Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет − нейтральные оценки
Луценко звільняє Струса за бійку футбольних фанів, а Пісного залишає у Львові
Galinfo.com.ua
11.09.08
Міністр МВС України Юрій Луценко прийняв рішення про звільнення заступника начальника ГУ МВСУ у Львівській області по громадській безпеці. Про це Луценко повідомив під час прес-конференції у Львові.
Як повідомив Луценко, це буде зроблено за непрофесійну поведінку міліції під час останнього матчу між збірними України ї Білорусі.
Також буде оголошено догану колишньому львів’янину В. Яновському, який був делегований на матч, і який несе відповідальність за безпеку на Євро-2012.
Нагадаємо, посаду заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області, начальника міліції громадської безпеки займає Василь Струс, який раніше очолював обласне ДАІ.
Натомість, Луценко спростував інформацію про переведення Василя Пісного на посаду у Київ. «Я знаю хто цього хоче, але я задоволений роботою Пісного», − зауважив Луценко.
+++
Ручной режим распила
Юрий Николов
Proua.com
11.09.08
Правительство незаметным постановлением разрешило в абсолютно ручном режиме делить деньги на реконструкции «Олимпийского».
Наши чиновники не умеют работать в условиях прозрачных тендеров. Им подходит только ручной режим коммутации финансовых потоков. И от перемены цветов в Кабмине картина не меняется, что лишний раз продемонстрировала история реконструкции НСК «Олимпийский».
В прошлом году правительство Януковича в лице министра спорта Виталия Коржа (сейчас нардеп от Партии регионов) лоббировало немецкую фирму «Хохтиф» как проектанта большого строительства. Понятно, что на безтендерной основе.
После того, как Кабмин Януковича благополучно канул в лету, случилось невероятное − провели тендер. Напомним, что его выиграла тайваньская фирма Archasia. Но не прошло и трех месяцев, как украинские чиновники одумались. Тендер отменили. Тайванцам сообщили, что-то типа «не помню − значит, не было».
Один бывший чиновник, посвященный в стадионную тему, рассказал «proUA», что «тайванцы начали «быковать», в упор не понимая почему им в качестве генподрядчика навязывают «Киевгорстрой». Они выбрали себе «Мостобуд». Уже в июне эта компания начала демонтаж стадиона. И тут у них начались большие проблемы».
Главная среди них − отстранение Archasia от работы. Минспорт сам заблокировал выдачу необходимой документации тайванцам. А потом под предлогом того, что у Archasia нет необходимых документов, отменил результаты тендера. Да еще науськал Генпрокуратуру судиться с тайванцами. Случилось это аккурат после того, как на стадион зашел «Мостобуд», а не ожидаемый «Киевгорстрой».
Впрочем, отмена тендера не решала всех проблем чиновников. Ведь нужно было проводить следующий. А Archasia своим иском могла заблокировать все процедуры на веки вечные. В этот момент правительство решило − лучше ужасный конец, чем ужас без конца. Тем более неприлично было оставаться в стороне от этого праздника жизни. Правительство и не осталось.
16 июля Юлия Тимошенко подписывает постановление Кабмина №655, которым отменяет все тендеры по «изыскательным, научно-исследовательским, проектным и демонтажным работам, связанным с реконструкцией Национального спортивного комплекса «Олимпийский».
Постановление прошло настолько тихо, что даже бдительные информагентства не обратили на него внимания, упоминаний о нем не было вообще.
Возможно, причиной тому стала уловка чиновников, назвавших документ «Про доповнення пункту 7 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Уловка удалась, никто не обратил внимания на такое неинтересное название и не заглянул внутрь. Да если бы и заглянул, то обнаружил бы, что министры просто внесли стадионные работы в некий пункт временного положения.
Если бы правительство могло, то оно наложило бы на этот документ гриф «секретно», как это принято в особо деньгоемких случаях. Однако положение о госзакупках − публичный документ, поэтому утаивать стадионное безтендерье долго было невозможно.
