Футбольна душа «Металу»
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Харківську область. Ця розповідь − про спортивну інфраструктуру регіону, зокрема, про його гордість − стадіон «Металіст».
Відкритий у 1926 році, він був на той час найкращим в Україні, навіть незважаючи на те, що єдина трибуна добудовувалася ще й після введення споруди в експлуатацію. Сьогодні арена, реконструйована згідно з останніми вимогами спортивної архітектури, готується до матчів Євро-2012.
Приклад подали іноземці
Перший у Харкові майданчик для «фут-болу» розбили у 1907-1908 роках зарубіжні фахівці заводу сільгоспмашин «Гельферіх-Саде». У 1916-му році підприємство вже мало дренажоване ігрове поле, засіяне привезеною з Англії травою. Для гравців спорудили роздягальню з душем, для вболівальників − дерев’яну трибуну. За радянських часів реконструйований у 1920-ті роки стадіон протягом певного періоду був центральною спортивною ареною України. Він кілька разів міняв назву − «Спартак», «Сільмаш», «Серп і молот». Залишки споруди збереглися до наших днів.
Стадіон у подарунок
А от від першого стадіону «вітчизняного виробництва» залишилися тільки спогади. У 1911 році харківський «Фенікс», що обходився без іноземних гравців, обзавівся власною ареною. Її побудувала мануфактуристка Жмудська, чоловік якої захищав ворота цього клубу. Своєрідним символом «Фенікса» була зведена неподалік водонапірна башта системи Шухова. Після революції 1917 року приватний стадіон перейшов у державну власність, проіснувавши до 1930-го, коли до сусіднього парку проклали трамвайну колію, а решту території віддали під житлові будинки.
«Динамо» було в лідерах
У період, коли Харків був столицею УРСР, місто мало аж два стадіони республіканського значення. Причому «першість» у «Металіста» в 1931 році перехопила арена «Динамо», відкрита до п’ятиріччя української організації однойменного спортивного товариства. Спорткомплекс із стадіоном, якому присвоїли ім’я тодішнього голови ГПУ УРСР Всеволода Балицького, займав 18 гектарів, мав 15-тисячні дерев’яні трибуни навколо центрального ядра, тренувальне футбольне поле, майданчики для ігрових видів і чотири тенісні корти.
Нове життя старої арени
У середині і в другій половині ХХ століття стадіон «Динамо» був одним із найулюбленіших місць відпочинку харків’ян. До 1950 року тут проводили свої матчі чемпіонату та першостей СРСР місцеві клуби «Локомотив», «Динамо» і «Спартак». Особливими симпатіями користувалася арена у провідних легкоатлетів Союзу, а великий спортивний зал стадіону багато разів приймав всесоюзні змагання гімнастів, волейболістів, борців, фехтувальників і штангістів. На місці тренувального поля розбили комплекс басейнів. До 2012 року динамівський стадіон, визначений УЄФА як резервний на чемпіонаті Європи, мають реконструювати.
Наш паровоз, вперед лети...
Основною ж ареною Євро-2012 є «Металіст», який наступного року відзначатиме своє 85-річчя. На місці поля «Штурму» − найкращої харківської команди періоду після революції та громадянської війни − з’явився стадіон паровозобудівного заводу (нині − завод імені В’ячеслава Малишева). Будівництво, розпочате за особистим наказом Анастаса Мікояна, велося ударними темпами. 12 вересня 1926 року відбулося урочисте відкриття «грандіозного стадіону», як його тоді назвав журнал «Вісник фізичної культури».
У реєстрі спадщини
Програма свята, звісно, передбачала й футбольний поєдинок, у якому «Металіст» розійшовся миром із збірною Дніпропетровська − 2:2. Протягом наступних років стадіон кілька разів перейменовували. Почав він свою біографію як «Трактор», у 1949-му, після першої реконструкції, був «Дзержинцем», згодом − «Авангардом», а нинішню назву отримав у другій половині 1960-х, ставши центром спортивного життя міста. Арена та її касовий павільйон занесені до Реєстру культурно-національної спадщини України.
Пам’ятник голу Блохіна
Першими знаковими футбольними подіями на «Металісті» стали міжнародні матчі збірних Харкова й України у 1927 році − проти команди Саксонії, збірних робітничих клубів Австрії та Англії. 23 вересня 1980 року на арені зафіксований рекорд відвідуваності − матч першої радянської ліги між «Металістом» і сімферопольською «Таврією» зібрав 42 000 глядачів. А через п’ять років поле харківської арени стало щасливим для живої легенди нашого футболу Олега Блохіна, котрий забив тут свій 200-й гол у чемпіонатах СРСР. Не дивно, що саме його запросили у 2001 році відкрити пам’ятник футбольному м’ячу в місцевому Саду Т.Г.Шевченка.
З легкої руки Олександра Ярославського
Новітня історія стадіону «Металіст» пов’язана з постаттю президента однойменного футбольного клубу Олександра Ярославського. З його легкої руки у 2007 році розпочалася реконструкція арени, якій невдовзі довірили право стати одним із стадіонів Євро-2012. Оновлений комплекс було урочисто відкрито 5 грудня 2009-го. За словами інспекторів УЄФА, він задовольняє всі основні вимоги для проведення міжнародних зустрічей вищого рівня. За рік до того «Металіст» уперше прийняв поєдинок збірної України, яка зіграла внічию − 0:0 − із хорватами.
І «Арсенал», і «Баварія»
Сьогоднішня футбольна інфраструктура Харківщини − це 54 стадіони, на яких проводяться змагання обласного та міського рівнів. Вимогам ФФУ відповідають 36 із них, п’ять − сертифіковані для проведення змагань професійних колективів. Окрім розташованих в обласному центрі арен «Арсенал-Спартак», «Баварія-Арсенал» і «ХТЗ», слід відзначити також «Газовик» у Краснокутську та «Локомотив» у Куп’янську. Ці доглянуті, обладнані індивідуальними пластиковими сидіннями стадіони − улюблені місця активного відпочинку городян.