Резонанс
Виталий Данилов − о пуле, судействе и арбитрах
Антон Светличный
Sport.com.ua
31.12.09
На неофициальной пресс-конференции президента украинской Премьер-лиги, которая прошла в одном из ресторанов Киева, Виталий Данилов подвел итоги уходящего года, рассказал о возможности создания единого телевизионного пула, независимого судейского корпуса, а также обговорил еще массу интересных и животрепещущих вопросов.
О телевизионном пуле
− Я разговаривал с одним из сотрудников телеканала ТЕТ и он меня заверил в том, что с удовольствием отдал бы нам свои матчи. Я разговаривал по этому поводу с руководителями всех клубов и мы сошлись во едином. Не было разговора у меня только с Игорем Коломойским − владельцем «Днепра». Все понимают, что пул должен быть единый. У нас будет новый конкурс, и мы будем рассматривать вопрос нового пула. Я бы не сказал, что это будет тендер, потому что в таком случае ТК «Футбол» предъявит нам справедливые претензии. Для нас главное − сделать так, чтобы транслировались все 8 матчей чемпионата.
У меня состоялся диалог с директором «Первого национального». Мы говорили о том, чтобы они взяли на себя пул, который, например, брал на себя ТЕТ и мы готовы идти на встречу всем каналам. Но ведь надо показывать не только «Динамо» и «Шахтер», но и «Закарпатье» и другие клубы. Где-то будут убытки, но ведь надо идти на уступки. Пока этот разговор ни к чему не привел.
Как будет решена проблема с трансляцией чемпионата в регионах? Вы видите, что ТК «Футбол», который транслирует большинство наших матчей, не стоит на месте. Сегодня они вышли на спутник. Естественно, мы не сможем закупить в регионы и села спутниковые антенны или проложить кабель, но, тем не менее, у людей есть из чего выбирать. Думаю, в дальнейшем мы будем только развиваться. Сейчас ни один канал не может позволить себе трансляцию всех восьми матчей.
О независимом судействе
− Наша следующая цель − это независимый судейский корпус. Скажу вам сегодня впервые, что все документы для создания этого корпуса готовы. В течение 3-10 дней ФФУ способна вывести все формальные неточности и зарегистрировать этот документ. У нас нет препятствий для того, чтобы 10-15 января создать этот корпус. Арбитры весной имеют возможность уже поехать на подготовительные сборы. Главное, чтобы Федерация футбола дала свое добро на этот шаг.
Мы хотим осуществить показ еженедельной передачи, в которой будут детально разбираться судейские ошибки. Также у каждого арбитра будет на руке располагаться датчик, который засвидетельствует о том, сколько он пробежал и сколько работы проделал. Если арбитр не поддерживает физическую форму − то и судить он не будет. Как арбитр вообще может судить, если он приезжает на выезд − а ему предоставляют сауну, отдых и все остальное. На следующий день он с трудом ноги переставляет, не говоря уже о самом судействе.
Я знаю судей, которые брали деньги, − продолжил Данилов. − С моего клуба также. Но когда мы говорили арбитру: «Мы вас отблагодарим, только судите честно». Но понимали, что вторая сторона уже подогрела арбитра. Мне известны схемы, по которым происходит вся эта процедура. Люди подходят с определенной суммой к арбитру, но тот пытается ее увеличить и говорит: «Ваш соперник уже дал больше». Президент клуба требует с тренера, а тренеру надо давать результат − отсюда и имеем коррупционные скандалы.
+++
“Я не называл Хески “черной обезьяной” − Александр Головко
Алексей Павлюченко
Gazeta.ua
12.01.10
Экс-капитан «Динамо» тренирует юношескую сборную Украины
Один из лучших защитников в истории украинского футбола Александр Головко, 38 лет, родился в один день с Валерием Лобановским. Сегодня Головко − тренер юношеской сборной Украины, но разговор с корреспондентом ГПУ шел о звездном прошлом экс-капитана киевского “Динамо”.
− Александр, если бы вас попросили написать сочинение на тему: “Мой Лобановский”…
− Тет-а-тет с Валерием Васильевичем мы общались довольно редко. Был диалог, переходящий в монолог. Я понимал, что перед тобой авторитет и ты не можешь быть прав в споре с ним. Так продолжалось три или четыре года. Мы прислушивались к любому его слову и мнению.
− Лобановский был человек системы?
− Наверное… Его называли диктатором? При этом я никогда не видел, чтобы Лобановский на кого-то ругался. Многие говорили и писали, что Васильич выпивал. Но и пьяным я его тоже никогда не видел. Требовательность − колоссальная! Все это вкупе давало результат. Перелом произошел, когда в “Динамо” появились легионеры. Лобановский уже не мог контролировать какие-то вещи.
