Футбольная жизнь в зеркале СМИ

12.08.2008 15:53

Печатные СМИ − нейтральные оценки

 Сегодня − 75 лет сборной!

Дмитрий Остронос

Сегодня

12.08.08

Победу в первом матче в 33-м Украине принес сын польки, родившийся в Москве

Нынешние звезды украинского футбола Кравченко, Назаренко, Худжамов, игравшие в конце прошлого сезона на харьковском стадионе «Динамо» по улице Динамовская, 3, вряд ли предполагали, по какому полю они бегают. А фаны «Днепра», которых весной на этой арене освобождал от милицейских наручников Андрей Русол, наверняка не догадывались о том, за кого болели на этих трибунах Ровно 75 лет назад, 12 августа 1933 года, именно на этой арене, которая сейчас переживает реконструкцию, родилась сборная Украины, сыгравшая тут свой первый в истории матч − против сборной народных домов Турции.

В 1933 году турки прибыли в Союз, чтобы провести несколько игр. Победив сборную СССР 2:1, они уже направлялись поездом в Одессу, чтобы оттуда на корабле вернуться на берега Босфора. Но тут им поступила телеграмма-молния с просьбой сыграть матч-реванш, только уже не против сборной СССР, а против команды, составленной из игроков, представлявших в первенстве Союза украинские города. Турки сошли с поезда в Харькове, где уже были расклеены афиши: «Сборная Украины − Сборная Турции», с маленькой припиской в скобках «команда народных домов».

Основу украинской команды составляли семь игроков из Харькова. Кроме них, в составе вышли три киевлянина и днепропетровец. Ворота защищал харьковчанин Александр Бабкин, которого обвинили в поражении советской сборной от турок и больше не привлекали в ее состав. Как написал в своей книге «Футбол сквозь годы» основатель «Спартака» Николай Старостин, в последствии этого голкипера избрали одним из секретарей горкома комсомола.

Но против турок он еще успел сыграть... Гости, у которых выделялся центральный нападающий Вахаб (вскоре его пригласили в знаменитый тогда парижский «Рэсинг»), открыли счет. Но потом киевлянин Константин Шегодский, поляк, родившийся в Москве, забил три мяча в ворота турецкого кипера Сабахаттина. И хотя в конце матча босфорцы забили еще один мяч, реноме советского футбола было восстановлено: украинская команда победила − 3:2.

Кстати, героя той игры Шегодского можно узнать в эпизодах художественного фильма «Вратарь», где он исполняет роль капитана «Черных буйволов». Интересно, что из-за съемок в этой ленте Константину и его партнерам по киевскому «Динамо» присудили техническое поражение в первом розыгрыше Кубка СССР − они попросту не явились на игру в Подмосковье... В 1937 году в числе первых советских спортсменов Шегодского наградили орденом «Знак Почета». А затем, с сентября 1938-го по ноябрь 1939-го, он оказался под арестом...

«Щипа», как называли его партнеры, отказался от квартиры и снимал номер в гостинице, который оплачивал клуб «Динамо». Шегодский красиво одевался, курил импортные сигареты, любил застолье, красивых женщин, вращался среди богемы Киева и Москвы. Весной 1938-го, когда он залечивал очередную травму в одном из подмосковных санаториев, сосед по палате проявил бдительность и написал донос секретарю парторганизации санатория о том, что известный футболист недооценивает высокую награду и отказывается носить орден. После матча на первенство страны с ленинградцами, к Константину прямо в раздевалке киевского стадиона «Динамо» подошли двое, представились работникам НКВД и пригласили на прием к высокому начальству. Футболиста привезли в здание НКВД на Институтской и задержали более чем на год. Пропустив это время, он сумел вернуться в большой футбол в 1940 году, но уже не демонстрировал ту результативность. После войны Щегодский работал тренером в одесском «Пищевике», киевском «Динамо», донецком «Шахтере», «Колгоспнике» (Ровно), «Горыни» (Луцк) и «Судостроителе» (Николаев). Он так и не был удостоен звания «Мастер спорта» и до конца жизни (умер в 89-м, в 77 лет) невесело шутил, что все, чего он достиг в спорте, − это первый разряд по шашкам.

ПЕРВЫЙ МАТЧ ДЛИЛСЯ 6 МИНУТ

Футбол в Украине существовал 55 лет до первого матча сборной. В московском издании 1913 года, выпущенном Российским футбольным союзом, об одесском британском атлетик-клубе ОБАК написано, что он создан английскими колонистами в 1878 году. При нем было две команды, которые играли между собой, а также с командами английских и греческих судов, которые заходили в Одессу и знали правила игры, а также с командой румынского города Галац. Спортивная площадка клуба была обнесена забором и проникнуть на игры зевакам было невозможно.

В 1884 году ОБАК построил первое в Одессе футбольное поле. Оно располагалось на Французском бульваре, напротив нынешней киностудии. А в газете «Одесском вестнике» за январь 1887 года вышло такое объявление: «В воскресенье, 25 января, в 4 часа дня на площадке за Чумной горой члены английской колонии устраивают игру «foot-ball». Это объявление не относится к ОБАКу, из чего следует, что футбол в Одессе стал массовым. В 1899 году в Одессе создается футбольная команда, состоящая исключительно из русских, а в сентябре 1890 года состоялся первый матч в Бердянске, куда завезла игру семья заводовладельца Джона Гривза. Об этом нам рассказал Александр Бояренко из Мариуполя − автор более 50 книг по истории игры миллионов.

Тем не менее датой рождения украинского футбола исполком ФФУ признал аж 14 июля 1894 года, когда во время 2-го конгресса украинского спортклуба «Сокол» во Львове состоялся матч между местными и командой Кракова, продолжавшийся до гола и закончившийся на шестой минуте победой хозяев 1:0. Участник той игры, а по одной из версий, автор единственного гола, Владимир Хомицкий вспоминал: «Мы играли в гимнастических тапочках. Судейство взял в свои руки профессор Виробек из Кракова. Команды впервые вышли на поле в присутствии публики, у которой действия игроков вызывали хохот − они имели понятие только о том, что нужно любой ценой забить мяч между флажками на половине соперника...».

ФФУ признала тот поединок «первым официальным футбольным матчем в Украине». На вопрос, почему не какой-то из предыдущих в Одессе или Бердянске, в федерации футбола нам ответили: «Львовские журналисты и историки предоставили подробные доказательства проведения матча». Проводились ли подобные исследования в других городах Украины, в ФФУ нам сказать не смогли.

+++

Владимир Маслаченко: «Расквашенные носы должны быть!»

Сегодня

12.08.08

Знаменитый московский комментатор не видит в будущих матчах «Спартак» − «Динамо» (Киев) политического подтекста. А драки фанов считает неотъемлемым атрибутом

− Владимир Никитович, на днях ветеран «Спартака» Юрий Гаврилов сказал, что предстоящие 13 и 27 августа матчи не вызывают у него чувства ностальгии. Согласны с ним?

− Нет. Хотя ситуация изменилась в принципе, но следы того противостояния остаются. Победить киевское «Динамо» или победить «Спартак» − это для обеих команд было краеугольным камнем того времени. Это было изюминкой. А сейчас встреча извечных соперников в Лиге чемпионов − дважды изюминка! Все ждут матча в среду с нетерпением.

− Но много говорят, что нынешних легионерам трудно объяснить всю подоплеку матчей «Спартак» − «Динамо» (Киев), историю противостояния Киева и Москвы во времена СССР...

− Нынешним футболистам многое трудно объяснить. Они все хорошо понимают, только когда видят платежную ведомость. Но думаю, когда легионерам скажут, что это противостояние уровня «МЮ» − «Челси», «Реал» − «Барселона» или «Милан» − «Интер», до их извилин дойдет, что здесь есть что-то иное, гораздо большее. Да и количество публики на стадионе станет для них весьма наглядным доказательством особого статуса матчей.

− Если легионерам многое нужно объяснять, то для кого эти матчи будут принципиальными в первую очередь?

− Конечно, для болельщиков!

− Кстати, фаны «Спартака» недавно сожгли трибуну в Брянске, динамовские ультрас тоже любят побуянить. В Москве этого не опасаются?

− Ничего на эту тему особо не слышал, да и подобная публика, занимающая место за воротами, меня не очень интересует. Хотя, надо признать, что она является определенным болельщицким пластом, выразителем настроений. Сейчас фанаты имеют большее влияние нежели во времена Романцева.

− ???

− В свое время будучи тренером и президентом «красно-белых» Романцев считал себя безоговорочным хозяином «Спартака». Как-то во время репортажа я, критикуя игру москвичей, сказал, что общественность такого выступления не поймет. После этого Романцев первый раз в жизни позвонил мне не через секретарей или помощников, а напрямую. И сказал: «Какая там еще общественность, если я хозяин!». Сейчас эти номера не пройдут. Чем дальше, тем настроения фанатов будут ощущаться владельцами клубов все больше, нас ждет итальянский вариант.

− В связи с последними событиями будет ли у матчей политическая подоплека?

− Нет, нет! Я далек от каких-то политических выкрутасов и заморочек. Вижу только спортивную и финансовую сторону.

− В Москву собирается около 3 тысяч фанов «Динамо». Как все-таки, думаете, их будут принимать?

− Хорошо, даже не сомневаюсь в этом. Народ все понимает лучше любого правительства.

− То есть, драк быть не должно?

− Обязательно должны быть! Что же это за болельщик, если он не может похвастаться тем, что поучаствовал в какой-то потасовке и ему расквасили нос!

− Тогда будем надеяться, что максимум расквашенными носами дело и ограничится.

− Думаю, этого будет вполне достаточно. В любом случае, службы безопасности будут приведены, как это говорится, в состояние повышенной готовности.

− Можно ли ожидать на матче в «Лужниках» в среду первых лиц России?

− Я всегда говорил: когда государственные лидеры начинают ходить на футбол, он расцветает в любом регионе. Примеров хватает. В Питере на футболе собирается весь политический бомонд во главе с очаровательной губернатором Валентиной Матвиенко. В Казани недавно первый президент Татарстана Шаймиев, как ребенок, радовался на стадионе победе «Рубина» над «Зенитом». В Чечне Кадыров-младший вне себя от радости от выступления «Терека», всегда присутствует на стадионе. Светлой памяти Владимир Щербицкий тоже всегда поддерживал киевское «Динамо»... Будут ли нынешние лидеры России в среду в «Лужниках», трудно сказать. Все-таки они питерцы, для них родной «Зенит».

− Что такое тренер Юрий Семин для «Спартака»?

− То же самое, что просто тренер «Локомотива». Пока ни больше, ни меньше. А вот что такое тренер Станислав Черчесов для Семина, наверное, не знает даже сам Стас.

− Обе команды в последнее время выглядят очень неуверенно...

− В этом и прелесть предстоящих матчей. Они должны стать толчком, импульсом для команд. Чтобы их болельщики поверили: у их любимцев все может быть хорошо. Да и Лига чемпионов − это особое соревнование, настроение. Одни и те же футболисты выходят на него совсем с другим складом мышления, по-другому себя проявляют.

− «Спартак» расстался с Титовым и Калиниченко. Кто теперь может повести команду вперед?

− В первую очередь, болельщики на трибунах. Так же, как и динамовцев в Киеве.

− А Семин, характеризуя нынешний «Спартак», сказал, что его игра строится вокруг Павлюченко...

− Думаю, это немного надумано, Павлюченко − не лидер.

− А кто лидер у «Динамо»?

− Пока что это − Юрий Палыч Семин, который первый раз выведет свою новую команду против «Спартака» в официальном матче.

− На стадионе в среду будете?

− Нет. Когда не комментирую, не люблю ходить на стадион в Москве. Вся эта охрана...

− Охрана же к вам должна быть максимально лояльной!

− Наоборот, они на таких, как я, очки набирают. Уже привык смотреть футбол по телевидению. Наверное, в среду буду смотреть матч у себя на даче.

«Я, А НЕ ЛОБАНОВСКИЙ»

Комментатор «НТВ-Плюс Футбол» Маслаченко считает себя основателем тотального футбола. «После работы в Африке я рассказал Лобановскому, что даже со средними игроками можно выиграть все, имея надлежащую физическую и техническую подготовку, − поведал как-то Владимир Никитович. − Он стал применять мои схемы. Все говорят: Лобановский новый тотальный футбол придумал. А придумал его я».

+++

Матч «Спартак» − «Динамо» покажет «Интер»

Сегодня

12.08.08

Первый матч киевлян в третьем квалификационном раунде Лиги чемпионов покажут в прямом эфире

Как сообщила руководитель отдела публикаций PR-службы телеканала «Интер» Наталья Пасичник, прямая трансляция первого поединка третьего квалификационного раунда Лиги чемпионов «Спартак» (Москва) − «Динамо» (Киев) состоится на этом канале в среду, 13 августа, в 19:00 по киевскому времени.

Также телеканал «Интер» будет транслировать в прямом эфире ответный матч этих команд, который состоится 27 августа в Киеве на стадионе «Динамо» имени Валерия Лобановского. Начало в 20:45.

+++

Экологи просят Платини защитить зелень Киева

День

12.08.08

Национальный экологический центр Украины направил обращение к президенту УЕФА Мишелю Платини, в котором просит не допустить уничтожения киевской природы в связи с проведением Евро-2012, заявил глава Национального экологического центра Украины Игорь Сиренко, сообщает Лига Б изнес И н форм. По словам И. Сиренко, для подготовки к Евро-2012 власти планируют пожертвовать более 250 гектаров парковых зон Киева для возведения объектов Евро-2012. «Защиты этих территорий требуют международные соглашения, ратифицированные Украиной. В то же время Украина не только не уделяет достаточного внимания их охране, но и собирается уничтожить значительную их часть», − сказал И. Сиренко. Он утверждает, что уничтожению могут подвергнуться территории Труханова острова, где запланировано размещение палаточного городка и фан-зоны; территория острова Муромец; часть святошинских лесов, где строится новая дорога, в связи с чем происходит массовая вырубка леса; территория Национального выставочного центра, большая часть которой является диким лесом, однако, к сожалению, не включена в состав Национального природного парка «Голосеевский»; на территории лесов около сел Михайловка и Иванковичи Киевской области участок получен застройщиком незаконно, и это дело рассматривается в прокуратуре; коттеджный городок в Вышгородском районе Киевской области возле села Литвиновка; озеро Вырлыця на восточной окраине Киева, где планируется сооружение гостинично-офисного комплекса «Вырлыця»; строительство в урочище Оболонь гольф-клуба с пятизвездочным отельным комплексом по улице Богатырской. «К сожалению, значительная часть инвестиционных проектов, связанных с подготовкой Евро-2012, осуществляется с нарушением международного и национального экологического законодательства, в частности, Европейской ландшафтной конвенции, и без надлежащего информирования общественности, чем нарушается Орхусская конвенция. В случае их реализации могут быть потеряны ценные природные объекты, которые имеют не только региональное или национальное, но и общеевропейское значение», − говорится в обращении Национального экологического центра Украины.

+++

Готовимся к Евро-2012

День

12.08.08

Донецк, Днепропетровск и Харьков лидируют в подготовке к проведению финальной части чемпионата Европы по футболу 2012 года. Как передает УНИАН, такое мнение выразил первый вице-президент Федерации футбола Украины Сергей СТОРОЖЕНКО во время круглого стола по вопросам подготовки украинской отрасли здравоохранения к Евро-2012 в Киеве. Он отметил, что для полной оценки нужно ежедневно изучать динамику работ в каждом городе. В то же время первый вице-президент ФФУ заметил, что поскольку работает в Харькове, то это является его личным мнением, а не официальной позицией ФФУ. Объясняя свою позицию, С. Стороженко сказал, что именно эти три города лидируют с точки зрения подготовки спортивной инфраструктуры, сферы медицинского обеспечения гостей и участников Евро-2012. По его словам, в этих городах проводится активная подготовка медицинских заведений, обеспечение их необходимыми медпрепаратами и современной медицинской техникой.

+++

Грузинский футбол стал жертвой конфликта в Южной Осетии

Олесь Христюк

Дело

12.08.08

Из-за сложившейся в Южной Осетии ситуации УЕФА отменит несколько международных матчей, которые должны были пройти в Грузии. Так, из Тбилиси будет перенесен поединок третьего раунда Кубка УЕФА между местной «ВИТ-Джорджией» и венской «Аустрией», запланированный на 15 августа.

Сегодня руководство грузинского клуба должно совместно с УЕФА решить, где пройдет эта игра. По предварительной информации, футбольные функционеры рассматривают три варианта: армянские Ереван или Абовян, а также азербайджанский Баку.

Кроме того, на грани срыва находится первая игра грузинской сборной в отборочном цикле чемпионата мира-2010 против ирландцев. Эта встреча должна состояться 6 сентября в Тбилиси. Однако Федерация футбола Ирландии уже высказалась за перенос игры на нейтральное поле, так как Грузия не сможет обеспечить безопасность проведения матча.

В то же время Федерация футбола Уэльса попросила грузин подтвердить в сложившейся ситуации свое желание сыграть товарищеский матч 20 августа в британском Суонси. Если сборная Грузии не захочет вылетать на эту игру с Уэльсом, то британцы будут в срочном порядке искать другого партнера на этот контрольной поединок. Хотя сами валлийцы не отказываются от встречи с грузинами.

+++

Крепкие штаны Павлова

Комсомольская правда в Украине

12.08.08

 «Комсомолка» представляет хит-парад главных событий очередного тура в Премьер-лиге.

СКАНДАЛ ТУРА

Интереснейшее противостояние в Днепропетровске «Днепра» с «Шахтером» было подпорчено играми за пределами футбольного поля. Клубы не сошлись во времени начала матча. Дончане настаивали на том, что игра должна начаться в 19.00, хозяева же стояли на своем − 20.45 − и никаких гвоздей! Мол, мы билеты распродали, афиши расклеили − болельщики придут без пятнадцати девять и увидят, что игра уже заканчивается?! Клубы настаивали на своем вплоть до ультиматумов. «Шахтер» заявлял, что выйдет на поле в семь вечера, и если соперника на газоне не обнаружит, то потребует засчитать ему техническое поражение.

В последний момент приняли решение в стиле ни вашим, ни нашим. Матч начался в 20.30, чем вызвал эмоциональный спич тренера дончан Мирчи Луческу:

− Почему сегодня была игра в 20.30, а не в 19, как запланировано? Мы в 5 часов уже провели установку и собирались идти в автобус, чтобы ехать на игру. Почему две первые игры были во Львове, а не, как у всех команд, по одной дома и на выезде? Плюс такое наказание Фернандиньо (дисквалификация за удаление в игре против «Ильичевца». − Прим.ред.) перед двумя играми с «Днепром» и «Металлистом».

НЕОЖИДАННОСТЬ ТУРА

Даже не одного, а всех четырех стартовых. Донецкий «Металлург» по совокупности своих достижений на старте чемпионата вызывает уважение и удивление. Что только ни говорили об этой команде на старте турнира. Мол, набрали какого-то хлама из Европы. Купили игрока из чемпионата Кипра и гордятся этим, пригласили безвестного болгарского тренера из чемпионата Армении, а лучшего бомбардира команды − Александра Косырина − продали в Одессу. Теперь голоса критиков приумолкли. «Металлург» − безапелляционный лидер! Четыре победы в четырех матчах, отрыв от 2-го места составляет четыре очка! Вот уж, действительно, не ждали!

