Вересень збірної – місяць рівноваги
Вересневий реєстр українська збірна розпочала у 1994-му році з поразки від команди Литви у своєму першому відбірному матчі − до Євро-1996. Потім були два несподівані спаринги у Південній Кореї. Повних протоколів тих зустрічей наша преса ніколи не публікувала, а склад нашої команди довелося відновлювати по тренерських записах Володимира Мунтяна, котрий разом із Миколою Павловим повіз гравців на Схід після програшу литовцям і відставки Олега Базилевича.
Надалі першого місяця осені «синьо-жовті» проводили тільки офіційні поєдинки. Серед найбільш пам’ятних матчів − перемога над росіянами в Києві, виїзний виграш у сьогоднішніх суперників-білорусів, важка нічия з данцями, що з неї розпочала своє турнірне сходження команда Олега Блохіна, і ще одна мирна угода − в Тбілісі, після якої путівка на світову першість нарешті опинилася в нас.
Загальний вересневий доробок української команди − 20 матчів, сім з яких виграно і стільки ж програно, за шести нічиїх і співвідношення м’ячів − 25:24.
ЗБІРНА УКРАЇНИ: ВСІ МАТЧІ У ВЕРЕСНІ
07.09.94 Україна − Литва 0:2 ЧЄ
11.09.94 Півд. Корея − Україна 1:0 ТМ
13.09.94 Півд. Корея − Україна 2:0 ТМ
06.09.95 Литва − Україна 1:3 ЧЄ
05.09.98 Україна − Росія 3:2 ЧЄ
04.09.99 УКРАЇНА − Франція 0:0 ЧЄ
08.09.99 Ісландія − УКРАЇНА 0:1 ЧЄ
02.09.00 УКРАЇНА − Польща 1:3 ЧС
01.09.01 Білорусь − УКРАЇНА 0:2 ЧС
05.09.01 УКРАЇНА − Вірменія 3:0 ЧС
07.09.02 Вірменія − УКРАЇНА 2:2 ЧЄ
06.09.03 УКРАЇНА - Півн. Ірландія 0:0 ЧЄ
10.09.03 Іспанія − УКРАЇНА 2:1 ЧЄ
04.09.04 Данія − УКРАЇНА 1:1 ЧС
08.09.04 Казахстан − УКРАЇНА 1:2 ЧС
03.09.05 Грузія − УКРАЇНА 1:1 ЧС
07.09.05 УКРАЇНА − Туреччина 0:1 ЧС
06.09.06 УКРАЇНА − Грузія 3:2 ЧЄ
08.09.07 Грузія − УКРАЇНА 1:1 ЧЄ
12.09.07 УКРАЇНА − Італія 1:2 ЧЄ
У ЦЕЙ ДЕНЬ...
− 6 вересня в Болгарії святкують День об’єднання, в Пакистані - День оборони, в Чилі - День національної єдності.
− Народилися англійський фізик і хімік Джон Дальтон (1766−1844), український письменник і драматург Іван Микитенко (1897−1937), бразильський футболіст Леонідас да Сілва (1913−2004), музикант Євген Свєтланов (1928−2002).
− У 1492 році експедиція Колумба залишає Європу, беручи курс на захід. У 1522 добігає кінця перша кругосвітня подорож Магеллана. 1873-го створена Шотландська футбольна федерація, одна з найстарших у світі. У 1983 році радянські війська ППО збивають південнокорейський цивільний літак. 1991 року СРСР визнає незалежність балтійських республік − Естонії, Латвії й Литви, а Ленінграду повертається назва Санкт-Петербург.
ДАВНІ РАХУНКИ
БІЛОРУСЬ − УКРАЇНА − 1:1.
Товариський матч. 28 жовтня 1992 р. Мінськ. Стадіон «Динамо». 10 000 глядачів.
Арбітр − Спірін (росія).
Голи: 1:0 Гоцманов (49), 1:1 Максимов (79).
Білорусь: Шанталосов, Орловський, Лесун, Деменковець (Гоцманов, 46), Зигмантович, Тайков, Антонович (Белькевич, 46), Алейников, Герасимець (Кукар, 76), Метлицький, Величко. Тренер − Вергеєнко.
