Футбольная жизнь в зеркале СМИ

14.01.2010 13:50

Интернет

ЕВРО-2012

Кто больше сделал для Евро (опрос)

Unian.net

13.01.10

По мнению украинцев, больше всего для подготовки в Украине Чемпионата по футболу Евро-2012 сделали Ринат АХМЕТОВ, Григорий СУРКИС и Юлия ТИМОШЕНКО.

Об этом свидетельствуют результаты всеукраинского опроса, проведенного „Украинским демократическим кругом” по заказу Института политики.

Так, по мнению относительного большинства украинцев − 33,5% − больше всего сделал для подготовки в Украине Евро-2012 президент футбольного клуба “Шахтер” Ринат АХМЕТОВ.

Вдвое меньшее количество граждан − 16,1% − считают, что больше всего сделал для подготовки Евро-2012  президент  Федерации  футбола  Украины  Григорий  СУРКИС.

Ощутимо меньшее количество опрошенных считает, что больше всего сделали для подготовки Евро-2012 премьер-министр Юлия ТИМОШЕНКО (7,1%), Президент Виктор ЮЩЕНКО (2,3%), президент футбольного клуба “Металлист” Александр ЯРОСЛАВСКИЙ (1,1%), министр по делам семьи, молодежи и спорта Юрий ПАВЛЕНКО (0,8%), вице-премьер-министр Иван ВАСЮНИК (0,7%).

При этом не смогли определиться 38,4% респондентов.

Более половины опрошенных (55,3%) считают, что государственные средства на подготовку Евро-2012 разворовываются. Противоположного мнения придерживаются 10,3% респондентов, а 34,4% не смогли определиться.

Опрос проведен в декабре 2009 года. Совокупность выборки представляет взрослое население Украины и охватывает все регионы страны.

По месту жительства опрошены 1200 респондентов в возрасте 18 лет и старше. Статистическая погрешность выборки без учета дизайн-эффекта с достоверностью 0,95 не превышает ±2,9%.

+++
ФУТБОЛ

WU-19: українки продовжують боротьбу

Ffu.org.ua

12.01.10

На засіданні Контрольно-дисциплінарної інстанції УЄФА, яке відбулося 8 січня, прийнято рішення про дискваліфікацію молодіжної жіночої збірної Азербайджану, чиї гравці виступали на стартовому етапі відбору Євро-2010 (WU-19) за фіктивними документами. Таким чином, українська команда, яка грала в одній групі з азербайджанками, пройшла до наступного раунду змагань.

Вивчивши усі матеріали, що стосувалися даної справи, КДІ УЄФА вирішив:

− анулювати результати матчів молодіжних жіночих збірних Іспанія − Азербайджан (2:0), Азербайджан − Україна (1:0), Кіпр − Азербайджан (0:3) і присудити перемоги командам Іспанії, України та Кіпру з рахунком 3:0;

− відсторонити сім футболісток, котрі виступали за збірну Азербайджану, від участі у всіх національних змаганнях і змаганнях під егідою УЄФА до 30 листопада 2010 року;

− запропонувати ФІФА поширити дискваліфікацію гравців на всі змагання по всьому світу.

Санкції до Азербайджану

Окрім того, Федерація футболу Азербайджану оштрафована на 60000 євро. Жіноча молодіжна команда Азербайджану відсторонена від участі у кваліфікації Євро-2010 (WU-19), а також Євро-2011 (WU-19).

Синьо-жовті гратимуть у Бельгії

В еліт-раунді підопічні Олександра Масальського гратимуть у групі 6, до якої також потрапили команди Італії, Боснії-Герцеговини та Бельгії, яка й прийматиме турнір. Матчі відбуватимуться з 27 березня по 1 квітня.

+++

Єзерський: Лобановський міг бути і політиком, і економістом

Микола Васильков

Champion.com.ua

13.01.10

Володимир Єзерський, який після переходу з "Дніпра" до стану "гірників" так і не став гравцем основи команди Мірча Луческу в інтерв`ю "Чемпіон" розповів, про національну команду, Лобановського, свій нинішній клуб та дав прогноз на майбутнє Дмитра Чигринського в "Барселоні".

− У чому на твій погляд, головна проблема національної команди? Треба міняти все докорінно?

− Ну давайте  наберемось терпіння, я б зараз так категорично не говорив би, ще ж буде новий тренер. Буде засідання ФФУ, функціонерів України, і вони напевно вирішать, чи буде  Михайличенко працювати, чи не буде. Але мені все ж таки здається, що у збірній повинні грати найсильніші, при будь-якому тренеру. А це значить, варто шукати спільну мову із зірками футболу.

Для цього тренер повинен мати авторитет, це дуже важливо. Тому що з молодими гравцями більш простіше працювати в тому плані, що вони багато чого не знають, вони роблять свої перші кроки, і тому вони все слухають, і уважно все сприймають. А чим старші гравці, то ним є з чим порівнювати, і тому не кожному молодому тренеру бувають виключення і не кожному вдається відразу себе проявити.

Все-таки українські гравці більш-менш вдало, але виступають у європейських клубах, і звичайно, що повинен бути підхід європейський. Я просто вважаю, що майбутнє буде за цими тренерами, які не тільки пограли в чемпіонаті України й у чемпіонаті Радянського Союзу, а які відчули, як в Європі тренують і грають, який підхід до футболу у провідних країнах. 

− Ти  унікальний гравець  в тому, що попрацював чи не з усіма відомими українськими фахівцями. Дай оцінку кандидатам?

− Зрозумійте, якщо я буду зараз зупинятись на кожній кандидатурі, звичайно, з ким би я зараз не працював, кожна людина внесла щось своє. Починаючи з дитячого, і закінчуючи теперішнім − Мірчой Луческу. Коли я потрапив у львівські "Карпати", ми здобули бронзові медалі з Мироном Маркевичем. Звичайно, потім зразу мене викликали до збірної України, де на той момент працював Йожеф Йожефович Сабо.