− Почему?
− Футбол встал на путь комерсализации. Это нас можно было отправить в “Динамо-2” или в армию. Легионер же показывал контракт и разговор заканчивался. Не всегда сильнейшие выходили на поле. На этой почве случались даже конфликты между президентом клуба и главным тренером.
− Родиться в один день с Валерием Васильевичем − дополнительная ответственность?
− Я этого не чувствовал. Как правило, 6-го числа Васильич делал серьезную тренировочную работу. Мы выходили на пробежку в 7.30 − поздравляли Лобановского, и меня. Потом еще три тренировки. Вечером был легкий ужин, иногда в Руйт прилетало руководство. Цветы, торт − не более того. А на следующий день нам устраивали выходной…
− Андрей Шевченко приехал в “Милан” абсолютно подготовленным для игры в Серии А. Это заслуга Лобановского?
− Функционально и психологически его подготовил Васильич. А заиграть бы Андрей мог, на мой взгляд, абсолютно в любом чемпионате. Такому футболисту, как Шевченко, нужен был такой тренер, как Лобановский. Хотим мы этого или нет, но нашу звездную команду собрал Йожеф Сабо. Однако ему не хватило именно харизмы, которая была у Лобановского.
− Правда, что за полгода до отъезда в Италию у Андрея появился телохранитель?
− Уделяли внимание персоне Шевченко. А почему, собственно, нет? Сами помните, какое было время − лихие 90-е... Простите за сравнение: машину стоимостью миллион долларов никто не оставит на улице? Правильно? А сколько давал “Милан” за Шевченко?
− Амплуа стоппер десять лет назад трактовалось иначе, чем сегодня. Вам приходилось выполнять функции персональщика, “цербера”…
− … Морьентес, Янкер, Хауге. Против кого только не приходилось играть. Персональная опека имела массу особенностей. По сути, это игра один на один. Тяжелее всего пришлось с Ульфом Кирстеном из “Байера”. Он постоянно пласировал в офсайде, а затем вырывался словно ртуть.
−Случались и конфликты, даже за пределами футбольного поля?
− Были и плевки, зацепы, захваты, оскорбления. Впрочем, все это можно перенести. А вот главное оскорбление для нападающего, если он уходил с поля без гола. Я по натуре достаточно спокойный человек. После игры всегда готов пожать руку своему визави.
− Хески из “Ливерпуля” − отдельная история?
− Слово “fuck” любой понимает, без переводчика. Когда же такое говорится о моей матери − я сразу бью. Перепалка случилась в тоннеле, ведущему в раздевалку на “Энфилде” (“Динамо” уступило 0:1 “мерсисайдцам” в групповом турнире Лиги чемпионов-2001/02). Через несколько дней позвонил администратор “Динамо” Чубаров и сообщил, что мне “впаяли” двухматчевую дисквалификацию.
− Расизм “шили”?
− По словам Хески, я его обозвал “черной обезьяной”. Откуда это всплыло? Будем называть вещи своими именами − под личиной борьбы с расизмом прячется много негодяев. Почему темнокожие могут спокойно нас обзывать?
− Типичная история из серии Зидан − Матерацци. Француз для вас после финала ЧМ-2006 герой или антигерой?
− По футбольным законам, Зидан однозначно подвел команду. Но назовите мне футболиста лучше Зидана за последнее десятилетие? По-другому он не мог поступить. Нормально, по-мужски! Я согласен, что не зря же придумали законы и мораль, чтобы подавлять наши инстинкты, но иногда они прорываются.
− Мы вспоминали “Ливерпуль”, а ведь с тем же Хески могли играть в одной команде. Почему не удалось перебраться из Киева на родину “Битлз”?
− Я ехал в Ливерпуль выбирать себе дом. Общался с тренером Жераром Улье. Однако быстро понял: я один из четырех кандидатов, приехавших на просмотр. Начался торг. Камерунец Сонг стоил 2,5 миллиона долларов, мне хотели продать за 8(!). На тот момент − это не цена для центрального защитника! Вернулся в Киев. Лобановский отправил узнавать мое настроение Игоря Суркиса. Было неприятно, но я справился. Думал, не уехал сейчас − уеду в другой раз.
− Получилось поехать лишь в Китай? Об этом ли мечтал капитан киевского “Динам” и сборной Украины?
− Меня хватило на три месяца быть футболистом киевского “Динамо”, а потом превратился в “нашего” легионера, стал снижать к себе требования. На тот момент я хотел играть в футбол. Вернувшись же в Киев, услышал от Сабо (в 2005-м Йожеф Йожефович тренировал “Динамо” − прим. ГПУ): “Саша, а ты еще в футбол играешь?”. На этом моя динамовская эпопея завершилась.
