Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ФУТБОЛ
«З Маркевичем не спілкувався − ні на живо, ні телефоном»
Fckarpaty.lviv.ua
07.06.10
«Карпати» продовжують підготовку до нового сезону. Навіть учора, в неділю, у «зелено-білих» був повний робочий день. Спочатку гравці складали тести, а потім відбулося тренування. А по його завершенні кореспондент Інформаційного центру ФК «Карпати» спілкувався з одним з лідерів команди Денисом Кожановим, який у минулому сезоні зробив найбільшу кількість гольових передач серед усіх гравців української Прем’єр-ліги, повторивши національне досягнення динамівця Валентина Белькевича.
− Денисе, як провів відпустку?
− Відпочив просто супер! Одразу після останнього матчу в Маріуполі поїхав додому, в Донецьк, а 17-го травня полетів разом зі своєю дівчиною на Мальдіви. Скажу відверто, це наразі була моя найкраща відпустка в житті.
− Ти полюбляєш екзотику: взимку відвідав Домінікани, тепер − Мальдіви. Де тобі більше сподобалося?
− Екзотику люблю, це правда. Мені хочеться якомога більше всього побачити і спробувати. Тому й прагну обирати не традиційні місця, а щось новеньке і незвичне. А де мені більше сподобалося, сказати важко. Кожна з цих країн має свою неповторну родзинку. Наприклад, якщо на Домініканах було багато цікавих подій, то на Мальдівах − відпочинок спокійний і розмірений, але також по-своєму особливий.
− Але ж ти сказав, що саме на Мальдівах провів свою найкращу наразі відпустку у житті…
− Так на Домініканах я був з товаришем і його дружиною, а на Мальдівах − з своєю Оленькою…
− Оля родом з Донецька?
− Ні, львів’янка.
− А колись ти стверджував, що найгарніші дівчата живуть у Донецьку…
− Я від своїх слів не відмовляюся. Найгарніші дівчата дійсно живуть в Донецьку, а найкраща і найкрасивіша дівчина − у Львові.
− Когось з футболістів на Мальдівах зустрічав?
− Ні. А от додому летів в одному літаку в гравцем «Зорі» Антоновим. А ще в аеропорту в Дубаї зустрів воротаря донецького «Металурга» Воробйова. Більше нікого не зустрічав.
− Зимою знову полетиш кудись якомога подалі від дому?
− Наразі над цим не задумувався. Але швидше за все полечу не так далеко. Можливо, зупиню свій вибір на Дубаї. Хлопці кажуть, що там класно, а я там ще жодного разу не був − лише транзитом.
− Судячи з усього, з трьох матчів збірної України ти бачив лише заключний поєдинок проти норвежців.
− Ні. Я повернувся до Львова саме на гру з румунами. Літак у львівському аеропорту приземлився о 17:00, а матч розпочинався о 20:30. Тож ми встигли завезти речі додому, перекусити і − на стадіон. Так що я бачив два матчі, причому один наживо.
− І як тобі гра нашої збірної?
− Для першого разу зовсім непогано. Звісно, присутня незіграність, але це й не дивно − в команді чимало нових гравців, а тому потрібен певний час, щоб вони відчули один одного.
− Одним з новачків збірної міг стати і Денис Кожанов, але Мирон Маркевич тебе не викликав на збори, бо, за словами тренера, ти маєш зайву вагу.
− Я про це також читав у газетах та в Інтернеті і мене це дуже здивувало.
− Хіба лише читав? Мирон Богданович на одній з прес-конференцій розповів, що він тобі у телефонній розмові прямо сказав: «Скинеш п’ять кілограмів − викличу до збірної».
− Я про це також читав. І це мене не лише здивувало, а просто шокувало. Справа в тому, що я з Мироном Богдановичем на цю тему не розмовляв телефоном. Скажу більше, я з ним особисто навіть не знайомий і взагалі ніколи в житті не спілкувався − ні на живо, ні телефоном. А звідки він взяв, що в мене зайвих п’ять кілограмів ваги, я не знаю. Можу лише додати, що до мене стосовно моєї ваги взагалі ніколи жодних претензій не було ні в кого − ні в «Шахтарі», ні в «Карпатах». Можете цю інформацію перевірити в тренерів чи в медиків.
− Якщо не Маркевич, то, можливо, з тобою спілкувався хтось з його помічників з тренерського штабу збірної?
− Відповідь буде аналогічною: з Семеном Альтманом, Юрієм Калитвинцевим та Олександром Хацкевичем я також не знайомий і ніколи з жодним з них не розмовляв.
− А якою є твоя «бойова» вага?
− 69 кг. Мені було б цікаво самому подивитися, щоб вийшло, якби я скинув п’ять кілограмів. Я б, напевно, не зміг просто нормально бігати, не кажучи вже про те, щоб грати у футбол. А тим паче в тому темпі, в якому нас вчить грати Олег Кононов.
− Після відпустки у тебе зайвої ваги немає? Чи вже встиг скинути?
− (Сміється − Авт.) Та ні, немає і не було. Я коли прилетів до Львова і зважився, то було 67,5 кг. Тобто треба було ще добирати до норми 1 − 1,5 кг. Я, до речі, на відміну від багатьох, у відпустці не набираю, а втрачаю вагу. Але зараз вже все нормально: сьогодні важився − 68 кг 700 г. Тести також склав нормально. Та й загалом функціонально почуваюся дуже добре. З вівторка переходимо на дворазові тренування, але думаю, що жодних проблем з цього приводу ані в мене, ані в хлопців не буде.
− Який настрій в команді?
− Мікроклімат в команді − це саме один з тих чинників, який мені чи не найбільше імпонує в «Карпатах». Мені дуже подобається грати у львівській команді. Тим паче, що й прогрес в нашій грі помітний неозброєним оком. Ми всі з нетерпінням чекаємо нового сезону. Хочемо довести, що наші успіхи не є випадковими. І, звісно, цікаво буде спробувати свої сили в Лізі Європи. Тож настрій у нас робочий.
