«Буковина», «Мальва» та інші
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Чернівецьку область.
Футбольну інфраструктуру Чернівецької області однозначно оцінити складно: занедбані за часів незалежності сільські стадіончики радянської доби, безумовно, загальну картину псують, натомість перше в західному регіоні футбольне поле зі штучним покриттям, навпаки, виводить Буковину в авангард.
Спадок ХІХ століття
Хоча перший офіційний футбольний матч на Буковині, про який є письмова згадка, датований 12 травня 1901 року, коріння буковинського футболу і відповідної інфраструктури сягають ХІХ століття. Так, у своїй науковій праці «Спортивний рух на Північній Буковині» кандидат історичних наук Микола Гонжа писав, що «з 1874 по 1900 рік у Чернівцях створюється ряд спортивних товариств − з фехтування, кульової стрільби, футболу, кінного спорту, які розпочали будівництво найпростіших спортивних споруд...». Відповідно, ще до 1900 року в Чернівцях вже було й місце для гри у футбол, тобто, футбольне поле!
Футбол на прутських берегах
У найдавнішій письмовій згадці про зіграний матч фігурує «стадіон біля річки Прут». Припускають, що це міг бути теперішній припрутський стадіон «Мальва», який до встановлення радянської влади називався «Ян-Плац» (належав німецькому спортивному товариству «Ян»), а в радянську епоху − стадіон Панчішного об’єднання. Нині «Мальва» має статус другої арени Чернівців − після «Буковини».
Рекорд на «Маккабі»
Тривалий час центральним стадіоном Чернівців був «Маккабі-плац». Він був відкритий 9 червня 1922 року, а вже за три місяці там був зафіксований рекорд відвідуваності. За матчем Румунія − Польща (1:1) спостерігали 12 тисяч уболівальників. А після реконструкції, у 1929-му, 10 000 глядачів відвідали гру між збірною Чернівців та віденською командою «Хакоах» − 0:0. Як свідчить Гонжа, до 1940 року в місті функціонували чотири стадіони, котрі належали клубам «Маккабі», «Драгош-Воде» (теперішня «Буковина»), «Полонія» («дитячий» стадіон ДЮСШ №1), «Ян» («Мальва»).
Народне будівництво
Стадіон «Маккабі» передав «лідерські повноваження» теперішній спортивно-оздоровчій установі «Буковина». Про будівництво однойменного стадіону, який з’явився на базі післявоєнного «Динамо», згадує тодішній голова Чернівецького міськспорткомітету Володимир Борисов: «Розпочали будувати у 1956-му, і в тому ж році він запрацював. А у 1957-му на території почав функціонувати басейн». За словами Володимира Петровича, до будівництва долучилися фабрики, школи, було проведено чимало суботників.
Похована ідея
Окрім того, Борисов стверджує, що існувала навіть краща альтернатива «Буковині»: «Я умовляв міськраду залишити цей стадіон дитячим і перебудувати «Маккабі», який був розташований на Рогатці (район нинішнього кінотеатру ім. Івана Миколайчука − Прим. авт.). Там під полем та біговими доріжками був чудовий дренаж, місцина була рівнішою, сполучення − добрим. Коли на тій території зводили будинки, побачили ті дренажні труби. Після дощу через 15 хвилин вже можна бігати. На жаль, архітекторів міста мені переконати не вдалося...» Цікаво, що після війни Володимир Борисов, як голова райспорткомітету, був безпосередньо причетним і до будівництва центральної арени Кіцманя. «Там був невеличкий стадіончик, − розповідає він. − А перебудували його напередодні обласної спартакіаду молоді, що довірили проводити цьому райцентру».
Ускладнений кутовий Йожефа Сабо
У 1967-му стадіон «Буковина» реконструювали, і тому в багатьох довідниках цей рік позначають як рік будівництва. Саме тоді трибуни фактично набули теперішнього вигляду, і лише дерев’яні лавки з тих пір замінили пластикові сидіння. Офіційно запустили перебудовану арену в 1968-му, присвятивши такій нагоді товариський матч між «Буковиною» та титулованим київським «Динамо». «Ми з другом приїхали до міста, потрапили на гру, але сиділи на бігових доріжках, бо людей було повно. Пригадую, Йожеф Сабо через уболівальників навіть не міг подати кутовий, − розповідає керівник міського спорту за часів незалежної України Святослав Дяконюк. − «Буковина» тоді виграла 2:1, а один з голів забив Володимир Воронюк, який потім довгі роки був начальником команди, а тепер працює дитячим тренером. Восени організували матч-реванш, і цього разу вже кияни розгромили чернівчан».
«Олімпійська» винятковість
Серед тренувальних баз Чернівецької області найсучаснішою можна вважати ФОК «Олімпія». Як стадіон виробничого об’єднання «Чернівцілегмаш» його почали будувати у 1981-му і ввели в експлуатацію за три роки. Тоді ж, за ініціативи інструктора по спорту Євгена Дзівідзінського, стали зводити фізкультурно-оздоровчий комплекс, але зміна епох не дозволила завершити будівництво вчасно. Лише після того, як міська влада забрала об’єкт до комунальної власності міста, комплекс у вересні 2004-го був доведений до ладу. Пізніше на території «Олімпії» були облаштовані майданчики зі штучною травою, тренажерний комплекс, а також перше у Західній Україні штучне футбольне поле розміром 110 м х 70 м, відкрите 19 грудня 2006 року.
Буковинські рекордсмени
До числа стадіонів регіону з найбільшою кількістю місць входять: чернівецька «Буковина» (12 000), новоселицький та путилівський «Колоси» (по 6 000), хотиньський «Дністер» (5 000). Найближчим часом в області мають з’явитися ще декілька футбольних полів. Одне з них, ймовірно, буде побудоване разом із базою ФК «Буковина», про що керівництво і нові партнери клубу заявили на початку 2011 року. Інші два перебувають в процесі облаштування у Чернівцях − на території спортивно-оздоровчого комплексу «Цецино» (на однойменній горі) та на земельній ділянці, виділеній спеціально для цього Чернівецькому національному університету.