримав найсприятливіші умови для упередженого суддівства. Але думка, що «Шахтар» з 2010 року має бути незмінним чемпіоном України, італійцю ніяк не могла б прийти в голову − а для президента ФФУ Григорія Суркіса вона цілком природна. Колліна відіграє роль ширми, за якою грають ту саму виставу, що і раніше. Чому Колліна погодився на таку роль? Якби ми знали, яку зарплату (в конверті) платить Суркіс італійському найманцю, то, можливо, і не ставили б таких запитань.
Зауважимо мимохідь, що думка про неперевершену майстерність «Шахтаря», який нібито на дві голови вищий за інші клуби прем'єр-ліги, є безумовно хибною. Якби думка була вірною, то рахунок пенальтів 11:0 був би зайвим для бразильських чаклунів-шахтарів! Ця думка є складовою більш широкого твердження про вторинність українців, яку сповідує наш північний сусід і активно пропагують в Україні його адепти.
Зауважимо наостанок, що сучасний розвиток техніки позбавляє суддівство жодних проблем. Замість двох бокових суддів, які часто не встигають за прудконогими футболістами, можна використовувати дві пересувні камери, які б транслювали на екран положення поза грою або відсутність його. Точно так само суддя в полі мав би вимагати в сумнівних випадках трансляцію ігрового моменту на екран. Глядачі на стадіоні повинні бути впевнені в тому, що суддя в полі приймає об'єктивне рішення − тоді ексцесів на стадіоні поменшає.
+++
Резонанс − Открытие НСК Олимпийский − реакция СМИ − 14.10.11 13-30
НЕ ВСЕ СВЕРКАЕТ НА АРЕНЕ
Татьяна Каргова
2000
14-20.10.11
Многострадальный «Олимпийский», вокруг которого было сломано столько копий, а проволочки с реконструкцией едва не лишили Украину Евро-2012, наконец-то открыт. Теперь до конца континентального первенства он будет гордо носить титул главной футбольной арены Европы, ведь именно здесь 1 июля 2012-го определится новый чемпион Старого Света.
Побывав на «Олимпийском» во время церемонии открытия, я пришла к выводу, что сдача его в эксплуатацию прошла пока только формально − работы здесь еще более чем достаточно. Но начать хотелось бы с плюсов.
Троицкая площадь вновь открыта для проезда, и добраться к стадиону достаточно просто − все подходы работают в том же режиме. Не вызвала нареканий и пропускная система − хоть обещанных турникетов и металлоискателей не поставили (а к Евро-2012 они, по идее, должны появиться), служба охраны и стюардов действовала слаженно, не создавая заторов из посетителей.
В вечернее время очень выгодно смотрится и подсветка. Кроме непосредственно чаши спортивной арены, много света на лестницах и в служебных помещениях. Благодаря этому, а также прозрачной «оболочке» стадион видно издалека.
Стеклянные стены у зрителей вызвали неоднозначную реакцию. Критики проводили параллели с «тепличным» майданом Незалежности, но у меня таких ассоциаций не возникло. Наоборот, установленные, как жалюзи, стекла пропускают не только дневной свет, но и свежий воздух, что особенно актуально в летнюю жару.
Несмотря на наличие указателей секторов, кое-где попадается и общая схема стадиона, дабы не заблудились даже самые неприспособленные. К секторам ведут просторные проходы, а новенькие кресла заслуживают отдельного рассказа. Во-первых, они складные и не мешают свободно проходить по рядам; во-вторых, комфортные − 90 минут в них пролетят незаметно. Единственное, чего не хватало мне, − подлокотников, но если учесть, что таковые на стадионах встречаются крайне редко, то к минусам этот факт тоже не отнесешь.
Весьма необычно выглядит и мембранная крыша. По словам строителей, она уникальна в своем роде − пропускает солнечный свет, не требует мойки, не горит и может увеличиваться или уменьшаться на миллиметры в зависимости от окружающей температуры. Впечатляет площадь навеса − 48 тыс. кв. м − и не только цифрой, но и визуально. Поговаривают, что сие сооружение достойно даже Книги рекордов Гиннесса, но главное, думается, его надежность.
