В. о. головного тренера збірної України Олександр Петраков відповів на запитання представників ЗМІ в рамках прес-конференції після матчу з командою Боснії і Герцеговини (1:1).

— У вас була така установка — сісти нижче? Чи це наслідок утоми?

— Такої установки не було. У перерві ми сказали хлопцям, щоб глибоко не сідали. Це втома. У мене немає питань до гравців, я подякував усім. Хлопці засмучені. Потім розберемо помилки, зробимо висновки.

— Уболівальники у Львові під час матчу скандували ваше прізвище. Що ви відчували?

— Для мене це було несподіванкою. Після того як люди вигукували мої прізвище, зіграти 1:1 — у душі десь навіть соромно. Велике спасибі Львову й уболівальникам, не очікував такого прийому.

— Після того як Коноплянка перестав викликатися до збірної, у нас немає лівих півзахисників. Пробували там Циганкова, Марлоса. В Україні реально немає футболістів, які можуть зіграти на цій позиції?

— Вам не подобається, як грає Циганков? Це Україна, не Франція, не Італія. У нас середній чемпіонат. Ми використовуємо наявні ресурси. Є молоді хлопці, я дивлюся за ними. Вони ростуть, але ще не готові грати за національну збірну.

— Поява Довбика напрошувалася. Чому він не вийшов на поле?

— Це моя інтуїція. Я — головний тренер, випустив Сікана. Зробив помилку. Але якби він забив, усі б по-іншому говорили після матчу. А якби вийшов Довбик, і в нього також нічого не вийшло... Тренер повинен вирішувати й ризикувати. Я сподівався на Сікана, думав, він допоможе. Йому 20 років, усе ще попереду.

— Чи задоволені ви виходами на заміну Булеци й Сидорчука?

— У мене немає запитань до хлопців. Вони зробили все, що могли. Ми будемо готуватися до битви в Боснії і Герцеговині.

— Ярмоленко — реальний лідер збірної. Чи може він побити рекорд Шевченка за голами за національну команду?

— Це треба питати в Андрія. Так, він лідер і на полі, і за його межами. Дай Бог йому здоров'я...

— Україна залишається другою в турнірній таблиці. Чи прораховували ви можливі варіанти? Як оцінюєте шанси збірної?

— Я скажу чесно, не прораховував нічого, навіть не думав про це. Тільки дивився матч Казахстан — Фінляндія, коли їхали на цю гру. Казахстанці виходили на нас із палаючими очима, а потім два поєдинки програли вчисту, навіть не билися. Ні з Боснією і Герцеговиною, ні з Фінляндією. Шанси? Ми будемо битися до кінця, це я вам обіцяю. Усі хлопці це розуміють.