Ігор Москвичов: «Усе те, що нам не вдалося в Молдові, постараємося зробити за два роки»
Головний тренер юнацької збірної України U-19 із футзалу Ігор Москвичов в інтерв’ю прес-службі АФУ підсумував виступ команди на Євро-2025, де вона дійшла до півфіналу.
— Насамперед хотів би подякувати Збройним силам України за те, що ми мали змогу представляти нашу країну на найважливішому змаганні в юнацькому футзалі, — наголосив пан Ігор. — Кожну хвилину в нашій команді всі розуміли, завдяки кому в нас була ця можливість.
Також я вдячний керівникам клубів, які розвивають український дитячий футзал. Дякую першим тренерам цих хлопців, які виступили на чемпіонаті Європи, та загалом усім тренерам, які займаються дитячим футзалом.
Також я хотів би подякувати всім тренерам, які працюють із моїми підопічними зараз. І дякую самим хлопцям, які зробили все, що було в їхніх силах.
— За п'ятибальною шкалою оцінюєте це Євро на тверду четвірку?
— Так, напевно. П’ятірка була б, якби вийшли у фінал. Для цього нам не вистачило майстерності та глибини складу. А так — тверда четвірка.
— Як відомо, історія не визнає формулювань, які починаються зі слів «якби». Але все ж цікаво — якби змогли зіграти лідери команди Ілля Приходько та Олександр Жуков, результат міг би бути ще кращим?
— Пам’ятаєте, як в інтерв’ю після турніру в Поречі я сказав, що ми будемо у фіналі? Так от, я впевнений, що якби були лідери, то ми були б у фіналі. Ви знаєте, що Приходько — атакувальний гравець, який може створити момент із нічого, Жуков був найкращим бомбардиром у відборі. Ми втратили двох атакувальних гравців, які могли створити гостроту.
До того ж ми втратили четвірку, яка була першою у відборі на всіх попередніх турнірах. Цим складом ми вже не зіграємо, адже це в національній збірній можна зазнати травми, а потім повернутися за пів року чи рік. У юнацькій же завершився вік — і все.
Ви правильно кажете, що це вже історія, і її не переписати. Дуже шкода, але будемо рухатися далі. Думаю, що перспективи в нашої юнацької збірної є, тому що шість виконавців, які брали участь у Євро-2025, зіграють і на наступній континентальній першості.
Усе те, що нам не вдалося в Молдові, постараємося зробити за два роки. Будемо готуватися, покращувати взаєморозуміння між гравцями. Сподіваюся, що нові виконавці будуть не слабшими за це покоління.
— Чи є вже розуміння, який найближчий резерв у юнацької збірної України?
— У нас дуже великий вибір — є дуже хороші гравці 2008—2009 років народження. У нас буде від 20 до 30 кандидатів, з яких потрібно буде обрати найкращих. Це буде дуже складна робота.
Наприклад, у збірній попереднього скликання було п'ять—шість лідерів, а решта — більш-менш одного рівня. У команді, яка нещодавно виступила на Євро-2025, було 10—12 виконавців одного рівня.
А от у наступному поколінні очікуємо 20—30 кандидатів, тому обирати буде дуже важко. Головне — зробити правильний вибір. І я впевнений, що якщо ми не помилимося з вибором складу, то в нас буде команда, яка нарешті побореться з Іспанією та Португалією.
— Усі потенційні кандидати в юнацьку збірну зараз грають в Україні?
— Так, зараз усі перебувають в Україні, на видноті. У грудні ми плануємо організувати збір, щоб приблизно почати розуміти, хто готовий до вимог, хто підходить, а хто ні. Починаючи з грудня вже будемо готуватися до спарингів та будувати нову збірну.
— Як ви вважаєте, хто із цієї юнацької збірної, яка ввійшла до четвірки найсильніших на Євро-2025, уже в найближчому майбутньому може отримати запрошення від європейських клубів? Адже в Кишиневі за нашими гравцями могли спостерігати скаути.
— Скажу відразу — Артем Малиновський. Він 2009 року народження, тобто на три роки молодший, але я не бачив, щоб він десь нітився, випадав, а навпаки — нав’язував свою боротьбу. Розуміння футзалу, надзвичайна техніка, хороший дриблінг — у нього все є, тому думаю, що Артем Малиновський перевершить свого брата і змусить говорити про себе.
— Було б цікаво все-таки побачити бронзовий фінал проти збірної Словенії, але УЄФА, на жаль, не проводить на юнацьких чемпіонатах Європи матчі за третє місце. Чи залишився осад через те, що ваша команда могла б виконати «лебедину пісню» та виграти медалі, але їй просто не надали такої можливості?
— Так, звісно. Для багатьох це дикість… Зараз я перебуваю в Запоріжжі, і мені всі кажуть: «Матч за третє місце був би дуже цікавим, ми б усі дивилися та вболівали». УЄФА вкрав видовище та емоції вболівальників, і байдуже, позитивні чи негативні.
На мою думку, УЄФА відібрав у наших уболівальників радість від перемоги або розпач від поразки. Принаймні вони подивилися б гру та отримали насолоду. Як я вже сказав, це крадіжка ще одного хорошого матчу.
— Переглядаючи фінал Євро-2025 між Іспанією та Португалією, ловили себе на думці, чого нам бракує, аби конкурувати із цими гігантами юнацького футзалу? І що можна зробити, щоб наблизитися до їхнього рівня?
— Що впало в око — це те, що вони вдвічі швидше приймають рішення на майданчику. Ми, українці, завжди славилися виходом з оборони в атаку, але Іспанія та Португалія абсолютно не давали нам цього робити. При втраті м’яча вони йшли в такий контрпресинг, що наші не встигали навіть голови підняти. Ми програли їм у швидкості прийняття рішень і швидкості переходу з оборони в атаку.
Ми не маємо права пропускати голи з контратак, а в півфіналі проти Іспанії ми пропустили чотири чи п'ять м’ячів саме після контратак суперника. Сильні сторони іспанців — це контроль м’яча, розхитування захисту, тобто вони забивають із позиційних атак. Але ми пропустили п'ять після контратак — ми не маємо права так грати. Тому ми заслужено програли. Це в нас повинні були бути швидкі контратаки, але їх не сталося. Зрозуміло, що технічно ми завжди виглядали слабшими за португальців, бразильців, іспанців, але ми не маємо права бути повільнішими та поступатися в перехідних фазах.
Я впевнений, що ми потихеньку наближаємося до Португалії та Іспанії. Так, поступилися Португалії — 0:4, але я не можу сказати, що на майданчику було повне домінування португальців. Так, на початку вони були трохи кращими, але забили б ми свій м'яч, може, навіть два — невідомо, як би склалася гра.
Утім, ментально ми поки що десь слабші, не віримо у свій успіх. Будемо готувати нове покоління до перемог, прищеплювати юним гравцям упевненість у собі, щоб вони відчували, що здатні виграти в будь-якої команди.