Вроде бы не подвел и звук, но говорить о нем все же пока рано. А вот со светом возникла нештатная ситуация − то ли из-за расположенных под навесом осветительных приборов, то ли из-за пиротехники воспламенилась защитная ткань. Пожар продолжался недолго, всего минут пять − его оперативно устранили, но зрителей из оказавшихся под очагом возгорания секторов нижнего яруса пришлось временно эвакуировать.
Не отработаны и другие нюансы. Из-за короткого времени на подготовку плохо ориентируются в зонах даже волонтеры, для которых показать, например, пресс-центр иногда было непосильной задачей. Не порадовали и туалеты, и фастфуды.
Первые тем, что в них были видны следы недавнего ремонта. Полы и сантехника покрыты толстым слоем пыли, а зеркала, видимо, пытались протереть, но от этого они приобрели только неопрятные разводы. Через одну работают сушки для рук и дозаторы мыла, а туалетная бумага есть только возле умывальников.
Периодически тут собирались очереди − то ли потому, что зрители выходили в одном и том же месте, то ли потому, что не все «точки» работали. А за 40 минут до окончания действа некоторые из них почему-то вообще закрыли.
Не справились с поставленной задачей и хваленые фастфуды. В них, как и на «Донбасс Арене», не расплачиваются наличными. Чтобы сделать покупку, нужно получить специальную карточку. Их под залог в 20 грн. можно взять у парней и девушек в зеленых манишках, у них же и пополнить счет.
Надо признать, что эта система достаточно удобна: продавцам кофе и булочек не нужно возиться с деньгами и искать сдачу, но если на стадионе в Донецке к окошкам общепита ведут ограничители, позволяющие избежать столпотворения, то в Киеве их почему-то не предусмотрели. Поэтому когда большинство посетителей узнавали о карточках непосредственно у прилавка, создавалась толчея.
Не порадовали и цены − 10—15 грн. стоит чашка чая или кофе, бокал пива или бутылка воды, а хот-доги и сандвичи обойдутся не менее 25. Но даже не это стало главной проблемой общепита в первый рабочий вечер, а то, что все съестные припасы закончились задолго до начала церемонии.
Да и в целом отделочные работы ждут многие помещения − это видно невооруженным глазом, а строительную грязь придется отмывать не одной смене уборщиц. Им же наверняка надо выносить тонны окурков. Дело в том, что на обновленном стадионе еще не обозначены зоны для курящих. Если в секторах затягиваться сигаретой категорически запрещено, то в зоне фастфудов второго и первого уровней запрещающих знаков не видно. Нет и разрешающих, поэтому курильщики выбирают для себя любое удобное место. Катастрофически не хватает и урн, хотя, очевидно, их не ставят ввиду возможных террористических актов.
Одна из фишек «Донбасс Арены» − плазменные экраны в местах для курения: выйдя на перекур, болельщик не пропустит ни одной минуты матча, а на «Олимпийском» такой услуги для имеющих вредную привычку нет.
Как нет логики в выделении мест специально для незрячих. Видимо, из-за особенностей конструкции несколько десятков кресел в нижнем ярусе имеют крайне ограниченный обзор, а точнее − вид только на вратарскую площадку «бессарабских» ворот. Кресла тут можно было совсем не устанавливать, а объяснение, мол, они предназначены для слепых, звучит нелепо.
Не вызвало восторгов и праздничное действо. Достаточно банальный сюжет из истории Украины перемежался выступлением воздушных акробатов из итальянского цирка, фейерверками и шествием прославленных спортсменов. Всего по одному куплету из известных украинских песен исполнили Гайтана, Ани Лорак и Таисия Повалий − непонятно, каким образом могла задержать концерт, например, полноценная «Червона рута»...
Зато отработала практически весь концерт колумбийская любительница футбола и футболистов Шакира (40-минутное выступление оценили поклонники певицы).
А заключительным аккордом стал салют. Правда, увидели его не все − а только зрители из некоторых нижних секторов и те, кто покинул стадион до окончания концерта.
Кстати, по завершении торжества обнаружилось, что его трансляция на ТРК «Украина» была настолько «прямой», что задерживалась на 20 − 30 минут, и выступление Шакиры можно было смотреть «наживо», покинув спортивную арену и пройдя до пл. Льва Толстого...
