…Немов перше кохання
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Дніпропетровську область.
Скільки б не минуло часу, події 1983 року, коли «Дніпро» злетів на абсолютно нову для себе орбіту, так само, як і тоді, здаватимуться неймовірними. До цього найвищим досягненням команди було лише шосте місце, здобуте ще в 1972 році, в дебютному сезоні у вищій лізі.
«Дніпро» − «Спартак» − 4:2 (2:1). Матч 34-го туру чемпіонату СРСР. 6 листопада 1983 року. Дніпропетровськ. Стадіон «Метеор». 35 000 глядачів.
Голи: 1:0 Таран (16), 2:0 Таран (22), 2:1 Гладилін (32), 2:2 Гладилін (51), 3:2 Таран (59), 4:2 Лисенко (85, з пенальті).
«Дніпро»: Краковський, Кутузов, Ділай, Пучков (Миргородський, 87), Лисенко, Багмут, В.Кузнецов, Литовченко, Устимчик, Протасов (Лютий, 70), Таран. Тренер − Ємець.
«Спартак»: Дасаєв, Сочнов, Поздняков (Швецов, 31), Базулев, Бубнов (Нікітін, 46), Є.Кузнецов, Гладилін, Мілешкін, Гаврилов, Черенков, Родіонов. Тренер − Бєсков.
Арбітр − В.Кузнецов (Омськ).
Приземлені мрії
Перед початком сезону-1983 все, нібито, свідчило, що дніпропетровці, як і в минулому році, знову вирішуватимуть локальні завдання десь у серединці турнірної таблиці. Комплектування команди у зимове міжсезоння цілком відповідало очікуванням: її поповнили досвідчені футболісти, які не були зірками радянського футболу. З одеського «Чорноморця» прийшов Микола Павлов, з ЦСКА − Олег Таран. Останній у юнацькі роки подавав величезні надії, але так і не зміг розкритися в дорослому футболі, помінявши до приходу в «Дніпро» три клуби.
Кадрові пертурбації
Переїхав до Дніпропетровська й захисник душанбінського «Паміру» Олексій Чередник, але Федерація футболу СРСР не давала йому дозвіл на перехід протягом усього року, і того сезону він так і не зміг допомогти колективу. Крім того, в ході чемпіонату «Дніпро» поповнився новачками з команд області − Володимир Багмут з дніпродзержинського «Металурга», Олександр Червоний та Анатолій Назаренко з павлоградського «Шахтаря». Щодо втрат, то Ігор Надєїн перейшов на тренерську роботу до нікопольського «Колосу», Анатолія Оленєва призвали до лав Радянської Армії, розлучилися з «Дніпром» Олександр Дамін та Борис Шуршин.
Комплімент від Стрельцова
«Дніпро» стартував у 46-му чемпіонаті СРСР двома іграми з московськими «Динамо» і «Спартаком». У них дніпропетровці набрали лише одне очко − у другій зустрічі зі «Спартаком», але головне, саме тоді вже пробивалися паростки команди, що стала головною сенсацією сезону. Про це писав на сторінках тижневика «Футбол-Хокей» видатний форвард Едуард Стрєльцов після матчу дніпрян із «червоно-білими»: «Результат 1:1 − по грі, але «Дніпро» мені сподобався більше. Я дивлюся другу гру за участю цієї команди, і дії футболістів мені дуже імпонують. Відчувається , що Ємцю вдалося створити команду. Дуже сподобалися гравці середньої лінії Кузнецов та Литовченко. З великим майбутнім, думаю, і молоді Лютий з Протасовим. Поєднуючи гру цих футболістів із досвідченими, команда може досягти більшого».
Змазаний дебют
Утім, у дебютній частині чемпіонату «Дніпро» виступав нестабільно, і до червня за межами рідного міста не здобув жодної перемоги. А після поразки від московських армійців (1:2) взагалі опинився за межами чільної десятки. Трохи підтягнутися дозволили три поспіль домашні перемоги − над «Шахтарем», «Чорноморцем» і «Ністру». Причому щільність у верхній частині турнірної таблиці була настільки високою, що відстань від шостого до першого місця, яке посідав дебютант ліги − вільнюський «Жальгіріс», складало всього три очки.
Вперед, до чемпіонства!
Фінішний спурт першого кола в другому отримав продовження, та ще й яке! Дніпропетровці довели переможну серію до восьми матчів, а в наступних чотирьох дозволили суперникам лише раз здобути нічию. Тоді, в серпні 1983-го, стало остаточно зрозуміло, що команда здатна зазіхнути на чемпіонство. Останньою перепоною до омріяного титулу був «Спартак», що за тур до завершення першості відставав на два очки й завершував турнір саме візитом до Дніпропетровська. Господарів, зрозуміло, влаштовувала і нічия, а ось у випадку перемоги «Спартака» регламент передбачав додатковий матч на нейтральному полі, і вже було відомо, що у разі необхідності він пройде в Тбілісі.