ПОДВИГ ТУРА

Симпатичная все-таки команда ФК «Львов»! Пусть мастерства временами не хватает, но желания не проиграть признанным авторитетам − хоть отбавляй. Особого шарма команде придает то, что в ее составе играют сплошь украинцы − никаких «варягов»! И играют как минимум не хуже дорогостоящих легионеров. Взять, к примеру, 20-летнего голкипера львовян Андрея Радя. Он ведь даже не основной вратарь команды, подменяет травмированного Марущака. А вышел на поле в Харькове против бронзового призера и добыл для своей команды очко, несколько раз спасая ворота. Однажды ему для этого даже пришлось пожертвовать собственной головой. Именно ею он отразил удар в упор игрока «Металлиста». Получил небольшой нокдаун, но добыл для команды балл в турнирную таблицу.

ВОЗВРАЩЕНИЕ ТУРА

«Я уйду, но… не уйду!» − сказал когда-то поп-певец Филипп Киркоров о своем скандальном уходе со сцены и не менее скандальном возвращении. Тренер симферопольской «Таврии» Михаил Фоменко ничего не говорил. Неделю назад после проигрыша на своем поле от полтавской «Ворсклы» он заявил о своей отставке с поста главного тренера крымчан. Да вот только работодатель в лице хозяев клуба его отставку не принял. Пришлось Фоменко возвращаться на тренерскую скамейку. Правда, очков в матче против запорожского «Металлурга» это крымчанам не принесло.

В упоминавшемся выше матче «Днепра» с «Шахтером» в составе хозяев вышел на поле свежеподписанный новичок. Хотя называть так экс-игрока московского «Спартака» и полузащитника сборной Украины Максима Калиниченко все же не совсем правильно. Он ведь в «Спартак» уходил как раз из «Днепра», где до этого провел несколько сезонов. Вот, вернулся. И в игре с «Шахтером» каши вовсе не испортил.

ПРИКОЛ ТУРА

«Табло» на стадионе «Оболонь» фиксировало результат матча «Арсенал» − «Заря». А что такого? Наши деды не были избалованы электронными мультиэкранами на стадионе, и ничего − ходили на футбол получше нашего! Футбольная ностальгия! А если серьезно, то каким образом этот еще не достроенный (!) стадион был допущен к проведению матча Премьер-лиги?

+++

Ажиотаж!!!  

Артем Омельяненко

Блик

12.08.08

В России сейчас все перемешалось: Олимпиада в Пекине, война на Кавказе, «Спартак» − «Динамо»… Естественно, главное внимание людей приковано к Тбилиси, Поти и Москве. В Грузии и Осетии гибнут люди, в Москве звучат громкие слова и призывы затребовать голову Саакашвили. 

 Одно из ведущих бульварных изданий России в понедельник даже вышло с конкретным заголовком, предупреждающим президента Грузии. Мол, если он сам не захочет остановиться, его заставит это сделать Россия. Так что каждый выпуск новостей, причем на любом канале, начинается со сводок о погибших и раненых на Кавказе. После этого как-то хочется побыстрее выключить телевизор.

Помимо агрессивно настроенных россиян, Москва встретила нас духотой и мелким дождем. Не совсем спокойно было и возле касс «Лужников», где в среду состоится «первый тайм» исторического противостояния между «Спартаком» и «Динамо». Билеты, поступившие в продажу еще в пятницу, периодически просто заканчивались и кассирши без каких-либо объяснений закрывали окошки перед лицами недоуменной толпы. Буквально тут же появлялись перекупщики, предлагавшие билеты по двойной цене в центральный сектор за 1 500 рублей (60 долларов). Но и они в толпе долго не мелькали. Несколько парней, утомившихся стоять у закрытых касс, призывали остальных найти «барыгу» и перехватить билеты.

Тем, у кого все-таки хватило терпения, вырывались из толпы счастливыми. «Ух, мы тут почти семь часов простояли в очереди, − выпалили два друга Павел и Адель, приехавшие в Москву за билетами из подмосковного Подольска. − Но это стоило того. Мы будем с нашими фанами за воротами. Нас там будет 20 тысяч. Так что перфоменс будет обеспечен». А вот когда мы попросили их предсказать счет матча, ребята сразу серьезно заявили: «Или 1:1, или 2:1 в пользу «Спартака». Мы в 17 турах подряд забиваем голы, так что хоть один гол, но «Спартак» забьет.

А вот в Киеве нашим точно будет тяжело». К слову, в кассах спокойно можно было купить билеты (по 17 долларов) и в два гостевых сектора «Динамо». Правда, это можно было сделать, только предъявив паспорт гражданина Украины. Один наш земляк, правда, с российским гражданством, так и ушел ни с чем, в сердцах бросив: «Придется дома болеть за «Динамо». А ведь так хотелось поддержать земляков...»

«Спартак» закрылся на базе 

Очередная ничья «Спартака» в чемпионате сейчас уже ушла на второй план. Фаны «красно-белых» сейчас куда активнее обсуждают отставку гендиректора Сергея Шавло, которого заменил Валерий Карпин. Проживший в Испании больше 10 лет бывший «спартаковец» оставил на Пиренеях свой бизнес и бросился на помощь родной команде. Он сразу попросил журналистов обращаться к нему на «ты», а болельщикам пообещал личную встречу аккурат перед матчем с «Динамо». «Теперь мы не будем поджигать трибуны, − уверяли нас фаны «красно-белых». − Из «Спартака» ушел человек, который не любил болельщиков».

А вот главный тренер команды Станислав Черчесов вчера закрыл команду на базе в Тарасовке. «Забудьте чемпионат. Теперь перед нами «Динамо», − сказал тренер перед тренировкой. А сегодня «Спартак» даже побалует журналистов открытой тренировкой и 15-минутным общением с прессой. Ждем сегодня в Москве из Киева и десант Юрия Семина. До матча остался один день…

Милиция предупредила фанов 

Хотя еще не состоялся первый матч в Москве между «Динамо» и «Спартаком», киевская милиция уже вовсю готовится к ответному поединку. По словам начальника Главного управления МВД Украины в городе Киеве Виталия Яремы, милицейские обмениваются информацией о потенциальных нарушителях с российскими коллегами и уже предупредили фанатов. «Мы ожидаем приблизительно 5 тыс. фанов, которые приедут из Москвы для того, чтобы болеть за свою команду. И, как показывает опыт предыдущих лет, как правило, приезжают люди не с очень благими намерениями.Обращаюсь также к руководству футбольных клубов, руководству фан-клубов: максимально избегать, особенно физических, столкновений с болельщиками с РФ, потому что это может привести к нанесению телесных повреждений, грубому нарушению общественного порядка и, не дай Бог, к человеческим жертвам», − отметил начальник киевской милиции.

+++

Может, хоть Платим защитит заповедники?

Газета по-киевски

12.08.08

Активисты «Национального экологического центра Украины» возмущены тем, что под объекты для проведения Евро-2012 столичные власти отдали свыше 250 гектаров парковых зон

На пресс-конференции представители общественной организации ознако­мили журналистов с перечнем столичных заповедников и зеленых зон, кото­рые должны находиться под охраной государства. По словам экологов, вме­сто этого там собираются возводить коттеджные городки для европейских туристов и офисно-гостиничные комплексы. Во главе списка оказались два столичных острова − Труханов и соседний Муромец, где власти намеревают­ся разместить «фан-зону», рассчитанную на проживание 50 тысяч человек.

Между тем, как утверждают пред­ставители Центра, Труханов остров должен быть объявлен природно-заповедным объектом. На Муромце та­кие объекты ужа есть —урочище Бобровня и заповедник «Муромец-Лопуховатый».

Экологи убеждены: размещение «фан-зоны» на этих островах являет­ся нарушением и национального, и международного экологического законодательства, поскольку на их тер­ритории находится Днепровский эко­логический коридор, имеющий меж­дународное значение.

«Если на Трухановом построят палаточный городок и по острову протопчутся десятки тысяч человек, то никаких природных заповедников там уже не будет», − сокрушается гла­ва Центра Игорь Сиренко.

На помощь местных властей экологи не рассчитывают, поскольку они фактически игнорируют все пись­менные обращения. Поэтому оповес­тить о происходящем экологи реши­ли непосредственно президента Ев­ропейского союза футбольных ассо­циаций (УЕФА) Мишеля Платини. Письмо на его имя защитники приро­ды запечатали в присутствии журна­листов и пообещали, что в этот же день оно будет отправлено адресату.

Впрочем, даже если письмо и − найдет адресата, то вероятность того, что оно приведет к каким-либо по­следствиям, крайне невелика.

Напомним, что ранее президент Виктор Ющенко поручил Кабинету министров до августа разработать генплан подготовки к проведению финальной части ЧЕ-2012 по футболу. Украина и Польша выиграли организованный УЕФА тендер на проведение ЧЕ-2012. Согласно тендерной заявке, проведение открытии чемпи­оната запланировано в Варшаве финального матча − в Киеве.

Справочная

Национальный экологический центр Украины (НЭЦУ) − одна из первых экологических общественных орга­низаций, зарегистрированных в не­зависимой Украине. На данный мо­мент в стране действует 24 террито­риальных отделения организации.

+++

Форвард «Динамо» Артем Милевский: «То, что сейчас происходит на поле с «Динамо», − это бардак»

Юрий Сай

Факты и комментарии

12.08.08

Накануне завтрашнего поединка Лиги чемпионов с московским «Спартаком» подопечные Юрия Семина не смогли выиграть третий матч подряд

4-й тур

«Днепр» (Днепропетровск) − «Шахтер» (Донецк) − 0:0. Молодежные составы − 1:1.

«Ворскла» (Полтава) − «Динамо» (Киев) − 2:2 (Есин, 34, Цурри, 80 − Милевский, 30, Бангура, 59). Молодежные составы − 0:3.

«Карпаты» (Львов) − «Ильи-чевец» (Мариуполь) − 1:0 (Фещук, 41, с пенальти). Молодежные составы − 1:2.

«Арсенал» (Киев) − «Заря» (Луганск) − 1:1 (Лысенко, 27 − Джихани, 77). Молодежные составы − 2:1.

«Черноморец» (Одесса) − «Кривбасс» (Кривой Рог) − 2:0 (Васкес, 52, Косырин, 85). Молодежные составы − 3:0.

«Металлург» (Донецк) − ФК «Харьков» − 3:0 (Димитров, 18, Фернандеш, 24, с пенальти, Косырин, 85). Молодежные составы − 1:2.

«Металлург» (Запорожье) − «Таврия» (Симферополь) − 1:0 (Силюк, 79). Молодежные составы − 2:0.

«Металлист» (Харьков) − ФК «Львов» − 0:0. Молодежные составы − 2:2.

Ну и тур выдался! Все четыре представителя нашей страны в еврокубках дружно потеряли очки. А началось все в Днепропетровске с «Днепра» и «Шахтера», которые впервые в истории проведения национального первенства завершили очный поединок без забитых мячей. Надо сказать, что в этой встрече в составе команды Олега Протасова дебютировал полузащитник сборной Украины Максим Калиниченко. После громкого успеха на поле «Динамо» разочаровал своих болельщиков «Металлист». Создав массу голевых моментов в игре с ФК «Львов», подопечные Мирона Маркевича в итоге... едва не проиграли. Но на 95-й минуте один из героев поединка с «Шахтером» − Федорчук − запорол выгоднейший голевой момент львовян.

Что же касается киевского «Динамо», то в гостевом матче с «Ворсклой» подопечные Юрия Семина повторили недавний вариант с «Дрогедой» (разве что за исключением последних инфарктных минут). Снова динамовцы дважды вели в счете и снова после глупейших ляпсусов в обороне сыграли − 2:2 (при этом стоит отдать должное организованной и боевитой команде Николая Павлова). В канун завтрашнего противостояния в Москве со «Спартаком» (прямая трансляция встречи Лиги чемпионов − в 19.00 на телеканале «Интер») повода для оптимизма у болельщиков «бело-синих» немного. Из последних трех встреч динамовцы не выиграли ни одной! Более того, в каждом из матчей они пропускали в свои ворота по два мяча (в случае с «Ворсклой» − впервые с 1996 года!). А главное − вообще не видно, кто, кроме Артема Милевского, способен сейчас в трудную минуту повести команду за собой. Какие-то все «белые и пушистые»...

«Я очень расстроен результатом, − заявил после игры в Полтаве Артем Милевский. − Не хотел бы сейчас что-то комментировать или говорить о невезении. Просто нужно концентрироваться в каждом моменте и при каждой подаче. А то, что происходит сейчас, − это бардак. Не знаю, как это все назвать иначе». Добавлю только, что завтра на стадионе «Лужники» динамовцев поддержат около трех с половиной тысяч преданных поклонников команды.

К слову, киевляне близки к подписанию соглашения с 24-летним вратарем запорожского «Металлурга» Станиславом Богушем. Клубы уже согласовали все детали контракта. Вчера футболист, в свое время перенесший две тяжелые травмы, проходил в столице медосмотр, после которого и было принято окончательное решение. А вот защитник «Динамо» Виталий Федорив до конца года отдан в аренду пермскому «Амкару», цвета которого уже защищает бывший игрок «бело-синих» Георгий Пеев.

Надо сказать, что московский «Спартак» в последнем матче чемпионата России при не очень убедительной игре на своем поле добился лишь ничьей в противостоянии с одним из аутсайдеров − «Химками» − 1:1 (Павлюченко, 19 − Блатняк, 70). Накануне поединка московский клуб, новым генеральным директором которого стал известный в прошлом футболист команды Валерий Карпин, подписал четырехлетний контракт с форвардом немецкого «Нюрнберга» и сборной России Иваном Саенко. Сумма трансфера составила два миллиона евро (к слову, Саенко на прошлой неделе таки побывал в Киеве и проводил переговоры с «Динамо»).

Как и столичная команда, завтра свой первый матч второго квалификационного раунда Лиги чемпионов проведет донецкий «Шахтер». В 20.00 на своем поле горняки начнут встречу с загребским «Динамо» (прямая трансляция поединка − на ТРК «Украина»). В последнем туре чемпионата страны хорваты в гостях одолели «Кроацию» − 1:0 и после трех встреч идут без потерь.

Что же касается других матчей нашего первенства, то в первую очередь следует отметить блестящий старт донецкого «Металлурга»: рекордные четыре победы подряд на старте и безоговорочное первое место команды болгарина Николая Костова в турнирной таблице. Заметно поправил свои дела и одесский «Черноморец», сменивший два стартовых поражения на две победы с сухим счетом. Не знают пока горечи неудач «Арсенал» и «Заря», очный поединок которых на столичном стадионе «Оболонь» завершился вничью. К слову, накануне этого матча руководство «канониров» объявило через СМИ, что вход на игру будет бесплатным. На самом же деле удивленным болельщикам пришлось платить по пять гривен за... продаваемые у входа «Запрошення». Справедливости ради стоит отметить, что «Запрошення» одновременно служили и лотерейным билетом, и в итоге трое счастливчиков выиграли сертификат на ужин в одной из итальянских пиццерий (по иронии судьбы, все победители оказались... детьми).

Громким скандалом завершился поединок чемпионата России, в котором лидер турнира − «Рубин» − разгромил действующего чемпиона − «Зенит» − со счетом 4:1. В этом матче арбитр удалил не только двух питерцев (Пюйгренье и Тимощука), но и... главных тренеров обеих команд. Примечательно и то, что в составе казанцев своим первым точным ударом отметился Сергей Ребров, а единственный мяч у гостей провел с пенальти Анатолий Тимощук. В некоторых других поединках зафиксированы следующие результаты: «Сатурн» − ЦСКА − 0:4 (Андрей Гусин играл за хозяев с 69-й минуты), «Москва» − «Томь» − 2:1 (команда Олега Блохина наконец-то одержала первую домашнюю победу), «Динамо» − «Амкар» − 1:0, «Спартак» Н. − «Терек» − 2:0.

Положение команд: 1. «Рубин» − 33 очка (17 матчей); 2. «Динамо» − 31 (17); 3. «Амкар» − 28 (17); 4. «Спартак» М. − 28 (17); ...9. «Зенит» − 22 (16); 10. «Терек» − 21 (16); 11. «Москва» − 19 (17).

В стартовой игре сезона «Манчестер Юнайтед» в 15-й раз завоевал Суперкубок Англии. Основное время поединка с «Портсмутом» победителя не определило − 0:0, а вот в серии послематчевых пенальти подопечные Алекса Фергюсона заставили соперника дрогнуть − 3:1. К слову, этот трофей стал 30-м в звездной карьере шотландского тренера.

Тем временем на футбольном турнире Олимпиады-2008 сыграны матчи двух туров группового турнира, по итогам которых сборные Бразилии (за южноамериканцев выступает полузащитник «Шахтера» Илсиньо), Италии и Аргентины досрочно обеспечили себе путевки в четвертьфинал.

Группа A. Австралия − Сербия − 1:1 (в составе австралийцев играет уроженец Николаева Никита Рукавица), Кот-д'Ивуар − Аргентина − 1:2, Аргентина − Австралия − 1:0, Сербия − Кот-д'Ивуар − 2:4.

Группа B. Япония − США − 0:1, Голландия − Нигерия − 0:0, Нигерия − Япония − 2:1, США − Голландия − 2:2.

Группа C. Бразилия − Бельгия − 1:0, Китай − Новая Зеландия − 1:1, Новая Зеландия − Бразилия − 0:5, Бельгия − Китай − 2:0.

Группа D. Гондурас − Италия − 0:3, Корея − Камерун − 1:1, Камерун − Гондурас − 1:0, Италия − Корея − 3:0.

Интересно, что сборная Аргентины, выиграв у команды Австралии, повторила рекорд Олимпийских игр по числу одержанных побед кряду − восемь. Лионель Месси и партнеры по команде составили компанию сборным Уругвая (серия продолжалась с 1924-го по 1928 год) и Венгрии (1952-1960 гг.).

+++

Алексей Михайличенко и нюансы формирования сборной Украины

Артем Франков

Футбол

11-13.08.08

Тонкая это штука − общение с журналистами. Еще тоньше, чем искусство произносить совершенно однозначные фразы... Да и не бывает их в природе! Одно из следствий закона то ли Мэрфи, то ли Паркинсона гласит, что даже если вас совершенно невоз­можно истолковать непра­вильно, обязательно отыщет­ся тот, кто это сделает.

ПОДАРОК ДЛЯ ЛУЧЕСКУ

Думаю, вы понимаете, с ка­ким любопытством изучались публикации, посвященные состоявшейся в ресторане «У мэтра» (он же «Динамо», это нужно проехать базу в Конча-Заспе и дальше... дальше... дальше,..; тот самый, где глав­ная − дочь ВВЛ Светлана) встрече в узком кругу. У нас-то время в запасе было, а кол­легам пришлось реагировать более оперативно. И что же: поневоле начинаешь сочув­ствовать нашим публичным личностям − что бы они ни сказали, произнесенное будет с великой вероятностью переврано, Если не участниками встречи, то их последователя­ми, копировщиками и пере­писчиками! Причем злые на­мерения совершенно излишни − достаточно убрать оттенки общения, сославшись на огра­ниченный объем публикации.

