Футбольная жизнь в зеркале СМИ

28.05.2009 13:55

Печатные СМИ

ЕВРО-2012

«Платіні, скажи цьому Суркісу!»

Україна молода

28.05.09

Мер Одеси Едуард Гурвіц вважає, що «перлина біля моря» залишилася без Євро−2012 через президента Федерації футболу Григорія Суркіса

Міський голова Одеси Едуард Гурвіц не може прийняти рішення комісії УЄФА стосовно переліку українських міст, які прийматимуть матчі турніру Євро−2012. У цьому переліку Одеси не виявилося, і в цьому пан Гурвіц вбачає руку Григорія Суркіса, президента Федерації футболу України та його вплив на президента УЄФА Мішеля Платіні. «Я восени зустрічався з Платіні, який сказав, що міста, котрі приймають ігри чемпіонату, визначатимуться за висновками експертної комісії, а також на підставі його особистого враження. Він обіцяв об’їхати всі 12 міст Польщі й України, але це не було зроблено», — заявив пан Гурвіц. Він переконаний — рішення про виключення Одеси з числа міст Євро−2012 було прийняте після консультацій європейського футбольного керівництва з президентом ФФУ Суркісом. «Тому я вважаю: у тім, що Одеса позбавилася Євро, головна провина лежить на Суркісі», — заявив Едуард Гурвіц. Він також повідомив, що надіслав листа Платіні з запрошенням відвідати Одесу. Тиждень тому Гурвіц відіслав також листа президентові ФІФА Джозефу Блаттеру, якому поскаржився на керівництво УЄФА, яке «врозріз із думкою власних експертів, ухвалює рішення про виключення Одеси з числа міст, які прийматимуть Чемпіонат Європи 2012, і навіть з числа запасних, що стало для нас цілковитою несподіванкою й абсолютно неприйнятним».

Тим часом сам Григорій Суркіс вважає рішення УЄФА про відсіяння Одеси та Дніпропетровська цілком справедливим. «Усім було зрозуміло, що на чотири прохідних місця претендують шість кандидатів. Тому абсолютно нелогічними є публічні істерики та розігрування трагедій у зв’язку з тим, що ця умова застосована УЄФА на практиці, і від України та Польщі остаточно вибули зі списку приймаючих по два населені пункти, — заявив Суркіс. — Вважаю, що будь−які спекуляції на цю тему принижують честь і гідність не лише тих представників регіонів, хто влаштовує подібні спектаклі, але й завдають шкоди репутації всієї країни».

+++

Поляки — за формулу 4 на 4

Оксана Миколюк

День

28.05.09

Як сусідам вдалося перевищити строки з реконструкції та будівництва інфраструктури до Євро-2012?

Відсутність корупції, тіньових схем, бажання заробити там, де є великі гроші, а також відомий польський гонор спричинили те, що в підготовці до чемпіонату Європи з футболу 2012 року Польща вже перевершила саму себе: темпи випереджають плани й комісія УЄФА, яка нещодавно оцінювала стан готовності українських та польських міст до спортивного свята, схвалила зроблене в польських містах Варшаві, Познані, Гданьську та Вроцлаві, де відбудуться змагання. Поляки наразі сподіваються, що Україна вкладеться у відведені терміни аби не втратити право проводити футбольні змагання, й наздожене все, що мала зробити. Зрозуміло, що мова йде про Київ, Донецьк, Львів та Харків. Але якщо вже нині порівняти ситуацію не тільки із розбудовою стадіонів, наприклад, у Харкові та у Познані, які є містами-партнерами у підготовці до Євро-2012, а й у якості доріг, готелів, загалом у «європейськості», то ми кульгаємо на обидві ноги. Почати хоча б із гордого напису на візитівці урядовця Познаня й члена організаційного комітету, який займається підготовкою Познаня до Євро-2012, Масея Мілевіча «Познань. Тут варто жити» .

КОМІТЕТ СКЛАДАЄТЬСЯ З 14 ПІДГРУП

Познань, свого роду столиця Великопольського воєводства, або по-нашому обласний центр, є гарним прикладом як організовується робота на благо людям і країні на славу. Як тільки вирішилося питання із проведенням чемпіонату з футболу в Україні та Польщі, тут створили організаційний комітет, який займається підготовкою міста. 14 підрозділів виконують покладену на них окрему функцію: будівництвом, безпекою, дорогами, організацією харчування гостей, розміщенням вболівальників, медичним забезпеченням тощо. Кожен вчасно виконує роботу, вони не конкурують і не сваряться. Найцікавіше, що міська влада не керує процесом, хоча перед президентом міста (мером) особисто звітує голова комісії.

— Інвестиції на все вже заплановані й вони мають гарантії на 100%. На все є гроші. Я хочу наголосити, що все, що ми робимо, робимо не тільки з нагоди Євро, а ще й тому, що все це найкращим чином вплине на якість життя жителів нашого міста. Важко сказати на скільки процентів вже реалізована наша робота. Єдине, що по деяких напрямах ми випереджаємо заплановане. Євро — це свято Познаня і всі будуть святкувати, а не виїжджати. Ми хочемо зробити так, щоб всі жителі змогли відчути святкову атмосферу — не тільки приїжджі вболівальники. Бо наші познанські вболівальники — найкращі у Польщі. Ми чекаємо, що на стадіон прийдуть не тільки чоловіки, а й жінки, діти, тобто, це буде таке сімейне свято, — сказав член оргкомітету та президент компанії, яка будує (модернізує) міський стадіон Павло Свідерський.

За його словами, раніше цей стадіон «був добрий, але на польському рівні». Тож нині тут його розширюють — будують за спеціальним замовленням, роботу планують завершити у 2010 році. На будівництві працюють 90% поляків, а будівельна компанія є консорціумом із шести польських, німецьких, австрійських й інших фірм. Вартість стадіону — 486 мільйонів злотих. Всі роботи вкладаються в графіки: за даними будівельників, вже зроблено 120% від плану.

— Стадіон буде багатофункціональним, тобто, будується так, що буде використовуватися не тільки для проведення матчів. Крім того, тут будуть всі речі, пов’язані зі здоров’ям та відпочинком. Він вмістить 42 тисячі вболівальників або й всі 46 тисяч — бо все постійно змінюється. За стандартами УЄФА це — еліт-клас, — уточним голова організаційного комітету.

«УСЯ ПІДГОТОВКА КОШТУВАТИМЕ ПРИБЛИЗНО 2,5 МІЛЬЯРДА ЗЛОТИХ (1 ЗЛ. — 2—2,5 ГРН)»

Також активні роботи нині ведуться в Познані з будівництва нового терміналу в аеропорту. Найважливіше, що там мають зробити — нову злітну смугу для літаків (до кінця 2011 року). Модернізація чекає й міський вокзал, але, за словами членів комітету, «через кризу почалися проблеми». До речі, керівники міста постійно наголошують на тому, що міжнародні експерти визнали Польщу країною, яка найменше постраждала від світової фінансової кризи (наприклад, безробітних тут — 2% при кількості жителів понад 580 тисяч), тому це слово тут нині не є дуже популярним. Проте роботи — і на стадіоні, і на вокзалі, і будівництво автобану Варшава-Познань-Берлін, яким поляки вже пишаються, — ведуться якось «непомітно»: не заважають людям, не створюють незручностей (мається на увазі можливі затори на дорогах, бруд на вулицях, шум чи закриті проходи на вокзалі). До речі, цей автобан до Берліна, частина якого вже побудована, є для поляків символом ще більшої євроінтеграції Польщі (швидше за все в моральному плані) до Західної Європи. Особливо тут рівняються на Німеччину — і туристів хочуть звідти якомога більше, хоч їх й так вистачає, і стандарти життя полякам би такі, як у Німеччині. Хоча там теж є різниця між Східною Німеччиною (колишньою НДР) та Західною.

— Чотирьохзікровими готелями ми вже забезпечені на 100%, не вистачає місць у п’ятизіркових... Зрозуміло, що це — для спеціалістів УЄФА. Над цим ми зараз ведемо роботу. Для вболівальників готуємо недорогі хостели зі всіма зручностями та за європейськими стандартами. Загалом же у нас — сім готелів, — сказав Павло Свідерський.

За словами членів уряду Познаня, нинішня кримінальна ситуація в місті не є дуже напруженою — поліції довіряють і вона знає свої обов’язки. Хоча дивним є те, що щодня, лише перебуваючи в одному місці (наприклад, в готелі), можна 5—10 разів почути сирену — то поліція їде, то швидка, то пожежна. Тому, за інформацією членів організаційного комітету, під час проведення півфінальних футбольних матчів у Познані будуть мобілізовані поліцейські сили з Познані та регіонів, але військової допомоги не потрібно.

«МИ РАДІЄМО, ЩО ВИ НЕ ВИПАЛИ З ГРИ...»

Щиро тішить те, що поляки дуже вболівають, аби в Україні у 2012 році матчі розігрувалися так, як це раніше було заплановано: чотири на чотири.

— Ми дуже радіємо, що Україна не випала з гри, бо з вашою державою у нас склалася добра співпраця. Вона є навіть кращою як із УЄФА та із делегаціями із Заходу. Вважаю, що буде дуже добре, що в України залишиться чотири міста. Польський уряд хоче їх для України, Польща не хоче їх забрати... Москва сказала, що Україна втратила шанс?.. А-а... Все — в руках України. Все буде добре, — переконаний віце-президент Познані, кандидат в депутати Європарламенту Єжи Стемпен. — Я раз був у Києві та двічі — у Львові, й бачив, що ситуація з інфраструктурою там не відповідає стандартам УЄФА, але ви все можете змінити. Ще є час. А досвідом ми можемо поділитися, бо ми переконані, що головне для міста — слава. Наприклад, з приводу модернізації аеропорту — роботи, яку ми зараз проводимо в Познані, і яка ведеться в Харкові. У 1998 році ми з Харковом підписали договір про партнерство. За останні два-три роки наші стосунки розширилися: ми спілкуємося на найвищому рівні — мера Харкова та президента Познаня. Але співпраця полягає не в тому, щоб керівники міст знаходили зв’язки, а в тому, щоб налагоджувалася співпраця з нашими організаціями. Наприклад, дні Харкова в Познані й навпаки. Культура — дуже важлива основа для стосунків, це грунт, на якому виростає економічна співпраця. Ми вважаємо, що зі сторони України теж є бажання співпрацювати і розуміємо історичну відповідальність. На щастя, співпраця на рівні міст є ефективнішою, бо не підлягає цензурі найвищої політики

І — ніяких повчань як жити, «а от ми...» Тільки зауваження від почесного консула України в Польщі Річарда Купідури, який займається проблемами українців у Польщі (допомагає фінансово студентам, фінансує лікування тощо) про два недоліки українців — непунктуальність та нецінування того, що маємо. Він хоче, щоб ми змінилися внутрішньо — і тоді зміниться й обличчя нашої країни.

ЧИСТО, ЗЕЛЕНО, ЦІКАВО

Обличчям є й те, що ми бачимо на вулицях, за містом, усюди: наприклад, сміття чи доглянуті клумби. В експресі з Варшави до Познаня у мене особисто відразу виникнуло питання: « А куди вони його дівають?», бо таке враження, що там — стерильно. Крапки над «і» розставив віце-президент Познаня Єжи Стемпен, який сім років займається справами господарськими та екологічними, а Познань нині вважається одним із найчистішим містом Польщі.

— У 90-х цей сектор (питання вивозу й утилізації сміття. — Авт.) ми віддали в приватні руки, що дало дуже гарний результат. Децентралізація на ринку дала конкуренцію між підприємцями, а це дуже добрий бізнес, навіть зацікавилися фірми з інших міст. Нині ми можемо вибирати якість послуг, власне, ці послуги, ціни та їхню кількість — працює ринковий механізм. Тож ми комфортно знаходимо кращий для міста варіант: підписуємо з підприємцями контракти на два-три роки, оголошуємо тендер — щоб фірми дбали про підвищення рівня своїх послуг. Загалом у нас є декілька місць, куди ми вивозимо для утилізації (спалення) сміття, до того ж нині ми працюємо над новим сміттєспалювальним заводом, — розповів заступник мера Познаня.

Ще одне питання, яке є архіважливим для Києва, Донецька, Львова та Харкова й загалом усіх українських міст та містечок — збереження легенів міст. Для Познаня це питання практично є вирішеним, бо зелені насадження тут охороняються, а при відведенні землі інвесторам на будівництво, в документації чітко визначається скільки при цьому має бути насаджено зелені й якої — є дуже високі вимоги (до речі, в місцях, де практично вже немає місць для розбивання нових парків чи скверів, для насадження нехитрої зелені використовуються придорожні смуги). Всюди ж — квіти, квіти, а в місті, в центрі, де сильний дорожній рух, сильно пахне акацією...

— Звісно, ми не хочемо відлякувати інвесторів, хоча це й збільшує кошт інвестицій, але також не хочемо, щоб тут була бетонна пустеля. Це дорого і важко, але це пріоритет нашої політики. Як, мабуть, й усюди, інвестори хочуть ставити торговельні центри... Місцеві ж закони охороняють історичні території нашого міста та зелені зони. В місті ми маємо чотири озера, які теж охороняємо. Там є можливість для функціонування об’єктів, але — тільки спортивно-рекреаційних. Ми намагаємося знайти інвесторів, які зацікавлені саме цим сектором, — сказав Єжи Стемпен.

