Стадіон, схожий на мрію
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Одеську область.
Те, як Євро-2012 працює на майбутнє України, ми бачимо не лише в тих містах, що через півтора року прийматимуть поєдинки найкращих збірних Європи. Одесі не поталанило пройти тендер на право називатися однією зі столиць спортивного форуму, однак участь у підготовці до свята позначилася на інфраструктурі портового міста. Найголовнішим надбанням, безперечно, стане новий стадіон, що наразі зводиться на місці старої арени «Чорноморець» у парку Шевченка.
Перлина спортивного півдня
Від моменту введення в експлуатацію в 1935 році стадіон був найбільшою спортивною спорудою українського півдня. Перший матч на ньому завершився 8 листопада нульовою нічиєю збірних Одеси та СРСР. А офіційне відкриття відбулося 18 травня року наступного, в присутності генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора. За тиждень на стадіоні дебютувало місцеве «Динамо», в рамках першого союзного чемпіонату програвши харківському «Спартаку» − 0:1.
Від Косіора − до «Чорноморця»
Ім’я Косіора 22-тисячна арена, збудована протягом десяти років за проектом архітекторів Дубініна, Каневського й Володимирської, носила до 1938-го, коли її перейменували у Стадіон парку імені Т.Шевченка. У 1945-му на карті Одеси з’явився Центральний стадіон «Харчовик», у 1958-му він став «Авангардом». Після того, як головна команда міста з «Харчовика» перетворилася на «Чорноморець» і була передана на баланс морського пароплавства, її суперники приїжджали на Центральний стадіон ЧМП, а з грудня 2003 року арена отримала ту ж назву, що й її клуб-господар.
Баталії Куликового поля
Спортивне будівництво Південної Пальміри веде свої традиції ще з кінця позаминулого століття. Спочатку місцем проведення футбольних баталій слугувало Куликове поле, де одночасно могли гратися кілька матчів на майданчиках стандартного розміру та ще на кількох − меншого. Першим стадіоном стала арена Одеського британського атлетичного клубу на Малофонтанській дорозі, проти нинішньої кіностудії, неподалік від сучасного стадіону держуніверситету. Саме тут 20 жовтня 1913 року збірна Одеси в присутності 4 000 глядачів обіграла команду Санкт-Петербурга, завоювавши титул чемпіона Російської імперії.
Футбол на дні... моря
ОБАК був визнаним лідером одеського футболу на зорі його історії. А от на звання народної команди цілком могла претендувати позалігова дружина чорноморців, які облюбували майданчик у парку Шевченка, на дні... Чорного моря − рукотворного котловану, який мав стати зменшеною копією моря справжнього, але так і не був заповнений водою. «Чорне море було надзвичайно комфортабельним футбольним полем: оточене пологими схилами, воно саме повертало гравцям м’яч, який вилітав за його межі. У команді чорноморців грали портові хлопці, молоді рибалки з Ланжерону і мешканці старої митниці. Вони виходили на поле в смугастих матроських тільняшках», − читаємо у «Зеленому фургоні» Олександра Козачинського.
Оспіваний Юрієм Олешею
Майбутній стадіон «Чорноморець» розташувався неподалік від свого «дикого» попередника. І також був оспіваний у літературі. Юрій Олеша присвятив споруді окреме оповідання «Стадіон в Одесі», вперше опубліковане 2 червня 1936 року у газеті «Вечерняя Москва». «Годі й уявити собі більш прекрасне видовище... Зелений майданчик футболу... Він відкривається раптово − його овал, сходи, кам’яні вази на цоколях, − і перша думка, яка з’являється у вас після того, як сприйняли це видовище, це думка про те, що мрії стали дійсністю. Цей стадіон так схожий на мрію − і разом із тим такий реальний... Цим видом можна милуватися годинами. У свідомості народжується почуття епосу...» − писав автор, котрий свого часу грав «за форварда» в команді Рішельєвської гімназії.
Кроки модернізації
Під час другої світової війни арена була сильно зруйнована, але вже через півтора місяця після визволення Одеси, у травні 1944-го, знову відкрила двері для спортсменів і вболівальників. Місткість трибун сягала 50 тисяч місць, однак на найважливіших матчах збиралося до 55 тисяч глядачів. Після встановлення індивідуальних сидінь на початку нинішнього століття максимальна аудиторія «Чорноморця» застигла на позначці 34 362. Перше електронне табло з’явилося 1972 року за північною трибуною. Через 15 років його замінили новим, а у 2008-му на протилежному боці арени встановили сучасний екран, на якому можна було демонструвати відеофрагменти.
Буде в Одесі еліт-арена
Повна реконструкція арени була однією з умов участі Одеси в тендері за право прийняти поєдинки Євро-2012. І третього вересня 2008 року на стадіоні забили першу палю. Проектом передбачається зробити новий «Чорноморець» 35-тисячним. 600 місць виділять для ложі преси, 192 − для VIP-персон, 120 − людям із обмеженими фізичними можливостями. Трансляцію з Одеси матимуть змогу забезпечувати 20 телекамер, 80 теле- і радіокоментаторів. Паркінг одночасно прийматиме близько 600 автомобілів. Функціонуватимуть два сучасних інформаційних табло. За всіма показниками новий стадіон відповідатиме категорії УЄФА «Еліт».
Пам’ятна перемога
Представникам поколінь «Чорноморця», котрі виходитимуть на газон нової арени, безперечно, розповідатимуть про славні традиції одеського футболу, про найпам’ятніші матчі, що проходили тут колись, про видатні перемоги та голи-красені у виконанні знаних майстрів шкіряного м’яча. Першим визначним успіхом господарів стадіону стала перемога над збірною народних домів Туреччини в жовтні 1936 року − 2:1. Найкращим гравцем поєдинку став голкіпер одеського «Динамо» Микола Трусевич, з трибун йому аплодували близько 40 тисяч глядачів, а також радіослухачі, котрих тримав у курсі справ сам Вадим Синявський.
Суперпристрасті Суперкубку
Згодом тут гостювали італійські «Інтер» і «Лаціо», іспанський «Реал» і німецький «Вердер», бразильський «Фламенго», французькі «Монако» та «Ланс». В Одесі регулярно проводили свої матчі молодіжна та юнацькі збірні СРСР, а 20 травня 1974 року товариську зустріч із командою Чехословаччини провела національна збірна Союзу. Долю поєдинку вирішив єдиний гол форварда гостей Зденека Неходи. Двічі грала на «Чорноморці» й збірна України. У квітні 1993-го влучний удар Сергія Коновалова дозволив синьо-жовтим уникнути поразки від Ізраїлю, а у березні 2007 року м’яч Олега Гусєва приніс перемогу над Литвою у відбірному матчі європейської першості (1:0). Чотири рази тут розігрували Суперкубок України київське «Динамо» і донецький «Шахтар», причому тричі доля трофея вирішувалася в серії 11-метрових.
Естафету підхопив «Спартак»
Поки головна арена Одеси являє собою будмайданчик, ФК «Чорноморець» проводить свої домашні матчі на стадіоні «Спартак». Він був відкритий 8 листопада 1928 року й називався на честь 10-річчя комсомолу. Іще роком раніше ввели в експлуатацію Стадіон харчовиків, що згодом став домашньою ареною для місцевого армійського колективу. Саме тут 3 червня 1959 року за 20-тисячної аудиторії відбулося перше одеське дербі між СКВО та «Чорноморцем», наступні раунди якого проходили вже на центральній арені міста.