− Прошлым летом главный тренер “Динамо” Валерий Газзаев назначил капитаном Артема Милевского. Вам повязку вручал Лобановский?
− Нет. Ребята тянули бумажки. У Лобановского была позиция, что капитана должна выбирать команда.
− Капитан − это обязательно формальный и неформальный лидер в одном лице?
− Необязательно. Капитан, прежде всего, − очень ответственный человек.
− Приходилось пользоваться “служебным положением” и кого-то ставить на место?
− В какой-то момент Каха Каладзе начал ставить себя выше коллектива. Собрались мы всей командой в ресторане. “Каха, добивайся своей цели, но не за счет нас,” − сказал я на правах капитана.
− Каладзе понял?
− Безусловно! Вернувшись через несколько месяцев из Милана в Киев, он накрыл “поляну” и поблагодарил за урок.
+++
Буряк: Писали, що «Мілан» зацікавився Ярмоленком. Просто сміх...
Микола Васильков
Champion.com.ua
05.01.10
Екс-тренер збірної України та київського «Динамо» Леонід Буряк в інтерв`ю «Чемпіону» розповів про сильні сторони українських клубів, чому у нас з`являється мало «зірок», і скільки тренерів залишилося в українському футболі.
Про рівень українського футболу та конкуренцію в збірній
«Я вважаю, що в Україні футбол став трохи гірше. Ми абстрагуємося від успіхів «Шахтаря», «Динамо» і збірної... Сама по собі ліга, вона стала гірше, і нам не вистачає топових команд, хоча повинно бути ще команд 5-6, які могли б скласти конкуренцію київському «Динамо», і в цьому плані дуже складно цим клубам «Динамо» і «Шахтарю» після чемпіонату України грати на європейському рівні в Лізі Чемпіонів і в Лізі Європи.
У нас є проблеми усередині чемпіонату, а тому й у збірній... Центрального захисника Михалика можна використовувати і як опорного півзахисника. Конкуренція за право грати в збірній з'явилася, але вона недостатньо висока. Є універсальні футболісти, їх частіше використовують. Але збірна не та, яка була при нас, при Лобановському, при Сабо... Ми по часточкам збирали тих людей, які можуть грати відбіркові ігри світу, чемпіонату Європи.
Зараз ситуація трохи краще, але в принципі нам не вистачає команд рівня «Шахтаря», «Динамо». Тільки тоді все буде рости, коли з'явиться жорстка конкуренція.
Про силу грошей
Ті фінанси, якими оперують «Динамо», «Металіст», «Шахтар» − це колосальні гроші для України, але для Європи -бюджети київського «Динамо» або «Шахтаря» − це не колосальні кошти. Якщо є проблеми у селекції київського «Динамо» і «Шахтаря», то тому, що не кожний футболіст поїде в Україну.
А проблеми інших клубів значно глибше, у них немає імені, немає особливих грошей, немає тих зарплат, які хочуть отримувати гравці. «Шахтар» пішов іншим шляхом тільки тому, що мав можливість вкласти величезні суми у свою інфраструктуру. Тепер, вони можуть дозволити собі зробити запрошення гравцю, який уже грає, скажімо, в Іспанії й має контракт на мільйон.
Ти плати йому більше, він приїде, кине все й приїде. Середні клуби не можуть так робити. На рівні України вони досить успішні, я маю на увазі матеріальні цінності, у них є якісь гроші, але вище замахнуться на щось − це потрібно брати футболістів іншого рівня. Тому що команда, що займає 3 або 4 місце 0:4 програє «Динамо» чи «Шахтарю».
Звичайно, і я чекаю, коли «Дніпро» буде в цій когорті топ-команд, коли Харків буде в цій групі... Але цього мало. Ми знову ж нарахували 4 клуби, а їх повинн бути хоча б вісім, як у Росії.
У Росії немає прохідних ігор, є якісь аутсайдери, а все інше − це досить рівні команди, а якщо є опір, є такі протистояння, тоді увесь футбол рухається вперед.
Про легіонерів
Ми завжди хотіли, щоб приїхав сюди серйозний футболіст грати. У київському «Динамо» ми зіштовхнулися із цією проблемою, тому що не для кожного футболіста мотивація − гроші.
Є Франція, є Італія, є Німеччина, у них до нас апріорі, упереджене ставлення. У деяких країнах є таке негласне правило, якщо ти їдеш у Східну Європу, у Росію або Україну, тренери збірної від тебе помаленьку відмовляються.
