Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ФУТБОЛ
Олег Блохін: другий похід за славою
Ukraine2012.gov.ua
26.05.11
Поставлене головному тренеру збірної завдання виграти чемпіонат Європи, здавалося, відіб’є бажання у будь-кого ставати в чергу за вакантним після Мирона Маркевича місцем. Не тому, що ціль недосяжна, − навпаки, як показала збірна Греції сім років тому, щасливий квиток може витягнути навіть записний середнячок. Проте подібних випадків історія континентальних чемпіонатів знає лише два: 1992 року темною конячкою до переможного фінішу також прискакали данці.
В решті випадків неодмінно перемагали явні фаворити, причому їх коло на фінальних змаганнях, як правило, обмежувалося чотирма-п‘яти провідними збірними. Нині ж таких команд можна нарахувати з десяток, причому троє з них − півфіналісти останнього чемпіонату світу (Німеччина, Голландія, Іспанія), ще троє − півфіналісти Мундіалю в Німеччині (Португалія, Франція, Італія). Продертися нагору через таку міцну стіну нашій національній дружині, якщо відверто, поки що можливим не уявляється.
Втім, бажаючі непримусово кинутися на амбразуру були. В якій кількості, у федерації футболу не кажуть, та й, мабуть, це вже й зайве. На фінішну пряму вийшли троє − Юрій Калитвинцев, Павло Яковенко і Олег Блохін. Кожен з них мав бажання очолити першу команду, навіть Яковенко − вмовити його могли, адже перед ним на кін поставили не лише Євро-2012, а й потенційні Олімпійські ігри, право на участь в яких сам же Павло Олександрович сподівається здобути через місяць з хвостиком на континентальній першості в Данії з молодіжною збірною. На Виконкомі, де вирішувалася доля головного футбольного керманича, він, як і конкуренти, також мав слово, проте вирішив подякувати за довіру і відмовитися. Врешті з двох кандидатів функціонери поставили на Блохіна − за нього віддали голоси 19 членів з 27. Отже, в Чистий четвер за рік до Євро національна збірна нарешті отримала головного тренера.
ПРАЦЮВАТИ ДОВЕДЕТЬСЯ ПІД ШАЛЕНИМ ТИСКОМ
Пікантності ситуації додає те, що за кілька днів до доленосного рішення, в понеділок, Олег Володимирович був у нас в гостях в Інформаційному центрі «Україна-2012» і запевняв, що його ніхто нікуди не запрошує. Пропозицію від ФФУ він отримав наступного дня, а за дві доби приймав поздоровлення. Сторони навіть не встигли обговорити терміни угоди, її фінансові питання і, здалося, остаточне завдання для збірної і тренера на Євро. Ці питання узгоджували вже в робочому порядку.
«Уся відповідальність лежить на мені, − ділиться враженнями свіжоспечений новий старий головний тренер. − Коли виступав перед членами Виконкому, навіть легше було. Зараз, коли минув певний час, починаю відчувати пресинг з боку засобів масової інформації. І, впевнений, з кожним днем він посилюватиметься. Звичайно, годі й чекати, щоб його не було. Проте бажано з розумінням ставитися до нашої з гравцями роботи. У нас залишилося обмаль часу, за рік необхідно створити боєздатну команду. Працювати доведеться в цейтноті».
Те, що збірна награється вже довгий час, Олега Блохіна не дуже переймає. Простежуються певні контури, але для досягнення досконалості в грі треба ще багато працювати. Через те, що запрошення на участь у конкурсі на посаду тренера володар «Золотого м’яча» отримав в останній момент, він навіть не встиг остаточно сформувати тренерський штаб.
«Звичайно, я мав на прикметі певних людей, з якими сподівався працювати з національною командою, − каже Блохін. − Проте, аби остаточно визначитися, з ким буду йти пліч опліч найближчим часом, треба було спочатку поговорити з тренерською командою попередників. Для мене не принципово віддати перевагу якійсь людині з конкретним прізвищем. Критерій один: за моєю спиною мають стояти спеціалісти, на яких можна покластися в будь-який момент не залежно від складності ситуації».
За кілька днів тренерський штаб було сформовано. До нього увійшли, нагадаємо, Юрій Калитвинцев, Семен Альтман, який працював як с Блохіним, так і з Калитвинцевим, Андрій Баль та Юрій Роменський.
НЕОСЯЖНІ ПЛАНИ З КОНКРЕТНИМ ЗАВДАННЯМ
Про роботу попередників новий головний тренер розповідає стримано, але віддає їм належне, адже, за його словами, всі роблять одну справу − працюють на загальний результат. Хто краще, хто гірше, але, в підсумку, дивіденди отримує країна. Чим вони більші, тим вище реноме українського футболу.
«Я з повагою ставлюся до роботи інших людей, − аналізує гру збірної тренер. − Але в мене своє бачення, тож будуватиму команду за своїми ідеями. На мій погляд, треба зміцнювати захист. Від нього залежить підсумковий результат. Необхідно також налагодити зв’язки між ланками, бо розриви між лініями приводять до поганих наслідків. Через це я вирішив переглянути коло кандидатів. Воно не складатиметься з 50-ти футболістів, проте декого я запрошу навіть з лави запасних провідних клубів. Реалії такі, що на поле в складі «Шахтаря», «Динамо» або «Дніпра» здебільшого виходять легіонери, а українці вимушені обмежуватися тренувальним процесом з ігровою практикою в дублюючому складі. Та якщо нам цей гравець потрібний, він обов’язково отримає шанс. Можливо − два. Не більше. На даному етапі цього буде достатньо, щоб побачити, хоче людина грати в національній команді, чи ні».
Кандидатів до збірної Олег Блохін проглядатиме вже в найближчих матчах з Узбекистаном та Францією. Є, щоправда, одна перешкода. В цей час молодіжна команда готуватиметься до Євро-2012, тож Ярмоленка, Коноплянку, Ракицького, Степанеко та Кравця у найближчих матчах першоъ команди ми не побачимо.
«Я прекрасно розумію, що команді Павлу Яковенко поставили не менш вагоме завдання, − розмірковує керманич. − Виграти молодіжну першість континенту й потрапити на Олімпіаду теж хочеться. Тут треба шукати компроміс. Ми його знайшли. Але в будь-якому випадку, за національною командою має залишатися останнє слово».
Минуле, коли перед відбірним циклом чемпіонату світу в Німеччині тренер заявив про вихід з групи з першого місця, зараз він згадує з гордівливою посмішкою. Тоді, врешті, і легше було, хоча зі свого шляху довелося прибрати чемпіонів Європи греків та дуже непоступливих Туреччину і Данію. Йому тоді самому набридло, що українська команда на шляху до фіналу традиційно зупинялася на стадії плей-офф. Аби більше не гратися з долею в стикових зустрічах, вихід був один − виграти груповий турнір. Нині ж завдання дещо інше, хоча тренер його трохи й підкорегував.
