«Зірка» та інші зірки Кіровоградщини
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Кіровоградську область.
Наразі кіровоградський футбол переживає підйом − «Олександрія» повернулась до елітного дивізіону, в першій лізі честь обласного центру захищає «Зірка», а «Украгроком» із Олександрійського району дебютував у другій лізі. Відтак, регіон, що передусім завжди славився своїм футбольним експортом, сподівається на скорі успіхи і на власних теренах.
Спадок братів Ельворті
Більш-менш точної дати зародження футболу на території сучасної Кіровоградщини в архівах не збереглося. Зате достеменно відомо, що на початку XX завезли гру мільйонів у тодішній Єлисаветград англійці, котрі працювали на заводі братів Роберта і Томаса Ельворті. Вони ж спорудили перший в місті стадіон, вірогідніше всього, в період з 1907 по 1910 роки. Поступово новий спорт набирав популярності й серед корінного населення. З 1909-го починається запекле суперництво між збірними заводу та чоловічої гімназії. 17 жовтня 1910 року в єлисаветградській газеті «Голосъ Юга» вперше згадується про публічний матч, в котрому «Гурток футболу» земського реального училища розгромив команду комерційного училища з рахунком 6:0.
Війни не завада
Поширенню футболу не завадили ні Перша світова, ні громадянська війни, хоча регулярні змагання відновились лише в 1921-му. У дореволюційні роки провідними колективами міста були «Сфінкс», «Блискавка», «Діагор». У 1922-му при робітничому клубі сформувалися дві команди, за котрі грали робітники заводів «Червоний профінтерн» та «Червона зірка» (колишній завод Ельворті). А через рік їхні склади переформатували так, що у кожній команді виступали виключно працівники одного заводу.
Головна команда області
Місцеві дослідники футболу Микола Ковальов та Андрій Перевозник припускають, що саме від «Червоної зірки» слід вести історію флагмана футбольної Кіровоградщини, котрий згодом переходив під егіду різних відомств та був відомий під іменами «Металіст» (1928-1935), «Сільмаш» (1935-1943), «Трактор» (1949-1951), «Торпедо» (1951-1957), «Зірка» (1958-1961, 1963-1993, 1998-донині), «Динамо» (1962), «Зірка-НІБАС» (1993-1997). Хоча деякі краєзнавці наполягають, що родовід нинішньої «Зірки» сягає до тієї самої команди, що була створена при заводі Ельворті.
Перші успіхи
У довоєнний період команда упевнено себе почувала лише на регіональному рівні, тоді як на республіканській арені здебільшого пасла задніх. Але на початку 1950-х під крилом «Червоної зірки» почав збиратися новий перспективний колектив. У 1953-му він під ім’ям «Торпедо» досяг першого гучного успіху, перемігши в фіналі Кубку УРСР полтавський «Локомотив» (3:1). Через два сезони кіровоградці виграли першість у своїй підгрупі, а потім в фінальній пульці вибороли бронзові нагороди чемпіонату країни. Уже тоді місто було готове отримати власну команду майстрів. Однак довелося чекати аж до 1958 року, коли був розширений клас «Б» чемпіонату СРСР, в склад котрого включили і кіровоградську «Зірку».
Іще два кубки
Упродовж восьми наступних сезонів команда чотири рази входила до трійки призерів зони. Потім шість років провела у другій групі класу «А», а з 1971-го «Зірка» змагалась у чемпіонаті Союзу серед команд другої ліги української зони. У 1973 і 1975 роках вона повторила своє найвище досягнення, двічі завоювавши Кубок України. У першому випадку кіровоградці здолали івано-франківський «Спартак» (1:0), а в другому в двоматчевому протистоянні виявилися сильнішими за сімферопольську «Таврію» (2:0, 1:2).
Відродження за незалежності
На початку 80-х «Зірка» помітно потьмяніла і перейшла в розряд аутсайдерів, а в 1990 і 1991 роках посідала місця, які мали позбавити її статусу майстрів, але обидва рази залишалась серед учасників чемпіонату. Відродження колективу почалось уже за часів незалежності. У 1993-му команду під крило взяв власник фірми «НІБАС» Василь Ковальський, а на посаду наставника був запрошений Олександр Іщенко, котрий у її складі двічі завойовував Кубок УРСР.