Так було у Бразилії, я знаю точно. Але зараз, можливо, воно все змінюється. Кожна команда повинна спиратися на 3-4 футболістів високого рівня, можливо легіонерів, якщо вже запрошують таких футболістів, для того, щоб наша молодь, українські футболісти, навколо цих майстрів росли й вчилися чомусь. А привести якогось там з Хорватії або із Сербії й Чорногорії, когось, хто не краще й не гірше, ніж наші футболісти, то я не бачу сенсу в цьому.
«Шахтар», звичайно, тягне вперед наш футбол, природно, за ті контракти, які може собі дозволити Рінат Леонідович. Футболісти кидають усе й приїжджають у Донецьк. І там у команді все гаразд.
Як кажуть, покажіть мені, яка у вас середня лінія, і я вам скажу, що це за команда. Луческу дуже досвідчений тренер, у нього дуже гарна середня лінія, грають в захисті українські футболісти. Ну винесли м'яч на 60 метрів, ну й винесли, мізків особливих не требаю А от у середині щось створити наші не можуть.
Там інші картинку роблять і картинку непогану. І так завжди було й з усіма командами. У нас у свій час була 75-го року команда, так у нас була одна з найсильніших європейський середніх ліній, усі були заряджені на атаку, у середньому всі дуже багато забивали. Колотов був член клубу Федотова, я потрапив у члени Клубу Федотова. Верємєєв і Мунтян, були на підході до клубу. Центр поля вирішує все у футболі, як не крути.
Про Шевченка та його амплуа в «Динамо»
От зараз кажуть, що в «Динамо» у півзахисті грає Шевченко. Але я б посперечався із цією думкою. Хіба Шевченко плеймейкер, хіба він може дуже тонко зіграти й виконати якусь передачу врозріз? Це покликання повинно бути. Шевченка знають як форварда, і він повинен усе робити, що робить нападник. Тому що, якщо Шевченко йде з позиції центрального нападника, він за собою ту групу людей тягне, яка з ним грала, а це можуть бути 2-3 центральних захисника. Вони усі йдуть за ним, і тоді середня лінія грає 8 проти 4, і це, природно, надає колосальну перевагу.
Кожна людина повинна займатися своїми справами на полі, але завжди київське «Динамо» відрізнялося раціональністю. І тут, у принципі, було ясно, що якщо приходить Шевченко, то хтось із молодих футболістів втратить місце в основному складі. От не стало Алієва, Корреа...
Але що значить плеймейкер? У сучасному футболі дехто вже відмовився від цих речей, хоча це й ключова позиція. Якщо є такий футболіст у команді, то, зрозуміло, простіше грати.
Про «блат» у футболі
Якщо головний тренер визначає кістяк 25 людей, а якийсь футболіст не попадає в ці 25, то сенс цього футболіста тримати в клубі пропадає. Тому що мотивація у футболіста падає. Але я знаю багато випадків, коли починають спілкуватися з таким футболістом, а він не хоче йти, він прагне грати в дублі, він хоче за будь-яку ціну залишитися, адже розуміє, що це благополуччя, що це все стабільність, що гроші йдуть.
Така ситуація погана для команди й для гравця, і тому я вітаю трансфери футболістів, якщо вони не проходять в основу й сидять на лавці. Багато просто не хочуть із Києва їхати, але тоді значить треба щось робити, треба додавати, на тому багажі, який у них є, грати в основному складі складно. Тому що це треба на голову сильніше грати за футболіста, який зараз виступає в основному складі.
Таким молодим футболістам як Алієв варто ставати чоловіками. Мені не подобається, що багатьох футболістів за те, що вони українські, роблять гравцями основного складу.
Про Ахметов та його організаторські здібності
Багато в чому потрібно повчитися веденню справ у Ріната Ахметова. Адже, щоб щось виграти, варто в чомусь розбиратися. Він став уже досвідченим президентом, це не той Ахметов, який був там 6-7 років тому. Це людина, яка вже пожила у футболі, він знає тренерську ціну, йому усе як на долоні видно.
От продав він Чигринського в «Барселону». Чигринський грає зараз в «Барселоні», начебто він усе життя й грав там. У будь-якому разі, немає ні боязкості, ні страху, у нього є виконання, у нього є довгий пас, у нього є удар − це всі задатки, які потрібні в європейському футболі. Він виростив зірку, такого футболіста, на якого є попит. Зараз багато тренерів звільняють не через результат, їх прибирають, тому що немає видовища.
Зараз хочуть залучити на трибуни людей, щоб люди отримували задоволення, щоб люди платили гроші за квитки. А люди хочуть шоу, а шоу хто може зробити? Ті виконавці, які перебувають на полі. Тренер шоу не робить, він може тактику поставити, він може запропонувати план на гру, він може пропонувати, але це все реалізовувати потрібно. А реалізація за футболістами, за ними є майстерність, досвід, нестандартні рішення.