Впрочем, несмотря на некоторые недочеты, уже сам факт открытия «Олимпийского» большое достижение, ведь за оставшееся до начала Евро-2012 время их еще можно исправить. Теперь реконструированному ему предстоит проверка боем − именно здесь 11 ноября сборная Украины примет национальную команду Германии.
+++
СТАДИОН № 1
Ирина Соломко
Корреспондент
14.10.11
В Киеве с помпой, Президентом Украины и Шакирой открыли 16-й по вместительности стадион Европы. Там крупнейшая на континенте крыша, самые большие в Европе светодиодные табло и выращенный за два года в Словакии газон. Радость болельщиков и гордость чиновников обошлась госбюджету в $ 570 млн
8 октября, в субботний вечер, небо над Киевом озарилось грандиозным салютом, который стал последним аккордом торжественного открытия после реконструкции главной спортивной арены страны и по совместительству стадиона номер один для футбольного Евро-2012 − Национального спортивного комплекса (НСК) Олимпийский.
К этому празднику в столице готовились несколько лет. К реконструкции НСК приложили руку сразу два украинских президента − Виктор Ющенко и Виктор Янукович, пара премьер-министров и более десятка различных ответственных работников.
Вокруг НСК разыгралось несколько скандалов, и один из них − вопрос сноса торгового комплекса, который строили перед главным входом на стадион, − едва не лишил Украину права принять у себя Евро-2012. Но ценой огромных усилий и грандиозных финансовых вливаний из госказны (более $ 570 млн) работы на Олимпийском закончили.
Теперь его светлая ажурная чаша, рассчитанная на 70 тыс. мест, готова принять игры Евро-2012. А после чемпионата государство попытается доказать, что умеет управлять подобными объектами, и выведет НСК на самоокупаемость через пару лет.
По крайней мере именно это пообещал Корреспонденту Борис Колесников, вице-премьер, курирующий в правительстве подготовку страны к футбольному первенству.
ЭЛИТНАЯ НЕДВИЖИМОСТЬ
Нынешний Олимпийский − уникальный спортивный объект не только для Украины, но и для Европы. По словам Колесникова, сейчас на стадионе установлено 71,75 тыс. мест, но их сократят «до ровного счета», оставив 70 тыс.
Разница уйдет за счет того, что после пары-тройки первых игр на обновленной арене администрация опытным путем выяснит, с каких кресел открывается плохой обзор, чтобы демонтировать их. Но даже в несколько сокращенном виде Олимпийский по вместимости будет 16-м в Европе.
После окончательного ввода в эксплуатацию стадион получит самый высокий статус как для спортивной арены − элит. Добиться этого поможет ряд уникальных элементов, которыми обладает обновленная арена.
НСК щеголяет двумя светодиодными табло, площадь каждого из них − 103 кв. м. Этот показатель делает оба экрана одними из крупнейших на континенте. Уникальна и мембра на, которой покрыта крыша стадиона, − она крайне прочна, умеет менять цвет, способна самоочищаться. Ко всему это покрытие − одно из самых больших в Европе, его общая площадь − 48 тыс. кв. м.
«Крыша в Киеве меня на самом деле поразила, это очень амбициозное архитектурное решение. Думаю, она самая большая в Европе», − говорит Рафал Каплер, вице-президент Союза PL 2012, который координирует подготовительные работы к Евро-2012 в Польше.
Придает стадиону классность и газон, который два года выращивали в Словакии, и мощная светотехника, и две подстанции, снабжающие арену электроэнергией. Ну а настоящим шиком стала vip-зона высотой пять этажей, на которых расположены 39 лож.
По словам Колесникова, только оборудование для стадиона облегчило госказну − а все работы по реконструкции были проведены за счет бюджета Украины − на $ 130 млн.
Открытие обновленного Олимпийского тоже превратилось в грандиозное зрелище. На церемонии присутствовали практически все первые лица страны, начиная с Президента и премьер-министра.
В шоу участвовали итальянские акробаты и гимнасты, а гвоздем вечера стал 40-минутный концерт известной колумбийской поп-исполнительницы Шакиры, участие которой в праздновании, по данным газеты Сегодня, обошлось организаторам никак,не меньше чем в $ 500 тыс.