Дуже хочеться, щоб в Україні, зокрема, у великих містах, ситуація трохи змінилася — як і з вірою у власні сили, так із бездоглядним ставленням до пам’ятників архітектури та зелених насаджень. Також було б гарно невдовзі на візитівках голів наших міст, і не тільки їхніх, прочитати: «Київ (Одеса, Миргород, Красний Луч, Керч, Вознесенськ, Бучач, Коломия...). Тут варто жити», і щоб це була правда. Але чи тільки від мерів все залежить? Кажуть же поляки: «Все у ваших руках...»

+++

Полмиллиарда на безопасность

Ольга Сороколетова

Дело

28.05.09

Украина потратит на меры безопасности во время проведения Евро-2012 570 миллионов гривен

Заместитель министра внутренних дел Украины Александр Савченко и его польский коллега Адам Рапацки подписали соглашение о совместном обеспечении безопасности во время проведения футбольного чемпионата Евро-2012. Теперь ведомствами двух стран будет создана рабочая группа, в которую также войдут представители СБУ, МЧС и Государственной пограничной службы.

Денег нет

Правительство Украины должно уже до 30 июня представить УЕФА Концепцию мер безопасности и правопорядка. На обеспечение безопасности и правопорядка во время проведения Евро-2012 Украине необходимо потратить 570 миллионов гривен. В 2008 году из госбюджета на эти нужды было направлено 45,2 миллиона гривен, из местных бюджетов принимающих городов — 3,4 миллиона. В 2009 году государство должно выделить 103,6 миллиона, но на сегодняшний момент поступило только 8,3 миллиона. «Причем изначально планировалось, что безопасность будет финансироваться исключительно за счет госбюджета, но уже в прошлом году были привлечены деньги местных бюджетов», — поясняют в Координационном бюро по подготовке и проведению Евро-2012 в Украине.

Главное — стюарды

Согласно требованиям УЕФА, Украина должна обеспечить полную безопасность участников и болельщиков в аэропортах, на вокзалах, стадионах, в местах проживания и по всему пути движения от города к городу. Для этого необходимо  не только финансирование, но и адекватная система наказания футбольных хулиганов, однако пока, по словам Савченко, это невозможно из-за пробелов в законодательстве. В Европе за хулиганство и драки во время матчей фаната могут лишить права посещать игры на срок от одного до трех лет. Контроль обеспечивается просто — билеты на все футбольные матчи продаются только при предъявлении паспорта, а база нарушителей предоставляется Интерполом. После создания аналогичной базы нарушителей в Украине наша страна получит доступ к данным Интерпола.

Еще одна проблема, которую надо решить Украине, — на матчах Евро-2012 не должны присутствовать работники МВД и «Беркута».  Обеспечением порядка на стадионах будут заниматься стюарды. Одеты они должны быть в гражданскую форму с целью не привлекать к себе внимание. «В Украине есть стюарды, но их очень мало. И они не защищены законодательно. В планах МВД — приравнять их к дружинникам», — говорит Савченко. Директор департамента по вопросам подготовки и проведения Евро-2012 в Харькове Виктор Христоев пояснил «ДЕЛУ», что программой предусмотрена специальная подготовка стюардов. «Это студенты учебных заведений, которых будут обучать силовики», — говорит Христоев. И только в случае возникновения экстренной ситуации на помощь стюардам придут представители МВД или «Беркута». «Это так называемая кризисная группа, которая разбирается с правонарушителями, если стюарды сами не могут справиться», — резюмирует Савченко.

Во время проведения футбольных матчей обязательно будут «разведены» группы болельщиков двух стран. Также определенное внимание будет уделено фан-зонам.  Виктор Христоев также отметил, что на харьковском стадионе будут установлены камеры хранения, видеонаблюдение, 74 турникета и разработана система билетов по европейским стандартам.

+++

Львів відкриває залізничні ворота

Наталія Білоусова

День

28.05.09

Вітчизняними коліями курсуватиме потяг із розсувними колісними парами

В Україні на один міжнародний залізничний маршрут стане більше. Так, 31 травня 2009 року «Укрзалізниця» запускає новий щоденний потяг «Львів—Краків— Вроцлав», що зроблений за останнім писком технічної моди. Предметом особливої гордості нового потягу стане система SUW-2000 із розсувними колісними парами, яка дозволяє автоматично змінювати ширину колісних пар при переході з широкої залізничної колії «радянського» (1 520 мм) зразка на вузьку європейську (1 435 мм). За цим маршрутом курсуватиме два склади потягу, по три вагони кожний (пізніше їх буде по чотири) з формування «Укрзалізниці» і АТ «Польські державні залізниці». Основний пасажиропотік, за словами залізничників, становитимуть туристи, які їхатимуть на екскурсію чи в гості до родичів у Краків або ж на польські та українські гірськолижні курорти.

Сьогодні найпоширеніший спосіб дістатися до Польщі — потягом доїхати до Львова, з нього пересісти на автобус, а далі здійснити переїзд до Кракова на автобусі. Головна перевага автобусного сполучення для пасажирів — вартість подорожі, яка нижча за вартість залізничного квитка. В той же час залізничний транспорт забезпечує менші часові витрати та зручніший комфорт для пасажира. Чи проміняють туристи автобус на україно-польський потяг, залізничники з’ясовували за допомогою опитування, яке провели перед офіційним запуском потяга. Його результати показали, що люди готові пересісти з автобуса до потяга, якщо час руху буде зручним, вартість поїздки — доступною, умови проїзду — комфортними, а простоювання на кордоні займатиме мінімум часу.

Спираючись на ці побажання українські та польські залізничники пішли на поступки. Так, вартість залізничного квитка знизили в середньому до 300 гривень (30 євро). Завдяки системі SUW-2000 вдалося уникнути й тривалого простою на кордоні, що дозволило зменшити час перебування у дорозі на 6,5 години, а проходження митного контролю скоротилося з години до 30 хвилин.

За словами першого заступника начальника Головного пасажирського управління «Укрзалізниці» Ігора Бреуса, потяг курсуватиме до Кракова тільки зі Львова, оскільки зараз пасажиропотік у даному напрямку недостатній для запуску окремих потягів з інших великих українських міст.

За словами генерального директора представництва АТ «Польські державні залізниці» Анджея Токарські, після успішної апробації маршруту Львів—Варшава—Вроцлав між двома країнами пустять ще один потяг: між Києвом та Варшавою. Підготовка до запуску цього потяга з використанням системи SUW− 2000 вже відбувається. Так, на прикордонному переході з Україною Дорохуськ (Польща) вже встановлено пристрій для переведення вагонів із розсувними колісними парами (SUW-2000) — аналогічний тому, який стоїть на переході Мостиська (Україна), через який проходитиме рух потяга «Львів—Краків— Вроцлав». Для українських пасажирів напрямок Київ—Варшава через прикордонний перехід Ягодин—Дорохуськ надає додаткові переваги, про які донедавна залізничники могли хіба що мріяти. Чому? Бо він відкриє найкоротший шлях з Києва до Берліна. З берлінського ж залізничного вузла можна дістатися у багато європейських країн.

Натомість Бреус дав зрозуміти, що «Укрзалізниця» не збирається обмежуватися тільки варшавським напрямком. «Ми дійсно розглядаємо це як перший етап, але ми плануємо у перспективі збільшити кількість цих вагонів. А крім того, збільшити напрямки сполучення (не лише відкрити ще напрямок Київ—Варшава). У нас були пропозиції й з боку Австрії та Чехії, щоб рухатися в цьому напрямку й пустити на Відень і на Прагу вагони із розсувними колісними парами», — зазначив він. Але для запуску цих напрямків потрібно пройти сертифікацію системи SUW-2000 у відповідних країнах та провести переговори із залізничними адміністраціями країн тощо. «Це наша перспектива, на яку ми сьогодні працюємо», — підкреслив він.

У будь-яком випадку ця перспектива буде можливою лише після успішного випробовування технічної надійності потягу «Львів—Краків—Вроцлав», говорить начальник управління зовнішніх зв’язків «Укрзалізниці» Ігор Матвєєв. Це можна з’ясувати, коли пробіг потяга складе 400 тисяч кілометрів. За його підрахунками, таку відстань потяг пройде за рік.

Українські залізничники переконують, що новий щоденний міжнародний потяг покладе початок реалізації стратегічної концепції розвитку всієї системи пасажирських перевезень. Вона передбачає перерозподіл основного пасажиропотоку із одного центру у декілька. Сьогодні центральною залізничною ланкою у всіх транспортних пасажирських комунікаціях на всіх напрямках виступає київський вокзал, звідки відправляється більшість закордонних рейсів. За новою стратегією на роль «помічників» Києва можуть претендувати вокзальні комплекси великих регіональних центрів. У західному напрямку великим транспортним вузлом має стати Львів, який на потягах внутрішнього сполучення прийматиме пасажирів з різних регіонів України та забезпечуватиме їх пересадку на міжнародні потяги, які прямують в європейські країни. У східному, за деякими прогнозами, роль «помічника» відводиться Харкову. Нова концепція має втілитися у життя до початку проведення Євро-2012, бо за прогнозами УЄФА пасажиропотік до України на залізничному транспорті зросте на 30%.

Однак в «Укрзалізниці» не погоджуються з таким показником зростання. Мовляв, за розрахунками того ж УЄФА понад 80% футбольних фанів прилетить до нас літаками. Проста ж арифметика, за словами Бреуса, показала, що в Україні сьогодні немає аеропорту, який здатен прийняти таку велику кількість футбольних шанувальників. «Тому ми сьогодні плануємо до 50% збільшення пасажиропотоку з країн західного напрямку в період чемпіонату, —уточнив Бреус «Дню» і додав: — Збільшення буде і з Росії, і з Білорусі, тобто з країн СНД, теж до 50%». Виходячи з цього, до Євро-2012 у напрямку Польщі планують пустити ще 10—15 додаткових потягів.

+++

До кінця червня з’явиться робочий проект нового термінала Львівського аеропорту

День

28.05.09

ТОВ «Тебодін Україна» («донька» нідерландської Tebodin Consultants and Engineers, B.V., Київ), планує наприкінці червня передати Міністерству транспорту та зв’язку робочий проект нового пасажирського термінала міжнародного аеропорту «Львів». «На сьогоднішній день ми завершили стадію проекту, зараз він проходить (державну. — Авт.) експертизу. Основні експертні коментарі вже були нам передані — їх небагато. Ми їх практично усі вже врахували, і зараз працюємо над тим, щоб передати оновлений щодо коментарів проект на експертизу», — повідомив керівник київського офісу компанії Валерій Левко. Нагадаємо, що раніше міністр транспорту та зв’язку Йосип Вінський повідомляв, що державна експертиза проекту нового термінала Львівського аеропорту буде завершена до кінця травня.

+++

ФУТБОЛ

Футбол. Украина. Сезон большой охоты

Андрей Грушицкий

Новая

28.05.09

В воскресенье финальным матчем Кубка Украины «Ворскла» — «Шахтер» в стране завершится очередной футбольный сезон для клубов элитного дивизиона. Интересных событий было море — ярких и заурядных, скандальных и позитивных, интригующих и легко прогнозируемых. О чем и речь.

Эталон сезона

Давненько в итоговой турнирной таблице чемпионата Украины не наблюдалось такого большого гандикапа между золотым и серебряным призером. Разрыв стал бы рекордным, если бы не сезон-1999/2000. Тогда «Динамо» опередило начинавший наращивать мышцы «Шахтер» на 18 пунктов, показав вообще ошеломляющий результат — 84 очка из 90 возможных. Впрочем, нынешний крейсерский ход киевлян в национальном первенстве заслуживает не менее положительной оценки. Сезон у команды Юрия Семина получился очень стабильным и ровным. Если бы не поражения от горняков в ключевых матчах, можно было бы сказать — образцово-показательным. А главное, что впервые после смерти Валерия Лобановского команда стала регулярно, а не эпизодами демонстрировать по-настоящему яркий футбол. Немножко не такой, как при Васильиче. Но сути дела это не меняет.

Прорыв сезона

Ворскла — речушка тихая, спокойная, а вот команда с таким же названием — очень боевая, кусачая, способная дать бой кому угодно. Словом, настоящая гроза авторитетов, как называли в союзном футболе коллективы, чаще всего отбирающие очки у призеров. Силу дружины Николая Павлова прочувствовали на себе еще в первом первенства «Динамо» и «Шахтер» в первом круге (их полтавские битвы завершились со счетом, соответственно, 2:2 и 0:1), а «Металлист» — в полуфинале Кубка Украины (0:2). Так что независимо от исхода решающего кубкового матча Павлов и его команда — МО-ЛОД-ЦЫ!

Новоселье сезона

«Днепр» стал первой командой высшего эшелона, играющей на чисто футбольном стадионе европейского образца. Вот только «Днепр-Арена» долгое время оставалась для ее хозяев словно заколдованной. Судите сами.

