Футбольная жизнь в зеркале СМИ

11.01.2010 13:07

Интернет

ЕВРО-2012

Укрзалізниця будує базу до Євро-2012

Euro2012.ukrinform.ua

28.12.09

Південна залізниця побудує сучасну спортивну базу для другої команди, яка виступатиме в Харкові на Євро-2012. Існуючу базу відпочинку «Соняшна» мають внести до Державної цільової програми підготовки до Євро-2012, що дасть можливість зробити необхідну добудову.

Вже зараз «Соняшна» має футбольне поле, автономне енерго− і водопостачання, сучасну котельну. Крім того, вже зведено сучасну будівлю готелю на  п’ять зірок і реконструюється мотель, який з часом стане тризірковим. «Крім цього, на території бази буде споруджено два басейни, які після закінчення Євро-2012 стануть основними для підготовки олімпійської збірної України з синхронного плавання. У таборі «Соняшна» площа близько 70 гектарів, і є місце для розміщення відповідної інфраструктури, зон відпочинку і т.п.», − повідомив начальник Південної залізниці Віктор Остапчук.

На сьогодні база відпочинку, яка знаходиться за 20 хвилин їзди до центру Харкова, вже приймає спортсменів. Там постійно живуть гравці футзальної команди «Локомотив», а також колективу ветеранів. А в лютому 2010-го року там будуть розміщені команди-учасниці чемпіонату України з футзалу.

Ідея долучити цю базу до інфраструктури Євро-2012 була запропонована місцевою владою. Губернатор Арсен Аваков і заступник голови облдержадміністрації Сергій Стороженко вважають, що «Соняшна» гідна прийняти учасників чемпіонату: «Тепер ми вирішуємо питання про те, щоби даний об'єкт було внесено до державної програми, і повним ходом розгортаємо роботи», − сказав керівник області.

За словами Арсена Авакова, генеральний директор «Укрзалізниці» Михайло Костюк і Віктор Остапчук підтримали пропозицію керівництва Харківської області створити базовий табір для другої команди-учасниці Євро-2012 на одній з баз відпочинку Південної залізниці.

+++

Гостей Евро-2012 будут селить в гостиницы вузов, предварительно выселив оттуда студентов

Proua.com

29.12.09

Во время проведения финальных матчей Чемпионата Европы по футболу гостей Евро-2012 будут селить в гостиницы и общежития, принадлежащие харьковским вузам и соответствующие требованиям УЕФА. Для этого до 6 июня 2012 года из них временно выселят всех студентов. Об этом сообщил вице-губернатор Сергей Стороженко, передает корреспондент Харьков.proUA.com.

«Все вузы Харькова будут задействованы. Наша задача − быть готовыми разместить до 50 тысяч человек» − сказал Стороженко.

+++

На Тернопільщині засуджених залучатимуть до підготовки проведення „Євро-2012”,

Ostro.org

29.12.09

Затверджено заходи щодо державної підтримки установ кримiнально-виконавчої служби Тернопільської області та залучення їх до виконання державних замовлень, цільових програм у 2010 році, − повідомили «ОстроВ» в прес-службі Тернопільської ОДА.

Заходами передбачено надавати обсяги робіт установам кримінально-виконавчої служби та залучати засуджених до оплачуваних робіт при виконанні програм з підготовки туристичної інфраструктури області до проведення в Україні чемпіонату світу з футболу „Євро-2012”, залучати виробничі потужності підприємств виправних колоній до виконання програм щодо покращення будівництва об’єктів житлово-комунального і соціального призначення на території області.

Районні державні адміністрації, виконком  Тернопільської міської ради повинні передбачити у місцевих бюджетах фінансування регіонального замовлення для виправних колоній області в сумі не менше 15 тис. гривень на рік в кожному районі області.