Пізніше, через півтора роки, я перейшов в київське "Динамо", в команду, де ще грали Шевченко, Ребров, Каладзе, Лужний, коли Лобановський працював з командою... Я можу сказати, що всі вони сильні фахівці, проте у свій час і на своєму місці. 

− Чому  ти не заграв у "Динамо"?

− Лобановський  мене на співбесіду, якщо я не помиляюсь, викликав 2-3 рази. Після його смерті, коли я приїжджав у табір збірної, лікар Малюта мені завжди говорив, що Валерій Васильович мав великі надії щодо мене, проте на той час, можливо, я психологічно не був готовий на такому рівні грати. Все ж таки я за півроку перестрибнув з другої ліги у вищу лігу, і буквально потрапив у команду хорошого європейського і до лав збірної, і плюс на зборі я отримав достатньо важку травму.

У мене був внутрішній перелом у гомілкостопі, і можливо збіг обставин, а можливо те, що я так і не довів свою професійну придатність Лобановському, оце все і стало причиною. Хоча зі слів Малюти, він на мене розраховував, і коли я переходив з львівських "Карпат" у київське "Динамо", у мене були ще пропозиції в деякі московські клуби...

І вийшло так, що зустрічаючись з президентом, тоді з Григорієм Михайловичем, і він мені пояснює ситуацію, що там Олександр Головко якраз у цей час повинен був їхати на перегляд у "Ліверпуль". І він сказав, уже все практично домовлено, залишилось останні штрихи навести і все. Коли Сашко Головко переходить у "Ліверпуль", ми з Сергієм Федоровим ставали кандидатами на його позицію переднього захисника. І вийшло, що я перейшов у київське "Динамо", а пізніше з'ясувалось, що Олександр не потрапив до лав "Ліверпуля"..

На той момент це була, я вважаю, найсильніша ланка передніх захисників − Ващук і Головко. Вони були зіграні і вони доводили це на полі, тому було мало шансів грати, але я не шкодую, що пройшов таку школу в київському "Динамо", я був на цей момент достатньо молодий − 21-22 роки, і мені була потрібна вікова практика. А треба було йти в команду трішки нижчого рівня, але мати завжди ту практику, як футболіст.

Пізніше я мав ігрову практику в "Дніпрі", на мене і Буряк звернув увагу, почав викликати до збірної. І потім, коли очолив збірну Блохін, я вже досить часто виходив у стартовому складі і захищав інтереси національної збірної. 

− Тобі, ти вважаєш, поштовх  дали ті співбесіди з Лобановським?

− Я пам'ятаю, це був чи кінець листопада чи початок грудня, я приїхав у Київ на співбесіду с Лобановським. Ця зустріч була на базі. Звичайно, я вже раніше бачив базу, коли приїжджав до збірної, тому не дивувався. І от достатньо така цікава розмова була у мене з ним, не тривала. Він в принципі поставив мені кілька запитань, чи хотів я перейти у київське "Динамо", і намалював перспективу, що головний тренер на мене розраховує. Що він стежив за мною, і що він хотів бачити мене у своїй команді.

З однієї сторони, я не можу сказати, що було хвилювання, але з таким метром зустрічатися, розмовляти ще зовсім нещодавно, ще роки 2 назад я й не мріяв, я не думав, що міг перейти в київське "Динамо". Звичайно, що було якесь хвилювання, але з перших хвилин зустрічі я зрозумів, що це професійна людина, яка достатньо грамотна, і мені здається, що він зміг би у будь-якій сфері працювати, будь то політиком, будь то економістом, мені так здалось, що він володіє великою інформацією. Мені здається, що він би знайшов спільну мову з фахівцями у різних галузях. 

− А Мірча Луческу  був у тебе, дай вгадати, першим тренером європейського типу? 

− Ні, першим був  Олег Протасов, скажімо так, з європейським баченням, схожим на Луческу. Тому що якщо порівняти, то українські тренери, вони сповідували ближче до динамівської школи стилі. А з приходом у дніпропетровський "Дніпро" Олега Протасова, ми по-іншому почали грати, по-іншому підхід був. Якщо мені людина каже, мені потрібно 40 днів на збори, щоб підготувати команду до чемпіонату України до другого кола, то це вже інший підхід.

Інші команди сидять там по 2-3 місяці на зборах, а він говорить, мені потрібно 40 днів, але щоб ви виконали цей план! Звичайно, що все ж таки було цікаво з такою людиною працювати. Я вважаю, що він один з найуспішніших тренерів в Україні, тому що не кожному тренеру вдається завоювати чемпіонський кубок у Греції, і чемпіонство здобути у Румунії.

Я не буду заглиблюватися в деталі, але він дійсно толкова людина, інша справа, що, можливо, у нього під рукою не було матеріалу нормального, толкового... Потрібен для цього такий президент, щоби свою чітку лінію мав. Скажемо так: взяти "Шахтар", то тут президент робить все, щоб у його тренера були ті гравці, яких тренер хоче бачити, от і він під свою модель набирає гравців, так само було і у київському "Динамо" за часів Лобановського.

Мені як відомо, він приїхав на збори в київське "Динамо", а там і Глєб був, і ще п`теро гравців потім відомих, але вони не пройшли, хоча потім вони добре себе проявили в інших клубах. Але реальність на сьогоднішній день така, що багато президентів на підбір гравців, на комплектацію, мають вплив, і тому у деяких тренерів не виходить довести все задумане. 

− А хто з президентів  на тебе справив найбільше  враження?

− Коли ми в "Шахтарі" пройшли австрійську команду "Зальцбург" і потрапили в Лігу Чемпіонів, у нас була вечеря після матчу. І я ось так в обличчя познайомився з президентом Рінатом Леонідовичем, і ми трошки почали розмовляти. І він мені каже: "я не маю права тренеру жодного слова сказати в тренерському процес,і кого куди ставити, якщо я хоч слово скажу, то мені вже не потрібен цей тренер, я вже можу брати свисток і виходити тренувати команду". Тобто, я вважаю, що в Ахметова є підхід, свій підхід, правильний. В Україні кожна людина повинна займатись своєю справою, яку вона розуміє. 