Нашим багатьом футболістам, когд вони приїжджали на перегляди, то швиденько від них відмовилися, тому що вони грають у футбол, який мало цікавий у Європі. А от візьмемо Чигринського. Перше − це те, що він не дуже швидкісний футболіст для цієї позиції центрального захисника, але знову ж це мистецтво Чигринського, як і будь-якого футболіста, щоб свої слабкі сторони приховати. Він грає успішно, значить він знайшов ту гру, яка до мінімуму зводить прояв швидкісних якостей.
Про ціни на гравців у сучасному футболі
Я, напевно, маю однакову думку, що й Алекс Фергюссон, що нинішні ціни на футболістів − це божевілля. Ці гравці стільки не коштують. Нас адже теж у свій час намагалися запросити на Захід, навіть заїкалися про якісь гроші, але це був зовсім інший порядок сум. Але тоді мова взагалі не йшла про те, що хтось може виїхати.
Якось у свій час заїкнулися про мене, про Блохіна, коли ми були на турнірі в Мадриді, і там «Реал» грав. Ми все це в жарт перевернули, але потім були серйозні в нас проблеми... Тоді навіть говорити й думати про це не можна було, тому що це ще й Блохіну, напевно, і мені пощастило, що коли ми закінчували кар'єру, то поїхали в якісь там країни, десь ще пожили й пограли.
Про вихованість та «силу мата»
А зараз і тренерів теж купують за астрономічні суми. А в нас, які в Україні тренери? По чому їх можна купити або продати?! Чи знайоми я з Гамулой? Я грав в «Динамо», він в «Зорі» грав у свій час, і Заваров там був, вони дружили... Я не знайомий так персонально, але природно знаю, хто це Гамулаю Знаю, де він працював, це ж було наше покоління. Але це вже не смішно, те що він зараз робить.
Знаєте... Я думаю, що все-таки це публічна людина, це педагог, насамперед , він не має права говорити про ті речі, про яких він говорить там з екрана телевізора. Є діти, які це дивляться... Я, взагалі не розумію, як люди можуть у присутності своїх підопічних лаятися, ображати матом. Ти стаєш на рівень цих людей і потім із цих людей запитуєш. І одного прекрасного дня до тебе повернеться цей футболіст і так само відповість, ну ви ж так розмовляєте зі мною, чому я з вами так не можу говорити?
Наші футболісти після такого хіба можуть вирости в зірок? Вони можуть поїхати грати в серйозний клуб? Чигринський − виключення. А так тільки чутки газетні з'являються. Не більше.
Писали, що «Мілан» зацікавився Ярмоленком. Просто сміх. Так якби «Мілан» хоч натякнув на інтерес, то цей футболіст уже через два дні був би в них там на базі на перегляді. Але, що він робити в Мілані буде?
Зараз віддали російського півзахисника Жиркова в «Челсі», ну й що? Хтось від цього щасливий? Грав він до цього за збірну, а тепер − це вже інший Жирков. А що це значить? Усі наводять приклад Шевченка, але це коли було, до того ж, він геніальний футболіст, він суперфутболіст. Але коли в людини немає ігрової практики, він стає простим футболістом.
Про Гавранчіча та Кутузова
Треба не сидіти, а грати! Зараз кажуть і пишуть, що Хачеріді, Ярмоленко, Михалик, Мілевський − усі в «Мілан». Тільки, що в «Мілані» тоді будуть робити ці футболісти? У свій час приїхав «Мілан» у Білорусь, дивляться, у БАТЕ грає Кутузов... Він відіграв з ними більш-менш добре. Галліани поставив запитання: що це у вас за футболіст, скільки коштує? Ну, йому й кажуть: ну Кутузов такий-то... А ви хочете його продати? Так! Так ми його заберемо. А ті почали: скільки ж сказати? Вони сказали суму, той каже: дайте чекову книжку. Прямо на плечі їм розписався. А білоруси потім у шоці, а чого ж стільки мало сказали?
Для великих команд 2-3 мільйона це не гроші, вони все вкладають для того, щоб на перспективу було. А потім вони віддадуть завжди за ці ж гроші гравця. Клуб не програє, а от гравець може. Так і Кутузов − поїхав випадково, гроші якісь заробив, і що? Він виріс у великого гравця?
У нас багато у свій час говорили про те, що Гавранчіча хочуть купити, що з «Динамо» гравець піде з великим контрактом! Але в цьому була, як мінімум половина пліток, 50% пліток, і тільки 50% реальності.
