Історія створення головної спортивної арени в Хмельницькому сягає до 1920-х. Саме тоді в Проскурові було вирішено переобладнати під стадіон місцевий іподром, що знаходився навпроти нинішнього парку ім. Франка.

КАЧОК ДОВЕЛОСЯ РОЗІГНАТИ

За справу взялася молодь міста. Іподром являв собою величезний пустир, у деяких місцях стояла вода, ріс очерет і навіть водилися дикі качки. Не один день обрану під стадіон ділянку осушували, підсипали ґрунт. Пізніше вздовж поля встановили лавки та побудували дерев’яний навіс, поруч обладнали волейбольний і баскетбольний майданчики, легкоатлетичні сектори. Після завершення робіт, у 1927 році, «Спортстадіон» був урочисто відкритий. Саме тут у довоєнний час проходили найголовніші футбольні двобої і спортивні змагання. А незабаром арена відійшла товариству «Динамо», отримавши й відповідну назву.

ВІЙНА ПОЛАМАЛА ПЛАНИ

Питання про будівництво нового стадіону стало актуальним наприкінці 1930-х років. Його почали зводити на місці нинішнього «Поділля». Введення в експлуатацію запланували на 1942 рік, але грянула війна, й роботи відновили лише у 1950-му. Більше сотні колективів підприємств і установ, комсомольських і піонерських організацій щодня трудилися на будівництві: споруджували трибуни чотири тисячної арени, встановлювали огорожу, вирівнювали футбольне поле.

КОМАНДІ МАЙСТРІВ − СУЧАСНУ АРЕНУ

Незважаючи на всі складнощі, всього через півтора місяця стадіон уже був готовий прийняти перші змагання. Відкриття 16 травня стало великою подією в спортивному житті Проскурова. Однак уже через десять років, коли хмельницьке «Динамо» отримало статус майстрів і право виступати в першості СРСР, постала потреба в новій арені. Тодішній перший секретар обкому партії О.Ватченко, великий любитель футболу, взяв вирішення цього питання під свій особистий контроль, на початку 1960-го поставивши перед будівельниками жорсткі терміни: закінчити всі роботи до 15 квітня.

ЖОРСТКІ СТРОКИ

Усього за три місяці виросли нові залізобетонні трибуни на 10 020 місць, з’явилися роздягальні, душові, сауна та медпункт, були встановлені щогли електричного освітлення, якого в той час більшість стадіонів іще не мала. Загальний кошторис робіт склав 2 400 000 карбованців! Урочисте відкриття стадіону відбулося 24 квітня 1960 року, в день, коли динамівці проводили перший домашній матч на майстрівському рівні. Майже 40 років арена не зазнавала змін, за винятком того, що з 1978-го стала називатися «Поділля».

РЕІНКАРНАЦІЯ «ПОДІЛЛЯ»

З 1990 року стадіон пішов «по руках», через два-три сезони змінюючи господарів або орендарів, і в підсумку споруда прийшла у запустіння. Це змусило міськраду прийняти арену в комунальну власність. Було вирішено провести повну реконструкцію спорткомплексу, яка розпочалася в листопаді 2001-го й тривала майже два роки. Фактично заново спорудили криту центральну трибуну з індивідуальними сидіннями, прибудувавши чотириповерхову споруду для адміністративно-господарських приміщень, офісів, торгівельних закладів і пунктів громадського харчування. Наразі арена відповідає вимогам проведення матчів у першій лізі.

КОМУСЬ МАЄ БУТИ СОРОМНО

На жаль, Хмельниччина не може похвалитися розгалуженою футбольною інфраструктурою. Попри те, що область складають 20 районів і шість міст мають обласний статус, на пальцях однієї руки можна перелічити команди, що виступають на більш-менш пристойних стадіонах. Так, у занедбаному стані головна спортивна споруда Кам’янця-Подільського. Керівництву стотисячного міста, напевно, мабуть соромно перед колегами із п’ятитисячної Старої Синяви, де знайшлися кошти для зведення затишної компактної арени. Варто виокремити також Волочиськ, Славуту і Полонне, які також мають комфортні стадіони.