− Однак "Шахтар" для тебе тепер теж вчорашній день?

− Коли я перейшов у донецький "Шахтар", я півтора року грав у всіх іграх, головний тренер на мене розраховував, і перший рік я провів, якщо я не помиляюсь, 23 гри у різних змаганнях і завоював чемпіонство. У мене зі всіма хороші були стосунки, тому що ми не один рік грали і зустрічались на зелених полях. І з бразильськими футболістами і з європейськими, звичайно, а через збірну і з українцями. Проте стався той випадок на фіналі в Харкові, коли мене дискваліфікували, і він вплинув на все моє подальше життя в "Шахтарі". 

− Ти  маєш на увазі той  конфлікт з нападником "Динамо" Бангурою?

− Ну ви зрозумійте, я намагаюся ніколи не бути таким грубіяном, і я завжди просто не даю себе в образу, от і все! Тобто я міг відреагувати адекватно, якщо до мене відносяться відповідним чином. Звичайно, що на полі я агресивний, можливо і емоційний, але коли проходить гра кожна людина відпочиває і починає аналізувати потім, ти робиш висновки, десь ти був правий десь, ти був не правий. Я в цьому моменті був правий, тому що можна з'ясовувати стосунки по-іншому, є головний тренер, є момент в грі, є суддя, їм робити висновки. Він мене зачепив по обличчю, і звичайно, що я ніколи на дозволю нікому, тим більше легіонерам, щоб вони себе вели так вільно і нахабно.

Можливо і не варто було так реагувати...  В тому епізоді з Бангорою, я міг просимулювати, просто впасти і йому б дали червону картку. Але я просто не така людина, тобто я не буду зараз розбирати епізод з Кучером і його симуляцією на удар Вукоєвича, просто я зовсім інша людина, у мене інші погляди. Я ненавиджу симуляції і ніколи зі своєї сторони такого не допускав. Це не прикрашає футбол, ось чому мені подобається англійський чемпіонат, тому що там дійсно йде боротьба, і вона не псує малюнок гри. Наприклад, десь людина упала і 1:0 з пенальті забили, а потім виявляється, що там ні штрафного, ні пенальті зовсім не було. Я такого не розумію, у мене трішки інший погляд на це все. І в ситуації з Бангурою я просто сам себе тоді покарав. Мені варто було по-іншому вчинити, не бігти за ним у роздягальню, тому що мене тоді дискваліфікували, якщо я не помиляюсь, на 2-3 гри, і я до кінця чемпіонату уже не зміг допомогти "Шахтарю" в першості.

Хоча в принципі я міг дограти цей чемпіонат, але вийшло так, що я випав з обойми гравців основи. Я тоді себе і з фінансової точки зору покарав і з ігрової.

− Тобто ти хочеш сказати, що цей епізод в  Харкові вплинув  на твоє подальше футбольне  життя?

− Так вийшло. Луческу мені вже не довірв, в Кубку УЄФА я теж зіграв зовсім нічого, і хоча отримав його, проте могло бути все інакше. Мірча Луческу дуже розумна людина, він розумний тренер, і звичайно, він бере до уваги всі фактори. Я з ним розмовляв, він говорить, ти дуже емоційний на полі, і ти деколи не контролюєш свої емоції. Звичайно, він правий, що воно десь може в інших матчах більш високого рівня може позначитися, і це він мені сказав: ти просто сам себе покарав. 

− Ти  тепер перебрався у Луганськ, а як же бути з твоїм ретро-"Бьюїком", який стоїть у Дніпропетровську, туди на ньому і не доїхати?

То нехай в Дніпропетровську і буде, там і буду їздити. Я навіть в Донецьк на ньому не наважився їхати, трохи проїхав, а потім дивлюся, за Павлоградом починається не дорога, а жах. Я розвернувся і назад. Куди до Луганська дістатися. Ми з братом моєї дружини його разом збирали, разом ту всю справу робили і зробили те, що виможете побачити, коли приїдете у Дніпропетровськ. Я його нікуди своїм ходом не пожену, тому що все ж таки це раритет, і для таких доріг не та машина.

У мене є службова машина, є і своя − це "Лексус", а службова "Форд Фокус". Мені вистачає, зараз у "Зорі" визначимося, куди буду їздити, де жити.

− Ти  скрізь буваєш, багато що знаєш з середини, скажи, як на твій погляд готуються в Донецьку до Євро-2012, чи встигають все зробити?

−  Ну мені  дуже важко порівняти, наприклад, з Польщею, хоча там, наскільки я знаю, все йде швидше. Проте у Донецьку ідуть зміни, можливо не такими темпами, як би хотілось, але все ж таки з кожним часом покращується інфраструктура, у місті, починаючи зі стадіону і закінчуючи дорогами, більш-менш наводять порядок. Аеропорт почали перебудовувати і збільшувати, тож я просто впевнений, що в Донецьку підготуються з найкращого боку.

От про інші міста такого не скажеш. У Харкові непогано йде робота, достатньо добре готуються там, мені приємно приїжджати і дивитися, як щоразу щось нове виникає. У Львові я дуже чудово знаю мера міста, і я з ним часто спілкуюся, думаю, що ця людина постарається все зробити, щоб Львів гідно представив Україну на Євро-2012.

У "Шахтарі" є різні думки з цього приводу. Гравці, кі з хороших європейських країн, такі наприклад як Томас Хюбшман, який з Чехії, інші, вони, звичайно знають, що в них рівень життя трошки вищий від нашого. Їм є з чим порівнювати, але все ж таки, вони теж впевнені в тому, що Донецьк гідно буде представляти Україну.

− А Дніпропетровськ  тобі не шкода?