Например, вопрос о капитанстве Шевченко. Всё, что было сказано, главным трене­ром сборной Украины, было чрезвычайно дипломатично − так, как умеет говорить Михайличенко и как, наверное, следует говорить во избежа­ние и во спасение. Да, у Анд­рея трудности, но о капитанстве... Тренерский штаб сбор­ной еще не определился, еще не посоветовался с игроками − стоит ли провести выборы капитана, а то и вовсе принять волевое решение. Вот всё, что было сказано. На вопрос о Тимощуке − мол, такому парню повязка сама на руку просит­ся, было отвечено: «Анатолий такой футболист и такой чело­век, что независимо от нали­чия или отсутствия у него по­вязок и нашивок будет выхо­дить на поле и биться, и отда­вать всего себя, ибо иначе он играть не умеет, ибо профес­сионал есть! А как он приба­вил за время выступлений в «Зените» − даже притом, что и в «Шахтере» играл на ого-го каком уровне!»

Ну и сразу же ба-бах заго­ловки: «Капитанская повязка переходит от Шевченко к Тимощуку!» Отвечаем: подобный вывод может быть выстроен на нюансах и носить исключи­тельно ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬ­НЫЙ характер. Понятно, что народ жаждет повода пере­мыть косточки и поспорить не­много, на секунду отвлекшись от «Спартака», но − вот я вам доложил всё, что было.

О Максиме Калиниченко.

А.Ф.: «Ну вот вы зовете в сборную Калиниченко, не­смотря на то, что он долго не играл...» Михайличенко; «Вот с чего вы взяли, что я его уже вызвал? Сказано же: 45 кан­дидатов, из которых мы, по всей видимости, отберем 22 человека. Больше нет смысла, потому что в товарищеской игре с поляками мы больше шести замен провести не име­ем права. А определенно по Калиниченко я ничего не гово­рил! У нас еще никто не выз­ван». А.Ф: «Некоторые ваши намеки − например, довольно радостное сообщение, что Калиниченко уже не легионер, когда вы говорили, что легио­неров приглашаете − Шеву, Воронина, Левченко, позволи­ли мне нечто такое предположить». Тренер улыбнулся. И заметил, что необходимо со­брать всех, потому что сбор­ная уже давно не играла, по­чти три месяца, а потому все чуть ли не позабывать друг друга успели.

Об Андрее Гусине.

Тоже подали так, словно Михайличенко зовет его в сборную по­мощником. Да не говорил он ничего такого. Просто вежли­во не исключил этого на буду­щее. А вот игроком он Гуся-старшего уже точно не видит. Кстати, на прямой вопрос -определился ли уже с центром обороны, с кадровым его со­ставом, ответил, что нет. Пока нет. «На самом деле, даже за два дня сборов можно многое увидеть и многое успеть». В том числе и предпринять кое-какие меры по налаживанию игры в обороне. Линия или последний защитник, он же либеро? «Безусловно, линия -более прогрессивная тактика, но гораздо лучше иметь на во­оружении разные варианты. Чтобы игрок мог и персональ­но при случае сыграть, и пос­леднего...» А это не из разря­да фантастики, Алексей Алек­сандрович? При всех сложно­стях линейной тактики, где ошибка одного гарантирован­но гробит усилия всех осталь­ных... «Понимаете, линия она ведь тоже разная. «Шахтер» и

«Днепр» играют в линию, но их защитная тактика различает­ся...» Понимаем. Не все, подо­зреваю, но понимаем.

Вот. Было так и ничего дру­гого. А то так можно напередергивать чего угодно. Не зна­ем, не встречали, но кто-ни­будь вполне мог повыделываться: «Михайличенко не тре­бует от игроков сборной зна­ния гимна!» Кошмар! Даже больше скажем: и Блохин не требовал... Алексей Александ­рович по этому поводу высту­пает весьма четко: петь, не петь − личное дело каждого, по выкладке на поле будет видно, патриот ты или нет. И сам не пел, хотя дрожь проби­рала. И на Евро-88, и на Олим­пиаде в Сеуле в том же году не о деньгах премиальных ду­мал − о стране. Его даже спро­сили − а на Евро-92 проигра­ли, потому что непонятно кого представляли? Нет, говорит, это еще была сборная Союза, только так себя и ощущали, какую бы там «Оду к радости» ни играли вместо гимна. И было бы всё намного лучше, если б не внутренний разлад в команде... Какой − вдаваться в подробности не стал. Шот­ландцы? Да никакие они не пьяные, просто в футбол игра­ли, а мы...

− Да, играть за сборную России предлагали. Но только один раз. Видимо, я с таким выражением  лица  ответил «нет», что больше никому не хотелось предлагать мне по­добное. Чтобы я, коренной ки­евлянин, динамовец и вдруг играл за Россию? Я и поду­мать о таком не мог!

И добавил:

− Не люблю эту шуточку: мол, сборная СССР это киевс­кое «Динамо», ослабленное игроками других команд. Не ослабленное − усиленное! Кто знает, забрались бы мы столь высоко на Евро в 88-м, если б не Алейников и другие «леги­онеры»... С другой стороны, не нравится мне это правопреем-ничество,  которое  Россия сама себе установила − мол, это наша победа.  Какая ж ваша, если это Лобановский и «Динамо» (Киев)?!

Думаю, вы догадываетесь, сколько можно было накрутить по этой теме. И национализм ААМу приписать, и недостаток патриотизма, и черта в ступе.

О, а вот еще одна «провокабельная» темка! Григорий Суркис и премиальные. Михайличенко категорически возража­ет против того, что бонусы иг­рокам сборной − основа ос­нов. Это фактор, важный, очень важный, но − один из. Потому что если игрок не хочет, то ему сколько ни дай − толку не будет. А для квали­фицированного профессиона­ла много или мало денег осо­бой роли не играет − он всё равно свою работу хуже опре­деленного уровня выполнять не будет. В общем, перегово­ры по премиальным на отбо­рочный цикл еще предстоят, и Михайличенко ждет предло­жений Федерации. Колоться, какую схему − поматчевую или по результату в целом − пред­почитает он сам, тренер не стал. Разумно. И вдвойне ра­зумно, что тренер категори­чески против уравниловки. Больше и сильнее сыграл − больше получи!

По персоналиям, теперь уже без всяких слухов. Милевский хорош, Алиев и Девич пока не доказали (по сведени­ям Михайличенко, новообра­щенный украинец за сборную играть может, но пока не убе­дил, что должен), по Эдмару, Слюсару и Валяеву с темы съехали, но в То же время под­черкнули: слава Богу, наступи­ло время, когда в чемпионате нужно смотреть не за тремя командами, а за гораздо боль­шим количеством. «Еще не­давно скажи кому, что едешь смотреть кандидатов в сбор­ную в матче «Таврия» − «Ворскла» − засмеяли бы или по крайней мере удивились! А сейчас это уже ни у кого не вызывает вопросов. То есть круг расширился».

С клубными наставниками Михайличенко поддерживает постоянный и дружелюбный кон­такт. Недавно поздравлял Лу-ческу с днем рождения, заодно и о сборниках поговорили.

− А что вы ему подарили?

− Телефонный звонок!

− А чего не подъехали − не приглашал?

Ха. Здесь реакция Михайли­ченко на вопрос А.Ф. была весьма показательна:

− Ты тоже считаешь, что мне надо было ехать? Да ладно, в следующий раз, у него не круг­лая дата была...

Есть предположение, что мы все хорошо знаем человека, который «был до меня»:-) Чуть позже сообразил спросить:

− А вы как с Луческу разгова­ривали − через Спиридона?

− Нет, по-итальянски.

Как вы думаете, почему мы не стали спрашивать о языке общения с наставником «Ди­намо»?!

ЗА БЛОХИНА, ЗА БЛОХИНА ...

Наверное, пришла пора ска­зать, что на встрече главтренер был не один, а с верным соратником. Михайличенко и Михаил Михайлов... Правда, классное сочетание в штабе сборной? Им был еще Михайленко в помощники да Михайлюка в спикеры!

Так вот Михайлов наиболее остро реагирует на фразы типа «Ну, ясно Шовковский у вас номер один, а вот даль­ше?» − «Да нет у нас номера первого, устали уже повто­рять! Ну сколько можно гово­рить?! Есть перечень кандида­тов на пост №1...» В самом деле, сейчас как никогда − Шовковский, Кернозенко, Пя-тов, Худжамов. И не особо рискнешь предсказать, кто бу­дет стоять. Потому что у руля сборной люди без предрас­судков. Они по Украине ездят, смотрят!

Признают тренеры и оче­видное: вратарская ситуация в нашем футболе аж никак не радует. Речь не об уровне голкиперов, а о том, что сра­зу три кандидата в сборную играют в одном клубе, значит, двое из них гарантированно остаются без нормальной иг­ровой практики. На вопрос: а зачем вратари переходят в клуб, где не будут иметь ста­бильной игровой практики, Михаил Леонидович ответил, что беседовал и с Шустом, и с Худжамовым, и с Пятовым. Все были уверены в своих си­лах и считали, что им по си­лам выдержать такую конку­ренцию. Шуст, который сей­час и в заявку на матч не проходит,  выступая  за дубль, тоже так говорил.

Спрашивали об Олеге Блохине, об отношениях с ним, о принципе «сдал − принял» («нет, такого не было, потому что мы работали постоянно вместе, он − как тренер пер­вой сборной, я − во главе мо­лодежной команды, поэтому и формальной передачи дел не понадобилось»). За Олега Владимировича Алексей Алек­сандрович переживает, за «Москвой» следит, тем более; там не только ОВБ, но и Анд­рей Михайлович с другим Оле­гом Владимировичем.

− Уровень чемпионата России стал для них сюрпризом?

− Вот сейчас съезжу в Мос­кву по поводу и поговорю как следует. А то по телефону толком не узнаешь.

−  А когда «Зенит» «Москву» рубил, за кого болели − за Тимощука или за Блохина?

−  Ни за кого.

−  Планируете ли вы выстро­ить вертикаль работы со всеми сборными Украины, подогнав их игру под единую схему − чтобы игроки, переходя из команды в команду, не шугались незнако­мых им схем и подходов?

−  Да. Буду работать в этом направлении. Хотя всё же это больше прерогатива Владими­ра Федоровича Мунтяна − как председателя  комитета  по сборным.

− Многое ли вам довелось в свое время поменять − когда приняли от ПалСаныча Яковенко молодежную сборную?

− Во-первых, молодежная сборная по определению ме­няется быстрее и сильнее. Во-вторых, он всё же делал упор на академию, а я придержи­вался других принципов комп­лектования. Считал, что и в других командах есть немало талантливых игроков, и давал им шанс.

(Вопрос с небольшой подко­выркою − как там у вас отно­шения складываются... Понят­но, что у Яковенко свои амби­ции, а приходится их смирять, потому что задача молодежки -игроков готовить, а не титу­лы добывать и т.д. И точно так же понятно, что ответа «да» или «нет» получить невозмож­но, особенно на начальном этапе. Увы, есть подозрение, что этой самой вертикали у нас толком никогда не существо­вало, а потому вопрос далеко не лишний. − А.Ф., А.Ш.)

− Как вы относитесь к совме­щению тренерских постов в сборной и клубе?

−  Отрицательно.

Хотя после наших допвопросов сошлись на том, что такое совмещение возможно, если в сборную приглашаются по 10, а то и больше игроков одного клуба, как было с киевским «Динамо» в середине 70-х, 80-х и 90-х годов.

ХОРВАТИЯ. ХОРВАТИЯ. ХОРВАТИЯ...

− Алексей Александрович, а вы были готовы к тому, что мы можем крупно попасть не толь­ко Голландии, но и шведам, и тогда не только наш вашей го­ловой сгустятся тучи, но сама атмосфера в сборной накалит­ся до предела?

− Конечно, я думал об этом и даже был готов! Поймите, я ведь не чудотворец, и если люди всей душой стремятся в отпуск, то я не знаю, кто мо­жет переломить подобные на­строения. Они могут быть заг­наны в подсознание, внешне все могут демонстрировать боевитость, желание играть − а изнутри вылезет что-нибудь этакое в неподходящий момент...

− Игра с Голландией послу­жила хорошим уроком?

− Ребятам  самим  было стыдно за то, что произошло. Игра-то как таковой не было, играли только хозяева, а наши футболисты так в игру и не вошли. Не сумели мы их настроить должным образом и не нашли противоядия против быстрых атак голландцев. Кстати, обратите внимание, что это вообще мало кому удается.

− Это удалось только России! Видимо, Голландия к тому вре­мени уже подсела...

− Ничего подобного! Она и с нами, и с Италией, и с Францией, и с Россией игра­ла совершенно одинаково. Только с разным результа­том. Потому что Россия суме­ла навязать «оранжевым» собственную скоростную и в то же время очень плотную, основанную на качественном контроле мячами постоянном давлении на соперника игру. Этот матч, пожалуй, понра­вился мне на Евро больше всего. Для голландцев подоб­ное противодействие оказа­лось неприятным сюрпризом, а как перестроиться, они уже не знали. Как нам еще раз показал матч «Динамо» с «Дрохедой», очень сложно предпринять что-то по ходу встречи, особенно когда слу­чается нечто совершенно неожиданное, шокирующее.

−  Что же случилось с Росси­ей потом?

−  Мне очень понравилось, как сказал Аршавин. К нему можно по-разному относиться, но он очень четко описал кар­тину: «Мы умеем играть в фут­бол. Но мы не верим, что уме­ем!» Поэтому и действует рос­сийская команда всплесками, периодически.

− Уровень их чемпионата ра­стет?

− То, что их чемпионат силь­нее нашего − даже не обсуж­дается. И продолжает про­грессировать. Помимо всего прочего, «виновата» в этом, видимо, и государственная поддержка − у соседей ценят спорт вообще и футбол в час­тности.

− А какие игры на Евро вы смотрели вживую?

− Германия − Хорватия, оба полуфинала и финал. Матчи нашего соперника по отбору ЧМ, хорватской  команды, были распределены между мной и помощниками, вот мы все четыре и посмотрели.

− И где хорваты впечатлили сильнее всего?

− Наверное, с немцами. Сборная Германии на чемпи­онате Европы, по сути, не явила чего-то сверхъесте­ственного, но в ней был тот неумолимый дух победите­лей, тот характер, что позво­лил ей даже при весьма по­средственной игре одолевать соперников и добраться до финала. Так вот Хорватия хва­леной немецкой воле к побе­де ничуть не уступила. И уве­ренно выиграла этот поеди­нок характеров.

А в решающем матче немцы угодили на испанцев, которые установили феноменальное достижение − давно ни одна команда не проходила весь турнир на стабильно высочай­шем уровне! И, конечно, ни­когда я не видел сборную Ис­пании, столь надежно действу­ющую в защите.

ЭПИЛОГ С ПРОЛОГОМ ПОД УДОБНЫМ ПРЕДЛОГОМ

Вообще, встречи такого рода таят в себе немалую опасность. Критиковать начи­наешь не наотмашь, а осто­рожно. Вот когда ты с трене­ром сборной вовсе не знаком (что тоже неправильно), тогда можно мочить его с наслажде­нием, на радость большинству читателей. Признаюсь по сек­рету, что именно поэтому А.Ф. (да и А.Ш.) страшно тяжело выяснять отношения через прессу с Юрием Павловичем Сёминым... Знаем-знаем, что неправильно это, непрофес­сионально! Тем не менее, мы очень благодарны пресс-атта­ше сборной Юрию Малышеву за предоставленную возмож­ность интересно поговорить с Алексеем Михайличенко и Михаилом Михайловым. Наде­юсь, что вы присоединитесь в изъявлениях благодарности. Со своей стороны обещаем, что лишнего постараемся не писать, но и щадить главного тренера не будем. Он, в конце концов, знал, на что идет!

Только давайте заметим сразу − слегка определимся с критериями, что достойно критики, а на что и реагиро­вать не стоит. РЕЗУЛЬТАТ матча с Польшей меня лично (А.Ф.) и меня лично (А.Ш.) не интересует ни в коей мере. Равно как и ноябрьский то­варняк с Норвегией... К слову, ААМ посетовал, что не удает­ся составить достаточно жес­ткий и предсказуемый по уровню соперников график спаррингов. Например, кого из соперников по отбору на ЧМ ЮАР моделируют северя­не? Англию? Чепуха, Норве­гия сейчас, если можно так выразиться, гораздо более британская команда, чем анг­личане. Те играют − по край­ней мере, пытаются играть гораздо более комбинационно. С товарищескими поедин­ками следующего года вооб­ще всё в тумане.

Зато кристально ясно и про­зрачно: 9 очков в отборочных матчах 2008 года (по образу и подобию 10-летней давности) будут сочтены нами очень даже недурственным результатом. Никакой тренер не при­знается вам в своих чаяниях, но что ежику, что двуежику понятно; Михайличенко рабо­тает именно в этом направле­нии.

Ох уж это начало... Белору­сы − соперник сложнейший, и об этом немало говорилось. Бернд Штанге вымуштровал команду, которая и без того всегда могла преподнести неприятный сюрприз кому угод­но, а Глеб есть Глеб. Алек­сандр, разумеется.

Спросили Михайличенко -это не он, часом, прозевал этого игрочилу, когда тот заглядывал ненадолго в киевское «Динамо»? Нет, говорит, это не ко мне, я и не видел его толком. Там вообще какая-то загадочная история получи­лась, вот и побывал Глеб в «Динамо» фактически проез­дом в «Штутгарт». Так и оста­лось неясным, чего он в те дни на самом деле хотел и можно ли было склонить парня к ук­раинскому варианту.

Теперь понадеемся, что он в начале сентября будет не в форме...

Михайличенко живьем про­сматривал матч белорусов в Финляндии. Но, говорит, белорусы тогда эксперименталь­ный состав выставили, а пото­му по финскому матчу о силе Белоруссии судить не следу­ет. Гораздо более сильное впечатление на главного тре­нера сборной произвела игра в Германии, в которой гости выглядели очень сильно. Они пропустили два быстрых мяча, причем первый из офсайда (А.Ш. об этом в своё время писал в «Футболе»), но не сда­лись, а продолжали играть очень остро, отыгрались и в концовке могли даже победу вырвать!

Понадеемся еще и на то, что во Львове всё сложится ина­че. И куда ближе к нашей с вами пользе.

О ТОМ, ЧТО ПРОИЗОШЛО В МАТЧЕ С «ДРОХЕДОЙ», О «СПАРТАКЕ» И ШАНСАХ ЕГО ПРОЙТИ

Михаил Михайлов: − Я еще во время разминки заметил, что Тарас сегодня не в лучшем со­стоянии...

Михайличенко: − И вопрос даже не в самой ошибке, а в том, как она повлияла на всю команду, которая откровенно растерялась.

Все: − И на вратаря, который вообще перестал адекватно ре­агировать на происходящее и по сути привез себе еще два момента. Которые могли похо­ронить команду. А нельзя ли было его поменять?

Тренеры: − Да вы что. Кто ж вратаря за две минуты до конца игры снимать будет...

Михайличенко: − А главное: вот вам урок, как воля и характер едва не одолели не просто класс, а намного более высокий класс! И ведь все знают, что британцы они такие − бьются всегда от первой до последней секунды, но ничего не могли с собой поде­лать. Вроде бы всё нормально идет, счет 2:1, штанга, перекла­дина, те, к воротам не подходят...

Михайлов: − Луценко не про­сто был лишен игровой практи­ки: он не имел ее даже в этом матче, где ему пришлось всту­пить в игру пару раз от силы. А это очень опасно для вратаря...

