Резонанс
Кличко готовий взяти на поруки «цю тендітну жінку»
Unian.ne
09.08.11
Лідер партії «УДАР» Віталій КЛИЧКО заявляє про готовність узяти екс-прем`єр-міністра Юлію ТИМОШЕНКО на поруки для її звільнення з-під варти.
Про це В.КЛИЧКО сказав сьогодні на прес-конференції в УНІАН. На прес-конференції він процитував свою заяву на ім`я Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА.
«Вважаю, що першим кроком для відновлення стабільності в країні і відновлення довіри світової спільноти може стати звільнення з-під варти Ю.ТИМОШЕНКО. Якщо для цього необхідно узяти на поруки цю тендітну жінку, то я готовий це зробити. Ось моя заява. А якщо ж суд відмовить і мені, як вже відмовив багатьом відомим людям, то це зможете зробити тільки ви, пане Президент», − сказав В.КЛИЧКО, звертаючись до В.ЯНУКОВИЧА.
На думку В.КЛИЧКА, процеси в Україні вже нагадують «бої без правил». «Гірше може бути лише громадянська війна. На сьогодні увесь світ дав оцінку тому, що відбувається в Україні, і під загрозою на сьогодні опинився курс на європейську інтеграцію − як пріоритет у вашій політиці, пане Президент. Ми можемо опинитися на порозі міжнародної ізоляції, і не лише угода про асоціацію з Європейським Союзом − загальнонаціональний проект Євро-2012 також може опинитися під загрозою зриву. Даний процес зруйнує останні надії на проведення так необхідних економічних і політичних перетворень у нашій країні», − упевнений лідер партії «УДАР».
«Це рух у глухий кут. І виходом може стати тільки особисте втручання і відповідальне рішення, пане Президент», − заявив В.КЛИЧКО.
Відомий спортсмен і політик переконаний, що для розвитку країни необхідний діалог між владою і опозицією. «Відсутність діалогу − це прямий шлях до диктатури. Цього допустити не можна. Необхідно використовувати всі механізми, не виключаючи загальнонаціональний круглий стіл і міжнародне посередництво. Сьогодні ви повинні повернути країну на європейський шлях розвитку. Завтра може бути вже запізно», − підкреслив В.КЛИЧКО у своєму зверненні до В.ЯНУКОВИЧА.
Лідер партії «УДАР» повідомив, що своя заяву про гарантії поручительства за Ю.ТИМОШЕНКО сьогодні через своїх представників зареєструє у Печерському районному суді Києва.
Як повідомляв УНІАН, 5 серпня Ю.ТИМОШЕНКО була заарештована за рішенням Печерського райсуду Києва і доправлена до Лук’янівського СІЗО.
Суддя Родіон КІРЄЄВ задовольнив клопотання прокуратури про зміну для екс-прем`єра запобіжного заходу з підписки про невиїзд на узяття під варту. Своє рішення суддя аргументував «системними порушеннями, перешкоджанням у встановленні істини, порушенням порядку під час розгляду справи з боку Ю.ТИМОШЕНКО».
6 серпня чемпіон світу з боксу В.КЛИЧКО у зв`язку з арештом Ю.ТИМОШЕНКО припинив підготовку до вересневого поєдинку з польським боксером Томашом АДАМЕКОМ і повернувся з Австрії до Києва.
+++
В новый сезон со старыми проблемами
Fpl.ua
09.08.11
Действия болельщиков киевского «Динамо» в матче 5-го тура Эпицентр Чемпионата Украины с львовскими «Карпатами» вызвали огромный резонанс в футбольном сообществе страны. С просьбой прокомментировать возникшую ситуацию пресс-служба ПРЕМЬЕР-ЛИГИ обратилась к генеральному директору ПЛ Александру Ефремову:
− Поведение болельщиков «Динамо», которые избили человека, скандировали нецензурные речевки и массово жгли пиротехнику − это вопиющий случай и резонанс действительно громадный. Что касается действий Премьер-лиги, то они обусловлены Уставом нашей организации и Регламентом соревнований. Сейчас сотрудники собирают необходимые по процедуре документы. Получен рапорт делегата, выясняются дополнительные сведения у клуба. Данный вопрос будет вынесен на очередное заседание Дисциплинарного комитета ПЛ, которое состоится в четверг. К сожалению, этот орган спортивного правосудия уже огромное количество раз сталкивался с неподобающим поведением болельщиков «Динамо», и наиболее резонансными были события прошлого сезона, когда в кубковом матче «Динамо» − «Арсенал» фанаты «бело-синих» применили физическую силу и сбросили с сектора восьмерых стюардов. Сейчас уже новый инцидент. И, уверен, реакция Дисциплинарного комитета будет адекватной.
− Какие санкции могут быть применены к клубу «Динамо»?
− Существуют Дисциплинарные правила ФФУ, в которых оговорены санкции за такого рода нарушения. Но хочу подчеркнуть − этот вопрос находится в исключительной компетенции Дисциплинарного комитета, в который входят представители всех клубов. Давайте дождемся их решения.
+++
Понеділок-вівторок, 08-09.08.11 (запис)
1. Телеканал «Перший національний»
Программа «Світ спорту», 08.08.11, 21:25
1) Сюжет про підготовку національної збірної України до матчу з Швецією.
Олег Блохін, головний тренер збірної України: Не устраивает меня такое положение вещей! Абсолютно. Это не тот настрой, это не тот коллектив. Поэтому я предупредил: или у нас создается коллектив, который будет бороться, или на Евро-2012 мы отбываем номер: проводим три матча группового этапа и «вылетаем». «Рубим головы», как у нас принято, и идем дальше. Но дальше, думаю, тоже лучше не будет. Есть у меня такое предчувствие. Еще в 2007 году говорил, что надо смотреть вперед, кем мы будем играть на Евро-2012.
2) Ведуча: Куратору суддівського корпусу України П’єрлуїджі Колліні надійшло звернення від керівників ФК «Кривбас», які просять оцінити суперечливе суддівство матчу криворіжців проти «Шахтаря». Про те, що саме стало причиною обурення, в нашому сюжеті.
Автор сюжету: У минулому турі очки у «Шахтаря» відібрав «Арсенал». Тепер так з донеччанами спробував зіграти «Кривбас». Але зазнав невдачі. «Можливо ми б не програли, якби суддя призначив пенальті за гру рукою»,− сказав після матчу тренер гостей Юрій Максимов, згадуючи епізод, коли за рахунку 0:0, по волейбольному зіграв Даріо Срна. Суддя Ігор Іщенко порушення тут не побачив. Сумніви, що порушення було, висловив тренер донеччан Мірча Луческу.
+++
Телеканал «Перший національний»
Програма «Футбольний код «, 08.08.11, 21:30
Ведущий: Сегодня в студии «Футбольный код» мы будем говорить про еврокубки, матчи чемпионата Украины и не только. У нас в гостях известные полузащитники 90-х Павел Шкапенко и Василий Кардаш, а также два спортивных обозревателя Михаил Метревелли и Игорь Мирошниченко.