− Коли "Шахтар" виграв кубок УЄФА в Стамбулі, там був присутній мер Дніпропетровська Куліченко Іван і голова федерації футболу Андрій Павелко. І ми після гри зустрічались в готелі з ними, з Іваном Івановичем і Андрієм, розмовляли на цю тему, якраз перед тим, як було прийняте рішення, що Дніпропетровськ не потрапляє у перелік міст на Євро-2012.

Звичайно, що вони мали дуже великі надії на те, що дніпропетровські вболівальники побачать чемпіонат Європи... Я, напевно, більш за все хотів, щоб з тих 4-ох міст саме Дніпропетровськ представляв інтереси країни на чемпіонаті. Просто, знаючи Дніпропетровських вболівальників, я впевнений, що коли грає збірна, то вони можуть дуже чудово підтримувати команду, можливо навіть як ніде. І це можливо мінус буде Україні в тому плані, що не даремно вони вважаються одними із найкращих вболівальників на сьогоднішній день в Україні. 

− У вас там у Дніпропетровську були випадки в команді зловживання спиртним. Ти як ставишся до алкоголю?

− Я ставлюсь нормально, от тільки в рамках розумного. Потрібно розуміти свій організм, якщо ти можеш поєднувати алкоголь і виходити на поле уже на наступний день, і відпрацьовувати на 100%, або на тренування, то ти можеш собі дозволяти. Ну а якщо тобі організм відмовляє в цьому, то краще пити молоко, як Міфодієч говорив. Зникають гравці після деяких там успіхів, і потім протягом деякого часу припиняють прогресувати, і це дійсно проблема в українському футболі. Взагалі, в радянському футболі, тому що зовсім інший менталітет у нас, а потім час проходить, і вони потім шкодують про втрачене... І не тільки Рикун. Був такий футболіст Бахарєв, який достатньо гарно грав, а чи грає він у щось зараз, дуже важко сказати.

Ну і треба зважати, що є гравці, котрі дійсно без цього не можуть, вони не можуть показати гри без алкоголю. , Однак фізичні навантаження ростуть, і людина на якомусь етапі, вона просто починає деградувати. Вона вже не прогресує, і нічого не допомагає.

− Як  ти ставишся до повернення в "Динамо" Андрія Шевченка?

− Ну не чекав! Чесно кажучи, я був здивований, я не думав що Андрій ухвалить таке рішення. Але треба подякувати і йому і керівництву київського "Динамо", все ж таки це плюс для українського футболу. З поверненням Андрія і легіонери вже будуть їхати в Україну, вони вже будуть дивитись на чемпіонат з іншої сторони. Мені здається, він своїм прикладом показує молодим гравцям, і я думаю, що він з кожною грою прогресує. Зараз дуже багато авансів дається молодим гравцям, а вони не завжди можуть їх виправдати. Не виключенням стала гра збірної України з Грецією, Шевченко старший за всіх, а показав, як треба не лише грати, а боротися, цьому у нього треба вчитися.

− Ти  гадаєш, як складеться доля твого партнера по "Шахтарю" Дмитра Чигринського в "Барселоні"?

− Я впевнений у цій людині, впевнений у тому, що те, як він працював у донецькому "Шахтарі", на сьогоднішній день ніхто так з гравців не працює в Україні, ніхто так не ставиться до тренувань, до гри, як Дмитро. В нього є всі задатки, щоб проявити себе в "Барселоні". Тому, що ця людина підходить по стилю "Барселони". Я знаю, що якщо в нього не виходить, він буде ще більше працювати, і я впевнений, що найголовніше, щоб його оминали травми.

Ну зараз в нього такий період, що він поменше хоче спілкуватись зі всіма, тому що в нього адаптаційний період, і журналісти на нього нападають, і наші й іспанські. І травма там була, а ми так час від часу розмовляєм, але дуже рідко, буквально вчора з батьком розмовляв, і він каже, що в нього зараз не найпростіший період. Навіть батьки поки не були в Іспанії, він там із братом, тому що вони там, наскільки мені відомо, повинні визначитися з місцем проживання. Я думаю, в такій команді Діма це все вирішить, я в цій людині впевнений на 100%.

+++

Новый инвестор «Зари» заверил Тихонова в серьезности своих намерений

Lugansk.proua.com

13.01.10

Новый владелец луганского ФК «Заря» заверил народного депутата Виктора Тихонова в серьезности своих намерений относительно развития клуба. Об этом Виктор Тихонов сообщил сегодня на пресс-конференции.

«Я буквально позавчера встречался с Геллером, он сказал, что да, я буду вкладывать деньги, я не собираюсь перепродавать эту команду. Это важно, когда есть один человек, который будет развивать. Кроме того, он страшный  фанат футбола, это тоже очень важно», − подчеркнул Виктор Тихонов.

Он отметил, что переговоры с новыми инвесторами «Зари» продолжаются. В частности, инвесторы хотят выкупить стадион. «Думаю, в конечном итоге руководство области договорится о чем-то. К примеру,  в Донецкой области, наоборот, стадион принадлежит областному совету и, наоборот, они платят хорошую аренду. За счет этого содержат детские всякие команды, кружки. Я думаю, будет так и у нас», − добавил Виктор Тихонов.

Комментируя недоразумение, которое возникло между ним и Ринатом Ахметовым относительно покупки «Зари», Виктор Тихонов отметил, что сейчас «этот вопрос исчерпан». При этом он отметил, что в свое время обращался к Колесникову, чтобы тот обсудил данным вопрос с Ахметовым.

«Команда официально принадлежит не Ринату, а соратнику Геллеру Евгению. Официально она принадлежит совсем другому человеку. Потому что, на самом деле, по положению, в высшей лиге не может быть один хозяин на два клуба. Я об это знал, но я знал и то, что произошло, как это можно сделать», − отметил Виктор Тихонов. 