239 700 зрителей побывали в этом сезоне на домашних матчах «Металлиста», ставшего самой посещаемой командой украинской премьер-лиги. Второе место в данном рейтинге занял донецкий «Шахтер» (230 800), а замкнул тройку «Днепр» (179 915). Чемпион Украины —киевское «Динамо» — лишь на седьмой позиции (107 520).

В первых семи календарных матчах на новом стадионе подопечные Владимира Бессонова набрали всего семь очков, одержав одну победу при двух поражениях и четырех ничьих. Да и вообще играть так, как от них ждут болельщики, они начали лишь на финише первенства, но и его, по большому счету, провалили.

И еще пару слов о «Днепр-Арене». Кое-кто капиталовложения владельца днепропетровского клуба Игоря Коломойского поспешил представить исключительно как достижение страны на пути к подготовке к Евро-2012. Помните, с какой помпой происходила презентация? Президент Украины Виктор Ющенко даже первый символический удар по мячу сделал — дескать, гляди Европа, какие мы молодцы. Но вот что странно: город, первым презентовавший стадион для континентального форума, в итоге выпал из числа претендентов на проведение турнира. Впрочем, эта загадочная история — из другой оперы…

Скандал сезона

Матч 19-го тура ФК «Львов» — «Металлист» в Добромыле на поле, которое напоминало картофельный огород или танкодром (как будет угодно). Та игра, завершившаяся со счетом 1:1, фактически выбила очень симпатичную команду Мирона Маркевича из накатанной колеи. Учитывая график, по которому играл «Металлист» в начале весны, и дефицит игроков уровня основы, несложно было предположить: израсходовав массу сил и энергии на «болотный» футбол, харьковчане начнут сдавать. Так, собственно, и произошло. Очень интересно: а рискнул бы в тот день санкционировать тот матч многоуважаемый Борис Воскресенский, если бы на так называемое поле предстояло бы выйти не харьковчанам, а игрокам «Динамо» или «Шахтера»?..

К слову, второе резонансное событие произошло туром раньше — 27 февраля. В тот день бездомный киевский «Арсенал» провел домашний матч календарного первенства против такого же бездомного ФК «Харьков» на… загородной базе «Динамо» в Конче-Заспе. Абсолютный нонсенс! Ну вы можете себе представить, что, скажем, в Испании «Эспаньол» принимает какую-нибудь «Нумансию» на тренировочном поле «Барселоны»?..

Открытие сезона

А вот тут наш вариант, наверное, многих удивит. Как правило, под рубрику «открытие сезона» попадает кто-то из неожиданно раскрывшихся игроков. В данном случае подошел бы форвард «Таврии» Александр Ковпак, ставший лучшим снайпером премьер-лиги с довольно солидным показателем в 17 мячей. Выбранный нами лауреат был куда менее заметен, но в том-то и фишка, что в его работе это является признаком высокого класса. Догадались? Нет? Тогда знакомьтесь — 32-летний арбитр Юрий Можаровский, который неожиданно был назначен судить сверхпринципиальнейший поединок 1/2 финала Кубка Украины «Шахтер» — «Динамо». Кое-кто возмущался. Как, дескать, можно назначать на такой матч столь молодого рефери, за спиной у которого к тому же всего полдюжины игр в высшем дивизионе? Тут лишь иностранца нужно вызывать, и то не факт, что все пройдет гладко. Однако Можаровский отсудил блестяще, без единой ошибочки. Выходит, не все так плохо в нашем судейском корпусе. Может, просто почаще давать дорогу молодым? Пускай даже бросая их под танки. Кто выживет — станет настоящим профи.

Разочарование сезона

Под это определение мог бы попасть «Шахтер», оказавшийся не в состоянии вести борьбу за «золото». Но как можно отпускать критические стрелы в адрес обладателей Кубка УЕФА? Ведь это была такая стратегия: пожертвовать национальным первенством ради евротрофея, правда же?.. Поэтому остановимся на ФК «Харьков». Всего две победы в 30 поединках — результат убогий, и тут никакие отговорки не прокатят. До своей нормы-2007/2008 горожане не дотянули 15 пунктов, смирившись с ролью аутсайдеров еще туров за десять до финиша соревнований.

Любопытный нюанс: ФК «Харьков» — не единственная структура, которой руководил в этом году бизнесмен Виталий Данилов. Почетный президент клуба из первой столицы Украины, если кто забыл, рулил еще и организацией под названием премьер-лига. Создавая ее, владельцы футбольный команд сделали немало громких обещаний, суть которых сводилась к тому, что наш чемпионат станет конкурентоспособнее, успешнее и интереснее. Но, как это часто у нас бывает, гладко было на бумаге, да забыли про овраги. По большому счету в национальном первенстве не поменялось почти ничего, кроме вывески. Нет, Данилова мы ни в чем не упрекаем. Боже упаси! Просто совпало.

+++

Перший прем’єрліговий

Петро Троць 

Україна молода

28.05.09

Фінішував 18−й чемпіонат України, який провели під егідою нової організації

Кінцівка чемпіонату виявилася напруженою: до останнього моменту зберігалася інтрига в питанні визначення учасників єврокубків та тих невдах, які покинуть еліту. Особливо «смачним» на події виявився останній тур першості, подарувавши галицьке дербі, київсько−донецьке протистояння й зустріч претендента на виліт із бажаючими зіграти в Європі.

Львів, та не той

«У мене таке відчуття, ніби Віталій Кличко публічно побив брата Володимира за 100 гривень». Приблизно так коментували деякі львів’яни підсумкове протистояння двох клубів свого рідного міста. Донедавна в галицькій столиці ледь не всі вболівали за «Карпати». Але потім з’явився «Львів», у якому керівництво «левів» побачило конкурента і практично вижило в провінцію, встановивши високу ціну за оренду місцевого стадіону.

Переїхавши до невеликого Добромиля, «городяни» не тільки зберегли старих прихильників, а й своєю грою здобули нових. Цьому посприяли як їхні останні успішні матчі, так і низька популярність серед уболівальників президента «Карпат» Петра Димінського, якого багато хто у Львові сприймає доволі неоднозначно.

І саме на стадіоні «Україна» вирішувалося, чи залишиться клуб Юрія Кіндзерського в прем’єр−лізі. Головним питанням цього матчу було те, чи забажають «карпатівці» викладатися на повну в абсолютно непотрібній з турнірної точки зору зустрічі. Забажали. Після важкої перемоги, якої вони не могли здобути аж дев’ять турів, «зелено−білі» раділи, немов вибороли якийсь трофей.

А потім були вищезгадані коментарі та гарячкові завіряння «ніколи більше не ходити на «Карпати» — як можна так тішитись перемозі над своїми?». Що ж, поняття справжнього дербі для нашого футболу є новим, адже зустрічі київських та донецьких команд мало відповідають усій тій напруженості та видовищності, яка супроводжує це вигадане англійцями слово. Можливо, саме у Львові народилося наше перше справжнє протистояння двох клубів з одного міста.

«Хочу подякувати «Карпатам». Вони билися, як справжні чоловіки», — тренер «Львова» Сергій Ковалець був засмучений після фінального свистка, адже йому вдалося створити добротну команду. Після звітного туру в цього клубу з’явилося ще більше прихильників, які очікуватимуть на його повернення до прем’єр−ліги.

Перемога достойніших

Мало хто вірив, що «Дніпро» може втратити очки в Луганську. Дніпропетровці під кінець чемпіонату знайшли свою гру і навіть втрутились у боротьбу за останню путівку до Ліги Європи. «Зоря» ж, у якої зараз серйозні проблеми ігрового та матеріального планів, у разі програшу взагалі могла покинути прем’єр−лігу.

Але чи то бажання зберегти прописку серед еліти в неблагополучної «Зорі» виявилося сильнішим, чи то дніпряни не так сильно хотіли знову потрапити в єврокубки, та два пропущені м’ячі Євгеном Боровиком змарнували всі позитивні враження від їхніх результатів у другому колі. «У нас у половини гравців скоро закінчуються контракти. Будемо розмовляти з хлопцями, чи хочуть вони в нас залишитись», — «Зоря» врятувалася від вильоту, але її майбутнє поки виглядає туманно, і тренер Юрій Дудник це чудово розуміє.

На тлі дніпропетровського фіаско домашня нічия донецького «Металурга» проти «Арсенала» уже не мала особливої ваги — «метадони» знову повертаються на європейську арену. Київські дніпропетровці, які грають у столиці на правах оренди, зробили все можливе для свого основного клубу, але їхні зусилля залишилися марними. «Я не очікував, що «Зоря» може перемогти нашого основного конкурента», — тренер господарів Ніколай Костов дуже тішився, що для його підопічних все завершилося вдало в цьому сезоні.

Тріумф і прощання

А в Києві у вівторок прощалися. «Динамо» залишав його тренер, який відродив команду, та гравець, котрий тривалий час був обличчям нападу «синьо−білих». Юрій Сьомін таки вирішив повернутися поближче до сім’ї та рідного «Локомотива», де він знову тренуватиме. А після фінального свистка цей російський фахівець витирав сльози...

Ще один від’їжджаючий, Максим Шацьких, який двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонатів України, після матчу з «Шахтарем» отримав статус вільного агента. Останнім часом він або сидів на лаві запасних, або змагався за дублюючий склад динамівців, і тепер шукатиме собі новий прихисток.

Проводжаючи ці дві знакові фігури, господарі таки обіграли свого основного конкурента на внутрішній арені, а Сьомін нарешті переміг Мірчу Луческу. Утім самих «гірників» ця поразка навряд чи засмутила — попередні зустрічі цих клубів були набагато важливішими. А за перебігом подій на полі спостерігав уже новий тренер киян, Валерій Газзаєв, якого одразу ж представили на новій посаді.

«Я повертаюсь додому, до свого рідного клубу. Якби це була інша якась пропозиція, перехід точно не відбувся б», — Сьомін на післяматчевій прес−конференції виглядав розчуленим і назвав «Динамо» «другою рідною командою». А в «Локомотива» тепер точно з’явилося чимало нових уболівальників серед українців.

Перший млинець

Дебютний сезон у вітчизняному футболі, проведений під егідою прем’єр−ліги, залишив багато запитань. Із одного боку, чемпіонат став відчутно цікавішим: боротьба за друге місце, єврокубкові позиції та збереження прописки в еліті була переповнена напругою, і це лише зіграло на користь турніру. Поразки «Львова» та «Іллічівця» в останньому турі від невмотивованих суперників також можуть свідчити про те, що «договірняків» поменшало — ці зустрічі так і напрошувались під потенційно «здані».

Натомість нові стандарти, запропоновані прем’єр−лігою, поки є важкопідйомними не лише для більшості команд першої ліги, а й для частини «вишки». «Стадіонні» негаразди «Арсенала», «Львова» та «Харкова» є тому прикладом. І хоча обидва клуби «городян» понизились у класі, на їхнє місце прийдуть не набагато надійніші змінники — «бездомних» у чемпіонаті навряд чи кардинально поменшає.

Дотепер невідома доля «Арсенала» та «Чорноморця», які не пройшли атестацію на участь у прем’єр−лізі на наступний рік. Якщо це рішення залишиться в силі, то склад еліти буде варіюватися. Та й що говорити про самих керманичів ліги, якщо в них досі головує особа з приставкою «в.о.».

Як би там було, у нашому футболі відбуваються зміни, і не завжди вони — погані. «Що не робиться — усе на краще», — кажуть мудрі. Чи зможе використати надбаний досвід керівництво ПЛ та покращити рівень нашого футболу — побачимо вже після літнього міжсезоння.

ТАБЛО

Чемпіонат України. Прем’єр−ліга.

30−й тур

«Металург» (Д) — «Арсенал» — 0:0

2 000 глядачів

«Чорноморець» — «Металург» (З) — 2:1

Голи: Діденко, 19; Бабич, 36 — Каськов, 18

4 200 глядачів

«Кривбас» — «Ворскла» — 0:2

Голи: Главіна, 9; Сачко, 60

1 100 глядачів

«Харків» — «Металіст» — 1:2

Голи: Фартушняк, 49 — Ксьонз, 22 (у свої ворота); Березовчук, 24

2 000 глядачів

«Зоря» — «Дніпро» — 2:0

Голи: Жуніор, 42; Антонов, 65

8 800 глядачів

«Таврія» — «Іллічівець» — 3:2

Голи: Галюза, 40; Ковпак, 56; Любенович, 83 — Д. Воробей, 80; Оберемко, 90+2

4 500 глядачів

«Динамо» — «Шахтар» — 1:0

Гол: Мілевський, 79

15 800 глядачів

«Карпати» — «Львів» — 2:1

Голи: Кобін, 28; Кузнецов, 64 — Романюк, 54

Нереалізоване пенальті: Г. Баранець, 34 («Л»)

16 000 глядачів

Підсумкова таблиця:

I В Н П М О

1. «Динамо» 30 26 1 3 71−19 79

2. «Шахтар» 30 19 7 4 47−16 64

3. «Металіст» 30 17 8 5 44−25 59

4. «Металург» (Д) 30 14 7 9 36−27 49

5. «Ворскла» 30 14 7 9 32−26 49

6. «Дніпро» 30 13 9 8 34−25 48

7. «Металург» (З) 30 12 9 9 29−30 45

8. «Таврія» 30 10 7 13 41−45 37

9. «Карпати» 30 8 10 12 33−39 34

10. «Чорноморець» 30 12 2 16 34−42 32*

11. «Арсенал» 30 8 8 14 26−33 32

12. «Кривбас» 30 8 8 14 21−36 32

13. «Зоря» 30 8 7 15 29−45 31

14. «Іллічівець» 30 7 5 18 31−54 26

15. «Львів» 30 6 8 16 24−39 26

16. «Харків» 30 2 9 19 19−50 12*

* Із «Чорноморця» знято 6 очок згідно з рішенням ДК ФІФА.