Впрочем, в этой огромной чаше меда в тот вечер оказалось и пару ложек дегтя. Одна из них досталась зрителям, которые увидели не только готовый к играм стадион, но и недоделанные туалеты. Кроме того, во время праздника случился даже небольшой пожар, когда пиротехническая ракета попала в полиэтиленовое ограждение софитов, но огонь быстро потушили.
Другая порция дегтя выпала на долю Януковича − когда он вышел к трибуне, готовясь произнести речь и открыть арену, его освистали болельщики. Президента это не остановило, в результате он нарвался на очередную порцию свиста и неодобрительного гула.
НЕОДНОЗНАЧНОЕ БУДУЩЕЕ
Общий бюджет «новостройки» стал рекордным для Украины. Ведь госказне реконструкция в итоге стоила более $ 570 млн. А это на $ 170 млн больше, чем ушло у миллиардера Рината Ахметова, собственника клуба Шахтер, на то, чтобы с нуля возвести новый стадион Донбасс Арена в Донецке.
Повышенные расходы эксперты связывают с тем, что реконструкция всегда дороже строительства. Колесников ранее объяснял Корреспонденту завышение сметы тем, что предыдущая власть не строила ИСК, а лишь тратила драгоценное время.
Вспоминать старое вице-премьер не намерен, а с гордостью говорит, что страна все-таки получила один из самых современных стадионов в Европе. И теперь Киев на все 100% готов принять игры Евро-2012. Тем более что смета реконструкции Олимпийского, который будет вмещать 70 тыс. зрителей, все равно существенно ниже стоимости строительства в Варшаве нового стадиона на 58 тыс. человек. Он обошелся Польше в $ 677 млн, на $ 100 млн дороже, чем Украине Олимпийский.
С оптимизмом Колесников смотрит и в будущее НСК после евротурнира. Правда, он признает, что отбить средства, вложенные государством в реконструкцию, нереально, но верит, что арена будет содержать сама себя и даже станет приносить прибыль.
Для эффективного управления Олимпийским, по его словам, уже создан госконцерн Спортивные арены Украины, который объединил столичный и львовский стадионы, а также киевский ледовый дворец. Колесников надеется, что его менеджменту удастся сделать объекты прибыльными.
Вице-премьер убежден: уже через пару лет Олимпийский выйдет на самоокупаемость. Хотя первые два года стадион будут дотировать, но не сильно − лишь на 10-15%. Согласно подсчетам чиновника, остальные 85-90% средств на оперативную работу поступят за счет проведения на НСК матчей национальной сборной и киевского Динамо.
В качестве примера Колесников приводит данные по стадиону в Риме вместимостью почти 80 тыс. зрителей. Мол, еще в 1993 году он лично был на этой арене и наблюдал, что все места были заполнены. Минимальная стоимость билета при этом составляла $ 20. Простые вице-премьерские подсчеты говорят, что при таких условиях каждый матч приносит стадиону минимум $ 1,6 млн. Значит, и в Киеве можно добиться схожих прибылей.
Игорь Суркис, президент Динамо, в разговоре с Корреспондентом подтвердил, что его клуб планирует проводить на новом стадионе матчи еврокубков. И переговоры об этом находятся на завершающей стадии. «За счет комфортности количество зрителей увеличится», − считает он.
Сейчас Суркис и Ко рассматривают несколько вариантов сотрудничества с НСК − в частности аренду и совместную эксплуатацию арены. «Вместе, применив определенные маркетинговые решения, мы можем сделать так, чтобы стадион был самоокупаемым. Но при этом Динамо будет претендовать на прибыль», − уточняет он.
Помимо Динамо, на Олимпийский просится и столичный Арсенал, который планирует проводить тут все домашние матчи.
Однако сотрудничество с обоими клубами пока лишь в планах. Точно играть на НСК будет национальная сборная, но этого может быть недостаточно для коммерческого успеха. И если Олимпийский не заинтересует другие команды, его ждет, считает Суркис, то же упадочное состояние, в котором арена находилась несколько лет назад.
«Там [на НСК] должны проходить мероприятия, ходить туристы, в общем, кипеть жизнь. Не может и не должен стадион содержаться за счет государства», − уверен Суркис.
Это понимает и Колесников. По крайней мере он рассказал Корреспонденту, что Украина уже подала заявку на проведение в Киеве командного чемпионата Европы по легкой атлетике в 2015 году, базой для которого станет НСК.