Україна: Помазун, Беженар, Гусєв, Дірявка (Сак, 29), Дудник (Жабченко, 76), Кузнецов (Топчієв, 87), Михайличенко (Максимов, 68), Москвин, Полунін, Похлєбаєв, Призетко (Кандауров, 46).
Тренери − Павлов, Ткаченко.
Попередження: Антонович, Лесун − Беженар, Сак.
Підготовки до цього спарингу українська команда практично не мала. Підопічні тренерського тандему Павлов-Ткаченко (вони у пожежному порядку замінили Анатолія Конькова), зібралися одразу після чергового туру внутрішнього чемпіонату, а по завершенні матчу в Мінську повернулися додому, де вже за два дні мали грати в першості країни.
Білоруси, котрі дебютували на міжнародному рівні, діяли дуже натхненно. Невдовзі по перерві Гоцманов після подачі з кутового ударом головою відкрив рахунок. Гості відповіли також результативною атакою, що завершувалася з «другого поверху». Навіс Полуніна втілив у гол Максимов. До речі, з капітанською пов’язкою збірну України виводив на поле її нинішній наставник Олексій Михайличенко.
УКРАЇНА − БІЛОРУСЬ − 3:1.
Товариський матч. 25 травня 1994 р. Київ. НСК «Олімпійський». 12 000 глядачів.
Арбітр − К.Панчик (Україна).
Голи: 0:1 Белькевич (45), 1:1 Леоненко (62), 2:1 Беженар (65, з пенальті), 3:1 Михайленко (82).
Україна: Тяпушкін, Лужний, Беженар, Попов, Букель, Василитчук (Сак, 46), Михайленко, Ковалець (Максимов, 73), Шкапенко (Коновалов, 82), Леоненко, Скаченко. Тренер − Базилевич.
Білорусь: Сацункевич, Хрипач (Гуренко,70), Лесун, Белькевич (Яхимович, 86), Островський, Тайков, Герасимець, Юсипець (Деменковець, 80), Метлицький, Шуканов (Широкий, 51), Качуро (Вехтєв, 59). Тренер − Боровський.
Попередження: Василитчук − Герасимець.
Валентин Белькевич на той момент іще не був гравцем київського «Динамо». Свій дебют на полі «Олімпійського» він відзначив голом, що провів після помилки Василитчука. Перемога в першому таймі стала справедливим відображенням ігрової переваги гостей. Однак по перерві збірна України заграла більш агресивно. Непогані шанси відзначитися мали Скаченко, Михайленко й Леоненко, влучив у стійку Ковалець. Саме з пасу останнього під час розіграшу вільного удару Леоненко відновив рівновагу. Ще за кілька хвилин прохід Ковальця лише ціною фолу в карному майданчику зупинив Лесун. Беженар чітко виконав вирок. А наприкінці зустрічі блиснув індивідуальною майстерністю Леоненко. Намагаючись перекинути Сацункевича, він влучив у стійку, але на добивання першим устиг Михайленко.
УКРАЇНА − БІЛОРУСЬ − 0:0.
Відбірний матч ЧС-2002. 24 березня 2001 р. Київ. НСК «Олімпійський». 79 000 глядачів.
Арбітр − Фернандес Марін (Іспанія).
Україна: Шовковський, Лужний, Ващук, Головко, Несмачний, Дмитрулін (Тимощук, 78), Попов (Воробей, 64), Яшкін, Кардаш, Ребров, Шевченко. Тренер − Лобановський.
Білорусь: Тумилович, Шумейко, Яскович, Островський, Штанюк, Гуренко, Хацкевич, Белькевич, Мілевський, Василюк, Ромащенко (Лаврік, 75). Тренер − Малофєєв.
Попередження: Ребров − Островський, Яскович.
Білоруси віддали ініціативу, але першими отримали шанс відкрити рахунок. На 5-й та 12-й хвилинах грубими помилками наших оборонців двічі намагався скористатися Максим Ромащенко, проте засмутити Шовковського йому не судилося. Надалі на полі домінували українці, створюючи біля володінь Тумиловича небезпечні моменти один за одним. Але Кардаш, Яшкін, Попов, які виходили на ударні позиції, так і не спромоглися забили. Спільними зусиллями українські футболісти завдали по воротах суперника 25 ударів, 10 із них прийшлися в площину, але кількість так і не перейшла в якість. Найреальнішу нагоду відзначитися мав Шевченко, м’яч після його удару захисникові довелося видряпувати з лінії воріт у карколомному стрибку.