* Із «Харкова» знято 3 очки згідно з рішенням ДК ПЛ.

Бомбардири: Ковпак («Таврія») — 17, Алієв, Бангура (обидва — «Динамо») — 13, Коельйо («Металіст») — 11, Джихані («Зоря»), Мілевський («Динамо»), Кузнецов («Карпати») — 10...

+++

Когда потеряно все, кроме чести

Андрей Римский

Комсомольская правда в Украине

28.05.09

Своей бескомпромиссной игрой в последнем туре украинские команды удивили своих же собственных болельщиков.

Накануне заключительного тура чемпионата в среде болельщиков бродили самые разнообразные недобрые слухи. Такие, что хоть на стадион не ходи! Мол, все уже решено и команды сыграют так, как уже договорились заранее. Ведь если одной команде в этом чемпионате ничего уже не нужно, а другой, наоборот, кровь из носу необходимо набрать очки, то так все, скорее всего, и произойдет. Попросту говоря: ждали «договорняков». И как же здорово, что все эти чаяния оказались неуместными! Во всех без исключения случаях.

ПРОЛЕТ «ДНЕПРА»

Для «Днепра», рвавшегося в Лигу Европы, надо было обыграть в Луганске уже стоявшую одной ногой в первой лиге «Зарю». Но необходимо было еще, чтобы конкурент днепропетровцев − донецкий «Металлург» − не сумел выиграть дома у «Арсенала». Как раз одной из команд, которой «уже ничего не надо». Но «канониры» уперлись и не отдали сопернику победу, за что им честь и хвала! «Днепру» осталось только победить и − вот они, еврокубки! Но, похоже, подопечные Владимира Бессонова не верили ни в себя, ни в «Арсенал», потому как проиграли решающий матч с треском и справедливо остаются без Лиги Европы.

НАСТОЯЩЕЕ ДЕРБИ

Не сильно знакомые с реальными взаимоотношениями двух львовских клубов злые языки уверенно говорили: «Уж эти земляки обо всем точно договорятся!». В этом матче «Львову» во что бы то ни стало надо было побеждать, а «Карпаты», выполнившие все задачи на сезон, могли расслабиться и «подсобить» землякам. Но дали настоящий бой! На самом деле иначе и быть не могло − взаимоотношения между клубами далеки от идеальных. Но скептики в очередной раз были посрамлены.

УСПЕХ КОВПАКА

В категории «подозрительных» ходил и матч в Симферополе. Прогнозировалось, что «Ильичевец», которому важно было побеждать, таки добьется своего в обмен на то, что пропустит гол-другой от лучшего бомбардира чемпионата Ковпака. Но честь и хвала крымчанам в целом и Ковпаку в частности. Снайпер опять забил, но при этом крымчане и не думали отдавать победу мариупольцам.

В Украине все-таки есть пресловутый fair play. «Честная игра» в переводе с английского. И даже без всяких кавычек − ЧЕСТНАЯ ИГРА!

БОМБАРДИРЫ

Александр Ковпак («Таврия») − 17 мячей.

Александр Алиев, Исмаэль Бангура (оба − «Динамо») − по  13 мячей.

Джексон «Жажа» Коэльо («Металлист») − 11 мячей.

КАКОЙ СЧЕТ?

Результаты матчей 30-го тура Премьер-лиги

   *    Динамо − Шахтер − 1:0

Гол: Милевский, 79.

   *    Таврия − Ильичевец − 3:2

Голы: Газюза, 40, Ковпак, 56, Любенович, 83 − Воробей, 80, Оберемко, 90.

   *    Карпаты − ФК Львов − 2:1

Голы: Кобин, 28, Кузнецов, 64 − Романюк, 54.

   *   Кривбасс − Ворскла − 0:2

Голы: Главина, 10, Сачко, 59.

   *    Металлург (Донецк) − Арсенал − 0:0

   *    Черноморец − Металлург (Запорожье) − 2:1

Голы: Диденко, 19, Бабич, 37 − Каськов, 18.

   *    ФК Харьков − Металлист − 1:2

Голы: Фартушняк, 49 − Ксенз, 21 (Харьков, в свои ворота), Березовчук, 24.

   *    Заря − Днепр − 2:0

Голы:  Жуниор, 42, Антонов, 65.

+++

Юрій Сьомін попрощався з уболівальниками зі сльозами на очах

Юрій Бобруєнко Давид Кобахідзе

Хрещатик

28.05.09

Прем’єр-лігу залишають футбольні клуби “Харків” і “Львів”

Вісімнадцятий за ліком чемпіонат України з футболу, який уперше проводила новостворена Прем'єр-ліга, минулого вівторка став історією. Закінчився він беззаперечною перемогою київського «Динамо», відрив якого від головного конкурента донецького «Шахтаря» був гігантським — п'ятнадцять пунктів. Невдахами першості виявились футбольні клуби «Харків» та «Львів», яких наступного сезону, швидше за все, замінять ужгородське «Закарпаття» та столична «Оболонь».

В останньому, тридцятому, турі чемпіонату України у Прем'єр-лізі глобальні питання вирішували лише п'ять клубів. Донецький «Металург» та дніпропетровське «Дніпро» змагалися за останню путівку до Ліги Європи, а луганська «Зоря», маріупольський «Іллічівець» та ФК «Львів» робили все можливе, щоб не понизити класу.

Як виявилося, щоб здобути путівку до Ліги Європи (услід за «Металістом» і «Ворсклою», фіналістом Кубка України), «Металургу» вистачило і нічиєї у домашній зустрічі з київським «Арсеналом». Річ у тім, що «Дніпро» доволі несподівано поступився у Луганську місцевій «Зорі», яку останнім часом постійно трусило у фінансовій лихоманці. Свого часу великий Валерій Васильович Лобановський сказав: «Мотивація — дуже велика річ». Мотивувати луганчан було непотрібно — в разі поразки від дніпропетровців їхня доля опинилася б у руках головних конкурентів в боротьбі за виживання — «Іллічівця» та ФК «Львів».

Виграш «Зорі» призвів до того, що маріупольці та львів'яни були змушені заочно сперечатися за місце в еліті вітчизняного футболу. Перевагу мав «Іллічівець», який випереджав представників Львова за додатковими показниками. Саме вони й стали головним у цій відчайдушній суперечці — обидва клуби свої поєдинки програли, закінчили чемпіонат, набравши по 26 очок, але понизитись у класі доведеться саме «городянам». Підніжку в останньому турі симпатичній команді Сергія Ковальця поставили земляки з «Карпат», які останнім часом просто «клеїли дурня» на полі мало не під час кожної зустрічі, а ось на львівське дербі вийшли, як на останній бій. Доказів не маємо, але судячи з неймовірної радості футболістів «Карпат» після фінального свистка, без фінансового мотивування зацікавленої сторони тут не обійшлося.

Зміна влади в київському «Динамо» не залишила байдужим, напевно, жодного вболівальника на всьому пострадянському просторі. Адже замість одного майстра російського тренерського цеху Юрія Сьоміна столичний клуб очолить інша не менш талановита і амбітна людина, близький друг Палича Валерій Газзаєв.

А сам Юрій Павлович пішов із клубу переможцем. У матчі проти донецького «Шахтаря», який не мав ніякого турнірного значення, «Динамо» вже в ранзі чемпіона перемогло з мінімальним рахунком завдяки точному удару Артема Мілевського. Цим футболісти столичного клубу зробили справжній подарунок Сьоміну, адже з ним динамівці не могли перемогти головного суперника в офіційних турнірах жодного разу.

«Спасибі за підтримку! Я вас люблю всіх!» — так Юрій Сьомін подякував уболівальникам за підтримку протягом його роботи з «Динамо». На очах Палича виступили сльози, але він їх і не приховував — цей період, в якому позитиву було значно більше, ніж негативу, безумовно, запам'ятається Юрію Сьоміну на все життя. Глядачі влаштували тренеру овації ще до фінального свистка, але перейшли межу дозволеного — постріли з ракетниць, підпалені фаєри та пожежа на фанатській трибуні (горіли крісла). Це може дорого обійтися «Динамо» у фінансовому плані.

Що ж до Газзаєва, то є сподівання, що його прихід в український футбол стане новою сторінкою в історії славного київського клубу. Безумовно, на це сподівається і президент «Динамо» Ігор Суркіс. Він представив Валерія Георгійовича журналістам, пов'язав на його шию клубний шалик і заявив: «Кандидатура Газзаєва як тренера клубу мене цілком влаштовує, адже у нас збігаються думки».

«Динамо» йде у відпустку, а вже 21 червня  з командою працюватиме Валерій Газзаєв, з яким підписано трирічний контракт. До слова, допомагатимуть Валерію Георгієвичу його давні соратники Володимир Шевчук і Микола Латиш, а також Олег Лужний і Валерій Зуєв, які працювали разом з Юрієм Сьоміним. Президент «Динамо» вже поставив перед Валерієм Газзаєвим конкретне завдання — чемпіонський титул у національній першості й вихід із групи в Лізі чемпіонів.

Найкращим бомбардиром чемпіонату став 26-річний форвард сімферопольської «Таврії» Олександр Ковпак, який забив 17 голів у 29 матчах (шість із пенальті). На чотири влучні постріли відстали київські динамівці Ісмаель Бангура і Олександр Алієв.

Футбольні клуби «Харків» і «Львів» залишають вишу лігу, а ось хто їх замінить, поки що невідомо. Найбільше шансів мають ужгородське «Закарпаття» і київська «Оболонь», які за чотири тури до фінішу випереджають ПФК «Севастополь» на сім та шість очок відповідно.

Призові місця в чемпіонаті України, який вперше проводила новостворена Прем'єр-ліга, розіграно. А ось хто стане володарем кубку країни, стане відомо найближчої неділі, 31 травня. У Дніпропетровську за почесний трофей посперечаються донецький «Шахтар» і полтавська «Ворскла». Треба додати, що на відміну від гірників полтавці ще жодного разу не завойовували Кубка України.

Підсумкова турнірна таблиця

Примітка. Команда «Чорноморець» (Одеса) позбавлена шести турнірних очок згідно з рішенням КДК ФІФА від 06.11.2008 року.

Команда ФК «Харків» позбавлена трьох турнірних очок згідно з рішенням КДК Прем'єр-ліги від 13.05.2009 року.

             І       В      Н      П      М      О

1.      ”Динамо”      30     26     1      3      71-19   79

2.      ”Шахтар”      30     19     7      4      47-16   64

3.      ”Металіст”     30     17     8      5      44-25   59

4.      ”Металург” Д   30     14     7      9      36-27   49

5.      ”Ворскла”     30     14     7      9      32-26   49

6.      ”Дніпро”       30     13     9      8      34-25   48

7.      ”Металург” З   30     12     9      9      29-30   45

8.      ”Таврія”       30     10     7      13     41-45   37

9.      ”Карпати”      30     8      10     12     33-39   34

10.     ”Чорноморець”       30     12     2      16     34-42   32

11.     ”Арсенал”     30     8      8      14     26-33   32

12.     ”Кривбас”      30     8      8      14     21-36   32

13.     ”Зоря” 30     8      7      15     29-45   31

14.     ”Іллічівець”     30     7      5      18     31-54   26

15.     ФК ”Львів”     30     6      8      16     24-39   26

16.     ФК ”Харків”    30     2      9      19     19-50   12

+++

Не плачь, Палыч!

Блик

28.05.09

Семин уехал, «Динамо» осталось. Вот и все. Вчера вместе с президентом «Динамо» Игорем Суркисом ЮрПалыч на самолете последнего улетел в Рим на финал Лиги чемпионов. Оттуда тренер вернется в Москву, в родной для себя «Локомотив».

Чемпионат России на перерыв еще не ушел, поэтому теперь Палыч очень быстро должен переключиться в «Локо», чтобы вернуть ему утраченные позиции. В том, что он это сделает, мы не сомневаемся.

На протяжении всей игры с «Шахтером» он был спокоен и на события на поле реагировал не так бурно, как обычно. Но что творилось в его душе, знал только он сам. За всю игру Семин почти не приседал, облокотившись на скамейку запасных, смотрел на команду и понимал, что на полдороге бросает начатое дело.

После финального свистка Палыч, в последний раз надев клубный пиджак с эмблемой «Динамо», вышел на зеленый газон попрощаться с болельщиками. И тут он не смог сдержать эмоции, расплакавшись прямо на поле.

Еще две недели назад он расписывал план подготовки на будущий сезон и собирался готовить команду к групповому турниру Лиги чемпионов. Но жизнь внесла свои коррективы. Вернее, спокойствие Палыча нарушил все тот же «Локомотив», который дождался, пока Палыч оформит золотые медали в Украине, а потом позвонил ему в Киев. «Болевые точки» Семина − акции клуба и 20 лет жизни, которые он посвятил московскому клубу. Боссы клуба знали, на что давить. И Палыч не устоял.

