Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ЕВРО-2012
Спонсори Євро-2012 зацікавилися львівськими об'єктами
20.12.10
У Львові відбувся круглий стіл за участю офіційних спонсорів чемпіонату Європи з футболу 2012 року, представників ДП «Дирекція з будівництва об’єктів до Євро-2012 у м. Львові» та ЛКП «Агенція з підготовки м. Львова до ЧЄ з футболу Євро-2012».
В рамках заходу, спонсорам турніру було запропоновано розпочати взаємовигідну співпрацю, результатом якої стало б їхнє залучення на новий львівський стадіон, що нині будують у місті, за рік до початку першості, а також продовження співпраці після проведення чемпіонату.
Як розповіли у ДП «Дирекція з будівництва об’єктів до Євро-2012 у м. Львові», нині в місті Лева вже опікуються питанням експлуатації єврооб’єктів. «Наступного року нас чекає велика кількість значимих подій. Ми завершуємо будівництво стадіону, аеропорту та тренувальних баз до Євро-2012. Вже сьогодні ми думаємо, як над відкриттям цих об’єктів, так і їхньою експлуатацією. Особливо це стосується наповнення стадіону подіями, які стануть знаковими для львів’ян», − наголосив голова Дирекції Володимир Шадрін.
+++
Мартін Каллен: Україна-УЄФА − рік плідної співпраці
20.12.10
Операційний директор УЄФА Мартін Каллен у 2010-му десятки разів відвідував Україну. Разом з українцями він відкривав термінали, був присутній на усіх заходах і навіть Указом Президента України був включений до Комітету з підготовки та проведення в Україні фінальної частини Євро−2012. Незважаючи на непрості періоди підготовки цього року, директор турніру не раз підтримував і підбадьорював українців. Яким був цей рік співпраці України та УЄФА − про це Мартін Каллен розповів в ексклюзивному інтерв’ю четвертому номеру вісника Інформаційного центру «Україна-2012».
− З точки зору УЄФА як Україна цього року готувала свої інфраструктурні об’єкти до Євро-2012?
− 2010 рік в Україні суттєво прискорив підготовку особливо у питанні розвитку інфраструктури. Були відкриті нові термінали, поступово просувається будівництво стадіонів. Загалом цей рік у співпраці з УЄФА був дуже плідний.
Та й громадяни України з різних куточків країни є свідками цих успіхів. Наприклад, великі зміни − у львівському, донецькому і харківському аеропортах. В останньому, до речі, цього року почав функціонувати новий термінал. Як і в «Борисполі», який почав обслуговувати перших клієнтів в жовтні цього року.
Успіхи можна відзначити і на центральних стадіонах міст-господарів Євро-2012. Дві арени вже зведені і повним ходом приймають матчі − мова йде про чудову арену в Донецьку і якісний харківський стадіон. Прогрес спостерігається і на столичному НСК «Олімпійський». Щодо Львова, діяльність в цьому напрямку почалася з солідним відставанням, але сьогодні темпи робіт на стадіоні викликають оптимізм. Якщо будівництво нових арен продовжуватиметься у тому ж дусі, є надія, що вже в 2011-му році вони будуть здані в експлуатацію. Хочу підкреслити: попереду ще півтора року, але повних обертів підготовка до турніру повинна набрати значно раніше.
− Що б Ви назвали сильною стороною України в підготовці до чемпіонату?
− Перш за все пристрасть українців та мотивація, що вони задіяні у проекті підготовки. Розуміння велечі заходу та його вплив на подальшу долю України, а ще підтримка Уряду є ключовими елементами успіху підготовки.
− Чи надходили упродовж року якісь зауваження від УЄФА щодо підготовки українських об’єктів до Євро-2012. Наскільки вони були виконані?
− УЄФА постійно перевіряє роботу місцевих організаторів та ділиться своїм досвідом. Ми розробляли цю модель роками за допомогою співпраці з місцевою владою, містами господарями, стадіонами та багатьма іншими структурами, щоб досягнути високого рівня підготовки.