Ведущая: Мы будем говорить про свободу слова в футболе. Но, в начале я хочу презентовать очень интересную и приятную новость. Мы уже много говорили про совместный проект футбольного клуба «Шахтер» и Благотворительного фонда «Розвиток України», который называется «Сиротству − нет!». Кстати, 4 августа, благодаря порталу «Сиротству − нет!», многие дети уже нашли семьи. Если точнее, то 2043 ребенка были усыновлены в течении всего лишь 19 месяцев работы этого сайта, который был презентован 12 декабря 2009 года во время матча между «Шахтером» и «Ильичевцем». «Сиротству − нет!» − это широкомасштабный проект, к которому может присоединиться каждая украинская семья.
Дальше: футбольные новости. Травма Александра Шовковского, переход Виталия Ревы в «Оболонь», слух о переходе Маграо в «Ливерпуль», Алексея Белика в «Севастополь».
Ведущий: Начнем с матчей еврокубков. Игорь, я знаю, что ты преданный поклонник киевского «Динамо». Болезненным было поражение от «Рубина»? Какие твои впечатления?
Мирошниченко: Это поражение было болезненным не только для поклонников «Динамо». С другой стороны поражение было прогнозируемым по моему мнению. Особенно, судя по тактической схеме, которой в последнее время придерживается Юрий Семин. На мой взгляд, играть с одним форвардом в матче, где нужно было забивать как минимум дважды − это не тактика на игру, в какой команда хотела победить. Кроме того, мне кажется, что все закономерно. «Рубин», на самом деле, не является суперкомандой, но она очень дисциплинированно играет в обороне, и Курбан Бердыев с тактической точки зрения оказался более сильным тренером, чем Юрий Семин. Как в первом, так и во втором матче. Мы не увидели никаких тактических изменений в игре команды, изюминки в ее действиях.
Ведущая: У меня вопрос. Снова поражение. Это подтверждение, что первое поражение было неслучайным? И второй вопрос. После первого поражения «Динамо» было сказано про то, и прозвучала такая информация в спортивных новостях, что Игорь Суркис не рассматривает вопрос об отставке Семина.
Мирошниченко: Я уверен, что он и сейчас не рассматривает отставку Семина. Даже если пройдет полгода и «Динамо» проиграет все что угодно, в том числе и матчи Лиги Европы, я думаю, что отставки не будет. К великому сожалению, с одной стороны, я так понимаю, у киевского клуба есть определенный финансовые проблемы, которые не позволяют привлечь серьезного тренера из Европы. Я уже давно говорил, что российский вариант тренеров Газзаев, Семин, − это не вариант для киевского клуба, у которого есть серьезные амбиции. Поэтому, к большому сожалению, никто не будет увольнять его и игроков, которые есть в его распоряжении. Его умение, его тренерский опыт пока что не позволяют «Динамо» играть в Лиге чемпионов. Конечно, в первом матче все могло сложиться по-другому, если бы «Динамо» забило первым. Мне кажется, что «Динамо» сильнее провело первый матч…
Метревели: Игорь, если бы ты был президентом клуба, ты бы Семина уволил?
Мирошниченко: Я бы его не нанимал во второй раз.
Метревели: А кого бы ты пригласил?
Мирошниченко: Я бы искал варианты в Европе, причем среди серьезных тренеров. Например, выложить 20 миллионов евро за тренера, чем за какого-то Кардосо, которого «Динамо» было готово купить приблизительно за такую сумму. Сегодня проблема украинских тренеров в том, что они, и я об этом давно говорил, не являются независимыми. Они не могут диктовать свои условия президентам.
Шкапенко: Встречный вопрос. В Днепропетровске тренер из Европы, с именем?
Мирошниченко: Безусловно.
Шкапенко: И где результат?
Мирошниченко: Ну ладно. Но он хотя бы независимый
Метревели: Луческу дал серьезный результат только через пять-шесть лет.
Мирошниченко: Скажу так. Луческу имеет огромный бюджет. С таким бюджетом Павел Шкапенко и Василий Кардаш были бы тренерами не хуже. Думаю Хуанде Рамос в будущем тоже сможет дать результат. Он классный тренер.
Ведущая: Мы сейчас говорим про «Динамо»…
Метревели: Игорь, один вопрос. Я уже смоделировал такую ситуацию, что Игорь − президент клуба. Скажи пожалуйста, почему ты не поехал с клубом на матч с «Рубином»? Вот мне интересно.
Мирошниченко: Я не знаю, был ли президент на матче с «Рубином», или нет, но я тебе скажу так: я не думаю, что причиной поражения «Динамо» стало присутствие или отсутствие президента. У футболистов, президентов есть свои заморочки. Может поэтому.
Ведущий: Василий, ты разделяешь точку зрения Игоря о том, что Семин не тот тренер, который может привести «Динамо» к успехам на евроарене.
Кардаш: В первую очередь я не согласен с Игорем, что поражение в игре с «Рубином» было прогнозируемым. В футболе выигрывает тот, кто меньше ошибается. И в данном контексте «Рубин» выиграл, воспользовавшись ошибками динамовцев.
Мирошниченко: Да, но проблема в том, что у «Динамо» появились моменты только в конце матча, и их было максимум два с учетом забитого мяча. Как можно рассчитывать на успех, если команда в первом тайме ничего не создает.
Кардаш: Будем говорить, «Рубин» не делал таких откровенных ошибок, как «Динамо», приведших к забитым голам. А ошибки в игре есть у любой команды.
Метревели: Я думаю, что проблема в классе игроков.
Шкапенко: В подборе игроков. Я считаю, что сегодня у «Динамо» самая слабая оборона за все время.
Мирошниченко: Ладно, оборона. Давайте поговорим про нападение.
Шкапенко: Хорошая оборона − это уже ничья, одно очко.
Мирошниченко: Нападение не забивает. Расчет Семина и в первом, и во втором матче, это мое мнение, был на забрасывание мяча на Идейе, которого очень плотно опекали. После матчей с «Александрией» и «Оболонью» все выучили, как играет Идейе. С «Карпатами» та же история. Я был на стадионе. Половину матча «Динамо» рассчитывало на забросы на Идейе − вдруг он там внезапно забьет.
Шкапенко: Все потому. Что оборона не может разыграть мяч. Я бы сегодня взял бы эту оборону в мешок и утопил бы.
Ведущая: Я не могу не поставить этот вопрос, потому что позиции других гостей мне более-менее понятны. Игорь сказал очень хорошую фразу: должен быть такой тренер, который сможет диктовать свои условия президенту «Динамо». Я уже не в первый раз в спортивный кулуарах слышу про то, что есть проблемы…
Мирошниченко: Наталья, не диктовать, а не быть зависимым. Любой тренер боится президента клуба, он старается угадать наперед, что думает президент.
Ведущая: Давайте все же послушаем пана Кардаша.