− Що в команді говорять про майбутні виступи у Лізі Європи?
− Зрозуміло, що ми про неї говоримо. Але загалом намагаємося цієї теми не торкатися. Можливо, трохи більше будемо говорити, коли стане відомим ім’я суперника. А зараз головне − працювати, працювати і ще раз працювати. І, звісно, дуже важливо, щоб все обійшлося без травм.
P.S. Зважаючи на історію з тими злощасними 5 кг і на те, що сказав з цього приводу сам Денис, автор цих рядків вирішив поспілкуватися на цю тему з тренерами та медиками «Карпат», задавши їм одне питання: чи має Денис Кожанов проблеми з вагою? Ось які відповіді прозвучали:
«Можливо, Мирон Богданович Дениса з кимось сплутав?..»
Олег КОНОНОВ, головний тренер «Карпат»
− Коли повернувся з Вітебська до Львова і прочитав у пресі про те, що сказав Мирон Богданович, я був дуже цим здивований. А коли мені Кожанов ще й сказав, що жодної телефонної розмови у нього з головним тренером збірної не було, то я взагалі перестав розуміти, що відбувається. Мені важко судити, з чого Мирон Маркевич взяв, що в Дениса 5 кг зайвої ваги. Зі мною, наприклад, він про це не говорив. Можливо, у нього склалося таке візуальне враження зі сторони. Але ж можна було поцікавитися. Звичайно, якщо це єдина причина, через яку як він стверджує, чому Кожанова не викликали у збірну. Якщо ж є інші причини, то треба було їх назвати, або взагалі нічого не говорити. Зрештою, головний тренер не зобов’язаний пояснювати, чому він бере чи не бере в свою команду того чи іншого гравця. А вигадувати подібні нісенітниці − не розумію для чого. Я ж можу сказати, що в мене, як в тренера, до Кожанова претензій щодо його ваги ніколи не було. Думаю, що кожному, хто тямить у футболі, зрозуміло, що із зайвими 5 кг Денис не зміг би виконувати той обсяг роботи, який він зазвичай виконує на полі. А в те, що Мирон Богданович цього не розуміє, я не вірю. До речі, Кожанов не просто виконує великий обсяг роботи, а й приносить чималу користь команді − його 14 гольових передач за сезон, що є, наскільки я знаю, повторенням рекорду чемпіонатів України, говорять самі за себе. Можливо, Мирон Богданович Дениса з кимось сплутав?..
«Якщо Кожанов скине 5 кг, у нього не буде сил грати у футбол»
Ростислав ПАСТУШЕНКО, старший лікар ФК «Карпати»
− Я не вважаю, що в Кожанова є проблеми з вагою. На рахунок того, яка вага у людини є оптимальною, говорити можна багато. Адже за формулою «ріст − вага − вік» − одні вимоги, а якщо це питання розглядати з точки зору наявності жиру − це вже інша справа. А у футболістів необхідно ще й враховувати специфіку їхньої роботи та індивідуальні особливості організму кожного гравця. Щодо Дениса, то у нього при зрості 171 см ігрова вага становить 68,5 кг плюс-мінус 500 г. Він в «Карпатах» вже не один рік і скажу, що з цих рамок він не виходить ніколи. Навіть з відпустки коли приїздить, то зайвої ваги ніколи немає. Ми проводимо заміри кожен день і в нього у динаміці дуже стабільна вага. За 4 роки він додав у вазі 1 кг. Але це нормальне природне явище − він ж став старшим. Через 4 наступних роки він орієнтовно додасть ще 1 кг. Єдине, що можу сказати, в нього на 2% − 3% вище норми міжклітинна жирова тканина. Але це специфіка його організму. І потім, це мізер, який абсолютно не позначається на його грі.
− Що станеться, якщо Кожанов скине 5 кг?
− У нього просто не буде сил грати у футбол.
− Чи звертався до вас хтось з тренерів або медиків збірної України стосовно його ваги?
− Ніхто і ніколи зі збірної України в мене чи моїх помічників не цікавився медичними питаннями стосовно гравців «Карпат» − ані Кожанова, ані Федецького, ані Худоб’яка, ані Ощипка.
− Можна зробити висновок, що в Кожанова проблем з вагою не було і немає?
− Так. І я сподіваюся, що найближчим часом вони не з’являться.
«Денису б не завадило кілограм ще набрати − це додасть йому сил»
Олег ГУБКА, інструктор «Карпат» з фітнесу, тренер з фізичної підготовки
− Кожанов має зайву вагу? Це нонсенс! Скажу більше − в кращій фізичній формі, ніж цієї весни, він не був у «Карпатах» ніколи.
− А якщо він скине ще 5 кг?
− Якщо це станеться, його вітром з поля здує. А стосовно того, що сказав Мирон Маркевич, то думаю, він погарячкував. Можливо, його ввела в оману специфічна зовнішність Дениса − на обличчі він виглядає повним, щоки у нього хороші. Але це немає жодного стосунку до його фізичної форми. От і зараз він чудово склав усі тести. Ми гравців зважуємо щодня. У Дениса приріст якщо й буває, то це кілька грамів. Але я думаю, що йому б не завадило кілограмчик ще набрати − це додасть йому сил. А вони йому потрібні, бо в нього така позиція на полі, що він весь час перебуває в русі. А хлопець він працьовитий і я переконаний, що вже найближчим часом Денис доведе своєю грою, що він гідний місця в збірній України.
+++
Олег Блохін: Я Лобановському нагадував, як він свого часу робив підкати
Ярослав Лис
Champion.com.ua
07.06.10
Напередодні старту ЧС-2010 своїми думками щодо фаворитів турніру поділилися екс-тренер збірної України Олег Блохін і найкращий бомбардир ЧС-1994 Олег Саленко.