Головне управління економіки облдержадміністрації має затвердити номенклатуру, обсяги продукції та фінансування регіонального замовлення для виправних колоній області на суму 220 тис. гривень, а головне  управління  агропромислового  розвитку,  управління  житлово-комунального  господарства облдержадміністрації − сприяти отриманню замовлення на пошиття спецодягу для  підприємств області та комунальних підприємств у Збаразькій виправній колонії № 63 на суму 50 тис. гривень.

Передбачається залучати виробничі потужності установ кримінально-виконавчої служби до виробництва  тротуарної плитки, бруківки, виготовлення для комунальних організацій та підприємств області господарського інвентаря (лавки для паркових зон, сміттєві урни), меблів − для закладів охорони здоров’я, освіти і науки, соціального захисту населення тощо.

+++

2012: Два шанси України

Марта Гартен

Zik.com.ua

28.12.09

Терміни можливого внесення українських дерев’яних церков до Переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО вималювалися після робочої наради з питань підготовки спільної транскордонної номінації «Дерев’яні церкви українських і польських Карпат» у львівському палаці Потоцьких.

Васюника Церкви не дочекалися

Очікуваного віце-прем’єра України Івана Васюника, який мав головувати на робочій нараді у Львові, ніхто 23 грудня не дочекався, хоча на дверях палацу Потоцьких і досі висить плакат із зазначенням його участі у нараді щодо внесення українських дерев’яних церков до Переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

За Васюника цю місію виконав заступник міністра культури і туризму, президент Українського національного комітету ІКОМОС Микола Яковина, який подякував представникам адміністрацій Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей Західної України, чиновникам обласних управлінь культури і туризму, охорони культурної спадщини, МНС та іншим, які взяли участь у нараді, спільно організованій Мінкультом, Мінрегіонбудом, ІКОМОСом, НДУ «Львівська Політехніка», Міжнародним центром охорони культурної спадщини в Жовклі та ЛОО УТОПІК.

«Цю нараду за дорученням віце-прем’єра Васюника ми планували давно. Звісно, його особиста присутність набагато додала б ваги нашій зустрічі й у дечому б пришвидшила процес транскордонної номінації українських дерев’яних церков для подання до внесення у Список світової спадщини ЮНЕСКО. Завтра я подам доповідь віце-прем’єру із дорученнями для міністерств та інших відомств за наслідками нашої наради», − пообіцяв Микола Яковина, відкриваючи засідання.

Державні інституції демонструють недолугість

За словами Миколи Яковини, відколи Україна ратифікувала конвенцію 1972 року про захист спадщини, вона зрозуміла, що перебувати у Списку ЮНЕСКО почесно й відповідально. Якщо порівнювати культурну спадщину України та кількість її об’єктів, що вже зарахована до списку ЮНЕСКО, то можна зробити висновок, що наша робота загальмувалася.

У Списку тільки Львів, Софія Київська та Печерська лавра (з інших міждержавних об’єктів, однак не архітектурних пам’яток − геодезична дуга Струве та букові праліси Карпат). Для порівняння: Словаччина внесла 7 пам’яток (із них три наші церкви!), Польща − 13, Росія − 22. Хоча у списку попередніх пропозицій ми маємо 14 об’єктів, із них про 4 мова йде від 1989 року!

Але за останній час не відбулося жодної наукової конференції, не напрацьовано досьє на пам’ятки, не затвердилися Генплани міст. Тому невідомо, коли дійде черга до номінації Кам’янця-Подільського, Херсонесу, канівських круч із могилою Шевченка, ханського палацу в Бахчисараї, генуезької фортеці у Судаку, Кам’яної Могили, артефакти якої в кілька разів старіші за єгипетські піраміді.

Скажімо, досьє на митрополичу резиденцію у Чернівцях (хоч ціле місто є достойним об’єктом) 2 дні тому повернули із Парижа на доопрацювання. Те, що клопотання не прийняли, свідчить про відомчу неузгодженість в Україні, − так пояснює гіркий казус Микола Яковина.

