Футбольна країна: нові горизонти
У середу, 17 грудня, у Будинку футболу відбувся X Конгрес ФФУ, який розглянув нагальні питання життєдіяльності вітчизняного футбольного співтовариства. Перед учасниками зборів виступив президент ФФУ, член Виконкому УЄФА Григорій Суркіс, який, зокрема, зосередив увагу делегатів на особливостях розвитку гри мільйонів в регіонах, проблемі договірних матчів у професіональному футболі, а також підготовці України до Євро-2012.
Шановні колеги!
Як президент національної федерації і член Виконкому УЄФА, хочу скористатися трибуною Конгресу для того, щоб трохи вийти за рамки обговорення наших зборів. Але це зовсім не означає, що тема, яку я хочу з вами обговорити, менш актуальна для футбольного життя країни, аніж, скажімо, світова фінансова криза.
Справа в тому, що улюблена гра мільйонів так само, як і політика, економіка, культура та інші сфери суспільного буття, постійно зазнає нищівної трансформації під тиском глобалізації. Об’єктивно ми не можемо сьогодні жити у нашому «футбольному монастирі» за консервативним статутом сторічної давності. Стрімко змінюються соціально-економічні умови існування населення планети, котрі і зумовлюють, в свою чергу, появу нових викликів для європейського футбольного співтовариства. Відповідно і для нас з вами, як невід’ємної частини великої сім’ї УЄФА.
Нові складні актуальні проблеми з’явилися, зокрема, у дисциплінарній сфері спорту. Фахівці говорять про збільшення кількості зовнішніх факторів, які загрожують чесному проведенню футбольних матчів. За останніх три роки така тенденція намітилася не лише в зоні відповідальності УЄФА, але й в усьому світі.
Тому, наприклад, сам Мішель Платіні вважає договірні матчі − одним із головних викликів, на який повинен відповісти європейський футбол. В той же час, не менш стурбованими даною проблемою повинні бути і органи державної влади, оскільки за договірними іграми часто приховується відмивання грошей.
Величезний ризик для розвитку Гри криється, зокрема, у практиці, коли, офіційні особи клубів самі стають безпосередніми учасниками протиправних дій. Підтасовуючи результати футбольних матчів, або ж сприяючи цьому, вони девальвують інтереси та футбольні цінності. Уявіть собі, що ви прийшли на улюблений спектакль, зі сценарію якого закулісні ділки вихолостили такі невід’ємні компоненти захоплюючого живого видовища, як − чесна гра і респект учасників змагань, непередбачуваність результатів матчу, пріоритет спортивних цінностей над комерційними та фінансовими інтересами.
На думку УЄФА, проблема договірних матчів може бути вирішена лише за умови співробітництва з усіма заінтересованими сторонами. Розрубати цей вузол одноосібно − не під силу будь-якій державній чи приватній структурі.
Лише консолідація зусиль дає надії на успіх.
Складовими таких партнерських стосунків мають бути:
- Обмін знаннями
- Об’єднання інформаційних баз
- Глобальне мислення
- Спільна робота та участь у семінарах
Розуміючи складність та масштаби проблеми, президент УЄФА висуває ідею створення європейської поліції у сфері спорту, яка б займалася, в тому числі, і договірними матчами. Про серйозність і рішучість його намірів свідчать навіть деякі рішення Виконкому, який відбувся 25-26 вересня цього року у Бордо.
Я вам зачитаю буквально кілька пунктів до виконання з офіційного документа:
- Посилити роботу дисциплінарного відділу УЄФА двома додатковими співробітниками, у тому числі − одним колишнім поліцейським детективом і одним системним адміністратором для ведення оперативної бази розвідданих.
- Посилити роботу групи з проведення розслідувань чотирма додатковими дисциплінарними інспекторами, які мають досвід роботи у галузі кримінальних розслідувань та широкій мережі баз даних та інформаторів.
- Покращити співробітництво з національними асоціаціями-членами УЄФА з питання створення Системи раннього попередження.
До речі, на останньому засіданні Виконкому ФФУ якраз і було прийнято рішення про створення у структурі федерації відповідного підрозділу. А спонукала нас до цього, якщо ви пам’ятаєте, не стільки рекомендація УЄФА, скільки корупційний скандал у господарстві ПФЛ. Таким чином моя теза про глобальний характер цього небезпечного явища знаходить своє конкретне підтвердження і на вітчизняному ґрунті. Корупція не має галузевих меж чи територіальних кордонів. Тому головний біль УЄФА − це і головний біль ФФУ, Прем’єр-ліги, ПФЛ і всієї футбольної громадськості країни разом.