Кардаш: Любой тренер боится плохого результата, независимо от президента. Главное для тренера − показывать результат. Если при это будет еще и хорошая игра − вообще прекрасно. Подбор игроков делает главный тренер, а не президент. Поэтому, я бы так не драматизировал ситуацию.
Метревели: Не во всех клубах. В некоторых тренера спрашивают только о его мнении. В некоторых клубах президенты покупают футболистов.
Мирошниченко: Нет, ну Михаил. В «Динамо», я могу точно сказать, я лично беседовал с Игорем Суркисом, и он мне сам сказал, что покупка Алиева − это была исключительно инициатива Семина. Он говорил, что понимает: Алиев − это реальная помеха для «Динамо» на том этапе. Но, Семин хотел этого игрока. В этом плане, как раз не все так плохо. Но проблема в том, что остается советское мышление, которое есть у Юрия Семина, и у большинства украинских тренеров. А совковая ментальность состоит в том, что есть президент, который платит зарплату, и я ему поэтому должен угодить. Чем отличается европейский тренер? Он приходит, заключает жесткий контракт. Он отвечает за результат. Даже если это Хуанде Рамос, команда которого играет плохо. Но при этом а) президент не вмешивается в его работу, в тренировочный процесс, обеспечивает трансферы, которые были оговорены, и, соответственно, имеет время, чтобы реализовать себя.
Ведущая: Сейчас есть у тренеров в договоре пункт, согласно которому президент не имеет права вмешиваться в процесс. Михаил?
Метревели: Не знаю, я не тренер. Но вот в донецком «Шахтере» система немножко другая. Там президент 24 часа в сутки занимается комплектацией команды. Не сам, конечно, сидит перед телевизором − у него есть штаб, главный скаут. Тренер же говорит, какие позиции. Они вместе вырабатывают концепцию игры, тактику стратегию. То есть президент каждый день профессионально занимается клубом.
Ведущий: Украинские клубы узнали своих соперников в Лиге Европы. «Динамо» попался болгарский «Литекс». Под силу его пройти даже с совковым мышлением?
Мирошниченко: Я думаю, что «Литекс» − это вообще не соперник для «Динамо». Если его не проходить, то вообще нет смысла говорить про европейские амбиции. «Динамо» должно побеждать однозначно.
Кардаш: Слабый соперник или сильный − все будет решаться на футбольном поле. «Литекс», румынское «Динамо», «Фулхэм»… Можно по разному оценивать их силу или слабость. Но, результат достигается на поле. Все будет зависит от того, в каком настроении, форме подойдут к этим играм команды.
Ведущий: Как вы оцениваете тот микроклимат, тот настрой, с которым «Динамо» подходит к этим поединкам. Павел?
Шкапенко: Слава Богу, «Динамо» обыграло «Карпаты», хотя и за счет их ошибок. Даже не показав яркую игру, динамовцы выиграли. Значит, психология будет выходить уже на новый уровень. Хорошо, что обыграли, значит фарт повернулся к команде лицом, она должна воспрять.
Ведущий: Мы потихоньку перешли к чемпионату Украины. Давайте вспомним самые интересные матчи этого тура, один из которых состоялся в Донецке, где встречались «Шахтер» и «Кривбасс». А именно резонансный момент, когда мяч попал в руку Дарио Срне. Давайте посмотрим и проанализируем этот момент.
Идет просмотр момента.
Мирошниченко: Ну, если это не рука, то тогда наверное Срна безрукий. Тут пенальти и желтая карточка. Вот Михаил, была здесь рука или нет?
Метревели: Да, была. Я понимаю, что вы сейчас от меня ждете, что я скажу, что не было пенальти. Как бы я этого не пытался. Так сказать я не могу. Мое мнение субъективное: пенальти здесь был. Стопроцентный. Но. Я понимаю Срну, почему он так сыграл. Удар был очень сильным, и он, в принципе, отворачиваясь, сыграл рукой. Но, пенальти однозначный. Арбитр почему его не дал − мне не понятно. Но читая интервью Максимова, не могу не сказать о том, что складывается впечатление, как будто он уже тренирует «Барселону» или что-то выиграл... То есть, если бы не этот эпизод, то «Кривбасс» как будто бы выиграл.
Шкапенко: Я не согласен…
Метревели (перебивая): Нет он так не говорит, но … он говорит что Срна хватается за лицо, но послушай…
Шкапенко (смотря повтор): Ну если такие пенальти не ставить, то у нас в чемпионату не будет конкуренции. Какая разница в чьи ворота − «Динамо», «Шахтер»…
Метревели: Пенальти был…
Ведущий: Вопрос. А почему тогда, по вашему мнению, судья не поставил пенальти?
Мирошниченко: Я думаю, он не поставил пенальти, по той же причине, что и не был поставлен пенальти в ворота «Шахтера» в игре с «Карпатами». Для всех было очевидно, что там был железобетонный пенальти, когда Кучер сыграл рукой.
Метревели: Я тут не согласен…
Мирошниченко: Дайте я скажу свою точку зору..Для всіх було очевидно. Я маю товариша, який вболіває за «Шахтар», думаю ти його знаєш (Метровели). Ми з ним обмінювалися думками після гри з «Карпатами»… Ми вболіваємо за різні команди, але обидва хочемо, щоб було все чесно. Коли суддя не бачить от такий пенальті, як в зустрічі з «Кривбасом»…
Метревели (перебивая): Тогда скажи, почему в матче Рубин − Динамо судья не поставил пенальти, когда мяч попал в руку казанского игрока − Квирквелии, который падал? Практически такой же момент и с Кучером.
Мирошниченко: Михайло, ми зараз говоримо про Шахтар. Пенальті залізобетонний для всіх. Чому він його не дає? Тому що авторитет Ріната Ахметова, Шахтаря, вседозволеність висловів пана Луческу сьогодні мають великий тиск на суддів. В тому чому звинувачували роками Суркіса…
Метревели: Я тебе скажу одно, арбитры в таких случаях не по этому. Они не боятся. Я скажу тебе одну вещь. Ринат Ахметов во всех разговорах всегда говорит: донецкому Шахтеру не надо помогать. Помните, когда был матч Шахтера с Оболонью, и по моему, там 4:0 или 4:1 Шахтер выиграл, там были спорные моменты. Он мне на следующий день расстроенный говорил, зачем нам такие голы, зачем нам такие подарки. Шахтеру не надо помогать.
Мирошниченко: Підримую. Я ж не сказав, що Ахметов зустрічається з суддями, обробляє їх…
Метревели: Да не бояться судьи его. Им никто ничего не скажет, если они дадут пенальти там, где это надо. Это факт. Никто в Донецке, и я в том числе, человек который…
Мирошниченко: Але коли той же Луческу поливає гряззю ту жінку арбітра в матчі Динамо − Оболонь, що вона була сліпою…
Метревели: Он сказал, что девушка була сентиментальна… Это, что оскорбление?