Пригадуючи початок року, коли УЄФА призначили чіткі вимоги і чіткі терміни, яких організатори та Уряд повинні були притримуватись, я гадаю, що наші зауваженні були почуті. Тим не менше, залишається багато роботи з підготовки до Євро-2012.
− УЄФА чи не вперше доручає організацію єврочемпіонату не своїй компанії, представництва якої знаходилися б у кожній приймаючій країні, а спеціально створеним структурам − Місцевим оргкомітетам України та Польщі. Наскільки вони справляються з покладеними на них завданнями?
− Схожа організаційна модель працювала у 2000-му, коли турнір відбувався у Бельгії та Голландії, але масштаби заходу були набагато менші, їх важко порівняти з теперішніми.
Організація таких подій − справа досить нелегка, але Місцеві Організаційні Комітети (МОКи) працюють дуже плідно задля досягнення цілі − проведення фантастичного футбольного чемпіонату 2012 року. Вони завжди можуть розраховувати на підтримку місцевої влади та УЄФА, адже це наша спільна справа. Ми працюємо командою та «творимо історію разом», де кожен учасник відіграє важливу роль у досягненні успіху в підготовці до Євро-2012.
Тож маю зазначити, що ми дуже плідно співпрацюємо із МОКами цього року і вони зробили колосальну роботу. Але враховуючи те, що вони зараз можуть це читати, треба додати, що спочивати на лаврах ще не час − попереду ще багато роботи! (посміхається)
− Чим ближче до турніру, тим актуальнішим стає питання промоції цього заходу. Які промоційні проекти наразі реалізовуються? Коли стартуватиме потужна рекламна кампанія в європейських ЗМІ, яку організовуватиме саме УЄФА?
− Спеціальної масштабної кампанії на телебаченні не буде, адже чемпіонат Європи сам себе рекламує. Промоцією є навіть відбіркові турніри, які вже почалися − вони повністю забезпечені медіа підтримкою у 51 країні, що приймає участь у групових матчах. Природно, що вона посилиться у ЗМІ зі стартом продажу квитків навесні 2011-го, матчами плей-офф у листопаді 2011-го та жеребкуванням до фінальної частини турніру 2 грудня 2011-го року.
Окрім цього, наступний рік знаменується відкриттям волонтерського руху, де пильна увага буде приділятися розповсюдженню ідеї Євро, як історичної та мотивації громадян приймати учать у якості волонтерів, глядачів на стадіонах та у фан-зонах.
Починаючи з грудня 2012 року телевізійні канали розпочнуть трансляцію промоційних програм присвячених Україні та Польщі, як країнам господарям Євро-2012.
Ще одним цікавим промоційним елементом стане турне трофею, під час якого величезна куля у вигляді кубку Анрі Делоне буде літати над Україною та Польщею, нагадуючи, що турнір уже не за горами.
− Чотири роки тому Ви курували Євро чемпіонат в Австрії та Швейцарії. В чому організаційно відрізняється Євро 2008 і 2012, чи є якісь ноу-хау в нинішній підготовці?
Всі організаційні роботи в різних країнах мають відмінності, починаючи з інфраструктури та завершуючи культурними особливостями. Найбільша різниця полягає у об’ємах роботи, що потрібна задля будівництва стадіонів, аеропортів, доріг та ін. Але є і багато схожого із підготовкою до чемпіонату 2008-го року, на які ми можемо рівнятися готуючись до 2012-го. У будь-якому разі нам потрібно організувати 31 матч на 8-ми стадіонах та забезпечити тритижневий фестиваль емоцій та пристрасті для всіх гостей та жителів України та Польщі у липні 2012-го.
+++
2011-й: Календар подій до Євро-2012 від УЄФА
20.12.10
Останній рік підготовки до чемпіонату Європи 2012 року з футболу пройде не менш яскраво, ніж попередній. У 2011-му стартує продаж квитків на матчі турніру і пакетів корпоративної гостинності. Про це в інтерв’ю віснику Інформаційного центру «Україна-2012» заявив директор турніру Маркіян Лубківський. За його словами, продаж квитків розпочнеться 1 березня наступного року, а корпоративний пакет гостинності можна буде придбати від квітня наступного року. Детальніша інформація сьогодні є на сайті УЄФА, через який відбуватимуться продажі. Вже сьогодні на сайті можна зареєструватися і отримати інформацію про початок продажу.
