До січня 1993 року Чехія і Словаччина довгий час, майже 70 років, були єдиною державою — Чехословаччиною. І практично все, що було сказано про давню історію чеського футболу, стосується й футболу словацького. Із певними відмінностями, звичайно.

Спаринги воєнної пори

Так, до Першої світової війни Словаччина знаходилася у складі Королівства Угорщина — однієї з двох основних частин Австро-Угорської імперії. Тоді як землі, що утворюють Чехію (Богемія, Моравія, Чеська Сілезія), мали особливий статус. Хоча й підпорядковувалися Відню.

А під час Другої світової війни, коли Німеччина поглинула Чехію, була утворена самостійна Словацька республіка — сателіт та союзник Рейху. У той же час була створена збірна власне Словаччини, яка в 1939—1944 роках провела 16 матчів. Суперниками були Німеччина (п'ять поєдинків) та її союзники — Болгарія (один), Хорватія (сім), Румунія (три).

В одній компанії з Ді Стефано, Пушкашем...

Чеський футбол довгий час вважався більш сильним та розвинутим. Так, у складі віце-чемпіонів світу 1934 року лише один футболіст із 22-х представляв словацький клуб — із Братислави. Така ж картина була й на мундіалі-1938.

Більш конкурентним співвідношення чеських та словацьких футболістів у збірній Чехословаччини стало після Другої світової війни. На чемпіонат світу 1954 року поїхали п’ять гравців із клубів Братислави, по одному — з Жиліни та Прешова. Причому братиславський воротар Теодор Рейманн був серед тих, хто грав за збірну Словаччини в 1939—1944 роках (провів 14 матчів із 16-ти). Ще більше словаків виявилося на наступних світових чемпіонатах — із Братислави, Трнави, Прешова. Причому серед них з’явилися реальні зірки збірної Чехословаччини — воротар Вільям Шройф, захисник Ян Поплухар, бомбардир Адольф Шерер.

Саме останній в 1962 році в Чилі, коли Чехословаччина вдруге здобула срібло, забив єдиний гол у ворота збірної Угорщини у чвертьфіналі, а потім відзначився двома м’ячами в півфіналі з Югославією (3:1). Шройф став одним із відкриттів того чемпіонату світу, а Поплухара в 1963-му запросили до збірної світу на матч, присвячений 100-річчю Федерації футболу Англії. Разом із тогочасними топ-зірками — Альфредо Ді Стефано, Ференцом Пушкашем, Уве Зеєлером, Раймоном Копа, Еусебіо, Денісом Лоу...

Золота команда з перевагою словаків

А в 1976 році, коли Чехословаччина у фіналі континентальної першості сенсаційно поклала на лопатки грізну команду Німеччини (чинного чемпіона Європи та світу), більшість тієї золотої заявки складали саме представники словацьких клубів. Найбільшу делегацію — сім футболістів — мав «Слован» із Братислави: Йозеф Чапкович, Антон Ондруш, Ян Піварнік, Маріан Масний, Коломан Гьог, Ян Швеглік та Александер Венцель.

Трьох виставив «Інтер» із Братислави (Ладислав Юркемік, Йозеф Бармош, Ладислав Петраш), двох — ФК «Кошице» (Ярослав Поллак, Душан Галіс). По одному дали «Локомотіва» з Кошице (Йозеф Модер) та «Спартак» із Трнави (Карол Добіаш).

Двоє, Масний та Добіаш, разом із Поплухаром входять до топ-10 гвардійців збірної Чехословаччини, а Масний і Шерер — до топ-10 її бомбардирів за історію.

Були, звісно, словаки й у бронзових складах зразка Євро-1960 та Євро-1980. Серед призерів 38-річної давнини знайшлося місце й нинішньому наставнику збірної Словаччини — Яну Козаку, який упевнено керує командою з 2013 року й має найкращу статистику. У середньому за матч його підопічні набирають 1,79 очка. Другий у цьому рейтингу — Йозеф Янкеч (1,76), який працював із національною командою в 1995—1998 роках.

Звитяги Вайсса та Козака

Але тільки Козак та Владімір Вайсс серед тренерів збірної Словаччини можуть похвалитися виходом до фінальної частини великого турніру. Вайсс вивів команду на чемпіонат світу 2010 року, причому з першого місця в групі, де за нею фінішували Словенія, Чехія, Північна Ірландія, Польща та Сан-Марино.

І на самому мундіалі в Південній Африці словаки виглядали непогано. Не втримали перемогу над Новою Зеландією (1:1), але виграли в Італії (3:2) й вийшли до 1/8 фіналу, де програли майбутнім віце-чемпіонам із Голландії (1:2). Героєм став Роберт Віттек, на рахунку якого — чотири голи з п’яти загальнокомандних.

Після невдалого відбору до Євро-2012 (четверте місце в групі) Вайсс пішов, а за півтора року до керма став Козак. І неприємно здивував усю Україну у відборі до Євро-2016. Тоді на старті словаки виграли в нас у Києві (єдиний гол Роберта Мака), довгий час були лідерами групи, але потім віддали першу сходинку Іспанії. Проте до фінального турніру вийшли напряму й також грали в 1/8 фіналу.

Могла б Словаччина розраховувати й на путівку на чемпіонат світу 2018 року, проте виявилося, що в неї найгірша статистика серед усіх збірних, які посіли друге місце у своїх групах європейської зони. Тому підопічні Козака не грали навіть у плей-офф.

Шкриняр перестрибнув Гамшика

Очікувалося, що після тієї невдачі у словаків відбудеться серйозна зміна поколінь. Але ми її не побачили. Пішов лише 36-річний захисник Ян Дюріца, решта добре зіграних ветеранів лишилася.

Восьми гравцям із нинішнього складу команди Козака — 30 років і більше. Досвіду в Мартіна Шкртела («Фенербахче»), Марека Гамшика («Наполі»), Томаша Губочана («Марсель»), Петера Пекаріка («Герта»), Юрая Куцки («Трабзонспор») — більш ніж потрібно. Здоров’я теж, судячи з усього, вистачає.

Є й міцні представники середнього віку — Владімір Вайсс-молодший («Аль-Гарафа»), Роберт Мак («Зеніт»), Норберт Дьомбер («Перуджа»).

А тим часом підростає амбітна зміна, серед якої варто виокремити півзахисника Станіслава Лоботку («Сельта») та центрального захисника Мілана Шкриняра («Інтер»). Останньому у 23 роки вже видають такі серйозні аванси, що він перевершує навіть головну зірку сучасного словацького футболу — Марека Гамшика. Експерти Transfermarkt оцінювали його орієнтовну ринкову вартість максимум у 40 млн євро (наразі — 35), тоді як Шкриняр уже має цінник у 45 млн. І це — незважаючи на те, що гравці атаки завжди мають більшу вагу на ринку, аніж гравці оборонної ланки.

Але в останньому товариському матчі, 5 вересня з командою Данії, який Словаччина впевнено виграла з рахунком 3:0, Шкриняр участі не брав.

Словаччина (4—3—3): Козачик, Губочан, Шкртел (Дьомбер, 83), Шатка, Мазань, Грошовський, Гамшик (Дуда, 61), Куцка (Грегуш, 61), Руснак (Мак, 46), Немец (Дюриш, 46), Вайсс (Пачинда, 67).

На 11-й хвилині забив 33-річний Адам Немец, на 37-й — 24-річний Альберт Руснак. В обох випадках асистентом виступав 31-річний Юрай Куцка. А на 79-й хвилині данці відзначилися автоголом.