Мирошниченко: Зачекай, в Європі це образа…
Спор между Мирошниченко и Метревели о возможностях женщин в спорте, на примере бега на стометровке…
Ведущая: Я вам зараз скажу одну річ. Я знаю в Україні людину, яку бояться усі судді. Це пан Колліна, який, вибачте, настільки залякав чи … Вибачте, можливо не залякав, а можливо переконав усіх, що навіть жоден із арбітрів на наші чисельні запрошення не погодився прийти до нас у студію.
Ведущий: Зараз пан Шкапенко та пан Кардаш висловлять свою точку зору, бо Мирошниченко та Метревелі ми вже почули.
Кардаш: Я вважаю, що там де іде боротьба за місця, за гроші, за єврокубкові місця, там завжди арбітраж чи суддю можна вважати об’єктивними. Це стосуються не лише нашої країни, а, мабуть, усіх ведучих…
Ведуча: А необ’єктивна це як?
Кардаш: М’яко говорячи необ’єктивна. Візьміть нашу першу, другу, вищу лігу. Всюди можна знайти приклади…
Ведучий: Тобто на суддів є тиск сильних світу цього?
Кардаш: Є тиск, тобто судді відчувають на себе тиск…
Ведуча: Хто тисне? Президенти клубів, чи ФФУ, чи Колліна. Хто тисне? Ні ну скажіть відверто, ви були учасником нашої дискусії про арбітраж. Хто на кого тисне?
Кардаш: Кожного разу не телепередачі, який би тур не пройшов, ми знайдемо десь роботу суддів, яка буде незадовільною. Так чи ні? Ви кажете, що у нас некваліфіковані арбітри. Ви поїдьте на ігри дублюючих складів. Ось там наші ж судді судять дуже кваліфіковано, бо там немає боротьбі за місця, преміальні… Дивлячись на їх кваліфіковану роботу залишається лише дивуватися, чому вони не судять у Європі.
Ведуча: Тобто, коли нема грошей, то судять по совісті?
Мирошниченко: Є психологічний тиск. Але ж тисне авторитет, наприклад, авторитет президента Шахтаря та його фінансові можливості…
Метревели: Тогда, про возможности президента ФФУ вообще не будем говорить… Президент, который есть президентом Динамо и об этом мы уже говорим 10 лет… Вот смотри, Игорь (Мирошниченко), мое мнение: на каждое действие есть противодействие. 10 лет назад… Давай мы отдельную программу устроим со стендом, где будем вспоминать, что происходило в украинском футболе…
Мирошниченко: Михайло, домовилися… Суркис впливав на суддів десять років тому…
Метревели: Он и сей час влияет. Как? Ну он же президент Федерации футбола. Они непосредственно приходят в кассу получать зарплату. Непосредственно в ФФУ. Премьер-лига перечисляет гонорары арбитрам в ФФУ. Ну а чем ты говоришь?
Ведуча: Ігор, ви як журналіст, як вважаєте, те що сьогодні судді не публічні, вони не пояснюють свої рішення, вони не приходять до студії, вони не дають інтерв’ю − це ви вважаєте нормальним у демократичній країні?
Мирошниченко: Я скажу, що судді не є публічними людьми в будь-якій країні світу. Якщо ви почуєте десь інтерв’ю деяких арбітрів у інших країнах, то це винятки. Тобто, насправді, судді повинні бути не публічними. Інша справа, що їх авторитет… Я, до речі, багато в чому з Василем (Кардаш) погоджуюсь. Я давно казав: ми не можемо суддів підозрювати в упередженості − вони апріорі праві. Судді − люди, вони можуть помилятися. Питань немає. Але, коли є очевидні помилки, які впливають на результат зустрічі, тоді починається розмови…
Ведуча перебиваючи: Ось так само ще один прихильник Динамо Артем Франков казав як і ви. Коли суддя не правий, то дивись пункт перший − суддя завжди правий.
Мирошниченко: Ні, коли очевидні помилки постійно повторюються саме тоді появляються оці розмови, домовки…
Метревели: Ключевое слово систематично.
Мирошниченко: Так непризначений пенальті у ворота Шахтаря у зустрічі з Карпатами, і в наступній грі знову непризначений пенальті у ворота Шахтрая в зустрічі з Кривбасом…
Метровели: Если мы сей час начнем вспоминать все пенальти, которые не поставили в ворота Динамо…
Шкапенко: Я хочу сказать. Мы уже много обсуждали…
Метревели и Мирошниченко наперебой: Паша ну расскажи как Суркис на протяжении 10 лет вам помагал забивать голы…
Шкапенко: Да послушайте же. Вот растет дерево. У него есть корень. Если корень погибает, значит и дерево все погибает. Вот я сей час тренирую детей. У нас те же школы Динамо, РВУФК, Заря. Приходит судья. 20 лет ему. Он не то что подсуживает, он просто не умеет судить. Просто не умеет судить. Не знаю чему их там учат. Вот мне и хотелось чтоб Коллина, или тот, кто отвечает за подготовку… Это же дети…
Мирошниченко: Так у нас корупція починається з дитячого футболу, коли тренер одної з команд підкуповує суддю, щоб він підсужував його команді.
Ведуча: Ви знаєте, що це корупція. Це дуже важливі речі для нашої подальшої дискусії. Ви сказали дві фрази, я прошу глядачів запам’ятати: ви сказали про корупцію та совкове мислення.
Кардаш: Я хотів би все сказане підсумувати. Арбітр не є головною діючої особою на футбольному полі. Все ж таки − це футболісти. Якщо арбітра не буде видно на полі, то це, мабуть, завдяки його високій кваліфікації. От зараз ми обговорюємо суддівство, але я впевнений, що судді також дивляться передачі. Значить тиск на них йде? Йде. На вихідних буде наступний тур. Вони про себе будуть думати як би не помилитися, бо прийде знову понеділок і знову на телепередачі будуть обсуждати роботу арбітрів.
Ведуча: Тоді це хороший тиск, це позитивний тиск, який буде допомагати їм не помилятися.
Ведучий: Пане Василю. Так, що не обговорювати їх роботу, чи є якийсь інший вихід з цієї ситуації.
Метревели: Надо найти такую систему арбитража, которая вышла бы из под удара вот этого пресловутого, всем надоевшего уже на протяжении 10-11 лет конфликта интересов. Если мы не можем решить вопрос конфликтов интересов, которые есть в ФФУ… Просто давайте выведем из… Придумаем такую систему, чтоб у нас судьи были действительно независимы. В таком случае, независимые, професиональные… Вот давайте так сделаем, найдем такую форму…
Мирошниченко: Це утопія
Метревели: Ну почему это утопия? Опять ФИФА, УЕФА начнем говорить…
Ведуча: Ігоре, свобода, демократія, воля − це теж утопія. Ми до цього йдемо…
Мирошниченко: Є проста схема роботи суддів. Вже давно у всіх країнах працюють по одній схемі. Вимоги УЄФА та ФІФА однакові для усіх національних асоціацій. Друзі, навіщо ми говоримо про те, що вже давно винайдено? УЄФА має вимоги. Сьогодні робота та структура суддівського корпусу відповідає вимогам УЄФА. Давайте не говорити про те, що ми маємо винайти велосипед…
Метревели: Игорь, давай тогда решим другую проблему. Системную. Ни в одной стране мира, утверждаю, изучал, интересовался, ни одну Федерацию футбола не возглавляет владелец клуба, участувающего в чемпонате страны.