«Ще одна знакова подія − рік до старту турніру, який ми відзначатимемо 8 червня. У 2007-му, за рік до підготовки до Євро-2008 країни-господарі Австрія і Швейцарія провели між собою символічний футбольний матч на висоті 3,5 тисяч метрів над рівнем моря у швейцарських Альпах. Сьогодні ми спільно з польськими колегами думаємо, яке місце обрати для свята, щоб здивувати вболівальників, які з нетерпінням чекають 2012 року», − підкреслив керівник Місцевого організаційного комітету.
Важливим проектом 2011-го є також довгоочікувана кампанія із залучення волонтерів, яка стартує влітку. УЄФА розраховує на 5 тисяч людей для двох країн, тобто в Україні набиратимуть близько 2,5 тисяч «помічників чемпіонату». «Вже за кілька місяців, навесні, стартує промо-кампанія для залучення волонтерів, формується база даних кандидатів. Спортивні волонтери − нове явище для нашої країни, тому запровадження цього руху до Євро-2012 дозволить успішно реалізовувати й інші широкомасштабні заходи», − додав він.
Наприкінці року, 2 грудня, у Києві відбудеться одна з найвизначніших передтурнірних подій − фінальне жеребкування, яке має бути незабутнім етапом на шляху до європершості.
+++
Рабінович пропонує дискваліфікувати львівський стадіон
champion.com.ua
20.12.10
Львівський стадіон необхідно дискваліфікувати через публічні прояви ксенофобії західноукраїнських уболівальників.
Про це власник київського «Арсенала» та президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович заявив в ефірі телеканалу TBi, пише «Новый Регион»
«Не зовсім зрозуміло, як в такій країні, як Україна, шанують фашистські угруповання. Офіційно все в хрестах, нацистських знаках», − сказав він.
«Я думаю, що вже пора було б дискваліфікувати цей стадіон за скандування тих гасел, які лунали», − впевнений Рабінович.
«Якби позбавили стадіон права проводити два-три матчі − відразу б виник прецедент. Є записи того, що відбувається на трибунах, можна провести правову оцінку», − додав він.
На його думку, якщо сьогодні превентивні заходи не будуть робитися, тоді Україна прийде до московської ситуації з масовими хвилюваннями вболівальників.
Рабінович додав, що львівські фани не єдині в Україні, які відзначаються подібною поведінкою − їхніми «колегами» є фани київського «Динамо».
+++
ФУТБОЛ
Липпи дебютирует с Украиной 7 июня
rbc.ua
20.12.10
Известный итальянский тренер Марчелло Липпи приступит к работе в сборной Украины летом 2010 года. Об этом сообщает итальянское издание Il Giornale.
Первым боевым крещением чемпиона мира станет поединок 7 июня между национальными сборными Украины и Франции. До тех пор руководить сборной будет Юрий Калитвинцев, являющийся на данный момент исполняющим обязанности главного тренера.
Il Giornale сообщает, что итальянский специалист подпишет контракт с ФФУ на 18 месяцев с зарплатой около 4-х миллионов евро. Единственным камнем преткновения, который остался в разработке, какая сумма налогов будут взыматься из этой суммы − по итальянским либо украинским законам.
По данным издания, ФФУ поставила перед итальянцем задачу выйти в четвертьфинал Евро-2012.
+++
Мне ваше телевидение до лампочки
Семен Случевский
telekritika.ua
20.12.10
Как улучшить уровень телетрансляций отечественного футбола?
Такое название статьи не придумано мной, а взято, увы, из жизни. Это слова известного украинского футбольного тренера, брошенные телеоператору камеры, стоящей возле скамейки запасных. Конечно, можно сделать скидку на нервное напряжение коуча во время игры. Но стоит ли закрывать глаза на то, что подобное отношение футбольных клубов, их менеджеров, тренеров, футболистов и администраторов команд, − проявляется к трансляторам матчей сплошь и рядом.