Якщо вже згадали про ПФЛ, дозвольте мені, користуючись нагодою, привітати її новообраного президента Святослава Анатолійовича Сироту. За нього проголосувала більшість делегатів на учорашній звітно-виборній конференції. Більш того він вже став і членом Виконкому ФФУ. Це означатиме, що на плечі цієї людини ляже не лише персональна, а й корпоративна відповідальність за якість управління в одному з принципово важливих секторів футбольного господарства країни.
Я сподіваюсь, що новий лідер ПФЛ буде зорієнтований у своїх пріоритетах на конструктивну співпрацю з федерацією в ім’я нашої спільної мети, заради ефективної реалізації намічених планів. Адже їх у нас завжди набагато більше, аніж надуманих кон’юнктурних проблем із сумної минулої восьмирічної історії.
І справді болісно та сумно було спостерігати за тим, як імітація бурхливої діяльності у царині професіонального футболу призвела чимало його клубів до серйозної кризи. Першими відчули запах смаленого ошукані президенти клубів вищої ліги. Вони так і не дочекалися від ПФЛ за свої чималі гроші адекватного рівня організації змагань. Саме це і спонукало їх до утворення Прем’єр-ліги. Саме вони своїм принциповим рішенням і продемонстрували футбольній громаді, хто на що реально здатний.
Після такого публічного конфузу в поле зору громадськості потрапила ще одна категорія підвідомчих ПФЛ клубів − перша та друга ліга. Вони теж власноруч додали оригінальних штрихів до портрету своїх попечителів. Спочатку журналісти були шоковані одкровеннями віце-президента ФК «Дніпро» Черкаси − Заховайла, а потім і «зізнаннями» президента ФК «Десна-Партнер» Чернігів − пана Савченка.
Я підкреслював це на останньому Виконкомі і ще раз хочу наголосити, що розцінюю обидва цих ганебних випадки, як зухвале зазіхання на недоторканість хрестоматійних основ великої Гри. Якщо ми і надалі дозволятимемо зневажати принципи FAIR PLAY, тоді все, чим ми займаємося у цих стінах, втрачає будь-який сенс. ФФУ надто дорожить довірою мільйонів уболівальників, аби йти на компроміси з випадковими у футболі людьми та ще й нечистими на руку. Я вже говорив про те, яку принципову позицію у цьому питанні займає УЄФА.
Шкода тільки, що цього не розуміли, або ж не хотіли зрозуміти деякі футбольні чиновники, які, фактично, потурали негативним явищам у середовищі професіональних клубів. Замість того, щоб добросовісно виконати рішення Виконкому ФФУ щодо тимчасового, на час слідства, відсторонення від футбольної діяльності президента чернігівської «Десни» Олексія Савченка, ми почули, чомусь, скептичні оцінки перспективи об’єктивного підходу з боку прокуратури до фігурантів справи. Саме фігурантів, оскільки у списку окрім президента клубу була і група суддів. У мене особисто немає приводу для скепсису так само, як і жодних підстав не довіряти професійним слідчим.
Більше того, я впевнений, що такою ж неупередженою була б і незалежна аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності ПФЛ за звітний період, якби ви, шановний Святославе Анатолійовичу, наважилося на такий логічний крок. До речі, результати подібних ревізій ФФУ після затвердження черговим конгресом, відразу стають доступними для широкої громадськості та журналістів. Чому б новообраному керівництву Ліги не перейняти наш досвід − прозорості і відкритості…
Нехай вас не дивує, шановні колеги, що я так багато уваги приділяю майбутній долі ПФЛ. Для федерації футболу всі її «діти» повинні бути під наглядом і відчувати «батьківську» турботу. Навіть ті з них, хто тривалий час вважав себе безбатченком… Тим більше, коли на сьогоднішній день саме вони і є найменш захищеними від наслідків економічних катаклізмів.
Зважаючи на ці обставини, я хочу офіційно заявити, що наші колеги з ПФЛ можуть повною мірою розраховувати не лише на всебічну фахову підтримку спеціалістів ФФУ, але й на місце під дахом Будинку футболу. Попри надмірну завантаженість приміщень потребами Дирекції Євро-2012, тим не менше, ми знайдемо можливість потіснитися. В свою чергу, будемо просити нове керівництво Ліги переїхати до нас, в Будинок футболу, але без старого багажу своїх попередників, тому що реальні проблеми професійного футболу лише згуртують нас навколо їх вирішення.