«Можна поставити будь-яку ціль. Врешті, так треба й робити, − корегує завдання тренер. − Втім, на таких турнірах є багато складових. Згадайте збірну СРСР моїх часів. Сильно грали, але з 1976 року по 1988-й у фінальних частинах участі не брали. Або подивіться на статистику збірної Англії. Вони навіть чемпіонами світу були, а на Євро жодного разу навіть у фінал не виходили. Завдання виграти чемпіонат Європи я прийняв, але в перспективі. На Євро-2012 поставлена конкретна ціль − вийти з групи. Це обов’язкова програма. Від цієї печі й будемо танцювати. А далі видно буде. Йтимемо до мети поетапно».
ШЕВЧЕНКО, ТИМОЩУК, ШОВКОВСЬКИЙ, ВОРОНІН І РЕШТА
Блохін розповів, за яким принципом комплектуватиме команду. Розшифровуючи феномен київського «Динамо» зразка 1975 року, він згадує, який наплив молодих футболістів був тоді, і як їм вдалося показувати не за віком зрілу гру.
«Тоді нас в команду прийшло п’ятеро гравців-однолітків. Самі, звичайно, ми б такого успіху не досягли, − каже наставник збірної. − Досвіду набували поруч з ветеранами, які зуби з’їли у великому футболі. При цьому ніхто не тягнув простирадло на себе. Була команда, націлена на загальний результат. Врешті ми його й досягли, вигравши Суперкубок Європи. Схожа ситуація проглядається й зараз. Є дуже цікава молодь, проте не факт, що вони зможуть вирішувати завдання без аксакалів. Тому кістяк моєї збірної складатиметься з досвідчених футболістів. Є Шевченко, Тимощук, Шовковський, Воронін. Навколо них згуртовуватиметься вся команда».
Складність комплектації збірної полягає також у тому, що в порівнянні з провідними футбольними країнами вибір гравців у нас не дуже великий. Коли є по 2-3 кандидатури на місце, тоді легше відбувається зміна поколінь. Хоча й у наших реаліях оновлення збірної йде за планом.
«Подивіться, наприклад, на збірну Франції, − порівнює Блохін. − Провалилися на чемпіонаті світу − нічого страшного. Роблять нову команду. І, повірте, на Євро-2012 вона змагатиметься за перші місця. Те ж саме можна сказати про Італію. На жаль, з 2006 року у нас не змінилася ситуація з лімітом на легіонерів. До того ж, чотири клуби, які є базовими для збірної, грають різними стилями. Наше завдання зробити з них монолітний колектив. Гадаю, нам це вдасться. Як і завершити оновлення першої команди, яке розпочалося одразу після чемпіонату світу в Німеччині. На Євро збірна має виглядати гідно. Причому в такому складі, який зможе ще кілька років вирішувати складні завдання. Наприклад, здобути путівку на чемпіонат світу 2014 року в Бразилію».
+++
«Шахтерский» дубль
Максим Максимов
Svobodanews.ru
26.05.11
Чуждый динамовским традициям прагматизм Юрия Семина не помог киевлянам выстоять в Сумах против романтической бразильской «самбы».
Перед финалом динамовцы, словно пугая соперника, утверждали, что на последней тренировке пенальти не отрабатывали. Что ж, имея за спиной непревзойденного «пенальтиста» Александра Шовковского, можно было заниматься отработкой иных тактических вариантов. И начало матча показало, что Юрий Семин, с трудом восстановив команду после умопомрачительного поражения в Мариуполе, не нашел в своем арсенале ничего, кроме глухой обороны и игры «вторым номером». Практически три четверти игрового времени «горняки» контролировали мяч, пытались конструировать какие-то «бразильские» комбинации, а гости, отойдя на свою половину, уповали на чужие ошибки, которые могли бы привести к разящей контратаке. Очевидно, на это их натолкнула безответственная игра донецкой обороны в киевском матче, когда игра, вроде бы, шла «в одни ворота», однако три «сухих» мяча залетели − в другие.
После перерыва игра несколько оживилась − за счет активности хозяев поля. И первый опасный момент возник на 48-й минуте, когда динамовцы не сумели выбить мяч из своей штрафной. Отскочивший мяч Эдуардо сразу же отпасовал Жадсону, но тот, находясь прямо против ворот, бить не стал, а «продлил» на Виллиана… Сколько голов забил бразильский «технарь» из этой позиции, закручивая в дальний угол − на этот раз не получилось!..
И снова «шахтеры» контролируют мяч, а, если и теряют − тут же идут в отбор. Не щадя ни себя, ни соперника!.. Так уж повелось, что кубковые финалы между этими командами превращаются в гладиаторские ристалища и, главное, что еще до начала матча можно предсказать, кто обязательно получит «горчичник», а то и красную карточку. Словно решив проверить квалификацию одессита Виктора Швецова комитет арбитров снова поручил ему провести финал Кубка между «Динамо» и «Шахтером». Вспоминается харьковский финал этих же команд − тогда Швецов удалил с поля пятерых футболистов! Повторить свое «достижение» ему в этот раз не удалось − всего два удаления и восемь предупреждений.
Думаю, нет смысла выискивать промахи у победителей − у них сейчас другие планы. А вот игра «Динамо», как и прежде, вызывает, мягко говоря, всеобщее неудовольствие…
На удивление «беззубым» выглядел «ушедший в тень» нападающий молодежной сборной Украины Ярмоленко: то ли уже рассматривает заманчивые предложения из-за рубежа, то ли бережет силы для европейского «отбора»...
Не знаю, совпадение это или нет, но с приходом Семина поблекла игра некогда тонкого распасовщика Еременко и бескомпромиссного разрушителя неприятельских атак − этакого «стойкого оловянного солдатика» − Вукоевича. Очевидно, новый-старый тренер ставит перед ребятами несколько иные задачи.
Если бы не неугомонный Гусев и не меркнущее мастерство Шевченко − игра вице-чемпиона Украины не представляла бы никакого интереса! И счет мог быть еще более оскорбительным…
Артем Милевский, без которого не выходит в свет ни один украинский «гламурный» таблоид, в этом, главном для динамовцев матче сезона, был, на удивление, безынициативен и даже ни разу не продемонстрировал свое фирменное падение вблизи чужой штрафной. А ведь это − едва ли единственное тактическое «ноу-хау» команды Семина. К тому же, бывший «железнодорожный» забивала Александр Алиев появился на поле только на 70-й минуте − и до финального свистка всего лишь дважды попытался потревожить Пятова…
В довершение ко всему, на последних минутах безнадежно проигранного матча, изнервничавшийся Милевский в ответ на грубый толчок Срны, бросился с кулаками на капитана «Шахтера»! Если бы рядом не оказались решительные партнеры − инцидент вполне мог бы омрачить праздничную атмосферу на уютном сумском стадионе.