Конечно, и у самих телевизионщиков собственных трудностей − вагон и маленькая тележка: не хватает ПТС, и это проблема в масштабах державы. О современных ПТС вообще говорить не приходится. Т.е. о ПТС, оснащенных нормальной для стадионов длиннофокусной оптикой, необходимым количеством систем повторов, привычными по зарубежным трансляциям системами подсчетами и выдачи на экран данными о скоростях и силе ударов футболистов по мячу, о расстояниях между точкой пробития штрафных и воротами и т.п. Правда, о приобретении одним из основных наших каналов-трансляторов новой ПТС именно для показа спортивных соревнований мы слышим уже почти год, и даже вроде она появилась в родных краях… посмотрим. Все эти сугубо телевизионные проблемы никуда не испарились, но не хочется замешивать. Сегодня я об отношении людей футбола к тем, кто их показывает.
А вот здесь нарисовалось столько проблем, что их можно спокойно раскладывать по полочкам.
Группа 1. Объективные проблемы.
Если для футболистов и тренеров на стадионе самое главное − это качество поля, то для телевизионщиков − свет и условия расстановки телекамер.
Свет. У нас вообще есть стадионы, где осенью или весной после 16-00 трансляция матча − уже не полноценный показ футбола, а новаторское кино в духе Федерико Феллини и других великих «арт-хаузных» режиссеров. И хотя вроде клубы постоянно проходят лицензирование, где все подобные моменты должны быть учтены,… видать, «понимание» вечных трудностей, а отсюда скидка на них преодолевает любые нормативные документы. Ситуация, до забавного, разная. Есть стадионы, где, считайте, практически, света нет вообще; где он есть, но слабый, и до минимальных нормативов не вытягивает. Есть и такие стадионы, где, казалось бы, с нормативами порядок, но там свет не выставлен равномерно по всему полю: в центре − пересвет, по углам − темно.
Расстановка камер. Еще одна беда. То трибуны слишком маленькие − всего 5 -7 рядов, и угол показа никак не соответствует рекомендациям ФИФА и УЕФА. То, опять, несмотря на настоятельные предписания все тех же ФИФА и УЕФА не заслонять камерам обзор всего поля, обязательно именно в таких точках будут расставлены рекламные щиты, будут топтаться непонятные, не предусмотренные регламентом персонажи. А когда главные камеры по бедности наших стадионов находятся внутри так называемых «ВИП-лож», где в тесноте любой «вип-зритель» даже без умысла может помешать «картинке». Да в этих «ВИП-ложах» Андрей Тарковский мог бы спокойно снимать вторую серию «Сталкера»…
Этот список можно продолжить, но перейдем иным помехам, более любопытным.
Группа 2. Субъективные проблемы.
Говоря проще, это отношение людей футбольных клубов к людям ТВ, которые никак не назовешь партнерскими. Примеры? Сколько угодно.
− Трансляция завершилась поздним вечером. Через минут 20 вырубается свет на стадионе. То, что телевизионщикам необходимо собрать свою сложную технику: камеры, шумовые микрофоны, кабельное хозяйство, и после этого, ночью переезжать в другой город, где с утра разворачиваться для подобной трансляции уже там − нынешних хозяев совсем не волнует. Сколько раз мне самому доводилось звонить генеральным директорам футбольных клубов даже ночью именно по этому поводу.
− Лето, жара. За 10-15 минут до начала матча, не предупредив телевизионщиков, хозяева поля на полную мощность включают поливальные системы. Операторы, технари в истерике срывают с места уже установленные у поля камеры, микрофоны. Однажды этим летом из-за полива корреспондент «Плюсов» вел превью матча на киевском стадионе «Динамо» просто на узком пути болельщиков к своим местам, т.е. меду заборчиком поля и трибуной. А плотная толпа фанов обтекала репортера с двух сторон. Слава Богу, что не оказалось среди них ни одного неадекватного. Я ведь не против полива поля, я против хамства.