Про фаворитів ЧС-2010
Олег Блохін: Я не вважаю Бразилію фаворитом. Футбол − непередбачувана гра. Якщо брати за гравцями, то варто Аргентину на перше місце ставити. Я особисто ставлю на Іспанію. Та це не означає, що іспанці переможуть.
Олег Саленко: Бразилія на кожному ЧС вважається фаворитом. А от я буду вболівати за іспанців. Так як вилетіли і українці, і росіяни, тому я хочу, щоб саме Іспанії все вдалося. Не варто забувати і про Аргентину, у якої багато хороших виконавців, і Німеччину. Думаю, сам чемпіонат буде цікавим і насиченим. І, я думаю, на нас очікуватимуть несподіванки.
Про аутсайдерів ЧС-2010
Олег Блохін: Ви кажете, що Північна Корея явний аутсайдер. Я знаю по Олімпіаді 1976 року, що вони тренувалися по три з половиною години. Потім вони прийшли, відбігали перший тайм, і на другий вийшли так само. І невідомо який склад грав, вони ж усі однакові. Я думаю, вони ще попсують нерви іншим.
Про неготовність до ЧС-2010 і «незрозумілі» збірні
Олег Блохін: Багато команд не готові до старту чемпіонату світу. Вони набирають форму по ходу турніру. Так було з італійцями, французами, англійцями. Буває, що вистрілюють ті команди, на яких не ставлять.
Я не розумію дві збірні − Італії та Греції. Греки не змінили гру у порівнянні з 2004 роком. У них, напевне, гравців бракує. Досі грають і Харістеас, і Карагуніс, і Кацураніс. Не вистачає ще Загоракіса. Тому вони, можливо, вийдуть із групи, але далі не пройдуть.
Те саме й італійці. Вони грають у незрозумілий футбол, як на мене. Може, нової крові їм бракує. Спрогнозувати шанси Італії досить важко. Багато залежить від гравців.
Про найкращого бомбардира ЧС-2010
Олег Блохін: Не потрібно забувати про Роналду. У Португалії взагалі цікава команда. Їх не треба недооцінювати. А так, хто завжди у полі зору світу, той і буде боротися за це звання.
Олег Саленко: Багато м'ячів у виконанні одного гравця на цьому ЧС ми не побачимо. Головними претендентами на бамбардира є Мессі, Вілья з Торресом. Також Руні може вистрілити. Та найкращі шанси мають Мессі та Вілья. Я поставлю на Ліонеля, що він заб'є шість м'ячів і стане найкращим бомбардиром.
Про Марадону-тренера
Олег Блохін: Марадона ж тренером ніколи не працював. Де він набрався досвіду? Де навчився цьому? Досвід має бути. Саме ім'я Марадони не впливатиме на гравців Аргентини, адже там своїх зірок вистачає. Марадона вміє сваритися із журналістами. Я вчора дивився відео прес-конференції, де від усіх, хто не любить Аргентину, послав на три букви.
Про шанси африканських країн на ЧС-2010
Олег Блохін: У них малий вибір. Якщо колись хтось «вистрілював», то наразі це нереально. Гана та Кот-д'Івуар можуть вийти із групи, але пройти далі чи виграти чемпіонат − навряд.
Олег Саленко: Якщо одна з африканських команд добре зіграє на груповому етапі, то її будуть «тягти». Щоправда, до певного моменту. Але чемпіоном африканська команда не стане.
Про успішний 2006 рік
Олег Блохін: Ми у 2006 році вперше потрапили на ЧС і йшли своїм шляхом. Десь вгадали, десь не вгадали. Навіть той розгром, який був з Іспанією, можна списати на психологічну підготовку. Плюс два рикошети було, тому так і склалася гра. Надалі виправили ситуацію.
Про підготовку збірної України Маркевичем до Євро-2012
Олег Блохін: Я не обговорюю роботу інших тренерів. Ніколи у пресі я цього не робив. Тому про підготовку до Євро-2012 запитуйте у нинішнього наставника.
Олег Саленко: Важко готуватися до серйозного турніру через товариські матчі. Звичайно, хотілося б, щоб були офіційні матчі. Там зовсім інший настрій. Збірну СРСР колись називали «чемпіоном у товариських іграх». У товариських матчах не такий важливий результат. Важкувато буде награти збірну за два роки.
Про проблеми збірної України
Олег Блохін: Усі кричали, що у збірній України немає правого захисника. А як виявилося, то ще й лівого немає. Несмачний більше не грає і вже на лівому фланзі проблеми. Так воно було, є та буде.
Про скасування положення поза грою
Олег Блохін: Я вважаю абсурдом те, що Блаттер хоче скасувати правило «поза грою». Я не розумію як тренер, як потім готувати команду. Один або три стоятимуть біля воріт суперників.
Про новаторство Валерія Лобановського та розбір гри після завершення
Олег Блохін: Лобановський завжди був новатором. У нас були колосальні навантаження. Тому післяматчевий розбір був для нас сном. Загалом, Васильович мене не чіпав. Цей перегляд матчу зсувався ще на півтори години, я починав сперечатися − він мені доводив, як треба робити підкати, а я йому нагадував, як він свого часу робив ці підкати. Тренери починали розуміти, що захисник − це захисник, а форвард − це форвард. Так і вчилися.
Тоді ми дивилися повністю всю гру. Це близько двох годин із зупинками. Втрачається увага з боку команди. Тому як тренер я намагався вирізати фрагменти. У кожного тренера свій погляд. Коли я працював у Греції, у нас було одне тренувальне поле. Його заливало водою після дощу, і ми йшли грати у баскетбол. Журналісти запитували, як ми будемо грати у футбол, а я казав: «От пограли у баскетбол, спустилися і гратимемо у футбол».
+++
ЕВРО-2012
В Донецкой области уже готовят дороги к Евро-2012, − губернатор
Zadonbass.org
07.06.10
В Донецкой области уже начаты работы по ремонту и строительству новых дорог, в рамках подготовки к Евро-2012.