+++

Обучение в нашей школе будет абсолютно бесплатным. − Директор детско-юношеской футбольной школы ФК «Заря» Игорь Гузь

Павел Козырев

Cxid.info

13.01.10

Луганская «Заря» создает свою собственную футбольную школу. Корреспонденту cxid.info поступило немало звонков от родителей, дети которых занимаются футболом, но очень мало знают о новой школе. Мы вызвались им помочь. Директор вновь созданного учреждения Игорь Гузь охотно ответил на все наши вопросы и рассказал о новой школе:

− Игорь Викторович, создание собственной спортивной школы назревало давно…

− Очень давно. Каждый профессиональный футбольный клуб должен иметь свою собственную школу. Раньше у нас были договорные отношения со СДЮШОР «Заря» и со спортинтернатом. Так, как требования сейчас очень строгие, и мы обязаны иметь свою собственную школу, было сразу принято решение о том, чтобы ее создать.

− С какого числа начнет функционировать школа и как туда попасть детям?

− С дня на день она начнет полноценно функционировать. Сейчас решаются рабочие вопросы, укомплектовывается тренерский состав. Старшим тренером школы будет Юрий Дудник. Он уже назначен на эту должность. Я назначен директором. Возможно, будет принято решение о том, что в руководство школы будет включен Юрий Коваль. Остальных тренеров будем стараться подбирать таких, которые хорошо зарекомендовали себя в Луганске. Естественно, по детско-юношескому футболу. Мы постараемся сделать сплав опыта и молодости. Будем набрать молодых футболистов, которые закончили играть и желают сейчас тренировать, а также будем искать опытных тренеров. Пока о фамилиях говорить рано. У меня сейчас очень много заявлений от желающих поработать. До первого февраля будут известны и фамилии, и расписание работы групп, и все остальное. Что же касается детей, то их родители могут позвонить прямо в футбольный клуб или мне на мобильный телефон и согласовать все вопросы. Ну, к примеру, мальчик 1998-го года рождения. Мы знаем, где занимается группа 1998-го года, туда родители приводят своего ребенка и его просматривают. Нужно понимать, что всех подряд мы брать не будем. Будет честный конкурсный отбор. Если на начальном этапе, когда дети еще совсем маленькие, их будет много и будет проводиться определенная селекция, то на более старшем этапе групп будет меньше.

− Как будет укомплектовываться тренерский штаб?

− Тренеру достаточно просто принести резюме к нам в клуб. Это будет первым этапом. Мы рассмотрим резюме, проведем собеседование, далее будут другие критерии отбора, которые обсудим уже лично с тренерами. Будет очень жесткий тренерский конкурс. Мы хотим собрать очень серьезный коллектив для того, чтобы дети прогрессировали.

− Возникает логичный вопрос: дорого ли обойдется обучение в новой школе?

− Обучение в нашей школе будет абсолютно бесплатным. Ни родители, ни дети ни за что платить не будут. Начиная от учебно-тренировочного процесса и заканчивая экипировкой и выездами на какие-либо соревнования. Подчеркну еще раз: это все будет бесплатно. Все затраты на себя берет футбольный клуб «Заря».

− У футбольной школы будет свой транспорт?

− Да. Есть уже два готовых автобуса в Донецке. Просьба не путать с автобусами для основного и дублирующего состава «Зари». Это два других автобуса, которые будут заниматься лишь обслуживанием нашей футбольной школы. Собирать детей по городу, привозить на тренировки и развозить по домам.

− 18 февраля уже будут известны данные о том, где будет проводиться отбор?

− Да. Сейчас есть определенные сложности со старшими группами. Если с младшими таких проблем нет, то, к примеру, дети 1993-го, 1994-го, 1995-го, 1996-го годов уже где-то занимаются. Эти группы уже задействованы в каких-либо соревнованиях. Они учатся уже либо в «Юности» либо в СДЮШОР «Заря» либо еще где-либо и просто забирать детей неправильно. Прежде всего, решение должны принимать родители о том, что дети перейдут в эту школу. Нужно договориться и с тренерами, которые до этого их тренировали. Детей поменьше мы заберем точно, но хочется, чтобы воспитанники и постарше были в равных условиях с младшими: обучались бесплатно, были нормально экипированы, накормлены, были созданы хорошие условия для учебно-тренировочного процесса. Хотелось, чтобы все дети занимались футболом, а не думали как сдать деньги за аренду зала, на форму, поездки и все остальное.

− Поделитесь информацией на счет инфраструктуры новой школы.

− Ситуация такая: мы планируем для начала задействовать в учебно-тренировочном процессе поле стадиона «Ленина» и поле стадиона «Шахтер» на поселке Юбилейный. В зимний период мы будем, к тому же, оплачивать аренду залов «Динамо» и «Заря». Сейчас финансово этот вопрос уже решен. Дети пока будут тренироваться в залах, потом мы плавно перейдем на те два поля, которые я упомянул выше. И плюс возле стадиона «Авангард» будут небольшие площадки для самых юных воспитанников нашей школы. В перспективе же − постелить новое искусственное поле возле стадиона «Авангард» и перестелить центральное поле стадиона «Авангард». Но если центральное поле нашего стадиона будет последнего, девятого поколения, с органическими наполнителями, со смешанной травой, то поле возле него − чуть скромнее, но тоже, довольно солидного качества. И если это поле будет постелено, то у нас вообще все проблемы отпадут. Будут две небольшие тренировочные площадки, поле возле «Авангарда», сам стадион, плюс два стадиона с естественным покрытием: Ленина и Юбилейный. При наличии своего собственного транспорта мы можем распланировать свою работу очень тщательно.

− Где непосредственно будет находиться школа?

− Здесь, на стадионе. Сейчас ведем переговоры с директором «Авангарда» Павлом Пилавовым и ищем определенные помещения здесь. Он предлагает, мы смотрим и решаем. Есть площади, где можно разместиться. Что, собственно, нам нужно? Нам необходимо сделать детям раздевалки, тренерскую комнату, душевые. Я думаю, что этот вопрос решится очень быстро.

− Какое официальное название данной школы?