Михайличенко: − Да уж, с ха­рактером у этих команд всё в по­рядке, на каком бы уровне они ни выступали. К тому же ирландцы отнеслись к противостоянию как, возможно, важнейшему в жизни и карьере. В то время как для наших футболистов это явно был проход­ной номер. И не только для футбо­листов. Это ведь как со сборными происходит. У современных высо­коклассных футболистов столько матчей в сезоне, такие игровые на­грузки, что там не только о плано­мерном тренировочном процессе сложно речь вести. Они еще и вы­нуждены ко многим матчам отно­ситься как... ну, не как проходным, но как обязательной, второстепен­ной программе... Часто под это по­падают именно национальные сборные. А по другую сторону − злые и амбициозные игроки, кото­рым как раз очень хочется про­явить себя и которые ради этого готовы на сверхусилия.

Все: − И как теперь будет со «Спартаком»?

Михайличенко: − Сложно ска­зать что-то определенное. Вы же понимаете, какие ставки на кону. Ко всему добавляется неопреде­ленность положения в московс­кой команде ~ они выставили на трансфер далеко не последних игроков, результаты в последних турах выдают весьма противоре­чивые. О «Динамо» и говорить нечего − всё перед глазами. Ко­нечно, такой расслабленности в виду матчей со «Спартаком» и речи быть не может, таких про­валов, надеюсь, удастся избе­жать, но проблемы очевидны.

+++

Мирчу жалко. Больше никого...

Евгений Гресь

Команда

12.08.08

Наставник «Шахтера» уже пятый год не может найти крайних

В редких случаях можно добиться результата, не создав при этом настоящей сплоченной команды. И сегодня, анализируя проблемы, с которыми подходят наши клубы к серьезным испытаниям на европейской арене, стоит признать, что тренерам «Шахтера», «Динамо» и «Днепра» не удается решить поставленную задачу. Ни в Донецке, ни в Киеве, ни в Днепропетровске нет по-настоящему живого коллектива! Есть набор футболистов, и чем больше их там появляется, тем хуже играют все остальные.

Тут многое зависит от тренера, причем важно, чтобы он находил общий язык с руководителями клубов, которые бы полностью отдавали на откуп наставнику все то, что связано непосредственно с футболом. Не может быть такого, чтобы игрок делился своим сокровенным сначала с президентом, а потом -− с тренером.

Но дело не только в этом. Ни для кого не секрет, что, к примеру, в «Шахтере» футболисты делятся минимум на три группы. Там есть бразильцы, еще парочка легионеров и все остальные, которые, рискну предположить, чувствуют себя в команде игроками какого-то другого сорта. Мирча Луческу умеет находить виноватых среди украинцев, зато южноамериканца он всегда защитит. Вместо того чтобы пожурить провинившегося в минувшем туре лидера команды, наставник жалуется, что ему, дескать, большую дисквалификацию приписали. Не зная всех секретов тренерской кухни (лидера надо иногда «не увидеть» и «не услышать»?), рискую предположить, что Дисциплинарный комитет Премьер-лиги слишком мягко отреагировал на отмашку бразильца. Обычный игровой эпизод? Возможно, но не в случае с Фернандиньо, который не раз позволял на поле такие вольности. Помните, как его пол-»Металлиста» к центру поля загнало и как он выбивал карточку из рук принципиального судьи?

Премьер-лига и на самом деле сейчас тормозит многие процессы в чемпионате. Что хотели поменять руководители украинских клубов, известно, но разве стало меньше проблем? Да их больше в десятки раз! О судьях говорить не хочется. Эти, как сказал Олег Таран, товарищи не могут выдать хотя бы серию из трех матчей без ошибок. «Кривбасс» жалуется второй раз подряд, а президент «Арсенала» Вадим Рабинович обещает добиться дисквалификации Евгения Абросимова. Молчать и правда не стоит, однако прежде чем арбитра казнить, подумайте, может, лучше пару клубов с пробега снять. Скандалы ведь все время в одних и тех же горячих точках.

«Динамо» и «Шахтер» сюда не относятся. Их всегда боятся судить, но в последнем туре сделали это отлично. Виталий Годулян ошибался по мелочам, а Андрей Шандор хоть и не засчитал чистый гол в ворота гостей, отработал на хорошую оценку, и «Днепр», похоже, это оценил. Представляете, сколько было крику, если бы Брандао забил по правилам, а Русол -− наоборот?

Шуметь после неудачных матчей стало привычкой Мирчи Луческу. Еще месяца чемпионата не прошло, а его уже дважды обидели. Календарь сначала не тот подсунули, с двумя львовскими выездами, а потом со временем начала игры набедокурили. Мне кажется, что наставнику не мешало бы напомнить, что календарь матчей чемпионата был определен жребием. Хотя кто его информирует, совсем непонятно. Неужели в «Шахтере» никто не знал, что «Днепр» имел полное право назначать время начала поединка и действовал в строгих рамках регламента? Почему он имело на это право, вопрос к Премьер-лиге. Благодаря ей Луческу и готовил команду на 19.00...

В футболе мелочей не бывает, но у «Шахтера» сегодня такие возможности, что когда там обращают внимание на календарь, на два часа разницы во времени и на отсутствие одного игрока, становится грустно. Назовите, к примеру, кого-то из футболистов нынешнего «Днепра», которого бы хотел «Шахтер» и не смог купить? Хотя в Днепропетровске сейчас отличный подбор исполнителей, но команды тоже пока нет. Или ею неправильно управляют. «Двадцатирублевые», как назвал зимних новичков днепропетровцев Олег Гусев, свое дело сделали?

Гусев, жаль, пока не играет, а его «Динамо» просто стоит в концовках двух последних матчей (хотя некоторые футболисты могут стоять и в начале). Почему? Что делает Пинколини и делает ли он это в одной связке с Семиным, сказать сложно, но в нынешнем «Динамо» -− том самом, которое собирается на «Спартак», -− претензий не может быть только к Милевскому, Михалику и, с натяжкой, Вукоевичу, Бетао и Нинковичу. Остальные шесть позиций вызывают сомнения. Представляете, шесть!

Команда, по-видимому, не готова. Причем вопросы есть не только по «физике». Мелкий пас, который используют динамовцы, связан, на мой взгляд, с нежеланием исполнителей расширить диапазон своих действий. Возможно, спартаковский футбол диктует игра Артема Милевского, который сейчас действительно в порядке. Нападающий хоть и по-прежнему падает, здорово выглядит в комбинационном ключе, но не факт, что будет забивать в каждом без исключения матче. В таких командах, как «Динамо», нужны еще аргументы. Александр Алиев в число таковых входит, но пока никак не тянет на роль лидера, которую он, похоже, ошибочно себе приписал. Или это мы ему приписали?

Динамовцы практически не включают командные скорости, хотя к вопросу о «физике» предлагаю вернуться после «Спартака». Не забывайте о том, что «Ворскла» сейчас одна из наиболее мощных в плане готовности команд. Сначала коллектив Николая Павлова катком проехался по всегда функционально крепкой «Таврии», а теперь так загонял киевлян, что те в конце матча еле стояли на ногах.

Впрочем, Семин не жалуется. Может потому, что умеет признавать свои ошибки. Знать бы еще, как их исправить...

+++

Один в поле не воин

Команда

12.08.08

Хозяева показали коллективный футбол, а у гостей блистал Артем Милевский

«Ворскла» -− «Динамо» -− 2:2

Голы: 0:1 Милевский (30, Нинкович), 1:1 Есин (34), 1:2 Бангура (59, Милевский), 2:2 Цурри (80).

9 августа. Полтава. Стадион «Ворскла» им.А.Бутовского. +25'C. 12 500 зрителей.

Арбитр: В.Годулян (Одесса), ассистенты: А.Приймак (Симферополь), В.Ольшанецкий (Ивано-Франковск). Делегат ФФУ: Ю.Махно (Кировоград). Инспектор ФФУ: М.Сидор (Львов).

Предупреждены: Маркоски (86) -− Вукоевич (22), Каддури (45), Ярмоленко (87).

Игрок матча: Артем МИЛЕВСКИЙ.

После матча футболисты «Ворсклы», взявшись за руки, устроили болельщикам настоящий праздник. Однако в тот самый момент, когда они благодарили своих поклонников, возникло ощущение, что полтавчане зря радуются этой ничьей. Такое «Динамо» они могли победить, ибо превзошли соперника по многим показателям, в первую очередь -− по физической готовности и по командному духу!

Справиться хозяева не смогли только с Артемом Милевским, но нужно было видеть, как страховали ошибки центральных защитников самоотверженный Григорий Ярмаш и забивной Дебатик Цурри. При этом Ярмаш носился по всей бровке, и пускай в атаке у него получалось хуже, второй гол начался именно с его паса, а Цурри так и вовсе забил в этом году уже семь мячей с позиции левого бека.

Динамовцы с первых минут оказались не готовы к прессингу полтавчан, хотя, часто отбирая мяч в центре поля, хозяева не всегда правильно развивали атаки. Возможно, по-прежнему сказывается молодость форвардов, но в дебюте игры, который ворсклянам удался, они запомнились лишь великолепным «выстрелом» Сергея Кравченко, который едва не застал врасплох Александра Шовковского -− перекладина.

Гости оживились, мяч стал чаще попадать к Милевскому, и в одном из своих дежурных проходов нападающий продавил оборону прямо по центру и пробил Сергея Долганского.

Впрочем, хозяева продолжали накрывать соперника на его половине поля, и прессинг в итоге принес результат. Дмитрий Есин не выключился из борьбы, когда казалось, что Тибериу Гиоане мяч уже не упустит. Полузащитник хозяев хорошо сориентировался в штрафной соперника, забил гол, и вырвавшись из объятий партнеров, побежал разделить радость со своей семьей, поцеловав годовалого сынишку.

Во втором тайме динамовцы, показалось, прибавили, но напряжение у них по-прежнему создавал один Милевский. Его пас на Исмаэля Бангура можно долго крутить по телевизору, но даже после подобных голов в таких трудных матчах нужно хоть как-то наладить контригру или взять мяч под контроль. «Динамо» это не удалось, и «Ворскла», продолжая нагнетать события в высоком темпе, таки продавила в очередной раз экспериментальную оборону гостей. Ярмаш навесил с фланга, вышедший на замену Денис Главина поборолся за мяч, и первым на отскоке оказался Цурри.

Нужно, естественно, отдать должное ворсклянам, а динамовцев можно понять только в том случае, если они пытались ввести в заблуждение разведчиков «Спартака». В двух матчах кряду...

Пресс-тайм

Николай ПАВЛОВ (главный тренер «Ворсклы»):

«Приятно, что нам удалось сыграть вничью. Во всех компонентах футбола наши исполнители показали достойный уровень. Мы ни в чем не уступили «Динамо», возможно, нам повезло, ведь после первого пропущенного гола нам сразу удалось сравнять счет. Но даже когда команда проигрывала, ребята не останавливались и шли вперед. Уже второй матч подряд мы проводим на должном уровне.

Думаю, на «Динамо» у команды был особый настрой. Я объяснил, что сыграть с киевлянами удачно -− значит, войти в историю, а она не такая уж и большая, туда не всех пускают».

Юрий СЕМИН (главный тренер «Динамо»):

«На мой взгляд, матч был очень интересным для зрителей. И в целом, за исключением некоторых ошибок, мы демонстрировали неплохую игру. Было очень много хороших моментов, комбинаций и голов. Но ошибки в обороне нас подвели.

Матч со «Спартаком» очень близко. Резервы у моей команды, вне сомнения, есть. Отдельными эпизодами поединка я удовлетворен, понравилось, как игроки действовали в средней линии и в атаке.

Кравченко? Он был одной из самых заметных фигур на поле».

P.S. Как стало известно, киевское «Динамо» подписало пятилетний контракт с 24-летним голкипером запорожского «Металлурга» Станиславом Богушем (рост 192 см, вес 84 кг), на счету которого в в чемпионате Украины 22 поединка.

+++

Печатные СМИ − негативные оценки

Анатолій Попов: «Я − поміркований оптиміст»

Лілія Максименко, Олександр Озірний, Олексій Комаровський

Український футбол

12.08.08

Фахівці завжди мають попит. Хороші фахівці завжди можуть реалізуватися і їх завжди гідно оцінюють.

Від того, що колишній арбітр, функціонер з досвідом роботи в УЄФА та ФІФА Анатолій Попов з одного із керманичів Професіональної футбольної ліги України перекваліфікувався на представника клубу «Шахтар» у прем'єр-лізі, ПФЛ та ФФУ, його роль у вітчизняному футболі не зменшилася − знання ж бо, досвід і навики нікуди не поділися. Сьогодні він, як і раніше, може розкрити для громадськості інформацію про діяльність ПФЛ, дати оцінку роботі вітчизняного арбітражу, поінформувати вболівальників про «кухню» новоствореної організації − прем'єр-ліги.

На нашу думку, сьогодні, на зламі двох періодів розвитку українського футболу − ПФЛ та прем'єр-ліги, де Анатолій Попов виявився перехідною ланкою, він − актуальна постать. Його можна викликати на тривалу і відверту розмову. Наскільки відверту − судити вам, читачі.

− Анатолію Володимировичу, доброго дня! Віктор Миколайович Мірошин турбує. Ви зараз у Києві?

− Так, в редакції газети, яку ти знаєш, − «Український футбол», на прямій лінії.

− І довго там будете?

−  Дві години. Отож,  якщо маєш конкретне запитання, − питай. А ні − то пізніше зустрінемось.

− То я вам передзвоню.

− Телефонуй, Вікторе. Зустрінемося. Пам'ятаєте такого футболіста? Це дзвонив колишній футболіст київського «Динамо».

−  Звичайно. Розкажіть про нього нашим читачам. Дружите?

− Виріс разом з ним на Нивках, надзвичайно талановитий футболіст.  Я  думаю,  один  з найталановитіших футболістів у радянському футболі. Він був у «Динамо» в період В. Лобановського  та  О.  Базилевича. Перейшов з ними спочатку в «Шахтар», потім у − «Чорноморець». Так трапилося, що через певні обставини не зміг розкритися на високому рівні. Але талант цього унікального, в технічному плані, футболіста старше покоління пам'ятає.

− А як ви потрапили у футбол?

− Напевно, це доля. Будинок моїх батьків на Нивках − в п'ятдесяти  метрах від футбольної бази «Динамо», яка наприкінці п'ятдесятих років була там відкрита. Тож до того моменту, коли збудували базу в Кончі-Заспі в 70-х роках, я бачив усіх футболістів та тренерів, починаючи від Олега Ошенкова і закінчуючи Олександром Севидовим. Також там був Анатолій Зубрицький, Євген Горянський, В'ячеслав Соловйов, Віктор Терентьєв, Віктор Маслов. З цими людьми я був знайомий...

БЕЗ ЛЕГІОНЕРІВ СЬОГОДНІ НЕ ОБІЙТИСЯ

− Доброго дня.

− Доброго.

− Турбує вболівальник із Києва. Чим пояснити не дуже яскравий старт «Шахтаря» на початку цього сезону?

− Важко пояснити і фахівцю, і простому вболівальнику, бо нічого не передбачало такого невдалого  старту. Пояснення шукають тренери − це їх прерогатива. Певний збіг обставин − присутній. Думаю, одну з важливих ролей зіграв матч за Суперкубок країни,  оскільки він був напруженим, особливо в психологічному плані. По-перше, я вважаю, що емоційний сплеск, який був на цьому матчі, позначився негативно на наступній зустрічі. По-друге, як ніколи,  зібрано  зіграли  дві львівські команди. І, як ніколи, вдало, я б так сказав, усі лінії й ланки, особливо лінія оборони та  воротарі. Тут  є  комплекс причин,  хоча  я  думаю,  що «Шахтар» за будь-яких обставин  повинен  був  виглядати краще. Впевнений,  тренери в усьому розберуться.

− Доброго дня, пане Анатолію. Наталя Вишинська, Київ. Нещодавно відбувся футбольний матч між зірками естради і футболу. Звичайно, це не рівень професіонального футболу, але він нас, простих смертних, більше цікавить. Та й команда зірок естради грає на чемпіонаті світу. Чи мають перспективи саме такі, профспілкові, команди − медиків, вчителів тощо. Може, серед цих команд також варто пошукати молоді таланти?

− Навряд чи в таких командах ми можемо знайти підтримку професіональному футболу. А от що стосується пропаганди футболу, то такі команди, однозначно, потрібні. Є в нас чимало добротних команд серед аматорів. До речі, досить солідно організовані ці змагання Асоціацією аматорського футболу, якою керує Федір Іванович Шпиг. Я вважаю, що такої популяризації у нас на сьогодні не достатньо. І представники мас-медіа змагаються, і зірки естради. Все це − реклама футболу, яка буде працювати в подальшому на його розвиток.

− Доброго дня, пане Анатолію! Вас вітає Сергій Бойчик із Симферополя, затятий уболівальник футболу,  в моїх газетах, які я  люблю − «Молодь України» і «Український футбол».  Я  дуже  переживаю  за «Таврію» та «Шахтар». А питання в мене таке  − що нам дасть прем'єр-ліга?

− Що вона дасть − покаже час, а ось що хотілося, щоб вона дала, − можу сказати. Перш за все, щоб взаємовідносини усіх футбольних структур піднялися на рівень, який би дозволив знайти  взаєморозуміння  між владними структурами. І я хочу побажати нашій новій організації у цьому успіхів. Я думаю, що це питання можна вирішити. Ідеологія, яка сповідується тією чи іншою організацією,  не може бути однаковою. Чим буде думок більше, навіть полярних, тим буде краще для українського футболу. Потрібно зустрічатися, спілкуватись і вирішувати все шляхом переговорів. Тому, я думаю, прем'єр-ліга активно включиться в цей процес і налагодить зв'язки і з ФФУ, і з ПФЛ, і з клубами. Це, я вважаю, одна з найголовніших сторін діяльності прем'єр-ліги.

− І друге питання: час вже, мабуть, виховувати своїх гравців, які гратимуть під Прапором України, а не робити ставку на легіонерів. Адже у цьому − майбутнє українського футболу, як ви вважаєте?

− Яз вами повністю згоден, але...є такий вислів «step by step»  − крок за кроком. Ця проблема   не така  й проста.

Свого часу, ще за радянських часів, у нас була серйозна школа підготовки футболістів, і ви пам'ятаєте, які були в нас успіхи в юнацькому футболі − і на світовому, і на європейському рівнях. Причому, це були не лише завойовані місця, але й були футболісти, які вже з юнацьких команд одразу входили до основного складу провідних команд Радянського Союзу. Сьогодні з об'єктивних причин це втрачено. Потрібно, щоб система підготовки була змінена. Не можна керуватися старими принципами, оскільки сьогодні, ви бачите, − спокус різного роду так багато, що важко зробити так, щоб у футбол йшли, як раніше. Це колись кидали школу і бігли у двори грати в футбол. Сьогодні потрібні нові методи залучення до футболу. Потрібні і в організаційному, і в спортивному плані нові форми роботи. Якщо з цим справимося, то у нас буде і підготовлена молодь, і відповідне майбутнє. Але сьогодні ми без легіонерів не обійдемося. Сьогодні й у солідних європейських клубах, які виступають в Лізі чемпіонів, багато легіонерів. Потрібно знайти паритет. Зрозуміло, що легіонери повинні бути висококваліфіковані.

