Кришталева легенда «Шахтаря»
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Донецьку область.
У багатій і славній історії донецького футболу вистачає яскравих сторінок, пов’язаних із окремими поєдинками. Звичайно, більшість із них написані гравцями, тренерами та менеджерами «Шахтаря». Найсвіжіша − переможний фінал Кубку УЄФА. Однак, обираючи «єдиний і неповторний» матч для нашого циклу, ми зупинилися на іншому вирішальному двобої за кубок. 29 жовтня 1961 року в Москві гірники здобули свій перший трофей − Кубок Радянського Союзу.
«Шахтар» − «Торпедо» - 3:1 (1:1). Фінальний матч Кубку СРСР 1961 року. 29 жовтня. Москва. Центральний стадіон ім. Леніна. 100 000 глядачів.
Голи: 1:0 Родін (1), 1:1 Метревелі (45), 2:1 Ананченко (65), 3:1 Ананченко (70).
«Шахтар»: Стрєлков, Головко, Снєгирьов, Аляб’єв, Мізерний, Сальков, Родін, Колосов, Ананченко, Захаров, Сапронов. Тренер − Ошенков.
«Торпедо»: Глухотко (Кавазашвілі), Хомутов, Шустиков, Островський, Воронін, Маношин, Метревелі, Іванов, Гусаров, Батанов, Сергєєв (Денисов). Тренер − Маслов.
Арбітр − Андзюліс (Каунас).
Традиції та штампи
Про значення тієї перемоги яскраво промовляє хоча б той факт, що вона поклала початок безлічі традицій «Шахтаря» і дала привід для багатьох журналістських штампів. Досі прийнято писати про команду-«кубкового бійця», про «гірницький характер» і т.ін. Хоча і сам клуб давно вже живе та працює за іншими канонами, і людей, які насправді знають, що являє собою шахтарська праця, напевно, майже не залишилося.
Подяка від Хрущова
Гірники приїхали до Москви за шість днів до фіналу й спочатку розмістилися в готелі «Україна», але згодом з’їхали звідти. Причиною стало те, що делікатним «провінціалам», як правило, доводилося, повертаючись з тренувань, підніматися в ліфті разом із іншими мешканцями елітного готелю. Аби не створювати дискомфорту собі та людям, команда й перебралася в інше місце. Однак швидко пішли чутки, що «Шахтар», мовляв, наразився на негостинний прийом. Згодом це змусило першу особу радянської держави Микиту Хрущова, котрий після матчу зайшов до роздягальні привітати земляків із кришталевим успіхом, сказати: «Дякую вам, хлопці! На хамство треба відповідати перемогою!»
Приголомшливий дебют
Добувати перемогу довелося над фаворитом, який кількома днями раніше остаточно програв київському «Динамо» битву за чемпіонство. Гру «Торпедо» тоді визначали лідери радянської збірної − Валерій Воронін, Слава Метревелі, Валентин Іванов, Віктор Шустиков. Але повагу до суперника гірники залишили в роздягальні, одразу ж узявшись до справи − вже на першій хвилині м’яч опинився в сітці воріт автозаводців після гарматного «пострілу» Анатолія Родіна.
Ананченко стріляв «дуплетом»
Щоправда, перед самою перервою Метревелі змусив капітулювати Стрєлкова, завершивши підступним ударом свій коронний слаломний прохід. Однак у другому таймі «Шахтар» було не зупинити. У наступ вели партнерів Сапронов, Захаров та Ананченко. Останній і став героєм другої 45-хвилинки, спочатку технічно перекинувши м’яча через Кавазашвілі, а невдовзі ударом головою завершивши стрімку триходівку за участю Родіна та Захарова.
Зізнання Шустикова
Після фінального свистка до Юрія Ананченка підійшов Віктор Шустиков і, привітавши новоспеченого володаря Кубка, зізнався: «Навіть і подумати не міг, що ви переможете...» Не вірили в такий підсумок і спортивні керівники − грамоти Центральної ради Союзу спортивних товариств і організацій були виписані на торпедівців. Помилку довелося терміново виправляти.
Шлях переможців
Із переповнених трибун «Лужників» команду Олега Ошенкова вітали з перемогою представники шахт Донбасу, Кузбасу, Львівської області, що прибули до Москви спеціальними потягами. На зворотному ж шляху «Шахтаря» на кожній залізничній станції Донеччини футболістів вітали тисячі людей. Про обласний центр − що й казати! А 30 жовтня на стадіоні «Локомотив» зібралося близько 20 тисяч уболівальників − спеціально, щоб ушанувати володарів Кубка СРСР.
Чи був кубок у забої?
Дослідницьким шляхом тріумфатори з’ясували, що в оздоблену сріблом кришталеву крюшонницю входить чотири з половиною літра шампанського. Скромне святкування влаштували на навчально-тренувальній базі «Кірша», в присутності місцевого керівництва. Дехто згодом розповідав, що трофей навіть спустили в забій. Але жодних підтверджень з боку самих гравців почути не довелося. Просто красива легенда...