− приглашение тренеров на послематчевое флэш-интервью − отдельная песня. Напомню, на это дело выделятся от силы 1-2 минуты эфирного времени, и вы можете себе представить состояние редакторов трансляции. У нас все зависит от настроения коучей по итогам игры. Здесь также любопытный водораздел: есть наставники, которые молча уходят от камеры, а есть, кто может выдать такой «спич», что мало не покажется. Мне легче назвать тех тренеров, кто никогда не отказывает ТВ: Юрий Бакалов из киевского «Арсенала», Сергей Ковалец из «Оболони», Роман Григорчук (раньше работал в запорожском «Металлурге», теперь в одесском «Черноморце»). Особенно запомнился один случай в этом сезоне. Киевский «Арсенал» принимал донецкий «Шахтер», и перед встречей выпускающий редактор телеканала «2 + 2» попытался договориться с полномочным представителем горняков об интервью после матча с наставником гостей Мирчей Луческу. Отказать! Видите ли, этот представитель посоветовался с юристами, мол, канал «2 + 2» не является официальным вещателем (а каким − «левым»?). Можно подумать, что вся трансляция и интервью с тренером «Шахтера» делается для сотрудников канала, а не для миллионов телезрителей.
И этот список действий работников, тянущий, минимум, на некорректность по отношению коллегам, а по сути, на пренебрежению к зрителю можно продолжить…
Что делать?
Этот вопрос имеет очень ясный ответ.
Надо привести нашу нормативную документацию в соответствии с буквой и духом высших футбольных структур: ФИФА и УЕФА. Попробуй любой из наших клубов (про сборные вообще молчим) вести себя таким образом в евротурнирах − недаром на те матчи только по вопросам трансляции приезжают несколько офицеров УЕФА и ТЕАМ. И любая недоработка ими фиксируется, чтобы затем вернуться в клуб «письмом счастья» со штрафными санкциями, выраженными очень «взрослыми» цифрами. Мне могут сказать: а у Премьер-Лиги, в ее Регламенте и так достаточно расписано про ТВ-трансляции. Отвечаю на это:
А) Уже недостаточно. Эту часть Регламента писали опытные телевизионщики, имеющие международный опыт трансляций. Мне самому приходилось принимать участие в обсуждении статей. Там расписано минимум-миниморе из необходимого. Те же авторы − представители разных каналов-трансляторов − готовы хоть завтра дополнить и расширить телевизионную часть Регламента.
Б) Ее надо писать вместе со специалистами Федерации, Премьер-Лиги и ПФЛ, т.к. теперь транслируются матчи не только Премьер-Лиги, но и сборных (национальной и молодежной) − зона ответственности ФФУ, и Первой Лиги − зона ответственности ПФЛ. Кроме того, телевизионщики, без координации с футбольными специалистами, сами не распишут меру ответственности каждого участника трансляции, будь-то, футбольной структуры, будь-то, телевизионной, за те либо иные нарушения при проведении трансляции. То, что есть в документах ФИФА и УЕФА, но пока нет у нас.
В) На Исполкоме ФФУ 15 ноября 2010 года впервые был утвержден самостоятельный Комитет делегатов. В него попали весьма достойные люди, которые очень четко руководят процессом порядка на стадионе, уделяют большое внимание вопросам безопасности. Но «сиротами» остались проблемы трансляций. Мы, специалисты ТВ, всегда стараемся найти общий язык с делегатами в сфере успешного телепоказа. И находим. Спасибо им за понимание. Но пока это происходит на основе добрых личных отношений и человеческого взаимоуважения. Но никак − на основе узаконенных норм. Почему к этим, утвержденным в нынешнем ноябре 10-и членам Комитета на следующем Исполкоме не добавить 3-4 профессиональных специалистов ТВ? И тогда многие вопросы закроются.
Уважаемые руководители ФФУ, Премьер-Лиги, ПФЛ Украины, считайте данную статью официальной инициативой людей ТВ подготовить новую редакцию телевизионной части Регламента и готовность постоянно работать в Комитете делегатов. Цель инициативы очевидна − улучшить уровень телепоказа футбольных матчей
+++
Киевское Динамо возглавлю я!