Тут є проблема. Дякую за запитання.

− І я вам.

− Доброго дня.

− У  мене  багато  друзів  з аматорських команд Києва, які перемагають і в Києві, і в області. Що ви скажете про аматорський футбол? Чи можуть аматори підвищувати власний статус?

− Справді, таких команд дуже багато. І в Києві, і в Київській області, і в інших областях. Є команди, які футбол розглядають як засіб відпочинку, а є команди, які ставлять перед собою серйозні завдання. Така команда була в Ірпені, яка за радянських часів дійшла до другої ліги. У Чернігівській області в селі Плиски сільська команда зараз успішно грає в другій лізі. Все залежить від того, яке завдання перед командою поставило її керівництво. Зараз одного ентузіазму для футболістів замало. Потрібне серйозне фінансове підґрунтя. Команда може виграти обласну першість, потім всеукраїнську серед аматорів і тоді має право увійти до другої ліги ПФЛ, якщо інфраструктура відповідатиме вимогам атестації. Отакий шлях. Дякую за запитання!

БІДНІЙ ЛЮДИНІ ФУТБОЛ КРАЩЕ НЕ СУДИТИ

−  Я − з Хмельницького телефоную. Які ваші очікування і який настрій «Шахтаря», на третій кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів?

−  Настрій дуже серйозний, адже  є  конкретне  завдання президента клубу − якомога краще виступити в цьому турнірі. Президент «Шахтаря» підкреслює, що виграш чемпіонату України це не самоціль, а засіб для виступу в Лізі чемпіонів.

−  А виграш євротурніру − це перспектива на майбутнє?

− Це перспектива, але, на мою думку, достатньо реальна. З наступного сезону переможець чемпіонату виходить на пряму до групового турніру Ліги чемпіонів. Отже, піднімається статус чемпіонату і значимість перемоги в ньому. Це буде гарним стимулом і для наших фаворитів, і для тих команд, які мають попсувати їм нерви. Це − нормальний процес. Чим конкурентоздатнішим буде чемпіонат, тим краще для українського футболу. Дякую!

− Доброго дня! Анатолій із Бородянки. А правда, що «Шахтар» не хоче відпускати своїх гравців на Євро-2012?

− Не зрозумів запитання. До Євро-2012 ще далеко, і не відомо, хто з гравців буде на нього запрошений. Є правила ФІФА, де чітко записано, коли треба відпускати футболіста на змагання. Це загальноприйняті правила. Звичайно, «Шахтар», як і всі інші команди, буде це правило виконувати.

− Можна ще одне?

− Будь ласка.

−  Раніше була вища ліга, а тепер прем'єр-ліга. Які плюси і мінуси від цього?

− Про плюси і мінуси важко сказати. Прем'єр-ліга − молода структура, тому зарано ще про щось говорити. А плюси і мінуси покаже час. Тоді й можна буде подивитися і посперечатися, що було краще. Взагалі добре, що створена нова структура. Все залежатиме від того, як вона виконуватиме свої завдання.

−  Добрий день! У мене до вас два запитання. Перше: чим відрізняється прем'єр-ліга від професіональної  футбольної ліги і чи піде вона на користь нашому футболу?

−  Тільки-но відповідав  на схоже запитання. Будемо так казати:  сьогодні  існують  дві структури. Розмежування  їх роботи вже відоме. З вищою лігою буде працювати прем'єр-ліга, а перша і друга ліги − це професіональна футбольна ліга. Що змінилося? Створена нова структура, яка буде зосереджена на питаннях тільки вищої ліги. Це позитив. Негатив теж можливий, але хотілося б, щоб його не було. Якщо клуби, всі хто стояв за цим проектом, витримають ту направленість структури,  про яку заявляли при її формуванні, то в неї буде перспектива.  Якщо  це  було створено лише для того,  щоб змінити вивіску чи, може, щоб в  прем'єр-лігу  не  потрапили певні особи, − це інша справа. Що буде з прем'єр-лігою − покаже майбутнє, але я думаю, що це позитивний крок.

− Доброго дня. Микола Багряний. З Вишневого. Чи буде зменшуватись ліміт на легіонерів?

−  Ліміт на легіонерів буде зменшено. Це позиція Федерації футболу України. Поступово їх хочуть довести до 5 футболістів. Однак є маленьке «але». Свого часу, ви пам'ятаєте, було 8 легіонерів і пристойний виступ національної збірної на чемпіонаті світу. Отже, немає прямого зв'язку між зменшенням кількості легіонерів і успіхом збірної.

−  І ще одне запитання. Можна?

− Звичайно.

−  Цікаво,  яка  зарплатня у суддів вищої, першої та другої ліг?

−  У вищій лізі арбітр одержує за гру 2000 у. о. Асистент арбітра 1000 у. о. Перша ліга − 600, друга − 250.

− Вам не здається, що завелика зарплатня за півтори години?

−  Щоб оцінити зарплатню, потрібно   покуштувати   цей хліб. Не секрет, що у футбол сьогодні грають достатньо заможні люди. А керують футболом дуже заможні люди. Якщо бідна людина буде судити ці змагання, − то і наслідки можна передбачити. Стоїть питання  про  подальше  підвищення зарплатні. І я це підтримую. Але якість суддівства повинна відповідати цій зарплатні. Тут є проблема: якщо людина одним свистком може вирішити долю мільйонних затрат, вона має бути повністю незалежною й у фінансовому плані. Ви розумієте, про що я кажу?

− Звичайно.

− Дякую.

«УРОК ФУТБОЛУ В ШКОЛІ ЗАПРОПОНУВАВ Я»

− Анатолію Володимировичу, це Іван Житнюк, бажаю здоров'я!

− Дякую. Що тебе цікавить?

− Я дивився передачу «Відверто про футбол». Мені сподобалося, як ви дуже інтелігентно, у властивій вам манері, не загострюючи нічого...

−  Досить хвалебних од, давай критику!

− Я хочу сказати, що сьогодні мені абсолютно не подобається, як поводиться наш уряд відносно Євро-2012.

−  Мені теж не все подобається.

− Але ж так не має бути! Туди лізуть і Тимошенко, і міністр, і навіть хлопець, який собі обрізав». Ви знаєте, про кого я.

−  Давай не будемо. Нас і жінки чують.

− І уряд, і Адміністрація Президента, і федерація футболу,  −  це  як  Лебідь,  Рак  і Щука. Я, як людина, яка стояла  біля  витоків  відродження українського  футболу. Ви  це знаєте. Із першого дня, 12 грудня 1996 року на Конференції, на якій ми вийшли зі складу СРСР, ми обрали Віктора Банникова. Банников був президентом ФФУ, був членом виконкому. Потім, у 1996-му, Віктор Банников переконав нас, що нам потрібен Валерій Пустовойтенко, хоча ми й не розуміли, навіщо. Я дуже радий, що Валерій  Павлович  працював тут. Він не послухав мене, що потрібно  забрати  у  ПФЛ  всі комітети,  які  були  підвладні Суркісу − суддівський та інспекторський. Потім, коли Суркіс став  президентом  ФФУ, він все собі знову перебрав.

− Так, давай запитання.

− Моя  пропозиція −  щоб цим Лебедю, Раку і Щуці пообрізати крила і так далі, щоб вони не тягнули в різні боки цей віз і не розтягували український футбол. Сьогодні повинно бути єдине обличчя футболу − це або Пустовойтенко, або Сафіуллін. Ось ці дві людини могли б очолити. У жодному випадку це  не  повинен бути чиновник з Кабінету Міністрів, з Адміністрації Президента чи Прем'єр-міністр, чи, не дай, Боже, ФФУ.

− Іване, послухай...

− Справді,  велике  спасибі, Григорію Михайловичу Суркісу за те, що він допоміг, брав участь і так далі. Його певна заслуга у цьому є також. Але він  повинен займатися федерацією футболу, він не повинен лізти в інші справи, ні в ПФЛ...

− Іване, все зрозуміло. Твоя точка  зору зрозуміла. Радий тебе чути. Всього тобі найкращого.

− Якщо буде така необхідність, я готовий виступити.

− Добре.

− Лариса  Олександрівна  з Києва. Моє питання стосуватиметься не професійного футболу,  а  введення  у  школи цього предмета. Знаю, що це запропонував Суркіс. Програма діє?

− Одна поправка − це я запропонував цей предмет. Свого часу програма діяла. Починаючи з 97-го року, я бачив ентузіазм, коли прийшов з цим проектом до Валерія Пустовойтенка. Потім підписав договір з Міністерством освіти і науки, яке тоді очолював Валентин Зайчук. Ми провели кілька всеукраїнських нарад, семінарів. Започаткували курси підготовки вчителів, які викладають футбол. Закупили 25 тисяч м'ячів в УЄФА  для  шкіл,  які  ввели предмет. Процес пішов. Потім Григорій Суркіс запросив мене в Федерацію футболу України і запропонував варіанти співпраці. Зі свого боку, я запропонував йому свій варіант − зосередитись на уроці футболу, ліцензуванні тренерів та входженні до європейської конвенції про взаємне визнання тренерських ліцензій. Якщо говорити загалом про стан уроку футболу, то мушу сказати − багато було свого часу піар-ка-мпаній. На жаль, сьогодні вже мало що чути про урок футболу. Якщо так піде і надалі − ми можемо втратити цей проект. А деякі керівники на уроці футболу зробили собі імідж. Забути такий проект − злочин.

− Питання від Олександра Ягольника. Яке ваше ставлення до креативу на тему культурної програми молодіжного Євро-2012?

− Це цікаво. Але це питання поза межами моєї компетенції. Це прерогатива Федерації футболу України, дирекції Євро-2012. Там можуть відгукнутися й підтримати вашу ініціативу. Адже саме федерація футболу формує політику,  стратегію  і тактику у таких питаннях.

− Анатолію Володимировичу, що ви думаєте про рівень арбітражу в першій лізі минулого сезону та про заяви ФК «Оболонь», що її не допускають до вищої ліги?

−  Якщо говорити про другу частину питання, то, можливо, це − емоції. Я пам'ятаю цю заяву президента «Оболоні» після матчу з  «Динамо-2». Його можна зрозуміти. Для цього є певне підґрунтя. Але це питання безпосередньо треба задавати керівникам ФК  «Оболонь». Гадаю, коли такі авторитетні люди як Олександр Слободян, щось подібне говорять, то мають якісь докази. З приводу арбітражу у першій лізі, то ним ніхто не був задоволений. Навіть   Федерація   футболу України,  яка зазвичай захищає арбітрів. Але арбітрів треба захищати лише там, де він правий. Якщо арбітр винен, про це потрібно говорити. ФФУ визнала  цю  проблему  в  першій лізі. Ви знаєте, скільки було серйозних  помилок?  Потрібно, щоб хтось за це відповідав. І відповідати повинні перші особи. Я вважаю, що немає сьогодні абсолютних ліків від проблем суддівства. Стовідсоткове вирішити проблему неможливо. Головне, щоб помилок було якомога менше і вони були технічного плану, а не морального. Пригадую, свого часу головна футбольна структура дуже захищала окремих арбітрів, які були наближені до керівництва. Інші арбітри були далекі від нього. Тому й рішення дисциплінарних органів щодо арбітрів відрізнялись. За одні і ті ж помилки для окремих суддів покарання були в 3-4 рази жорсткіші, а для окремих більш м'якими. Зараз потрібно відзначити, що ситуація змінюється, але свого часу ФФУ дуже повільно реагувала на закиди ПФЛ. Сьогодні й Федерація говорить про серйозні проблеми в суддівстві. Чим швидше це визнали б, тим швидше цей процес покращувався б. Гадаю, якщо ФФУ об'єктивно оцінюватиме ситуацію і визнаватиме помилки арбітрів, то об'єктивізму буде більше і картина арбітражу буде краща. Дякую за запитання!

ТРЦ «ТРОЇЦЬКИЙ» − ЦЕ ТЕАТР, КОТРИЙ РОЗІГРУЮТЬ ПЕВНІ ОСОБИ

− Добрий день! Спочатку наведу приклад одного футболіста, а потім задам запитання. Футболіст молодий. Йому 21 рік, але він встиг побувати вже в 4 командах. У 2 вищої ліги і в 2-х другої ліги. Зараз він в другій лізі на контракті. Безумовно, футболіст має бути технічним, але техніка приходить з практикою. Футболіст − на перегляді в клубі. Молодий, перспективний, підписує контракт, а його випускають, в кращому випадку, лише на заміну, та й то на 10 хвилин. А через півроку кажуть, що він взагалі непотрібний. Щоправда, був вищоліговий клуб, де він грав в основі, правда, за дубль. А влітку його посеред сезону звільнили. Щоправда, як личить вищій лізі, дали вільного агента. У другій лізі посеред сезону теж зараз не дуже влаштуєшся. І ніхто вже на тебе не хоче дивитися, коли сезон вже розпочався. Зараз він у другій лізі, й травмувався на початку весни. Його випускали на заміну. Травма вже загоїлася. Він пройшов з командою збори, два тури змагань, і вже натякають, що його перебування в команді − на волосинці. Тобто можливий варіант виходу з команди посеред сезону. До зими знову доведеться сидіти без професійних тренувань. Більше того, колись за вільного агента в другій лізі клуб вимагав компенсацію в 5 тисяч доларів, щоб футболісту важче було змінити клуб. Тепер до вас запитання, як до спеціаліста, як до знавця букви футбольних законів. Як має діяти футболіст щодо клубу, якщо посеред сезону з ним хочуть розірвати контракт?

− Дякую за запитання! З ваших слів я зрозумів, що ви − мама?

− Так.

−  Я розумію ваші почуття. Але я хочу, щоб ви зрозуміли тренерів. Ніколи від талановитого гравця жоден тренер не відмовиться. Інша справа, що не завжди тренер може побачити талант. Тепер щодо питання, як поводитися. Є контракт, підписаний між клубом і футболістом. Там розписані всі умови. І якщо клуб хоче його розірвати, то повинен виплатити всю суму заробітної плати, яка зазначена у контракті. В іншому випадку, футболіст може  написати  заяву  в  ПФЛ, описати детально ситуацію, що склалася, вказати контактний телефон. З ним вийде на зв'язок інспектор ліги і це питання вирішуватиметься на дисциплінарному комітеті.

−  У нього контракт до 2010 року. Якщо клуб його розірве і виплатить компенсацію, йому можна буде звертатися в  інший клуб для перегляду?

−  Можна. Але потрібно це зробити до 31 серпня. Втім, гадаю, такі питання потрібно вирішувати з клубом шляхом переговорів. Найкраще, коли футболіст проявить себе як толерантна людина й коли клуб та футболіст домовляються.

− Він це вже проявляв.

−  Ну, якщо не виходить, то потрібно звернутися до ПФЛ.

− Доброго дня! Віктор Муха, Чернігів. Питання пов'язане з кадровими  стосунками  головних і дочірніх команд в нашому чемпіонаті. Дочірні команди існують для того, щоб молоді гравці прогресували. Однак і травмовані гравці основи теж мають  десь  відновлюватись  і набирати форму. Як ви до цього ставитеся?

− Свого часу, якщо ви пам'ятаєте, була так звана єдина заявка. Тобто всі гравці могли грати як за першу, так і за другу команду. Були ситуації, коли потрібно було, щоб команда програла, тоді виставляли молодіжний склад. А якщо потрібно було, щоб друга команда в нижчій лізі виграла, то виставляли основу. До чого це призводило − ви теж пам'ятаєте. Сьогодні є норма регламенту, і обговорювати його немає сенсу. Ми йдемо шляхом європейського футболу. Там такого нема. Це було ноу-хау окремих керівників нашого футболу, і далеко не найкраще.

− Як ви оцінюєте роботу суддівського корпусу під керівництвом Дерда?

− Віктор Дердо чимало зробив, в тому числі й позитивного. Була проведена значна методична робота, регулярні виїзди на закордонні збори, організовані навчальні процеси. Але комітет арбітрів занадто часто відстоював честь мундира. Захищати арбітрів треба, але якщо арбітр помилився і це бачить вся країна, а комітет все заперечує, тоді і ставлення до нього відповідне. Знову ж таки, наголошую − абсолютних ліків в арбітражі нема. Але є недоліки, так би мовити, на поверхні. Якби їх вчасно усунули, то й таких наслідків не було б.

− Доброго ранку.

− Доброго.

−  Це  ваш  колега,  можна сказати, сонячний Крим, турбує.  Республіканська    рада «Спартак». Мені довелося бути арбітром.

− Слухаю, вас.

− Нас турбує Євро-2012.

−  Розумію.  Думаю,  це,  без перебільшення, біль державного масштабу. Ваші колеги ставили мені подібні запитання. Є, я б сказав, проблема в тому, що довго святкували перемогу Кардиффу. Марнували час. І є ще проблема об'єктивна − сьогодні, ви знаєте, яка біда спіткала Західні регіони. П'ять мільярдів збитків − їх треба десь взяти і спрямувати на цільові програми. Але я все-таки поміркований оптиміст. Хотілося б сподіватися, що сьогодні ворогів  Євро-2012  немає.  Якщо хтось хоче уявити, що вони є, думаю, це дурниця. Бо кожен суб'єкт, кожен індивідуум візьме  щось  позитивне  від Євро-2012. Тому варто шукати,  як кажуть, ворогів в іншому місці.

− А ми не шукаємо? Даруйте, у вас, у Києві, центр недобудований. Це біль у серці.

− Із торговим центром поблизу стадіону ситуація вельми заплутана.

− Коли  вже  його  поламають?

− Його ламають. Як на мене, там зав'язані серйозні люди в цьому бізнес-проекті. Та кінці нині важко знайти. Це не наше завдання. Думаю, що там не все так просто, − це театр, котрий розігрують певні особи. Така ситуація, бо задіяні великі гроші. Ви знаєте, де великі гроші...

− А у нас, в Криму, крім Куніцина, ніхто не займається справами. Дуже мало людей зацікавлено у Раді міністрів, парламенті підготовкою до Євро-2012. У нас, на жаль, не так багато таких людей, як Куніцин. Він багато робить для футболу, зокрема в Криму. Якби у нас було більше таких людей на місцях, питання вирішувалися б швидше. Але в мене запитання до вас як до фахівця саме арбітражу. Зараз призначено нового голову комітету арбітрів − Вадима Шевченка. З огляду на ваш досвід, що це за фахівець, і які можна пов'язувати з ним надії і перспективи?

− Ми повинні ставитись до цієї ситуації толерантно. Прийшла нова людина на цю посаду. Людина, перед якою стоять серйозні завдання. І,  будемо сподіватися,  він  їх  вирішить. Шевченко свого часу був хорошим арбітром, у нього є досвід керівництва  футбольними структурами. Я хотів би побажати йому успіхів, щоб він організував роботу таким чином, щоб у суддівстві було якомога менше проблем.

«У НЕПІДГОТОВЛЕНОСТІ МОЖЕ І ПОЛЯГАТИ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ...»

− На виконкомі, коли йшли вибори нового голови комітету арбітрів,  склалося  враження, що члени виконкому не були готові до цього вибору...