Об этом сегодня сказал журналистам председатель Донецкой облгосадминистрации Анатолий Близнюк, передает корреспондент «КИДа».
По его словам, на въезде в Донецк со стороны Ясиноватой, на протяжении 2 км. до путепроводной развязки уже заменили бордюрный камень, сделали асфальт, уже половина путепровода находится в состоянии капитального ремонта. Точно также начаты работы на въезде из Донецка на Мариуполь. «То есть работы по дорогам развернуты», − подчеркнул губернатор.
«В этом году, я надеюсь, что будет стопроцентное финансирование, мы закончим, скажем так, половину трассы от днепропетровской границы до Красноармейска, до обхода, мы завершим строительство четверти кольца от ясиноватской развилки до Пески, то есть до этой же дороги Днепропетровск-Донецк, мы приступим к строительству последнего четверть кольца, чтобы полностью его замкнуть от трассы на Мариуполь, как на Запорожье, по территории Донецка, часть там Марьинского района, и на Песках замкнуть кольцо вокруг Донецка. В этом году мы его не сделаем, мы начнем его строительство. Я думаю, что мы закончим строительство путепроводной развязки на ясиноватском мосту. Там серьезная путепроводная развязка на Горловку, Енакиево, Константиновку, Краматорск. То есть в проекте работа и начнутся реконструктивные работы с Моспино до Успенки... И также я думаю, мы начнем строить дорогу от константиновского кольца до трассы Ростов-Харьков, мимо Константиновки, Дружковки, Краматорска и Славянска», − сказал губернатор.
«Это работа долгая, но к Евро-2012 года, при обеспечении финансирования, я думаю мы ее преодолеем», − отметил А. Близнюк.
+++
Донецкий губернатор потребует гарантий от строителей дорог к Евро-2012. Не только от тети Маши
Ostro.org
07.06.10
Председатель Донецкой облгосадминистрации Анатолий Близнюк намерен требовать от строителей дорог, которые строятся к Чемпионату Европы по футболу 2012 года, гарантийный срок дорожного покрытия до 2013 года. Об этом губернатор сообщил на пресс-конференции в Донецке.
Он отметил, что уже в Донецкой области появились качественные дороги, по которым можно проехать и не расплескать стоящий на капоте стакан воды.
В то же время А. Близнюк напомнил, что именно он инициировал приглашение иностранных строительных фирм для работы в регионе.
«Но у них же заработная плата в структуре одного куба уложенного асфальта не равна заработной плате тети Маши, которая там работает. Это, безусловно, дороже, но я думаю, что с учетом необходимости заключения договора и прописывания в договоре гарантий…. Вот Лукьянченко (мэр Донецка Александр Лукьянченко − «ОстроВ») подписывает договора на три года с гарантией, чтобы туда не заглядывать. И сейчас я ставлю такую задачу, чтобы к весне 2013 года ни к одной дороге, построенной к Евро мы не возвращались ни к ямочному, ни к какому ремонту», − заявил губернатор.
«Должна быть гарантия. А иностранцы, которых возможно надо будет привлекать, пусть бы давали 5-10 лет гарантий, чтобы мы туда не заглядывали», − резюмировал А. Близнюк.
+++
Ярославский об отелях: построим столько, сколько нужно
Most-kharkov.info
07.06.10
Президент группы DCH Александр Ярославский заявил, что в Харькове начато строительство двух пятизвездочных гостиниц к Евро-2012.
Как передает корреспондент ИА «МОСТ-Харьков», об этом он заявил сегодня во время открытия международного форума «AEROFORUM.UA».
В частности, он сообщил, что строительством одной из гостиниц занимается DCH (на площади Свободы). Еще одну пятизвездочную гостиницу, по словам Ярославского, начинает строить вице-губернатор Юрий Сапронов.
Также Александр Ярославский добавил, что «на базе любимого детища Юрия Сапронова − гольф-клуба «Супериор» − будет построена вторая тренировочная база для команд-участниц Евро-2012 (пока единственная тренировочная база расположена в поселке Высокий, база ФК «Металлист»).
По его словам, обе гостиницы будут закончены «приблизительно в одно время − в конце 2011 года».
Комментируя реплику директора турнира «Евро-2012. Украина» Маркияна Лубкивского о том, что гостиницы остаются главной проблемой Харькова, Ярославский сказал: «Построим столько, сколько нужно».
+++
Б.Колесников: После выполнения программы подготовки к Евро-2012 приоритетом для правительства будут аэропорты Одессы и Крыма.
Rbc.ua
07.06.10
После выполнения обязательной программы подготовки к Евро-2012 приоритетом для правительства будут аэропорты Одессы и Крыма. Об этом на Международном аэрофоруме в Харькове заявил первый вице-премьер Борис Колесников, передает корреспондент РБК-Украина.
В ближайшие полтора года, по его словам, в Украине сдадут в эксплуатацию взлетно-посадочную полосу в Харьковском аэропорту, будет реконструирован Львовский, Бориспольский и Донецкий аэропорты.
«Сразу после выполнения обязательной программы по Евро− 2012 , правительство непосредственно займется строительством новой полосы в одесском аэропорту и вопрос Крыма тоже будет приоритетом», − сказал Б.Колесников.
Также по, его словам, правительство и «Укравиация» работают над программой «Открытое небо», для завершения которой осталось «буквально несколько шагов».
По словам первого вице-премьера, он не видит препятствий для того, чтобы Украина в ближайшие годы получила статус „открытое небо».
+++
У Харкові презентували логотип міста до Євро-2012
УНІАН
07.06.10
У Харкові сьогодні відбулася урочиста презентація логотипу міста до Євро-2012 та відкриття квіткової клумби у вигляді логотипу Євро-2012.