Lifesports.ru
21.12.10
Метки: Футбол киевское Динамо Юрий Семин Семин московский Локомотив Семин будущий тренер киевского Динамо соперники Динамо 1/16 лиги Европы соперники Динамо 1/8 Лиги Европы ФФУ Григорий Суркис президент киевского Динамо
Юрий Семин, который в конце ноября был отправлен в отставку, с поста тренера московского Локомотива в ближайшее время возглавит киевское Динамо.
«Динамо сейчас сильнее, чем когда я покинул клуб. Появились Кравец, Ярмоленко и Хачериди, − сказал он. − Нашей целью во второй половине сезона будет удачное выступление в еврокубках».
Как пишет издание Блик, Семин пообещал рассказать о соперниках Динамо в еврокубках (в 1/16 Лиги Европы киевляне сыграют с Бешикташем, а в 1/8 встретятся с Арисом или Манчестер Сити) после того, как его 24 декабря представят в Киеве.
В ФФУ окончательное решение будет приниматься на исполкоме федерации в первых числах января, кандидатура Семина действительно рассматривается.
«Скажем сразу, что наша сборная заинтересована, чтобы ее возглавил авторитетный и грамотный специалист. Однако до принятия конкретных решений дело еще не дошло, и возможные кандидаты, в том числе и Юрий Павлович Семин, пока обсуждаются на уровне экспертов. Окончательное решение будет принимать исполком федерации», − рассказал сотрудник Федерации футбола Украины.
По информации Life Sports Семину предложили заключить двухлетний контракт с правом продления еще на два года в случае успешного выступления на Евро-2012. Инициатором тренерской перестановки на посту главного тренера команды стал президент Федерации футбола Украины Григорий Суркис, которому в свою очередь посоветовал пристальнее присмотреться к Семину его брат, президент киевского Динамо Игорь Суркис.
Напомним, что ранее главным претендентом на пост тренера сборной Украины называли Марчело Липпи, но, по сообщениям, итальянских СМИ Федерация футбола Украины пока не смогла договориться по зарплате с триумфатором ЧМ-2006.
+++
За що ми не любимо Суркіса?
Олександр Крамаренко
radiosvoboda.org
20.12.10
Луганськ − За що ми не любимо Суркіса? Перш ніж відповісти на це запитання, гадаю, треба визначитися з тим, хто це такі «ми»? Так от: ми − це українські вболівальники, для яких головною командою є зовсім не «Шахтар», «Динамо» чи «Зоря», а національна збірна України. І, зважаючи на це, не любимо ми Григорія Суркіса зовсім не за те, за що його не люблять Янукович, Ахметов та Колесніков.
Щоб краще розуміти мотивацію дій цієї людини як «батька» українського футболу, треба, перш за все, нагадати деякі моменти з її біографії.
Так от, по-перше, Григорій Михайлович Суркіс, на відміну від усіх своїх колег-олігархів, у свій час грав у команді майстрів другої ліги (здається, воротарем) ще за часів СРСР. І ця обставина зробила його у власних очах великим футбольним фахівцем.
По-друге, він пройшов гарну школу радянського держчиновництва, і це дало Суркісу-старшому не тільки необхідні зв’язки при первинному накопиченні його капіталу, а й досвід апаратної роботи, який він творчо розвинув на посаді першого керівника Федерації футболу України (ФФУ), що й зробило його незмінним її президентом.
По-третє, брати Суркіси, на відміну, знов таки від майже всіх інших володарів клубів української прем’єр-ліги, є справжніми футбольними вболівальниками, як кажуть росіяни, «до мозга костей». Уболівальниками київського «Динамо».
Своє крісло президента ФФУ Григорій Суркіс, образно кажучи, приварив до підлоги в Будинку футболу, і тому воно під ним не хитається, навіть коли при владі в Україні люди, які його ненавидять. А ненавидять Суркіса однаково сильно як помаранчеві, так і біло-сині. Спроба останніх проїхатись по президентові федерації своїм безвідмовним кадровим бульдозером на ХІІ конгресі ФФУ, як відомо, поки що не дала результату.