− Якщо вже таке конкретне питання, то мені взагалі не зрозуміла ситуація з цими виборами  чи  призначенням,  чи  як правильно сказати... Було кілька кандидатів названо. Щодо процедури є питання. Очевидно, потрібно було, щоб кандидати виступили з відповідними програмами, захистили їх, показали, що вони планують. Нічого б не було страшного, коли б це питання розглянули через два-три тижні. Є фахівці, в комітеті, які впоралися б на перших турах із цим завданням. А потім,  треба  було  заслухати програми кандидатів, і, найголовніше, почути, як вони планують вийти з кризи, що існує в українському арбітражі.

− Добрий день.

− Добрий.

−  Чому федерація футболу не може дати ні рішення апеляційного комітету, ні рішення  дисциплінарного  комітету щодо  матчу  «Нафтовик»  − «Динамо»?

− В історії українського футболу створений прецедент, коли виконком ухвалив рішення відсторонити від розгляду питання, пов'язане з організацією проведення змагань,  структуру, яка за це відповідає. Наголошую − унікальний випадок: лише в цьому питанні, щоб цю ситуацію розглядав КДК. Я не знаю, а можу лише здогадуватись, чому це зроблено. Можливо, вважали, що рішення, яке буде прийняте, в ПФЛ декому не сподобається. Але факт залишається фактом: ФФУ ухвалила безпрецедентне рішення, яким КДК отримано повноваження по одному конкретному матчу. Федерація постійно дорікала ПФЛ, що основний метод роботи ліги −  штрафи. А КДК просто вирішив питання: по 25000 доларів штрафу кожному клубу. І таким чином зняли проблему навколо матчу. Отже, провина клубів різна, а санкції − однакові. Мені не зрозуміло, чому в окремому випадку ситуацію бере під контроль федерація. Кому це потрібно − питання до федерації.

− Дякую.

− Анатолію Володимировичу, чи не здається вам, що у нашому футболі останнім часом всі вибори проходять непідготовлено,  спонтанно?  Ось,  наприклад,  у  Полтаві  вибори президента  прем'єр-ліги  теж, здається, проходили не зовсім зрозуміло...

−  Я думаю, що тут є два питання. У непідготовленості може і полягати підготовленість, це − по-перше. По-друге, стосовно Полтави,  то навряд чи при тому підході, який був організований, можна провести вибори президента. Адже не звернули уваги на статут прем'єр ліги, де чітко сказано, що висувати кандидатуру на пост президента можуть клуби. Лише клуби. Таких було чотири, а восьмеро − самовисуванці. І те, що їх допустили до конкурсу, − порушення статуту. Отож, якщо не обрали − чудово, бо коли б обрали будь-кого, навіть людину заслужену, процедура піддаватиметься сумніву, а отже, вибори будуть незаконними. Те, що запропонував президент футбольного клубу «Шахтар» Ринат Леонідович Ахметов, думаю, − оптимальний варіант − найняти серйозну міжнародну компанію, яка б підібрала три-чотири кандидатури, попередньо ознайомившись з їхніми програмами, їхніми досьє, яка б, рекомендувала прем'єр-лізі цих людей, як кандидатів на такий високий пост. Це найреальніший і найдоцільніший шлях на сьогодні.

−  Людмила Грищук турбує. Ваше ставлення до ситуації в «Арсеналі» з Мизіним?

− З Мизіним ситуація, як на мене, однозначна. Є контракт, і сторони  повинні  виконувати його умови. КДК  прийняв  рішення на користь футболіста і оштрафував «Арсенал» за невиконання контрактних зобов'язань.

− А щодо «Арсеналу» та стадіону…

− Проблема стадіону, справді йде шлейфом за цим клубом. Адже створювався  він  свого часу нашвидкуруч. Чудова ідея, але підстав було недостатньо. І від цього тепер потерпає клуб. Хоча за відсутності бази, клуб досяг вагомих успіхів і слід підтримати його. Знаю, що тривають перемовини з «Оболонню» про те, щоб була надана можливість грати на їхньому стадіоні і з федерацією щодо комплексу ім. Віктора Банникова. Але там є свої проблеми, бо ці два стадіони не відповідають у повному обсязі вимогам   атестації   для   команд прем'єр-ліги.

−  Серед найголовніших завдань  прем'єр-ліги −  прозорість бюджетів. Чи буде вона насправді, щоб не виникало таких  випадків, як з Окодувою, коли неможливо з'ясувати, хто його продав, куди й за скільки.

− Футбол відображує ситуацію в країні. Тому, якщо в державі є проблеми, то вони є і в футболі.  Деякі  клуби  мають прозорий бюджет, деякі − на шляху до цього. Існують нюанси. Це, з одного боку, певна інерція, з другого − «традиції». Є проблеми, але рано чи пізно ми повинні вийти на загальний прозорий бюджет, бо це вимоги атестації клубів. Чим раніше це клуби зроблять − тим буде краще. Інших варіантів немає.

− Добрий день, редакція газети «Сумщина». Кілька запитань. Перше.  «Нафтовик»  − «Динамо». Пам'ятаєте той матч? КДК, ПФЛ і апеляційна комісія,  чи  правильно  вони вчинили? Уже цього сезону на стадіонах  прем'єр-ліги  були деякі  порушення. Думаю,  що це лише початок.

−  Тут  існує  дві  проблеми. Перша − це те, що ФФУ забрала розгляд цього питання в бюро ПФЛ і передала КДК рішенням виконкому. Це унікальний випадок, про що я вже говорив. Чому так зроблено? Це окрема тема. Друге питання − щодо самого рішення. Мені не все зрозуміло про рівність покарання. І про саме рішення з погляду ефективності. Якщо ПФЛ дорікали, що ліга тільки штрафує, то сама федерація в особі КДК обмежилися винятково штрафами.

−  Але однак прикро, що в інциденті в Охтирці винні були, насамперед, фанати «Динамо» − і саме цей клуб. Мені здається, що всі ці документи писалися під диктовку або під копірку.

− Я не хотів би продовжувати коментар з цього приводу. Але вважаю, що тут є дуже серйозні питання як за процедурою, так і щодо самого рішення.

−  Ну і останнє питання. Чи не  вважаєте  ви,  що  головна проблема українського футболу в персоналіях? Наприклад, якби  прибрати  Суркіса,  футбол розвивався б зовсім по-іншому? На мою думку, не було б такого, що він сидить і збирає гроші. Тільки керує. Керувати це найлегше.

− Без коментарів.

«НАТУРАЛІЗАЦІЯ ЛЕГІОНЕРІВ? ЛИШЕ ЯК ВИНЯТОК!»

− В'ячеслав Стасенко, Київ. Як ви ставитеся до натуралізації легіонерів і, зокрема, Девича?

− Скажемо так: це узгоджений крок, який ухвалили футболіст і керівництво клубу. Я до нього ставлюся з повагою. Це позиція громадянина і позиція клубу. Вони збіглися і це добре. Як виняток, я вважаю, це нормально. Але як правило − ні.

−  З погляду допомоги розвитку клубу…

−  Допомагати? Може, й так. Я ж кажу, як виняток − це нормальне явище, як правило − ні. Це не допомога. Таким чином, ми не вирішимо завдання. Оскільки, якщо так розвивати цю тему, то ми можемо натуралізувати і з Африканського континенту більше людей, і з Азії тощо. Але навіщо? У нас вдосталь талановитої молоді.

− Як ви вважаєте, чи є у нас, в Україні, проблема тимчасових легіонерів,  тобто  людей, які приїжджають тільки щоб заробити?

− Звичайно, є. Це проблема пострадянських держав, побічні ефекти становлення професіонального футболу.

− Доброго дня! Юрій із Києва. Хотів би запитати: наш футбол перебуває в занепаді, якщо порівняти кількість публіки, яка була десь років 20 тому і тепер. Іноземців багато в клубах. Чи можна запровадити таку процедуру, щоб клуби, які запрошують іноземців, перераховували обов'язковий відсоток від гонорарів у свої дитячі футбольні школи, на розвиток молоді.

−  Про занепад − я так питання не ставив би, є в нас і успіхи...

−  Але, дивлячись на закордонні матчі...

− Коли ми дивимось на закордон і дивимось на нашу державу, то ви, мабуть, погодитеся зі мною, що з того, що ми маємо в господарстві нашої держави,  футбол посідає далеко не останнє місце. Але хотілося б, щоб він був попереду. Я з вами згоден. Тут справді є проблеми. І дуже серйозні. Якщо пов'язувати ці проблеми з одними легіонерами,  то  такого висновку я б не робив.

− Але ж молоді треба розвиватися…

−  Повірте мені, якщо у тренера є сьогодні українці чи гравці   інших   національностей (громадяни України), котрі вищі за рівнем від легіонера (ви сьогодні можете звернутися з подібним запитанням до тренерів   «Динамо»,   «Шахтаря»), звичайно,   він   поставить   у склад українського футболіста. Якщо цього рівня не достатньо, він іде іншим шляхом. Я хочу сказати,  що потрібно тверезо оцінювати ситуацію, яка сьогодні склалася. По-перше, це загальноєвропейська  тенденція. Ми нікуди від легіонерів не подінемося:  це школи,  це позитив, з точки зору обміну підходами, тренерськими ситуаціями, методів підготовки футболістів тощо. Це позитив. Але є і негатив. Якщо будуть  середнього рівня легіонери, то це може призвести до того, що ми втрачатимемо свою молодь. Такі приклади є, і це потрібно визнати. Особливо на початку. Тоді приїжджали посередні футболісти в імениті клуби, за великі гроші. Є люди, що вміють використовувати ситуацію. Завезли сюди низького рівня футболістів, привезли касети, зліплені з фрагментів виступів гравців, «втюхували» ці касети президентам клубів, обіцяли багато чого, отримували гроші і, таким чином, працювали. Тепер ситуація докорінно змінилася: працюють досить добре селекційні служби в клубах і досить багато клубів беруть (на прикладі наших провідних клубів) членів збірних команд. Але, знову-таки, проблема легіонерів існує всюди. Тут пасує вислів президента ФК «Шахтар»: «Конфлікт інтересів».

− Я хотів би наголосити, що мало коштів отримують наші дитячі школи».

− Дуже мало! І я з вами абсолютно згоден. Але, я хочу сказати, що зараз платять за кожного легіонера Федерації футболу певний внесок, який йде на розвиток дитячого юнацького футболу. Однак ми не виконаємо завдання лише завдяки таким людям, як Бойко, Коломойський,  Ахметов,  Димінський, Суркіс,  Тарута,  Климов,  Ярославський та інші, тобто людям, котрі вкладають в це свої власні гроші. Сьогодні потрібна державна підтримка футболу зокрема, і в спорті взагалі. Ми не вийдемо  на  потрібний  рівень, якщо у нас не буде державної політики. Це потрібно зробити. При тому, що в футболі великі гроші сьогодні є. Але якщо ставити серйозні завдання, то держава повинна масштабно долучитися до цього проекту.

Продовжуючи тему «тимчасових легіонерів». Справді, з'явилася нова течія. Українці завжди відзначалися розумом, підготовленістю, ось і зорієнтувалися швиденько деякі фахівці, що масово почали завозити сюди недостатньо підготовлених фахівців за чималі гроші. Є і позитивний приклад − збірники в київському «Динамо» і «Шахтарі». У цьому контексті продовжу тему про «конфлікт інтересів». У чому ж цей конфлікт полягає? Є інтереси збірної, а є інтереси клубу. Збірна зацікавлена, щоб було більше футболістів-українців. А клуби зацікавлені в тому, щоб було більше кваліфікованих фахівців незалежно від їхньої належності до тієї або іншої держави. Чому? Бо цілі переслідуються різні, і тут треба досягти консенсусу. Свого часу ви пам'ятаєте, як Блохін, коли був тренером національної збірної, говорив, що коли не буде жорсткішого ліміту на легіонерів, то він подасть у відставку. А якщо сьогодні поставити це питання Блохіну (тоді він був тренером національної збірної, а нині − він тренер ФК «Москва»)? Я думаю, його позиція змінилася. Бо завдання у тренера Блохіна в Україні і у тренера Блохіна в Москві абсолютно різні. Ось це і є конфлікт інтересів. Треба шукати консенсус.

− Чому не заграли Кастильо та Матузалем?

− Чому? Є такий вислів: «Знал бы прикуп, жил бы в Сочи». Якби знати суть, що там, всередині...

− Маєте на увазі психологічний момент?

− І Кастильо, і Матузалем − висококласні футболісти, поза всяких сумнівів. Це ті легіонери, що потрібні. Чому? Бо є багато складових, про які читаєте,  припустимо,  на  сторінках преси, коли колишні футболісти-легіонери київського  «Динамо» і «Шахтаря» говорять про проблеми. Це інша атмосфера, інші життєві засади, інша психологія людей. І з цим потрібно рахуватися. Не всі можуть адаптуватися до цієї ситуації. Адже зарплати досить високі, нічим не поступаються зарубіжним, стосунки хороші. Але є багато інших складових, які впливають на психологію людини. Це було, є і буде. Коли Україна вийде на життєвий рівень країн Євросоюзу в усіх його проявах, тоді і будуть стосунки іншими. Це природна ситуація і до неї потрібно ставитися спокійно. Ми сьогодні − не Англія, не Італія і не Іспанія. І випадки адаптаційного характеру у нас ще будуть.

− Нещодавно Єзерський  в інтерв'ю сказав, що легіонери отримують більше грошей, ніж  вітчизняні  футболісти, тож вони повинні брати ініціативу в свої руки…

− Легіонери,  як  правило, отримують більше, ніж вітчизняні гравці, і так є не лише в українському футболі. Так вже склалося, і, певною мірою, правий  Єгерський:  гроші  треба відробляти. На жаль (це потрібно визнати і про це неодноразово говорили президенти клубів), дізнаються потім, що це за людина, коли вже укладають з нею контракт, коли бачать гру, показники. Коли людина приїжджає сюди − змінюється її психологія. Цьому є об'єктивні причини, а є ще й суб'єктивні. Скажімо,  людина  не  звикла працювати, а футбол передбачає важку, копітку працю. Але для того, щоб про це дізнатися, потрібно з цією людиною поспілкуватися. На жаль, у нас таких випадків достатньо.

ДРУГА ЛІГА − АХІЛЛЕСОВА П'ЯТА НАШОГО ФУТБОЛУ

−  Останні кілька сезонів у донецькому «Металурзі» працював  Дмитро  Селюк.  Чи  зі знаком «мінус» чи «плюс», то вже інше питання, але він залишив певний слід в українському футболі. З ним пов'язано чимало трансферних операцій у донецькому клубі, він запам'ятався,  як  скандальна  постать  українського  футболу. Яке  ваше  ставлення  до  цієї особи?

− Скажу так: я мав із ним кілька розмов по телефону, коли ще працював у ПФЛ. Він телефонував з приводу гравців. У нас із ним телефонне знайомство. Не хотів би давати оцінку його діяльності: я з ним не знайомий на такому рівні, щоб давати   йому   характеристику. Але хочу сказати, що у нас є окремі керівники клубів,  які поводяться наступним чином: коли людина потрібна, коли беруть футболістів у Селюка − його характеризують дуже позитивно, коли ж проходить кілька місяців і виникає конфліктна ситуація з цими футболістами, то Селюка обливають брудом. Я думаю, що це не прикрашає тих людей. Не можна ж говорити, що вчора Селюк був нормальною людиною і з ним можна вести справи,  а через день поливати його брудом.

− Добрий день! Пане Анатолію, можна поставити вам запитання?

− Будь ласка.

—Поясніть  суть  останніх реформ  в  українському  футболі. Яку користь від них матимуть наші клуби? І ще хочу сказати, що дуже поважаю вас як фахівця і людину, бо бачила багато передач з  вашою участю,  наприклад, у Савіка Шустера. Ваші погляди я підтримую і поділяю.

− Дякую вам за таку високу оцінку моєї діяльності. (Сміється. − Прим. ред.). Сприймаю це, як аванс. Реформа проведена, а чи вона ефективна − покаже час. Або це просто зміна вивіски (чого б не хотілося), або справді з'являться якісь нові ідеї, які будуть реалізовані. Нова структура повинна дати новий поштовх у розвитку українського професіонального футболу. Дякую за запитання.

− І вам. До побачення.

− Якщо подивитися збоку, донецький «Металург», один з найбагатших  клубів  України, має  прекрасну  інфраструктуру, яка майже ні в чому не поступається «Динамо» та «Шахтарю»…

− Ви хочете невдачі команди пов'язати з діяльністю Селюка? Повторюся: мені невідома «кухня», яка існувала в клубі, коли там працював Селюк. Є дві людини, як зараз утримують футбольний клуб «Металург» − Сергій Тарута і Олег Мкртчян. Вони дуже багато зробили для українського футболу, створивши таку команду. Причому команду − не «каліф на годину», а таку, що і результат показує. Коли є база (в широкому значенні), якщо є такі керівники, то результат не забариться. Коли й були якісь проблеми, то це − відбитки часу, Це пов'язано з тим, що період становлення клубу має певні часові параметри. Через це треба пройти, і це нормальне явище. Потрібно набити ґулі, подивитися збоку на свої кроки і на свої рішення. Але радує те, що у цьому клубі футболом займаються серйозно. І я впевнений, що успіхи у цього клубу невдовзі будуть дуже вагомі.

− Анатолію Володимировичу, питання по другій вітчизняній лізі. Майже кожного року до фінішу змагань приходить менше команд, ніж стартувало. Це вже стало якоюсь закономірністю. Якось відстежуються при допуску до другої ліги бюджети команд тощо?

− Це ахіллесова п'ята нашого футболу. З іншого боку, ми повинні виконати завдання − підвищити статус професійного футболу на місцях, оскільки у такий спосіб ми можемо залучити до футболу більше людей.  Футбол  треба  зробити державною політикою. Сьогодні держава стоїть практично осторонь. Отже, потрібно діяти методами  суто  футбольними. Залучення до другої ліги − це позитив з точки зору пропаганди футболу. Обласний центр, який не має професіональної футбольної команди, − це вже проблема. Одначе, якщо обласний центр має команду, але вона животіє − це теж проблема. Як вийти з цієї патової ситуації? Слава Богу, що у нас є ентузіасти футболу на місцях, які можуть взяти команду другої ліги і вивести на певний рівень. Скажімо, як донецький «Металург». Не завжди базова складова таких успіхів є фінанси, але, з іншого боку, ми повинні знайти паритет інтересів. Не можна опускати рівень змагань другої ліги до такого, що не буде змоги закінчити ці змагання, оскільки знімаються команди. Втрачається авторитет таких змагань і зацікавленість у людей. Помиляється професіональна футбольна ліга, помиляється Федерація футболу України, довіряючи обіцянкам. Приходить людина і каже: наша команда брала участь у змаганнях на першість серед аматорів. Ми зараз не повністю готові, нам треба трохи часу. Дайте нам час, і ми підтягнемося. Буває, такому клубові йдуть назустріч. В одних випадках обіцянки виконуються, в інших, і таких випадків немало, − приходять «каліфи на годину».

− Ви бюджети таких клубів перевіряєте?

−  Як уже сказав, бюджети клубів − це проблема українського футболу. І чим нижче рівень команд, тим більше проблем з бюджетами. Є два шляхи:  шлях,  яким  ми  сьогодні йдемо, або ж шлях формальний. Порушення − до побачення. Але якби ми таким шляхом діяли, то втратили б половину команд. Це треба робити поступово,  толерантно.  Зізнаюся, ПФЛ помилялася, нас підводили, федерацію футболу − також. Потрібно об'єднати зусилля усім футбольним  структурам і йти на поступки тоді, коли впевнений у тому, що люди, які стоять за цією командою, виконають  свої  зобов'язання. На жаль,  необов'язкових людей у нас зараз ще багато.