Мирошниченко: Михайло, давайте тільки не повторювати цієї фрази, бо знаєте шо, я повторю те, що вже казав на цій програмі. В жодній країні світу не має президентів клубів, які контролюють кілька команд. Рінат Ахметов і Коломойський, про це всі знають в кулуарах, контролюють по кілька клубів у вищій лізі. За це дискваліфікація довічна. Все.
Метревели: Это другая тема
Мирошниченко: Ні. Як можна боротися в чемпіонаті, коли твої команди віддають очки…
Метревели: Я уже на протяжении 10 лет задаю вопрос на который мне никто не отвечает. Почему владелец клуба возглавляет федерацию? Это конфликт интересов.
Мирошниченко: А коли одному власнику належить три-чотири клуби в еліті це не конфлікт інтересів? Якщо Ахметов є власником підприємств, які фінансують команди, наприклад, Іллічівець, Зорю…
Метревели: Президент Ильичевца является сомодостаточным человеком…
Мирошниченко: Ну так и президентом Динамо является Игорь Суркис, а президент федерации совсем другой человек − Григорий Суркис. Ми сперечаємося про те, що не вирішимо, нажаль. Мій рецепт простий − розтріл . Жартую. Якщо, помилився суддя в такий ситуації − дискваліфікація на рік, на два, на три, довічно, як завгодно. Наразі суддя, який помиляється в таких очевидних речах, немає права судити.
Метревели: Я с тобой полностью согласен. Это выровняет ситуацию. Сейчас они заложники ситуации. Они уже не знают кого бояться и что делать с этим свистком. Потому что, здесь у него один хозяин, а здесь на него давление, потому что он ошибся.
Мирошниченко: Хотів би знати, кого злякається суддя, котрий не поставив пенальті у ворота Шахтаря.
Ведуча: Як би і ви, Ігорю, не заперечували про відкритість суспільства, то ми би про це запитали безпосередньо в нього прямо в цій студії. Нажаль, давати коментарі їм заборонив пан Колліна, давайте скажемо правду.
Ведучий: Давайте надамо слово Кардашу і Шкапенко
Ведучий: Вони намагаються резюмувати, але як я вже сказав − це важко резюмувати. Наступний небезпечний момент був у поєдинку донецького «Шахтаря» з Кривбасом. На щастя, до нього ніяк не був причетний арбітр матчу Ігор Іщенко. Давайте подивимося цей момент. Я попрошу пана Василя прокоментувати точку зору атакувального гравця − удар по воротах Євгена Селезньова. Що завадило? Низький рівень виконавської майстерності?
Кардаш: Таких моментів …візьміть любий чемпіонат. Перший тайм − якщо не забив гол, значить технічно помилився. Але говорити, що це системно в нього, я б не став.
Мірошниченко: Ну не влучив у ворота. Давайте говорити об’єктивно: Селезньов реалізовує один момент із п’яти. Це його гра. Нічого не вдієш.
Ведучий: Зараз подивимося, який момент він реалізував. У бразильському стилі забив Євген Селезньов, найкращий бомбардир минулого чемпіонату. Пане Ігорю, прошу вас прокоментувати цей епізод.
Мірошниченко: Я вже боюсь прокоментувати. Я ж кажу, що Селезньов може не забити з вбивчої ситуації і забити такий гол. Це футбол. Є гравці, коефіцієнт реалізації в яких вищий, а є − в яких менший.
Ведучий: Бачимо на повторі, що міг залишитися в положенні поза грою Євген Селезньов. Я наголошую на футболістів, які на дальній стійці. Подивіться, як плечком підходить фактично Ренар Валєєв до того футболіста, який перебував від кутового прапорця і таким чином вони залишили Євгена Селезньова. Також напевно потрібно було виходити. Був час після того, як Едуардо скидав на Селезньова. М’яч достатньо довго летів у бік Едуардо і мав шанс вибігти.
Мірошниченко: Гра межі офсайду − дуже дисциплінований має бути захист. Відпрацьована до автоматизму. В Кривбаса цього немає. Зрештою не в цьому проблема.
Метревели: Селезнев − тот футболист, котрому нужно доверие тренера. Он пытается сейчас доказать свое место в составе. Тем более второй раз он попал в команду.
Шкапенко: Он действительно играет с охоткой.
Метревели: Он наверно понимает, что третього шанса точно не будет.
Мірошниченко: Можна я скажу. Я пам’ятаю Селезньова в зовсім нещодавньому матчі за збірну проти Узбекистану. Скільки в нього моментів було?! Він кожен м’яч бив не туди. Блохін вибігав, критикував його, але кредит довіри він знову ж таки йому дав. А в чому проблема? Проблема в тому, що в нас немає кого ставити в збірну. І обов’язково Луческу дасть шанс. Тому що українців мало.
Ведучий: Пане Ігорю, ваша точка зору зрозуміла. Ще один футболіст, про якого кажуть, що він потрапляє до основного складу через ліміт легіонерів, це Вячеслав Шевчук, який відзначився м’ячем. Давайте подивимося цей небезпечний момент, що закінчився взяттям воріт.
Метревели: Тут бы я поспорил бы с тобой. Ты сказал такую фразу… Шевчук по своим качествам линейного игрока превосходит любого футболиста, который играет у нас в чемпионате. То есть его мощь, его скорость. Посмотрите, сколько в игре он вскрывает зоны. Но у него есть один минус − это завершающая фаза. Именно КПД его ударов, прострелов − она недостаточна. Но он в обороне играет…
Ведучий: Чомусь віддає Луческу перевагу Рацу.. Пане Кардаш, ваша точка зору на це.
Кардаш: Мені важко порівнювати. Я б не став цього робити.
Ведучий: Давайте подивимося..
Метревели: Слава молодец. Забил гол. Какой он бы сияющий, когда давал интервью. Если бы он забивал в каждой игре, это был бы незаменимый игрок национальной сборной. Игорь, вот если бы он играл постоянно, он был бы незаменимый игрок для Блохина.
Мірошниченко: Так я згоден. Я якраз кажу: Блохін Шевчукові довіряв, він його брав у збірну. Але тільки за умови, що в нього ігрова практика.
Ведучий: Не так багато шансів у цій грі було в криворізьких футболістів. Давайте подивимося на удар Младена Бартуловича, який пробивав метрів із 20-22-х. Пане Василю, ви − атакувальний футболіст. Прокоментуйте, будь-ласка, цей епізод. Удар Бартуловича і вдала гра Олександра Рибки.