Но без удаления не получилось: сначала Эдуардо подыграл себе рукой в штрафной «Динамо» («горчичник»), а потом, выйдя один на один с Шовковским (положение вне игры было бесспорным), после остановки игры покатил мяч в пустые ворота… И получил красную!..
До финального свистка оставалось целых 15 минут, и Семин вполне мог вызвать со скамейки запасных одного из нападающих «молодежки» − к примеру, Зозулю или Кравца. Однако у тренера был другой план, который едва ли не осуществился: сначала ошибся лайнсмен, зафиксировавший абсолютно несправедливый офсайд у Шевченко, выскочившего на свидание с Пятовым. Думаю, господину Коллине будет, что комментировать!.. А потом Милевский после подачи с правого фланга с семи метров мощно пробил в штангу!.. Мяч, отскочив от стойки, ударился в спину вратаря, от нее − во вторую штангу и… был «вынесен» за пределы поля…
Тут же последовала контратака «Шахтера», и вышедший на замену Бетао, срывая атаку, получает заслуженное предупреждение, которое оказывается у него вторым. И это всего лишь за полчаса игры! «Красная карточка», и за пять минут до окончания основного времени − равные составы…
И тут «Шахтер» забивает совершенно неожиданный и настолько же закономерный второй гол! Это случилось после того, как Срна в, казалось бы, безвыходном положении, выцарапал мяч у неповоротливого Попова и выдал великолепный пас пяткой на ход Тейшейре. Тот промчался по флангу, прострелил вдоль ворот на оказавшегося без присмотра Адриано, и бразилец спокойно покатил мяч мимо Шовковского в сетку. Где в этот момент был второй центральный защитник «Динамо» Юссуф и когда же наконец перестанет «обрезаться» Горан Попов − не знает, наверное, даже Семин!..
Секундомер отсчитывает добавленные пять минут, и с финальным свистком «Шахтер» оформляет «золотой дубль» и в седьмой раз становится обладателем Кубка Украины. Кстати, в самом начале сезона 2010/2011 «Шахтер» выиграл еще и Суперкубок Украины, разгромив обладателя Кубка страны − симферопольскую «Таврию» − со счетом 7:1!
Принимая поздравления, Мирча Луческу остроумно заметил: «75-летний юбилей не оставил нам выбора!»
Президенту ФК «Динамо» Игорю Суркису ничего не оставалось, как пообещать, что уже в следующем сезоне, который начинается через полтора месяца, его команда постарается взять реванш. Что ж, поклонникам киевского клуба остается поверить ему на слово!
+++
Анатолий Заяев: мне просто стыдно за Динамо
Сергей Снопов
11na11.com
26.05.11
Заслуженный тренер Украины, первый тренер чемпион Независимой Украины Анатолий Заяев прокомментировал финальный матч Кубка Украины:
«Я говорил перед игрой, что выиграет «Шахтер», но болел я за «Динамо», потому что «Шахтер» в этом сезоне много чего выиграл, а «Динамо» ничего, кроме второго места в чемпионате. «Шахтер» стал командой номер один в Украине и не только в Украине, что он доказал выиграв Кубок УЕФА», − сказал Заяев.
«По игре могу сказать, что «Шахтер» играл даже не во всю силу. У него очень быстрые игроки, благодаря которым они заставляли киевлян делать ошибки и забивали голы. Они играли настойчиво, но назвать это прессингом я не могу. У «Динамо» я не увидел сумасшедшего настроя на игру, возможно игра в Мариуполе на них подействовала очень плохо. Голы показали, что у «Шахтера» очень хорошие игроки в нападении. Хорошо сыграли Шевчук и Срна, который сделал второй гол, на флангах. У «Динамо» было всего несколько моментов. Удар Шевченко, штанга Милевского и все. Очень слабо сыграл ряд игроков. Хачериди сыграл не очень хорошо, очень слабо сыграл Ярмоленко, никак не сыграл, и как никогда слабо сыграл Гусев. В том, что случилось на последних минутах я не буду защищать ни «Шахтер», ни «Динамо». Нужно было «Динамо» играть в футбол, а не тратить время на разборки, как это сделали Милевский, Попов и другие. Мне просто стыдно за киевское «Динамо». Я думаю, что «Шахтер» заслуженно победил», − заявил специалист.
+++
Евгений Геллер: «Луганск стал для меня родным»
Павел Козырев
Zarya-lugansk.com
26.05.11
Окончен очередной сезон для луганской «Зари». А пока футболисты отдыхают, самое время подводить итоги. Корреспондент пресс-службы пообщался с президентом луганской «Зари» Евгением Геллером и узнал его точку зрения относительно завершившихся соревнований:
− Евгений Борисович, мнение президента − самое важное. Очень хочется услышать вашу точку зрения относительно завершившегося чемпионата…
− Выступления «Зари» в прошедшем сезоне оценю в несколько этапов. Начало второго круга ознаменовалось определенным подъемом. Команда показывала хорошие результаты, что давало надежду претендовать на высокие места в турнирной таблице. Мы могли войти в десятку или в шестерку сильнейших команд чемпионата. Затем пошел резкий спад. Я считаю, что основная причина потери игры − отсутствие домашней арены. Если вспомнить первый круг, к примеру, игру с «Таврией», когда мы выиграли 5:3, именно благодаря фанам мы добились той важной победы. И это только один пример. Поэтому, считаю, что отсутствие домашнего стадиона и поддержки болельщиков очень сильно сказалось на команде. Конечный результат далеко не тот, которое хотело бы видеть руководство клуба. Причем, команда показывала неплохую игру в каждом матче, но вот положительного результата добиваться не удавалось. На протяжении шести игр мы не могли забить ни одного мяча в ворота соперника. Я считаю, что помимо ошибок игроков, тренерского штаба и, может быть, меня лично, на команду повлияло отсутствие домашней арены и поддержки.
− Какие матчи вы хотели бы выделить с положительной стороны?
− Я считаю, что нужно забыть все матчи этого чемпионата и готовиться к новому. Воспоминаниями жить не будем. Главное − сделать детальную работу над ошибками, забыть все то, что произошло в этом чемпионате и ждать новых побед нашей команды.