Зокрема, Федерація не дозволить поховати першу і другу лігу, розуміючи, що особливо в умовах фінансової кризи небагато клубів цього дивізіону реально плекають надії на виживання. З цією метою я пропоную розробити антикризові заходи і планомірно реалізувати їх спільно з органами місцевого самоврядування та облдержадміністраціями, за участі регіональних представництв ФФУ.
Нашим спільним стратегічним завданням у цей складний для економіки країни період повинно бути: чітка координація та взаємодія по всіх напрямках розвитку футболу; дотримання жорсткої дисципліни та корпоративної етики у стосунках між суб’єктами ФФУ; організація системи колективної взаємодопомоги, а також оптимізація бюджетів шляхом більш раціонального планування статутної діяльності усіх колективних членів федерації.
Лише зібравши докупи, в один кулак усі наявні ресурси − людські, матеріально-технічні та фінансові, єдина футбольна родина спроможеться із найменшими втратами подолати чергове випробування «кризового» року, що минає.
Ви запитаєте, звідки у мене така упевненість? Я відповім. Гарантію нашого успіху я знайшов у ваших інтерв’ю, що надруковані у цьому буклеті. У вашому глибокому і відповідальному розумінні своєї ролі та місця у командній грі. З таким підходом до справи не нам боятися криз.
Адже саме у цьому «проблемному» році, завдячуючи консолідованим зусиллям, ми не лише зберегли попередні показники, але й вийшли на новий рівень у реалізації наших пріоритетів. Це − розвиток дитячо-юнацького та масового аматорського футболу.
Саме в поточному році Виконкомом Європейського футбольного союзу одноголосно було присуджено Україні «П’ять зірок», що є найвищим і найпрестижнішим на даний момент показником за так званою «системою зірок» в масовому футболі УЄФА. Лише 8 країн світу удостоєні такої честі.
Чималу зацікавленість досвідом нашої держави стосовно проведення уроків футболу в загальноосвітніх школах виявила і ФІФА. Світова футбольна інституція навіть ухвалила спеціальну резолюцію щодо включення в усі освітні програми та проекти національних федерацій окремого пункту про розвиток шкільного футболу.
Це зайвий раз підтверджує правильність обраного ФФУ курсу і те, що в цьому стратегічному питанні ми зіграли на випередження. Саме урок футболу став початком відліку для відродження нашого масового футболу. А це, в свою чергу, дозволило творчо підійти до процесу удосконалення форм і методів роботи.
Місяць тому у цій залі було підписано новий Договір на 2009-2012 роки з Міністерством освіти і Міністерством сім'ї, молоді та спорту щодо розвитку шкільного футболу. Це означає, що в усіх регіонах нашої футбольної країни ми і надалі допомагатимемо державі забезпечувати належний рівень підготовки вчителів фізкультури, проводячи для них курси і семінари, забезпечуючи методичною літературою, ініціюючи впровадження та оплату роботи футбольних секцій при школах.
До речі, ФФУ вже почала реалізовувати цей договір. Зокрема, ми презентували нову навчальну комп'ютерну програму для учнів, яка з наступного року надійде в усі регіони. Окрім того, федерація продовжує активно працювати у напрямку забезпечення загальноосвітніх і спортивних шкіл футбольними м’ячами. Я вважаю, що самим лише фактом передачі мільйона футбольних м'ячів, будівництвом майданчиків за бюджетні кошти, яке зараз здійснює Міністерство спорту, ФФУ деякою мірою пробудила у центральної та місцевої влади живий інтерес до безпосередньої участі у процесі розвитку аматорського масового футболу. Ми показали приклад, як треба робити. Але в той же час нерідко зіштовхуємось із такими явищами, як, наприклад, забудова вже існуючих спортивних майданчиків, стадіонів, їхнє перепрофілювання.
Лише по Києву та області таке трапилося з мікрорайоном «Русанівець», забудовою стадіону Університету технології та дизайну, спортмайданчиком по вул. Мельникова, стадіону у Вишневому. Про такі ганебні факти футбольна громадськість у центрі і регіонах негайно повинна бити на сполох. Активніше зобов’язані моніторити ситуацію зі спортивною інфраструктурою наші регіональні федерації. Вони мають постійно тримати руку на пульсі футбольного господарства в кожному районі і місті.
Ні для кого не секрет, що стан спортивних споруд, футбольних полів, на яких проводяться змагання на рівні аматорського і дитячо-юнацького футболу, здебільшого, не відповідає навіть елементарним вимогам. Разом з тим необхідно пропагувати серед чиновників і позитивний досвід вирішення проблеми. Такий як, скажімо, програма Запорізької обласної держадміністрації − «Запорізький стадіон-2012».