На послематчевую пресс-конференцию Семин пришел, немного успокоившись, но грусть в его глазах все равно не исчезла. «Наверное, сегодня можно подвести итоги моей полуторагодовой работы в «Динамо», − начал тренер. − Равно как и всего тренерского штаба и всех тех, кто работал на команду. Все задачи, которые поэтапно ставились президентом клуба, мы выполняли. Когда я принял команду, «Динамо» находилось на четвертом месте, отставая от «Днепра» на шесть или семь очков. Но в итоге завоевали второе место. Далее решили задачу выхода в групповой этап Лиги чемпионов.

На мой взгляд, в завершившемся сезоне мы неплохо играли на международной арене. Где-то, моментами, от нас отворачивалась удача, но команда имела свое лицо и хорошую репутацию как в Лиге чемпионов, так и в Кубке УЕФА. Наконец, мы стали чемпионами Украины. Но сегодня настал день, когда я должен всем сказать большое спасибо…»

Потом Семина спрашивали, почему он все-таки уходит и чем ему запомнилась работа в «Динамо». «Все это время меня окружали замечательные люди, − откровенно сказал тренер. − И я практически не видел негатива. Вот это самое главное». Потом были цветы от фанатов «Динамо», крепкие рукопожатия. Семин ушел в раздевалку, чтобы попрощаться с командой, которая в этот вечер сделала все возможное, чтобы Семин вернулся домой без «комплекса Луческу».

«Динамо» при Семине

Чемпионат страны: 42 матча, 36 побед, 3 ничьих, 3 поражения.

Кубок Украины: 7 матчей, 5 побед, 0 ничьих, 2 поражения.

Еврокубки: 18 матчей, 7 побед, 6 ничьих, 5 поражений.

Суперкубок Украины: 1 матч, 1 ничья.

Всего: 68 матчей, 48 побед, 10 ничьих, 10 поражений.

% побед: 70.

Достижения: чемпион Украины, победитель Кубка Первого канала, полуфиналист Кубка УЕФА, финалист Кубка Украины.

Он остался победителем

«С Юрием Семиным мы расстались настоящими друзьями, я испытываю к нему очень теплые, дружеские чувства, − рассказал клубной пресс-службе президент «Динамо» Игорь Суркис. − После Валерия Васильевича Лобановского мне ни с кем не было так комфортно работать. Я не считаю, что мы слабее «горняков». Просто Семин проработал с командой полтора года, а Луческу − пять». С Игорем Михайловичем не поспоришь. Семин дал киевским болельщикам не просто надежду на лучшее, он указал тот путь, по которому следует идти «Динамо». И хочется верить, что в киевском клубе закончился период безвременья. 

+++

Макс Шацких: «Взял два баннера на память»

Любомир Луканюк

Сегодня

28.05.09

Проводы: Максим жалеет, что в матче с «Шахтером» Семин не выпустил его на поле попрощаться с фанами

Вторничный матч «Динамо» и «Шахтера» запомнится Максиму Шацких надолго. Столичная торсида устроила проводы своему форварду. В честь Шацких, который по окончании сезона наверняка покинет клуб, фанаты вывесили несколько плакатов со словами благодарности, но настоящий фурор произвел огромный баннер: «Истребитель МАХ 16. 328 боевых вылетов, 142 сбитых». Именно столько матчей и голов провел Шацких за девять лет в «Динамо».

«Еще раз огромнейшее спасибо болельщикам! На такое невозможно было спокойно смотреть. Порой едва сдерживал слезы, — рассказывал нам вчера Максим, заметно волнуясь, вновь переживая те эмоции. За матчем Шацких смотрел с трибун вместе со своей женой Алесей и двумя дочерьми. — Они в шоке были. Снимали все на камеру, фотографировали. Не футбол смотрели, а на фан-сектор. Да и я туда постоянно поглядывал, минут пятнадцать игры пропустил. Жаль, конечно, что самому не удалось поблагодарить болельщиков. После игры пытался подойти к фанам, подарить майки, но не смог пробиться. Люди начали покидать стадион... Однако друзья взяли мне два баннера на память».

Жалеет Максим и о том, что не попрощался с болельщиками на поле. В ничего не значащем матче Юрий Семин мог бы на пару минут выпустить Шацких. Но... «Я очень хотел сыграть. Хотя это решение главного тренера — и ничего не поделаешь. Обидно...» Семин «не видел» в своей команде Шацких, может, Газзаев заметит и даст шанс форварду? «Трудно что-то сказать. Сейчас отпуск. Но пока у меня контракт с «Динамо», так что к первому сбору команды (20 июня. — Авт.) я приеду в клуб. А дальше видно будет», — говорит Максим. Напомним, раньше президент «Динамо» Игорь Суркис говорил, что вряд ли в июле будет продлевать с Шацких контракт. Посему Максим сейчас усиленно ищет себе новый клуб. Но какие-то новости по этому поводу сообщить отказался.

+++

МУЖЕСТВО ТРЕТЬЕЙ СТЕПЕНИ

Дмитрий Ильченко

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Может ли встреча самых непримиримых оппонентов нашего футбола, до этого трижды в течение месяца противостоявших друг другу в полуфиналах турниров различного ранга, вдруг превратиться в банальный смотр ближайшего резерва? Способен ли Юрий Семин, прощавшийся во вторник не только с командой, но и с полюбившей его избирательной киевской публикой, упустить шанс шумно закрыть за собой дверь, при этом избавившись от не дававшего покоя на протяжении долгого времени «комплекса Луческу»? Наконец, готов ли его донецкий оппонент,  завладевший с «Шахтером» Кубками УЕФА и Украины, но начисто проигравший «Динамо» национальный чемпионат, выставить против киевлян резервный состав?

Задаваясь позавчера этими вопросами по пути на стадион имени Валерия Лобановского, поймал себя на ощущении дежавю. И, покопавшись в памяти, вспомнил, как четыре года назад шагал по донецким улицам на точно так же не имевший турнирного значения матч ставших чемпионами горняков против динамовцев, размышляя над тем, не поддадутся ли тренеры обеих команд соблазну превратить эту встречу в полигон для дублеров. Еще одна параллель напрашивалась сама собой: та давняя встреча стала последней во главе киевлян для Йожефа Сабо, при этом секретом Полишинеля было и имя преемника − Леонид Буряк. Как и в 2005-м, прежнему тренеру «Динамо» предстояло проститься с подопечными на глазах у нового − с той лишь разницей, что Буряк к моменту дебюта какое-то время уже работал в структуре клуба, а Валерий Газзаев до вчерашнего вечера следил за будущими подопечными в основном по телевизору.

Сравнения на этом, пожалуй, закончу, поскольку динамовский сезон под управлением Буряка оказался самым неудачным в новейшей истории клуба (помните «Тун»?), а время пребывания наставника во главе команды − кратчайшим за тот же период. Добавлю лишь, что и четыре года назад, и нынче соперники обошлись без радикальных экспериментов с составом, выдав увлекательный спектакль, в котором досрочно обеспечившая победу в чемпионате команда доказала преимущество и в личном свидании, обыграв соперника с перевесом в один мяч.

Семин поставил эффектную точку в своей киевской карьере. Эффектно простилась с ним и публика: за десять минут до финального свистка после гола Милевского она зажгла на трибунах файеры, принявшись громко скандировать: «Прощай, Палыч». А когда игра завершилась, динамовцы вынесли тренера в центр поля и стали качать. Крупные слезы, вскипевшие на глазах уходившего после этой игры в «Локомотив» Семина, говорили о том, что покидать Киев, где за полтора года ему удалось превратить потерпевшую шесть поражений кряду в Лиге чемпионов команду в полуфиналиста Кубка УЕФА, 62-летнему наставнику не хотелось. Но решение принято, бумаги подписаны: к этому моменту совет директоров «Локо» уже утвердил его возвращение, а Игорь Суркис − отчасти, к слову, по рекомендации Семина − пригласил преемника. «Украина теряет прекрасного тренера», − сказал позже Луческу, отметив, что рад назначению Газзаева: с его приходом, по мнению тренера «Шахтера», в истории противостояния горняков и динамовцев откроется новая страница.

Гости, к слову, приехали на стадион из резиденции Виктора Ющенко: президент страны пригласил команду, чтобы лично поздравить игроков с завоеванием европейского трофея и вручить им награды − ордена «За заслуги», «За мужество» и медали «За труд и отвагу». Не очень-то понял принцип их распределения, и чем мужество Андрея Пятова и Дмитрия Чигринского второй степени отличаются от мужества третьей забивших в финале Кубка УЕФА голы Луиса Адриану и Жадсона, но речь не о том. Зная о праздничном графике горняков, можно было предположить, что во встрече заключительного тура с «Динамо» сыграют дублеры. Но рисковать репутацией Луческу не стал: за исключением вратаря Рустама Худжамова и защитника Александра Чижова на поле вышли именно те, кто неделей ранее участвовал в финале Кубка УЕФА.

Какой степени мужество потребовалось Семину, чтобы провести стоя девяносто минут своего прощального матча, а после игры, попрощавшись с бесновавшейся публикой в услужливо протянутый шоуменом микрофон («Спасибо, я всех вас люблю»), уйти на негнущихся ногах в раздевалку? А потом, простившись с футболистами, которых через полчаса в банкетном зале динамовского офиса ждал Газзаев, предстать перед прессой в конференц-зале. И если оставались среди моих коллег осуждавшие скоропалительный уход Палыча, слезы на его глазах предубеждение растопили…

+++

СПЕЦЗАДАНИЕ ДЛЯ ГАЗЗАЕВА

Николай Несенюк

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Назначение тренером «Динамо» наиболее заслуженного на сегодняшний день российского специалиста Валерия Газзаева уже самим своим фактом свидетельствует о многом. На очевидных вещах вроде заслуг и регалий нового тренера, которые вполне соответствуют амбициям пригласившего его клуба, останавливаться не будем. Потому что есть вещи, о которых не говорят, но которые все понимают. Теперь, мне кажется, об этом уже можно рассуждать.

Хорошо это или плохо, но украинская тренерская школа не имеет сегодня тренеров, соответствующих уровню притязаний отечественных футбольных лидеров. Когда стало ясно, что Юрий Семин уходит, о том, чтобы заменить его украинским тренером, кажется, никто и не помышлял. Я не о руководителях «Динамо», а о многочисленных поклонниках команды, которые за полтора года увидели разницу между иностранным и отечественным специалистом. Нет, судя по всему, у нас сегодня тренера с уровнем независимости, который хотя бы приближался к принятому в России. Наши тренеры почему-то скромны и не амбициозны. Даже будучи уволенными с работы, они продолжают колебаться в унисон с теми, кто может их в перспективе трудоустроить.

По сравнению с ними Газзаев − просто ураган! Мужик с большой буквы! Даже тем, кто не очень внимательно следит за российским футболом, известна независимость и принципиальность этого тренера. Не знаю, как в другом, но в отстаивании своего видения игры команды и построения работы с футболистами новый тренер «Динамо» всегда был последователен. Лично для меня определяющей для характеристики Газаева была его мгновенная и добровольная отставка с поста наставника московского «Динамо» после памятного разгрома в Кубке УЕФА на своем поле. Так же как и прошлогодняя твердость решения уйти из ЦСКА, несмотря на то, что как раз перед его заранее объявленным уходом игра команды наладилась. Прямо как в Германии, где тренеры не темнят, как это бывает у нас, а заранее объявляют, что меняют команду. После чего очень часто работают еще более эффективно. Пример − Феликс Магат, сделавший чемпионом «Вольфсбург», из которого должен был уйти. И ушел. Потому что там так принято.

Я так много об этом пишу потому, что о собственно тренерской работе Газаева в «Динамо» сказать пока нечего, да это пока и не нужно. Сегодня важно понять, что во главе чемпионов Украины стал тренер с твердым характером. Тренер, который в Украине никому ничего не должен. Тренер, который, подобно своему предшественнику Семину, рассматривает приход в «Динамо» как серьезный вызов, как наивысшее испытание своего тренерского мастерства.

Мне кажется, вариант с приглашением российских тренеров в Украину и наоборот имеет огромный потенциал. Футбол наших стран подобен разлученным близнецам, имеющим одинаковые таланты и похожие недостатки. А то, что россияне для нас теперь иностранцы, идет только на пользу, делая этих тренеров максимально независимыми. О легкости общения между представителями наших стран говорить, думаю, излишне.

Как бы этого ни хотелось, но избежать в оценках работы Газаева в «Динамо» сравнения с работой Семина нам еще долго не удастся избежать. Закономерно или случайно, но у Палыча состав определился уже через полторы недели работы с командой. Именно столько времени тренеру понадобилось, чтобы понять, кто ему не нужен и объяснить тем, кто нужен, чего он от них хочет. Очень не хотелось бы услышать в скором времени ссылки на необходимость для нового тренера адаптироваться в клубе. А что там особенно адаптироваться? Чай не в Зимбабве приехал Газзаев. Все свое, знакомое и понятное.