Як передає кореспондент УНІАН, у заході взяли участь віце-прем’єр-міністр Борис КОЛЕСНІКОВ, голова Харківської облдержадміністрації Михайло ДОБКІН, голова Харківської обласної ради Сергій ЧЕРНОВ, в.о. Харківського міського голови, секретар Харківської міської ради Геннадій КЕРНЕС, директор турніру, керівник Місцевого організаційного комітету «Євро-2012 Україна» Маркіян ЛУБКІВСЬКИЙ, генеральний консул Польщі у Харкові Гжегош СЕРОЧИНСЬКИЙ, народні депутати і представники місцевої влади.
Презентований логотип міста зображує дзеркальний струмінь у національних кольорах України та Польщі, розташований поруч із офіційним логотипом Євро-2012.
Крім цього, відкрита у центрі Харкова, на так званій «університетській горці», клумба має вигляд офіційного логотипу Євро-2012. За словами організаторів відкриття, клумба, що «символізує визрівання» футбольного руху у Польщі та Україні, нагадуватиме жителям і гостям міста про наближення фінальної частини Євро-2012.
В урочистій промові М.ЛУБКІВСЬКИЙ привітав харків’ян із визначною подією та наголосив, що Харків демонструє «прекрасні темпи» підготовки до фінальної частини чемпіонату і «починає естафету чотирьох українських міст, де будуть презентовані логотипи».
М.ЛУБКІВСЬКИЙ додав, що логотип міста − це результат плідної співпраці Місцевого організаційного комітету «Євро-2012 Україна» з УЄФА, і його відтепер можна офіційно використовувати «в інформаційних цілях і у співпраці з партнерами міста».
Б.КОЛЕСНІКОВ повідомив, що логотипи міст, які прийматимуть Євро-2012, будуть відкриті у всіх чотирьох містах, але першим це відбувається у Харкові.
«Завтра ми відкриємо логотип у Києві, а 9 числа ми відкриємо логотипи у Львові та Донецьку одночасно», − сказав Б.КОЛЕСНІКОВ.
Під час заходу волонтери влаштували конкурс із футбольного фрістайлу, переможці якого отримали символіку та спеціальні нагороди від футбольного клубу «Металіст». Організатори акції повідомили, що така сама клумба буде сьогодні відкрита на території міжнародного аеропорту «Харків», де проходить авіаційний форум з розвитку авіаційних маршрутів і аеропортів.
+++
Региональные печатные СМИ
ФУТБОЛ
Інформація для роздумів
Дмитро Сирота
Львівська газета (Львівська область)
07.06.10
Національна збірна України з футболу під керівництвом Мирона Маркевича виграла і третій товариський матч.
Цього разу перед українською командою не встояла збірна Норвегії. Цікаво, що скандинави вдома не програвали 34 попередні двобої від 1991 року. Але слід відзначити, що наша команда аж ніяк не заслуговувала на перемогу і лише неймовірний фарт, про який тепер говорять усі, допоміг їй.
Долю поєдинку було вирішено на 77-й хвилині коли Коноплянка, виконуючи штрафний, призначений за 30 метрів від воріт, пробив на силу низом точно в кут. Голкіпер норвежців Кнудсен на удар зреагував, але м’яча втримати не зумів, і Зозуля, зігравши на добиванні, відправив шкіряного у ворота. Все решта у виконанні нашої команди не варте уваги. А дії норвежців нас абсолютно не хвилюють. Звичайно, варто виокремити третій поспіль вдалий матч у виконанні Коноплянки і дії дебютанта збірної голкіпера «Терека» Андрія Диканя, а ось усіх решта можна хіба що критикувати. Тому особливо зупинятися на матчі в Осло не варто. Спробуємо проаналізувати усі три поєдинки під керівництвом Мирона Маркевича.
Отже, до позиції стража воріт, питань багато. Ще кілька років тому вважалося, що в Україні виросла ціла плеяда молодих голкіперів, які вже найближчим часом зможуть замінити Олександра Шовковського. Голкіпери виросли, а ось альтернативи СаШо, знову немає. І через це дебютують у збірній Горяїнов і Дикань. Першому цього місяця виповниться 35 (як і Шовковському), другому через місяць − 32. А якщо порахувати, скільки цим футболістам буде 2012 року, і згадати, як зіграв молодий П’ятов у Львові, стає моторошно. Бо насправді проблема з голкіпером все ж таки існує і її слід вирішувати.
Стосовно захисту, то тут можна лише схопитись за голову, і перша асоціація, яка відразу виникає в голові, − решето. Пара центральних захисників Михалик − Чигиринський, так само як і Русол − Чигиринський, зі своїми обов’язками фактично не впоралася. Дуже багато помилок припускалися наші захисники. Та якщо в Харкові і Осло огріхи підчищали голкіпери, то у Львові ще й П’ятов не виручав. І, маючи мінімум моментів, румуни спромоглися забити два голи. Так само проблематично виглядають фланги. Ну не любить Олег Гусєв позицію правого захисника. Він комфортніше почуває себе трішки далі від власних воріт і любить створювати, а не руйнувати. Ліворуч проблем ще більше, про що не раз говорив і Мирон Маркевич. Хоча Ощипко в Осло діяв не так катастрофічно, як, скажімо, у Львові. Є ще, правда, Ракицький, який був задіяний лише в матчі проти Норвегії, та й то на позиції опорного півзахисника. Хоча може зіграти як в центрі захисту, так і на флангах. Також є ще Папа Гуйє, хоча це поки що плани Маркевича, і питання громадянства для легіонера «Металіста» поки лише обговорюється.
Стосовно півзахисту, тут двояке враження. З одного боку, фланги працюють в нас чудово (особливо Коноплянка), штрафні є кому бити (браво, Алієв), руйнувати є кому (Тимощукові, на жаль, сказати браво не можемо, але на певному рівні він тримається). Але проти румунів і норвежців м’яч у центрі не тримався, хоча зазвичай саме півзахист вважався головною ударною силою нашої команди. Алієв з його вмінням бити штрафні, так і не зміг проявити себе у ролі плеймекера. Та й узагалі в Україні величезна проблема з гравцями, які вміють дати гарний пас.