Незважаючи на певні труднощі, тим не менше, у нас є підстави говорити про створення умов для системного підходу і в так званому «елітному» юнацькому футболі. Йдеться про Дитячо-юнацьку футбольну лігу. Це вже більш структуровані змагання, на яких кожен талановитий юнак розраховує потрапити у поле зору наставників відповідних національних збірних.
На цей час у п’яти областях України в рамках регіональних центрів сконцентровані найкращі тренерські кадри з юнацького футболу. Саме вони й допомагають наставникам збірних шукати найталановитіших кандидатів. До речі, ФФУ створила чотири подібних центри і з жіночого футболу у відповідь на успішний виступ національної жіночої збірної, яка вперше в історії потрапила до фіналу чемпіонату Європи. Цей приклад можна розглядати також як предметну, тісну співпрацю федерації з органами центральної виконавчої влади. Ми вдячні Міністерству спорту за вагомий внесок у фінансування та підготовку жіночої збірної.
У той же час ми не можемо не помічати певні тенденції з відставання нашого футболу в технічному плані. Адже гарним, висококваліфікованим футболістам часто-густо не вистачає хорошої школи. Я не кажу, що наші дитячі тренери не вміють навчати своїх вихованців грати у футбол. Причина в іншому. На мій погляд, традиційна система підготовки дітлахів більше зорієнтована саме на результативну складову змагання. І це є хибним напрямком у виховному процесі.
Власне медалі, призи та кубки в дитячо-юнацькому футболі насправді грають другорядну роль. Від роботи з резервом, насамперед, вимагається підготовка індивідуальностей, а не «запасних частин» командного механізму. Очевидно, тому головні тренери професіональних клубів, відчуваючи дефіцит високотехнічних футболістів, починають замовляти такі «запчастини» за кордоном.
Очки, бали і високі рейтинги нам потрібні якраз у великому футболі, на стадії роботи з юнацькими збірними. А ось тут наша практика і досі шкутильгає на обидві ноги. Оскільки у нас поки що немає загального концептуального підходу до підготовки гравців для головної національної команди. На жаль, ми вже починаємо звикати, що наші молодші юнаки останнім часом не проходять навіть першу кваліфікацію європейських змагань. Керівництво федерації дуже стурбоване низьким рівнем результатів юнацьких команд України у офіційних міжнародних змаганнях, а особливо їх мізерним внеском у поповнення рядів молодіжної та національної збірних.
На останньому засіданні Виконкому ФФУ навіть було відхилено запропонований Комітетом збірних команд календар юнацьких збірних на 2009 рік, як такий, що не узгоджений з професіональними клубами та методично не обґрунтований. Це зайвий раз свідчить про нагальну необхідність розробки Концепції підготовки юнацьких збірних. У ній має бути передбачено створення чіткої організаційної структури, здатної забезпечити усунення відставань від провідних європейських футбольних країн у підготовці резерву, відповідності спортивних результатів тим значним фінансовим ресурсам та кадровому потенціалу, який ми сьогодні залучаємо на цій ділянці роботи. Лише за таких умов можна всерйоз розраховувати на успішне виконання стратегічних завдань наступного року. А вони у нас доволі амбітні.
Зокрема,
- для національної збірної команди − завоювання права участі у фінальній частині Кубку світу 2010 року;
- для молодіжної збірної команди до 21 року − вибороти право участі у фінальному турнірі чемпіонату Європи-2011, а також забезпечити успішний виступ у відбірних змаганнях за право участі у фінальному турнірі ХХХ літніх Олімпійських ігор у Лондоні 2012 року;
- для юнацької збірної команди U-19 − увійти до трійки призерів чемпіонату Європи-2009, фінальну частину якого ми приймаємо в Донецьку та Маріуполі;
- для національної жіночої збірної команди − увійти до вісімки кращих команд у фінальному турнірі Кубку Європи-2009 у Фінляндії.
Не менш серйозне завдання стоїть і перед обласними представництвами ФФУ. Ми розуміємо, що майже в усіх регіональних федераціях виникають проблеми з фінансуванням, офісами, оргтехнікою, а також необхідними кадрами. Я знаю, що, наприклад, дуже гостро стоїть питання даху над головою у Волинській та Херсонській федераціях. Разом із тим, уже з'явилися свої окремі приміщення в Житомирській та Чернігівській обласних федераціях. Безумовно, ФФУ продовжуватиме практику надання адресної, або цільової централізованої допомоги, як це було із забезпеченням регіонів автомобілями, комп'ютерами чи фінансуванням регіональних програм.