Кардаш: Воротар зробив те, що повинен був зробити. Ближній кут.
Метревели: Удар был очень коварный. С отскоком мяч пошел. Это был сложный удар, я считаю.
Мірошниченко: Рибка − молодець, питань немає.
Ведучий: Зазвичай, у таких ситуаціях воротарі починають гадати. Починають у ближній кут зміщуватися. Саме на це був розрахований цей удар.
Шкапенко: Рыбка вообще прибавляет в уверенности. Тот же удар с пенальти − он его потащил.
Ведучий: Наприкінці матчу був удар Генріха Мхітаряна. Давайте подивимося, як вірменський півзахисник міг забити, але не забив. М’яч лише облизнув стійку воріт криворізького Кривбаса.
Ось цей момент. Фернандіньо розпочинає атаку в центрі поля. Передача на лівий фланг. І тут подивіться на техніку Алекса Тейшейри − як він розхитав Федорчука і виклав м’яч на ногу Генріху Мхітаряну. Пане Василю, чого не вистачило Мхітаряну, щоб забити?
Кардаш: Точності. Він бив на точність, а не на силу.
Ведучий: Щічкою підрізав.
Шкапенко: Чуть-чуть фарта не хватило.
Метревели: Блин, одно заглядение смотреть на атаку.
Ведучий: Дуже класна геометрія атаки. Переведення м’яча на лівий фланг. Індивідуальну дії Тейшейри.
Метревелли: И таких атак у Луческу за иргу несколько. Чем хорош Луческу, он может конструировать такие атаки.
Ведучий: Тепер перейдемо до поєдинку київського Динамо та львівських Карпат. Найцікавіші моменти. Пане Ігорю, я знаю, що ви були на грі. Гол Шевченка − доля випадковості чи це також потрібно фарт мати?
Мірошниченко: Шевченко має гольове чуття. Шевченко доводить, що гольове чуття − дар божий. Він у нього є. Воротар звичайно помилився. Як мені здається, воротар мав відбивати. Там дуже сильна була передача. Цей гол справді зламав гру Карпат, бо в першому таймі Карпати функціонально краще виглядали за Динамо. В другому таймі Карпати підсіли. Шкода, що помилки вирішують долю поєдинків. Але це футбол. Без помилок неможливо. Спрацювала флангова передача.
Розинська: Ігоре, краще коли помилки вирішують долю, ніж коли рефері вирішують долю.
Ведучий: Давайте до цього переходити. Другий м’яч − також рефері не брали участі, на щастя. Коли Огнен Вукоєвич забив красивий гол після подачі з кутового прапорця. Дивимося за подачею, за виконанням. Ось це напевно, чого не вистачило Мхітаряну. Класно спіймав м’яч з технічної точки зору. Важко виконати такий удар, коли м’яч летить метрів 40?
Шкапенко: Конечно тяжело. Любой технический прием, когда все решают секунды.
Ведучий: Це награна комбінація чи ситуативна?
Шкапенко: Он бил зряче в дальний угол. Как ситуативная? Гол красивый. Именно футбольный гол, скажем так. Подача была хорошая − на дальнюю штангу. Разные варианты есть подачи угловых. Здесь была подача на дальнюю, Вукоевич хорошо разобрался, исполнил этот момент.
Ведучий: Ми повертаємося до студії програми Футбольний код, де продовжуємо обговорювати чемпіонат України, 5-й тур. Пане Ігорю, на вашу точку зору, який найцікавіший результат цього туру? Яка головна сенсація? Те, що Дніпро не виграв у Одесі?
Мірошниченко: Я думаю, те, що Дніпро не виграв у Одесі. В Дніпра було багато моментів. Насправді Чорноморець заслужив цю нічию. Я дивився поєдинок і хочу сказати, що − коли ти поставив запитання, чи награна комбінація, коли Вукоєвич пробив? Ну звісно, це так вийшло, він влучив, але це була не награна комбінація. А от в Чорноморця була реально награна комбінація після розіграшу штрафного. Коли всі чекали удару по воротах, а вони розіграли цей штрафний. А Дніпро стояв − отетерілі захисники дивились, як вбігав у штрафний майданчик і пробивав хтось там з футболістів одеситів, влучили під штангу. Тобто це сенсація.
Ведучий: Зрозуміло, пане Ігорю. Пане Василю. Ви є легендою київського Динамо і львівських Карпат. Одна команда зараз на другій сходинці перебуває, а друга − на дні турнірної таблиці. Чим поясните ось таке падіння амбіцій і місця львівської команди?
Кардаш: Мені здається, що Карпати явно не своє місце займають. Невдало стартували. Я думаю, що кредит довіри в президента до тренера є. Тим більше, зараз Карпати на хорошому рахунку як в українському футболі, так і в Європі. Їх всі бояться. Думаю, два-три тури і все стане на свої місця. Їм достатньо виграти одну гру і команда підніметься. Головне − впевненість. Чого їй зараз напевно і не вистачає.
Розинська: Перший національний проводить конкурс разом із командою. Такий є аналітичний зріз, який ми готуємо разом із командою. Це означає, яка кількість людей − уболівальників − прийшли на стадіон, що подивитися гру. Перше місце займає Шахтар Донецьк. В середньому − більше 25 тисяч глядачів. Карпати Львів − трішки 17008. Металіст − 15112. Ось такий зріз за п’ять турів.
Ведучий: Також гучний інтерес викликали останнім часом інтерв’ю Стефана Решко. Ми обговорювали в цій програмі. Це сумнозвісні інтерв’ю і пан Решко надав відповіді нашій програмі.
Розинська: Так. Він надав нам відповіді. До речі, він, як і пан Кочетов, прислали нам майже ідентичні відповіді. Нам приємно, що ці футбольні функціонери ретельно дивляться нашу програму. Ретельно! Майже дослівно вивчають нашу програму. Нам приємно, хоча в своїх листах говорять, що не дуже довіряють нашим футбольним знанням і авторитету нашої програми. Ми запрошували цих людей, щоб вони дали відповідь, коротко. Стефан Решко дав інтерв’ю, абсолютно добровільно, яке ми, журналісти, прочитали на сайті Обозреватель. Власне, там він зізнається в тому, що нехай і 40 років назад, але сповідував філософію, скажімо, бути за своїх. До речі, пане Ігорю, ми говорили про корупцію. Це теж так би мовити корупційна філософія.
Мірошниченко: Я не читав інтерв’ю, тому не знаю, про що йдеться.
Метревели: Стефан Решко сознается в том, что они с киевским Динамо сдавали матчи. Не за деньги. За хлеб-соль. В Тбилиси они сдали игру, чтоб тбилисская команда заняла третье место.
Розинська: Це ми маємо пояснити деяким телеглядачам, які не в курсі. Справа в тому, що корупційні дії − це не тільки дії за хабар, за гроші, але за преференції також нематеріального характеру. Це також вважається корупцією, принаймні за законодавством сьогоднішнім, України. Власне, Стефан як і пан Кочетов говорять, що можливо…
Ведучий: Давай зацитуємо, щоб коректно було по відношенню до Решка і Кочетова.