Я особисто займався Гавранчічем, і жоден пристойний клуб його не хотів купувати. По-перше, потрібна ще згода футболіста, а він одержує якісь гроші в київському «Динамо», і про такі суми, взагалі, мова не може йти в іншому клубі. І футболіст відмовляється, і жоден президент його не змусить продати, якщо в нього є контракт.
У «Динамо», на жаль, так часто було. Жодна команда Гавранчіча купувати за ті гроші, що він коштував, не збиралася, і платити йому ту зарплату, що він одержував у Києві, теж не збиралася. Це все маячня, я був у команді, ні про яку «Фіорентину» ніякої мови не йшло. Це самі агенти, які з Югославії, сюди давали телеграми, але це фікція, ніхто ніяких 7 мільйонів за Горана не пропонував.
І я розумію, чому Йожеф Сабо зараз так із цього приводу нервує, так висловлюється. Це Богом скривджені люди, вони вміли у 10 раз більше, ніж усі інші, але тоді час такий був, і все що в них було, у них відібрали: здоров'я, гроші... Вони були суперові футболісти, якби зараз цей увесь талант на поле, то тоді б дійсно прогриміло кілька трансферів.
Про нове покоління тренерів
Зараз у нас уже нове покоління тренерів, Сабо більше немає, тепер на авансцені молоді хлопці: і Калитвинцев, і Литовченко... І правильно, як можна сліпо працювати по Лобановському?
Неможливо по ньому сліпо працювати... У свій час, колись Мунтян починав після футбольної кар'єри в СКА (Київ) працювати тренером, і приїхав по методу Лобановського працювати. Люди ходили за сітку трималися, тому що якщо вони б руки відпустили, то упали б там.
Я, звичайно, на 70% на 80% того, що він робив, теж практикую. У мене є конспекти його рукою написані, величезні такі пачки, по організації, по підходу, як поводитися з підлеглими, як спілкуватися з журналістами, тренувальний процесс... Але що із цього процесу винести, дати 5 серій або 3 серії, яку начинку зробити − звичайно, повинен тренер вирішувати.
Те, що робив Лобановский − це неможливо повторити, тоді вже зібралися обрані люди, які виносили на собі по 3 тренування на день. Те, що ми робили, я впевнений, жоден футболіст не зробить зараз, кине й не задумається. Там люди в непритомність падали, людей приводили до пам'яті, тому що були архінавантаження. Метою було довести все, що є, до автоматизму, і природно, якщо ми програємо в майстерності, ми повинні придушити своїми кондиціями.
Адже ми ніколи не будемо грати так, як бразильці.. Ми ніколи не будемо робити те, що роблять на Заході. Потрібно вміти протиставити їм те, що в них є слабким місцем − атлетизм, витримку, колективність.
Хоча й вигравали наші команди. «Шахтар» вигравав, «Зеніт» вигравав, ні в чому не програючи «Манчестеру», і це футбол. Я вам розповім мільйон парадоксів із цього приводу.
Раніше ж не було чартерних рейсів. Летимо в Ташкент, 50 градусів у Ташкенті, затримка рейсу, усю ніч люди сидять, не сплять, повний зал − затримка рейсу. І прилітаємо за 2 години до гри в Ташкент, ідеш у душ, обмиваєшся, витираєшся, виходиш на матч й кращу гру свою граєш. 4:0 розриваєш цей Ташкент.
Тепер інший приклад: «Динамо» (Київ) − «Борусія» (Менхенгландбах)... за 10 днів усіх закривають у Конча-Заспі, нікого не підпускають, ні дружин, ні друзів, телефоном не дають користуватися... По 3 тренування на день, усі аж дзенькають! Виходимо − мильна бульбашка, доторкнешся − лопнула і все. От це все і є футбол.
+++
Юрій Калитвинцев: «Не варто було очікуватии дива»
Анатолій Волков
Український футбол
12.01.10
Динамо− 2»дещо незвично для вболівальників посідає після першого кола лише дев'яте місце. Втім, не радіти тому, що середній вік команди не сягає й 19 років і під опікою Калитвинцева й Литовченка не було жодного легіонера, не можна. До того ж, команда залишила після себе досить непогані спогади, адже намагалася грати на своєму максимумі кожну гру.
Інша справа, що максимум у неї поки що не той − не обросли ще кістки м'язами в хлопців, як казав футбольний класик про брак досвіду в молодих виконавців. Про перспективи юнаків і підсумки першого кола погодився розповісти Юрій Калитвинцев. До речі, на відміну від Ген-надія Литовченка, який незадоволено вимкнув свій телефон після першого ж запитання... Що ж, спишемо на втому й заклопотаність, адже підготовка в киян з четвертого числа (була) в самому розпалі.