− Вторую часть сезона мы начали бодро, но затем последовал спад…
− Моя точка зрения неизменна. Основное − это отсутствие домашней арены. У нас нет в команде суперзвезд, у которых от успехов могла бы закружиться голова после пары побед. Да, у нас есть ребята, которые играют в техничный футбол, есть ребята, которые только набираются опыта. Но я их не разделяю. Если человек одевает футболку «Зари», то он должен умением и старанием доказывать, что одел ее не зря и должен оправдывать доверие президента и болельщиков.
− Каковы ближайшие планы относительно «Авангарда»?
− Работы ведутся и мы постараемся их завершить до начала нового чемпионата. На сегодняшний день у меня лежит письмо от заместителя министра финансов и Премьер-министра. Отвечая на мой запрос Кабинет Министров передаст в ближайшее время 15 миллионов гривень на реконструкцию стадиона. И вице-премьер Виктор Тихонов и Народный депутат Александр Ефремов, все прикладывают силы, чтобы у нас в Луганске был хороший стадион, где футболистам было бы удобно играть, а болельщикам − комфортно следить за матчами. Без помощи правительства нам бы было очень тяжело. Пока велись переговоры, клуб вкладывал свои собственные средства в реконструкцию поля.
− Какие задачи вы ставите команде на следующий сезон?
− Цель любого президента и клуба − занять как можно более высокие места. Если говорить конкретно, мне хотелось бы, чтобы команда боролась, как минимум, за путевку в Европу. Но самое главное, чтобы с нами считались и наших соперников тряслись ноги перед матчем с нами. Сейчас это может показаться нереальной задачей, но к этому нужно стремиться. Кстати, в этом сезоне мы показали многим соперникам, что можем их обыграть. Вспомните игру с «Шахтером» на «Донбасс Арене», когда «горняки» едва вырвали у нас победу на 87-й минуте. В Кубке мы выглядели очень достойно и до пенальти дело доводить не нужно было. О судейских ошибках говорить не хочу. О них уже сказано достаточно. Несмотря на эти ошибки, нужно было судьбу матча с «Днепром» решать не в лотерее с пенальти, а в игровое время. Скажу так: мы могли побороться за Кубок Украины. И на следующий год задача относительно Кубка не меняется. Что касается чемпионата, я мог бы сказать, что мы можем бороться за чемпионство, но мы к этому морально не готовы. Основная задача − борьба за попадание в первую шестерку.
− Прогресс демонстрирует и наша ДЮФШ ФК «Заря»…
− Изначально прийдя теперь уже в родной для меня Луганск, первый вопрос, который я поставил − организация детской футбольной школы. Если мы не будем воспитывать наших родных футболистов, то очень тяжело будет существовать нашей команде. К тому же, по тем данным, которые есть, наша луганская школа всегда славилась своими футболистами. Было положено немало усилий и генеральным директором Сергеем Рафаиловым и спортивным директором Юрием Ковалем и тренерским составом школы для того, чтобы наша ДЮФШ занимала передовые позиции. Дети − наше будущее. Тренера понимают, что, когда приходишь на тренировку, ты должен относиться к детям как к своим собственным и у нашего коллектива это получается.
− Довольны ли вы новичками, которые пришли в команду в зимнее межсезонье?
− Не хочу никого выделять. У нас есть команда. Когда все игроки играют как одно целое − игра клеится. Если бы у нас было, к примеру, два звездных игрока, но играли бы они исключительно для себя − выигрывать не получалось. Зимними приобретениями я доволен.
− Самое главное − выходить на игру с должным настроем и выкладываться на полную…
− У нас все игроки показывают высокий уровень самоотдачи. Я не видел ни одного матча, чтобы у ребят были опущены руки. Да, что-то не получается. Где-то не хватает опыта, где-то − мастерства. Но для этого есть сборы и тренировки. Считаю, что тренерский штаб должен уделять больше времени психологии. Ведь можно быть на тренировке лучше всех, а на поле, что называется, перегореть. Когда команда будет подходить к каждой игре в максимальной форме, тогда я буду считать, что тренерский состав на сто процентов справляется. Пока что вопросы есть. Я разговаривал с тренерами и с Игорем Шуховцевым и Владимиром Езерским о том, что они должны настраивать молодых игроков на каждую игру. Игра − своеобразная контрольная работа, которую игроки должны выполнять, ведь по результатам этой работы им выставляют оценки болельщики.
− Уже известно, кем интересуется команда?
− Работа в этом направлении ведется. Не стоит забывать и о том, что нужно найти не просто игрока, а необходимо найти именно тех игроков, которые нужны нашей команде на определенные позиции, которые могут нас усилить. Можно говорить о разных игроках. Футболист может быть хорошего уровня, но он должен подходить под игру команды. Я полностью доверяю тренерскому штабу. Многие пишут, что Анатолий Чанцев не оправдывает оказанное ему доверие. Я так не считаю. Да, тренерский штаб не выполнил всех моих требований, но я доверяю тренерам.
− Игорь Шуховцев продлил с клубом контракт еще на год, а вот Владимир Езерский под вопросом…
− Я думаю, что на 90% Владимир Езерский останется у нас. Наступает новый сезон, возникают новые вопросы. Считаю, что это − нормальная работа.
− В прошедшее зимнее межсезонье мы подписали игроков исключительно на контрактной основе…
− Если это будут игроки высокого уровня, я готов брать их в аренду и ничего зазорного в этом не вижу. Если клуб не хочет продавать игрока, я спокойно возьму его в аренду. Контракт − это наш приоритет. Но если будут хорошие игроки и будет лишь вариант с арендой − отказываться мы не будем.
− Несмотря на то, что мы играли не на домашнем стадионе, ощущали ли вы поддержку наших болельщиков?
− Никогда не устану повторять: считаю, что у нас − одни из самых лучших болельщиков в украинском чемпионате. Несмотря на то, что они пишут на гостевых после проигранных игр. Я сам иногда в эмоциях много высказываю и тренерскому штабу и футболистам. Но ни одной игры мы не играли без поддержки наших верных и преданных болельщиков. Кто-то приезжал на игры, кто-то смотрел «Зарю» по телевизору. Всем нашим болельщикам от меня огромная благодарность!
− Вся команда отдыхает, а бывает ли у президента отпуск?
− Бывает, но гораздо реже, чем у футболистов. Президент, кроме болельщика является еще и спонсором команды. Содержание футбольной команды − немаловажное вложение и мне приходится много работать для того, чтобы футболисты чувствовали не только моральную, но и материальную поддержку.
− В прошлом уже чемпионате, вы регулярно посещали матчи «Зари». В следующем сезоне планируете так же?