Розинська: Можливо, коли згадана передача досягне відповідного професійного рівня, мені справді буде цікаво прийти до студії і стати учасником фахової дискусії на актуальні теми. А допоки ж я не бачу сенсу гаяти час на дилетантські спроби її гравців вдавати з себе знавців. Я хочу сказати ще, що нас це не ображає.
Метревели: На самом деле, я, как руководитель канала, скажу честно. Творческий уровень нашей программы еще далек от совершенства. И спасибо Стефану Решко, что он смотрит наши программы, и он нам еще раз дает понять, что ребята − не сидите на месте, совершенствуйтесь. Но я сказал бы по-другому. Для меня очень важно было услышать после этих интервью, когда поднялся такой шум, что Стефан Михайлович придет к нам в студию или пришлет нам письмо с тем, что он понимает, что он тогда, в те годы делал что-то неправильно. Что он переживал и переживает до сих пор. И если бы это прозвучало как извинение, тогда бы я понял, что председатель КДК признает свои ошибки; ему тяжело было терпеть все это в себе 40 лет и он признает ошибки. Я бы встал и ему аплодировал.
Он называет нас дилетантами и не профессионалами. Один из руководителей футбола. Так вот я вам скажу, Наташа …
Розинська (перебивая): Хоча ви і керівник, я не можу з вами погодитися. Людина, яка очолює КДК, орган справедливості та футбольного правосуддя, слідкує за дотриманням «фейр плей», а власне, пан Кочетов говорить нам у листі, напевно ви його також читали, що ми розводимо скандал на рівному місці. Власне я цитую, що пан Кочетов, що те, що ми оприлюднюємо в анонсах в нашій програмі, ми робимо сенсацію на рівному місці.
Тобто він вважає, що те зізнання, яке зробив пан Решко, нехай навіть і про подій 40-річної давнини …
Також пан Кочетов вважає некоректним згадувати події 40-річної давнини і аналізувати їх з точки зору українського законодавства сьогоднішнього дня. А я хочу дати коротку довідку, що 85% законодавства України базується на засадах норм моралі і лише решта на чисто юридичних речах.
Ігорю, а до вас питання про совкове мислення. Я розумію, як людей керівників Федерації футболу України, тому що всі вони в такому віці, коли народилися і жили за часів Радянського союзу. Мабуть вони не в повній мірі розуміють, що Україна, в якій ми живемо, це демократична незалежна країна. Я, як досвідчений журналіст 12 років, мені вже не раз чиновники затикали рота, але я завжди боролася за справедливість. І я вважаю, що ми можемо обговорювати будь яке, а тим більше, публічне інтерв’ю. Але совкове мислення не дозволяє перейти на новий розвиток демократичного суспільства.
Мірошниченко: Стефан Решко, має право приходити на передачу або ні. Він має власну точку зору. Ви так само маєте право обговорювати ці теми. І це не є проблемою. Але я хотів зовсім не про це сказати. Ви знаєте., я погоджуюся з Кочетовим, бо ми так можемо дуже далеко договоритися. Якщо ми говоримо, що людина відповідальна за свої вчинки, які були 40 років тому і вона не може морально змінитися, тоді я питаю, у нас люди − найвищі державні посадовці − мають сумнівну репутацію, про яку знає вся країна. Але ж ми не говоримо, що вони не змінилися. Він сам говорить, що він змінився. Президент країни.
Ну давайте будемо відверті.
Метревели (перебивая): Игорь, разница в том, что те люди понесли наказания. И они раскаялись.
Мірошниченко: В чому вони розкаялись ?
Метревели: Дело в том, что Решко, с бравадой говорит, что еще 40 лет назад это делал. Может он хотел кого то удивить. Мы не говорим, о том, что Решко надо под суд отдать. Мы говорим о нормах морали и этики в нашем обществе и в Федерации футбола. Когда руководитель говорит, что он помогал другим клубам. Он уже обижает миллионов фанатов других клубов.
(перепалка) …
Метревели: Зачем, Игорь, ты приводишь пример из политики, он тут совершенно некорректен, потому что там люди понесли наказание. А здесь президент Суркис даже не комментирует такие заявления, а Решко запрещает нам обговаривать его слова. А диск Кочетова, который неслучайно попал к нам, это что профессионально? Он не знал, что потом делать в студии. То что сборная Украины без зрителей играет − это профессионально?
Мірошниченко: На донецькій арені, до речі ?
Метревели: Не важно!
Мірошниченко: Як не важливо ?
Метревели: Что для этого сделала Федерация? Где профессиональный менеджмент?
Мірошниченко: Я вам скажу, що у Львові збірна України грала при заповнених трибунах, навіть, якщо квиток би коштував 200 чи 300 гривень. Це ставлення до національної збірної.
У мене претензії до Федерації футболу не в тій площині − Суркіс чи не Суркіс. У мене претензії до ФФУ − легіонери. Коли президент Суркіс сказав, що ми будемо скорочувати кількість легіонерів в українському футболі. Ми зупинилися на певній позначці. І наразі вся Україна говорить, що у нас не ліміт легіонерів, у нас ліміт на українців. А скоро. Так команди як «Металіст» матимуть 11 іноземців і вони будуть з паспортами України.
Метревели: Вот здесь, Игорь, я с тобой согласен. Этот вопрос требует профессиональной дискуссии. Национальная федерация инициировала это профессиональную дискуссию… Да мы сейчас можем ослабить клубы и подтянуть сборную. Давайте найдем алгоритм решения. Давайте вместе садится и думать. Профессионалы пусть решают. Но нельзя так делать, когда в угоду одному клубу, у которого больше украинцев мы вводили лимит, а у кого больше − те против.
(перепалка)
… Сборная без зрителей и восемь месяцев без тренера …
Мірошниченко: А хто робив заколот? Хто хотів перетягнути на свій бік професіональні ліги? Реально борються два клани − хай вони між собою розбираються.
Розинська: А можна я поставлю запитання. Бо цей лист торкнувся також мене, як професійну телеведучу. Як журналіста. Який займається журналістикою 12 років. останнє запитання у цій дискусії, от скажіть будь-ласка, хто дасть гарантію того, що пан Рєшко поступав так 40 років назад, потім 20 , потім 10 років тому назад і можливо тепер він … хто дасть гарантію, що в нього таке мислення, така філософія, і він не продовжує діяти в такому самому дусі, як і колись.
Метревели: Это риторический вопрос, на него можете не отвечать. Но могу тебе сказать, Игорь, что когда ты возглавлял пресс-службу федерации − информации о сборной было намного больше. Можешь считать это как комплимент.
Мірошниченко: Я впевнений, що не президент Федерації футболу обмежив цю інформацію.
Участники и ведущие прощаются с телезрителями.
+++
«Металлист» − команда для белых?