− Официальное название такое: детско-юношеская футбольная школа футбольного клуба «Заря». Проще говоря ДЮФШ ФК «Заря».

− Из какого количества человек будут состоять группы и сколько тренеров будет на одну группу?

− Во-первых, мы постараемся сделать так, чтобы на каждый возраст было по два-три тренера. Чтобы было больше внимания детям. Во-вторых, будет четыре этапа подготовки. Это уже решено. Первый этап − начальный. На нем ведется отбор детей возрастом 6-9 лет. Здесь произойдет основной этап подготовки. Будет сделано несколько групп. Если, к примеру, ребенку семь лет, то будет создано четыре таких группы. Именно четыре группы детей возрастом семь лет. Состоять группы будут из 12 человек и не более. Итого, 48 человек. Первая группа будет состоять из одаренных детей, вторая − из детей немножко слабее, третья − чуть-чуть пониже и четвертая − просмотровая. Мы будем смотреть по ребенку в какую группу его ставить. И самое главное то, что будет конкуренция. Если ты хорошо играешь, тебя тут же переведут, к примеру, из третьей группы во вторую. И, наоборот. Обид тут не должно быть никаких. Второй этап − здесь будет уже по два тренера на группу. Возраст детей − 10-12 лет. Здесь уже будет углубленная подготовка, работа на технику, будет более жесткий отбор кандидатов. Групп уже будет меньше. Если на первом этапе, как я уже говорил, их будет четыре, то здесь − лишь две. Одна посильнее, вторая − чуть слабее. Ротация между группами тоже будет. И третий этап − это уже пошли дети, которые возрастом от 13 до 15 лет. Там будет всего одна группа на каждый возраст, естественно. Уклон уже будет очень серьезным. И последний, четвертый, этап − воспитанники возрастом 16, 17, 18 лет. Это будут выпускные группы. В них будут мастера, которые должны уже входить в дубль. Воспитание будет начинаться от самого первого шага и до пути в дубль.

+++

Футбольний клуб: бізнес чи іграшка?

Дмитро Дєнков

Epravda.com.ua

12.01.10

"Футболісти мусять показувати яскраву і видовищну гру, тоді ними зацікавляться і телеканали, і рекламні компанії, виросте дохід від продажу квитків та атрибутики. Якщо на трибунах сидять 500 чоловік, то такі клуби нікому не потрібні".

Що таке сьогодні футбольний клуб для його власника? Безумовно, це значна стаття витрат. А ще вітчизняні клуби для їх власників − це атрибути заможного життя, імідж-проекти або додаткові важелі для впливу на маси.

Спорт асоціюється в Україні не інакше як з благодійністю, але спортивна індустрія у світі тісно пов'язана з комерцією, і цей процес неможливо зупинити.

Просування продукції, експансія на нові ринки, глобалізація бізнесу − ці азбучні поняття сучасної економіки все частіше проникають у футбольний лексикон.

Європа: прірва між лідерами і аутсайдерами

Європейські корпорації за останнє десятиліття спромоглися перетворити футбольне видовище на продукт, за який готові платити його основні споживачі − вболівальники, а також рекламодавці, телевізійні компанії і спортивні організації.

Люди, які навіть не цікавляться футболом, знають про існування таких футбольних клубів, як "Манчестер Юнайтед", "Мілан", "Реал Мадрид" або "Барселона". Це саме ці "монстри" з багаторічною історією є яскравими прикладами мегауспішних проектів.

Використання ефективних маркетингових заходів дозволило клубам Старого Світу закріпитися на всіх світових континентах. Мерчандайзинг і продаж ліцензій на випуск продукції в Азії та Північній Америці принесли їм десятки мільйонів доларів доходу.

Тому національні футбольні федерації Англії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції сьогодні не думають про прибутковість проектів. Для них більш важливим є питання рівномірного розподілу доходів між усіма учасниками чемпіонатів.

Протягом останніх 15 років у конкурентній боротьбі між клубами п'яти найбільших європейських футбольних ліг помітні очевидні ознаки різкого розмежування. При цьому кілька провідних клубів завдяки великим прибуткам збільшують відрив від інших, говориться у дослідженні компанії Ernst & Young.

За словами менеджера з питань консультування у спорт-індустрії Ernst & Young Арнда Ховеманна, основні категорії доходів середньостатистичного європейського клубу з чемпіонатів першої п'ятірки включають в себе прибуток від продажу прав на трансляцію і бонуси від участі у Лізі Чемпіонів і Лізі Європи.

Додатковим прибутком можуть бути також кошти від продажу абонементів, квитків у день матчу, спонсорських внесків і продажу сувенірів.

Однак основною причиною гегемонії деяких сьогоднішніх лідерів називають відсутність централізованого маркетингу прав на мовлення. У деяких чемпіонатах ці питання досі не врегульовані.

Наприклад, в Іспанії та Італії з кінця 1990 років продавцями прав на телемовлення є окремі клуби. Таким чином, мадридський "Реал" і "Барселона" щорічно заробляють понад 150 мільйони євро, а провідні італійські клуби − більше 100 мільйонів євро.

"Реальний рівень конкуренції у п'яти провідних лігах значно відрізняється. Основна причина відносної відкритості німецької "Бундесліги" і французької ліги у порівнянні з командами італійської "Серії А" та іспанської ліги полягає у централізованому маркетингу прав на мовлення і, відповідно, більш рівномірному розподілі доходів між клубами", − вважає глава регіональної практики EMEIA компанії E&Y Бруно Перрен.

Водночас, за його словами, англійська "Прем'єр-ліга" відрізняється набагато більшою передбачуваністю, в тому числі й завдяки значним сумам, які виділяють інвестори.

Крім того, прірва між багатими і бідними клубами збільшується в результаті постійної участі провідних клубів у Лізі чемпіонів. Виплати у рамках цього турніру різко зросли, особливо після змін формату змагань, що відбулися на рубежі тисячоліть.