− Давайте доживем и посмотрим. Когда начнется сезон, тогда обсудим этот вопрос. Если ты переживаешь за команду, ты должен поддерживать ее всеми возможными способами и обязательно быть на стадионе. Это придает дополнительный заряд энергии. Если будет позволять время, я обязательно буду посещать все игры.
+++
ЕВРО-2012
Садовий нарешті визнав, що заробітку від Євро-2012 буде небагато
Portal.lviv.ua
26.05.11
Мер Андрій Садовий львів’янам радить не плекати надій на економічну вигоду від проведення Євро-2012, а тішитись тим, що Львів стане схожим на місто-футболу − Барселону. Про це мер Львова сказав сьогодні під час зустріч щодо створення асоціації туристичного бізнесу «Галицький туристичний альянс».
«Євро − це двигун, який виводить Львів на зовсім іншу орбіту. Під час Євро заробітку не буде багато, але це дасть можливість Львову бути поряд з Барселоною. Коли спитати мешканців світу, що таке «Іспанія» і «Барселона», то бренд Барселони є сильнішим». − сказав А. Садовий.
«Ми будемо переймати досвід Барселони і робити імідж Львова дуже якісним. Влада повинна запускати на орбіту. Маленький логотип «Відкритий для світу», Інформаційно-туристичний центр, Галицька школа гостинності − ці всі проекти не йшли у Львів, ми за них боролися. Треба, аби сьогодні слово «Львів» звучало багато разів. Моє завдання − промо Львова, але потрібні союзники. Бо турист, який приїжджає, йде в готель, у ресторан. Те, що ми сьогодні зробили у туризмі − це 1% від того, що треба зробити», − зазначив міський голова Андрій Садовий під час зустріч щодо створення асоціації туристичного бізнесу «Галицький туристичний альянс», − цитує прес-служба міськради натхнений спітч мера Львова.
+++
Будівництво терміналу донецького аеропорту виходить на завершальну стадію
Укрінформ
26.05.11
Будівництво нового терміналу донецького аеропорту виходить на завершальну стадію. Про це сьогодні під час прес-туру розповів заступник директора з виробництва ФПГ «Альтком» Сергій Купрін.
«На сьогодні 100% каркаса й огороджуючих конструкцій виконано, покрівлю повністю зроблено, всередині тривають облицювальні роботи, завершено підготовку поверхні під підлогу, розпочато монтаж ліфтового обладнання, ескалаторів, завозиться технологічне обладнання, прокладаються інженерні мережі, виходимо на завершальну стадію під назвою облицювання», − сказав С.Купрін.
Він зазначив, що на об'єкті працюють приблизно 1500 осіб і 500 одиниць техніки. Майже 80% інженерного обладнання та 80% технологічного основного обладнання закуплено, воно знаходиться на будівельному майданчику. Перших пасажирів термінал прийматиме наступного 2012 року, а червону стрічку перерізатимуть 20 грудня цього року. На сьогодні всі роботи здійснюються згідно із графіком, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
При проектуванні будівлі зроблено все необхідне для комфорту пасажирів. Потоки тих, хто прилітатиме і вилітатиме, не перетинатимуться. Від головного фасаду до терміналу є естакада, що дозволяє прийняти громадський та особистий транспорт, пішоходів. По естакаді буде три смуги руху, внизу під естакадою в зоні прильоту також передбачено три смуги руху. Будівля має 6 поверхів, із них 3 основні, її висота 19 метрів, а в найвищій частині 23 метри.
Заступник генерального директора ФПГ «Альтком» Михайло Ковальов зазначив, що проект терміналу розробляло українське підприємство − ТОВ «Среда». «Будівля не має аналогів, тому що проект є індивідуальним», − сказав він.
Проектом реконструкції аеропорту передбачено будівництво терміналу для бізнес-авіації. Він розташовуватиметься на території колишнього Путилівського автовокзалу. Наразі будівельники вивчають документацію, проводяться підготовчі роботи.
Також на території аеровокзального комплексу триває будівництво трирівневого паркінгу на 600 місць, передбачено дві відкриті стоянки на 470 і 78 автомобілів.
+++
У Львові встановлять годинник, що відраховуватиме час до Євро-2012
Galinfo.com.ua
26.05.11
У Львові святкуватимуть рік до початку турніру Євро-2012. Про це повідомила прес-служба Львівської міської ради.
Годинник рахує дні, що залишились до початку святкового місяця і от-от перейдуть поділку 365 − рівно рік до початку першого матчу фінальної частини чемпіонату УЄФА ЄВРО 2012™. Відбудеться це 8 червня, що стане новим початком відліку.
Саме цього дня львів’яни та гості міста зможуть відчути перші прояви святкової футбольної атмосфери.
Вже о 12.00 год актуальну інформацію про підготовку Львова до чемпіонату, заплановані заходи і виконану роботу журналісти зможуть дізнатися на спеціальній прес-конференції, присвяченій року до чемпіонату.
Також в цей час розпочне роботу Фан-містечко. Воно розташується на місці, де рівно за рік стоятиме офіційна фан-зона, що прийме понад 35 000 вболівальників. У фан-містечку, організованому департаментом «ЄВРО 2012» спільно з компанією Coca-Cola, всі охочі зможуть зіграти у вуличний футбол, стенд-гру «Влучний пенальті», «Футбольний дріблінг», а діти, які знатимуть відповіді на запитання про футбол і Львів, отримають святкові кульки.
Одним із елементів святкувань стане нагородження переможців кубка Львова з футболу серед загальноосвітніх шкіл «Котим’яч». Це вже втретє школярі 100 львівських загальноосвітніх шкіл змагаються за звання найкращої команди в трьох вікових категоріях. Після районного і фінального етапів, що тривали з осені 2010, фінальні ігри зіграно і визначено переможців кубку. Окрім привітань, кубків, медалей і грамот, 120 переможців з 9 команд отримають подарунки від офіційного партнера УЄФА компанії Адідас Україна, а також фотокниги від Цифролаб.
Департамент «ЄВРО 2012» також готує смачний подарунок львів’янам − торт у формі футбольного поля спеціально на рік до Турніру.
О 18.45 год відбудеться офіційне урочисте відкриття годинника зворотного відліку, який рахуватиме кожну секунду, що залишається до початку чемпіонату УЄФА ЄВРО 2012™. У відкритті візьмуть участь міський голова Львова, друзі Євро та представники компанії Coca-Cola.
Окрім цього, до 8 червня буде відновлено клумбу з логотипом УЄФА ЄВРО 2012™, що знаходилась на пр. Свободи. Тож вже дуже скоро львів’яни та гості міста зможуть зробити фотографію з квітковим логотипом УЄФА ЄВРО 2012™.