«Міжвідомча розпорошеність та недолугість зусиль дипломатичної служби призвели також до того, що нам не вдалося здійснити спільне подання дерев’яних церков від трьох держав: України, Польщі і Словаччини, як це планували спершу. Першими внесли в список ЮНЕСКО свої дерев’яні церкви румуни, потім з костелами увійшли поляки, опісля словаки. Тому ми вирішили пропонувати по 5 дерев’яних церков від Польщі й України, а тепер склали пропозицію із 8 об’єктів, які задовольняють критеріям ЮНЕСКО, а це − унікальність, автентичність, музеїфікованість тощо. При виборі ми виходили з намагання охопити всі типи дерев’яних церков, збудованих в традиціях українського зодчества. Польща також пропонувала характерну лемківську та бойківську архітектуру. Оскільки відбір здійснено, то до кінця січня 2010 р. ми маємо підготувати досьє на ці об’єкти англійською мовою і тоді при найсприятливіших прогнозах подати документацію до вересня 2010 року. По тому ми будемо очікувати на експертів ЮНЕСКО, а вже після перевірки ми повинні подати остаточні заявки від обох держав − Польщі та України», − поставив завдання у стислі часові рамки до 2012 р. внести церкви до спадщини ЮНЕСКО Микола Яковина.

На противагу «Євро», церкви відкриють світові Україну серйозно й глибоко

На думку віце-президента УНК ІКОМОС, професора Миколи Бевза, проект номінації до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО українських деревних церков відрізняється від широко рекламованого приймання фінальних ігор чемпіонату Європи з 20012 року не тільки «тихістю», а й серйозністю. Спадщина України є значно багатшою від спадщини сусідніх держав, тому надбання нації може бути одним з конкурентних напрямків її економічного розвитку.

«Цей проект потребує не менше зусиль, аніж «Євро-2012», але він створить фундамент для широкої репрезентації української культури та відомості її у світі. Це набагато серйозніший і далекосяжніший проект. Розпочався він іще під час номінування Львова на внесення до світової спадщини ЮНЕСКО Львова, коли до нашого міста приїхав з інспекцією комісар Ганс Каспарі. Саме він, зачудований не тільки архітектурним ансамблем історичного Львова, а й народною українською архітектурою запропонував висунути також і дерев’яні церкви для внесення до Переліку світової культурної спадщини», − пригадав професор Микола Бевз.

Перший етап робіт із відбирання пам’яток та їхнього фахового обстеження відбувся іще 2002 року. Спираючись на попередні дослідження сакрального дерев’яного зодчества світлої пам’яті Івана Могитича, Леоніда Прибєги та Василя Слободяна, було відібрані 6 церков, які репрезентували собою різні типологічні гілки народної архітектури. Кілька об’їздів цих пам’яток львівські науковці здійснили разом із словацькими та німецькими колегами. Переважно дерев’яні культові споруди XV−XVII сторіч розташовані на Львівщині, Івано-Франківщині та Закарпатті, також українські дерев’яні церкви є і в Польщі та Словаччині недалеко від кордону з Україною, хоча переважна більшість дерев’яних храмів на транскоднонній території Карпат датуються XVIII−XIX століттями.

Кілька років тому Польський центр досліджень і документування історичних пам’яток і Міністерство культури і туризму України домовилися скласти спільний список давніх церков для ЮНЕСКО. Разом дві країни мають більше шансів лобіювати внесення пам’яток до Переліку світової Спадщини, а потрапивши під опіку ЮНЕСКО, − здобудуть промоцію та підтримку для розвитку туристичної інфраструктури.

Не всі пам’ятки до цього дожили

«Ми створили робочу групу, яка завдяки зусиллям керівника Жовквівського архітектурного заповідника Володимира Герича торік у лютому зустрілася у Варшаві із нашими польськими колегами й відтоді вже відбулося кільканадцять робочих засідань групи. У червні цього року ми здійснили об’їзд дерев’яних церков на території Польщі, оглянули 20 об’єктів, усі вони в доброму стані й кожен із них надається до домінування за критеріями ЮНЕСКО. Вирішено було обмежитися 8 церквами з боку кожної із двох держав. Тепер маємо проінспектувати і прорецензувати 16 подань». − сказав професор Микола Бевз, зазначивши, що настав час подумати над розширенням складу робочої групи, деталізуванням програми та затвердженням графіка роботи.

