Півзахисник київського «Динамо» та збірної України Сергій Сидорчук оцінив переможний виступ своєї команди у фіналі Кубку України-2019/2020. Нагадаємо, у вирішальному матчі турніру з полтавською «Ворсклою» біло-сині взяли гору в серії пенальті, один з яких реалізував сам хавбек.

— Сергію, що відчуваєш після перемоги у фіналі?

— Мабуть, певне виснаження й утому. Якби це була остання гра чемпіонату, і попереду чекала відпустка, настрій був би зовсім іншим. А зараз у календарі ще три матчі, перед нами стоять завдання, які ми ще не виконали. Тож слід максимально зосередженими підійти вже до наступного поєдинку.

— Не очікували, що пропустите м'яч уже на початку зустрічі?

— Я гадаю, що цей гол більше нашкодив «Ворсклі» й допоміг нам. Суперник відійшов назад, надав нам можливості. У першому таймі було багато моментів, окрім забитого голу, у другому ми також добре грали, але десь не вистачило нервів. Усе ж таки це фінал Кубку України, для багатьох — перша подібна гра. Розумію як футболістів «Ворскли», так і хлопців зі своєї команди, для яких це дебютний трофей на серйозному рівні. Хочеться, щоб він був не останнім, щоб це була перша сходинка до перемоги в чемпіонаті України.

— Що завадило «Динамо» реалізувати свої моменти?

— Я думаю, що це пов’язано з нервуванням, яке викликали останні результати команди. Немає такої впевненості. Якби в турнірній таблиці чемпіонату в нас усе було добре, то гра з «Ворсклою» завершилася б в основний час. Коли ти розумієш, що це — єдиний трофей, який світить команді в сезоні, то, звичайно, переживаєш.

— Ця перемога додасть вам настрою перед наступними матчами?

— Дай Бог, щоб так і було. Хочеться, щоб вона стала для нас свого роду тумблером, увімкнула команду. Ми справді можемо грати добре, але не вистачає упевненості у власних силах.

— Ти підтримав Миколенка після його невдалого пенальті…

— Це була елементарна людська солідарність. Віталій — молодий хлопець, у якого все попереду — і не тільки в українському футболі. Це один із тих гравців, які гідні переходу до кращих клубів Європи. Я вважаю це нормальною ситуацією — пенальті багато хто не забиває. До того ж Миколенку потрібно подякувати за те, що він вийшов грати з травмою, на уколах, відпрацював 120 хвилин та ще й пробив пенальті. Незабитий 11-метровий не зрівняється з тим, що він зробив.

— Ти хвилювався перед своїм післяматчевим пенальті?

— Звичайно. Я ще жодного разу не пробивав 11-метрових у фіналі, переживав, розумів, що у випадку невдачі серія завершиться. Але добре те, що добре закінчується.