Кстати, еще на прошлой неделе министр спорта Юрий Павленко на пресс-конференции скромно упоминал, что работы удалось сдвинуть с места после урегулирования правительством необходимых норм. При этом ни словом не упомянул, что же это за урегулирование.
После отмены тендеров жизнь наладилась. И у чиновников, и у «Киевгорстроя».
Мэрия оперативно вставила «Киевметрострой» на демонтаж «Троицкого» (те самые 28 млн грн, изысканные в столичном бюджете после 16 июля).
Кабминовцы на проектно-архитектурные работы выбрали немецкий холдинг GMP, за которым скрывается тот самый «Хохтиф» (порядка 350 млн грн на этот тип работ).
Вице-премьер Иван Васюнык объявляет генподрядчиком «Киевгорстрой» и компании холдинга мгновенно начинают демонтаж того, что не успел застолбить «Мостобуд». Это 1,1 млрд грн на все строительные работы.
И это только предварительно. Мировой опыт строительства спортивных сооружений свидетельствует, что сметы за годы стройки вырастают обычно в полтора-два раза. Подтверждено и украинским опытом частного капитала. Для Рината Ахметова новый стадион в Донецке обошелся примерно в два раза дороже, чем изначально планировавшиеся $100 млн. Хотя и строила ему турецкая компания, выбранная на тендере.
Однако, кажущийся лад на стадионе − еще не конец чиновничьих мытарств. Оказалось, что один таки тендер провести придется. На генподрядчика. Ошибся Иван Васюнык.
К примеру, почетный президент «Киевгорстроя» Владимир Поляченко заявил «proUA», что холдинг не стал генподрядчиком.
Его слова подтвердил куратор «Олимпийского» замминистра спорта Сергей Драч (до назначения работал вице-президентом «Киевгорстроя»): «Через несколько недель нужно будет проводить тендер на генподрядчика. А там будут претендовать многие. Например, на донецкий стадион претендовали 220 компаний».
Свою позицию Драч и Павленко на прошлой неделе довели до сведения прессы. Чиновники удовлетворены тем, как «Киевгорстрой» ведет демонтаж ««Троицкого» работы. А потому их предпочтения на тендере ясны.
Тем не менее, тема не закрыта.
«Вот посмотришь, на стадионе еще будут трупы», − мрачно спрогнозировал известный политтехнолог. Мы не склонны к такому пессимизму, но действительно − вокруг строительства «Олимпийского» развернулась нешуточная борьба мощных группировок за футбольные деньги. Которая летом сопровождалась судебными разборками и захватами офисов.
+++
Микола Єропунов: «Миколаївщина готується до свята»
Ffu.org.ua
11.09.08
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна» кореспондент Інформ-служби ФФУ поспілкувався з головою Федерації футболу Миколаївської області (ФФМО), членом Виконкому ФФУ Миколою Єропуновим.
− Микола Леонтійович, яким нині є футбольне господарство Миколаївщини? Які змагання проводяться під егідою обласної федерації?
− Футбол в регіоні є одним з наймасовіших і найпопулярніших видів спорту. Він охопив усі верстви населення − ним займаються діти, молодь, дорослі, ветерани, жінки та інваліди. Це дозволяє нам організувати регулярні чемпіонати, змагання за кубок, активізувати роботу тренерів, арбітрів. У чемпіонаті та першості Миколаївщини бере участь 31 команда, крім них іще 16 стартують у кубковому розіграші. Зауважу, що у цьогорічній першості області кількість учасників зросла на один колектив. Новачком став футбольний клуб «Новопетрівка» з однойменного села Снігурівського району. Приємно, що список команд поповнив саме сільський колектив, адже глибинка завжди народжувала яскраві футбольні таланти.
