Олександрівські хроніки
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Запорізьку область.
Історія футболу на Запоріжжі має багато цікавих сторінок. Було чимало спроб дослідити і врешті-решт визначитися з ключовими датами і святами, але вони й досі як слід не впорядковані. Найбільш масштабну спробу зробив Валентин Косенко, частина рукопису якого «З історії запорізького футболу» була надрукована в обласній газеті «Комсомолець Запоріжжя» у січні-квітні 1977 року.
Матроси проти вантажників
Як зазначає архіваріус, «у Ленінграді, в історичній бібліотеці, я знайшов цікаві довідки про перші кроки футболу в місті Олександрівську (нині − Запоріжжя). У журналі «Запорожская новь» за травень 1909 року вміщено коротеньку замітку, де йшлося про те, що матроси пароплавів, які працюють на лінії Олександрівськ − Херсон, у вільний час грають у футбол із вантажниками на галявинах Дубового гаю (нині − Центральний парк культури та відпочинку міста). Ані назв команд, ані рахунків матчів, на жаль, не вказано».
Неділя − день футбольний
Однак пізніше Косенку вдалося віднайти міську хроніку про те, що в Олександрівськ футбол завезли матроси суден із Причорномор’я (з Херсона і Миколаєва). У стислій замітці під рубрикою «Міське життя» газета «Запорізький край» ще восени 1909 року писала, що матроси Нижньодніпровського пароплавства, приходячи з Херсона до Олександрівська за зерном, на пустирях біля пристані, поблизу хлібних комор на березі Дніпра та на галявинах Дубового гаю в недільні та святкові дні із захопленням грали у футбол. Поступово й місцеві жителі засвоїли зміст і правила гри, певною мірою оволодівши технікою роботи з м’ячем, і футбольні матчі стали привертати все більшу кількість глядачів.
Дітище «Запоріжсталі»
У другій половині 20-х років найцікавішими матчами були зустрічі запоріжців із командами Дніпропетровська, Херсона, Сімферополя, а особливо − Одеси. У 1931-му запорізькі газети писали: «Постійно прогресуючи, футболісти Дніпробуду нерідко досягають перемог над знаменитими і сильнішими суперниками. Приміром, якщо команда «Дніпрожитлобуду», приймаючи збірну Херсона, програла їй − 0:5, то наступного дня футболісти Центральних механічних майстерень виграли з рахунком 3:2». Пройде ще кілька років, і буде побудовано Дніпрогес, стануть до ладу і почнуть давати продукцію численні запорізькі підприємства, і вже 1935 року робітники «Запоріжсталі» організують свою команду, яка матиме назву «Сталь» (згодом − «Металург»). На довгі роки вона стала головним футбольним колективом міста.
Крок довжиною у 20 років
Починаючи з 1950 року «Металург» виступає в першості республіки, і в 1952 році виборює путівку до класу «Б», при цьому паралельно заволодівши Кубком УРСР. Запоріжці практично постійно перебували серед лідерів своєї зони, однак для того, аби піднятися у класі, їм щоразу не вистачало якоїсь дещиці. І лише в 1970 році «Металург» нарешті здобув омріяне право, причому − достроково. Дебютний сезон вийшов багатообіцяючим − підсумкове четверте місце, але для того, щоб прорватися до еліти радянського футболу, довелося чекати цілих 20 років.
Пам’ятна перемога
Перший поєдинок «Металурга» у вищій лізі СРСР став, на думку більшості місцевих вболівальників, і найбільш пам’ятним матчем в історії місцевого футболу − команда здобула перемогу над московським «Спартаком» із рахунком 2:1. Складали зброю того сезону перед запоріжцями й київські та мінські динамівці, «Дніпро», московський «Локомотив», тож завдання − закріпитися в еліті − «козаки» виконали. Однак чемпіонат-1991 став останнім в історії СРСР, і вже наступного сезону «Металург» був включений до вищої ліги незалежної України.
Єврокубковий дебют
По тому, як Україна стала проводити свою першість, здавалося, що «Металург» має стати однією з команд, що боротимуться за місця на п’єдесталі. Однак у прем’єрній першості запоріжці посіли у свій групі лише п’яте місце, причому опинилися позаду земляків із «Торпедо». «Металург», один із п’яти клубів, що брали участь у всіх без винятку чемпіонатах України, є прикладом класичного середняка, для якого незвичні різкі коливання в турнірній таблиці. Найвище досягнення − четверте місце в 11-му чемпіонаті, що дозволило команді дебютувати в Кубку УЄФА. Там запоріжці впевнено пройшли мальтійську «Біркіркару» та мінімально (1:2 за сумою двох матчів) поступилися грізному англійському «Лідсу». Водночас у тому ж сезоні «Металург» показав найгірший результат у чемпіонатах, опинившись на передостанньому місці й вибувши до першої ліги. Однак влітку збанкрутувала «Олександрія», і рішенням ПФЛ її місце в еліті зайняли запоріжці. В активі запоріжців є і вихід у 2006 році до фіналу національного кубку, де вони програли «Динамо».
Невдахи-конкуренти
На початку 80-х запоріжський АвтоЗАЗ заснував «Торпедо», яке виступало у другій лізі СРСР, а після розпаду Союзу − спершу у вищій українській лізі (з 1992 по 1998 роки), а потім − у першій. Проте у зв’язку з кризою і зміною власників завод у 2002 році припинив фінансування команди. Ще менше проіснував приватний клуб «Віктор». Парадоксально, однак команда, що не мала жодних традицій, часто-густо на свої матчі у другій лізі збирала по 10-12 тисяч глядачів − удвічі-утричі більше, аніж приходило на «Металург» і «Торпедо». Однак і в даному випадку фінанси зіграли ключову роль − через їх нестачу «Віктор» був поглинутий «Металургом».
Мелітопольський бомбардир
У провінції теж здійснювали спроби закріпитися на професійному рівні. Шлях бердянської «Дружби» виявився недовгим, лише чотири роки. Команді, в січні 1991-го створеній у Мелітополі, пощастило більше. Попри те, що моторний завод на рубежі століть фактично згорнув свою виробничу діяльність, «Торпедо» у скрутну хвилину підтримав місцевий підприємець Олег Олексенко, власник відомої торговельної марки. І хоча зірок з неба команда не хапає, вона увійшла в історію першостей України тим, що саме її нападник − Олександр Капуста − став першим футболістом, який забив 100 голів у другій вітчизняній лізі.