Найвищі досягнення
У прем’єрному сезоні роботи в Кіровограді Іщенко вивів «Зірку» з другої до першої ліги, а в наступному розіграші команда дуже впевнено завоювала путівку до елітного дивізіону. Сезон-1995/96 став для неї справжнім зоряним часом: у дебютній кампанії у вищій лізі «Зірка» посіла шосте місце, здобувши наприкінці першості одну із найвидатніших своїх перемог − удома над беззмінним у ті роки чемпіоном України київським «Динамо» (2:1).
Прощання з елітою
У наступному сезоні «Зірка-НІБАС» посіла десяту сходинку, однак втратила Іщенка, у котрого виникли непорозуміння з керівництвом клубу. Далі ще впродовж двох сезонів кіровоградці фінішували на 11-й позиції, але фінансова скрута таки далася взнаки, і в розіграші-1999/2000 команда залишила еліту. На той час компанія «НІБАС» вже перестала фінансувати «Зірку», котра перейшла під крило міської влади. До її керма повернувся Іщенко, але і його зусиль не вистачило для порятунку.
Нове народження «Зірки»
Кіровоградський колектив повернувся до кола найкращих у сезоні-2003/04, однак за його підсумками мав понизитись у класі. Втім, сталося ще гірше − через фінансові негаразди команда опинилась одразу в другій лізі, а невдовзі взагалі втратила професіональний статус. Відродилась вона у 2008-му, коли кіровоградський «Олімпік» був перейменований на «Зірку». Досі періодично відчуваючи серйозні проблеми з грошами, «Зірка» наразі змагається в першій лізі чемпіонату України.
Олександрійські традиції
Тим часом реноме кіровоградського футболу в Прем’єр-лізі підтримує ПФК «Олександрія», котра повернулася в еліту після восьмирічної перерви. Загалом, футбол в Олександрії почав культивуватися майже одночасно із Кіровоградом. За Радянських часів місцевий колектив «Шахтар», що представляв підприємство «Олександріявугілля», складав добру конкуренцію командам з обласного центру. Із 1962 по 1970 роки мав статус команди майстрів, а потім успішно виступав у чемпіонаті України серед колективів фізкультури.
Другий представник в еліті
У 1990 році за ініціативи директора заводу «Поліграфтехніка» Миколи Лавренка була створена однойменна команда, котра сходу виграла чемпіонат області та швидко пройшла шлях до професіонального рівня. Прем’єрний для незалежної України чемпіонат-1992 олександрійці розпочали в першій лізі, фінішувавши на третьому місці в своїй підгрупі. У сезоні-2001/02 «Поліграфтехніка» вперше відчула смак боротьби у вищій лізі, однак протрималась в топ-компанії лише два розіграші.
Занепад та ренесанс
Причиною краху команди, як це часто тоді траплялось, став брак фінансування. Через це у 2003-му клуб припинив своє членство в Професіональній футбольній лізі, однак з сезону-2004/05 уже під ім’ям «Олександрія» розпочав новий шлях до вершин. Упевнено вигравши турнір у першій лізі-2010/11 під керівництвом Володимира Шарана, олександрійський колектив повернувся до еліти і тепер сподівається надовго закріпитись в когорті провідних 16 клубів країни.
Порятунок від «Олімпіка»
«Зірка» та «Олександрія», звісно, завжди були поза конкуренцією в області, однак на увагу заслуговують й інші колективи Кіровоградщини, котрі скуштували «професіональної» гри. Про олександрійський «Шахтар» згадано вище. Кіровоградський дитячо-юнацький клуб «Олімпік» отримав професіональний статус в липні 2007-го, а через рік був перейменований у «Зірку», давши можливість відродитися головній команді області. Згодом був відновлений і «Олімпік», що наразі виступає в аматорській першості.
Головківка серед професіоналів
Нині в другій лізі регіон представляє перспективна команда «Украгроком» з Олександрійського району. Клуб юридично зареєстрований у ПФЛ в смт Приютівка, однак домашні матчі проводить на стадіоні в селі Головківка. Заснований у 2008 році, «Украгроком» тричі встиг завоювати кубок області та стати чемпіоном Кіровоградщини-2010. У сезоні-2010/2011 клуб намагався заявитись в другу лігу, але не виконав вимоги ліцензування. Однак 20 червня 2011-го йому таки було надано професіональний статус.
Фото: Перший успіх кіровоградського футболу. «Торпедо» - володар Кубка УРСР-1953 (з архіву Миколи Ковальова).