Загалом, в обласних змаганнях беруть участь команди з різними фінансовими можливостями. Перед початком першості були серйозні побоювання, що не заявиться повпред Первомайська. Проте завдяки втручанню у ситуацію обласної федерації необхідні кошти були знайдені. Також можу із задоволенням констатувати, що на фініші першого кола виявилося ще на одну команду... більше. Вже впродовж турніру до обласних змагань долучився черговий дебютант − «Телець-ВАК» з Миколаєва.
Приємно відзначити безкомпромісність обласних змагань. Жоден тур чемпіонату не обходиться без несподіванок, частенько бувають гучні сенсації. Скажімо, в одному із турів віце-чемпіон області 2007 року, фіналіст Кубка України серед аматорів миколаївське «Торпедо» поступилося на виїзді баштанській «Славії». «Торпедо» − клуб, що має мало не мільйонний бюджет і наполовину укомплектований професіональними гравцями, програв наспіх «сколоченому» любительському колективу.
Що зроблено у нас для розвитку дитячого футболу? В період з 2003-2007 років в області відроджено всеукраїнські змагання на призи клубу «Шкіряний м’яч», організована дитячо-юнацька обласна футбольна ліга. До цього додайте дві сотні колективів, які змагаються у першості районів серед аматорів. Намагаємося розвивати і пляжний футбол.
− Скільки в області футбольних шкіл і стадіонів? Чи вистачає кваліфікованих тренерів?
− У нас працює 63 дитячо-юнацькі спортивні школи та дві спеціалізовані школи олімпійського резерву з відділеннями футболу. Низький уклін тренерам-викладачам, які працюють з дітьми. Це − висококваліфіковані фахівці. Щодо головних негараздів дитячо-юнацького футболу − відсутність у достатній кількості полів із трав'яним газоном. Бажають кращого й фінансові аспекти, адже інколи доходить до абсурду: діти збираються, аби вирушити на змагання, але через брак пального так і залишаються без ігрової практики.
Щодо футбольних полів та стадіонів? В районних центрах вони більш-менш пристойні. Добре, що нарешті у нас відкриваються нові футбольні арени. Такий подарунок нещодавно отримали мешканці селища Олександрівка Вознесенського району. Будували цей важливий соціальний об’єкт, як мовиться, усією громадою. З бюджету селищної ради на це було спрямовано близько 280 тисяч гривень. Допомогли чим могли й місцеві промислові підприємства. І за два роки на місці колишнього кар’єру з’явилася сучасна спортивна арена для місцевого клубу, що бере участь у першості області.
− Скільки приблизно мешканців області займаються футболом?
Варто нагадати, що у червні 2008 року прийнято Цільову комплексну програму розвитку футболу в Миколаївській області на 2008-2012 роки. Так ось виконання цієї Програми дасть змогу удосконалити організаційні засади системи футболу, збільшити до 2012 року чисельність представників широких верств населення до 125 тис. чоловік та жінок, які регулярно займаються футболом.
− За рахунок чого забезпечується робота обласної федерації ? Чи допомагають вам органи влади й держава? Як пропагується футбол у краї?
− В області багато зроблено для удосконалення управління розвитком футболу. Завершено роботу зі створення районних федерацій. Управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації делегувало ФФМО окремі повноваження щодо забезпечення розвитку футболу в області. Статутні та регламентні документи федерації приведені у відповідність із нормами ФФУ.
Перед відкриттям нового футбольного сезону за підписом голови облдержадміністрації всім главам районних адміністрацій були розіслані листи із пропозицією взяти на контроль виступи команд своїх районів. Також рекомендовано на всіх стадіонах вивісити гасла «Слава 100-річчю миколаївського футболу», «Привітаємо Євро-2012 в Україні!», «Об'єднаємося заради футболу!».
− Як на ваш погляд, чим може пишатися нині футбольна Миколаївщина?