За словами професора Миколи Бевза, щоб здійснити подання українських дерев’яних церков до кінця 2010 року, робочій групі треба буде не тільки прийняти експертів від ЮНЕСКО та забезпечити їм огляд пам’яток, а й опублікувати відомості про відібрані об’єкти в іноземних фахових виданнях англійською мовою та влаштувати кілька міжнародних наукових конференцій.

Однак не всі пам’ятки мають шанс стати світовою спадщиною, − деякі церкви, які за всіма параметрами відповідали критеріям ЮНЕСКО … уже не існують, як, зокрема, церква в Яворові, яку спалили.

Церкви потерпають від несвідомих священиків і громад, несмаку та партацтва

Якщо до списку ЮНЕСКО потраплять 8 пам’яток, то вони репрезентуватимуть не тільки себе, а близько двох тисяч дерев’яних церков, що залишилися. Хоча для українських дерев’яних церков шанси стати надбанням не світової культурної спадщини, а полум’я чи «очумілих рук» набагато більші.

«У 2006 році на Львівщині згоріло 9 церков. Темпи втрат вражають не менше, аніж байдужість, із якою ставляться церковні громади та священики до того, що гинуть унікальні пам’ятки нашої історії й духовності. Лише за роки Незалежності Україна втратила понад півтори сотні дерев’яних пам’яток сакральної архітектури, такої пошесті раніше не було. Найприкріше, що все це якось підозріло збігається в часі із будівництвом нових церков», − зазначає заступник голови Львівської облдержадміністрації Ігор Держко.

Він же запевняє, що влада не сидить склавши руки, а за спеціальною програмою збереження дерев’яних церков, провадить облік усіх пам’яток, споруджених до 1914 року та роз’яснювальну роботу із керівниками районів та кліром різних конфесій. «Але парадоксально громади та парафії не дослухаються навіть до єпископів! Вони із дивним несмаком реконструюють пам’ятки використовуючи пластикову вагонку, бляху на покриття верхів, яку фарбують у ядучі кольори тощо. За цим простежується просування на ринок із Закарпаття певних фірм-постачальників будівельних матеріалів, які масово укладають угоди із церквами», − каже Ігор Держко.

На Іван-Франківщині ситуація не ліпша: внаслідок незадовільної експлуатації електромережі та електрообладнання, неуважність при спаленні свічок за останні 12 років втрачено через пожежу 14 дерев’яних церков, 12 церков − пам’яток архітектури місцевого значення, громади самовільно розібрали як аварійні. Є й чимало випадків спроб заміни історичних іконостасів на нові.

За словами чиновника, за програмою збереження дерев’яних церков в обласному бюджеті Львівщині 2010 року передбачено 1,5 млн грн на встановлення протипожежної сигналізації та інших заходів (цього року використано 1 млн грн, обліковано 600 церков та закуплено 150 вогнегасників).

Однак церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Яворові це вже не допоможе. Вона загинула не тільки від підпалу, а й від того, що влада не подбала про її відновлення. За цим фактом порушено 8 кримінальних справ і втрачено унікальну сакральна пам’ятку XVII століття національного значення, яку українські історики та мистецтвознавці визначили як одну із претенденток на входження у реєстр світової культурної спадщини. А невдовзі по пожежі за відомим сценарієм розпочалося будівництво втричі більшого храму…