− Недавно саме в інтерв'ю нашій газеті ви говорили, що переросли рівень дубля «Динамо» та юнацької збірної України. В «Динамо-2» ви, до того ж, працюєте в тандемі з Геннадієм Литовченком. Це, мабуть, ще одна проблема для вас?
− Яка тут може бути проблема, якщо ми вже три роки працюємо разом? А щодо тих моїх слів, то це справді так. Я обов'язково робитиму висновки і щось вирішуватиму (нагадаю, що в передноворічному інтерв'ю Юрій Миколайович сказав, що переріс рівень «Динамо-2», але жодних конкретних пропозицій поки що до нього не надходило. − Авт.).
− Коментуючи підсумки першого кола та його дострокове закінчення, ви заявили, що прикро зараз йти у вимушену відпустку, адже команда лише зігралася й незабаром мали прийти хороші результати. З іншого боку, в команди з'явилося більше часу, аби підготуватись до змагань. Можна чекати від «Динамо-2» лише прогресу з початком другого кола?
− Сподіваюсь, що так воно й буде, адже хлопці вже зрозуміли наші принципи, й кожен знає, що від нього вимагають на полі. До того ж, ми вже не один день з ними працюємо, тому, думаю, хоча б маленькими кроками, але ми будемо рухатись вперед.
Я чекав гіршого
− Чим ви й Геннадій Литовченко залишилися незадово-лені після першого кола?
− Мені дуже важко в чомусь докоряти підопічних, адже велика група гравців тільки-но перейшла з дитячого футболу в дорослий. І одразу в першу лігу. Та можу вам сказати відверто, я чекав гіршого. Звісно, в першому колі могли виступити й краще, але все поки що йде за планом. Не варто було очікувати дива, адже потрібен час, аби адаптуватися в дорослому футболі.
− Мабуть, найнеприємні-шою згадкою першого кола є поразка від ПФК «Севастополь» з рахунком 0:5?
− Зовсім ні! У нас тоді з різних причин не було великої кількості гравців, а тих, хто був, ми навіть не всіх на ім'я знали! Хлопці вийшли й зіграли на своєму рівні, хай і не на максимальному й невисокому. Звісно, рахунок 0:5 − це занадто, але ми навіть на нічию не заслужили в тому матчі.
− Можливо, після цієї поразки ви почали якось інакше оцінювати силу своїх гравців, чи ця поразка була просто непорозумінням?
− Ні, ми що очікували, те й побачили на футбольному полі. Тому жодних кардинальних змін не було. Та гра закінчилась цілком логічним результатом, хоча, повторюсь, рахунок міг бути й меншим. Утім, 0:3 суті б не змінило. Нічого страшного не сталося, тому не варто робити такий акцент на тому матчі. Одразу зробили висновки й рухаємося тільки вперед.
− Ви бачили ПФК «Севастополь» на власні очі. Команда готова, щоб грати в прем'єр-лізі?
− Можу лише сказати, що команда дуже цікава, думаюча, віддає перевагу атакувальному футболу. А готова чи ні − сказати не можу.
− У ваших підопічних буде досить насичене друге коло, втім, ви заявили, що для ди-намівської молоді кожна гра − свято. Це й справді так чи певною мірою жарт?
− Я це говорив цілком серйозно. Краще грати вдвічі частіше, ніж тренуватися двічі на день. Тому свят у нас буде в другому колі значно більше. А як вони будуть для нас закінчуватись − побачимо згодом.
− Артем Кичак, говорячи про підсумки першого кола, вважає, що «Динамо-2» нікому не поступалося за грою. А ви як вважаєте, адже результат не досить вдалий − лише дев'яте місце?
− Якщо не брати до уваги гру проти ПФК «Севастополь», яка є винятком, то ми показали десь кращу, десь гіршу гру, але я згодний з Артемом. Причиною програних ігор зазвичай були власні помилки через брак досвіду і майстерності. Але ми справді пристойно виглядали впродовж першого кола. У нас підібрався хороший, боєздатний колектив, в якого попереду я бачу непогані перспективи.
− До речі, щодо браку досвіду: важко працювати з однією із наймолодших команд серед всіх професійних в Європі, адже середній вік гравців «Динамо-2» не перевищує 19 років?
− Важко. Адже хлопці часто не знають, здавалося б, простих й елементарних речей. їм постійно доводиться все розповідати в подробицях. Але коли бачиш результат цієї важкої праці, то стає приємно на душі. Втім, повірте, в нашого тренерського колективу дуже багато роботи, якунепови-нні виконувати наставники команд майстрів-професіоналів.
