Звитяжці футбольного краю
Футбольні турніри, в яких розігрується звання найкращої команди Львівщини, проводяться ось уже 90 років. Серед їх переможців − багато колективів, що залишили яскравий слід в історії не тільки місцевого, а й усього українського футболу.
Перший чемпіонат перервала війна
Львівський окружний футбольний союз, що об’єднував команди тодішньої східної Польщі, планував провести перший чемпіонат 1920 року у двох групах. До когорти сильніших увійшли львівські «Погонь» і «Чарні», «Полонія» з польського міста Перемишля та «Ревера» зі Станіславова (сучасна Івано-Франківщина). Групу «Б» склали дублери «Погоні» та «Чарні», львівські «Гасмонея», «Спарта» і «Лехія», а також стрийська «Погонь». Однак до початку радянсько-польської війни відбулися лише два поєдинки.
Гегемонія «Погоні»
Учасники найпершого матчу, в якому 6 червня 1920 року «Погонь» перемогла «Чарні» з рахунком 3:1, у довоєнний період здобули вісім титулів на двох. Причому «Погоні» не було рівних протягом шести сезонів поспіль. У цей же період команда чотири рази вигравала чемпіонат Польщі, що являв собою турнір переможців регіональних змагань. Одразу декілька гравців клубу відігравали ключові ролі в польській збірній. Останнім чемпіонатом Львівщини у складі Польщі став турнір-1939/40, обірваний Другою світовою.
На зламі епох
Відійшовши до Радянської України, Галичина встигла провести лише першість 1940 року, а наступні три турніри відбувалися в період німецько-фашистської окупації, коли розігрувався Кубок професора Володимира Кубійовича. Першим його володарем стала команда розформованого більшовиками та відродженого в роки війни Спортового товариства «Україна», у складі якої, зокрема, грали Юрій Зубач, Олександр Скоцень і Карло Мікльош.
Без «білих плям» не обійшлося
Так сталося, що роки більш давньої історії львівського футболу мають менше «білих плям», ніж певні періоди радянської доби. Скажімо, «загубилися» десь в архівах імена чемпіонів Львівської області 1957 та 1964 років. Може, хтось із статистиків має відомості про ті турніри або ще живі учасники згаданих змагань?.. Поки інформації знайти, на жаль, не вдалося. Втім, ці незначні пробіли не заважають уявити собі загальну картину того, на чому базувалася одна з найбільш самобутніх вітчизняних футбольних шкіл.
Партія казала: «Треба!»
На рівні місцевої влади − партійної, державної та спортивної − кожне велике підприємство Львівської області мотивувалося до створення футбольної піраміди. Заводи та фабрики, колгоспи, військові підрозділи і шахти, вищі навчальні заклади мали по кілька команд різних вікових категорій та солідну спортивну інфраструктуру. Піклуватися про резерв змушені були навіть ті, хто, в принципі, не мав проблем із комплектуванням. Скажімо, львівський армійський спортклуб − СКА − зобов’язали створити дитячо-юнацьку школу, аби військові не спокушувалися забирати талановиту молодь із сусідніх колективів.
Перші кроки зірок
В обласних змаганнях робили перші кроки на орбіту дорослого футболу багато майбутніх зірок − від республіканського до міжнародного рівнів. Можна згадати Юрчишина, Кульчицького, Броварського, Данилюка, Фалеса, Покору, Рафальчука, Басалика, Вільчинського, братів Ходукіних, Дубровного, Гусіна. Були цілі команди-зірки, на кшталт «Сільмаша» початку 1960-х, на базі якого створили львівські «Карпати». Як правило, чемпіони Львівщини потім гідно представляли регіон на наступних щаблях змагань − в українській та всесоюзній аматорських першостях або навіть у статусі команд майстрів.
Герої нових часів
Із успішних колективів уже незалежного періоду не можна не згадати яворівський «Явір». Команда, зобов’язана своїми успіхами колишньому голкіперу «Карпат» Габору Вайді, вигравала першість чотири сезони поспіль. Також чотири титули має ФК «Рава», з якою працювали спочатку Володимир Булгаков, а потім Юрій Дубровний. Із 1940 року проводиться також розіграш Кубку Львівської області, а з 2008-го чемпіон та володар кубкового трофею розігрують Суперкубок.
Усі чемпіони Львівщини (1921-2009)
6 разів
«Погонь» Львів: 1921, 1922, 1923, 1924, 1925, 1926
4 рази
«Полонія» Перемишль: 1928, 1932, 1933, 1936 (весна)
«Сокіл» Львів: 1966, 1970, 1971, 1973
«Шахтар» Червоноград: 1967, 1977, 1979, 2006
«Карпати» Кам’янка-Бузька: 1989, 1993, 2005, 2009
«Спартак» Самбір: 1982, 1984, 1985, 1988
«Явір» Яворів: 1995, 1996, 1997, 1998
3 рази
«Чарні» Львів: 1934, 1935, 1938
«Динамо» Львів: 1940, 1945, 1953
«Хімік» Новий Розділ: 1965, 1968, 1969
СКА Львів: 1974, 1975, 1976
«Цементник» Миколаїв: 1983, 1986, 1992 (весна)
«Рава» Рава-Руська: 2002, 2007, 2008
2 рази
«Лехія» Львів: 1929, 1930
«Колгоспник» Бібрка: 1951, 1954
«Буревісник» Золочів: 1955, 1956
«Сільмаш» Львів: 1961, 1962
«Хімік» Дрогобич: 1980, 1981
«Рочин» Соснівка: 2000, 2001
1 раз
6-й Львівський авіаполк: 1927
«Ревера» Станіславів: 1931
«Ресовія» Ряшів: 1937
«Юнак» Дрогобич: 1939
«Україна» Львів: 1942
«Скала» Стрий: 1943
«Ватра» Дрогобич: 1944
«Спартак» Яворів: 1948
«Харчовик» Винники: 1949
ОБО-2 Львів: 1950
«Іскра» Золочів: 1952
«Авангард» Несторів: 1958
«Спартак» Дрогобич: 1959
«Авангард» Винники: 1960
ЛВВПУ Львів: 1963
«Авангард» Стрий: 1972
«Авангард» Жидачів: 1987
«Газовик» Комарне: 1990
«Гірняк» Новояворівськ: 1991
«Гарай» Жовква: 1994
«Трускавець»: 1999 (весна)
«Нафтовик» Борислав: 1999 (осінь)
«Рава-2» Рава-Руська: 2003
«Карпати» Трускавець: 2004