Секрет полішинеля
Іншими словами, тримається це крісло під Суркісом на трьох китах. Перший з них − це його особисті зв’язки з вищим керівництвом УЄФА. І даремно біло-сині для того, щоби розірвати ці зв’язки, ввели до свого штабу підготовки до Євро-2012 старого приятеля Мішеля Платіні − Олександра Заварова, який свого часу грав із цим французом разом у «Ювентусі», а потім не без допомоги останнього влаштувався головним тренером «Нансі». Скидається на те, «Гришу» та «Мішу» зв’язує сьогодні щось більш суттєве за прості приятельські стосунки…
Про це ж саме свідчить і так звана справа Спіроса Марангоса (який зовсім не схожий на божевільного), що, як ми й очікували, зійшла нанівець. Кіпріот так і не надав доказів підкупу Григорієм Суркісом деяких членів виконкому УЄФА і, тим не менше, не був притягнутим до суду тією організацією, незважаючи на конкретні (в ультимативній формі) погрози з її боку це зробити . Якщо ж Суркіс-старший вийшов сухим із води в цій ситуації, не знаючи англійської, то його, на мій погляд, вже можна канонізувати в УЄФА в якості футбольного святого Григорія.
Другим китом під кріслом чинного президента ФФУ є сам апарат федерації, який до недавнього часу був повністю підконтрольний Суркісу. Він не тільки дуже ретельно підбирав до нього людей із різних регіонів України, але й робив їх відданими собі особисто. Достатньо сказати, що на всі мундіалі та євро, усі закордонні ігри збірної України завдяки такому гарному президенту їздять не тільки всі члени виконкому ФФУ, але навіть голови обласних федерацій футболу. Можна тільки здогадуватися, наскільки всі вони вдячні Григорію Михайловичу. То ж не дивно, що проголосувати проти його кандидатури в них просто не підніметься рука.
І щоб цей апаратний моноліт дав шпарину, на останньому Конгресі ФФУ було запропоновано надати статусу колективного членства її виконкому клубам прем’єр-ліги, серед президентів яких у Григорія Суркіса ворогів більше ніж достатньо. І нажив він їх здебільшого завдяки своїй палкій любові до «Динамо», яка не давала президентові ФФУ об’єктивно ставитися до тих рефері, які відверто підсуджували цій команді, намагаючись таким чином догодити людині, від якої до недавнього часу, за великим рахунком, залежала їхня суддівська кар’єра.
І нарешті, третім китом, на якому міцно тримається Суркіс як очільник ФФУ, є його інформаційна недоторканність. Патріотично налаштована українська футбольна громадськість може вимагати його відставки скільки їй заманеться, але, враховуючи її малочисельність та повний контроль Григорія Михайловича над усіма провідними футбольними журналістами в Україні, цей протест ніколи не стане досить масовим для того, щоб той врешті-решт пішов зі своєї посади.
Для людей необізнаних наведу механізм установлення цього, здавалося б, неможливого при свободі слова в Україні контролю. Колись, наприкінці дев’яностих, один мій знайомий луганський колега поїхав до Києва висвітлювати гру «Динамо» в Лізі чемпіонів. Гра закінчилася близько опівночі, а прес-конференція після неї − вже за північ. Вийшов він із приятелем після неї на вулицю, і стали вони удвох ловити таксі. Але ж тут до них під’їжджає шикарна іномарка, її водійські дверцята відчиняються, і сам тодішній президент «Динамо» Григорій Суркіс пропонує їм свої послуги візника. Безкоштовно, звичайно. Я вже не пам’ятаю, скористався мій знайомий тією послугою, чи ні, але я точно знаю, що після того з-під його пера не вийшло жодного критичного слова на адресу Суркіса.
Що ж тоді очікувати від кількох десятків футбольних оглядачів із усіх біль-менш впливових ЗМІ України, яких цей футбольний діяч уже не перший десяток років возить за свій кошт із «Динамо» та збірною по всій Європі?