Это только так кажется, что до нового сезона у тренера есть время. Времени практически нет. Уже через шесть с небольшим недель мы увидим команду Газаева в деле, то есть в матче за Суперкубок Украины. И хоть соперник динамовцев пока не известен, что-то подсказывает, что начинать Газаеву придется с того, чем закончил Семин. То есть с поединка против «Шахтера», от которого никуда не деться и который как тень отца Гамлета будет преследовать каждого тренера «Динамо», оцениваемого не по матчам против «Реала» или «Барселоны», а именно по поединкам с командой из Донецка. Тем более что нынче победу над «Шахтером» можно смело приравнивать к выигрышу Кубка УЕФА, сколько бы мы ни старались поднимать престиж второстепенного европейского трофея.

Понятно, что никто не застрахован от неудачи. Даже при идеальной работе нового тренера обстоятельства могут сложиться против него и против команды. Но в случае с Газзаевым можно быть спокойным. Если случится неудача, он сделает все, чтобы ее исправить, а если поймет, что не способен это сделать, скажет об этом первым, не дожидаясь напоминаний.

Хотя уверен, что до этого не дойдет, как говорил милиционер из фильма «Бриллиантовая рука» герою Юрия Никулина − перед тем, как поручить тому ответственное спецзадание…

+++

МОСКВА СЛЕЗАМ НЕ ВЕРИТ

Галина Еременко

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

После прощания с командой теперь уже экс-наставник киевлян Юрий Семин направился к группе болельщиков, которые ждали его в дворике стадиона. Процедура фотосессии и раздачи автографов заняла около 15-ти минут. Причем ни один из болельщиков не остался обделен вниманием. Самый маленький поклонник Семина − мальчик лет семи в бело-синей футболке с номером «11» − не скрывал своей грусти от расставания с наставником любимой команды и, подойдя к кумиру, вполголоса попросил: «Юрий  Павлович, не уезжайте в «Локомотив»! Оставайтесь с нами». Семин потрепал мальчишку по голове и со всей серьезностью объяснил, что ему нужно ехать в Москву, а с «Динамо» теперь будет работать Валерий Газзаев − очень хороший тренер. Ребенок не мог понять, что значит «нужно», и предложил альтернативный вариант − работать с Валерием Георгиевичем вместе. Понятно, что предложение мальчика вызвало у Семина умиление, но спустя пару минут улыбка исчезла с лица специалиста…

Возле автомобиля, который ожидал Юрия Павловича, стояли две девушки, рыдающие навзрыд. Они молча протянули тренеру альбом с рисунками его портретов от детей из детского дома. Наверное, это и стало моментом истины в прощальной церемонии Семина с Украиной − в его глазах заблестели слезы. Палыч передал юным художникам футбольный мяч и заверил девушек, что при удобном случае приедет из Москвы, чтобы лично посетить питомцев этого учреждения. Произнести прощальный монолог Семин не смог − мешали слезы. Последние слова тренера для бело-голубой армии болельщиков были произнесены дрожащим голосом: «Спасибо. Это был очень счастливый период…»

+++

ВОДНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ АЛИЕВА НЕ ПУГАЮТ

Галина Еременко, Михаил Спиваковский

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Накануне поединка 30-го тура с «Шахтером» лучший по системе «гол+пас» игрок сезона-2008/09 грозился в интервью «СЭ» забить горнякам «как минимум три мяча» для того, чтобы догнать в списке бомбардиров лидировавшего в нем тезку Ковпака. Тем не менее, несмотря на обилие опасных штрафных у ворот Рустама Худжамова, прицел 24-летнего полузащитника киевлян дал сбой, и данное им слово сдержать не удалось.

− Ничего страшного, − пожал плечами лидер бело-голубых после матча. − Главное, что мы стали чемпионами. А исполнить задуманное удается далеко не всегда.

− Как вы простились с Юрием Семиным?

− Пожелали друг другу удачи, обменялись рукопожатиями. Конечно, было немного грустно расставаться с этим тренером…

− Что вы знаете о Газзаеве?

− Этот тренер приводил ЦСКА к чемпионству и выиграл Кубок УЕФА. Знакомые ребята говорили, что Валерий Георгиевич очень сильный тренер и хороший психолог.

− Знаете знаменитое упражнение Валерия Газзаева в бассейне, с минутной задержкой дыхания?

− У нас в «Динамо» такого не было. Но я к таким вещам отношусь спокойно: у каждого тренера свои методы. Будет нужно − выполним все.

− Газаев считается тренером диктатором, предпочитающим кнут − прянику. Вы к этому готовы?

− Готов. У Павла Яковенко еще не такую школу проходил.

+++

ПРОЩАНИЕ С «ИСТРЕБИТЕЛЕМ»

Галина Еременко, Михаил Спиваковский

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Так называемая «война баннеров» − привычное явление любых поединков принципиальных соперников. Само собой, не стала исключением и позавчерашняя встреча на стадионе «Динамо» имени Валерия Лобановского. Немногочисленный фан-сектор пожертвовал и количеством, и качеством транспарантов, вывесив одно-единственное полотнище, чье содержание заметно превалировало над непрезентабельной формой. «Динамо» − это, чтобы вы понимали, уже не уровень», − безапелляционно резюмировал баннер оранжево-черных. Болельщики киевлян повели себя конструктивнее, оказывая моральное давление на соперников с помощью не всегда приличных «кричалок», тогда как предметом обожания их транспарантов стал 30-летний форвард команды Максим Шацких. Автора единственного и, стало быть, победного мяча киевлян во встрече молодежных команд, трибуны поддержали с помощью трех баннеров. На одном из них надпись «Спасибо, Макс!» соседствовала с нарисованной футболкой под номером «16». Другой, оснащенный большой фотографией форварда, благодарил его за «динамовское сердце», а на поплывшем по фан-сектору третьем баннере был изображен сам Шацких в летной гимнастерке на фоне самолета-штурмовика. Эффектную картинку дополнял комментарий: «Истребитель «Макс 16» − 328 боевых вылетов, 142 сбитых…».

− Огромное спасибо болельщикам, которые устроили мне такое красивое прощание с «Динамо», − сказал после матча опытнейший нападающий киевлян. − Думаю, что не каждый футболист удостаивался такой благодарности от зрителей.

После матча в микст-зоне стадиона появилась группа людей, преимущественно детей, в футболках с номером «16», которые сначала провели фотосессию со своим кумиром, а в завершении презентовали ему плакат с надписью: «Папочка, мы всегда с тобой!». Как пояснил сам Щацких, среди его поклонников оказались две дочери и супруга. Одна из дочек Максима рассказала, что такие плакаты они готовили любимому отцу после каждого матча, проведенного в футболке «Динамо». 

+++

ВЫБОРЫ ПРЕЗИДЕНТА ПРЕМЬЕР-ЛИГИ ОТЛОЖЕНЫ

Дмитрий Ильченко

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Запланированная на воскресенье встреча владельцев клубов ведущего дивизиона в Днепропетровске, в ходе которой должны были состояться выборы президента премьер-лиги, отложена. Такое решение директорат УПЛ принял в связи с тем, что один из двух кандидатов − бывший генеральный директор G-14 Томас Курт − отозвал свою кандидатуру. Отказавшись от выборов на безальтернативной основе, участники лиги решили обсудить новый список претендентов в ближайшие две недели. По данным «СЭ», конкуренцию оставшемуся кандидату − бывшему президенту киевского «Арсенала» Вадиму Рабиновичу − намерен составить занимающий пост исполняющего обязанности главы лиги Виталий Данилов.

+++

КОВПАК ОСТАЕТСЯ В «ТАВРИИ»

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Вчера лучший бомбардир сезона-2008/09 Александр Ковпак (17 мячей), у которого заканчивался контракт с «Таврией», продлил соглашение с клубом до 31 декабря 2010 года. (пресс-служба «Таврии»)

+++

«1+1» ДЛЯ ПУЧКОВА

Сергей Талимончик

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

После победного для «Таврии» матча с «Ильичевцем» с главным тренером симферопольцев Сергеем Пучковым был продлен контракт по схеме «1+1».

− Мое нынешнее соглашение с «Таврией» заканчивается 1 июня, и я, безусловно, рад, что руководство клуба, не дожидаясь окончания договора, предложило продолжить наше сотрудничество,  − сказал Пучков. − Планы на будущее мы обсудили с почетным президентом Сергеем Куницыным еще после игры со «Львовом». А подписание нового контракта стало для меня большой наградой и стимулом для роста.

+++

НУДНЫЙ ЕДВА НЕ СТАЛ ГОЛЫМ

Вячеслав Кульчицкий

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

По окончании матча в Одессе «моряки» по уже сложившейся традиции подбежали к трибуне с фанатами, и поблагодарив своих поклонников за поддержку, направились в раздевалку. Однако стоило одному из игроков хозяев − Сергею Нудному − зазеваться, чтобы попасть в плен столпившихся у входа в подтрибунное помещение поклонников команды. Увидев, что молдавский легионер подарил свою футболку находившейся рядом с фанатским сектором юной болельщице, те начали требовать от него другие атрибуты экипировки.

− Оказавшись в плотном кольце любителей автографов, я слышал, как один из фанатов настойчиво просил меня подарить ему трусы. Но я ведь не пойду в раздевалку голым, − улыбнулся Нудный.

+++

«ГОРЧИЧНИКИ» ПОД ЗАНАВЕС

Вячеслав Кульчицкий

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

Если лет двадцать назад отсутствие в итоговом протоколе матча желтых карточек считалось привычным явлением, то теперь этого не скажешь. Эмоции в современном футболе кипят нешуточные, что нередко выходит за рамки правил, приводя в среднем к трем-четырем карточкам за игру. Поединок между «Черноморцем» и запорожским «Металлургом» едва не вошел в немногочисленный список игр сезона-2008/09, обошедшихся без единого «горчичника». Когда шла 90-я минута и судья уже посматривал на секундомер, статистики уже готовились было внести столь мирный матч в свои реестры. Однако в последний момент зафиксировать редкое для футбола явление помешал защитник одесситов Дмитрий Гришко, получивший вовсе необязательное предупреждение. А спустя минуту «горчичника» удостоился и защитник «Металлурга» Виталий Вернидуб.

+++

СОБЫТИЯ ТУРА

Юрий Назаркевич

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

* Александр Пищур («Волынь») делает 5-й дубль в сезоне, повторяя рекорд Виталия Прокопченко («Феникс-Ильичевец», ныне − «Закарпатье»).

* Вратарь Юрий Панькив (ПФК «Александрия») прерывает сухую серию, длившуюся 348 минут. По этому показателю он уступает только Денису Бойко из «Динамо-2» (404 минуты).

* Юрий Шалата («Энергетик») становится автором 900-й с начала первенства желтой карточки.

* Первую волевую победу добывает «Динамо-2».

* Максим Сирота (ПФК «Александрия») становится 40-м пенальтистом с начала первенства.

* Дмитрий Витер («Нефтяник», ранее − «Гелиос») увеличивает свою стопроцентную серию реализации пенальти до 3 ударов.

* «Нефтяник» выходит в лидеры по количеству домашних пенальти: 8 ударов − 7 голов.

* ПФК «Александрия» впервые в сезоне провела первый гостевой гол с «точки» (со 2-й попытки), а «ИгроСервис» − впервые дома пропустил с пенальти.

* Вторую гостевую волевую победу одерживает «Крымтеплица», повторившая достижения ПФК «Севастополь» и «Феникса-Ильичевца».

* Ничейная серия «Нефтяника» увеличилась до 3 матчей.

* 100-й матч в первой лиге проводит Валерий Иващенко («Нефтяник»), отметив юбилей первым голом в сезоне.

* Арбитры 60-й раз в первенстве делают предупреждения игрокам «Оболони», «Крымтеплицы», «Волыни», 50-й − «Закарпатья».

* Артем Бутенин («Динамо-2»), увидев желтую карточку, прерывает рекордную в сезоне серию киевлян из трех туров без предупреждений.

* Голкипер Сергей Тукач («ИгроСервис») вышел на замену в качестве полевого игрока.

* 40-й мяч в первой лиге забивает Сергей Кучеренко («Крымтеплица»), 15-й − Дмитрий Витер («Нефтяник»), Игорь Малыш («Оболонь»), 1-й − Арсен Абляметов («Крымтеплица», в 66-й игре), Виктор Горбатко («ИгроСервис», в 16-й), Максим Лещенко («Гелиос», в 6-й), Михаил Малин («Динамо-2», в 4-й), Антон Лысюк (ПФК «Александрия», в 23-й).

* 10-й матч в первой лиге проводит арбитр Геннадий Махно (Кировоград).

+++

10 ОТКРОВЕНИЙ ТУРА      Версия «СЭ»

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

1. Олег ТАРАН, главный тренер «Кривбасса»

КРИВБАСС − ВОРСКЛА − 0:2

«В следующем сезоне из нынешнего состава я оставлю только половину игроков, если даже не меньше. В «Кривбассе» собран «золотой пенсионный фонд Украины». Им нужно заканчивать с футболом. Хотя надо отдать должное, что они столько продержались».