+++
Региональные печатные СМИ
ФУТБОЛ
У ТУРНІРАХ ВИЗНАЧИЛИСЬ ЛІДЕРИ
Роман Флішаровський
Волинь (Волинська область)
26.05.11
Триває чемпіонат області з футболу серед команд колективів фізкультури
У вищій лізі зіграні матчі третього туру. Два з них закінчились з однаковим рахунком 7:1. МФК «Ковель» у гостях переміг ФК «Рожище», а луцький «Вотранс-ЛСТМ» на своєму полі взяв верх над ФК «Мар'янівка». Не допомогли «рідні стіни» футболістам любешівської «Прип'яті», які поступились нововолинському «Шахтарю» − 2:6. Лідирують у турнірі ковельчани, які виграли усі три поєдинки. По шість очок − в активі «Шахтаря» і ФК «Мар'янівка».
У першій лізі команди провели ігри четвертого туру. Тут зафіксовані такі результати: «Л-Транс» (Торчин)-ФК «Цумань» − 6:0, «ДжеРОСТ» (Гірка Полонка) − «Світязь» (Шацьк) − 3:2, ФК «Камінь-Каширський»-»Колос» (Ківерці) − 3:5, «Західний Буг» (Іваничі) − ФК «Горохів» − 3:2, «Рубіж» (Любомль) − ФК «Ласка» (Боратин) − 1:2. У цій групі без втрат виступають гравці з Боратина і Торчина, які виграли по чотири зустрічі.
Ще одна команда з села Боратин Луцького району очолює турнірну таблицю відкритого чемпіонату Луцька з футболу. Після трьох турів у лідерів три перемоги.
+++
Кубок Украины приехал в Донецк!
Вечерний Донецк (Донецкая область)
26.05.11
Забив два гола в ворота киевского «Динамо», донецкий «Шахтер» завоевал второй трофей сезона − Кубок Украины.
На 64-й минуте Эдуардо, получив мяч в штрафной «Динамо» от Адриано, умно распорядился ситуаций, отправив мяч мимо Шовковского в дальний угол − 0:1. А через 12 минут Эдуардо пришлось покинуть поле − за удар по мячу после свистка арбитра он получил второе предупреждение, ставшее красной карточкой. Впрочем, вдесятером дончане играли недолго − уже через 9 минут с поля был удален динамовец Бетао за фол на Фернандиньо.
Наконец, на 87-й минуте в результате молниеносной комбинации «горняк» Тейшейра отдал пас выходившему один на один с Шовковским Адриано, и тот не промахнулся. В оставшееся время киевляне упустили пару казавшихся верными моментов. Не помогли и добавленные арбитром 5 минут.
«Шахтер» привез в Донецк Кубок Украины, чтобы положить в него чемпионские медали.
Игроки «Шахтера» обмывают шампанским свой успех.
+++
Футбол. Студенты сыграли по-взрослому
Вечерний Донецк (Донецкая область)
26.05.11
На стадионе «Донбасс Арена» состоялся финал студенческой футбольной лиги ФК «Шахтер», в котором в борьбе за Кубок студлиги встретились студенческие команды Донецкого государственного университета управления и Донецкого государственного института здоровья, физического воспитания и спорта.
Действительно красивый, яркий, экспрессивный футбол показала футбольная команда ДонГУУ − 4:2 − победный счет в матче − отличный результат командной игры сборной университета. Кроме того, студенты ДонГУУ одержали победу и в личном первенстве − в номинации «Лучший игрок» на торжественной церемонии отметили Вячеслава Олефиренко. Знаменательно, что в номинации «Лучший бомбардир» лауреат определился еще до финального матча − это Александр Козин, забивший на турнире 46 мячей.
И вот − финальный поединок. Главный судья матча − арбитр ФИФА Любош Михел дает свисток к началу игры. В этом напряженном соперничестве ребята показали отличное владение мячом и понимание футбольной тактики, упорство в борьбе за каждый гол, неукротимое стремление к победе и желание показать по-настоящему амбициозный футбол своему зрителю. Подготовил команду тренер Максим Кабаев, преподаватель кафедры физоспитания ДонГУУ.
Призеры соревнований получили памятные призы и медали, а победителю турнира был вручен переходящий Кубок студенческой лиги ФК «Шахтер» с выгравированным названием вуза − победителя турнира. Отдельные призы получили лучший игрок и бомбардир соревнований. Лучший игрок Студлиги получит право попробовать свои силы в Академии ФК «Шахтер».
Весь университет, который более полугода «болел» за свою команду, от души поздравляет победителей турнира и желает им новых побед и в спорте, и в учении!
«Для нас студенческая лига − это популяризация спорта, футбола, здорового образа жизни. «Шахтер» − клуб со здоровыми амбициями. Поэтому и болельщики «горняков» должны быть здоровыми людьми. Играйте в футбол, ведите здоровый образ жизни и болейте за «Шахтер»!» − обратился с призывом к студентам директор департамента маркетинга и коммуникаций ФК «Шахтер» Юрий Свиридов.
+++
Перекресток чужих дорог. Донбасс сохранил четыре клуба в футбольной Премьер-лиге. Стоит ли радоваться?
Московський комсомолець Донецк (Донецкая область)
26.05.11
У каждого из нас свои любимчики. Каждый в первую очередь переживает за свой клуб. Но каждый хоть одним глазком следит за успехами и неудачами земляков. В конце концов, приятно иметь сразу четыре клуба с донбасской пропиской в футбольной Премьер-лиге Украины. У каждого из наших клубов был свой путь в этом чемпионате. Свои тридцать матчей. Каждый прошел их по-разному. Как? Давайте вспомним хотя бы в общих чертах.
ПЕРВЫЙ ПОСЛЕ «БАРСЫ»
«Если бы нам попался любой другой соперник, кроме «Барселоны», «Шахтер» был бы в полуфинале Лиги чемпионов этого сезона, а там…» Таким был общий смысл высказываний игроков и тренеров «горняков» сразу после ответного матча Лиги против каталонского суперклуба в 1/4 финала. Кроме всего прочего, этими словами «горняки» неофициально закрывали для себя и нас с вами этот сезон. Сезон Лиги чемпионов и текущий чемпионат. С этого момента «Шахтер» уже не был таким же ярким, быстрым и сильным. После этого матча был лишь один по-настоящему зрелищный поединок − в полуфинале национального кубка против «Днепра». «Шахтер» предпочел купаться в лучах наконец-то свалившейся славы.