Владислав − син тренера Калитвинцева лише вдома
− Неодноразово чув від одного колишнього «динамівця», що ваш тренерський тандем не часто ставить у склад Владислава Калитвинцева, який вже нібито готовий до рівня першої ліги, через етичні міркування з огляду на інших гравців. Ви відчуваєте певний дискомфорт у цьому плані?
− Владислав − син тренера Калитвинцева лише вдома, а в розташуванні клубу він такий самий, як і всі, незалежно від прізвища. Хоча в цьому сезоні Влад відіграв чимало ігор. Він ще дуже юний (хлопець 1993 року народження й відіграв у першому колі дев'ять неповних ігор. − Авт.), тому як тільки ми бачимо, що він заслуговує грати − він грає. Якщо ж знижує до себе вимоги − ні.
− До речі, Парцванію й Калитвинцева-молодшого Валерій Газзаєв планує взяти на збори з першою командою. Як вважаєте, хлопці готові витримати великі навантаження Валерія Георгійовича? Скажімо, Бельгазуані попередні збори не витримав...
− їм буде дуже важко. І незалежно від підсумків цих зборів − повернуться вони в «дубль» чи залишаться з основою, ці гравці зроблять величезний крок, аби потрапити до першої команди. Хлопці зрозуміють, що таке дорослий футбол, поспілкуються зі старшими футболістами і просто відчують атмосферу основного складу «Динамо». їм це в будь-якому випадку буде корисно для подальшого розвитку.
− Що будете радити хлопцям, у першу чергу?
− Виконувати настанови тренера − не більше й не менше. На передсезонних зборах саме це і є головним. Не можна розслаблятися, і треба працювати на максимумі.
− Тепер щодо воротарської позиції: Артем Кичак виходив на поле часто − 10 разів. Утім, і Рудькові ви дали змогу пограти. У кого з них, на вашу думку, кращі шанси стати в майбутньому класним голкіпером?
− У нас два голкіпера однакові за класом. Починав грати частіше Артем, але потім і Рудько чимало грав, тому з початком другого кола все може бути навпаки. Перспективи в них справді чудові, адже, окрім того, що вони обоє талановиті, в них ще й здорова конкуренція. Тому, мабуть, цифри тут недоречні, бо вони однаково хороші воротарі.
− З четвертого січня ко манда зібралась на базі. Як проходить підготовка?
− Нам не заважає погана погода, яка заполонила терени України, адже ми тренуємось у манежі. Головне, що всі футболісти здорові й рвуться в бій.
− Кубок Співдружності проходитиме в манежі, і це дещо травмонебезпечніше для гравців, ніж гра на натуральному покритті, п'ятеро футболістів 1992 року народження поїхали зі збірної, яка виступала на Кубку Гранаткі-на, дехто поїде на збори з першою командою. Чи не стане цей турнір певною накладкою для команди?
− Ні в якому разі. Якби ми не поїхали на Кубок Співдружності, то брали б участь у традиційному турнірі Макарова, який теж проходить у манежі. У нас є достатня кількість гравців, серед яких ми оберемо найкращих для поїздки в Росію. До того ж, покриття зараз роблять якісне, тому з цього приводу я не переймаюсь.
− У «Динамо-2» немає жодного легіонера. Натомість під керівництвом Мунтяна в молодіжному складі грають Теміле й Суарес. Тобто, це не принципово для «Динамо», якщо говорити про молодь?
− Зовсім ні, адже, скажімо, в другому колі ті ж Теміле й Суарес можуть грати за дубль під моїм з Литовченком керівництвом. Це просто так вийшло, що зараз у нас лише українці − в складі.
− А яка з команд у структурі «Динамо» вища за рангом − «Динамо-2» чи молодіжний склад під керівництвом Мунтяна?
− Це неетичне запитання. Я на нього не відповідатиму.
У дубля й молодіжного складу завдання однакове
− Ну, скажімо, якщо добре себе проявить хтось із гравців вашої команди, то його відправлять на підвищення до Мунтяна в молодіжну команду?
− Скажу лише, що в дубля й молодіжного складу завдання однакове − щоб футболісти зростали до рівня першої команди.
− Найвища оцінка дій тренера молоді − коли він делегує футболістів до першої команди. Особливо з приходом Газзаєва ви з Литовченком і Мунтян робите це постійно. В чому секрет? Це курс Валерія Георгійовича?
− Це заслуга Мунтяна, Литовченка й Калитвинцева.
− За які місця в другому колі боротимуться ваші підопічні?
− Турнірних завдань ми перед гравцями не ставимо. Відштовхуємось від їхнього юного віку, а пріоритетним є інше: найважливіша гра − наступна.