Анатолий Кондратьев
Gosprom.info
09.08.11
Хватит ли у руководства харьковского «Металлиста» воли, чтобы пресечь расизм на трибунах?
Болельщики − украшение любого футбольного матча. Не зря одним из наиболее суровых дисциплинарных наказаний для футбольных клубов является дисквалификация стадиона, когда команда играет домашние матчи в другом городе или при пустых трибунах. В Харькове же, бесспорно, уровень поддержки команды на трибунах один из лучших в Украине.
Активно развиваться фан-движение в Харькове стало около пяти лет назад, когда обновленный «Металлист», детище Александра Ярославского, стал показывать стабильные результаты. Коллективное объявление состава в начале матча, эксклюзивные песни, баннеры, растяжки, «аргентина» (летающий серпантин)… Лучшее признание − это когда некоторые традиции, начатые болельщиками «Металлиста», начали перенимать и в других городах. Но кое-что в фан-культуре «Металлист» заимствует и у других клубов. Правда, не украинских.
Так уж сложилось, что практически все новые европейские веяния в Украину приходят … из России. Фан-движение, изначально зародившееся на туманном Альбионе, в Украину пришло именно из России, а оттуда − из Балкан и Италии. То ли менталитет схожий, то ли культивированием этого у нас занимались такие же политиканы, как и там, но семена насилия и расизма успешно выросли на благодатной украинской почве. Такая уж культура «боления» в указанных выше регионах…
В Англии после ряда трагических событий 80-х годов радикальные меры властей сильно поумерили пыл хулиганов. В Италии, на Балканах, в Турции, России к сожалению, политической воли у властей до сих пор не появилось. В Украине, как видим, пока тоже.
Вот и в Харькове, к сожалению, ультраправые политические взгляды являются важной частью фанатской субкультуры. За примером далеко ходить не надо − вот такой баннер во время матча с «Александрией» развернула на Южной трибуне группа фанатов:
На этой части трибуны сидит так называемая «хурма», часть болельщиков, в прошлом году перешедшая с Северной трибуны на Южную и отличающаяся крайне радикальными правыми взглядами. Смысл этого плаката пояснять, я думаю, не надо − мол, «обезьян накупили − теперь купите слона». Днём ранее, на матче молодёжных составов фаны (кто именно − версии расходятся) «Металлиста» устроили оригинальную «поддержку» команде, почти весь матч скандируя «расово верные лозунги» самым безобидным из которых была кричалка “”Металлист”-команда белых!”.
Пускаться в моральные рассуждения, я думаю, не стоит. Весь мир уже давно дал адекватную оценку расизму, да и у УЕФА отношение к этому позорному наследию прошлого однозначное. Прокуратура и СБУ, если дело дойдёт до официального разбирательства, накажут авторов такой оригинальной «поддержки» согласно законам Украины. Удивляет лишь другое − позиция руководства «Металлиста».
С одной стороны, официальные лица неоднократно выступали с осуждением подобных явлений. Но беда, когда слова расходятся с делом. Ведь фанатское объединение «United Kharkiv», которое официально поддерживается руководством клуба (офис в подтрибунных помещениях «Металлиста» в частности), уже давно является филиалом харьковской расистской организации «Патриот Украины», принимает участие в их сходках, а их лидер даже «толкает речи» на акциях в поддержку коновальцев и прочих максимов чаек. Или эти неонацисты чем-то лучше тех, которые развернули указанный выше расистский плакат?
Впрочем, повод для оптимизма пока ещё есть. Правда, небольшой. Несколько дней назад на матче «Динамо» с «Карпатами» фаны гостей развернули флаг с изображением Шухевича. Чуть позже − плакат в поддержку Анны Синьковой, жарившей яичницу на Вечном огне в Киеве. Стюарды и пальцем не шевельнули. Причём даже тогда, когда толпа киевских наци (тесно дружащих с львовскими) стала избивать мужчину, попытавшегося сорвать этот флаг, никто и пальцем не пошевелил. Ровно до тех пор, пока в инцидент не вмешались разминавшиеся рядом Артём Милевский и Милош Нинкович. В Харькове же пока подобные инциденты решаются относительно мирно − этот плакат после вмешательства стюардов фаны отдали без особых возражений. Но, как всегда, есть один важный момент.
С проявлениями расизма нужно бороться превентивно. То есть не ликвидировать последствия расистских выходок, а предупреждать их. Помнится, несколько лет назад Сергей Стороженко, который сейчас публично осуждает подобные явления, был одним из сторонников отказа от присутствия милиции на стадионе. Тогда, грешным делом, признаюсь, эту идею поддерживал и я, как и большинство харьковских болельщиков. Теперь, вот, все каются.
Тот же Стороженко, например, в своё время высказывал одобрение «новинке» в виде лозунга «Слава Украине! Героям слава!», называя его патриотическим. Но позже те же люди пытались, было, несколько раз скандировать, простите, «Ярославский − жид», но эти попытки быстренько были пресечены службой безопасности клуба. Но ведь корень-то и у первого и у второго лозунгов отнюдь не патриотический. И он, к сожалению для Стороженко, один.
В Киеве дело зашло уж слишком далеко, происходящее на трибунах далеко не радует старую когорту болельщиков, которые предпочитают смотреть футбол по телевизору, а не в компании наци-ублюдков. Об этом ярко свидетельствует, например, динамика посещаемости зрителями матчей «Динамо». В Харькове же этот процесс запущен не так далеко. Судя по отзывам болельщиков (не наци, для которых футбол является лишь прикрытием), идея возврата милиции на трибуны находит всё больше и больше откликов у харьковских любителей футбола. В Киеве что-то предпринимать уже поздно (вспомните хотя бы прошлогодний инцидент со стюардами, которых ультрас в одном из последних матче чемпионата сбросили с трибуны). А вот в Харькове − самое время. Найдётся ли воля у руководства клуба? А это уже другой вопрос.
С кого же брать пример? Я, вот глубоко уверен, что примером не только Харькову, а и всему миру должна служить Германия. Во-первых, стадионы там всегда заполнены на 100% не только на матчах Бундеслиги, а и 2-го и даже 3-го дивизионов. Во-вторых, визуальная поддержка там несомненно великолепна − во время матчей «Боруссии» домашний стадион Дортмунда полностью жёлтый, а на матчах «Шальке-04» «Фелтинс-Арена» принимает сине-белый цвет. Звуковая − лучшая в Европе, понаблюдайте за матчами Бундеслиги. Ну, и главное, власти относятся к болельщикам крайне толерантно. За исключением проявления насилия и расизма. Ведь Германия ещё помнит, к чему может привести расизм, если его своевременно не остановить.
Впрочем, материал в прессе − это, конечно, хорошо. Только можно ли чего-то добиться таким способом, если его легко объявить «частным мнением журналиста»? Вряд ли. А вот, например, сбор подписей болельщиков «Металлиста» с требованием убрать отморозков с трибун, вполне может убедить руководство клуба в том, что это мнение уже далеко не частное…
+++