Два привіти від Максимова
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Київську область.
Вихідні напередодні Дня Перемоги 2004 року на Київщині пройшли під знаком великого футболу: вперше в історії столичному регіону належало прийняти офіційний вищоліговий матч проти київського «Динамо», і край, який − чого гріха таїти − завжди віддавав свої симпатії біло-голубим, готовий був чи не вперше півтори години аплодувати їхнім суперникам.
«Борисфен» (Бориспіль) − «Динамо» (Київ) − 2:0. Матч 24-го туру чемпіонату України серед команд вищої ліги сезону-2003/2004 рр. 8 травня 2003 року. Бориспіль. Стадіон «Колос». 5 500 глядачів.
Голи: 1:0 Максимов (58), 2:0 Максимов (59).
«Борисфен»: Вірт, Котелюх, Гончар, Карамушка, Хомин (Дмитрук, 81), Клименко, Ковалюк, Максимов (Аненков, 74), Ковальчук, Мельник, Костюк (Коновалов, 88). Тренер − Рябоконь.
«Динамо»: Рева, Дмитрулін (Гусєв, 61), Яценко, Гавранчич, Каддурі, Гіоане (Чернат, 61), Леко, Діого Ринкон, Белькевич, Верпаковськис, Шацьких (Корніленко, 73). Тренер − Михайличенко.
Суддя − Горностаєв (Полтава).
Аншлаг у Борисполі
Ще задовго до початку цієї зустрічі трибуни почали заповнюватися глядачами, й у підсумку в протокол матчу були вписані максимальні для бориспільської арени 5500 глядачів. З нагоди такого важливого поєдинку прес-службою пристоличного клубу була випущена не тільки передматчева програмка, а й ціла клубна «газета в газеті» − перший спецвипуск «Борисфена-плюс», котрий отримали усі передплатники обласної «Київської правди». Навряд чи до матчу хтось повірив би у подібне, але дебютант вищої ліги «Борисфен» переміг іменитого суперника, який впевнено йшов до чемпіонства. Те футбольне диво, трансльоване одним із центральних телеканалів на всю країну, стало однією із найяскравіших сторінок обласного футболу.
По різні боки барикад
Пікантності протистоянню додавало кадрове питання: у заявці гранда на матч знайшлося місце Русланові Бідненку − екс-капітану бориспольців, котрий взимку був запрошений із «Борисфена» до «Динамо». Але якщо 23-річний напівоборонець весь матч провів у запасі, то колишні футболісти киян, котрі на схилі «ігрових» літ були запрошені пристоличним клубом, зіграли свою, вирішальну, роль у протистоянні.
Жваво розпочавши зустріч, команди взялися до конкретніших дій. Правий фланг оборони господарів тероризував латиш Верпаковськис, котрому рівно за місяць належало зіграти у фінальній частині чемпіонату Європи: спершу він обіграв Клименка, але пробив трішки вбік від «дев'ятки», а затим завершав передачу з флангу кинджальним ударом, але все той же Клименко виніс м’яча з лінії воріт. Оговтавшись од натиску суперників, бориспільці й самі почали загрожувати володінням Реви. Окрім кількох небезпечних навісів, запам’яталися удари Костюка.
Вагоме слово ветерана
На початку другого тайму 23-річний хорват Єрко Леко ударом здалеку змусив попрацювати Юрія Вірта − екс-голкіпер збірної України не без труднощів перевів м’яча на кутовий. Проте «Борисфен» у цьому матчі на кожен удар відповідав ударом, і вже за кілька хвилин гранд опинився у ролі команди, що наздоганяє. Усе той же Леко, іще один майбутній учасник Євро-2004, вибиваючи м’яча зі штрафного майданчика, акуратно скинув його під удар супернику. У потрібному місці в потрібний час опинився 36-річний Юрій Максимов і з лету відправив м’яча майже у верхній кут воріт. Не встигли динамівці отямитися від першого голу, як їм довелося вдруге розпочинати з центру поля. Ковалюк навісив зі штрафного з лівого флангу, Мельник скинув м’яча Максимову, і Юрій оформив «дубль». Так іменитий ветеран українського футболу, який, транзитом через Ростов, щойно повернувся на батьківщину після шести успішних сезонів у Німеччині, забив два м’ячі у ворота київського «Динамо» − команди, у якій він свого часу зробив собі європейське ім’я.
Розійшлися різними шляхами
Михайличенко відразу ж провів подвійну заміну в надії на нейтралізацію бориспільських флангів, які в тому матчі переграли іменитих динамівських візаві, але активізувати гру вдалося лише хвилин за 15, після виходу білоруса Корніленка. В одному з моментів м’яч після його скидки потрапив до Белькевича, що перебував за якийсь метр від воріт, але Ковальчук заблокував удар капітана динамівців, а добивання його молодшого земляка парирував Вірт. Фінальний свисток арбітра зафіксував одну з найгучніших сенсацій того сезону.
Корисний душ
Скромний «Борисфен», укомплектований винятково вітчизняними гравцями та тренерами, переграв найкращу команду України. Прийнято вважати, що осічка в авіаційному передмісті дозволила киянам вчасно спуститися з небес на землю: до кінця чемпіонату «Динамо» втратило лише три очки й впевнено дійшло до свого одинадцятого чемпіонства. А ветерани київського «Динамо» Максимов, Аненков, Коновалов, Ковалюк, Костюк, більшості з яких було вже далеко за 30, разом зі своїми молодшими борисфенівськими одноклубниками того весняного вечора приймали вітання заповнених трибун. До кінця прекрасного сезону «Борисфен» здобуде ще кілька важливих перемог і перевиконає поставлене завдання зберегти елітну прописку, фінішувавши на почесному сьомому місці