Однак я хочу звернути увагу моїх шановних колег на той факт, що далеко не кожна обласна федерація виявляє належну активність у самостійному пошуку засобів для існування. Після перемоги України у тендері на право проведення Євро-2012 футбол у нашій країні отримав купу переваг як інструмент спортивного маркетингу. Але цим інструментом слід грамотно користуватися для того, щоб спонсори та меценати прагнули працювати з таким перспективним продуктом, як футбол. Вони, природно, хочуть розуміти, які вигоди матимуть у результаті такого співробітництва. Я вважаю, що наші регіональні представництва занадто скромно поводять себе у такій виграшній для них сфері.
Потрібно швидше набувати досвіду такої роботи не лише під час семінарів, проведених ФФУ для регіональних федерацій, але й на практиці підготовки і проведення в регіонах міжнародних турнірів, матчів першої національної команди. До речі, Донецьк і Маріуполь, Львів, Харків, Дніпропетровськ уже пройшли перевірку «боєм» щодо наявності відповідної інфраструктури, уболівальницької аудиторії та можливостей регіону взяти на себе організаційні і, що було вперше, фінансові витрати.
Столиця також здавала екзамен. Влітку Київ приймав чемпіонат Європи серед студентів. Усі ці заходи, а також підготовка до проведення Євро-2009 у Донецькому регіоні, безумовно, сприяють розвитку інфраструктури та кадрового потенціалу в регіональних осередках ФФУ. Вони є важливими складовими підготовки до реалізації головного нашого проекту − Євро-2012.
Незважаючи на низку неприємних сюрпризів упродовж «кризового» року, які безпосередньо торкалися різних аспектів підготовки до турніру, тим не менше, ФФУ завершує 2008-й на мажорній ноті. Ми остаточно переконали УЄФА у спроможності провести на території України та Польщі фінал чемпіонату Європи 2012 року. Це − головне досягнення року, що минає. Про решту принципових моментів уже відзвітував у своїй презентації пан Федоренко.
Додам лише, що за результатами останнього засідання Наглядового комітету УЄФА, який відбувся у Ньоні 10-12 грудня, перед ФФУ та ПФС поставлено цілу низку нових надзвичайно відповідальних завдань, в тому числі, і організаційно кадрових. Це свідчить про те, що наші стосунки з УЄФА вже пересікли небезпечну зону турбулентності і увійшли в плановий режим нормального польоту. Будь-які інтерпретації питання про недовіру − зняті з порядку денного. Ми перейшли на зовсім інший рівень спілкування і порозуміння. А це дає всі підстави сподіватися, що наступний, 2009 рік буде насичений лише хорошими новинами про виконання планів «П’ятирічки ренесансу».
До речі, 2009-й може принести нам ще одну добру звістку. А саме − ухвалення Державної цільової соціальної програми «Розвиток футболу в Україні у 2009-2012 роках». Її концепцію було нещодавно надіслано у регіони для ознайомлення делегатів Конгресу. І у деяких ваших виступах я вже почув навіть слушні пропозиції щодо корегування змісту окремих положень цього документа. В тому числі, з урахуванням набутого досвіду в процесі реалізації завдань і заходів попередньої Комплексної програми розвитку футболу на 2004-2008 роки. Але ми повинні відреагувати на обговорюваний документ узгодженим колегіальним рішенням, перш ніж оновлена програма потрапить спочатку на узгодження Міністерства сім’ї, молоді та спорту, а потому − на затвердження уряду.
Шановні друзі! Завершуючи свій виступ, я хочу повернутися до думки, з якої починав. Тобто, ще раз нагадати всім нам, як стрімко змінюються соціально-економічні умови існування населення планети, котрі і зумовлюють, в свою чергу, появу нових викликів для європейського футбольного співтовариства. Ми з вами, як невід’ємна частина великої сім’ї УЄФА, повинні бути готові сприйняти ці виклики. Нехай вони завжди консолідують наші зусилля і волю до перемоги. Нехай ніколи не вносять розбрат між шанувальниками улюбленої гри. Нам усім вистачить місця під національним дахом будинку футболу і в прямому, і в переносному значенні. Головне, щоб ми сумлінно доглядали за цією будівлею і не руйнували її вчинками та словами, які не гідні Чесної Гри.
Дякую за увагу.