Щоб стати світовою спадщиною мало унікальності, треба ще й автентичності

«Старовинні дерев’яні церкви України уже давно могли б бути у реєстрі Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Адже саме українська сакральна архітектура вважається неповторною у світі. Наші дерев’яні церкви визнані унікальними пам’ятками в Європі, де Росія представлена Кіжами, Румунія − 10 церквами, Словаччина − католицькими та протестантськими костелами і трьома церквами. Зрештою, ми до попередньої номінації пропонували значно більше за 5 чи 12 об’єктів, щоб інспектори ЮНЕСКО мали із чого вибирати. Ця організація висуває певні вимоги до пам’яток, котрі входять до переліку її світової культурної спадщини. Але біда в тому, що в нас мало котрий із давніх дерев’яних храмів відповідає тим критеріям. До того ж через дивну політику Києва, який захотів аби номінувати іще й церкви інших регіонів, а не тільки Галичини, справу спекулятивно загальмували. Правда ж полягає у тому, що саме церкви Галичини зберегли чистоту традиції давньої української сакральної архітектури. В інших регіонах народна архітектура зазнала сильного впливу російської традиції. А відтак втратила значною мірою свою автентичність», − пояснює відомий дослідник дерев’яних церков із ДНДІ «Укразхзахідпроектреставрація» Василь Слободян.

Науковець також звертає увагу на велику різницю в тому, як до дерев’яних церков ставляться по обидва боки україно-польського кордону. «В Україні системна охорона пам’яток відсутня, не кажучи вже про те, що в нас у церквах нема охоронної сигналізації, систем пожежогасіння, грозозахисту. У Польщі, яка від 1990 року привела церкви до належного стану, пам’ятки зберігаються і використовуються добре, усі їхні дані виписані в численних томах документації. При цьому там дбають не тільки про автентичність пам’ятки, а й її території, а також про транспортну доступність. Тому й наша держава має подбати про реставрацію церков, які лаштується номінувати до внесення у переліку світової спадщини ЮНЕСКО», − вважає Василь Слободян.

Україна вже визначилася із тим, що подасть до транскордонної номінації

«Маємо іще одну проблему − як номінувати наші церкви. Польща, спільно із якою ми робимо подання, не підтримає назви «українські церкви», а послуговуючись розмовним терміном «руські», пропонує вносити їх під маркою «церкви Пограниччя» або «Карпатського регіону», однак ці терміни є некоректними до тих пам’яток, які не належать до Пограниччя і тим паче, до Карпат, як скажімо церква в Потеличі. Скоріш за все слід вдатися до транслітерації англійською українського слова церква», − каже Василь Слободян.

Найстаріша дерев’яна церква України − Святодухівська церква в селі Потеличі. Датована 1502 роком, вона зберегла стінопис з початку XVII ст. на одній стороні та з кінця того ж століття − на іншій. Якщо цей витвір дерев’яної архітектури стане надбанням світової культурної спадщини, то не аби як спопуляризує Україну, через інформацію туристичних путівниках.

Окрім церкви в Потеличі, до пропозицій з боку України увійшли дерев’яні церкви в Жовкві, Дрогобичі, Маткові, Рогатині, Нижньому Вербіжі, Ужоку та Ясині. Для всіх них слід провести заходи, що усунуть чинники руйнування такого вразливого матеріалу, як дерево. Але не тільки…

На заваді номінації церков − сплюндрований ландшафт довкола пам’яток

Номінування наших церков до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО обумовлено не тільки технічними й фінансовими вимогами щодо самих пам’яток, а й елементів довкілля.

«Інститут пам’яткоохоронних досліджень при Міністерстві культури і туризму України знає, що інспектори ЮНЕСКО звертатимуть увагу ще й на такі моменти, як доїзд до пам’ятки, підхід до неї, збереженість історичного ландшафту довкруж», − каже Микола Гайда, нагадуючи, що окрім реставрації номіновиних церков, слід буде подбати про фінансове забезпечення для відтворення історичних огорож, упорядкування довкола церковних цвинтарів та зелених насаджень.