−  А хто конкретно займається допуском команди до змагань?

− Є умови атестації. Є процедура. Якщо виконані всі умови  −  немає  проблем.  Якщо якісь  умови  не  відповідають нормам, то потрібне клопотання Асоціації аматорського футболу. Якщо команда не виграла змагання серед аматорів, а посіла, скажімо, третє місце, повинне бути клопотання з Асоціації  аматорського футболу. Сьогодні без рішення атестаційної комісії, ФФУ та ПФЛ ніколи не допустять до змагань серед професіональних команд жоден клуб, який не відповідає вимогам. Але є винятки... Це треба визнати, і тут хочу стати на бік федерації футболу й зазначити, що подекуди це робиться заради добрих намірів. Хочеться в чомусь допомогти, однак не завжди, як я вже казав, це спрацьовує.

− А правда, що якщо команда має  гроші,  то  можна  придбати той же атестат?

− Ні. Я ж назвав причини. Купити атестат, я гадаю, не можливо  тому,  що  визначеного мінімуму  вимог  потрібно  дотриматися. Те, що не вкладається у мінімальні вимоги, йде як виняток, про що я казав. А купити атестат − це, щонайменше, несерйозно.

− Дайте  відповідь  на  таке запитання:  була  інформація, що минулого сезону у якогось клубу   другої   ліги   бюджет складає три мільйони доларів.

− Ні, на жаль, я відповідної інформації не маю. Я переконаний, що якби у якогось клубу був такий бюджет, то ми той клуб уже давно бачили б у першій лізі. Це − дуже великі гроші...

− А «Княжа?»

−  Не виключено. Там підхід дуже серйозний і з боку президента пана Кіндзерського. Я гадаю, що це − той варіант, який треба вітати. Поступово вони напрацьовують дуже серйозну структуру, і мені здається, що ці команди − ФК «Львів» та «Княжа» − матимуть непогане майбутнє.

− Як вони будуть суміщатися, скажімо, у прем'єр-лізі? Чисто теоретично таке  можливе?

−  Існують чіткі норми,  визначені  футбольним  законодавством, − один власник − один клуб у лізі. Одній людині «потягти»  дві команди... одній структурі... буде, мабуть, нереально. Для того, щоб увійти й потім вийти, сьогодні − це не ті можливості, які дозволять (при всій моїй повазі до структур, що стоять за цими двома командами) на належному рівні утримувати  два  клуби  вищої ліги. Але головне − норма, про яку я сказав.

− Анатолію Володимировичу,  на  сьогодні  ці  два  клуби, ФК «Львів» і «Княжа», грають уже в одних і тих самих змаганнях. У Кубку України.

− Так. Є проблема участі у таких змаганнях. Я думаю, вона легко регулюється регламентом. Це можна виписати, просто, я гадаю, ніхто не очікував, що  таке  «сходження»  цього клубу станеться так швидко, але це − гарний урок для того, щоби виписати необхідні положення спільно ПФЛ та прем'єр-лігою. Треба просто врахувати можливі варіанти. Ви ж знаєте, як створювалася прем'єр-ліга і як готувалися документи. Десь була об'єктивна складність, десь − певний ажіотаж, деякими речами знехтували. Зараз ситуація стабілізувалася і це можна вирішити.

−  За «сліпого» жеребкування не буде гри в «піддавки»?

− Звісно, цю ситуацію варто виключити  шляхом  внесення певних норм у регламент. Ви маєте право поставити запитання. Якщо зустрічаються ФК «Львів» і «Княжа», то можливі варіанти,  як кажуть. Так,  це «побічні ефекти»  ситуації, її можна  уникнути  зазначеним шляхом.

«ГАРЯЧИХ І ХОЛОДНИХ КУЛЬОК НА ЖЕРЕБКУВАННІ НЕ БУЛО»

− Питання з приводу Кубка України й «сліпого» жеребкування. Коли вболівальники побачать «Динамо» й «Шахтар» у півфіналі Кубка України?

−  Хотілося б зазначити, що це питання вже неодноразово піднімалося. Доходило інколи до смішного. То нас звинувачували у тому, що ми робили одні кулі холодними, інші − гарячими під час жеребкування. То ще щось придумували. Знаєте, як людина, котра сім років займалася  питаннями,  пов'язаними із жеребкуванням,  скажу: особисто я куль не торкався, бо зважав на наявність опонентів. Ми вирішили, щоби кожен клуб сам тягнув жереб. Ви ж бачили процедуру і ставите запитання: «Чому?». От, скажімо, якщо це все вирішувалося б закрито, то можна було б висловлювати якісь припущення.

− Скажіть, будь ласка, якому клубові дозволяється мати найбільше легіонерів, а якому − найменше?

− Я зрозумів ваше запитання, але воно не досить коректне. Не можна дозволити якомусь окремому клубу мати більше чи менше легіонерів, є ліміт − лише семеро легіонерів можуть бути присутні на футбольному полі одночасно, і це не залежить від клубу. Така норма  для  прем'єр-ліги.  Наприклад, у другій лізі грати легіонерам не дозволяється взагалі. У першій лізі − не більше трьох.

− Дякую.

− Є така думка, котру б я не стала повторювати, якби чула її  лише  один  раз.  Мовляв, Україна  ладна  пожертвувати Євро-2012,  тільки  би  зняти Тимошенко.  Як  ви  до  цього ставитеся?

−  Я − людина аполітична щодо футболу. Якщо не буде у нас Євро-2012, то, думаю, тут буде провина не лише Юлії Володимирівни, бо ми маємо ще багато структур та керівників, котрі  тією чи іншою мірою задіяні у цьому проекті. Уявити, що в усьому винна буде Тимошенко, не можу.

−  Чи можете  назвати щось позитивне до Євро-2012, бо останнім  часом  чуємо  лише негатив».

−  Як  казав  Жванецький: «Бачимо світло у кінці тунелю, але тунель цей ніяк не закінчується». Так уже склалося, що маємо забагато протистоянь політичних та фінансових. Оці дві складові є вирішальними. Це я не про футбольні структури.

− А протистоянь футбольних?

− Футбольного протистояння немає. Навіть якби існувало якесь протистояння в контексті Євро-2012, то воно було б настільки мізерним, що абсолютно ні на що не впливало б. Якщо є чиїсь оцінки, які відрізняються від ейфорії Кардіффа, то варто їх сприймати спокійно, бо, як показує практика, ці оцінки потім підтверджуються керівництвом ФФУ. Я свого часу казав на передачі Савіка Шустера, що збірна України посіла гідне місце не «завдяки», а «всупереч». Ці ж слова повторив президент федерації через два роки. Тоді мене, як кажуть, ледь не піддали анафемі і звинувачували у тому, що Попов ледь не підриває авторитет українського футболу. Уся країна радіє, а Попов начебто − ні. Звісно, і я радію, бо це успіх тренера й футболістів, які зробили дуже багато. Це також успіх федерації футболу, котра доклала максимальні зусилля... Але час на святкування варто було обмежити, бо святкували занадто довго й багато що втратили. Але не буду пов'язувати це лише з тим, що довго раділи. Є об'єктивні й суб'єктивні причини. У мене є таке питання: а чому Південна Африка була представлена п'ятдесятьма представниками федерації футболу на Євро-2008? Чому наша федерація футболу не була представлена, щонайменше, такою ж кількістю осіб? Можливо, там було двоє-троє осіб, я не знаю... Я не знаю конкретних прізвищ із конкретним завданням. Якщо вони й були, то їх було мало. Тут, звичайно, було необхідно системно підійти до ситуації. Можливо, дехто з федерації футболу і сам не вірить у цей проект, тому людей не скеровували. Але я вважаю, що це була помилка, бо мало бути навчання. Такої можливості вже більше не буде. Друге питання, візьмемо ті змагання, котрі у нас завершилися. Ми посіли друге місце на студентському Євро, з чим і вітаю українську команду. Але, знов-таки, реклами − нуль. Вважаю, що це також було навчання, навчання для всіх. Юнацький чемпіонат-2009. Тут також можна скористатися можливістю навчання. Усе це − певні кроки, завдяки яким можна чогось навчитися. Чому цього наші не зробили у Швейцарії й Австрії, − серйозне питання. Ми не маємо досвіду проведення таких змагань, і отримати той досвід могли, але причина зриву Євро-2012 (якщо такий у нас, не дай Боже, станеться) буде далеко не футбольна.

−  Як вважаєте, − зірветься чи не зірветься чемпіонат?

−  На жаль, із кожним днем оптимізму все менше.

МЕНІ НЕ ЗРОЗУМІЛО, ЧОМУ ЛЮДИ, ЯКІ ПІДПИСУЮТЬ УКРАЇНСЬКІ ФУТБОЛЬНІ ЗАКОНИ, ЇХ НЕ ЧИТАЮТЬ

−  З Полтави, Юрій Осторог, уболівальник. Гадаю, вам уже ставили таке запитання, а якщо  ні...  Де,  на  вашу  думку, ахіллесова п'ята українського футболу і як її позбутися? Це перше запитання, і друге, якщо можете, розкажіть про себе, про вашу спортивну кар'єру, скажімо.

− Гаразд, дякую за запитання. Знаєте, ахіллесова п'ята не одна, їх багато. І ви погодитесь зі  мною,  що  це  всім  відомо. Комплексна проблема існує, і її складових  дуже  багато,  це окреме питання. Інша справа, що є питання, які можна вирішити силами футбольних функціонерів (до речі, яким не завжди  достає  толерантності  і співпраці). Це − інше питання, а є питання державні, в які повинна втрутитись держава. Нажаль, у нас з цим є серйозні проблеми, і ситуація нині така що потрібно сконцентрувати увагу на Євро-2012, а у нас погодні катаклізми призвели де того, що майже п'ять чи більше мільярдів потрібно на ліквідацію наслідків. А гроші потрібні на організацію Євро-2012. Так що тут є серйозні проблеми професіональною футболу. Вони комплексні. Якби проблема була одна, то питання вирішили б. Що стосується моєї біографії, то вона пов'язана з футболом. З 1966 року я − студент кафедри футболу Київського Державного інституту фізичної культурі (сьогодні це Національний університет), і далі все пов'язане з футболом донині. Я не працював у шахті, комсомолі, міліції. Працював у футболі, пройшов усі щаблі радянського футболу, був практично у всіх комітетах Федерації футболу України на той час; був у комітетах і структурах Всесоюзної федерації футболу, керував Українською колегією суддів, був членом виконкому федерації футболу. Пройшов шлях від студента до завідувача кафедрою футболу, кандидата наук доцента. Працював три роки керівником комплексної наукової групи київського «Динамо» (при В. Лобановському) Потім − закордон, потім у федерації футболу генеральний секретарем чотири роки, одні рік − технічним директором сім − виконавчим директором ПФЛ, за цей час був і суддею всесоюзних категорій, і делегатом УЄФА, комісаром ФІФА лектором ФІФА, тобто пройшов усі щаблі і маю деякий досвід, що дозволяє мені прямо дивитися в очі опонентам. Пропоную їм, якщо боні ставлять під сумнів мою кваліфікацію, провести незалежне тестування. Буду дуже вдячний, якщо ми разом із ними пройдемо ці кваліфікаційні тести. Тоді скажемо, хто є хто кому залишитися в українському футболі, а кому йти з нього.

− Можна ще одне запитання?

− Можна.

− Ніхто не буде заперечувати,  що  проблема  договірних матчів в українському футболі існує. Минулого сезону пре неї  заговорили  відкрито, бо виникли певні обставити. Скажіть, будь ласка, на приклад того ж таки черкасько-дніпродзержинського скандалу: було чи не було… І як це буде вирішуватися в прем'єр-лізі?

− Проблема договірних матчів була, є і, на жаль, можу спрогнозувати, буде у світовому футболі. Це − не мій песимізм, це − реалізм, бо на кону (у світовому масштабі) великі гроші, а за ними − великі люди, і тому якісь варіанти вирішення цих питань, мабуть, будуть. Але щоби звести цю проблему до мінімуму, потрібно над цим працювати. Щоб не давати можливості розвинутися цьому процесу. Мені здається, що той шлях, яким іде федерація футболу, − згубний. Чому? Адже вибираються з контексту окремі матчі. Ми бачимо, що у нас федерація футболу бореться Із договірними матчами чомусь тільки у першій лізі. До вищої ліги якось руки не доходять, хоча всі знають, що є і тут проблеми. Чому це так? − запитання до федерації футболу. Свого часу при мені було два серйозні випадки, які були предметом розгляду. Це матчі «Борисфен» − «Полісся» і «Карпати» − «Спартак» (Суми). Все розпочалося з листа уболівальника з Борисполя. Хто за цим стоїть, мені не хотілося б розбиратися. Тоді це питання підняли, дуже активно, гіпертрофовано. До речі, рішення бюро ПФЛ було таке, що у нас не було об'єктивних фактів, які підтверджували б договірний матч. Хочу сказати одразу: дуже важко довести змову, дуже важко! А ми не могли керуватися емоціями чи якимись поглядами. Хочу наголосити, що Аль Капоне свого часу в Америці взяли за несплату податків, а не за вбивства, яких за ним було дуже багато. У нас же сьогодні федерація футболу працює так: є підозра, для них − це доказ, а ми вважаємо, що все-таки повинні бути незаперечні докази. Так от, стосовно того матчу. У нас не було об'єктивних даних про те, що матч договірний, хоча причини для такого підходу були, але доказів немає. Клуб чи людина не винні доти,  доки не доведена їхня провина. Це − загальноприйнятий підхід. Нас звинувачували в усьому. КДК тоді ухвалило рішення, що це матч договірний, мене особисто звинуватили. Президент федерації футболу на одному із засідань центральної ради сказав, що йому особисто в цьому зізнався президент «Борисфена» Ковалевич. Та це вже інше питання. Якщо Ковалевич зізнався, то потрібно було і поводитись відповідним чином. За основу брати зізнання Ковалевича,  а не спиратися на думку вболівальника з Борисполя. Це −  по-перше.  Що  стосується останніх ситуацій. Заява Заховайла. Багато про це було сказано, але, знов-таки, потрібно цю ситуацію розподілити на дві частини. Перша: чи була вона взагалі, не знаю. Чи справді Маслов виходив з такою пропозицією на Заховайла, не знаю. Сьогодні комісія з етики чесної гри цього не довела, я підкреслюю. Немає зізнання Маслова і немає інших об'єктивних даних, які б підтверджували, що Маслов справді поступав відповідним чином. Якщо немає, то провина не доведена, людина вважається не винною. Узагалі ж, мені здається, що ця ситуація... я не хотів би підозрювати когось... і для чого вона взагалі була і хто був її «режисером». Але виникає дуже багато запитань, і, перш за все, − по процедурі. Ще раз хочу наголосити, що ті звинувачення стосовно мене, які оформлені рішенням виконкому, − абсурдні. І ця абсурдність уже підкреслена тим, що я написав відповідну апеляцію на рішення виконкому, передав їм аж два з половиною місяця тому в КДК, і КДК тільки кілька днів тому (!) прийняв рішення не брати до провадження мою апеляцію. Хочу підкреслити, що надається 37 днів КДК на вирішення питання по суті, а не на те, щоби брати до провадження чи ні. Якщо два з половиною місяця думали, то, мабуть, тут є питання. Мене звинувачують у тому, що я не прийняв до провадження справу, по якій була усна заява Заховайла. Знов-таки, хочу наголосити, що я чинив згідно із футбольними законами і законами України. А Дисциплінарні правила федерації футболу (стаття 58, пункт 1) говорять про те, що провадження по справі починається після того, як заявник подав відповідну заяву у письмовій формі. Це − по-перше. По-друге, стаття 116 Дисциплінарного кодексу ФІФА, пункт 2, говорить про те, що заявник може звернутися до органу, якщо в нього є докази поведінки, яка суперечить нормам ФІФА. І далі: заявник зобов'язаний подати заяву у письмовому вигляді. Мені не зрозуміло, чому люди, які підписують українські футбольні закони (у даному разі − дисциплінарні правила), їх не читають. Є підписи відповідних керівників, є відповідні комітети (у тому числі юридичний), є особи, котрі курирують ці комітети. Мені не зрозуміло, у чому мене можна звинуватити? От якби я вчинив, як це рекомендує полковник КДБ пан Кочетов − за усною заявою звернутися до клубу «Сталь» (Дніпродзержинськ) і попередив про можливі наслідки − тоді б я діяв незаконно. На засіданні комісії з етики й чесної гри я запитав у Кочетова: «Яким чином ви рекомендуєте мені це зробити?» − «Можна було подзвонити, сказати: «Шановні колеги, ширяться чутки, що ви хочете вчинити нечесно». Я запитую: «А якщо мені президент клубу скаже: «Ви у чому нас підозрюєте? На якій підставі?» Я що, скажу, що до мене прийшов Заховайло і зробив таку заяву?» Мені запропонують: «Покажіть заяву Заховайла». Це, певно, перше, що вони зроблять. Я скажу: «Вона усна». А якщо Заховайло потім відмовиться від своїх слів? А я вже поставив під сумнів честь і гідність клубу. Ось у такому разі мене слід було б звинуватити. Знаєте, дії ФФУ − впертість, гідна кращого застосування. Попова «ловили» дуже довго, мене усували від керівництва бюро ПФЛ. Крилатий вираз Стороженка, за якого було прийнято рішення виконкому: «За нормами ФІФА—УЄФА, виконавчий директор не може керувати бюро». Я кажу: «Покажіть мені ці норми». Звісно, не показали, бо їх не існує. І ухвалили рішення усунути мене на певний час. Найцікавіше те, що сьогодні це ні в кого не викликає сумнівів, коли голова дисциплінарного комітету прем'єр-ліги є її генеральним директором. Чергове питання не суміщення посад, а питання прізвища. Це червоною лінією проходить по рішеннях відповідних структур федерації футболу та їхніх керівників. Знов-таки, мене свого часу просто усували від функцій делегата ФФУ, при тому, що я був делегатом УЄФА. Я маю «в активі» усунення, котре за часом є більшим, ніж усунення всіх делегатів федерації футболу разом узяті.

− Чим ви це пояснюєте?

− Особистим неприйняттям окремих керівників федерації футболу.

− Ви ж казали, що протистояння у  футбольному  світі немає.