Питання і до нападників. До Шевченка немає жодних претензій, але роки минають, а він не молодіє, і це викликає сум. Про гру інших київських «динамівців» − Мілевського, Ярмоленка та Зозулі − краще промовчати. Так само, як і про Девіча, який хоч і старається, але явно не дотягує до рівня національної команди. Звісно, в думках можна тримати Вороніна та Кравця. Є надія на Яковенка, який наразі лише звикає до збірної.
Тож загалом стає не дуже комфортно. Проте слід сказати одне: для того й влаштовують товариські матчі, аби ці всі нюанси помічати, говорити і робити висновки. Щоправда, не нам, а тренерському штабу збірної. Інформації для роздумів у Мирона Маркевича і його помічників достатньо, та й часу також.
+++
Александр Алиев стал лучшим в СНГ и Балтии
Донбасс (Донецкая область)
06.06.10
Игрок московского «Локомотива» и сборной Украины Александр Алиев занял первое место референдума «Звезда» для определения лучшего футболиста месяца на территории стран СНГ и Балтии от издания «Спорт-Экспресс».
Алиев, забив семь мячей в 11-ти турах, является одним из лидеров списка бомбардиров чемпионата России. В прошедшем же месяце полузащитник засветился уже в составе сборной Украины, забив три мяча в товарищеских матчах со сборными Литвы и Румынии.
Второе место в рейтинге занял россиянин Алан Дзагоев (ЦСКА Москва, Россия) − 46 баллов. Замкнул тройку лидеров российский полузащитник английского «Эвертона» Динияр Билялетдинов (43 балла).
Отметим также, что пятое и шестое место по итогам опроса заняли еще два игрока национальной сборной Украины − защитник «Шахтера» Ярослав Ракицкий (17 баллов) и атакующий полузащитник «Днепра» Евгений Коноплянка (12 баллов).
+++
«Металлург» улетел в Австрию
Вечерний Донецк (Донецкая область)
07.06.10
В понедельник, 7 июня, делегация донецкого «Металлурга» отправилась в Австрию, в небольшой город Бад-Татцмансдорф, где проведет свой первый учебно-тренировочный сбор.
Под руководством Николая Костова в альпийскую страну вылетают 22 футболиста:
Вратари: Владимир Дишленкович, Дмитрий Воробьев, Дмитрий Непогодов.
Защитники: Марио Сержио, Вячеслав Чечер, Александр Воловик, Вильям Боавентура, Шина, Игорь Коротецкий, Антон Савин.
Полузащитники: Джордже Лазич, Чавдар Янков, Василий Прийма, Алексей Годин, Генрих Мхитарян, Велизар Димитров, Санни Эке Кингсли, Артак Дашян, Жозе Соарес.
Нападающие: Мусавенкоси Мгуни, Чиприан Танаса, Виталий Иванко.
По сообщению пресс-службы ФК «Металлург», днем ранее, 6 июня, футболисты молодежного состава вышли из отпуска. В Донецке команда и начнет подготовку к новому чемпионату. Футболистам будут заниматься в режиме одно и двухразовых тренировок. В данный момент идут переговоры с потенциальными соперниками. На 21 июня назначен выезд в Крым. В Евпатории молодые игроки «Металлурга» проведут свой сбор, который продлится до 2 июля. В этот период запланировано проведение, предварительно, четырех товарищеских матчей. Костяк команды, который играл в минувшем чемпионате, сохранен.
+++
Jabulani − круглий та… страшний
Микола Рашкевич
Високий Замок (Львівська область)
07.06.10
М’яч − найважливіший футбольний аксесуар. Від Уругваю-1930 до Південно-африканської республіки-2010 смугасто-клітчаcтий «колобок» подолав два десятки чемпіонатів світу і перетворився з умовно круглої форми у високо-технологічний виріб.
Jabulani − круглий та… страшний
Хоча офіційний м’яч популярного нині турніру з’явився вже на другому чемпіонаті світу в Італії (1934 рік), тривалий час він використовувався тільки як «перший серед рівних». Зашнурованим виробом кулеподібної форми із телячої шкіри грали тільки центральні матчі, а в усіх інших на полі функціонували різноманітні творіння метикуватих аматорів. У 1950-му збірна Іспанії привезла у Бразилію власні м’ячі і проігнорувала ті, які господарі спеціально зшили для турніру. Єдиним та неповторним офіційне «знаряддя футбольної праці» стало тільки на форумі у Швейцарії (1954). Тоді ж сферу і пофарбували: вона була або жовтою, або темно-коричневою. На чемпіонаті світу у Швеції вболівальники вперше побачили білий м’яч − спочатку ним грали тільки у дощову погоду (аби добре бачити у грязюці), а вже через чотири роки на Туманному Альбіоні використовували постійно. Матчі на стадіонах Англії «обслуговували» вироби лондонської фірми Slazenger. Нарікань на «якість товару» ні у кого не виникало, тож навіть їх яскраво-червоне забарвлення під час фінальної гри національних команд Англії та Німеччини місцеві спеціалісти сприйняли на ура (передусім через те, що родоначальники футболу саме тоді добилися звання кращої збірної на планеті). Успіх допоміг компанії Slazenger стати однією з найбільш заможних у Європі, однак вона досить швидко втратила суто футбольну популярність і завбачливо зосередилася на виробництві спортивного екіпірування меншого радіусу − м’ячів для тенісу та гольфу.
