Головний тренер петрівського «Інгульця» Сергій Лавриненко поділився своїми враженнями після фінального матчу Кубку України проти донецького «Шахтаря»:

— Перш за все хочу привітати своїх підопічних із виходом до фіналу Кубку. Радує те, що ми стали учасниками матчу, який виявився для нас історичною подією. Ми розуміли, що гратимемо з однією з найтитулованіших команд України, тому тверезо оцінювали свої сили. У певні моменти ми намагалися протидіяти супернику, але зрозуміло, що «Інгулець» та «Шахтар» перебувають на різних планетах у плані рівня гри.

Проте я дякую своїм хлопцям за той шлях, який ми пройшли до фіналу. У нас були цікаві та складні ігри, в яких команда виглядала гідно та не поступалася суперникам. А вже у фіналі ми насолоджувалися атмосферою та стадіоном. Навіть у якості глядачів не всім нашим футболістам доводилося перебувати на такій події.

— У першому таймі ви замінили Олександра Мішуренка. Наскільки серйозне в нього пошкодження?

— Поки що точно не знаємо. Швидше за все, до кінця чемпіонату він нам уже не допоможе. Травма задньої поверхні стегна потребує кількох тижнів відновлення. Ми зараз проводимо ігри кожні чотири дні, у тому числі й матчі, перенесені у зв’язку із Кубком. У них гратимуть ті виконавці, які будуть здорові. Постараємося кінець сезону провести на хорошому рівні.

— Що ви сказали хлопцям у роздягальні після поєдинку?

— Я їм подякував за той шлях, який вони пройшли до фіналу, і за сам матч. Ми реально розуміли, що «Шахтарю» на сьогодні немає рівних в Україні. Усі бразильці, які вийшли на поле, творили дива. До того ж суперники спіймали кураж, повівши в рахунку. Ми припускалися помилок. Якщо в першій лізі вони проходять, та на такому рівні реалізація стовідсоткова…

— Про що ви розмовляли з Паулу Фонсекою перед початком поєдинку?

— Він сказав, що ми вже переможці, оскільки дійшли до фіналу, що наша команда заслуговує на повагу. Було здорово чути ці слова від такого спеціаліста. Приємно, що після матчу гравці «Шахтаря» подякували нам. Хоч ми поступилися — 0:4 при відчутній перевазі суперника, мені немає за що дорікнути своїм підопічним.

— Чи став цей матч показником готовності «Інгульця» до потрапляння до Прем’єр-ліги?

— Я вже говорив, що в Україні будь-кому важко зрівнятися із «Шахтарем». З іншого боку, у Кубку України ми грали проти «Маріуполя», «Карпат» і «Зорі», і я не побачив суттєвої різниці між цими командами й нашою. Щодо «Шахтаря», то йому не змогла скласти конкуренцію жодна команда в чемпіонаті, він фактично вже став переможцем Прем’єр-ліги. Нам же для підвищення в класі потрібно багато що зробити — і не лише в плані підготовки команди, а й у інфраструктурі.

— Чи збираєтеся ви й надалі дотримуватися політики відкритості клубу?

— Ми стараємося ставитися так до кожної гри. Просто ми ніколи не бачили такого ажіотажу, як той, що виник навколо фінального матчу. Якби на кожному поєдинку першої ліги було стільки камер та кореспондентів, то подібна відкритість була б завжди. Ми хочемо, аби про «Інгулець» говорили позитивно, намагаємося показувати змістовну гру. Ми граємо достатньо видовищно в чемпіонаті — останні матчі це доводять. Із «Дніпром-1» зіграли внічию з рахунком 3:3, перемогли «Оболонь-Бровар» — 3:2, хоч і поступалися у два м’ячі...

— Не шкодуєте, що не вдалося здобути солідну грошову винагороду?

— Ми виходили на поле не заради грошей, а в першу чергу змагатися за престиж. Хлопці і так молодці. Ми ввійшли в історію, адже наступний фіналіст Кубку із першої чи другої ліги буде вже другим після нас.