Назвать минувший сезон для «горняков» неудачным не повернется язык даже у самых ярых противников. Превосходство над соперниками по внутреннему первенству, особенно в первой половине сезона, было уж очень явным. Прямое попадание в групповой турнир Лиги чемпионов избавило болельщиков и команду от валидольных противостояний с соперниками типа «Тимишоары». Виктории в матчах с «Партизаном» и «Брагой» прошли уже под общим клеймом − «на опыте». Даже неожиданно крупное поражение от «Арсенала» в Лондоне не остудило пыл бойцов Луческу. В ответном матче на «Донбасс Арене» «Арсенал» пал, а матчами против «Шахтера» на нашем красавце стадионе болельщики других клубов стали пугать детей. Мы были непобедимы дома.
Внутренний чемпионат расслаблял еще больше. На фоне «Динамо», вяло ковырявшегося в носу, чередуя по четыре победы с ничьей или поражением, «Шахтер» стал монстром. К зимнему перерыву «горняки» опережали преследователей на 12 очков. Стали даже поговаривать, что Новый год мы встретим чемпионами. Однако нам этого уже было мало. Команда впервые в истории вышла в весеннюю часть Лиги чемпионов, где в двух матчах 1/16 финала не заметила итальянскую «Рому»… На этом, пожалуй, все. «Барселона» была отметкой, если хотите планкой, выше которой нам пока не прыгнуть... Не прыгнуть − пока.
Вроде бы все сложилось в этом сезоне как нельзя лучше. Однако остается горчинка, и она имеет очень конкретные очертания. Шестой чемпионский титул «Шахтер» попросту вымучил. Весной команда играла только в Лиге чемпионов. Премьер-лига видела тень от «Шахтера». Пресловутого второго равноценного состава нет и не было. Стоило травмироваться Чигринскому − в обороне «горняков» обнаружилась зияющая дыра. От форвардов, а точнее форварда Луиса Адриано, ждут явно большего, нежели выстраданных 10 голов в чемпионате. И, наконец, в главной ударной силе «Шахтера» − полузащите − явно недостает высококлассного игрока-разрушителя. Все возможные рокировки после травмы Фернандиньо не дали 100-процентного результата. «Шахтеру» явно нужна свежая кровь, а значит, будут новые приобретения.
К слову, сегодня вечером 25 мая горняки могут пополнить коллекцию трофеев этого года. Нужно всего ничего − переиграть своего вечного оппонента «Динамо» в финале Кубка Украины.
БОЛЬШЕ, ЧЕМ ЖИЗНЬ?!
Если вы не можете повторить, а уж тем более превзойти чьи-то достижения, но очень этого хотите, начните с хорошей рекламы. Ведь не зря говорят: что написано пером − не вырубишь топором! Примерно так, наверное, думали создатели шедеврального девиза для фанатов донецкого «Металлурга», написавшие: «Металлург» − больше, чем жизнь!». Вы спросите, в чей огород этот камень? Отвечаем − всего лишь испанской «Барселоны». На гербе каталонского клуба написано: «Барселона» − больше, чем клуб!». Как говорится − почувствуйте разницу!
А если серьезно, то желание фанатов вдохнуть жизнь в свою любимую команду достойно похвалы. Лишь бы только эти потуги дали результат. Больно смотреть на беспомощное барахтанье некогда очень сильного клуба, трехкратного обладателя бронзовых медалей. Каждый новый сезон команда начинает с заверений о возрождении былой славы и собирается повторить свои же лучшие достижения. Так было и в этом году. Минувший сезон «сине-белые» начинали с самым перспективным тренером в Премьер-лиге − Николаем Костовым − и заявлениями о пьедестале чемпионата. Продолжали с российским тренером Андреем Гордеевым и заверениями, что задачу попасть в еврокубки никто не снимал. Наконец, заканчивали с и. о. главного тренера Владимиром Пятенко и надеждами зацепиться за верхнюю часть турнирной таблицы. Итоговое восьмое место − это абсолютное повторение предыдущего сезона 2009-2010 годов. Неизменными остались даже количество побед в двух подряд чемпионатах − 11 и по 22 очка отставания от заветного третьего места.
У «Металлурга» есть одно сильное преимущество. Никто из соперников не может предугадать, какой будет команда в отдельно взятом матче. Если у игроков и тренеров накануне «сошлись все звезды», то сопернику будет несладко. Вопрос только в том, что нужно сделать, чтобы звезды сходились всегда. А пока нужно немного подправить девиз. Например: «Металлург» − больше, чем обещания».
БЕГ НА МЕСТЕ
Для поклонников луганской «Зари» минувший сезон был необычным. Нет, ничего невероятного, просто немного не так, как всегда. В первую очередь это касалось финансовой стабильности клуба. Мы уже как-то привыкли к тому, что «Зарю» по ходу чемпионата «спасают» от исчезновения в связи с отсутствием денег. Спасают фанаты своими акциями и небезразличные люди. В этом году таких проблем не было. При этом нельзя сказать, что луганчане купались в деньгах, как в масле, но под ногами была прочная финансовая составляющая. А вот прочной почвы под ногами не было. По крайней мере, во второй части сезона. Поле родного для «Зари» стадиона «Авангард» «убили» напрочь еще в первом весеннем матче. Поэтому в качестве «домашних» выступали арены Донецка и Алчевска. В этом тоже была необычная составляющая для болельщиков «Зари». Хочешь увидеть команду в домашнем матче − поезжай в соседнюю область.
Что касается непосредственно футбола, нужно признать, что от команды ждали большего. Если заявление президента клуба Евгения Геллера о том, что команда целится в еврокубки, вряд ли рассматривалось кем-то всерьез, то, по крайней мере, место в восьмерке было реальным. На деле все оказалось куда менее радужным. За тридцать туров чемпионата «Заря» лишь семь раз праздновала победу. По сравнению с предыдущим сезоном луганчане улучшили свое турнирное положение лишь на одну строку, став двенадцатой командой чемпионата. Постепенно превращаются в «вечно перспективных» те, на кого больше всего рассчитывали − Алексей Полянский и Руслан Фомин. Собственно, и сама команда пока лишь закрепилась в Премьер-лиге. В следующих сезонах от «Зари» будут ждать большего.
