Ось і дочекалися ми 2012-го − року фінального турніру європейської першості, який улітку прийматимуть Україна та Польща. Передчуття великого спортивного свята й передстартове хвилювання остаточно змінили переживання з приводу того − чи встигнемо підготуватися як слід, чи впишемося в графіки, чи не зірвемо планів, чи засвідчимо свою здібність бути надійним партнером УЄФА.

Встигли! Й усім, хто причетний до цієї чергової перемоги, низький уклін від уболівальників, котрі діставатимуться нових ультрасучасних арен зручними шляхами, через реконструйовані чи збудовані за останнім словом техніки й архітектури вокзали та термінали. Це тисячоголосе «Дякуємо!» пролунає влітку різними мовами футбольних гостей України. А його відгомін українською ми чутимемо ще не один десяток років.

Ми зустрічаємо цей рік із особливими надіями та сподіваннями. Нашій національній збірній тримати відповідальний іспит − рідними стінами й статусом господаря ЄВРО-2012. Нещодавній аналогічний досвід юнацької дружини вийшов у підсумку «золотим». Давайте вірити, що перебування в штабі команди Олега Блохіна наставника того колективу 19-річних Юрія Калитвинцева стане ще однією складовою майбутнього успіху. Давайте вірити в те, що арени Києва та Донецька надихатимуть наших футболістів, підживлюватимуть переможною енергією, що вже акумулюється в уболівальницьких серцях їхніх співвітчизників − від Сяну до Дону.

Повірмо в свято, яке наближали спільними зусиллями. Повірмо в нашу збірну. Повірмо в себе. І в те, що новий рік неодмінно принесе нам усім нове щастя, нове добро й нові сонячні посмішки. В те, що справдиться найбажаніше, найзаповітніше.

Із Новим роком вас!