БІЛОРУСЬ − УКРАЇНА − 0:2.
Відбірний матч ЧС-2002. 1 вересня 2001 р. Мінськ. Стадіон «Динамо». 38 000 глядачів.
Арбітр − Сарс (Франція).
Голи: 0:1 Шевченко (45), 0:2 Шевченко (56).
Білорусь: Хомутовський, Яхимович, Островський (Яскович, 52), Лухвич, Штанюк, Гуренко, Хацкевич (Тарловський, 46), Белькевич (Мак.Ромащенко, 60), Шунейко, Качуро, Володенков. Тренер − Малофєєв.
Україна: Вірт, Лужний, Ващук, Головко, Несмачний, Зубов, Тимощук, Парфенов, Шевченко, Ребров, Воробей (Мелащенко, 71). Тренер − Лобановський.
Попередження: Тарловський − Тимощук
Білоруси, які перед очною зустріччю випереджали опонента на два очки, у випадку перемоги реально претендували б на путівку до світової першості. Однак лише протягом стартових хвилин господарі володіли невеличкою територіальною перевагою. Втім, до реальних загроз воротам дебютанта «синьо-жовтих» Юрія Вірта справа так і не дійшла. Гості потроху освоїлися, і гол не змусив себе чекати. Один із найактивніших у складі українців Геннадій Зубов виконав з правого флангу точну передачу в район 11-метрової позначки на Андрія Шевченка й той вгатив м'яч у верхній кут воріт.
Після перерви перевага команди Лобановського стало ще більш очевидною. Принаймні тричі гості повинні були забивати. Вийшло лише одного разу. На 56-й хвилині той же Шевченко метрів з 20 пробив по воротах, і м'яч рикошетом від захисника збірної Білорусі влетів у сітку. Боротьба могла завершитися й розгромом, але наприкінці матчу Мелащенко влучив у поперечину.
БІЛОРУСЬ − УКРАЇНА − 2:0.
Фінал турніру LG Cup. 19 травня 2002 р. Москва. Стадіон «Динамо». 4 000 глядачів.
Арбітр − Малдзінскас (Литва).
Голи: 1:0 Белькевич (48), О.Глєб (63).
Білорусь: Тумілович, Островський, Кульчій (Ковба, 50), Шунейко, Штанюк, Гуренко (Яскович, 90), Хацкевич (Кутузов, 78), Мак.Ромащенко (Омелянчук, 82), Белькевич, О.Глєб (Володенков, 86), Храпковський. Тренер − Малофєєв.
Україна: Шовковський, Дмитрулін (Задорожний, 79), Ващук (Шищенко, 61), Головко, Несмачний, Федоров, Гусін (Попов, 68), Мусолітін (Скрипник, 61), Калиниченко, Воробей (Зотов, 77), Ребров (Кормильцев, 56). Тренер − Буряк.
Попередження: Хацкевич, Гуренко.
До фіналу виставочного Кубку LG українці пробилися, перемігши збірну Сербії та Чорногорії (2:0), а білоруси в серії післяматчевих пенальті здолали росіян (основний час − 1:1). На фінальну гру прилетів Андрій Шевченко, однак участі в грі форвард «Мілана» не брав, обмежившись символічним введенням м'яча в гру. Без його допомоги українці не змогли впоратися із командою Едуарда Малофєєва, яка й стала переможцем турніру.
У першому таймі точилася рівна боротьба, котра не подарувала вболівальникам великої кількості небезпечних моментів. А на початку другої половини гри Ромащенко п'ятою вивів до воріт Шовковського Валентина Белькевича, і той відкрив рахунок у матчі, перегравши свого одноклубника. «Синьо-жовті» відповіли небезпечним ударом Воробея, котрий, утім, цифр на табло не змінив. А невдовзі вихід сам-на-сам реалізував Олександр Глєб. Кінцівка матчу пройшла в атаках українців, але забити бодай гол престижу їм не вдалося.