У цьому із Миколою Гайдою погоджується й директор Жовквівського історико-архітектурного заповідника Володимир Герич: «До переліку світової спадщини надходить 45 подань на рік (кожна країна має право номінувати одну пам’ятку культури й одну − природи. ЮНЕСКО може винести такий вердикт: внести до Переліку, не рекомендувати й повернути на доопрацювання, адже поряд із цінністю, унікальністю, автентичністю та інтегральністю для культури, зважає на наявність буферної зони пам’ятки та її ефективне використання. А значить зважатиме й на наявність доброї дороги до неї, можливості доступу та гарного виду довкола».

Загалом нарада засвідчила, що справа, із якою так довго зволікали через неузгодженість різних інституцій, нарешті увійшла у робочий процес. Аби не розхолоджуватися і оперативно реагувати на проблеми, що виникають у цьому процесі, постановили скликати такі колегіальні зібрання частіше: наступну зустріч призначили на 12 січня.

Обговоривши ухвальні документи робоча нарада затвердила перелік та графік робіт:

  * січень 2010 р. − попередня заявка висловлена від України та Польщі окремо,

  * квітень-липень 2010 р. − підготовка документації, переклади, видання книжок,

  * середина 2010 р. − приїзд інспекторів, інспектування пам’яток,

  * липень 2010 р. − виставка на Конгресі ЮНЕСКО,

  * вересень 2010 р. − попередній пакет з клопотанням про внесення,

  * січень 2011 р. − остаточна спільна заявка,

  * осінь 2001 р. − панель ІКОМОС,

  * червень-липень 2012 − номінування на Конгресі ЮНЕСКО.

+++

Харьков отказался от базы ФК «Харьков», но реконструкцию стадиона «Динамо» не отменят

Proua.com

29.12.09

Харьков отказался от создания тренировочной базы для второй команды-участника Евро-2012 на базе ФК «Харьков», но не отказался от планов реконструкции стадиона «Динамо». Об этом сообщил вице-губернатор Сергей Стороженко, передает корреспондент Харьков.proUA.com.

По его словам, стадион «Динамо» реконструируют, и он будет еще одним объектом для тренировок спортсменов.

«Мы отказались от базы ФК «Харьков», поскольку посчитали, что мы больше не можем ждать по срокам. Мы не отказались от стадиона «Динамо», поскольку планируется использовать его, как второй стадион для тренировочных занятий, не более того. Он же не является в полном смысле этого слова запасным. Просто будет существовать, как тренировочное сооружение, и будет реконструирован к 2012 году» − отметил Стороженко.

Напомним, тренировочную базу для второй команды-участника Евро-2012 в Харькове решили создать на базе лагеря ЮЖД «Солнечный».

+++

ФУТБОЛ

Шевченко знову на світовому п’єдесталі

Euro2012.ukrinform.ua

28.12.09

Нещодавно на авторитетному футбольному сайті Goal.com закінчилось опитування, яке визначило трійку найкращих форвардів перших десяти років цього століття.

Наш Андрій Шевченко посів другу сходинку з упевненим відривом від найближчого переслідувача. Він набрав 16,42% симпатій футбольних уболівальників з різних країн.

Третє місце за італійцем Франческо Тотті − 8,21%, француз Анрі набрав 8,07%, голландець Руд Ван Ністельрой − 5,52%, а іспанець Рауль − 5,26%.

Перше ж місце прихильники віддали славетному бразильцю Роналдо. «Зубастик» набрав 48,93% голосів.

Андрій Шевченко, який цього року повернувся до рідного «Динамо», набирає свою найкращу форму. І хоча в його теперішньому віці складно демонструвати таку ж швидкість, його досвід і бачення гри допомагають партнерам досягати мети. Форвард мріє зіграти на домашньому для України Євро-2012.

+++

«Украинский футбол»: лучшие − Милевский, Шевченко и Пятов

Terrikon.dn.ua

29.12.09

Еженедельник «Украинский футбол» огласил итоги традиционного (с 1991 года) референдума.

Лучшим игроком Украины — 2009 журналисты, специалисты и болельщики выбрали капитана киевского «Динамо» Артема Милевского, на втором месте его одноклубник Андрей Шевченко, тройку лучших замкнул вратарь «Шахтера» Андрей Пятов. Бывший капитан «Шахтера» и «Зенита», а ныне полузащитник «Баварии» Анатолий Тимощук на пятом месте.