Згідно з дослідженням британського Центру міжнародного спортивного бізнесу, заробіток переможця Ліги чемпіонів 2008-2009 років іспанської "Барселони" з урахуванням усіх призових, комерційних і рекламних доходів склав понад 110 мільйонів євро, а англійського "Манчестер Юнайтед" − не менше 65 мільйонів євро.

"Успішні клуби отримують бонуси, розмір яких стає все більшим. Це дозволяє їм зміцнювати конкурентні позиції у спорті, підвищуючи ймовірність нових успіхів", − каже менеджер Ernst & Young Ніл Пейті.

Україна: прірва між витратами і доходами

Поки футбольна Європа намагається вирішити проблему нерівномірних доходів учасників чемпіонатів, українські менеджери ще тільки думають над стратегією рентабельності своїх дітищ.

Представники вітчизняної футбольної індустрії не можуть похвалитися великими перемогами − на полях фінансових балансів поки тільки одні збитки.

А ось на футбольних полях результат у минулорічному розіграші Кубка УЄФА показали відразу декілька українських клубів. До того ж, трофей завоював донецький "Шахтар".

Таким чином, за підсумками 2009 року Україна посіла сьоме місце у рейтингу коефіцієнтів УЄФА, який відображає досягнення клубного футболу європейських країн за останні п'ять років.

Але незважаючи на успіхи на міжнародній арені, в умінні заробляти українським клубам з європейськими не зрівнятися. Так, за офіційними даними "Шахтаря", клуб за підсумками сезону 2008-2009 років витратив приблизно вдвічі більше, ніж заробив − 85 мільйонів доларів та 35 мільйонів доларів відповідно.

Особливо відчутною є відмінність від Європи у питанні основних джерел прибутку.

У "Прем'єр-лізі" відзначають, що більша частина доходів вітчизняних клубів припадає на продаж трансферних прав на футболістів. На другому місці у рейтингу найбільш прибуткових джерел − бонуси від участі в єврокубках. Так, для "Шахтаря" ці дві статті складають майже 75% річного прибутку.

А от продаж телевізійних прав донецьким клубом додає всього лише 2% до загальної скарбнички надходжень. У той час як, скажімо, для німецького чемпіонату ця стаття доходів є основною.

"Доходи від прав на телевізійну трансляцію матчів в Україні становлять не більше 1% від бюджету нашого клубу, в той час як у Франції аналогічні доходи від прав покривають 50% витрат клубу", − підкреслює гендиректор ФК "Шахтар" Сергій Палкін.

Загалом середній показник доходу від трансляцій складає не більше 5% від річних бюджетів українських клубів, і тому левова частка витрат футбольних підприємств покривається коштом їх власників.

Бюджети українських клубів у сезоні 2009-2010 років

Джерело: відкриті дані

Футбольний заробіток − у 2020 році

Менеджмент і власники вітчизняних клубів не очікують, що їхні проекти швидко окупляться.

На думку президента "Металіста" Олександра Ярославського, головною причиною низьких прибутків залишається відсутність бажання у менеджменту вітчизняних клубів працювати над комерціалізацією футболу.

"Необхідно зосереджувати зусилля на своїх клубах, покращувати їх інфраструктуру. Але головне − залучати глядача, адже основне джерело доходу − це вболівальники", − стверджує він.

І тому, вважає власник харківського клубу, футболістам треба демонструвати яскраву і видовищну гру.

"Завдяки цьому на стадіоні будуть збиратися 40 тисяч глядачів. А тоді зацікавляться і телевізійні канали, і рекламні компанії, виросте дохід від продажу квитків та футбольної атрибутики. Якщо на трибунах сидять 500 чоловік, то такі клуби нікому не потрібні", − вважає Ярославський.

Генеральний директор ФК "Карпати" Ігор Дедишин наголошує, що на відвідуваність матчів впливає декілька факторів. Першим чинником він називає гру і результат команди, а другим − сервіс і зручність для вболівальників.

За його словами, останнім часом кількість глядачів на львівському стадіоні тільки меншає.

"Я мушу погодитися з нинішніми реаліями. Відвідуваність матчів за участю львівських "Карпат", у порівнянні з попередніми роками, поступово падає. І така тенденція спостерігається в усіх українських містах", − зазначив Дедишин.

Негативні явища в українському футболі пов'язані з темпами розвитку економіки, вважає менеджмент ФК "Шахтар".

"Погодьтеся, якщо ми купуємо футболіста за європейськими цінами, а квитки на матч продаємо за українськими цінами − як клуб може стати рентабельним?" − говорить генеральний директор донецького клубу Сергій Палкін.

За його словами, у Європі люди вільно витрачають гроші на розваги, у тому числі і на футбол, не замислюючись над тим, як прогодувати сім'ю.

"Рентабельні футбольні клуби в Росії та Україні неможливі. Це прямо пов'язано з розвитком нашої економіки", − упевнений Палкін.

Зміну вектора можна очікувати не раніше, ніж через десять років, вважає Ярославський. А європейські фахівці, у свою чергу, стверджують, що в України є ряд незаперечних переваг для більш швидкого втілення в життя такої практики.

"Якщо порівняти країни, де футбольний ринок тільки розвивається, то Україна сьогодні має унікальні можливості для створення рентабельних футбольних клубів. Особливо на тлі підготовки нових стадіонів до "Євро-2012", − наголошує Ховеманн.

Палкін погоджується з цією тезою і радить українським менеджерам прислухатися до досвіду європейських клубів. Але при цьому він попереджає, що створення прибуткового клубу є дуже складним завданням і для західноєвропейського менеджменту.

"Навіть життєві реалії Західної Європи, високий рівень розвитку економіки, інтерес публіки до футболу не знімають всіх проблем. Є безліч англійських, французьких, іспанських, італійських клубів, яким до рентабельності ще далеко", − стверджує гендиректор "Шахтаря".