− У професіональному футболі, вважаю, наші головні перемоги попереду. Тим часом минулий сезон став дуже успішним для наших аматорських колективів. Команда «Колос» із села Степового стала чемпіоном України серед сільських команд, а миколаївське «Торпедо» пробилося до фіналу Кубка України серед аматорів. У груповому турнірі цих змагань успішно грає команда миколаївських ветеранів «Ніанат». Вони вже забезпечили собі путівку до фінальної частини.
У вищій лізі дитячо-юнацького футболу виступають СДЮШОР «Миколаїв» та «Торпедо». У дитячо-юнацький першій лізі грають ФК «Зелений Гай» м. Вознесенськ, команда міста Южноукраїнська та юні футболісти спортивного інтернату села Маринівка Доманівського району.
− Якщо поглянути на стан справ у футбольному господарстві Миколаївщини, то не так все й погано. Але проблеми навколо МФК «Миколаїв», що передували початку сезону, не додали настрою вболівальникам клубу…
− Я погоджуюся з думкою тих людей, які щодо ситуації навколо МФК «Миколаїв» говорять, що «життя «помстилося недалекоглядним батькам міста», які протягом десяти років доручали комерційній структурі утримувати муніципальний клуб. А після того, як всі комерційні вимоги спонсорів щодо землі й власності були задоволені, а подальше одержання пільг стало проблематичним, спонсор просто «зійшов з дистанції». Хочеться вірити, що керівництво міста з цієї ситуації винесе певні уроки. Це важко, але треба шукати мотивацію для меценатів, керівників великих підприємств, людей, здатних надати таку допомогу.
У дні, коли вирішувалася доля МФК «Миколаїв», на адресу обласного осередку ФФУ було висловлено чимало критики. Але я підкреслюю: ми є неприбутковою громадською організацією, тому втручатися у справи професіонального клубу не маємо права. Але повірте, що ми не стояли осторонь від проблем МФК «Миколаїв». Ще у 2004 році Виконкомом ФФМО піднімалося питання про передачу Центрального міського стадіону й клубу в обласну комунальну власність. Зокрема, я особисто кілька разів обговорював цю проблему з губернатором Олексієм Гаркушею. При такому варіанті створювалася б піклувальна рада клубу, яка б не тільки вирішувала всі питання фінансування, але й призначала б його керівництво. Частка області повинна була скласти 51 відсоток, інших 49 відсотків − у спонсорів. Але тоді нинішні господарі футбольного клубу подібну пропозицію відхилили…
Те, що миколаївська команда залишилась у статусі професіоналів і нині виступає у другій лізі − багато в чому заслуга Федерації футболу Миколаївської області та ФФУ. Особливо − президента Григорія Суркіса, а також керівництва київського «Динамо». Відзначу, що київське «Динамо» не перший раз у важку хвилину надає підтримку миколаївському футболу. А, як свідчить історія, футбольні зв'язки Києва й Миколаєва беруть свій початок іще з 20-х років минулого сторіччя, коли миколаївці Михайло Печений, Михайло Денисов, Олександр Сердюк-Шульц кували славу київському «Динамо».
− Миколо Леонтійовичу, наближається святкування 100-річчя миколаївського футболу. Яка програма цього свята?
− Так, у жовтні миколаївському футболу виповнюється сто років. Хоча щодо точності цієї ювілейної дати іще і сьогодні є різні думки, які приводять до суперечок краєзнавців, журналістів й ветеранів гри. Та факт залишається фактом. В 1908 році Чарльз Клавел Бейт, який служив у хлібній конторі міста, організував на Адміралтейській площі матч місцевої команди «Зебра» з іноземними моряками. Ця подія стала відправною точкою, яка дозволяє говорити про Миколаїв як про один із найперших центрів зародження футболу на півдні України.