Ера «Адідас»: від «супер» до «занадто»
Технологічна революція увірвалася до чаш стадіонів на чемпіонаті світу 1970 року. Новий офіційний постачальник ФІФА, німецький бренд «Адідас», презентував у Мехіко принципово нове творіння. М’яч із довгими шкіряними смугами почав використовуватися винятково волейболістами, а класичною обшивкою футбольного засобу стали тридцять два шестикутники: двадцять шматків білого кольору та дванадцять чорних. Мексиканський Мундіаль вперше транслювався через супутникове телебачення, тому німецький виріб отримав назву Telstar.
Зрозуміло, що модерна конструкція спортивного снаряду швидко витіснила з ужитку стару. Три десятки дрібних її частин більш рівномірно розподіляли навантаження від удару, аніж п’ятнадцять продовгуватих, та дозволяли гравцям демонструвати на полі увесь технічний арсенал. Вони ж надали Telstar більш опуклої форми (попередники після дев’яноста хвилин копання часто ставали схожими на яйце), а спеціальне покриття вберігало шкіру від намокання та «приросту» у вазі. Казка! «Адідас» прийшов у футбольне середовище всерйоз і надовго, тож кілька наступних чемпіонатів відбувалися під його щедрим патронатом. Будова м’ячів залишалася незмінною − додавалися тільки написи на їх «тілі». Спочатку ФІФА дозволила писати там свою назву, а згодом виробник розпочав розписувати сувенірні зразки, як хулігани під’їзди. Крім того, з марки Tango (1978) зникли чорні клаптики: їх замінили малюнки із трикутників, які у своїй сукупності утворювали круги. Нова ідея виглядала ефектно як у статиці, так і у динаміці, тож успішно «дожила» до 1998 року.
А от наприкінці дев’яностих епітет «шкіряний» став для м’яча таким же чужим, як і поняття «бобіна» у сучасній системі звукозапису. Розпочиналася ера синтетики: з цієї миті головний атрибут світових форумів розпочинає активно збагачуватися високими технологіями. Місця шкіри та тканини посідають гнучкий латекс, водозахисний неопрен, стійкий поліуретан. У Франції до цього переліку додається синтактична піна, і оновлений Tricolore починає стрибати вище і летіти далі. Ось тут «Адідас» і передав куті меду. Воротарі провідних збірних світу, які на початку кар’єри парирували класичні «варіанти», ніяк не могли призвичаїтися до траєкторії польоту поліуретанових див і припускалися таких помилок, за які й у дитячо-юнацькій школі тренер по голові не погладить. Земляк фірми-виробника Олівер Кан був аж червоний від гніву після того, як не зумів зафіксувати «біло-червону» кулю у фінальному матчі чемпіонату світу-2002 (Південна Корея) і дозволив бразильцеві Роналдо оформити дубль. Німецьке «диво техніки» з назвою Teamgiest було ще норовливіше, а від викрутасів африканського Jabulani за голову хапається вже кожен другий польовий гравець. Піренеєць Ікер Касільяс назвав м’яч «знущанням над воротарями», Джанлуїджі Буффон − «ганьбою світового футболу», а форвард пентакампеніонів Луїш Фабіано навіть припустив, що «ним хтось керує»! Представники легендарного німецького концерну роблять у відповідь здивований вигляд і іронічно нагадують критиканам приказку про поганого танцівника. Та армія невдоволених зростає: навіть якщо припустити, що воротарі хочуть у такий спосіб застрахувати себе від майбутніх помилок, важко повірити у нещирість латиноамериканських віртуозів. Здавалося б, для чого виробникам нервувати професіоналів − варто всього лиш удосконалити класичну продукцію, написавши на ній нове ім’я. Але, на жаль, не все так просто у нашому світі. Кожен новий м’яч вже майже сто років проектується за принципом «швидше, вище, сильніше» відносно попереднього варіанта. Причини − винятково маркетингові (треба переконати пересічного вболівальника придбати кращий варіант на заміну гіршому) та, що найголовніше, стратегічні. У сферичному тілі, яке летить зі швидкістю кулі та якою майже кожен може обвести стінку, як колись вмів тільки один Роберто Карлос, зацікавлені і ФІФА, і «Адідас», і рекламодавці, і, врешті-решт, ми з вами − телеглядачі. Хліба і видовищ публіка вимагала ще у часи існування Римської імперії, а сучасна «гра мільйонів» − це вже не просто спорт.
Футбол як бейсбол
Jabulani прагматично позбувся великої кількості з’єднаних докупи клаптиків − він виготовлений з восьми шматків складного та стійкого матеріалу різної форми, а значить, не має належної «густоти». При частому обертанні м’яча проблеми відсутні, однак при слабкому така конструкція створює різницю тисків, через що спортивний снаряд може несподівано «звалитися» убік прямо в польоті. У бейсболі, де м’яч складається всього із двох частин, існує кидок «наклбол» (knuklebal) − саме з таким ефектом у своїй основі. Відомий у минулому радянський півзахисник, а нині тренер ДЮСШ ЦСКА (Москва) Дмитро Хомуха з цього приводу додає, що рясні голи українця Олександа Алієва у російській прем’єр-лізі − це «заслуга», насамперед, Jabulani. Наче й бачить страж воріт траєкторію польоту сфери, готується його відбити, однак в останній момент пропускає прикрий гол поміж рук. Джанлуїджі Буффон, Ікер Касільяс, Жуліо Сезар у бейсбольних секціях майстерність ніколи не шліфували, тому і їх обурення зрозуміле.
Теоретично видовищність матчів від хаотичного руху адідасівської новинки має тільки зростати − нейтральні вболівальники (наприклад, більшість українських) від цього тільки радіють. Тільки от статистика свідчить про протилежне. «Дивним» м’ячем Tricolor у Франції було забито 171 гол, Ferenova на азійських полях залітала у ворота 161 раз, а німецький Teamgiest − лише 147. Щороку футбол стає все більш прагматичним, тож кому, як не Jabulani, його пожвавлювати.