Кроме того, «Украинский футбол» определил лучших в нескольких номинациях. Вратарь — Пятов. Тренер — Мирон Маркевич («Металлист»). Легионер — Дарио Срна («Шахтер»), сообщает корреспондент «Спорта» Алексей Павлюченко.

+++

Топ-15 самых дорогих украинских футболистов Премьер-лиги

Liga.net

29.12.09

Нападающий киевского «Динамо» Артем Милевский является самыми дорогим украинским футболистом в отечественной Премьер-лиге. По оценкам авторитетного немецкого портала transfermarkt.de, стоимость футболиста составляет 10 млн. евро.

Второе место в списке занимает вернувшийся в «Динамо» Андрей Шевченко. На третьем месте голкипер «Шахтера» и сборной Украины Андрей Пятов.

Всего среди 15 самых дорогих украинских игроков по пять футболистов представляют «Динамо» и «Шахтер», четверо играют за днепропетровский «Днепр» и один за харьковский «Металлист».

Суммарная стоимость 15-ти лучших украинских футболистов составляет 72,75 млн. евро. В прошлом году этот показатель составлял 62,25 млн. евро.

Топ-15 самых дорогих украинских футболистов Премьер-лиги:

+++

В Днепропетровске создана общественная организация «Футбольный фристайл-2012»

Dp.ric.ua

29.12.09

Новое для Днепропетровска движение  поддержала первая олимпийская  чемпионка Украины по фигурному  катанию Оксана Баюл. На пресс-конференции  в Информационном агентстве «Время» она отметила: «Я считаю, что все новое − это всегда интересно. И я всегда стараюсь поддерживать те виды спорта, которые нуждаются в развитии. Когда я увидела в Днепропетровске выступление футбольного фристайлера Максима Дудки, мне понравилось то, что он делает, как он владеет мячом, и я уверена, что это понравится также многим молодым людям, которые с удовольствием начнут заниматься фристайлом».

Инициаторами создания общественной  организации «Футбольный фристайл-2012»  стали руководитель независимой творческой студии «Борода и К» Валерий Мякотенко и футбольный фристайлер, студент Национального Горного университета Максим Дудка. 

 «Мы инициировали создание этой общественной организации для того, чтобы молодежь нашего региона бросила курить сигареты и пить пиво, а занялась увлекательным и полезным занятием − футбольным фристайлом. Для этого не нужны какие-то специальные площадки, а только упорство и желание», − отметил на пресс-конференции Валерий Мякотенко.

 Несмотря на то, что новое движение в Днепропетровске только зарождается, у него уже появилось немало поклонников: после каждого выступления Максима Дудки их становится все больше: «Например, на жилмассиве Тополь такой паренек − Андрей Бондаренко, которому очень понравился футбольный фристайл, уже собрал, по его словам, целую команду − 32 человека, которые хоть завтра готовы приступить к занятиям», − рассказал Валерий Мякотенко.

По предварительным договоренностям  уже в новом году площадку для тренировок фристайлерам готовы предоставить в Горном университете. На первых порах всех желающих будет учить пока единственный в Днепропетровске фристайлер с трехлетним стажем Максим Дудка: «Раньше я занимался еще футболом, но полностью перешел на фристайл, когда узнал, что существуют соревнования по футбольному фристайлу, и стал упорно тренироваться. В мае этого года Ассоциацией уличных видов я был приглашен в Киев на соревнования и занял там третье место. Это меня вдохновило. Я хочу стать лучшим и готов помогать овладевать мастерством фристайла  другим ребятам». 

 В планах общественной организации  «Футбольный фристайл-2012» обучение  этому виду спорта детей-инвалидов.  Он хорошо помогает развивать  моторику и пластику движений. Подробней об этом виде спорта и о деятельности новой общественной организации можно узнать на сайте www.dff.pp.ua.