В цілому, проблеми українського футболу і європейського незрівнянні. Якщо до дефіциту в бюджетах західноєвропейських клубів призводить гіперактивність у питанні інвестування в гравців, то бюджети українських клубів сьогодні страждають через слабкий розвиток футбольного ринку і відсутність конкуренції у національному чемпіонаті.

Власники провідних вітчизняних футбольних брендів тільки починають замислюватися над процесами комерціалізації "гри мільйонів". Ще зовсім недавно вони називали свої клуби "іграшками", а зараз гордо називають їх "проектами".

+++

Жестокие развлечения футбольных «фирм»

Сергей Дзех

Poltava.pl.ua

13.01.10

Футбол в Украине сейчас в «отпуске». Впрочем, поговорить я хотел не про этот спорт, а про тех людей, которые его окружают, про болельщиков. Хотя болельщиками тех, о ком буду говорить, называть не принято — это футбольные хулиганы.

В среде молодежи очень модно сейчас себя каким-то образом связывать с хулиганами. «Да, я знаю лидера группировки одной из „фирм“, это мой лучший друг!» — хвалится мне один мой приятель, узнав, что я интересуюсь этой темой. Но тут же предупреждает: «Общаться с тобой никто не будет, они не любят все, что связано с журналистами». Собственно говоря, тогда я не придал особого значения этим словам, подумав, что здесь больше пафоса из известного фильма «Хулиганы зеленой улицы». Но, ближе познакомившись с футболом, я реально и четко увидел оборотную сторону этой замечательной игры. И выглядит она не очень привлекательно для обычных людей — настоящих болельщиков.

Футбольные хулиганы появились в Англии еще в ХІХ веке. Тогда молодежь из бедных окрестностей Лондона и других больших городов устраивала жестокие забавы, избивая друг друга. Мотивировали они это разными футбольными взглядами и убеждениями. С тех пор движение футбольных банд (на сленге — «фирм»), обрело не меньшую популярность, чем сам футбол!

Но давайте рассмотрим, кто же такие футбольные хулиганы с точки зрения обычного законопослушного гражданина.

Футбольные хулиганы — это люди, которые нарушают общественный порядок и свои действия связывают исключительно со своими футбольными пристрастиями. Преступления на почве футбола в основном совершаются до или после матча. Хотя, что именно подразумевается под словом «преступление»? Это безумные драки между сторонниками разных команд, в которых зачастую страдают случайные люди. Почему эти драки происходят? Здесь все просто: каждая «фирма» ставит себе цель, избивая представителей других подобных «фирм», унизить их, показать свое превосходство. Конечно, не в футбольном плане, а в силовом.

Движение футбольных группировок, начиная с английских «забав» ХІХ века, прошло большой эволюционный путь. И если сначала люди дрались просто ради развлечения, то сегодня это стало своеобразной субкультурой со своими правилами и законами.

В странах бывшего СССР также были драки между болельщиками различных команд. Именно с тех времен тянется ненависть между фанатами «Спартака» и «Динамо». Но тогда все происходило по обоюдному согласию враждующих «фирм»: они заранее выбирали место для встречи, а уже на месте начинались «разборки» стенка на стенку. Категорически запрещалось использовать какие либо острые предметы или огнестрельное оружие.

После развала СССР движение хулиганов начало с новой силой развиваться в каждой постсоветской стране по отдельности. Сейчас от этих людей очень серьезно страдает Россия. В этой стране неоднократно случались даже убийства людей, никак не связанных с футболом или хулиганами. Так, года четыре назад в Петербурге был убит подросток, который просто возвращался с футбольного матча домой и не имел никакого отношения к той или иной «фирме»!

В Украине движение футбольных хулиганов пока не так заметно, но! Когда пару лет назад я в Полтаве шел на игру «Ворсклы» с запорожским «Металлургом», мне навстречу попалась группа людей (человек 100-150), одетых в красное. Тогда я подумал, что это просто студенты собрались на какую-то акцию или еще что-то в этом роде. Но, спустя некоторое время, в СМИ появилась информация о жестоких разборках в Харькове между болельщиками «Ворсклы» и «Металлиста». Один из присутствующих на этой драке заснял все на видео и выложил в Интернет. Я посмотрел это видео и понял, кого повстречал в тот вечер в Полтаве! Это были не студенты и не школьники, а футбольные хулиганы. И отличительная их черта — именно красные футболки. В Харькове это также были они, красный цвет ведь не скроешь. Впрочем, тогда ФК «Ворскла» не согласился с тем, что там были болельщики клуба.

И здесь есть правда, ведь эти люди не болельщики и для них футбол не главное! Для них главное — унизить таких же людей, как и они, только придерживающихся других футбольных взглядов. Так что футбол здесь на втором месте. К счастью, в нашем городе движение этих «фирм» развивается не так быстро, как в больших городах страны.

На сегодня полностью сформированы группировки футбольных хулиганов в Днепропетровске, Киеве, Донецке. Однажды журналисты канала «1+1» сделали большой репортаж о приезде московских хулиганов в Киев. Тогда «Динамо» в квалификации Лиги Чемпионов противостояло «Спартаку». Лидер московской группировки уверял, что они приехали не для того, чтобы «разносить» город. Увы, это были лишь слова, и после того матча пострадали обычные люди, которые просто пришли посмотреть футбол. Кстати, законопослушных болельщиков хулиганы называют «кузьмичами».

И опять о Полтаве. Перед игрой за Суперкубок между «Динамо» и «Шахтером» в 2008 году, в Полтаве блуждали слухи, что этот матч может быть сорван некими «футбольными активистами». Слухи эти так ими и остались, но ведь они же были, а дыма без огня точно не бывает!

Да, сегодня Полтава в плане футбольного хулиганства гораздо более спокойный город, чем многие другие, но подобное спокойствие может быть обманчивым. И еще: футбольные хулиганы, зачастую имеют националистические убеждения, а поэтому от них могут очень серьезно пострадать представители других национальностей. Впрочем, это тема уже для другого материала. А нашему городу пожелаем никогда не изведать жестоких разборок между «фирмами».