Члени Виконкому ФФМО затвердили дату святкувань − субота, 18 жовтня 2008 року. У цей день у Миколаєві врочисто відкриють футбольну стелу перед входом на Центральний міський стадіон. На ній ми хочемо увічнити назви команд, гравців, які залишили яскравий слід в історії місцевого футболу. Проведемо й матч за Суперкубок Миколаївської області та, можливо, товариський двобій за участю ветеранів київського «Динамо». Передбачається, що на святкування 100-річчя футболу Миколаївщини приїде все футбольне керівництво країни на чолі із президентом ФФУ. Дитячі команди розіграють у програмі свята свої футбольні турніри, для них закуплять екіпірування й м'ячі. Згадають й про ветеранів футболу. Їх запросять на свято, нагородять подарунками, як і − аматорів. Словом, всі готуються до свята.
+++
Гірка правда Віталія Кварцяного. Ексклюзивне інтерв'ю
Гліб Ваколюк
Prosport.lviv.ua
11.09.08
Головний тренер луцької “Волині” Віталій Кварцяний не з тих, хто “полізе за словом у кишеню”. Футбольні вболівальники добре пам’ятають його гумор і манеру спілкування. Тоді, коли “Волинь” грала у вищій лізі, чи не кожне інтерв’ю з Віталієм Кварцяним було сповнене влучних епітетів і відвертої критики і своєї команди, й суперників. Нині наставник лучан інтерв’ю дає нечасто. Оскільки “Волинь” грає в першому дивізіоні, інтерес до його персони помітно зменшився.
Про те, коли лучани збираються повернутися в елітний дивізіон, і про рівень першої ліги “Львівська газета” поцікавилася в самого Віталія Володимировича. − Як оціните старт своєї команди в першій лізі?
−Цей чемпіонат ми почали не дуже вдало. Були несподівані поразки. З колії нас дуже сильно вибили червоні картки, травми футболістів, у підсумку ми ніяк не може зіграти повним складом (у восьми турах чемпіонату “Волинь” зазнала чотири поразки та здобула стільки само перемог. Лучани в турнірній таблиці на дев’ятому місці з 12-ма очками, − “Газета”).
− Ваша команда дуже молода, вікових гравців, як Микола Лапко, небагато, грають здебільшого хлопці 1988-1993 років народження. З ними, мабуть, складно працювати в першій лізі?
− Складно, але іншої дороги немає. Треба підтягувати молодь. Дубль “Волині” грає не в другій лізі, а на першість області. Тому залучаємо юних футболістів до тренувань із першою командою. Даємо їм змогу відчути порох першої ліги, так би мовити дорослого футболу. А то у 18 років може бути пізно, навіть у 15-річних трапляється деформація координацій рухів, розкутості. А так залучаємо юнаків: витримають − отже, будуть хорошими футболістами, а якщо ні, то не має чого сподіватися, що вони у 20 років заграють.
− Яке завдання “Волині” на сезон?
− Виходити на кожен матч і перемагати.
− Сформулюю питання інакше... Коли “Волинь” боротиметься за путівку в елітний дивізіон?
− Президент харківського “Металіста” Олександр Ярославський нещодавно озвучив вимоги до клубу елітного дивізіону. Щоб грати в Прем’єр-лізі, харків’яни реставрують стадіон, створюють власну академію, будують базу. Інфраструктура повинна бути в кожної команди елітного дивізіону від “а” до “я”. А існувати в Прем’єр-лізі, як ФК “Львів”, київський “Арсенал” чи ФК “Харків”... Немає сенсу будь-якою цінною чіплятися за вищу лігу. Треба мати для цього натуральні підстави. А нам нині бракує розуміння міської й обласної влади. Влада не завжди усвідомлює “що до чого”, в неї політичні амбіції перекривають розвиток спорту. Наш стадіон свого часу ліцензували для проведення матчів розіграшу Кубка УЄФА. А нині на “Авангарді” відбувається широкомасштабне добудовування легкоатлетичного комплексу. У Волинській області два легкоатлета і 72 тренери. Це добре, що їх підтримують, але не в таких же масштабах. Тепер ми не зможемо реконструювати стадіон для європейських змагань. Щодо нашого повернення в еліту: перш ніж “вбахати” гроші, потрібно все добре зважати. Не хочемо, щоб вийшло так: гроші витратили, вийшли в Прем’єр-лігу, а потім мучимося з нею.