ЕСТЬ ВОПРОСЫ ДЛЯ МАТРОСОВ
Для мариупольского «Ильичевца» нынешний сезон был самым непростым в Премьер-лиге. Хотя для «моряков» ни один сезон не был легкой прогулкой. Такое впечатление, что мариупольцев устраивает постоянно балансировать где-то на грани зоны вылета. В этот раз накануне заключительного матча в «вышке» практически все отправили «Ильичевец» в низшую лигу. Шутка ли, в последнем матче тура команде Валерия Яремченко нужно было выиграть у самого киевского «Динамо». Абсурд. После первого тайма «Ильичевец» «горел» со счетом 2:0, и уже точно никто не верил в чудо. Однако три (!) филигранных выстрела заставили капитулировать киевлян. Чудо свершилось! Впервые в своей истории «Ильичевец» одержал победу над «Динамо», а журналисты путаются в предположениях о том, что стало причиной такого преображения «моряков». То ли проснувшееся самолюбие, то ли проникновенный спич Яремченко с трехэтажными оборотами в перерыве матча. Знающие люди утверждают, что таких слов в лексиконе Валерия Ивановича не слыхивали даже в его бытность коучем «Шахтера». Как бы там ни было, а Мариуполь остался в Премьер-лиге и готовится к новым свершениям.
Остаются неразрешенными два вопроса. Многие, очень многие болельщики команды недовольны нынешней ситуацией в команде. «Ильичевец» называют фарм-клубом «Шахтера», заявляя, что клуб из Мариуполя станет площадкой для «обкатки» молодых игроков из Донецка. Если это не так, то об этом стоит заявить погромче. Или же заиграть поярче, чтобы над командой не висело как проклятие клеймо аутсайдера.
+++
Принаймні шість колективів претендують на титул найсильнішого в аматорському футболі області.
Київська правда (Київська правда)
26.05.11
Учасники чемпіонату Київщини пройшли третину турнірної дистанції. Без очкового здобутку поки що лише юні вихованці борщагівського тренера Леоніда Гусіна. Це й не дивно, бо шістнадцятирічним хлопчакам непросто змагатися на рівних з дорослими. Натомість інший дебютант, «Інтеграл» з Рокитнянського району, сформований в основному з екс-професіоналів, досі не пізнав гіркоти поразки. До речі, єдиний з-поміж усіх. А до гурту реальних кандидатів у медалісти цьогорічного сезону цілком заслужено потрапили шість команд з різних обласних регіонів. Хоча підвищений інтерес викликають виконавці й інших колективів.
Балашов. Капітан фастівського «Динамо» привернув увагу фахівців ще минулого століття в дитячих змаганнях під егідою «Шкіряного м`яча». На дорослому рівні він став бронзовим призером обласного чемпіонату, виступаючи за однойменну вишнівську команду. А повернувшись до рідного Фастова, Юрій зміцнив ігрові лави перспективного новачка вищолігових обласних перегонів. Він є хрестоматійним лідером честолюбної команди і одним з найкращих голкіперів сезону. Шість календарних матчів провів Балашов і в жодному з них не пропустив м`яча до своїх воріт. Обох поразок «Динамо» зазнало за відсутності свого капітана. Тому й переконаний Фастів футбольний, що хороший воротар насправді вартий половини команди.
Коновалов. Іншим шляхом пішов пісківський «Рубін». Він запросив до свого складу кількох відомих у минулому професіоналів з іменем, зокрема й 39-річного Сергія Коновалова. Неодноразовий чемпіон України з яскравих часів київського «Динамо» і гравець національної команди на межі двох століть, він, як з`ясувалося, досі не втамував ігрової спраги і залюбки знаходить час для виступів на аматорській арені. Тренери «Рубіна» не живуть ілюзіями і великого сподівання на ігрову підтримку титулованого ветерана не плекають. Однак розраховують, що, граючи поруч з іменитим майстром, швидше набуватимуть ігрового уміння та досвіду доморощені таланти. А вже час засвідчить, правильним виявився їхній вибір чи ні.
Гриб. Юному вихованцеві київського тренера Дмитра Макухи щойно виповнилося сімнадцять. Він один з яскравої плеяди згуртованих у столичному «Моноліті» щиро залюблених у народну гру хлопчаків. У чемпіонаті Київщини Сашко виступає другий сезон. Торік забив п`ять м`ячів у дванадцяти матчах, нинішнього турніру уже відзначився чотири рази. І вирушив на фахові оглядини до ужгородського «Закарпаття», яке виступає в першій національній лізі й прагне повернення до футбольної еліти країни. І хлопець, і його наставник переконані, що швидкому ігровому прогресу сприяв перехід до чемпіонату столичного регіону, спортивний рівень якого значно вищий за київський відповідник. А нам просто приємно, що серед обдарованих українських юнаків з`явився черговий вихованець обласного футболу. Може, саме йому судилося стати новим Блохіним або Шевченком…
+++
«Прем’єрники» завершили, а першоліговики ще в процесі
Мстислав Коцький-Боб’як
Ратуша (Львівська область)
26.05.11
Цього вікенду в українській прем’єр-лізі відгримів 30-й завершальний тур, який порозставляв усі крапки над «і». Визначилася друга команда-невдаха, яка покине когорту найсильніших, визначився останній репрезентатор від України в єврокубках, визначився врешті-решт бронзовий призер. Та це у прем’єр-лізі, а от команди першої ліги не на життя, а на смерть борються за те, хто поповнить елітний дивізіон та хто опуститься до другої ліги. Наразі найбільш реальними кандидатами на підвищення є ПФК «Олександрія» та одеський «Чорноморець». У потилицю цим командам дихають футбольний клуб «Львів» та алчевська «Сталь». В останньому матчі підопічні Олександра Рябоконя (головний тренер «Львова», − примітка автора) удома перемогли чернівецьку «Буковину» − 2:0. Алчевська «Сталь», у свою чергу, також на домашньому стадіоні здолала опір вінницької «Ниви» − 1:0. А от лідери першої ліги не зуміли здобути перемог. ПФК «Олександрія» досить сенсаційно поступилася на виїзді армянському «Титану» − 0:1 і не змогла достроково оформити вихід в елітний дивізіон, а «Чорноморець» розписав бойову нічию на виїзді з білоцерківським «Арсеналом» − 2:2.
Тож саме наступний тур повинен дати багато відповідей на запитання про те, кому торувати дорогу в еліту, а кому такі апетити відкласти на наступний сезон. «Львів» у гостях гратиме з «Олександрією», а одеський «Чорноморець» прийме «Титан». Щодо дна турнірної таблиці, то тут відкритим залишається питання того, хто стане третім зайвим. Адже «Фенікс-Іллічівець» через фінансові проблеми достроково припинив свої виступи, доля івано-франківського «Прикарпаття» теж вже визначена. Від другої ліги цю команду вже не врятує ніщо, а от коло претендентів на третю «путівку» в другу лігу досить велике. Принаймні відразу шість команд ще не гарантували собі спокійного життя у цьому плані. Тому у трьох турах, які залишилося зіграти до завершення, битва буде не на життя, а на смерть.