+++
Львівський слід мундіалю
Іван Яремко
Львівська газета (Львівська область)
07.06.10
Історія львівського футболу сягає кінця ХІХ століття, а його герої в силу історичних обставин за ціле століття змушені були виступати під прапорами різних країн, поки дочекалися свого жовто-блакитного. Відколи тривають чемпіонати світу, на підступах до фінальної частини у відбірних змаганнях, у фінальних турнірах у складі збірних Польщі та СРСР грали футболісти львівських клубів або ті, хто проходив вишкіл у Львові, а потім в силу свого таланту та майстерності потрапляв у провідні команди країни, звідки і дорога близька до збірної.
Уже у відборі до чемпіонату 1934 року брали участь перші львів’яни: у жовтні 1933-го збірна Польщі провела матч із чехами, яким поступилася заледве 1:2, а ті, як відомо, на чолі з легендарним воротарем Франтішеком Планічкою стали срібними призерами 2-го чемпіонату. У тій зустрічі брали участь три гравці львівської «Погоні» − воротар Спиридіон Альбанський та нападники Міхал Матіяс і Едмунд Майовський. Особливо колоритною фігурою був Альбанський, найкращий футболіст країни саме у тому 1933 році. Легкий, звинний, він був королем повітря та неприступною фортецею на лінії воріт. Трудно було повірити, що його не взяли до війська через… малу вагу (менше як 50 кг), але твердий духом і тілом − упродовж дев’яти сезонів він захищав ворота «Погоні» без заміни, провівши поспіль 174 матчі. Навіть шлюб з відомою акторкою львівської оперетки не завадив йому вийти наступного дня на поле.
Через чотири роки поляки виграли відбір у югославів і зіграли на чемпіонаті світу легендарний матч із Бразилією − 5:6, коли відзначилися бразилець Леонідас (3 голи) та поляк Ернст Вілімовський (4 голи), але жодного львів’янина у складі не було, у запасі залишався тільки півзахисник Ян Васевич, який у воєнні роки виступав за шотландський «Хіберніан».
Найбільш несподівану кар’єру зробив вихованець «Погоні» Адам Волянін, який за «перших совєтів» встиг пограти за львівський «Спартак», звідки його забрали до московського «Спартака». Потім з армією генерала Андерса перебрався на Близький Схід і брав участь у воєнних діях як авіаційний механік. Після війни опинився в Чикаго, де грав за різні клуби настільки добре, що його запросили до збірної США на ЧС-1950.
У радянські часи відомі львівському уболівальникові прізвища з’явилися аж у 1970 році, коли на чемпіонаті світу у Мексиці виступили колишні львівські армійці Анатолій Пузач та Володимир Капличний, яких уже, на жаль, немає серед нас. Чемпіони України 1965 року у складі СКА на той час виступали у київському «Динамо» та ЦСКА і провели не одну гру за збірну. В історії «Динамо» Пузач залишається тим нападником, який поставив на коліна шотландський «Селтік» у Кубку чемпіонів у 1967 році. Наступний дует − Андрій Баль та Юрій Суслопаров − вийшов із львівських «Карпат», де молоді талановиті футболісти дебютували у вищій лізі, але до збірної їх запрошували вже з київського «Динамо» та московського «Торпедо». Баль, один з недавніх тренерів збірної України, навіть відзначився голом у ворота збірної Бразилії на ЧС-1982, а Суслопаров у тому матчі зіграв 16 хвилин. Андрій Баль грав і на наступному чемпіонаті 1986 року у Мексиці, а поруч на лівому фланзі півзахисту виступав Василь Рац (4 матчі 1979 року у «Карпатах»), який забив на чемпіонаті гол у ворота команди Франції, де тоді грали Жіресс, Платіні, Папен та інші зірки європейського футболу. Рац ще зіграв на чемпіонаті 1990 року, і того ж року до збірної запросили Олега Лужного, але він за багато років виступів у збірній України так і не потрапив на футбольний форум, обмежившись відбірними іграми.
І нарешті маємо збірну України − фіналіста ЧС-2006, а в ній не обійшлося без львів’ян: Андрія Гусіна («Карпати» − 1992 − 1993 рр.), Володимира Єзерського (1997 − 1998), Богдана Шуста (2004 − 2005 рр.) та вихованця Львівського училища фізичної культури Дмитра Чигринського, які тепер представляють інші клуби, але залишаться в історії львівського футболу як його вихованці.
+++
ЕВРО-2012
Залік зараховано. Попереду наступний
Дмитро Сирота
Львівська газета (Львівська область)
07.06.10
У штаб-квартирі УЄФА в Ньоні після детального розгляду досягнень України в підготовці до Євро-2012, рада цієї організації вирішила затвердити право на проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року у всіх чотирьох українських містах: Києві, Донецьку, Львові й Харкові. Це означає що черговий залік перед європейською футбольною спільнотою Україна склала.
Перед тим, як зробити висновок на користь наших міст, експерти УЄФА побували в Києві й Львові, детально вивчили ситуацію на будівництві «проблемних об’єктів» і подали свій звіт Наглядовій раді. Дійсно, темпи реконструкції й будівництва інфраструктури зросли і є об’єктивні причини вважати, що Україна не просто організує Євро-2012 у всіх чотирьох містах, а зробить це на високому рівні.
Віце-прем’єр-міністр України з питань Євро-2012 Борис Колесніков заявив після засідання: «Все в наших руках. УЄФА залишилося задоволене тими зусиллями, яких докладає уряд України у підготовці до чемпіонату, і здивований, що за останні два місяці зроблено більше, ніж у попередні два роки».
Наступний тест на готовність очікує Київ, Донецьк, Львів і Харків у вересні 2010 року − тоді Україна повинна остаточно «вписатися» у графіки реалізації всіх проектів. «Якщо ми всі будемо добре працювати, то чемпіонат відбудеться в усіх чотирьох містах. Наразі я навіть не бачу можливості, що один або два міста втратять шанс на Євро», − зазначив Борис Колесніков.