− Принаймні бачите “світло в кінці тунелю”? Скажіть бодай орієнтовно, коли “Волинь” переслідуватиме мету повернення у вищу лігу.
− У нас серйозний президент, він працює на перспективу. Щороку щось добудовуємо, але масштабного господарства в нас немає. Хоча маємо хороший стадіон для дітей, непогану тренувальну арену. Гріх нарікати. Але для Прем’єр-ліги нам потрібно ще добряче попрацювати. Хочемо повернутися в еліту всерйоз і надовго, а коли клуб буде до цього готовий, мені складно сказати.
− Торік із першої у вищу лігу перейшли “Нафтовик” і “Закарпаття”. Рік вони протрималися в еліті, а тепер знову грають у першій лізі. Цьогоріч підвищилися у класі ФК “Львів” та “Іллічівець”. Обидві команди тепер перебувають унизу турнірної таблиці. Це свідчить про те, що різниця між першою та вищою лігою дуже суттєва?
− Різниця, звісно, є. Як ФК “Львів” виходив у вищу лігу, ми всі знаємо. Малюнок гри у цієї команди непоганий. У Степана Юрчишина є деякі хороші гравці, наприклад, воротарі, захисники, однак у нападі, крім братів Баранців, немає нестандартних футболістів. Грати й удома, і на виїзді з одним нападником безперспективно. Переконаний, у ФК “Львів” обмаль талантів. “Іллічівцю” було створено хороші умови ще тоді, коли команда грала у вищій лізі. У першому дивізіоні маріупольців спершу тренував Семен Альтман, а потім − Олександр Іщенко. Обоє −фахівці пристойного рівня. В команди стабільне фінансове становище, в них було все, що завгодно: літаки, поїзди, умови для тренувань. Тому не дивно, що “Іллічівець” вийшов у вищу лігу.
− А як виходив у Прем’єр-лігу ФК “Львів”?
−Судді не чіпали львів’ян, а коли потрібно було, то й допомагали. Будемо відвертими: ми ж не сліпі, все бачили. А нині це “городянам” виходить боком. У матчах із такими командами, як “Дніпро” чи “Металіст”, судді їм не допомагатимуть.
− В елітному дивізіоні ви працювали багато років. Сумуєте за елітою?
− Хороше запитання... Не кривитиму душею: за якістю організації, за мотивацією, можливістю тренера творчо реалізуватися, перша та вища ліга − небо і земля. Ще торік сумнівався, а тепер упевнений у тому, що в першій лізі фахівці деградують. Адже тут немає великих перспектив. Усі клуби грають від захисту, знаходять 10 футболістів, які весь матч відбиваються у власному штрафному майданчику та сподіваються на випадковий гол. Робота в першій лізі схожа на каторгу. Взагалі цей дивізіон є яскравим свідченням деградації українського футболу. Працювати у Прем’єр-лізі значно цікавіше, там багато кваліфікованих суперників, у матчах з якими можна демонструвати хороший футбол. Вони ж атакують, а не захищаються. В першій лізі з цим складно. Відсотків 90 наших команд думають лише про те, щоб не пропустити, а це − деградація.
− Невже за останні роки не було пропозицій від команд елітного дивізіону?
− Звісно, на відмінну від Грозного, суперклуби мене не кликали, але пропозицій не бракувало. Більш ніж половина українських команд пропонувала мені роботу. Але я прикипів до “Волині”. Хочу вивести свою команду до рівня серйозного конкурента у вищій лізі. Президент нашого клубу на нормальному шляху, тепер головне, аби йому не заважали. А рік чи два провести в одній команді, а потім перейти в іншу − це не для мене.