Ось чому охочих критикувати голову ФФУ немає в Києві навіть серед штатних патріотів із журналістської спільноти.
Колись, років 10 тому, я ще не розумів цього і поїхав критикувати Григорія Суркіса до Києва, до опозиційних, нібито, до нього та його партії (СДПУ(о)) видань. Тоді я ніяк не міг зрозуміти, чому редактори їхніх спортивних відділів, щиро захоплюючись моїми статтями, всі як один пропонували мені показати їх в інших виданнях.
Свою ж особисту відмову ці запроданці також пояснювали приблизно однаково: мовляв, у їхнього шефа таємні приятельські стосунки з Суркісом, або тим, що давно, коли та чи інша газета ще не були опозиційними до нього та його партії, той ніби то замовляв у ній багато реклами. Так багато, що головний редактор і досі забороняє його критикувати.
Що хочу, те й роблю
Такі міцні до недавнього часу тили Григорія Михайловича на вищій футбольній посаді в Україні дозволяли йому ставитися до нашої національної збірної приблизно так само, як до «Динамо-2». Якщо перша динамівська команда, завдяки тому ж Суркісу, має сучасну тренувальну базу вже кільканадцять років, то завдяки йому ж наша перша збірна такої бази не має досі, на двадцятому році свого існування!
Палкий прихильник динамівської тренерської школи Валерія Лобановського, Григорій Суркіс бачить біля керма «Динамо» та збірної тільки її послідовників, тобто колишніх київських динамівців, які грали під орудою Лобановського. Але якщо не адекватні до іміджу «Динамо» результати команди під керівництвом «школярів» Валерія Лобановського змусили братів Суркісів уже двічі запрошувати на посаду головного тренера московських фахівців, то для «Динамо-2» (національної збірної України) тут усе залишається по-старому, і сьогодні збірною опікується (щоправда у статусі в.о.) учень Лобановського − Юрій Калитвенцев, для якого Суркіс особисто зробив дуже багато…
Взагалі, завдяки впертій позиції в цьому питанні Григорія Суркіса головними тренерами збірної України за її майже двадцятилітню історію були тільки колишні київські динамівці, переважна більшість із яких потрапляла на цю посаду, як свідчили результати їхньої роботи, тільки завдяки своєму динамівському родоводу.
Єдиному не динамівцю на цій посаді − Мирону Маркевичу Суркіс дозволив попрацювати головним тренером збірної тільки кілька місяців, так що цей епізод можна розглядати лише як виняток, котрий лише підтверджує правило.
Тепер уявіть собі, якби головними тренерами, скажімо, італійської збірної за останні 20 років були тільки колишні гравці римської «Роми» (команди приблизно з тими ж досягненнями на євроарені, що й «Динамо»). Навряд чи б тоді італійці стали б чемпіонами світу у 2006 році і взагалі, швидше за все, виглядали б на міжнародній арені не набагато краще, ніж українці.
Григорій Суркіс очолює ФФУ (яка саме й опікується всіма збірними України) вже 10 років. Сьогодні наша перша збірна не в останню чергу завдяки саме цьому «чуйному керівництву» знаходиться десь у четвертій десятці рейтингу ФІФА. Багато хто з лояльних до президента ФФУ фахівців та журналістів вважає це не таким вже й поганим показником.
У цьому зв’язку мені хотілося б нагадати їм, що на Євро-88 збірна СРСР, основний склад якої на 73% складався з вихованців українського футболу, виборола срібні медалі, обігравши при цьому збірні Англії, Італії та навіть Голландії, яка тоді й стала чемпіоном Європи.
Із тих часів збірна Росії стала значно сильнішою. На рівні своїх футбольних потенціалів за радянських часів виступають усі інші національні збірні колишніх союзних республік. І тільки Україна з могутньої футбольної держави перетворилась на футбольну периферію Старого Світу. Вочевидь, що далеко не в останню чергу завдяки такому дуже оригінальному «батьківському піклуванню» про нашу збірну незмінного керівника ФФУ − Григорія Суркіса.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.