Прогнозований ажіотаж
Сказати, що в Дніпропетровську панував ажіотаж перед цією зустріччю − не сказати нічого! Квитки розповсюджувалися по підприємствах, а кількість заявок у кілька разів перевищувала місткість «Метеора». У перекупників квитки розліталися в 10 разів дорожче номіналу, а перед самою грою, подейкують, їх не можна було придбати навіть за 100 карбованців. Цікаво, що на поле вийшли одразу три Кузнецови. У складі «Дніпра» − Віктор, у «Спартаку» − Євген, а також головний арбітр − Олександр. Для рефері це був дебютний матч у вищій лізі. Провів він його на «відмінно». До речі, й останній свій поєдинок у елітному дивізіоні омич також відсудив між «Дніпром» і «Спартаком», за чотири роки у Москві. Тоді він вигадав гол у ворота гостей, не призначив стовідсотковий пенальті у ворота господарів, а от москвичам пробити з 11-метрової позначки шанс надав. Саме той пенальті дозволив Федору Черенкову довести свій актив до 100 голів, а «Спартаку» − врятувати очко (2:2). Арбітра тоді дискваліфікували.
Самовпевненість Бєскова
Та повернімося до Дніпропетровська. «Спартак» підійшов до гри на піку форми. За чотири дні до матчу москвичі в бірмінгемському матчі Кубку УЄФА переграли «Астон Віллу» (2:1), яка роком раніше володіла Кубком чемпіонів. Зрештою, за «Спартак» виступала на той час ледь не половина збірної СРСР: Гаврилов, Черенков, Дасаєв, Бубнов, Сочнов та інші мали у своєму активі союзні нагороди різного ґатунку. До того ж керував командою один із найдосвідченіших фахівців − Костянтин Бєсков. Він перед грою, за свідченням спратаківців, випромінював абсолютну впевненість у перемозі над «Дніпром», наймолодшою командою чемпіонату (середній вік гравців складав близько 24 років).
Стартовий штурм
Матч розпочався з безперервних атак «Дніпра». І стартовий тиск господарів приніс свої плоди на 16-й хвилині. Ділай відправив м'яч на фланг Протасову. Олег обіграв двох захисників, і виклав м'яч вільному Тарану, який реалізував вихід віч-на-віч із Рінатом Дасаєвим. Через шість хвилин Ділай розпочав нову гольову комбінацію, відпасувавши на Литовченка. Геннадій завдав свого фірмового потужного удару, але м'яч потрапив у корпус когось із спартаківців, і відскочив прямо до Тарана. Шансів парирувати удар Олега під поперечину в голкіпера не було.
Відновлення статус-кво
«Дніпро» не знижував темпу, чудово розуміючи, що після єврокубкової дуелі спартаківці не зможуть діяти на максимумі всю зустріч. З інтервалом у кілька хвилин гарні можливості відзначитися втратили Литовченко, Таран і Віктор Кузнецов. Натомість на 32-й хвилині забили гості. На фланзі помилився Устимчик, м'яч підхопив Гладилін і рушив з ним паралельно лінії штрафного майданчика. Пізніше Сергій Краковський розповідав, що він до останнього чекав удару в ближній кут, але м’яч влетів в дальню «дев’ятку». Перерва пішла спартаківцям на користь. Через шість хвилин після відновлення гри Сочнов на правому фланзі обіграв двох дніпрян і виклав м’яч під удар Гладиліну − 2:2.
Хет-трик Тарана
Трибуни принишкли. Здавалося, що заповітна мрія ось-ось готова розтанути. Але на 59-й хвилині просто-таки чудово на правому фланзі зіграв Литовченко. Геннадій обіграв кількох захисників і зробив відмінну діагональну передачу в район 11-метрової позначки. До м'яча кинулися Таран і Протасов, перший на мить випередив свого молодшого партнера, вразивши дальній кут воріт Дасаєва − є хет-трик! Надалі «Дніпро» вже не випускав ініціативи. На 85-й хвилині Сочнов збив у своєму штрафному майданчику Кузнецова, і Лисенко потужним ударом реалізував пенальті. Хвилини, що залишалися до завершення матчу, вболівальники дивилися стоячи. Ледь прозвучав фінальний свисток, на полі й на трибунах почалося загальне тріумфування.
Тисяча карбованців, авто і демонстрація
Потім святкування з трибун перенеслося на вулиці. На проспекті Кірова було перекрито рух, і народ рушив проїжджою частиною до центру міста. Наступного дня, 7 листопада, в одне з найвизначніших радянських свят, уся команда пройшла на чолі демонстрації на площі Леніна. Міська влада гідно оцінила успіх «Дніпра». Кожен футболіст команди отримав по тисячі карбованців, право на позачергове придбання машини, а ті, хто потребував, отримали квартири. Цей чемпіонський титул дніпропетровські вболівальники досі згадують з особливою ностальгією. Так, згодом «Дніпро» здобував інші перемоги, але та − немов перше кохання...