2. Николай ПАВЛОВ, главный тренер «Ворсклы»

КРИВБАСС − ВОРСКЛА − 0:2

«Сегодня в обед мне позвонил президент и сообщил, что необходимо обыграть в чемпионате «Кривбасс», а в Кубке − «Шахтер». А как его можно обыграть, если «Шахтер» − обладатель Кубка УЕФА?!»

3. Олег КОНОНОВ, главный тренер «Карпат»

КАРПАТЫ − ЛЬВОВ − 2:1

«Было бы хорошо, чтобы «Львов» остался в премьер-лиге и такие матчи проводились каждый год».

4. Валерий ГАЗЗАЕВ, главный тренер «Динамо»

ДИНАМО − ШАХТЕР − 1:0

(На вопрос о том, что Ролан Гусев около месяца назад прогнозировал его появление в одном из украинских клубов). «Наверное, Ролан занимается колдовством».

5. Александр ЗАВАРОВ, главный тренер «Арсенала»

МЕТАЛЛУРГ Д − АРСЕНАЛ − 0:0

«Было давление со всех сторон − на меня и на команду, чтобы мы показали лучший футбол. Мы свое дело сделали, а «Днепр» пусть сам разбирается».

6. Михаил СТЕЛЬМАХ, главный тренер «Харькова»

ХАРЬКОВ − МЕТАЛЛИСТ − 1:2

(На вопрос о том, кто будет конкурентом его команды в первой лиге). «По вылету во вторую?»

7. Валерий ГАЗЗАЕВ, главный тренер «Динамо»

ДИНАМО − ШАХТЕР − 1:0

(На вопрос о том, какие надежды он связывает с выступлением «Динамо» в Лиге чемпионов). «Я бы хотел ее выиграть. Этот ответ вас устраивает?»

8. Михаил СТЕЛЬМАХ, главный тренер «Харькова»

ХАРЬКОВ − МЕТАЛЛИСТ − 1:2

«Ну вот: пришел праздник в Харьков − мы вылетели из премьер-лиги».

9. Александр АЛИЕВ, полузащитник «Динамо»

ДИНАМО − ШАХТЕР − 1:0

(На вопрос о том, готов ли он к нагрузкам, которые будут при Валерии Газзаеве). «Готов. У Павла Яковенко и не такую школу проходил».

10. Сергей КОВАЛЕЦ, главный тренер «Львова»

КАРПАТЫ − ЛЬВОВ − 2:1

«Как можно было назначать арбитра, который получил «двойку» в игре «Львова» с «Арсеналом»?

НАИБОЛЬШЕЕ КОЛИЧЕСТВО ПОПАДАНИЙ В ХИТ-ПАРАД

32 Николай ПАВЛОВ, главный тренер «Ворсклы»

30 Александр ЗАВАРОВ, главный тренер «Арсенала»

18 Анатолий ВОЛОБУЕВ, экс-главный тренер «Зари»

16 Михаил СТЕЛЬМАХ, главный тренер «Харькова»

15 Мирча ЛУЧЕСКУ, главный тренер «Шахтера»

ЛИДЕРЫ ПО ОЧКАМ

235 Николай ПАВЛОВ

205 Александр ЗАВАРОВ

100 Анатолий ВОЛОБУЕВ

87 Михаил СТЕЛЬМАХ

79 Мирча ЛУЧЕСКУ

+++          

ПРИКАРПАТСКИЕ «СУХАРИКИ»

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

ПРИКАРПАТЬЕ − ФЕНИКС-ИЛЬИЧЕВЕЦ − 0:0

«Прикарпатье» (Ивано-Франковск): Локатырь, Данищук, Соколенко, Гребинский, Иванишин, Коцабюк, Стоцкий (Семчий, 83), Боришкевич (Ревуцкий, 46), Чернышов, Щеглюк, И.О. Худобяк.

«Феникс-Ильичевец» (Калинино): К. Шевченко, Михайлюк (Д. Антонюк, 68), Яковенко, Малка, И. Луценко, Корольков (Даценко, 90), Свиридов, Ивашко (Блудов, 46), Попов (Юрковский, 50), Бобух, Аврамчиков (Савченко, 81).

Наказания: Стоцкий, 22. Блудов, 67. Коцабюк, 75. Гребинский, 82. И. Луценко, 82. Даценко, 90+2 (предупреждения).

Судьи: Махно, Скрипка (оба − Кировоград), Володин (Херсон).

27 мая. Ивано-Франковск. Стадион «Рух». 2000 зрителей (вмещает 14 500). 25 градусов.

Голкипер калининцев Константин Шевченко провел восьмой сухой матч в сезоне. (Тарас КЛИМЧУК)

И      В      Н      П      М     О

1. Закарпатье  28     17     6      5      48-26   57

2. Оболонь    28     17     5      6      66-37   56    

3. ПФК Севастополь   28     15     5      8      41-33   50

4. ПФК Александрия   29     13     9      7      38-28   48    

5. Крымтеплица      28     13     7      8      35-33   46

6. Волынь     29     13     4      12     43-44   43    

7. Десна      28     12     7      9      28-28   43

8. ИгроСервис 28     11     6      11     38-38   39    

9. Сталь      28     10     9      9      32-35   39

10. Днестр    28     9      10     9      34-37   37

11. Динамо-2   27     8      13     6      35-36   37

12. Феникс-Ильичевец 28     8      10     10     31-34   34    

13. Нефтяник  28     8      10     10     37-40   31    

14. Гелиос    28     7      5      16     24-38   26

15. Прикарпатье      28     6      6      16     23-48   24

16. Энергетик  28     5      7      16     23-40   22

17. Княжа     29     5      5      19     22-23   20

«Нефтяник» лишен трех очков согласно решению КДК ФФУ от 22.01.2009.

Бомбардиры: ПИЩУР (Волынь) − 20. Бобаль (ИгроСервис), Невуче (Закарпатье) − 14. Куценко (Оболонь) − 13.

31-й тур, 29 мая: ПФК Александрия − Сталь, Волынь − ИгроСервис, Крымтеплица − Динамо-2, Днестр − Десна, Энергетик − Оболонь, Гелиос − Закарпатье, ПФК Севастополь − Нефтяник.

+++

КОНКУРС ПРОГНОЗИСТОВ

Юрий Юрис

Спорт-Экспресс в Украине

28.05.09

В 30-м туре прогнозы давали защитник «Динамо» 1970-х годов Стефан Решко и донецкий корреспондент «СЭ» Юрий Юрис. Дуэль завершилась победой журналиста со счетом 6:4.

30-й тур      СПЕЦИАЛИСТ ЖУРНАЛИСТ «СЭ»

Результаты         Решко             Юрис

МЕТАЛЛУРГ Д − АРСЕНАЛ − 0:0     2:0 − 0 очков   2:0 − 0 очков

ЧЕРНОМОРЕЦ − МЕТАЛЛУРГ З − 2:1 1:1 − 0 очков   1:1 − 0 очков

КРИВБАСС − ВОРСКЛА − 0:2  1:1 − 0 очков   1:0 − 0 очков

ХАРЬКОВ − МЕТАЛЛИСТ − 1:2      0:1 − 2 очка    0:2 − 1 очко

ЗАРЯ − ДНЕПР − 2:0  1:2 − 0 очков   1:1 − 0 очков

ТАВРИЯ − ИЛЬИЧЕВЕЦ − 3:2  0:1 − 0 очков   2:1 − 2 очка

ДИНАМО − ШАХТЕР − 1:0    2:1 − 2 очка    1:1 − 0 очков

КАРПАТЫ − ЛЬВОВ − 2:1     1:2 − 0 очков   2:1 − 3 очка

Итого  4 очка  6 очков

После 30-го тура (+14=5-11)   Специалисты  Журналисты

Сумма  229 очков     213 очков

Напомним систему начисления очков: угаданный исход − 1 очко, угаданная разница в счете − 2 очка, угаданный счет − 3 очка.

Объяснительная записка

«ЛЬВОВ» ДЛЯ «КАРПАТ» БЫЛ КАК БЕЛЬМО НА ГЛАЗУ

Всегда знал, что оракул из меня (и не только в футболе) очень неважный. Вместе с тем, существует, по меньшей мере, три обстоятельства, которые дают основание воспринимать неутешительные итоги нового опыта в прогнозировании не так болезненно, как после третьего тура, когда удалось наскрести четыре жалких очка.

Ну, во-первых, шесть баллов − это в полтора раза больше, чем четыре, стало быть, прогресс налицо. Во-вторых, утешает и примиряет с действительностью неожиданная победа над Стефаном Решко, которой теперь долго буду гордиться. Подумать только: над самим Решко! Выдающимся нашим защитником, который в двух памятных матчах киевского «Динамо» с «Баварией» за Суперкубок Европы осенью 1975 года намертво закрыл Герда Мюллера, до встречи с Решко не имевшего привычки уходить с поля без гола.

И, наконец, в-третьих, ответы на ключевые вопросы, стоявшие перед последним туром, я все-таки дал правильные: донецкий «Металлург» заполнил последнюю украинскую вакансию в Лиге Европы, а «Львов» вылетел из премьер-лиги, составив компанию «Харькову».

Металлург Д − Арсенал − 0:0 (прогноз − 2:0). Говорят, будто «Днепр», имеющий свою «колонию» в киевском клубе, стимулировал футболистов «Арсенала». Так это или нет, теперь уже не имеет никакого значения.

Черноморец − Металлург З − 2:1 (прогноз − 1:1). Сравнявший счет Диденко подарил мне надежду, но уже в первом тайме Бабич ее убил.

Кривбасс − Ворскла − 0:2 (прогноз − 1:0). Откуда мне было знать, что перед игрой Николаю Павлову позвонил президент «Ворсклы» и «поставил задачу» обыграть «Кривбасс», а заодно и «Шахтер» в финале Кубка? Такие приказы не подлежат обсуждению. 

Харьков − Металлист − 1:2 (прогноз − 0:2). Усомниться в победе «Металлиста» было невозможно.

Заря − Днепр − 2:0 (прогноз − 1:1). По словам Владимира Бессонова, его команда недооценила соперника. Странновато звучит из уст тренера, упустившего, как выяснилось, стопроцентный шанс попасть в Лигу Европы. Впрочем, я ведь тоже  недооценил «Зарю».

Таврия − Ильичевец − 3:2 (прогноз − 2:1). Несмотря на закулисные разговоры, почему-то верилось, что в этом матче все будет по-честному.

Динамо − Шахтер − 1:0 (прогноз − 1:1). Когда одна команда усердствует в атаке, а другая обременена лишь мыслью, как бы не пропустить гол, − как правило, в конце концов, пропускает.

Карпаты − Львов − 2:1 (прогноз − 2:1). Единственный матч, счет которого удалось угадать. Равно как и предвосхитить печальную долю второй по ранжиру львовской команды, оказавшейся для «Карпат» бельмом на глазу в премьер-лиге.

+++

Наши в Англии. Перезагрузка

Олег Сивак

Сегодня

28.05.09

Вскоре форварды сборной Украины Андрей Воронин и Андрей Шевченко могут со второго раза попытаться покорить английскую Премьер-лигу

Вскоре форварды сборной Украины Андрей Воронин и Андрей Шевченко могут со второго раза попытаться покорить английскую Премьер-лигу. Напомним, в свое время Шеве не удалось закрепиться в основе «Челси», а Воронина отдал «Герте» в аренду «Ливерпуль». Тот блеснул в Бундеслиге, забив 11 мячей за сезон, и мерсисайдцы зовут украинца обратно.

Агент футболиста сообщил, что Воронин уже пакует вещи, а вскоре отправится с женой Юлией подыскивать жилье в Ливерпуле.

По информации итальянских СМИ, «Милан» не намерен продлевать аренду или выкупать контракт Шевченко. Украинца назвали троянским конем, указывая, что он — главный посредник в переговорах Абрамовича с Анчелотти.

Ожидается, что в начале следующей недели Анчелотти объявит об уходе в «Челси». Туда же из аренды вернется Шева...

+++

СЕРБСЬКИЙ ТРІУМФ

Український футбол

28.05.09

У вівторок завершився VIII Міжнародний турнір пам’яті першого президента ФФУ Віктора Баннікова. Змагання приймали Київ, Бориспіль, Макарів та Обухів. Переможцем Меморіалу стала юнацька збірна Сербії, котра переграла у фіналі турецьких однолітків із рахунком 2:0. Українські футболісти посіли третю сходинку. Далі розташувалися Польща, Росія, Італія, Білорусь та Литва.

Матч за трофей розпочався надзвичайно вдало для команди Сербії, котра, нагадаємо, позбавила путівки до фіналу українських футболістів. Кривдники підопічних Олександра Лисенка вже на другій хвилині вийшли вперед, коли Іван Драгічевич результативно завершив чітку комбінацію. Надалі серби віддали ініціативу більш технічним і швидким туркам, вишукуючи свого шансу в контргрі. І на 74-й хвилині Лазар Маркович вийшов сам на сам із голкіпером, холоднокровно перегравши опонента.

По завершенні вирішального поєдинку відбулося урочисте нагородження призерів і найкращих гравців Меморіалу. На церемонії закриття турніру учасників привітали дружина Віктора Баннікова, Людмила Миколаївна, віце-президент і виконавчий директор Федерації футболу України Олександр Бандурко, президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Ростислав Карандєєв. Приз найкращому воротареві здобув литовець Лукас Ледакявичюс, серед захисників не було рівних українцю Іллі Глушицькому, півзахисником номер один став серб Єврем Коснич, а найкращим нападником — турок Артур Акгакін.