− Я такого не казав. Протистояння існує, але я вважаю, що ці протистояння  не  такі, щоби їх зводити до рангу, як вони  зводяться  подібними рішеннями.  Будь-який  делегат може помилитися, але є кара, адекватна  помилці.  Та  якщо одному інспекторові за, скажімо,  неправильно  виставлену оцінку дискваліфікація дві гри, а іншому − півроку, виникає запитання: звідки такий індивідуальний підхід? Якщо, припустимо, одному делегатові за те, що він не відреагував на певні ситуації, що сталися на футбольному полі (не помітив він, не врахував тощо), дискваліфікація 1—2 матчі, а іншому − 9 місяців, то залишається тільки питати, чому так? Це пов'язано з тим, що у такий спосіб хочуть боротися з конкретними представниками чи з конкретними людьми? Я вважаю, що це − згубний підхід, і я закликав керівника федерації футболу діяти адекватно. Якщо людина винна, вона має одержати відповідну кару незалежно від її прізвища. Не може ступінь кари залежати від прізвища людини. На жаль, нині такий підхід федерації  футболу існує. Прикладів можна навести безліч. Тим не менше, я сьогодні зважаю на те, що представляю інтереси  футбольного клубу. Сьогодні я в іншій ролі. Закликаю своїх опонентів до співробітництва у вирішенні нагальних питань. Я вже не інспектор, не делегат, мене не треба усувати, не треба над цим замислюватися, не треба позбавляти певних функцій, я вже не голова бюро. Тому варто зосередитися на тих питаннях, котрі здатні нас об'єднати. Є низка проблем, про які сьогодні йшлося і які потребують спільної роботи. У нас багато роботи з дисциплінарними правилами, регламентом, і треба тісно співпрацювати. Такий настрій, присутній при наших розмовах із президентом ФК «Шахтар» Ринатом Леонідовичем Ахметовим, − налагодити нормальні стосунки з усіма футбольними структурами України (із клубами включно). Позиція президента така: ми повинні мати рівні відносини, вони мусять бути відкритими, і ми маємо створити обстановку рівності для всіх клубів, незалежно від їхніх бюджетів, прізвищ, які стоять за цими клубами. Сьогодні всі зацікавлені в тому, аби наш чемпіонат став конкурентоздатнішим. У першу чергу, це пов'язане і з ФК «Шахтар», і з ФК «Динамо». Чому? Бо ми не маємо досягнень у європейських змаганнях, і багато у чому це пов'язано з напругою нашого чемпіонату, суто спортивної його складової. А те, що у нас штучно створюється напруга у навколофутбольних справах, то ми намагаємося вже від цього відійти, зокрема, футбольний клуб і я, як його представник. Ми − за співпрацю, але ми не сприймаємо диктат. Футбольний клуб «Шахтар» нічого нікому не диктує, але й не буде підкорятися диктату. Ми вважаємо, що прерогатива футбольного клубу − представляти його інтереси тими людьми, котрих вважає ФК «Шахтар», прерогатива федерації футболу − представляти свої інтереси тими людьми, котрих вважає федерація футболу України. Ми з повагою ставимося до їхньої позиції і вважаємо, що і федерація футболу мусить з повагою ставитися до позиції футбольного клубу «Шахтар».

− Перепрошую, невеличке уточнення. Особиста неприязнь − вона на чомусь базувалася чи це звичайне самодурство?

− Ви розумієте, мені важко дати відповідь, позаяк особиста неприязнь має своє коріння... Була  особиста  приязнь,  і це підтверджується тим, що, скажімо, президент федерації футболу запросив мене на роботу, і тим, що він свого часу запропонував мене до складу виконавчого комітету, хоча  одразу ж можуть бути контраргументи, що Попов має скандальний характер і так далі. Ви, певно, багато такого читали,  так це під  копірку пишеться,  потім мені дехто з підписантів в газеті «Спорт-експрес» телефонують... перепрошують... Кажуть: «Ну, ти ж розумієш»... Знов-таки, справа, котра шита білими нитками, ні до чого хорошого федерацію футболу,  з  точки зору сприйняття її рішень громадськістю, не призведе. Якщо в контексті взаємовідносин, історія, «хто старе згадає, тому й око геть, а хто забуде − тому й обидва», то я не хотів би згадувати історію... Повірте, мені є що відповісти моїм опонентам на  будь-якому рівні,  у будь-якому форматі. Я не хочу цього робити, бо вважаю це ситуацією, яка веде у глухий кут. Треба з неї виходити гідно. І, перш за все,  я готовий до діалогу. Але не сприймаю такий диктат, котрий сьогодні існує, тим більше, у вигляді рішень виконкому. Сьогодні рішення виконкому   згубне   для   футболу України, бо якщо такий орган, який  мають  поважати,  приймає  таке  рішення,  ґрунтуючись на таких свідченнях,  то думаю, що для виконкому будуть серйозні наслідки сприйняття у Європі таких рішень, адже я, звісно ж, не зупинюся. Отримаю рішення КДК і напишу апеляцію до Апеляційного комітету. Якщо воно мене не задовольнить, звернуся до Спортивного арбітражного суду в Лозанні і цю справу доведу до логічного завершення. Якщо цього хоче федерація футболу − готовий публічно, як завгодно, розглядати це питання, але воно занадто затягнулося. Не треба бути спеціалістом-юристом, щоби бачити, наскільки ці аргументи, м'яко кажучи, не витримують критики, аргументи, якими сьогодні користується федерація. Що стосується моментів, пов'язаних із кваліфікацією, я вже казав: будь ласка, я готовий на будь-яке тестування. Що стосується моральних принципів − будь ласка. Звинувачувати людину − це вже входить у норму. Я готовий забути старі конфлікти. Є багато питань, котрі нам треба вирішувати, і я вчергове роблю крок назустріч. Пропоную привести рішення виконкому у відповідність до ситуацій, котрі сьогодні існують у конкретних питаннях. Це перше. Друге: налагодити нормальні ділові стосунки. Це ще один крок назустріч Федерації футболу України − тим людям, котрі відповідають за певні рішення.

«ЯКЩО ДО МЕНЕ Є ПРЕТЕНЗІЇ − ОБҐРУНТУЙТЕ!»

− Анатолію Володимировичу, а як же бути з представництвом «Шахтаря» у новій раді стратегічного розвитку?

−  Питання  не  до  мене.  Є представництво клубу. Гадаю, це не найкращий варіант, коли не представлений такий клуб, як «Шахтар», хоча тут мені можуть опоненти  заперечити: «Не представлений Поповим, нехай буде представлений іншою   людиною».   Президент клубу вважає, що його інтереси має представляти конкретна людина. Якщо до конкретної людини є претензії, то вони повинні бути чітко сформульовані і обґрунтовані. Якщо є серйозні претензії, то їх треба довести. Я вже казав − а судді хто? Хто дає оцінку кваліфікації? Чи може людина, котра завершила заочно факультет фізвиховання за    спеціальністю «вчитель фізкультури» в обласному педінституті, котра має за плечима досвід комсомольської роботи, роботи у шахті, у міліції, сьогодні давати кваліфікаційну оцінку будь-кому, хто пов'язаний із футболом? Я думаю, навряд чи. Але якщо люди це собі дозволяють, то, в першу чергу, необхідно висунути конкретні претензії. Я готовий. Свого часу радіо «Ера» запрошувало представників федерації футболу до прямого ефіру. Я приходив на передачу, а мої опоненти не приходили. Готовий продовжити дискусію, діалог, готовий до будь-яких форм спілкування, котрі запропонує федерація футболу, але я закликаю до конструктивізму. Якщо є претензії − формулюйте, і будемо захищати: ви − свою позицію, я − свою. Оці закиди з допомогою ваших колег «по перу», у котрих активно змінюються тільки прізвища... Дивіться, не треба знов-таки бути спеціалістом, щоби бачити, як це все тиражується, в яких виданнях, Інтернет-виданнях, газетах і так далі. Міняються місцями фрази, навіть не хочуть серйозніше опрацювати їх. Йдуть закиди, вони підхоплюються і далі тиражуються... Мене таким чином важко збити, я − достатньо тренована людина в цьому плані. Тому у такий спосіб мене збити зі шляху неможливо. Я закликаю до толерантних стосунків, пов'язаних із вирішенням проблем, яких на сьогодні достатньо, не «ставати у позу». А якщо хтось воліє представити цю позу як позицію, то, будь ласка, обґрунтуйте її юридичне і зміцніть фактами.

− Анатолію Володимировичу,  широкій  футбольній  громадськості став відомий один документ (уже потім «Карпати» образилися, мовляв, як цей документ засвітився в пресі), у якому  є  ряд  цікавих  питань. Наприклад, чи є зараз таке положення, що практично повністю підготовку арбітрів (тобто навчально-тренувальні збори, гонорари, проживання, харчування тощо) на себе бере прем'єр-ліга, але цей корпус залишається  у  відомстві  федерації?

− По-перше, давайте по порядку. Неправильно поставлене запитання: не бере на себе підготовку прем'єр-ліга. Прем'єр-ліга бере на себе фінансування, а підготовку здійснює профільний комітет федерації футболу, це його прерогатива. Заради справедливості, у цій частині варто зазначити, що федерація футболу пішла назустріч клубам, котрим дана можливість (і цією можливістю скористалася низка клубів) деяких арбітрів не допустити до змагання цього чемпіонату. Ви знаєте, сьогодні є формула «8+1 голос», за якої клуби можуть відсторонити арбітра. Таким правом клуби скористалися. Наскільки воно є ефективним − покаже час. Що стосується фінансування. Якщо раніше підготовка арбітрів була 50 на 50 розподілена між клубами й ПФЛ, то нині це повністю на плечах клубів. Більше того, клуби готові тягнути цей вантаж витрат. Арбітрам треба готуватися, і свого часу ми відстоювали позицію, що, якщо футболісти готуються на якісних полях за кордоном, то наші арбітри готувалися в Криму та на Закарпатті, де умови далеко не відповідні. Арбітри повинні готуватися у таких самих умовах, що й футболісти, бо ціна їхньої помилки є занадто високою. Потрібно створити умови, підвищувати гонорари, але разом із тим ці гонорари варто відпрацьовувати. Сьогодні ми кажемо так: позиція більшості клубів така, що підвищення гонорарів не є відображенням підвищення якості. Я вважаю, що була вже здійснена передоплата, отримали добрий гонорар, але його потрібно підтвердити якістю арбітражу. Як тільки клуби побачать реальні результати, то, звісно, гонорари підвищуватимуться − немає проблем, але зараз, так би мовити, крок мусять зробити арбітри і продемонструвати, що їхні вимоги щодо підвищення зарплатні підкріплені їхньою кваліфікацією.

−  А щодо претензії, що не сама прем'єр-ліга керує?

−  Поясню. Справа у тому, що це історія, яка вже «набила оскомину». Правда може бути одна. Не можна заради якоїсь справи порушувати закон, адже це − безперспективний шлях. Ми знаємо силу-силенну історій, коли на користь чогось ігнорувалися закони, і до чого це призводило. Таким шляхом свого часу (1996 − 2000 роки) йшла професіональна футбольна ліга: порушивши циркуляри ФІФА, взяла повний контроль над арбітрами. Я, коли був генеральним секретарем федерації футболу, неодноразово казав про це: і у приватних бесідах із керівництвом, і на відповідних заходах, але тоді не слухали. Як тільки ці ж особи прийшли до керівництва українським футболом, вони все повернули «на круги своя». Більше того, почали нас звинувачувати у тому, що ми намагаємося отримати ті повноваження. Якщо ви почитаєте відповідні інтерв'ю, рішення засідань тощо, ви побачите, що ми в ПФЛ ніколи не ставили питання про контроль суддівства лігою. Ми − законослухняні функціонери, а циркуляр, який тиражувався, починаючи з 1992 року, наголошує на тому, що за жодних обставин ліга не може контролювати суддівство. Там було також зазначено, що, у разі порушення національною федерацією, може бути вжито серйозних санкцій − навіть до усунення національних збірних команд від змагань. Але тоді це не лякало керівництво професіональної футбольної ліги: вони взяли під повний контроль суддівство та інспектування, мотивуючи це тим, що тоді була така ситуація, федерація футболу не впоралася зі своїми завданнями, і ледь не рятівники українського футболу з'явилися в особі керівництва ПФЛ. Варто зазначити, що майже все тодішнє керівництво федерації футболу в повному складі увійшло до нової федерації футболу (окрім двох − Валерія Павловича Пустовойтенка й Попова). Якщо тоді казали про непрофесіоналізм керівництва федерації футболу, то там було ще, як мінімум, п'ять чоловік, які сьогодні представлені у керівництві. Думаю, це пояснення, котре не витримує критики. Була дія, що порушила закон. Сьогодні треба хоча б один раз узяти на себе сміливість і визнати, що «ми порушили закон; ми зробили неправильно і ми це визнаємо», а не викручуватися. Сьогодні питання розвитку українського суддівства − це питання федерації футболу. Клуби можуть допомогти фінансуванням підготовки арбітрів, гонорарами через ПФЛ (а нині − через прем'єр-лігу). Потрібно створити таку атмосферу, щоб арбітр розумів, що йому ліпше законно заробити упродовж кількох років чесні гроші, ніж упродовж короткого періоду часу ті ж самі гроші, але нечесно, при цьому знищити себе як суддю і як особистість. Ми сьогодні є свідками гучних процесів (Італія, Німеччина, в Польщі старт чемпіонату скасували через корупційні обставини). Хотілося б, щоб у нас до цих моментів теж ставилися відповідно. Кожний має розуміти, що колись може статись таке, що не буде шляху назад.

− Анатолію Володимировичу, ми маємо таке традиційне запитання  наприкінці нашої розмови. Ніщо так не характеризує людину, як почуття гумору. Розкажіть, будь ласка, ваш улюблений анекдот.

− Найкоротший анекдот − це ситуація з рішеннями виконкому щодо мене...

− Дякуємо.

− Прошу... Я вам так само вдячний. На все добре.

+++

Мониторинг телеэфира

Понедельник 11.08.08 (запись)

1. Телеканал «Мегаспорт»

Аналитическая программа «Відверто про футбол», 20:45

Гость программы Сергей Коновалов  −  экс − игрок киевского «Динамо» и национальной сборной Украины.

Темы беседы, затронутые в программе:

− матч «Динамо» − «Дрогеда»;

− сравнительный анализ команды «Динамо» современного образца и команды образца десятилетней давности;

− история великого противостояния «Динамо» − «Спартак»;

− аналитический прогноз матча 3 квалификационного раунда Лиги Чемпионов «Спартак» − «Динамо».

+++

2. Телеканал «СТБ»

Программа «Вікна спорт», 01:00

1) «Манчестер Юнайтед» стал обладателем Суперкубка Англии обыграв «Портсумнт» в серии послематчевых пенальти.

2) В Ильичевске завершился 4 этап Чемпионата Украины по пляжному футболу в группе «А». В финальном матче гран-при встретились харьковский «ЖБК» и киевский «Майндшер». Встреча завершилась победой харьковчан, со счетом 4:1. Выиграв гран-при, «ЖБК» впервые в истории вышел в Суперфинал. Еще одним участником от группы «А» в Суперфинале, стал ильичевский «Старт», который в полуфинале обыграл «Динамо-хилд» 5:2, а днем ранее место в Суперфинале забронировал «Майндшер».

+++

2. Телеканал «1+1»

Программа «Про спорт», 00:05

1) Сюжет об открытой тренировке, которую провел донецкий «Шахтёр» накануне матча 3 квалификационного раунда Лиги Чемпионов против загребского «Динамо». Комментарии игрока «Шахтёра» Д. Чигринского.

+++

3. Телеканал «ICTV»

Программа «Факты спорт», 19:10

1) В Ильичевске завершился 4 этап Чемпионата Украины по пляжному футболу в группе «А». В финальном матче гран-при встретились харьковский «ЖБК» и киевский «Майндшер». Встреча завершилась победой харьковчан, со счетом 4:1. Выиграв гран-при, «ЖБК» впервые в истории вышел в Суперфинал. Еще одним участником от группы «А» в Суперфинале, стал ильичевский «Старт», который в полуфинале обыграл «Динамо-хилд» 5:2, а днем ранее место в Суперфинале забронировал «Майндшер».

2) Казанский клуб «Рубин» остался во главе турнирной таблицы российской Премьер-лиги, обыграв чемпиона − клуб «Зенит», со счетом 4:1. Одним из забитых «Рубином» голов в ворота питерцев отметился украинец С. Ребров, а в составе «Зенита» голом с пенальти забил А. Тимощук.

+++

4. Телеканал «Мегаспорт»

Программа «Мегафон», 06:40

1) Накануне первого матча 3 квалификационного раунда Лиги Чемпионов против загребского «Динамо», донецкий «Шахтёр» на своей базе в Киршах провел открытую тренировку. Напомним, первый матч состоится 13 августа в Донецке.

2) Экс-капитан московского «Спартака» Е. Титов подписал 2-летний контракт с подмосковными «Химками».

+++

5. Телерадиокомпания «Украина»

Программа «События спорт», 19:35

1) Сюжет об открытой тренировке, которую провел донецкий «Шахтёр» накануне матча 3 квалификационного раунда Лиги Чемпионов против загребского «Динамо». Комментарии игроков «Шахтёра» Д. Чигринского и Д. Срны.

+++

6. Телерадиокомпания «Киев»

Программа «СТН спорт», 20:20

1) В понедельник в Киев на один день приехал представитель компании «GMP». Компания будет реконструировать НСК «Олимпийский». Визит был посвящен подписанию первого документа между двумя сторонами. Документ называется «Главное задание на проектировку». На его составление потратили полгода.

Комментарий генерального директора НСК «Олимпийский» В. Бугая: «Долго длилось обсуждение, долго юристы обрабатывали документ. Тем не менее, пришли к пониманию и заключили договор, срок действия которого истекает в июне 2010 года. Они будут проектировать, одновременно строить и осуществлять надзор за строительством».

Только за проектировку стадиона немцы получат 22 млн. евро.

В. Бугай: «По классификации − это элит, высшая группа стадионов, где люди себя должны чувствовать комфортно, где проводятся соревнования элитного уровня».

Официальная встреча украинских и немецких специалистов состоится 18 августа. В этот же день в столицу прибудут эксперты УЕФА.

2) Автор сюжета: «Матч УПЛ между «Арсеналом» и «Зарей», для фанов «Зари» растянулся еще на час. Милиция заблокировала их на гостевом секторе и заставила убирать мусор».

Комментарии представителя фанатского движения «Зари» Алексея: «Нас заставляют убирать сектор, а в регламенте не запрещено конфетти и серпантин. В данном случае у нас только конфетти».

Автор сюжета: «К этому набору еще можно добавить перья, которые разбросаны в секторе. Они в свою очередь оправдываются, что это не запрещено. Для сравнения можно посмотреть на соседний сектор, где сидели болельщики «Арсенала» − картина такая же, нет только перьев.

Официальный представитель луганской «Зари» не понимает, за что задержали фанов. Ему объяснили, что люди в секторе не являются организованным фан-движением, так как перед матчем ФК «Заря» сообщила, что их болельщиков на стадионе не будет. Милицию интересовало, будет ли отвечать луганский клуб за поведение болельщиков, пока те будут находиться в столице».

Представитель милиции: «А зараз будуть провірять документи, особу встановлять і відпустять».

Автор сюжета: «Однако до проверки документом дело не дошло. В секторе начали говорить о том, что фаны «Арсенала» готовят провокацию и может даже возникнуть драка. Чтобы не искушать судьбу, милиция решила отвезти гостей на вокзал и отправить домой».

Ведущий программы: «Версию наших журналистов, касательно задержания болельщиков «Зари» подтвердили и в главном управлении МВС Украины в г. Киеве».

Начальника ГУ МВС Украины в г. Киеве В. Полищука: «Аби уникнути якихось непорозумінь, працівниками міліції Оболонського району було домовлено з однією з таксомоторних підприємств про виділення автобуса. Цих вболівальників просто посадили в автобус і відвезли на вокзал, тим самим забезпечивши відсутність конфліктів».

+++