Група А

22 травня. Україна — Литва — 2:1, Сербія — Італія — 1:0.

23 травня. Італія — Україна — 1:1, Литва — Сербія — 0:2.

25 травня. Україна — Сербія — 2:2, Італія — Литва — 2:2.

26 травня

Матч за 7-е місце. Литва — Білорусь — 0:2.

Матч за 5-е місце. Італія — Росія — 1:2.

Матч за 3-є місце. Україна — Польща — 1:1 (пенальті — 4:3).

Фінал. Сербія — Туреччина — 2:0.

Усі переможці Меморіалу Віктора Баннікова

2002 — Польща, 2003 — Україна, 2004 — Туреччина, 2005 — Україна, 2006 — Україна, 2007 — Туреччина, 2008 — Італія, 2009 — Сербія.

+++

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ В ФІЛАТЕЛІЇ

Український футбол

28.05.09

1934 року Київ став столицею Української СРР, і одразу виникло питання про необхідності спорудження великого спортивного комплексу, який би відповідав підвищеним вимогам до фізичної культури і спорту в СРСР. Ініціатором будівництва нового стадіону в новій столиці республіки був перший секретар ЦК КП(б)У Станіслав Вікентієвич Косіор, великий шанувальник футболу, який грав сам в дореволюційні роки.

1935 року був започаткований конкурс на підняття, діючого в ті часи у Києві Червоного стадіону на більш високий рівень, переможцем якого 1936 року став проект молодого архітектора Михайла Гречини під назвою “Український республіканський стадіон”.

За проектом генеральної реконструкції Києва, будівництво стадіону було передбачено на значній території, яка межувала з Червоним стадіоном. Проектом були передбачені трибуни на 50 тисяч місць для глядачів — у десять разів більше, ніж на Червоному стадіоні, спорудження грандіозного “комбінату фізичної культури” республіканського значення, спортивна арена якого стала б однією з найбільших (третьою — четвертою) у СРСР після стадіонів у Москві та Ленінграді.  Підготовка місця для спорудження цього стадіону розпочалася 1935 року, коли десятки тисяч киян вже працювали на цьому всенародному будівництві.

А навесні 1936 року Республіканський стадіон, який ще тільки почали будувати, отримав ім'я С.В.Косіора та називався так аж до 1938 року, коли С.В. Косіора заарештували як “ворога народу”, а наступного року розстріляли. Слід віддати все ж шану цій людині, завдяки якій у Києві й було збудовано один з найкращих у СРСР стадіон, і покласти до колекції одну з марок з його портретом, які побачили світло вже 1969 та 1989 роках, та маркований конверт Міністерства зв'язку СРСР, виданий 8.09.1969 р. (художник С.Поманський).

1936 року в Берліні проводилися XI Олімпійські ігри. До цієї події пошта Німеччини в серії марок випустила марку з зображенням футболіста номіналом 6+4 пф., яка також увійшла в один з двох блоків, кожний з чотирьох марок. Застосовувалися в дні Олімпійських ігор і спеціальні футбольні штемпелі. Усіма цими матеріалами є можливість відзначити участь збірної Польщі в цих іграх, яка провела чотири матчі зі збірними: Угорщини (3:0) у 1/8 фіналу 5 серпня, Великобританії (5:4) у чвертьфіналі 8 серпня, Австрії (1:3) у півфіналі 11 серпня та Норвегії (2:3) у матчі за третє місце 13 серпня й посіла почесне четверте місце. В усіх матчах грали воротар львівської «Погоні» Спиридон Альбанський і захисник Ян Васевич, а в останньому матчі − «зірка» західноукраїнського та польського футболу тих часів Міхал Матіас. Але проілюструвати в колекції можна тільки матч зі збірною Угорщини — маркою футбольної тематики з великої спортивної серії 1925 року (до речі, це була перша футбольна марка Європи) номіналом 2000 к. з зображенням моменту гри біля воріт. Ця серія марок Угорщини була видана з метою зібрання коштів до фонду спортивних товариств цієї країни видані з доброчинною стовідсотковою націнкою до номіналу, про що було зроблено пояснюючий надрук на клейовій стороні кожної марки.

А взагалі, зі збірною Угорщини збірна Польщі в довоєнні часи (1921 — 39 рр.) зіграла сім матчів, в шести з яких брали участь футболісти львівських клубів, в першу чергу — «Погоні». У першому в своїй історії матчі збірна Польщі 1921 року в Будапешті програла 0:1, а в другому, 1922 року в Кракові, — 0-3. В обох цих матчах грав найкращий львівський футболіст Вацлав Кухар. Крім нього, в матчах зі збірною Угорщини грали й інші львівські футболісти, а 1925 року в матчі в Кракові до збірної Польщі одразу було залучено 10 львівських футболістів, таким чином це була фактично збірна Західної України.

З участю футболіста з території нинішньої України грала 1935 року 22 вересня у Будапешті з угорцями й збірна Чехословаччини (0:1). У матчі приймав участь уродженець Закарпаття (з Берегового, тоді цей регіон носив назву Підкарпатської Русі) − Геза Колочаї. Дивно, але він був угорцем за національністю і 1940 року, після окупації Угорщиною Закарпаття грав вже за збірну Угорщини й провів дві зустрічі. Матчі цього гравця в збірній Угорщини, в принципі, можна проілюструвати вже іншою маркою Угорщини цього періоду, вірніше, з тим же малюнком, але іншого кольору — блакитного (на жаль, вона вкрай рідко зустрічається в обміні у філателістів). А от його участь у збірній Чехословаччини слід відзначити поштовою карткою Чехословаччини, з оригінальною маркою номіналом 4.40 кр., виданою наприкінці 50-х років до 80-річчя організованого футболу на території Чехії та Словаччини. На малюнку цієї картки знайшла місце й емблема Футбольного союзу Чехословаччини. Також цікаво те, що марка на картці майже повторює марку Чехословаччини 1958 року до Чемпіонату світу в Швеції, однак на грудях футболіста вже відсутня зірка з серпом і молотом.

До речі, саме цього року до СРСР приїздила збірна Праги (Чехословаччина), яка 11 вересня нанесла візит до Києва та успішно зіграла зі збірною України — обіграла її, хоча й досить скромно (1:0).

У сезоні 1936-37 років у вищому ешелоні чемпіонату Чехословаччини добилася права грати ужгородська «Русь» (її іменували у ті роки командою «літаючих вчителів», тому що на матчі вона прилітала, як правило на літаку, а це в ті часи ще широко не застосовувалося). І хоча ця команда серед найкращих клубів Чехословаччини нічим себе не проявила та залишила першу лігу, але цього сезону вона зустрічалася з семикратним чемпіоном Чехословаччини — «Славією» Прага, а цю команду є можливість представити спеціальним штемпелем погашення, підготовленим чехословацькою поштовою службою до 75-річчя цієї команди 22.01 1971 р., яким гасилася кореспонденція у п/в Прага-1. 

13 вересня 1936 року в Польщі, у Варшаві, відбулася товариська зустріч збірних Польщі та Німеччини (1:1). У складі збірної Польщі грали все ті ж Спиридон Альбанський і Ян Васевич з львівської «Погоні». Після успіхів збірної Польщі на Олімпійських іграх у Берліні цього року цей матч носив принциповий характер, до того ж його було проведено через місяць після завершення Олімпійських ігор. Пошта Польщі до цього матчу вирішила використати спеціальний штемпель погашення, який застосовувався в центральному поштовому відділенні «Варшава-1».

УКРАЇНСЬКІ ФУТБОЛІСТИ В ЗБІРНІЙ СРСР

 (Продовження. Початок див. «УФ» № 51, 55, 58, 62, 64, 67 і …)

Наступного 1933 року перед зустріччю зі збірною Туреччини в Москві збірна СРСР зібралася в середині літа в Ленінграді, де 14 липня її знову розбили на два склади і подивилися, хто ж все ж таки відзначиться. Просто дивно, але знову другий склад отримав перемогу − 2:0, хоча в першому складі на воротах стояв Ідзковський, грав «москвич» Леута, ветеран Привалов і знову Копійко. На жаль, створювати якусь обновлену збірну ніхто так і не насмілився. Усі були абсолютно впевнені, що ветерани не підведуть. Однак як же цього разу вони помилилися! До того ж, ще збірна Туреччини програла з великим рахунком збірній Москви (2:7), і в усіх склалася впевненість у легкій перемозі.

У матчі зі збірною Туреччини, законспірованої під збірну Народних будинків, 30 липня в ворота збірної СРСР, звичайно, поставили перевіреного Бабкіна й довірили грати знову ж К.Фоміну та Привалову. Тільки в другому таймі випустили на поле молодшого брата К.Фоміна − Миколу, який жодного разу в збірній СРСР участі ще не брав і відверто випадав з ансамблю. Пропустивши на початку першого тайму два м'ячі й одразу ж один відігравши, гравці збірної настільки були впевнені в переломі гри й своїх можливостях, що навіть після закінчення матчу все ще не розуміли, як же все це сталося. А матч так і закінчився поразкою — 1:2.

ТУТ МАЄ БУТИ ПЕРШИЙ ПРОТОКОЛ

Але «немає лиха без добра» — мовить російська народна мудрість. Тільки після цієї поразки серйозно змінили збірну СРСР. Вже 2 вересня у матчі в Ленінграді зі збірною цього міста в нападі з'явився Костянтин Щегоцький з київського «Динамо», хоча захисні редути так і зосталися без змін − Бабкін і два брати Фоміни — Костянтин і Микола. Збірна СРСР виграла, однак, як і слід було чекати, захист пропустив досить багато. Результат матчу — 4:3.

У 30-ті роки найсильніші футболісти вже стали відомими в усій країні й користувалися величезною популярністю. Не залишились вони й без уваги влади. Постановою Центрального Виконавчого Комітету (ЦВК) СРСР від 27 травня 1934 року було затверджене почесне спортивне звання “Заслужений майстер спорту СРСР”. Згідно постанови, це звання надавалося “выдающимся мастерам − активным строителям советской физической культуры”. Тобто не тільки спортсменам, але й тренерам, спортивним організаторам, суддям тощо. Згідно положенню це звання надавалося вищим спортивним органом у СРСР (у той час ВРФК при ЦВК СРСР) довічно з видачею  посвідчення й  нагрудного  значка (автор − художник А.Немухін).

 Вперше це звання за поданням Московської, Ленінградської та Української РФК було надане постановою ВРФК при ЦВК СРСР від 5 червня 1934 року двадцяти фізкультурникам, серед яких було вісім футболістів, у тому числі поки що тільки один український футболіст − харків'янин Іван Васильович Привалов.

Після введення цієї моральної зацікавленості для радянських спортсменів зібрана збірна СРСР готувалася до проведення матчу-реваншу зі збірною Туреччини, знову в Москві, а не в Туреччині. Для тренування футболістів у складі збірної СРСР у Москву були викликані українські футболісти: Микола Фомін і Дмитро Кирилов, Щегоцький і Петро Паровишников.  Однак у Москву прибули також Ідзковський, і К.Фомін. 20 липня збірна прийняла динамівців Ростова-на-Дону в столиці й розгромила їх — 9:1. У цьому матчі грали все ті ж Ідзковський, брати Костянтин і Микола Фоміни, Леута та Щегоцький, а також новачок збірної Михайло Малхасов (вихованець одеського футболу, в тому році грав у «Промкооперації» Москва). В матчі Щегоцький забив два м'ячі, Малхасов — один. Цього разу перед зустріччю з турецькими футболістами відбувся не один матч. Нарешті керівництво спортом у СРСР зрозуміло, що гравців збірної перед відповідальними матчами необхідно награти, дати їм відчути партнерів і знайти з ними порозуміння у грі. Другий такий тренувальний матч було проведено також у Москві, 29 липня, зі збірною Дніпропетровська — тобто цього разу з командою української школи футболу. Знову в складі збірної країни грали Ідзковський, брати Фоміни та Щегоцький. Перемога збірної СРСР була безперечною − 5:0. І, нарешті, 4 серпня відбувся останній контрольний матч — з легендарною в ті роки «Трудовою комуною» “зеків” з підмосковного м. Болшево. На жаль, у цьому матчі грали тільки Ідзковський і брати Фоміни, а в нападі не було вже жодного українського форварда. Ідзковському на воротах довелося дуже попітніти. Засуджені програли в упертій боротьбі − 4:6.

7 серпня в Москві на стадіоні “Динамо” в присутності 60 000 глядачів (в газетах писалося, що було розпродано 70 000 квитків) відбувся міжнародний футбольний матч між збірною СРСР і збірною Туреччини. У складі збірної СРСР цього разу грали Антон Ідзковський, Костянтин Фомін, Станіслав Леута та Костянтин Щегоцький. Перший тайм не приніс результату жодній з команд, а в другому таймі, як тільки на 54-й хвилині Ідзковський пропустив гол. Але одразу, буквально, через хвилину, Щегоцький зрівняв рахунок. Матч закінчився з рахунком 2:1 на користь радянських футболістів.